обґрунтовано авторське визначення категорії “виробнича інфраструктура первинної ланки суспільного виробництва” у перехідній економіці як системи економічних відносин з приводу ефективної оптимізації економічних процесів виробництва, матеріально-технічного постачання, транспортування і реалізації продукції;

розкрито соціально-економічний зміст механізму комплексного управління виробничою інфраструктурою відповідно до ринкових відносин;

запропоновано модель внутрішньовиробничих інформаційних та вантажних потоків для поліпшення реалізації функції контролю взаємодії систем основного виробництва і виробничої інфраструктури;

запропоновано програму заходів по вдосконаленню системи оперативного управління матеріальним потоком;

розроблено методичні засади щодо проектування систем управління виробничою інфраструктурою на базі логістичної системи управління (зокрема, інформаційної логістичної системи);

визначено ряд можливих напрямів застосування функціонально-вартісного аналізу оцінювання ефективності роботи допоміжного виробництва машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що на базі використання висновків та узагальнень обґрунтовано нові концептуальні підходи щодо функціонування виробничої інфраструктури первинної ланки національного виробництва в ринкових умовах, які розвивають далі економічну теорію і виступають методологічною основою подальших досліджень в цій галузі.

Проведені в дисертаційній роботі теоретичні розробки мають практичну цінність і дозволяють підвищити ефективність функціонування як системи обслуговування, так і підприємства в цілому.

Практична значущість результатів дослідження полягає у створенні організаційно-економічного механізму управління виробничою інфраструктурою первинної структурної ланки економіки, що дозволить забезпечити рентабельність підприємства в сучасних умовах господарювання.

Теоретичні положення, які розроблені в дисертації, можуть бути використані при читанні курсу з проблем мікроекономіки, політичної економії, а також як матеріали для підготовки курсових робіт, до семінарських занять.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є закінченою науково-дослідною особистою роботою автора. Результати дослідження одержано здобувачем особисто та відображено в публікаціях. У спільних роботах (с.16 автореферату) особисто автором зроблено аналіз сучасного стану ринкової інфраструктури і класифікацію її елементів (3), розроблено теоретичні й методичні засади щодо проектування механізму управління виробничою інфраструктурою на базі логістичної концепції з визначенням принципів, структури, функцій та взаємодії елементів, запропоновано шляхи його практичної реалізації (5).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, висновки, рекомендації та пропозиції доповідались та одержали схвалення на конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету (1997-1999 рр.) за підсумками дослідницької роботи, Всеукраїнській конференції “Процеси становлення ринкової економіки: стан, проблеми, перспективи” (Львів, 1998 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка сталого розвитку: погляд у XXI сторіччя” (Донецьк, 1999 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження було опубліковано 5 робіт загальним обсягом 1,7 друкованих аркушів, з яких особисто авторові належить 1,25 друкованих аркушів.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків загальним обсягом 174 сторінки машинописного тексту, 16 таблиць, 32 рисунків, списку літератури з 154 найменувань.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження виробничої інфраструктури в контексті загальногосподарського розвитку національної економіки. У результаті теоретичних досліджень було встановлено, що перехід до ринкової системи господарювання в Україні докорінно змінює роль підприємств у структурі макро- і мікроекономічних відносин.

Економічний стан промислових підприємств у трансформаційній економіці України характеризується незакінченістю ринкових реформ, а також глибокою структурною кризою. Звідси з`являється необхідність пошуку шляхів економічної стабілізації підприємств, що передбачає теоретичне дослідження умов формування ринкової основи реструктуризації суспільного виробництва. Такою основою є адаптація первинних ланок економіки до ринкових умов.

Виробничі підприємства як суб`єкти господарської діяльності постають первинними структуроутворюючими ланками економічної системи. При цьому демонополізація економіки, завершення приватизаційних процесів, формування різних форм власності й нових організаційно-правових форм господарської діяльності будують основи ринкової реструктуризації підприємств.

Основним свідченням якісних змін соціально-економічної природи особливостей та форм виробничої діяльності в умовах трансформаційної економіки є затвердження в роботі підприємств принципів комерційного розрахунку. Метою комерційної діяльності суб'єктів господарювання є отримання прибутку, тому основною умовою здійснення процесу індивідуального відтворення постає реалізація виготовленої продукції та послуг. Ось чому головне завдання ринкової реструктуризації первинних ланок економіки - це оптимізація й підтримання оптимального стану внутрішнього середовища підприємств, а також гармонічна взаємодія зі зовнішнім середовищем.

У виробництві продукції мають місце не тільки основні процеси, що забезпечують кінцеві результати діяльності підприємств, але й допоміжні - що створюють умови, необхідні для безперервної дії та взаємодії основних процесів. Комплекс галузей, які виконують функції обслуговування матеріального виробництва, представляє собою виробничу інфраструктуру.

Автором здійснено дослідження виробничої інфраструктури як системи в межах підприємства, тому що в умовах переходу до ринкових відносин центр економічної роботи зміщується до рівня первинних структурних ланок національної економіки. Про місце та роль виробничої інфраструктури підприємства у виробничій системі наочно свідчить схема, наведена на рис.1.

Рис.1. Схема взаємозв`язку основного виробництва і виробничої інфраструктури підприємства

Як виходить зі схеми, головною метою виробництва є випуск конкурентоспроможної продукції й отримання прибутку в необхідному обсязі. На вибір виду та обсягу продукції, формування рівня її якості впливають кон`юнктура ринку і потреби суспільства. Виробнича інфраструктура здійснює обслуговування виробничих структур підприємства і, таким чином, забезпечує оптимальне функціонування виробничої системи в цілому.

На сучасному етапі переходу до ринкових відносин роль виробничої інфраструктури значно зростає. Це пояснюється ускладненням робіт з технічного обслуговування, а також зростанням відповідальності виконуючих їх робітників. Крім того, підвищенню ролі виробничої інфраструктури сприяє зростання розміру збитків підприємств через порушення в системі технічного обслуговування, необхідність участі в обслуговуванні сучасних технічних систем комплексу різних робітників, підвищення ймовірності відмов окремих елементів технічних систем через складність і багатоелементність їх конструкції.

Разом з тим в організації функціонування виробничої інфраструктури мають місце такі недоліки:

відсутність комплексних розробок щодо організації систем обслуговування в умовах переходу до ринкових відносин;

низька ефективність систем управління виробничою інфраструктурою;

відсутність механізму економічної відповідальності;

низький рівень централізації робіт по обслуговуванню виробництва.

Як свідчать результати обстеження машинобудівних підприємств Східної України, наслідком цих недоліків є низький рівень технічного розвитку, механізації та автоматизації процесу управління, планування, нормування та обліку витрат, спеціалізації й кооперації в виробничій інфраструктурі.

Умови трансформаційної економіки пред'являють ряд нових вимог до діяльності виробничої інфраструктури. Це більш висока гнучкість і маневреність інфраструктурних ланок з метою зниження ступеня ризику в умовах конкуренції, перехід до таких прогресивних форм господарської діяльності, як маркетинг і логістика.

Перехід від ринку продавця до ринку покупця викликає необхідність гнучкого реагування виробничих систем на попит споживачів, який постійно змінюється. Це визначило зрушення управлінської філософії в бік визнання стратегічної ролі сфери управління потоками (матеріальними, інформаційними та ін.), призвело до необхідності розробки нової логістичної концепції управління. В зв`язку з цим, головним завданням логістики є досягнення з найменшими витратами максимальної пристосованості суб`єктів господарювання до ринкової кон`юнктури, збільшення частки участі на ринку й отримання переваг перед конкурентами. У цьому випадку початковою точкою досліджень і критерієм у процесі управління є кінцева мета, для досягнення якої створюється логістична система.

Таким чином, принциповою відміною логістичного підходу від традиційного є інтеграція окремих ланок потокопровідного ланцюга в єдину систему, здатну швидко адаптуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому і внутрішньому середовищах.

Розділ 2. Стратегія і тактика формування та управління виробничою інфраструктурою машинобудівних підприємств. Створення ефективного механізму управління виробничою інфраструктурою передбачає впровадження в практику господарювання прогресивної логістичної концепції, що, в свою чергу, потребує перегляду організаційної структури управління підприємством у цілому як єдиної логістичної системи, що складається із взаємопов`язаних підсистем управління: матеріально-технічного забезпечення, виробництва і реалізації продукції. Основою оптимізації технологічних процесів виробництва, матеріально-технічного постачання, транспортування і збуту продукції, раціоналізації документообігу, проектування виробничих, складських і допоміжних приміщень, створення високоефективної комунікаційної інфраструктури та організаційних структур управління служить змінювання матеріальних потоків.

Останній уявляє собою рух виробничо-речових елементів крізь фази виробництва, матеріально-технічного постачання і реалізації продукції. Причому на будь-якому етапі цей рух має загальну технічну основу, а його раціоналізація - конкретну й важливу мету - економію всіх видів витрат, що пов`язані з рухом матеріалів.

Дослідження практики організації матеріальних потоків на машинобудівних підприємствах України з різними типами виробництва (Дружковський, Ясинуватський, Сніжнянський машзаводи, концерн “Азовмаш” та ін.) дозволило визначити місце та зв`язки матеріального потоку з іншими елементами процесів обігу і виробництва.

На вибір шляхів руху матеріальних потоків впливає безліч чинників. Тому головне завдання логістики полягає в такій організації процесів переміщення, яка є оптимальною для виробничої системи підприємства. Досвід роботи ряду машинобудівних підприємств Східної України дозволив виділити шляхи товароруху, які найчастіше застосовуються у практиці на різних стадіях матеріально-технічного постачання, і обґрунтувати принципові схеми організації матеріального потоку на цих підприємствах.

Вступаючи в господарські відносини з постачання продукції, виробники та споживачі поєднують зовнішній і внутрішній матеріальні потоки, на їх складах концентруються переробка основної маси готової продукції, матеріалів і відходів виробництва.

Структура матеріальних потоків ряду підприємств важкого машинобудування Східної України відображена у табл.1.

Таблиця 1Структура вхідних вантажних потоків підприємств важкого машинобудування Східної України (середні дані 1996-1998 рр.),%

Дані таблиці показують, що велику частку вхідних вантажних потоків на машинобудівних підприємствах складає постачання по прямих контрактах з виробниками (від 66 до 72%). Це дуже важливо, оскільки проаналізовано постачання з 30 асортиментних позицій металопродукції - основного конструкційного матеріалу для даних підприємств. Одержання продукції прямими контрактами пов`язано з меншими витратами, оскільки посередники реалізують продукцію з відповідною націнкою.

На жаль, має місце ще значна питома вага отримання продукції з підприємств колишньої системи Держпостача України (60-85% від обсягів, які реалізуються основними посередниками), а також незначне одержання продукції за допомогою товарних бірж, що свідчить про слабкий розвиток цієї системи посередництва в Україні.

Дані обстежених машинобудівних підприємств також показують, що якісні параметри існуючих вхідних вантажних потоків (зокрема, з металопродукції) не є задовільними. Так, готовність металопродукції, що надходить до виробничого споживання, не перевищує 8-12%, а коефіцієнт ритмічності постачань - 0,73-0,78. Все це сприяє подорожчанню внутрішніх матеріальних потоків на підприємствах, призводить до необгрунтованого збільшення обсягів і вартості виробничих запасів.

Рух зовнішнього вхідного матеріального потоку зумовлюється інформаційним потоком, який завершує контроль надходження матеріальних цінностей на підприємствах. Після завершення інформаційного потоку починає циркулювати внутрішній матеріальний потік, початком якого є розвантаження сировини і матеріалів, а закінченням - відправка готових виробів споживачам.

Розвиток машинобудівного виробництва набуває одне зі своїх відображень у зростаючій спеціалізації та диференціації операцій, яких зазнає виріб у процесі обробки. Це, в свою чергу, зумовлює збільшення масштабів робіт з транспортування та складування, призводить до зростання питомої ваги транспортно-складських робіт у загальній трудомісткості виготовлення продукції. Важливим чинником, який протистоїть даному процесу, є вдосконалення організації цих робіт на підприємстві, зокрема:

подальша механізація транспортних і навантажувально-розвантажувальних операцій;

поширення використання централізованих форм транспортного обслуговування виробництва, а також комплексних технологій проведення транспортно-складських робіт;

вдосконалення технічного обслуговування внутрішньовиробничого транспорту, підвищення ефективності транспортних засобів;

широке використання стандартної тари, впровадження комплексної механізації та автоматизації складських операцій;

впровадження прогресивних форм управління транспортним і складським господарством.

Нестикування зовнішніх і внутрішніх матеріальних потоків у часі та просторі з графіком основного і допоміжного виробництва машинобудівних підприємств призводить до сповільнювання обертання матеріальних ресурсів, збільшення обсягів понаднормативних і зайвих запасів засобів виробництва. Все це не сприяє скороченню виробничих витрат.

У зв`язку з цим при формуванні ефективної системи управління запасами на машинобудівних підприємствах треба ураховувати ряд таких чинників: періоди часу, в межах яких необхідно регулювати рівень матеріальних запасів; характер і можливість реального поповнення матеріальних запасів; терміни виконання замовлень основного і допоміжного виробництв; структуру і кількісні параметри складського господарства; кількість асортиментних позицій потрібних матеріальних ресурсів.

Таким чином, одним з головних завдань підприємств є правильний вибір оптимальної для кожного індивідуального випадку технологічної системи управління запасами. Регулювати розміри запасів можна шляхом зміни обсягу партії, інтервалу між постачаннями, або зміни цих параметрів одночасно. У зв`язку з цим на ряді машинобудівних підприємств слід застосовувати технологічні системи управління з двома фіксованими рівнями запасів без постійної періодичності запасу, а також з фіксованою періодичністю запасу.

Зберігається ситуація, коли функціонування допоміжних виробництв (енергетичного, ремонтного, інструментального господарств) не має пріоритетного характеру для машинобудівних підприємств України. Це призводить до серйозних збоїв в організації основного виробництва.

У цьому зв`язку назріла необхідність не тільки створення механізму комплексного управління допоміжними господарствами на базі логістичної концепції, але й включення цих господарств до числа пріоритетних напрямів у системі управління підприємством.

Для виробничої інфраструктури машинобудівних підприємств є характерним поєднання виробництв різного технологічного й організаційного типу з неоднаковими умовами формування собівартості продукції. Так, в інструментальному і ремонтному виробництві облік і калькулювання витрат здійснюється методом на замовлення, у виготовленні запасних частин застосовуються методи на замовлення і на виріб, в енергетичному і транспортному обслуговуванні - на технологічний процес. Ці методи достатньо відомі, але калькуляційний облік, який застосовується у виробничій інфраструктурі, часто не забезпечує необхідного контролю виробничих витрат.

Одним із суттєвих недоліків системи обліку витрат, яка має застосування у виробничій інфраструктурі, є відсутність комплексності реєстрації руху предметів праці та відхилень від норм, що виникають при цьому. Так, на обстежених підприємствах рух предметів праці в інструментальному виробництві ураховується з добовою періодичністю, а відхилення від норм за причинами та об`єктами витрат фіксуються за результатами щомісячної інвентаризації. При цьому отримуються знеособлені розрахункові дані по цеху в цілому за збільшеною номенклатурою матеріальних ресурсів і об`єктів витрат.

Недоліки в організації оперативного обліку відхилень прямих витрат у виробничій інфраструктурі від поточних норм зумовлюють їх значні коливання у розмірах. Так, згідно з результатами даного дослідження, середньомісячні суми відхилень прямих витрат в інструментальних виробництвах машинобудівних підприємств Східної України від поточних норм склали 35-42% до валових витрат за нормами на виготовлення технологічного оснащення. Найбільшу питому вагу мають відхилення від норм витрат матеріалів: 49-52% в інструментальному виробництві, 18-22% в ремонтних цехах. Ці відхилення є наслідком частих замін сортаменту чорних металів, порушення технології розкрою, правил експлуатації механічного та енергетичного устаткування, транспортних засобів. На ці причини в цілому по виробничій інфраструктурі підприємств припадає до 75% відхилень. При цьому на деяких підприємствах є слабо налагодженим облік замін металу, його витрати на продукцію та послуги не відбито в документації з підготування виробництва.

Суттєвим недоліком системи управління витратами, яка застосовується в допоміжному виробництві, є практика збільшення об`єктів їх обліку та калькулювання, планування за умовними виробами. В першу чергу, це відноситься до інструментального та ремонтного виробництв.

Поряд з цим, у виробничій інфраструктурі є відсутньою система накопичення інформації про зміни та відхилення від поточних норм у натуральних і вартісних вимірниках за видами продукції протягом року. Створення такої системи дозволило б проводити регулярний оперативний аналіз показників прогресивності норм й організаційно-технічного рівня розвитку виробничої інфраструктури. Матеріали такого аналізу можуть бути основою для подальшої розробки планів підвищення конкурентоспроможності продукції та послуг.

Розділ 3. Стратегія підвищення ефективності функціонування виробничої інфраструктури. Проведені дослідження сучасного стану розвитку виробничої інфраструктури машинобудівних підприємств України дозволили виявити ряд напрямів її оптимізації.

Насамперед, це розробка логістичної системи і механізму управління виробничою інфраструктурою підприємств з визначенням принципів, структури, функцій і взаємодії окремих елементів, вимог до її практичної реалізації в цілому.

Структура механізму управління може мати різні варіанти побудови. Загальним в них є те, що вони залучають до сфери управління виробничою інфраструктурою всіх провідних фахівців, розподіляючи між ними права та обов`язки по реалізації функцій управління.

На наш погляд, найбільш прийнятною для побудови механізму управління виробничою інфраструктурою є матрична логістична структура, для реалізації якої необхідно виконання певних умов: залежно від них процес управління розподіляється на окремі завдання, за розв`язання яких відповідає менеджер, що призначається із найбільш досвідчених робітників. Вона використовується в організаціях зі складним характером робіт, а також для забезпечення висококваліфікованих послуг.

В матричній структурі відповідальний виконувач (менеджер) може виступати в декількох ролях: як функціональний керівник, якому не підпорядковується персонал виробничої інфраструктури (його повноваження обмежені інформацією, консультацією і плануванням); як лінійний керівник спеціального підрозділу, створеного тимчасово з осіб, що виділені з інших підрозділів і передані в його повне розпорядження; як лінійний керівник за одними функціями і функціональний за іншими.

Основою для формування структури системи управління і взаємодії її компонентів є функції управління та встановлення робіт за кожною із функцій.

Управління виробничою інфраструктурою здійснюється на різних рівнях виробництва, починаючи з мікросистеми до макросистеми. Характер завдань, що ставить управління виробничою інфраструктурою, потребує розв`язання багатьох різноманітних питань (технічних, технологічних, організаційних, економічних, адміністративних), які за своєю складністю не поступаються, а частіше й перевершують питання, пов`язані з функціонуванням і розвитком основного виробництва. Ось чому виникає необхідність узгоджених зусиль з ув`язки різноманітних функцій, що найбільш комплексно відображено у матричній структурі управління.

Цільові функції виконуються підрозділами, що безпосередньо зайняті плануванням, організацією і контролем на рівні цехів і підприємства в цілому.

Спеціальні функції конкретизують цільові функції і здійснюються із залученням усіх підрозділів виробничої інфраструктури та інших органів цільових підсистем управління підприємством.

Функціонування підсистеми управління виробничою інфраструктурою тісно взаємозв'язане з іншими цільовими і функціональними підсистемами управління підприємством і сприяє досягненню їх цілей. Цей взаємозв`язок полягає в забезпеченні виконання планів виробництва і реалізації продукції (послуг), підвищення її конкурентоспроможності, раціонального використання всіх видів виробничих ресурсів та ін.

Перспективою розвитку матричної моделі управління виробничою інфраструктурою є поступовий перехід до системної моделі, яка поєднує переваги матриці з автономією підрозділів і децентралізацією прав прийняття рішень.

Аналіз функціонування виробничої інфраструктури підприємств важкого машинобудування України дозволяє здійснити програму заходів по вдосконаленню оперативного управління матеріальним потоком і виробництвом на цих підприємствах. Ключовим елементом цих рішень є розробка і створення логістичної системи.

Першим етапом, від якого найбільш залежить ефективність системи, що створюється, є постановка цілей. Концепція логістичного управління пред`являє жорсткі вимоги до процесу постановки цілей. Кожна мета повинна мати якісну і кількісну характеристику, а також часовий інтервал, який відводиться на досягнення даної цілі.

Загальна логістична ціль, яка здійснює стратегію системи, складається з підцілей (або пріоритетів) по кожному виду продукції та сегменту ринку. Можна виділити чотири головні напрями логістичної стратегії: максимізація прибутку, мінімізація загальних витрат, максимізація рівня обслуговування споживачів, збільшення переваг перед конкурентами.

Другим етапом у процесі створення логістичної системи управління є аналіз сучасного стану системи реалізації готової продукції, що дозволяє виявити потенціально сильні й слабкі сторони існуючої системи з точки зору поставлених цілей, а також визначити вплив зовнішніх чинників на ефективність її функціонування. Саме цій меті підлягає зовнішнє і внутрішнє аудитування логістичної системи.

Внутрішнє аудитування пов'язано з аналізом відповідності структури існуючої системи управління цілям, що постають перед нею, причому цей аналіз робиться по кожному з пріоритетів. Одночасно ведеться й аналіз виробничої структури підприємства.

Аналіз виробництва охоплює дві традиційні сфери управління - маркетинг і фізичний розподіл продукції. Необхідність інтеграції сфер з точки зору управління викликана тим, що вимоги до одного виду продукції з позицій кожної з цих двох сфер можуть значно відрізнятися і навіть суперечити одне одному. Одним з важливіших елементів внутрішнього аудитування є аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією продукції. Цей аналіз грає подвійну роль в процесі проектування логістичної системи. По-перше, він дозволяє визначити структуру витрат системи і виявити основні резерви їх економії. По-друге, дає можливість верхній ланці управління підприємства зробити вибір серед альтернативних проектів систем логістики.

Функцію збору й аналізу інформації про зовнішнє середовище виконує зовнішнє аудитування. Воно охоплює такі сфери, як структура ринку, технологічні чинники, основні тенденції в економіці та політиці, стан каналів розподілу, а також становище конкурентів на ринку. Важливу роль у зовнішньому аудитуванні грає прогнозування.

На підставі отриманої в результаті зовнішнього та внутрішнього аудитування інформації про стан зовнішнього середовища і ресурсів підприємства розробляються альтернативні варіанти логістичних систем, які задовольняють встановленим цілям.

Процес планування логістичної системи закінчується вибором остаточного варіанту системи, оптимального з точки зору стратегії підприємства. Однак вибір оптимальної логістичної системи ще не є гарантією успіху підприємства на ринку. Для успішного досягнення встановлених цілей є необхідним створення ефективної логістичної системи управління, що опирається на інформаційну систему.

Інформаційна логістична система грає вирішальну роль у створенні логістичної системи управління виробничою інфраструктурою. Саме вона є основним засобом забезпечення інтеграції та координації діяльності функціональних підсистем управління в межах єдиної логістичної системи.

Таким чином, концепція логістичного управління передбачає наявність тісного зв`язку між двома основними потоками - матеріальним та інформаційним. Тому ефективне управління матеріальними потоками є неможливим при відсутності потужної інформаційної системи, яка забезпечує необхідними даними для планування і контролю функціонування логістичної системи управління виробничою інфраструктурою.

Аналіз стану управління допоміжним виробництвом на машинобудівних підприємствах Східної України показує, що є об`єктивні передумови для вдосконалення організаційних структур управління процесами технічного обслуговування. Найбільш поширеними видами цих структур є централізована та змішана. Якщо розглядати цю класифікацію щодо ремонтного господарства, то зі збільшенням виробничих потужностей машинобудівних підприємств має місце зростання децентралізації ремонту.

Цей процес є наслідком таких причин як недостатній випуск запасних частин підприємствами-виробниками, відсутність підприємств централізованого ремонту устаткування, нестача виробничих потужностей та площин для організації внутрішньозаводського централізованого ремонту, неефективне використання ремонтної бази та ін. Аналогічні проблеми є характерними також для інструментального виробництва машинобудівних підприємств.

Одним з ефективних засобів оптимізації організаційних структур управління, який можна застосувати для вдосконалення механізму управління виробничою інфраструктурою, є функціонально-вартісний аналіз. Реалізація цього методу здійснюється в чотирьох фазах. Перша - обмежування об`єкта як системи. Організація, що підлягає аналізу, визначається як система зі своїми межами, входом і виходом. Методом обмежування (виділення) об`єкту постає системний аналіз. Друга - функціональний аналіз (оцінювання основних функцій). Аналіз функцій об`єкта здійснюється з метою визначення його головної критичної функції. Третя - аналіз якості входу (інформації). Четверта - вартісний аналіз структури об`єкта (структурних функцій). Цей аналіз спрямовано на дослідження підпорядкованих функцій структури, які визначають критичну функцію об`єкта. При цьому виходять із допоміжних функцій у напряму від верхніх до нижчих.

Процедура оптимізації організаційних структур управління виробничою інфраструктурою може бути реалізована за допомогою обчислювальної техніки.

Таким чином, визначено стратегічні шляхи вдосконалення механізму управління виробничою інфраструктурою в ринкових умовах, вони дозволять підвищити її господарський статус і значно поліпшити інфраструктурне обслуговування основного виробництва.

ВИСНОВКИ

1. В умовах переходу до ринкових відносин центр економічної роботи зміщується до рівня виробничих підприємств, що виступають як первинні структуроутворюючі ланки виробництва. Зміст економічної діяльності підприємств в трансформаційній економіці полягає в здійсненні процесу індивідуального відтворення з метою отримання прибутку. При цьому реалізація виготовленої продукції постає його головною умовою.

Зміни в економічному середовищі, що зумовлені ринковою реструктуризацією підприємств, демонополізацією державної власності на засоби і результати виробництва, формуванням ринкових відносин, потребують адекватних змін у механізмі управління підприємством та його виробничою інфраструктурою, підвищення її господарського статусу.

2. Побудова ефективного механізму управління виробничою інфраструктурою передбачає впровадження в практику господарювання прогресивної логістичної концепції. Це, в свою чергу, потребує перегляду організаційної структури управління підприємством в цілому, як єдиної логістичної системи, яка складається із взаємозв'язаних підсистем управління: матеріально-технічного забезпечення, виробництва і реалізації продукції.

3. Основою оптимізації технологічних процесів виробництва, матеріально-технічного постачання, транспортування і реалізації продукції, створення високоефективної комунікаційної інфраструктури та організаційних структур управління служить змінювання матеріальних та інформаційних потоків.

4. Нестикування внутрішніх і зовнішніх матеріальних потоків у часі та просторі з графіком основного і допоміжного виробництв підприємств призводить до сповільнювання обертання матеріальних ресурсів, збільшення обсягів понаднормативних і зайвих запасів засобів виробництва. Все це не сприяє скороченню виробничих витрат. Тому одним з головних завдань машинобудівних підприємств є правильний вибір оптимальної для кожного індивідуального випадку технологічної системи управління запасами.

5. Вдосконалення організації транспортно-складських робіт на підприємстві, а також впровадження прогресивних форм планування та управління транспортним і складським господарством передбачає:

механізацію транспортних і навантажувально-розвантажувальних операцій;

використання централізованих форм транспортного обслуговування виробництва;

впровадження комплексних технологій проведення транспортно-складських робіт;

використання прогресивних форм перевезення вантажів за допомогою стандартних піддонів та контейнерів, що сприяє комплексній механізації транспортних процесів.

6. Дослідження сучасного стану розвитку виробничої інфраструктури машинобудівних підприємств Східної України дозволили розробити і запропонувати стратегію підвищення ефективності її функціонування, яка полягає у такому:

проектування логістичної системи і механізму управління виробничою інфраструктурою підприємств з визначенням принципів, структури, функцій та взаємодії її елементів, вимог до її практичної реалізації в цілому;

розробка методики формування логістичної системи управління вхідними і вихідними матеріальними, а також інформаційними, потоками, включаючи визначення цілей і підцілей даної системи, структури, критеріїв і показників ефективності матеріального забезпечення основного виробництва;

запропоновано методику внутрішнього аудиту з метою досягнення оптимальної відповідності ресурсного потенціалу підприємства рівню кінцевих результатів його діяльності;

зроблено моделювання внутрішньовиробничих інформаційних і вантажних потоків для поліпшення реалізації функцій контролю взаємодії систем основного виробництва і виробничої інфраструктури;

на основі використання методики функціонально-вартісного аналізу запропонована структурна модель взаємодії елементів допоміжного виробництва (інструментального, транспортного, ремонтного господарств) з метою скорочення простоїв основного виробництва через відмовлення в цих системах обслуговування.

СПИСОК ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Кондаурова И.А. Политика коммуникаций в системе производственно-коммерческих интересов предприятий // Матеріали вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками дослідницької роботи: економічні науки (м. Донецьк, квітень 1997 р.) - Донецьк: ДонДУ, 1997. - С.148-152.

інші:

Омельченко В.Я., Кондаурова И.А. Проектирование логистической системы управления производственной инфраструктурой предприятия // Вісник Донецького Університету. Серія В: Економіка і право. Вип. 1-2. - Донецьк: ДонДУ, 2000. - С.39-45.

АНОТАЦІЯ

Кондаурова І.О. Виробнича інфраструктура первинної структурної ланки економіки в умовах переходу до ринку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - Економічна теорія.

Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2001.

Дисертаційну роботу присвячено актуальним проблемам теоретичних, методологічних і організаційних аспектів функціонування виробничої інфраструктури промислових підприємств в умовах переходу до ринкових відносин. економічний інфраструктура виробничий

У ході теоретичного дослідження розкрито особливості функціонування виробничих підприємств, як первинних структуроутворюючих ланок суспільного виробництва, в умовах трансформаційної економіки.

Подано авторське трактування ролі й місця виробничої інфраструктури підприємств в сучасних умовах, запропоновано уточнену схему її взаємодії з основним виробництвом.

Розкрито сутність і зміст нових підходів до формування й управління виробничою інфраструктурою первинних структурних ланок економіки в ринкових умовах, зокрема, логістичної концепції управління.

Автором розроблено методичні засади щодо проектування систем управління виробничою інфраструктурою машинобудівних підприємств на базі логістичної концепції з визначенням цілей, принципів, структури, функцій і взаємодії окремих елементів таких систем, вимог до їх практичної реалізації.

Запропоновано авторську структурну модель взаємодії елементів допоміжного виробництва на основі використання методики функціонально-вартісного аналізу.

Ключові слова: трансформаційна економіка, відтворювальна структура підприємств, виробнича інфраструктура, логістична концепція управління, матеріальний потік, транспортно-складське обслуговування виробництва, функціонально-вартісний аналіз.

АННОТАЦИЯ

Кондаурова И. А. Производственная инфраструктура первичного структурного звена экономики в условиях перехода к рынку. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория.

Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2001.

Диссертационная работа посвящена рассмотрению актуальных теоретических, методологических и организационных аспектов формирования и развития производственной инфраструктуры промышленных предприятий Украины в условиях перехода к рынку. В работе произведен комплексный анализ формирования воспроизводственной структуры первичных звеньев общественного производства как системы рыночного типа.

В ходе теоретического исследования установлено, что главными предпосылками рыночной реструктуризации первичных структурных звеньев национальной экономики являются демонополизация государственной собственности на средства и результаты производства, завершение приватизационных процессов, формирование различных форм собственности и соответствующих им организационно-правовых форм хозяйственной деятельности. При этом главным условием осуществления процесса индивидуального воспроизводства становится реализация изготовленной продукции (услуг) с целью получения прибыли. Таким образом, происходит трансформация предприятий от производственной системы к производственно-торговой.

В работе также определено, что обеспечение финансового благополучия предприятий при переходе к рынку, интересы повышения конкурентоспособности выпускаемой продукции, кроме прочих условий, требуют повышения эффективности производственной инфраструктуры, разработки методических основ совершенствования организации и управления системой материально-технического обслуживания производства.

Проведенный автором комплексный анализ позволяет утверждать, что исследование экономических и организационных проблем управления производственной инфраструктурой, как одного из главных условий эффективности работы предприятий в целом, включает:

– анализ организации и путей оптимизации процессов в рамках существующих систем обеспечения основного производства материальными ресурсами;

– исследование существующих систем транспортно-складского обслуживания производственных процессов и форм организации вспомогательного производства на предприятии;

– проектирование логистической системы управления производственной инфраструктурой предприятия;

– формирование организационно-экономического обеспечения функционирования механизма управления производственной инфраструктурой;

– определение стратегии и тактики совершенствования организационно-экономического механизма управления производственной инфраструктурой.

В практической части исследования автором разработаны:

– принципы логистического подхода к формированию и совершенствованию механизма управления производственной инфраструктурой в части оптимизации входных материальных потоков, транспортно-складского обслуживания основного и вспомогательного производств:

– утонченная схема взаимодействия производственной инфраструктуры и основного производства предприятий;

– методические основы для проектирования систем управления производственной инфраструктурой (на базе логистической системы управления);

– ряд возможных направлений использования функционально-стоимостного анализа оценки эффективности работы вспомогательного хозяйства машиностроительных предприятий.

Ключевые слова: трансформационная экономика, воспроизводственная структура предприятий, производственная инфраструктура, логистическая концепция управления, материальный поток, транспортно-складское обслуживание производства, функционально-стоимостной анализ.

ANNOTATION

Kondaurova I.A. The Production infrastructure of primary structural branch of economy in Conditions of conversion to the marketing.-Manuscript.

The dissertation for searching of the scientific degree of the candidate of economic sciences according to the speciality 08.01.01 - Economical theory.

The Donetsk National University of Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2001.

The dissertation work is devoted to the actual problems of theoretical, methodological and organizational aspects of the functioning production infrastructure of industrial enterprises under the conditions of conversion to the market relations.

During theoretical research there have been researched some peculiarities of functioning industrial enterprises as primary structural branches of social production under conditions of transformational economy.

There was given an author's of the role and place of production infrastructure of enterprises under modern conditions and suggested more distinct scheme of its interaction with the main production.

There were researched the essence and content of new approaches to forming and managing primary structural branches of economy by the production infrastructures under market conditions, particularly with the logistical conception of managing.

The author has worked out some methodical bases of system projecting in managing of production infrastructure of machine-building enterprises on the base of logistical concept with definitions of aims, principles, structure, functions and interactions of some separate elements of such systems and demands to their practical realisation.

There was suggested the author's structural model of interactions of auxiliary production elements on the basis of using the methodics of functional-paying analysis.

Key-words: the transformational economy; the enterprise production structure; the production infrastructure; the logistical conception of managing; the matherial stream; the transport-storeing service of production; the functional-paying analysis.