Економіко-енергетичні й екологічні основи інтенсифікації сільського господарства Західного Казахстану

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

ЕКОНОМІКО-ЕНЕРГЕТИЧНІ І ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЗАХІДНОГО КАЗАХСТАНУ

Спеціальність: Економіка сільського господарства й АПК

Кусаїнов Халел Хаймуллієвич

КИЇВ, 2001 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток сільського господарства Казахстану у другій половині ХХ століття правомірно віднести до одного з найбільш масштабних світових проектів антропотехногенної діяльності. До початку 90-х років прогрес у цій галузі був зумовлений процесами господарського освоєння агроландшафтів та значного розширення використання не поновлюваних енергетичних ресурсів. Однак і донині немає однозначної відповіді, якими були реальні досягнення і якої є дійсна їх ціна та ефективність. Ще більш важливою є проблема того, яким повинен бути економічний та енергетичний сценарій сільського господарства III тисячоліття, коли демографічні і ресурсні проблеми актуалізуються при необхідності забезпечення стратегічного зростання виробництва й окупності ресурсів як глобальних і стійких економічних процесів, за яких продуктивність та ефективність сільського господарства будуть визначальними критеріями економічного розвитку. В практичному плані необхідність нової аграрної політики продиктована реаліями геополітичної ситуації, в якій опинився Казахстан після розпаду СРСР і породження економічної кризи на пострадянському просторі. Стратегічним завданням при цьому є забезпечення науково обґрунтованої економічної інтеграції до світового агропродовольчого ринку.

Як свідчить ретроспективний аналіз, технократична модель інтенсифікації аграрної сфери зумовила різке погіршення екологічної ситуації, широкомасштабну деградацію ґрунтового покриву і виснаження сільськогосподарських угідь. Це супроводжується прогресуючим зниженням економічної ефективності виробничих витрат, загостренням продовольчої ситуації в суспільному житті країни. Сучасне техногенне сільське господарство навіть в економічно розвинутих країнах без відповідної державної підтримки стало нерентабельним. Внаслідок цих причин набувають винятково важливого значення, як у планетарному, так і регіональному аспектах, проблеми дефіцитності, обмеженості, економії традиційних техногенних енергетичних ресурсів, пошуку економічно виправданих альтернатив, а також корінної перебудови й удосконалення матеріально-технічного забезпечення сільського господарства.

Дослідження розвитку сільськогосподарських систем у площині економіко-енергетичного аналізу сягають в глибину античної історії суспільного буття. Формування ж теоретичних основ макроекономічного аналізу із застосуванням поняття “енергія” як загального критерію оцінки праці людини і природних процесів відноситься до появи наукових публікацій у кінці ХІХ століття, зокрема Ф. Кене, С.А. Подолинського, К. Маркса, Ф. Енгельса та інших.

І тільки з 70-х років ХХ століття широко розгорнулись дослідження сільськогосподарських систем на основі енергетичного аналізу, зумовленого загальним розвитком інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в індустріальних країнах світу, а згодом - і в країнах, що розвиваються. У Східній Європі основні економіко-енергетичні дослідження тоді активізувались у Польщі, Росії, Україні, Молдові. Нині ще дуже мало сучасних наукових публікацій, присвячених цій проблемі. Серед вчених, які займались вивченням ефективності використання і відтворення енергії у сільському господарстві, слід назвати М. Адамовича, А. Астащенка, Е. Базарова, М. Блажека, К. Боргетрема, А. Жученка, Г. Іліаді, О. Мороза, Т. Новацького, Ю. Новикова, О. Созінова.

В їх роботах висвітлюється ряд нових важливих результатів вивчення ролі і значення застосування енергетичного аналізу розвитку сільського господарства.

Проте, в цілому ця важлива проблема залишається слабо дослідженою. Зокрема, це стосується насамперед опрацювання економічно адаптованої системи оцінки використання природних ресурсів в аграрному виробництві, приведення до загального господарського еквіваленту грошових і природних показників аналізу. Найбільш обґрунтованою системою такої оцінки може бути, на наш погляд, система, побудована на енергетичній основі. Методологічно тут передбачається здійснення аналізу фундаментальних процесів, насамперед, споживання й окупність різних ресурсів у виробництві на основі єдиних еквівалентних енергетичних показників. На відміну від традиційних грошових систем аналізу це дає можливість визначити витрати й ефективність незалежно від коливань цін, інфляції, цінової диспропорції, різниці у валютах тощо. Важливість вищеназваних проблем посилюється практичною відсутністю в Казахстані публікацій результатів таких системних досліджень. Сукупність цих положень та інших проблем, пов'язаних з необхідністю інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, як основної умови виходу його з кризового стану в Республіці Казахстан, слугувала підставою щодо вибору теми дисертаційної роботи та обґрунтованості її актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження здійснювались відповідно до тематичних планів науково-дослідних робіт державних і галузевих науково-технічних програм Західно-Казахстанського аграрного університету за загальною координацією Національним академічним центром аграрних досліджень Міністерства освіти і науки Республіки Казахстан та науково-технічної програми “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” (номер державної реєстрації 0196V16299) Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці обґрунтованих нових пріоритетів економічного розвитку сільського господарства Західного Казахстану на основі послідовного здійснення його інтенсифікації, підвищення ефективності використання економічного, екологічного й енергетичного потенціалу.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі теоретичні і практичні завдання:

- розробка і здійснення систематизації методологічних положень та методики економіко-енергетичного й екологічного аналізу ефективності сільського господарства;

- обґрунтування пріоритетних напрямів послідовного здійснення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва Західного Казахстану, виходячи з реальної економічної та екологічної ситуації в галузі;

- дослідження ретроспективи, хронології, характеру, спрямованості та основних рушійних факторів еволюції вітчизняної аграрної сфери;

- виявлення закономірностей й окремих тенденцій динаміки ефективності використання енергії у сільському господарстві Західного Казахстану, його продуктивності, витрат і окупності ресурсів;

- опрацювання оптимізованої економіко-енергетичної моделі, структури і функціональних складових детермінантів аграрного виробництва у регіоні (ресурсної політики використання і відтворення енергії з урахуванням обґрунтованого рівня продуктивності, ефективності, а також потенційних можливостей і реальних еколого-економічних обмежень).

Предмет і об'єкт дисертаційного дослідження. Предметом дослідження є закономірності економічного розвитку сільського господарства в сучасній соціально-екологічній системі трансформації функціональних енергетичних потоків антропотехногенного і природного походження.

Методологія та методи досліджень. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних та екологічних процесів у виробничій сфері, сучасна економічна теорія ринкових відносин, загально-філософські і загальноекономічні принципи та методи комплексного системного підходу до аналізу розвитку суспільного виробництва, зокрема застосування системи економічних і екологічних положень енергетичного аналізу ефективності сільського господарства, законодавчо-нормативні акти центральних владних органів Республіки Казахстан, пов'язані з розвитком сільського господарства та інших галузей агропромислового комплексу, наукові публікації вітчизняних та зарубіжних вчених економістів-аграрників. У процесі дослідження застосовувались абстрактно-логічний, системно-аналітичний, економіко-енергетичний, монографічний, програмний, розрахунково-конструктивний, економіко-статистичний, графічний, балансових ув'язок, економіко-математичного моделювання соціально-економічних процесів та інші методи. Вони широко застосовувались при теоретичних узагальненнях розвитку соціально-економічних явищ, вивченні еволюції аграрного виробництва в державі та економіко-енергетичній оцінці факторів його ефективності, побудові перспективної оптимізованої економіко-енергетичної й екологічної моделі розвитку сільського господарства, а також при розв'язанні інших вагомих проблем розвитку аграрного сектора економіки Казахстану. Інформаційною базою проведення дисертаційного дослідження були офіційні статистичні дані республіканських владних структур, обласних і районних управлінь сільського господарства, виробничо-господарських формувань країни та Західно-Казахстанської області, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем розвитку аграрного сектора економіки, власні розробки автора.

Об'єктом дослідження визначено процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва Західного Казахстану на економіко-енергетичній і екологічній основі. Західно-Казахстанська область посідає провідне місце в країні. Вона займає 13,8 млн. га сільськогосподарських угідь, понад 1 млн. га орних земель, 10,9 млн. га пасовищ і 1,2 млн. га сіножатей. Сільське господарство області має розвинуте зернове виробництво і продуктивне тваринництво (виробництво м'яса великої рогатої худоби, молока, вовни).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Наукову новизну дисертаційної роботи становлять сукупність таких системних результатів теоретико-методологічного, методичного і практичного характеру:

- розробка теоретичних і прикладних положень енергетичного балансу (“теорія балансу енергії”) у сільському господарстві на основі базових економічних процесів споживання, трансформації і відтворення енергії техногенного і природного походження;

- здійснення економіко-енергетичної оцінки впливу факторів технологічного й енергоресурсного забезпечення на розвиток сільськогосподарського виробництва;

- опрацювання економіко-енергетичної та екологічної моделі оптимізованого розвитку сільського господарства Західно-Казахстанської області на перспективу;

- обґрунтування концепції економічної інтерпретації екологічної ефективності сучасного землеробства Західного Казахстану;

- науково-методологічне обґрунтування соціально-економічного явища “еколого-енергетична ефективність землеробства”, сутність якого полягає в економічній оцінці на основі енергетичних еквівалентів аналізу та соціально-економічного процесу “економіко-енергетичні основи інтенсифікації сільського господарства”, при якому забезпечується випереджаюча окупність використання енергії у виробництві.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, одержані в процесі дисертаційного дослідження, є особистими наробками і пропозиціями автора для використання їх у сільськогосподарському виробництві.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані теоретико-методологічні положення й наукові узагальнення процесів інтенсифікації сільського господарства на економічно-енергетичній та екологічній основі, спрямовані на розширення і поглиблення наукових основ щодо сучасної орієнтації економічної науки на розвиток новітніх підходів до пізнання сутності об'єктивних соціально-економічних явищ в аграрній сфері суспільного життя. Їх можливе практичне використання при розробці концептуальних засад стратегії аграрної політики країни та законодавчо-нормативних актів її реалізації.

Матеріали дисертаційного дослідження були, зокрема використані при розробці Програми інтенсифікації сільського господарства Західно-Казахстанської області на період до 2005 року, Програми зовнішньоекономічного розвитку агропромислового комплексу області до 2010 року та ряду інших документів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати впроваджені безпосередньо у виробництві ряду господарських формувань Західно-Казахстанської й Актюбінської областей на площі близько 200 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі на 85 тис. га орних земель.

Матеріали дисертації використовуються у науково-навчальному процесі Актюбінського державного і Західно-Казахстанського аграрного університетів. Для практичного використання видано 4 методичні посібники загальним обсягом 4,5 др. арк. Основні положення, що випливають з досліджень були схвалені вченими радами названих університетів.

Результати дисертації доповідалися й обговорювалися на науково-теоретичних конференціях, засіданнях вченої ради агрономічного факультету і наукової ради Західно-Казахстанського аграрного університету (м. Уральськ, 1996 р.), вченої ради Казахстанського науково-дослідного інституту землеробства ім. В.Р. Вільямса (м. Алмати, 1995), науково-практичних конференціях “Проблеми інтенсифікації сільськогосподарського виробництва” (м. Харків, 1986), “Наукові дослідження на службі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва” (м. Єреван, 1986), “Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва в умовах радикальної економічної реформи” (м. Суми, 1989), “Актуальні питання сільського господарства Уральської області” (м. Уральськ, 1987), “Актуальні питання сільськогосподарського виробництва” (м. Уральськ, 1991), “Наукові основи ведення сільського господарства України в сучасних умовах” (м. Київ, 1991), “Прогресивні форми інтеграції науки і виробництва АПК” (м. Кустанай, 1990), “Соціально-економічні проблеми формування і використання трудових ресурсів АПК” (м. Челябінськ, 1991), “Актуальні проблеми інтенсифікації сільського господарства” (м. Шортанди, 1993), на науково-практичній конференції, присвяченій 40-річчю освоєння цілинних земель (м. Оренбург, 1994), на IV міжрегіональному семінарі сільськогосподарських фахівців (м. Уральськ, 1992).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в двох особистих монографіях: "Теорія балансу енергії в сільському господарстві" (11,5 др. арк.) і "Сільське господарство західного Казахстану на порозі третього тисячоліття: економіко-енергетичні проблеми і перспективи їх вирішення" (14,5 др. арк.), а також у 25 статтях загальним обсягом 12 др. арк. у провідних фахових економічних виданнях України, Казахстану і Росії. Всього по темі дисертації опубліковано 85 робіт загальним обсягом 47 др. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота включає вступ, 8 розділів, висновки, рекомендації виробництву і додатки. Загальний обсяг роботи - 405 стор. комп'ютерного тексту. Дисертація містить 42 рисунки і 48 таблиць. Список використаної літератури включає 256 джерел.

2. СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Вступ.

Розділ 1. Аграрні реформи на пострадянському просторі: економіко-екологічні аспекти проблеми інтенсифікації використання і відтворення енергії у сільському господарстві.

1.1 Ретроспектива розвитку економіко-енергетичної парадигми аналізу.

1.2 Енергетичні аспекти аграрної економіки: основні закономірності ефективності.

1.3 Еколого-економічні проблеми відтворення енергії в аграрній сфері.

1.4 Економіко-енергетична модель оптимізації сільського господарства.

Розділ 2. Умови проведення досліджень.

2.1 Методологія і методика досліджень.

2.2 Об'єкт досліджень.

2.3 Основні положення теорії енергетичного балансу в аграрній сфері.

Розділ 3. Ретроспектива економіко-енергетичного розвитку сільського господарства регіону.

3.1 Структурна динаміка виробництва.

3.2 Енергетичні витрати: проблеми ресурсної політики.

3.3 Динаміка виробництва і продуктивності.

Розділ 4. Еколого-енергетична ефективність сільського господарства Західного Казахстану.

4.1 Ефективність використання сонячної енергії.

4.2 Ефективність і рівень відтворення енергетичного потенціалу ґрунту.

4.3 Еколого-енергетична ефективність традиційних сівозмін у землеробстві Казахстану.

4.4 Економіко-енергетичні і екологічні основи виробництва зерна ячменя.

4.4.1 Сучасний рівень технологій.

4.4.2 Проблеми і перспективи ефективності вирощування ячменю (за результатами стаціонарних досліджень).

Розділ 5. Глобальні закономірності ефективності інтенсифікації сільського господарства західного Казахстану.

5.1 Динаміка ефективності сільського господарства західного Казахстану.

5.2 Ефективність використання праці у сільськогосподарському виробництві.

5.3 Фактор технічного розвитку в процесі еволюції сільського господарства західного Казахстану.

5.4 Проблеми стійкості і стабільності аграрного виробництва.

5.5 Загальні і специфічні аспекти інтенсифікації аграрного сектора західного Казахстану та світового сільського господарства.

Розділ 6. Аналіз ефективності сільськогосподарського виробництва (на прикладі окремих господарств Західно-Казахстанської області).

6.1 Диференціація результатів інтенсифікації виробництва в господарствах регіону.

6.2 Порівняльний аналіз ефективності форм господарювання.

Розділ 7. Перспективи економіко-енергетичного розвитку сільського господарства Західного Казахстану.

7.1 Західний Казахстан на зовнішньому агропродовольчому ринку.

7.2 Ключові фактори подальшої інтенсифікації.

7.3 Баланс взаємовідносин держави і сільськогосподарських виробників.

7.4 Технічне забезпечення виробництва.

7.5 Модель економіко-енергетичного розвитку.

Висновки.

Рекомендації виробництву.

Список використаних джерел.

Додатки.

ВИСНОВКИ

1. Науково обґрунтована можливість адекватної оцінки ефективності сільського господарства, її прогнозування та побудова оптимізованих моделей ґрунтується на теоретико-методологічних і прикладних положеннях теорії енергетичного балансу. Остання розкриває універсальні закономірності використання і відтворення енергії, а також функціонального стану сучасного індустріального сільськогосподарського виробництва як економіко-енергетичної й екологічної системи, в основі якої процес трансформації енергії природного і техногенного походження. З позицій такої універсальної методології необхідно розглядати характер і спрямованість еволюції всієї аграрної сфери.

2. Розвиток сільського господарства Західного Казахстану у другій половині ХХ століття обумовлювався широкомасштабним освоєнням агроландшафтного потенціалу, інтенсифікацією використання земельних ресурсів, залученням нових територій і колосальної кількості енергії промислового походження. Ставка при вирішенні продовольчої проблеми в середині 50-х років була зроблена в першу чергу на можливий успіх кількісного зростання площі орних земель, тобто екстенсивний характер розвитку, що відбувалося за рахунок зменшення площі природних кормових угідь, а також залучення частини низькородючих земель. У рослинництві найбільш динамічним було зростання посівних площ пшениці, ячменю і проса. Провідною галуззю стало виробництво зерна, у першу чергу пшениці твердих і сильних сортів високої якості. Водночас мали місце значні структурні і кількісні трансформації тваринництва. В період 50-х - середини 60-х років поголів'я збільшилося майже в 1,5 рази. Надалі основним фактором збільшення виробництва стало зростання продуктивності тварин при стабілізації чисельності поголів'я.

3. Політика ресурсних витрат у сільському господарстві Західного Казахстану характеризувалася винятково активною динамікою. За досліджуваний 50-річний період сумарні енергетичні антропотехногенні витрати в цілому зросли в 4,7 рази. Найбільшим було зростання витрат у середині 50-х років. Даний показник збільшився протягом 1954-1956 років у 2,5 рази, насамперед за рахунок введення в обіг цілинних і перелогових земель. Стійке збільшення енергетичних інвестицій мало місце до 1983 року за щорічних темпів збільшення 10-14%, а в окремі роки - і до 40%. На період 1955-1960 і 1975-1982 років припадає і найактивніше надходження державних фінансових інвестицій.

4. Енергетика сільського господарства регіону визначалась використанням як біологічних (тяглові зусилля тварин і насіння), так і техногенних (засоби механізації, пальне і, в окремі періоди, електроенергія) факторів. Характерним стало стабільне співвідношення техногенних і біологічних факторів. Питома вага інших факторів - добрив і меліорантів, засобів захисту, споруд виробничого призначення - не перевищувала 2,2%, їх використання мало незначний вплив на характер трансформації енергії і функціонування галузі. Такі структурні закономірності характерні як для періоду зростання виробництва, так і під час кризи та стагнації галузі у 90-і роки. Принципові зміни енергетики виробництва полягали насамперед у кількісних, а не якісних аспектах. Незважаючи на загальне зростання енергоспоживання, жодних принципових змін стосовно одиниці посівної площі не спостерігалося, що докорінно відрізняється від еволюції європейської частини агроландшафтів СРСР. Фондозабезпеченість і енергооснащеність у галузі навіть у найсприятливіші періоди були більш ніж на порядок нижчими, ніж у більшості індустріальних країн, що свідчать про постійне і значне технічне відставання.

5. Аграрна політика 50-80-х років була спрямована насамперед на збільшення виробництва основних видів сільськогосподарської продукції за рахунок зростання використання енергоресурсних технологічних факторів, а також значних структурних змін. Протягом 1954-1982 років загальне зростання виробництва в регіоні перевищило 680%, у тому числі рослинництва - майже у 10 разів, а середньорічні темпи збільшення досягли близько 20%. Незважаючи на значні коливання, урожайність зернових культур подвоїлась. До другої половини 80-х років виробництво зерна досягло 2 млн. тонн, а в окремі роки - до 4 млн. тонн. У середньому за 1950-1998 роки щорічне виробництво зерна становило 1,2 млн. тонн, що майже в 4 рази перевищило рівень 1950 року. Загальне зростання продукції тваринництва при подвоєнні чисельності поголів'я досягло до цього часу майже 400%. Стале зростання продуктивності мало місце до 1986 року, коли було досягнуто найвищого рівня виробництва. Показники середини 80-х років правомірно віднести до ексергічних характеристик аграрної сфери регіону, коли найвища ступінь енергоконверсії технологічних витрат зумовлювалась співвідношенням максимальної продуктивної спроможності системи та найбільших витрат енергії у процесі виробництва.

6. В цілому зростання виробництва відбувалось як за рахунок кількісних трансформацій галузі (збільшення посівних площ, чисельності сільськогосподарських тварин, ростом витрат у виробництві), так і якісних змін (збільшенням врожайності та продуктивності тварин). Останній аспект цілком правомірно віднести до дійсно інтенсивних економічних факторів розвитку протягом 70-80-х років. Підтверджена висока статистична залежність динаміки виробництва від інтенсивності використання технологічної енергії. Слід відзначити значно вищу рентабельність традиційних для регіону галузей аграрного виробництва - вівчарства, розведення великої рогатої худоби, вирощування зерна - порівняно з тими, що виникли у другій половині ХХ століття.

7. Принциповим положенням сучасного агроекономічного аналізу є оцінка еколого-енергетичної обґрунтованості ефективності сільськогосподарського виробництва. До безпосередніх результатів інтенсифікації сільського господарства, зокрема, зростання техногенних витрат у період середини 50-х-80-х років слід віднести загальне збільшення ефективності використання сонячної енергії в агроекосистемах Західного Казахстану від 0,3% (початок 50-х років) до 0,7% у середині 80-х років. Традиційне землеробство в регіоні ніколи не забезпечувало належного збереження родючості ґрунту. Негативний баланс відтворення енергії ґрунту в 3-4 рази перевищував обсяги енергії, що надходила. Відновлюється лише від 21 до 32% щорічно витраченої в процесі землеробства енергії ґрунту. Такі співвідношення свідчать про глибоку екологічну й енергетичну його кризу, що правомірно розглядати також як одну з основних причин сучасної аграрної кризи, а також як глобальну проблему світового землеробства.

8. Еколого-енергетичні проблеми землеробства регіону характерні для всіх традиційних типів сівозмін. Найбільш важливими факторами при цьому є досягнення оптимальної концентрації посівів зернових культур, чорних парів, багаторічних трав. Встановлено економічну доцільність насичення зернопарових сівозмін зерновими культурами на рівні 75%. Подальше збільшення даного показника не супроводжувалося зростанням виходу зерна й істотно погіршувало екологічні показники. Обґрунтована також верхня гранична межа насичення сівозмін чорними парами на рівні 10%. Доведена більша еколого-економічна ефективність зернопаротрав'яних сівозмін, використання яких зумовлює зростання рентабельності в 1,3-1,5 рази, зменшення сумарних енергетичних витрат на одиниці площі на 26-28%, збільшення продуктивності - на 24-28%, а ефективності технологій - більш ніж в 1,7 рази. При цьому втрати родючості ґрунту зменшувалися на 20-27%, а ефективність використання сонячної енергії збільшувалася на 25-33%. Загалом надмірну концентрацію чорних парів правомірно розглядати як принципово помилковий напрям розвитку регіонального землеробства. При всій необхідності культури чорних парів в умовах області їх питома вага повинна бути в 1,5-2 рази меншою.

9. Основним економічним завданням землеробства регіону є збільшення продуктивності й ефективності технологій як безальтернативний напрям інтенсивного розвитку. Стабілізацію балансу родючості можливо досягти на основі зростання врожайності, яку реально збільшити у 2-2,5 рази, удосконалення структури і культури землеробства, у тому числі виведення з обігу низькородючих земель, використання нетрадиційних джерел біологічної енергії. Доведена доцільність сучасного агроекономічного аналізу на основі таких фундаментальних універсальних еколого-економічних показників, як ефективність і рентабельність виробництва, кількість та окупність витрат, баланс відтворення родючості ґрунту й ефективність використання сонячної радіації. Саме на основі синтезованої оцінки таких критеріїв повинен здійснюватись аналіз ефективності технологій. Розроблена економіко-енергетична модель оптимізації технологій вирощування зерна ячменю дозволяє в сучасних умовах Західного Казахстану підвищити рівень виробництва в 1,7-2,4 рази, а його ефективність - у 2,5-3 рази.

10. Реальна модель інтенсифікації галузі не змогла забезпечити стійкого зростання ефективності використання енергії як закономірного процесу розвитку. В цілому витрати енергії у другій половині ХХ століття були відтворені у вигляді енергії сільськогосподарської продукції лише на 73%. За цей період тільки протягом 10 років з 50 коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва перевищував чи наближався до одиниці. Значними були і коливання ефективності, порівнянні за амплітудою з коливаннями продуктивності. Трансформація аграрного сектора в період 50-х-70-х років супроводжувалась збільшенням його енергетичної ефективності від 0,4-0,5 до 0,7-0,9 в. од. Сталий позитивний баланс використання агротехногенної енергії на рівні 1,1-1,2 в. од. мав місце в період кінця 70-х - початку 80-х років за одночасно найвищих витрат, а також темпів зростання продуктивності галузі. Значне погіршення відтворення енергії в другій половині 80-х років було зумовлено несприятливими погодними умовами, чого не змогло компенсувати навіть значне збільшення виробництва продукції тваринництва. Сприятливе співвідношення в період першої половини 90-х років можна пояснити значним зменшенням на той час витрат як одного з наслідків поглиблення аграрної кризи.

11. Інтенсифікація галузі протягом 50-80-х років супроводжувалась трикратним зростанням продуктивності праці за одночасного збільшення даних витрат у 4,2 рази. До середини 80-х років ефективність використання витрат праці зросла від 35-40 в. од. (1950 рік) до 120-140 в. од. Надалі динаміка даного процесу мала однозначно негативну спрямованість, зумовлену згортанням виробництва, і в даний час енергетичну ефективність даного виду витрат слід оцінити співвідношенням 1:70-75.

12. Характерним для сільського господарства Західного Казахстану є те, що витрати на застосування засобів механізації були найбільшими на всіх етапах розвитку за визначальної функціональної ролі даного фактора. Саме на етапі 60% технічної оснащеності, якого було досягнуто на початку 80-х років за історично найвищих витрат, їх ефективності та продуктивності, аграрне виробництво характеризувалось максимальною ефективністю використання енергії, що слід розглядати також як універсальний показник для всіх типів аграрних систем. Перехід до переважно механізованого сільського господарства протягом другої половини 50-х-80-х років супроводжувався збільшенням використання мінеральних добрив до 15 кг/га NРК, обсягів виробництва - у 6,8 рази, витрат - у 4,7 рази. При цьому витрати на одиницю посівної площі істотно не змінилися, енергоємність первинної сільгосппродукції зменшилася на третину, ефективність праці - зросла у 3,4 рази, тоді як загальна ефективність галузі - у 3 рази.

13. Інтенсифікація галузі супроводжувалася принципово різними мікроекономічними результатами. У 25% господарств регіону на 22% аграрній території вироблялося до 40% сільгосппродукції, у тому числі 45% продукції тваринництва. У 60% господарств рівень виробництва практично вдвічі був нижчим. 15% господарств практично залишилися за межами якого-небудь стійкого позитивного економічного розвитку і за основними економічними показниками не перевищили рівень 50-х років. У таких господарствах на 18% площі ріллі, вироблялося лише 5% продукції. Така динаміка була досить стійкою. Рівень виробництва в господарствах кожної з груп визначався такими економічними факторами, як техніко-технологічний потенціал, наявність основних фондів, інтенсивність й ефективність витрат енергоресурсів, організаційна та технологічна дисципліна та інші.

Найпродуктивніші підприємства характеризувалися одночасно і найвищою ефективністю виробництва, що стала результатом ведення високопродуктивного сільського господарства навіть за відносно високих витратах при цьому.

14. Встановлена значно вища ефективність колективних та фермерських форм господарювання. Зміна форм господарювання у процесі створення фермерських господарств протягом 1993-1995 років не справила значного впливу на динаміку аграрного виробництва. Продуктивність всієї галузі знизилась більш ніж на 30%, і це набуло форми стійкого процесу. Скорочення виробництва продукції тваринництва ще істотніше. Трансформаційні процеси щодо форм господарювання безумовно, слід розглядати як економічний фактор, що здатний компенсувати надто велике скорочення виробництва, хоча його ефективність донині не стала реальною.

15. Внаслідок економічної кризи 90-х років сільське господарство регіону виявилося відкинутим до рівня середини 50-х років, що зводить до мінімуму його конкурентні й експортні можливості.

Останні тенденції згортання виробництва, зумовлені різким погіршенням ресурсно-технологічного забезпечення, призвели до значного зменшення окупності енергоресурсів. Ефективність галузі нині є нижчою, ніж на початку 50-х років.

16. З урахуванням демографічних та природних умов агроландшафти регіону мають значний потенціал щодо ведення високоефективного та відносно мало-витратного сільського господарства, орієнтованого передусім на експорт зерна і продукції тваринництва. Досягти обґрунтованої зовнішньоекономічної інтеграції можливо лише за умови подальшої інтенсифікації й збільшення ефективності галузі. Для цього необхідно реалізувати принципово нову аграрну політику в регіоні, спрямовану насамперед на забезпечення тривалого і стійкого збільшення ефективності виробництва. Перспективна енергетична модель галузі при цьому повинна бути створена саме на фундаменті оптимального функціонального співвідношення витрат і продуктивності та орієнтована на досягнення нового енергетичного й економічного підйому сільського господарства. За кризових умов найбільш реальними і разом з тим перспективними напрямами стає підвищення ефективності саме біологічних факторів інтенсифікації, пошук оптимальної ресурсної політики витрат, екологічно обґрунтованого використання земельних та інших ресурсів, застосування нових сортів і порід тварин, ґрунтозберігаючих систем землеробства й окремих технологій, широкого використання наукоємних (“високих”) технологій. Водночас необхідна якісна трансформація технічного потенціалу галузі: впровадження сучасної, більш продуктивної і ресурсозберігаючої техніки, оптимального використання добрив, засобів захисту і т. д.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кусаинов Х.Х. Теория баланса энергии в сельском хозяйстве. - Алматы: Национальная государственная книжная палата Республики Казахстан, 1999. - 276 С. економіка господарство аграрний

2. Кусаинов Х.Х. Сельское хозяйство западного Казахстана на пороге третьего тысячелетия: экономико-энергетические проблемы и перспективы их решения. - Киев: ИАЭ УААН, "ВИПОЛ", 2000. - 347 С.

3. Кусаїнов Х.Х. Сталість економічного розвитку сільського господарства західного Казахстану у другій половині ХХ століття // Економіка: проблеми теорії і практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 13. - Дніпропетровськ: наука і освіта, 2000. - С. 31-39.

4. Кусаїнов Х.Х. Фактор продуктивності праці в процесі еволюції сільського господарства західного Казахстану // Економіка: проблеми теорії і практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 15. - Дніпропетровськ: наука і освіта, 2000. - С. 38-45.

5. Кусаинов Х.Х.Энергетическая эффективность сельского хозяйства Западно-Казахстанской области // Транзитная экономика, 2000. - №2. - С. 116-125.

6. Кусаинов Х.Х. Динамика мирового сельского хозяйства: опыт, проблемы и перспективы увеличения аграрного производства западного Казахстана // Альпари, 2000. - №3-4. - С. 82-88.

7. Кусаинов Х.Х. Закономерности динамики производительности труда в сельском хозяйстве западного Казахстана // Вестник сельскохозяйственной науки Казахстана, 2000. - №3. - С. 7-11.

8. Кусаинов Х.Х. Проблемы устойчивости и стабильности сельскохозяйственного производства Западно-Казахстанской области // Вестник сельскохозяйственной науки Казахстана, 2000. - №4. - С. 3-9.

Размещено на Allbest.ru