Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК 338(09): 22. 477

ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ В УКРАЇНІ

В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

(1921 - 1928 рр.)

08.01.04- економічна історія та історія економічної думки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЛАНТУХ ІГОР ВАЛЕРІЙОВИЧ

Київ - 2001



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної історії, теорії та менеджменту Харківської державної академії культури

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор Лісовицький Володимир Миколайович, Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, професор кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Гринчуцький Валерій Іванович, Тернопільський державний технічний університет ім. Івана Пулюя, завідувач кафедри маркетингу на виробництві;

Провідна установа - Інститут економіки НАН України, відділ історії народного господарства та економічної думки, м.Київ.

Захист відбудеться “ 8 ” листопада2001 р. о “17 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.176.01 при Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030 м. Київ - 30, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ - 30, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий “ 6 “ жовтня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради , кандидат економічних наук А.М.Хахлюк



АНОТАЦІЇ

Лантух І. В. Формування інфраструктури ринку в Україні в роки нової економічної політики (1921 - 1928 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08. 01. 04 - економічна історія та історія економічної думки. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2001. інфраструктура економічний приватний кооперативний

У дисертації комплексно досліджуються проблеми відтворення і діяльності відповідних складових інфраструктури ринку в Україні в роки нової економічної політики, показані особливості функціонування певного інституту ринкової економіки в умовах співіснування державного, кооперативного і приватного секторів народного господарства. Досліджено роль біржового механізму в господарському житті України 20-х років. Дисертаційне дослідження розширює знання про економічну історію України у 20-ті роки і може бути корисним науковцям, економістам, студентам.

Ключові слова: нова економічна політика, інфраструктура ринку, банки, кредитні установи, біржі, ярмарки.



Лантух И.В. Формирование инфраструктуры рынка в Украине в годы новой экономической политики (1921-1928 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.04 - экономическая история и история экономической мысли. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2001.

В диссертации комплексно исследуются проблемы возрождения и деятельности соответствующих составных элементов инфраструктуры рынка в Украине в годы новой экономической политики, показаны особенности функционирования определённого института рыночной экономики в условиях сосуществования государственного, кооперативного и частного секторов народного хозяйства. Исследована роль биржевого механизма в хозяйственной жизни Украины 20-х годов. Диссертационное исследование расширяет знания об экономической истории Украины в 20-е годы и может быть полезным учёным, экономистам, студентам.

Ключевые слова: новая экономическая политика, инфраструктура рынка, банки, кредитные учреждения, биржи, ярмарки.



Lantukh I.V. Formation of market infrastructure in Ukraine during the years of the new economic policy (1921-1928). - Manuscript.

Thesis for the candidate of economic sciences degree (specialization 08.01.04 - History of economic and History of Economic thought). Institute of World Economy and International Relations, National Academy of Sciences of Ukraine, - Kyiv, 2001.

The present thesis is an integral investigation of the problem of rebirth and activity of the corresponding components of market infrastructure in Ukraine during the years of the new economic policy. The work reveals the peculiarities of functioning of a particular market economy institution under conditions of state, cooperative and private economic sections co-existence. The role of stock mechanism in the economic life of the Ukraine of the 20-s. The thesis is a contribution to the economic history of the Ukraine of the 20-s. It will be of value and interest to scientists, economists and students.

Key words: the new economic policy, market infrastructure; banks and credit facilities; stock exchanges; fairs.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах реформування економічної системи незалежної України важливе значення набуває звернення до історичного досвіду господарських реформ. В світі накопичений величезний досвід економічних перетворень, вивчення і узагальнення якого дуже важливо для вирішення сучасних проблем переходу нашої країни до ринкової економіки.

Знання цього дозволяє з багатьох моделей ринкової економіки брати ту, яка найбільш відповідає нашим умовам, врахувати переваги і недоліки різних економічних систем. Зрозуміло, жодний досвід, жодна модель не можуть бути точно скопійованими. Але при виборі тієї або іншої моделі потрібні глибокі знання існуючих в минулому економічних систем, форм і методів державного регулювання економіки, варіантів і засобів поєднання державного і ринкового регулювання.

Але найбільш цінний досвід - це власний історичний досвід. Він враховує нашу специфіку і наші традиції. В Україні вже є багатий досвід розгортання ринкових відносин і їх державного регулювання. Сьогодні ми вже втретє переходимо до ринкових відносин. Перший - період після реформи 1861 р., коли відбувався досить активний процес формування ринкових відносин, а другий - зв'язаний з переходом до ринкових відносин в роки нової економічної політики.

Вихідним елементом непу було встановлення, а точніше - відновлення товарно-грошової, ринкової форми економічного зв'язку замість продуктообміну, який домінував під час “воєнного комунізму”.

Із запровадженням непу торгівля почала розглядатися як важливе і незамінне знаряддя оживлення і нормалізації виробничих сил, суспільного виробництва. Але до повного визнання цієї тези прийшли не відразу після проголошення непу. У своєму першому варіанті нова економічна політика зводилася до двох моментів: заміні продроздатку продподатком і обміну промислових товарів, які були в руках держави на надлишки сільськогосподарської продукції, яка залишалася у селі після сплати продподатку.

Невдача з товарообміном примусить радянський уряд і правлячу партію повернутися до ринкової економіки. Перехід до торгової, ринкової форми економічного зв'язку, відкриваючи перспективу використання господарської ініціативи в справі піднесення виробництва, вимагав глибоких і системних інституціональних змін в усіх сферах народного господарства.

Радянська історіографія традиційно характеризувала період непу, як перехідний період від капіталізму до соціалізму, як вимушений відступ перед капіталістичними елементами з метою їх остаточної ліквідації. Тому поза увагою дослідників були питання відтворення структурних елементів ринкової економіки під час здійснення нової економічної політики.

В промисловості найбільш суттєвим їх виразом було переведення державних підприємств на самофінансування, на господарський (комерційний) розрахунок. Вони зобов'язувалися реалізувати свою продукцію на ринку і на отримані кошти здійснювати розширене відтворювання.

Друга лінія непівських інституціональних змін в індустрії - часткова її денаціоналізація. Влітку 1921 р. було повністю припинено одержавлення дрібних підприємств, частина з них поверталась колишнім власникам. Кожний громадянин отримав юридично оформлену можливість вільно займатися кустарними промислами, а також організовувати промислові підприємства з певною чисельністю персоналу ( як правило, 10 - 20 осіб). Кооперативи, товариства, фізичні особи набували права оренди державних підприємств. Передбачалося застосування інституту передання деяких підприємств у концесію іноземним капіталістам.

Заходи з відновлення торгівлі і ринку, переведення державних підприємств на комерційні засади і пожвавлення приватнокапіталістичних господарських форм супроводжувалися радикальною перебудовою усієї системи управління індустрією.

Досліджувані системні інституціональні зміни поєднувалися і з ринковими змінами в сільському господарстві. Справа тут зовсім не обмежувалася запровадженням продподатку і наступною його трансформацією в податок грошовий. Це і удосконалення системи землекористування через викорінювання частих переділів ділянок землі.

Інша суттєва складова непу в агросфері - плюралістичний підхід до форм селянського землекористування.

Переведення економіки країни, її промисловості і сільського господарства на ринкові рейки, зрозуміло, різко актуалізувало питання про оздоровлення грошової системи, стабілізації карбованця. Першим організаційним кроком на цьому шляху було заснування Держбанку, який згодом став емісійним центром країни.

Другою визначальною акцією була грошова реформа 1922 - 1924 рр. Справжнім економічним дивом можна назвати оздоровлення фінансової системи і стабілізацію вітчизняної валюти.

Одне з ключових питань непівської трансформації радянської економіки - співвідношення ринку з централізованим плановим керівництвом народним господарством. Принциповість новації полягала в тому, що перехід до ринку не розглядався як альтернатива централізованому плануванню. А навпаки, з урахуванням збереження за державою командних висот в економіці проголошувалося, що нова економічна політика не змінює єдиного державного господарського плану і не виходить за його межі, а змінює підхід до його здійснення. Інакше кажучи, складові ринкової інфраструктури стали сприйматися як необхідні інструменти загальнодержавного планування.

Отже, неп був видатним у вітчизняній і світовій історії зразком реформ. Комплексне її впровадження дозволило за короткий термін не тільки перейти від командної до ринкової господарської системи, а і відбудувати вщент зруйновану шістьма роками війни економіку великої країни.

В сучасних умовах трансформації економічної системи незалежної України важливе значення має розробка теорії перехідної економіки. Ми впевнені, цьому може сприяти вивчення досвіду здійснення нової економічної політики, функціонування важливих складових інфраструктури ринкової економіки.

Різні аспекти досліджуваної проблеми в тій або іншій мірі висвітлені в працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Поряд з тим, в науковій літературі немає комплексного дослідження формування інфраструктури ринку в Україні в роки нової економічної політики. Це і зумовило вибір теми.

Досвід здійснення нової економічної політики є яскравим свідченням того, що для нормального функціонування складових ринкової інфраструктури держава повинна створювати необхідні умови.

Предметом даного дослідження є відновлені складові інфраструктури ринку в Україні в роки нової економічної політики.

Об'єктом дослідження є народне господарство України 20-х років, коли функціонували ринкові механізми.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють період з 1921 р., коли правляча партія проголосила нову економічну політику і до кінця 1928 р., коли більшовицьке керівництво країни відмовилося від головних принципів непу і згорнуло цю політику.

У функціонуванні інфраструктури ринкової економіки можна виділити три етапи: перший етап - 1921 - 1923 рр. - період появи і організаційного оформлення ринкових інститутів;

другий етап - 1924 - 1926 рр. - починається із закінченням грошової реформи, отримання сталої валюти, широкого розвитку банківсько-кредитної системи і до перетворення червінця з конвертованої валюти в суто внутрішню радянську валюту. Саме в цей період радянська держава здійснює так звану нову торгову політику, коли приватна торгівля зазнала на собі позитивні кредитні і податкові зміни державної політики. Тобто, це час розквіту, час досягнень у функціонуванні практично всіх інститутів ринкової економіки;

третій етап - 1927-1928 рр., коли відбувався різкий поворот державної політики щодо ринкової, коли непівські форми і методи господарювання ліквідуються і запроваджуються в регулюванні розвитку народного господарства планові засади, які набувають форму директивних вказівок. На цьому етапі відбувалося активне гальмування діяльності ринкових інститутів і набирали силу державно - адміністративні методи управління усіма галузями народного господарства.

Зв'язок роботи з планами науково-дослідних робіт. Дане дослідження тісно пов'язане з планами науково-дослідних робіт кафедри економічної історії, теорії і менеджменту Харківської державної академії культури, відділу історії народного господарства і історії економічної думки Інституту економіки НАН України, включене в координаційний план виконання науково-дослідних робіт Міністерства освіти України за напрямком: “Економічні проблеми розбудови державності України: важелі та стимули розвитку господарчих систем”.

Мета дисертаційного дослідження визначена з урахуванням актуальності обраної теми та рівня її наукової розробки і полягає у вивченні історії формування інфраструктури ринку в Україні в роки нової економічної політики і функціонування її важливих складових. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

на основі сучасного об'єктивного висвітлення історичного досвіду функціонування ринкової інфраструктури України періоду нової економічної політики теоретично визначити можливості його використання в сучасних умовах реформування та трансформації народного господарства країни;

розкрити суть та значення запровадження нової економічної політики в народному господарстві України, її специфіку і особливості;

показати відновлення банківсько-кредитної системи, функціонування її складових у фінансуванні та кредитуванні різних галузей економіки;

висвітлити зміцнення фінансово-грошової системи, роль в цьому грошової реформи 1922-1924 рр., значення сталої вільно конвертованої валюти в розвитку народного господарства;

дослідити відновлення біржового механізму;

розкрити діяльність товарних бірж як важливого ринкового інституту України періоду непу;

показати досвід організації і функціонування фондових відділів товарних бірж і позабіржових фондових зборів;

висвітлити діяльність бірж праці як регулятора ринку робочої сили в Україні в роки непу;

з'ясувати значення ярмаркового інституту в інфраструктурі ринку в Україні в умовах нової економічної політики.

Наукова новизна одержаних результатів. Вона полягає у тому, що в дисертації вперше в історико-економічній літературі цілісно вивчається формування інфраструктури ринку в Україні в роки непу.

В основних положеннях новизна наукового дослідження полягає в тому, що:

- систематизовано джерельну базу, історіографічні надбання і введено в науковий обіг нові архівні матеріали про формування і функціонування певних складових інфраструктури ринку в Україні в роки непу;

- вперше в українській економічній науці з суто наукових, вільних від політичної і ідеологічної тенденційності позицій, розглянуто процес відновлення і діяльності найважливіших інститутів ринкової економіки України в період нової економічної політики;

- грунтовно висвітлено та проаналізовано процес відтворення банківсько-кредитної системи, як однієї з головних складових ринкової інфраструктури; визначено його хронологічні рамки;

- на підставі широкого використання нових, насамперед, архівних матеріалів показано місце і роль товарних бірж у економічній системі України у 20-ті рр.; встановлено час і місце організації першої радянської української товарної біржі;

- на основі широкого використання нових матеріалів вперше висвітлено досвід організації і функціонування фондових відділів товарних бірж і позабіржових фондових зборів, доведено, що в Україні фондові відділи були створені тільки на двох її самих великих товарних біржах: Харківській і Київській;

- досліджено процес організації і діяльності бірж праці як регулятора ринку робочої сили в Україні в період непу, а вперше використаний архівний матеріал дає підставу стверджувати про антирадянські настрої безробітних;

- з'ясовано місце і роль інституту ярмарків як складової інфраструктури ринку в Україні в роки нової економічної політики.

Науково-практичне значення дисертації полягає в тому, що основні положення та висновки, які викладенні в дослідженні, дають можливість по-новому розглядати та оцінювати процес формування інфраструктури ринку в Україні в період непу і можуть бути використані під час проведення сучасних економічних реформ, з урахуванням помилок та недоліків, допущених у роки нової економічної політики.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається придатністю його матеріалів, висновків, архівних документів, що вперше вводяться до наукового обігу, до використання у підготовці навчальних посібників, підручників, курсів лекцій з економічної історії для студентів економічних та історичних факультетів.

Зібраний та узагальнений автором фактичний матеріал сприятиме суттєвому розширенню інформаційного поля в сфері економічної науки. Досвід непу має не лише наукове, але і практичне значення. Суспільство повинно зробити належні висновки з трагічних реалій нашої історії, хоча, як відомо, історія навчає навіть тих, хто не бажає у неї навчатися; вона провчає їх за невігластво та зневажливість. Уроки, які дав досвід непу в Україні, можуть бути використані сучасними політичними діячами.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних наукових конференціях в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна: “Проблеми стабілізації та економічного розвитку” (1998 р.), “Реструктуралізація підприємств України в умовах конкурентного середовища: теорія і практика” (2000 р.). За темою дослідження опубліковано 8 наукових статей, з них 5 у фахових виданнях.

Структура роботи зумовлена сформульованими метою та завданнями дослідження і складається із вступу, чотирьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи становить 202 сторінок. З них 182 сторінок машинописного основного тексту і 19 сторінок списку використаних джерел і літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” розкрита сутність та стан наукової проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обгрунтування необхідності проведення дослідження. Обгрунтована актуальність та доцільність дисертаційної роботи для розвитку економічної історії України, сформульовані мета та завдання дослідження, визначено основні елементи наукової новизни особисто одержаних автором результатів, їх практичне значення та апробація.

Перший розділ присвячений аналізу вивчення проблеми інфраструктури ринку в Україні з часу відтворення її складових у роки непу і до сьогодення, аналізуються відповідні групи історичних джерел, на основі яких написана дисертація та здійснюється короткий виклад методологічних засад дослідження.

У першому підпункті вся історико-економічна література з проблеми формування інфраструктури ринку в Україні в роки непу умовно поділяється на три періоди. Перший період - з 1921 р. і до середини 50-х років ХХ століття.

Огляд наукової літератури етапу здійснення нової економічної політики (1921 - 1928 рр.) свідчить, що різноманітні питання розвитку інфраструктури ринку в Україні хвилювало вчених, фахівців. Серед економістів та господарників особливу цікавість до місця і ролі певної складової цієї інфраструктури в умовах непу (банківсько-кредитної, фінансово-грошової системи, біржового механізму, розвитку торгівлі) проявляли М.Соболєв, П.Фомін, Я. Діманштейн, Л. Яснопольський, С. Кисельов, П. Коломойцев, Н. Капітановський, Л. Юровський, О. Соколов, Д. Кузовков, В. Акуленко, І. Бак, К. Воблий, Ф. Матвєєнко-Горнега та багато інших. Зрозуміло, що сучасників хвилювали питання якомога кращого функціонування ринкових інститутів, увязка з реаліями політичного життя , перспективи непівського господарювання.

Зокрема, К. Воблий, наголошуючи на важливій ролі товарних бірж в економіці країни , відмічав, що біржа - це фокус, в якому концентрується товарообіг. А інший аналітик П. Коломойцев підкреслював, що саме Україна висунула новий вид біржової роботи - біржові торгівельні наради.

На історико-економічній літературі другого етапу першого періоду ( кінець 20-х - середина 50-х рр.) позначилася існуюча ідеологічна і політико-економічна ситуація, яка склалася в країні в той час: згортання нової економічної політики, ліквідація важливих складових ринкової економіки призвели до зміни соціально-політичного і економічного становища , що, ясна річ, відбилося на якості і кількості публікацій за дослідженою темою.

Взагалі, усі статті економістів, які з'являлися в той час, були лише коментарями відповідних партійних і урядових рішень з питань розвитку народного господарства. З'явилися публікації лише з тих атрибутів ринкового господарства, яких було залишено під час будівництва соціалізму: це банківсько-кредитна і грошова система, а також торгівля (А. Звєрєв, Я. Голєв, К. Плотніков, В. Дьяченко, Я. Кістанов, Б. Гоголь).

З другої половини 50-х рр. і до другої половини 80-х рр. ХХ ст. тривав другий період розвитку радянської наукової літератури з досліджуваної теми - від короткочасної лібералізації радянської політичної системи (через посилення ідеологічного тиску на дослідників) до краху тоталітарного режиму.

У вищезгадані роки плідно працюють дослідники В. Дмитренко, Т. Дерев'янкін, Л. Горкіна, В. Жученко, Е. Лортікян, С. Кульчицький, А. Епштейн та інші. У своїх численних працях вони досліджували питання організації та використання фінансово-кредитної системи для планомірного управління народним господарством в УРСР у 20-ті роки, більш ретельно аналізували радянську економічну літературу 20-х - початку 30-х років, висвітлювали соціально-економічний розвиток республіки, становлення системи планування народного господарства в УРСР тощо.

У другій половині 80-х років наступає якісно новий період у дослідженні найрізноманітних проблем історії розвитку країни. Політика гласності і перебудови викликала необхідність в ретельному усвідомленні нашим народом свого історичного шляху. Це своєрідне соціальне замовлення надало великий поштовх до вивчення, як і у 20-ті роки, проблеми нової економічної політики, механізму господарювання того часу(праці В. Маневича, В. Дмитренка, Т. Дерев'янкіна, Е. Лортікяна, С. Кульчицького та інших).

Крах тоталітаризму, розпад СРСР, виникнення самостійної незалежної української держави зумовили можливість об'єктивного висвітлення багатьох аспектів формування інфраструктури ринку в Україні в роки непу та залучення до наукового пошуку всіх відомих джерел та літератури, як вітчизняних, так і закордонних авторів.

Так, у травні 1992 р. на 1-му Міжнародному Конгресі українських економістів Т. Дерев'янкін і Р. Толстов виступили з аналізом складного процесу виникнення, розвитку і згортання ринкових відносин в Україні в період непу. Вони підкреслили нагальну необхідність урахування уроків непу при розробці сучасної моделі ринкової економіки України. Саме ця думка була провідною в роботі секції економічної історії та історії економічної думки наступних конгресів Міжнародної української економічної асоціації. Зокрема, на цьому наголошували в своїх виступах на 3-му конгресі у 1997 р. Т. Дерев'янкін, Є. Воробйов, В. Гринчуцький, С. Злупко, В. Лантух, В. Лісовицький, Е. Лортікян.

Майже в усіх випусках міжвідомчого збірника наукових праць “Історія народного господарства та економічної думки України” є статті, які мають певне відношення до досліджуваної проблеми (автори Т. Дерев'янкін, Р. Толстов, В. Поліщук, Т. Сотнікова, В. Гринчуцький, О. Соболєва і інші).

Принципового значення для дослідження формування інфраструктури ринку в Україні в роки непу набуває стаття А. Гриценка і В. Соболєва, в якій вперше в економічній науці дають чітке визначення дефініції “ринкова інфраструктура” і називають сукупність її складових. Це допомогло автору дисертаційного дослідженя краще визначити структуру своєї роботи.

На увагу заслуговують дослідження зарубіжних вчених. Ми намагалися використати доступні праці Дж. Кейнса, Е. Карра, Дж. Боффа, П. Сорокіна, М. Маліа, Ст. Мерля і ін., у яких цінним для нас було їх бачення процесів, які відбувалися в країні під час здійснення непу.

У другому підпункті зроблено детальний аналіз джерел, що були підгрунтям при написанні дисертації. Найбільш важливими джерелами стали архівні матеріали, що зберігаються в центральному державному архіві вищих органів влади України, центральному державному архіві громадських об'єднань України, Державному архіві Харківської області.

Крім уточнення уяви про механізм взаємовідносин між партією і господарськими структурами, документи цих архівів надали велику кількість необхідного фактичного матеріалу практично за всіма сюжетами проблеми, яка досліджується. Багато з цього матеріалу вводиться вперше в науковий обіг.

Серед надрукованих джерел потрібно відмітити статистичні збірки по народному господарству. Але ці статистичні дані потребують сумлінного, критичного підходу. Виявлений нами матеріал обстеження наркоматом робітничо-селянської інспекції діяльності ЦСУ у 1925 р. переконливо свідчить, що якість роботи ЦСУ була надто низькою, що методика роботи ЦСУ була хибною. А нарком РСІ В.Куйбишев попереджав, що ЦСУ надає партії і державі невірогідний матеріал для керівництва усім народним господарством.

Матеріали КПРС, праці В. І. Леніна, інших керівників правлячої партії ілюструють еволюцію позиції з основних проблем непу.

Мемуарна література є досить цінним джерелом. ЇЇ використання допомагає подолати схематизм у викладанні подій, збагатити дослідження яскравим матеріалом. А в деяких випадках мемуари є єдиним джерелом у висвітленні подій.

Виключно багатим джерелом за різноманіттям відображення історії господарського будівництва в роки непу є періодична преса. В газетах друкувалася інформація про діяльність центральних та місцевих державних, громадських і господарських організацій. Багато уваги приділялося економічним сюжетам.

Отже, використання такого широкого і різноманітного кола джерел дозволяють висвітлити процес формування і діяльність інфраструктури ринку в Україні в період непу. Джерельна база є досить повна і достатня для висвітлення цієї проблеми.

Методологічною основою дослідження є принципи об'єктивності, системності та наукового історизму. Обрана тема досліджувалася на основі використання цих принципів в єдності історичного та структурно-функціонального аналізу соціально-економічних явищ, подій та процесів, що дало можливість вивчити їх еволюцію.

У другому розділі показаний стан народного господарства України напередодні і на початковому етапі непу (кінець 1920 - 1923 рр.). Відмічається, що Україна більше постраждала від громадянської війни, ніж інша територія колишньої Росії. Відбудова її економіки почалася з більш низького рівня, ніж в цілому по Росії. Підкреслюється, що життя розбило і відмовилося прийняти головні ідеї Жовтневої революції 1917 р. Зокрема, навіть на початку непу селянам не дозволялося продавати за гроші їх надлишки виробництва, а тільки обмінювати на товари і тільки в умовах місцевого обігу.

Документи свідчать, що повністю згодні були з В. Леніним, щодо зміни економічного курсу серед провідних більшовиків, тільки Л. Красін та О. Цюрупа. Загрозою своєї відставки В. Ленін так усіх налякав, що відразу зламав незгоду на неп, яка висловлювалася багатьма в партії більшовиків. Це вказує на силу втілення в партії ідей "воєнного комунізму“, і що нова економічна політика була прийнята при великому опору цієї партії. Різкий поворот, яким з'явився перехід до непу, вимагав рішучої перебудови не тільки методів господарської діяльності, але і певного “психологічного настрою”. А ця перебудова давалася надто важко. Вона була пов'язана з необхідністю зречення від “воєнно-комуністичних” ілюзій, у полоні яких було багато і керівних діячів комуністичної партії України.

Аналіз докладно наведеного документального матеріалу дає підставу стверджувати, що у 1921 - 1923 рр. відбулося організаційне оформлення “справжньої” нової економічної політики, коли почали функціонувати відповідні складові інфраструктури ринку.

У третьому розділі аналізується процес відтворення і функціонування біржового механізму ринкової економіки. Наголошується, що 1922 - 1923 р. був роком формування біржової мережі. Знайдений нами архівний матеріал свідчить, що перша радянська українська товарна біржа почала працювати саме у Харкові у лютому 1922 р., а в науковій літературі поширеною є думка, що така біржа виникла вперше у Києві у листопаді 1922 р.

Показано, що товарний дефіцит, жорстке планування і монополізація збуту продукції призвели до згортання біржової діяльності Трести і синдикати, користуючись своїм монопольним становищем і не маючи в біржі потреби як регулятора і організатора ціни, централізували функцію ціноутворення.

У другому підрозділі аналізується робота фондових відділів, які були створені на двох, самих великих товарних біржах України - Харківській і Київській, хоча в науковій літературі поширена думка, що фондовий відділ існував тільки при Харківській біржі.

Певна увага приділялась організації і діяльності позабіржових фондових зборів, які були покликані послабити вплив “чорної” валютної біржі, відбираючи у неї основну клієнтуру.

Відмічається, що біржі були майже виключно біржами валютними, а не фондовими, що вплинуло на організацію не самостійних фондових бірж, а фондових відділів при товарних біржах, оскільки самостійного, незалежного від товарного ринку капіталів, організацією якою є фондова біржа, в 20-х роках в нашій країні не було. Валютний же ринок був тісно пов'язаний з товарним ринком. Третій підрозділ присвячений діяльності бірж праці України як регулятора ринку робочої сили. Визначаються і докладно аналізуються форми і методи роботи бірж праці. Матеріал обстежень бірж праці наркоматами праці і робітничо-селянської інспекції, свідчить про невисоку якість їх роботи (випадки неправильної посилки на роботу, хабарництво, реєстрація фіктивних безробітних, тощо). Усе це вимагало, щоб біржі краще знали попит на робочу силу певної кваліфікації і її пропозицію та були дійовими регуляторами ринку робочої сили.

Досвід функціонування бірж праці в Україні в роки непу свідчить, що їхня ефективна робота багато в чому залежить від якості роботи співробітників, що включає чітку систему обліку різних категорій безробітних, інформацію про потребу підприємств і установ в робочій силі певної кількості, кваліфікації тощо. Як і те, що громадські роботи виправдовують себе там, де потрібна велика кількість малокваліфікованої робочої сили, але в разі продуманої організації роботи на певному об'єкті.

У четвертому підрозділі показано відродження ярмаркового інституту в умовах непу. Підкреслюється, що навколо великих оптових ярмарків зосереджувалась своя мережа місцевих роздрібних ярмарок. Тому, під час непу, коли тільки формувалася система постійної оптової та роздрібної торгівлі, ярмарки відігравали досить значну роль в налагодженні товарообігу.

У четвертому розділі висвітлюється відродження і діяльність фінансового сектору.

Радянські керівники на початку непу вважали, що Держбанк з філіями буде єдиною кредитною установою в країні. Але оскільки установи Держбанку були не здатні очолити безпосередньо увесь кредитний обіг, задовольнити в кредиті потреби дрібних господарських структур, то все це разом спонукало допустити відновлення і інших кредитних установ.

Одночасно наркомат фінансів енергійно боровся з “банкоманією”, що надто поширилася навесні 1922 р. - проектами організації спеціалізованих банків для різних галузей народного господарства, оскільки наркомфін вважав, що однорідна клієнтура не надасть достатніх пасивів і не залучить нового капіталу в акції.

Відмічається, що в роки непу в Україні сформувалася одна з важливих складових інфраструктури ринку - банківсько-кредитна система, до якої входили філії загальносоюзних банків, республіканські банки, товариства взаємного кредиту, тощо, але з часом, втрачаючи самостійність, банки перетворювалися на слухняні знаряддя формування, а потім і важливу складову адміністративно-командної системи.

Вітчизняний досвід, як революційний, так і часів непу, переконує, що товариства взаємного кредиту - ефективні і корисні джерела фінансової підтримки підприємницта, що дуже актуально для сучасного стану економіки нашої держави.

У другому підрозділі підкреслюється, що грошова реформа 1922 - 1924 рр. надала фінансові підпори новій економічній політиці.

Одночасно з формуванням банківсько-кредитної системи в країні здійснювалися заходи із стабілізації грошового обігу, відновлення бюджетної системи. Усе це були ланки одного ланцюжка по формуванню єдиної кредитно-фінансової системи країни.

З появою червінця на початку 1923 р. постало питання про подальшу долю старої грошової одиниці. Одні економісти (Д. Кузовков та інші) вважали за доцільне, щоб паперовий карбованець залишався основною валютою, а червінцева банкнота повинна бути сферою накопичення і обслуговувати великий обіг. Інші (серед яких був і керуючий Держбанком О.Л. Шейкман) були за витискування радянського знака червінцем. У квітні 1923 р. держава переводом цін в червінцеве обрахування визнала радянські знаки падаючою валютою.

Грошова реформа супроводжувалася перебудовою податкової системи з метою переходу від натуральних до грошових податків. Але вже через два роки буде ліквідований єдиний паритетний курс червінця. І червінець, який був однією із світових валют, перетворився на суто внутрішню радянську валюту.

Висновки. Дослідження проблем формування інфраструктури ринку в Україні в роки непу дозволило зробити такі висновки і узагальнення:

здійснення нової економічної політики в Україні відбувалося у досить складних політичних і економічних умовах, що було пов'язано з намаганням правлячої більшовицької партії будувати доктринальну економіку та потребами самого господарського життя, яке не сприймало нежиттєздатну теорію;

запровадження нової економічної політики розпочалося із заміни продроздатку продподатком. Але залишення майже усіх інших складових попередньої (старої) політики “воєнного комунізму” не призвело до очікуваних результатів;

“справжня” нова економічна політика починається з дозволу політичного керівництва країни на допущення вільної торгівлі, існування приватного капіталу, відновлення банківсько-кредитної і фінансово-грошової системи та інших інститутів ринкової економіки;

аналіз документального матеріалу дає підставу стверджувати, що у 1921-1923 рр. відбулося організаційне оформлення “справжньої” нової економічної політики. Саме в той час з'являлися, почали функціонувати і виборювати “свого” споживача державний, кооперативний і приватний сектори народного господарства, відбувалося зміцнення фінансово-грошової системи, яка стала міцним підгрунтям нової економічної політики;

аналіз документального матеріалу дає можливість прийти до висновку, що у 1921-1923 рр. відбулося організаційне оформлення “справжньої” нової економічної політики. Саме в той час з'явилися, а точніше, відновилися основні складові ринкової інфраструктури;

- в роки непу в Україні сформувалася одна з важливих складових інфраструктури ринку - банківсько-кредитна система, до якої входили філії загальносоюзних, республіканських банків та установи місцевого значення. Але ще в процесі її формування настав край порівняно вільного розвитку банків, коли вони діяли у відповідності до ринкової кон'юнктури;

грошова реформа 1922-1924 рр. надала фінансові підпори новій економічній політиці. Але відмовою від підтримання паритету червінця в галузі валютної політики було завдано нищівного удару по основних принципах непу;

у роки нової економічної політики був відтворений і функціонував біржовий механізм ринкової економіки, який складався із товарних бірж, фондових відділів товарних бірж і бірж праці;

1922/23 р. був роком формування біржової мережі. За основу територіального заснування бірж було покладено момент товарності певного економічного району республіки і його адміністративно-політична вага. Біржова статистика надавала інформацію про існуючі товарні запаси, про рух цін, про ринкову кон'юнктуру. Але товарний дефіцит, що ставав всеохоплюючим, робив біржове посередництво економічно нежиттєвим;

подальше поглиблення централізованого планування усього, в тому числі і товарного обігу в умовах товарного голоду і відсутність таким чином, так званих “нерозписаних” товарів, призвели до непотрібності товарних бірж в системі планово-директивної економіки. Разом з тим практика функціонування бірж в Україні доби нової економічної політики довела, що саме спеціалізовані товарні біржі створюють умови для концентрації попиту і пропозиції, прискоренню обігу товарів, що сприяє найбільш ефективній господарській діяльності підприємств;

у роки непу так і не був сформований такий спеціальний посередницький інститут для операцій з цінними паперами як фондова біржа. Замість неї були створені фондові відділи тільки на двох великих товарних біржах: Харківській та Київській. А позабіржові фондові збори при фондовому відділі Харківської товарної біржі “Американка” дозволяли в значній мірі контролювати “чорну” валютну біржу, відбираючи у неї основну клієнтуру. В умовах конкуренції валютного фондового обігу в радянській країні основна маса валютно-фондових угод здійснювалася безпосередньо кредитними установами. Тому роль таких фондових відділів в період нової економічної політики полягала не стільки в організації попиту, пропозиції та регулювання угод, скільки в установленні ціни, в котируванні;

важливою складовою інфраструктури ринку є ринок праці, який передбачає необхідність існування системи його регулювання, де значне місце посідали біржі праці. Разом з тим, форми роботи бірж праці 20-х років переконливо свідчать, що лише ретельний підхід дає очікуваний результат. Зокрема це стосується організації громадських робіт. Практика надання грошової допомоги безробітним (це так звані пасивні заходи) також доводить, що вона не стимулює до пошуків праці, що більш дійовішими є так звані активні заходи, серед яких чільне місце займає навчання і перекваліфікація осіб, які не можуть знайти собі роботу через брак потрібної кваліфікації;

досвід діяльності бірж в Україні у 20-ті роки, відсутність чітко визначеної державної політики щодо ролі і місця біржового інституту, інших інститутів ринкової економіки піднімає проблему ролі держави в макроекономічному регулюванні та контролі виробництва, більш ефективного використання усіх ресурсів;

в умовах відсутності необхідної системи постійної торгівлі ярмарки, як історично існуюча форма торгівлі, відігравали певну роль в організації внутрішнього ринку. З часом ярмарки в галузі оптової торгівлі витискувалися біржами, а в галузі роздрібної торгівлі ярмарки замінювалися зростаючою системою постійної торгівлі.

Рішення, які були прийняті партією більшовиків у 1928-1930 рр. не просто змінили методи економічної політики, а свідчили про кінець “традиційного непу”. Вони на багато років визначили саме обличчя радянської господарської системи.

Історично обумовлена трансформація непу була обтяжена помилками, прорахунками, а “надзвичайщина” стала постійним методом соціалістичного будівництва.

На нашу думку, сьогодні потрібно задіяти потенціал непівських ідей. Підсумок новітнього реформування вітчизняної економіки полягає в тому, що країна знову постала перед необхідністю особливого відбудовчого періоду, який повинен блокувати руйнівні процеси, і вивести народне господарство на лінію стійкого зростання і прогресивних структурних змін. І тут, досвід непу, творчо обміркований і адаптований, здатний, на наш погляд, відіграти певну роль.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Лантух И. Торговля как зеркало экономики (1924-1999гг.) //Харьков торговый. -Харьков: “Деловая жизнь”, “Прапор”, 1999. - С.55-66.

2. Лантух И. Фондовая биржа в Украине в годы НЭПА (Опыт организации и функционирования) //Бизнес - информ.-1999. -№:19-20. -С. 116-118.

3. Лантух И. Роль обществ взаимного кредита в формировании кредитной системы Украины в годы новой экономической политики. // Вестник Харьковского государственного университета. - 1998. - №: 404. - С. 308-310.

4. Лантух І.В. Генеза бірж праці України в управлінні кадрами в умовах трансформації НЕПу. // Вестник Харьковского государственного университета.-1999.-№ :451.- С.386-390.

5. Лантух І.В. Формування інфраструктури ринку в Україні в роки нової економічної політики (Джерельна база дослідження) // Вестник Харьковского государственного университета. - 2000. - №:479.-С.103-108.

6. Лантух І.В. Грошова реформа 1922 - 1924 рр. - необхідна умова переходу до ринкових відносин // Харківський державний педагогічний університет. Збірник наукових праць. Серія: історія та географія. 1998 р. - Вип.2.-1998. - С. 264-275.

7. Лантух І.В. Відродження ярмарок в Україні з початком нової економічної політики // Харківський державний педагогічний університет. Збірник наукових праць: історичні науки. - Вип.1. - 1998. - С. 142-145.

8. Лантух І. Банківсько-кредитна система - важлива складова інфраструктури ринку в Україні в роки непу// Сіверянський літопис. - 2000. - №5. - С. 157-163.

Размещено на Allbest.ru

...