Міжнародній інвестиційній діяльності належить важливе місце в структурі зовнішньоекономічних пріоритетів України. Іноземні інвестиції посідають провідне місце в економічній системі перехідної економіки, забезпечують умови виходу з економічної кризи, впливають на структурні зрушення в національній економіці, спрямовують на підвищення якісних показників господарської діяльності.

Позитивний історичний досвід показує, що сам ринковий механізм не може забезпечити комплексне використання іноземних інвестицій на напрямах, що забезпечують державні та загальнонаціональні інтереси. Тому важливим питанням у перехідний період є здійснення ефективного державного регулювання інвестиційних процесів за допомогою оптимального поєднання державних і ринкових важелів.

Актуальність теми дослідження зумовлена новизною завдань, що потребують вирішення в процесі розвитку теорії ефективного залучення і використання інвестиційних ресурсів у країні з перехідною економікою. Важливого значення набуває розробка ефективного економічного механізму залучення й використання іноземних інвестиційних ресурсів з урахуванням національних особливостей.

Значний внесок у розгляд багатьох аспектів перерозподілу і використання міжнародних ресурсів у межах інвестиційної діяльності фінансових інституцій та транснаціональних корпорацій зробили зарубіжні вчені Д. Кейнс, Д. Тобін, Ф. Модільяні, С. Хаймер, Ч. Кіндлебергер, М. Кессон, А. Ругман, Р. Грос, М. Портер, Д. Даннінг, Ф. Шоуз, У. Шарп та інші.

Проблема формування ринкового механізму іноземного інвестування вже знайшла певне висвітлення в працях вітчизняних економістів. Вітчизняні вчені намагаються виробити засади ефективного залучення й використання таких ресурсів в Україні. Це знайшло своє відображення у роботах В. Андрійчука, О. Білоруса, В. Будкіна, В. Геєця, О. Гаврилюка, Б. Губського, В. Єременка, А. Кредісова, Д. Лук'яненка, Г. Климка, Є. Панченка, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, А. Рум'янцева, А. Семенова, В. Супруна, А.Філіпенка, М. Чумаченка та інш.

Віддаючи належне їхнім розробкам і вкладу в економічну теорію й практику, а також застосовуючи їх положення, вважається за доцільне зосередити увагу на проблемах національної обумовленості напрямків та інтенсивності інвестиційних потоків, пріоритетності та можливостях застосування іноземних капіталів у національній економіці. Існуючі теоретичні підходи тільки частково дозволяють прогнозувати розміри і напрямки руху інвестиційних потоків. Важливим є встановлення залежності між обсягом, формами та напрямками ввозу іноземних інвестицій, а також установлення критерію прийняття позитивних інвестиційних рішень і створення класифікації проектів за критеріями визначення видів та форм діяльності.

Процес становлення ринкової системи господарювання в Україні вимагає дієвого використання механізму іноземного інвестування, його інструментів і адекватних сучасних моделей державного регулювання. Особливо важливе значення має дослідження іноземного інвестування на регіональному рівні в умовах перехідної економіки. Аналіз даного процесу має для України виключне теоретичне й практичне значення, оскільки дозволить накреслити шляхи найефективнішого використання інвестиційних ресурсів і функціонування сучасного інвестиційного механізму з відповідною інфраструктурною та інституційною базою.

Необхідність та актуальність дослідження процесів залучення іноземних інвестицій з економічно розвинених країн, використання їх у країнах з перехідною економікою на прикладі України з урахуванням національних пріоритетів обумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у межах наукових тем кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Дніпропетровської державної медичної академії “Дослідження економічного мехаізму реалізації структурних зрушень у господарстві України” (номер держреєстрації 004297) та “Дослідження економічних, соціальних та правових проблем становлення соціально-орієнтованої ринкової системи в Україні” (номер держреєстрації 0101U005489).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-концептуальних основ формування ефективної інвестиційної політики держави в умовах перехідної економіки України. Така розробка ґрунтується на виявленні основних причин, що зумовили низький рівень іноземного інвестування, та окресленні факторів, які її стимулюють або регулюють. Зроблено спробу конкретизації теоретичних положень загальної теорії іноземного інвестування і формулювання практичних рекомендацій щодо їх використання.

Логіка реалізації зазначеної мети обумовила необхідність поетапно поставити й розв'язати такі наукові завдання:

розкрити сутність іноземних інвестицій в системі економічних відносин перехідної економіки;

відстежити тенденції іноземного інвестування та встановити зв'язок цього процесу з іншими базовими параметрами;

проаналізувати вплив іноземного інвестування на здійснення структурних зрушень в економіці;

на основі розгорнутого аналізу сучасного стану інвестиційної діяльності виявити роль найважливіших важелів державної економічної політики та їх взаємозв'язки в системі регулювання інвестиційної діяльності в економіці України;

з'ясувати головні домінанти інвестиційно-підприємницького клімату України, зокрема - негативні чинники, що стримують іноземне інвестування;

оцінити надходження і використання зовнішніх коштів на мікроекономічному рівні;

обґрунтувати пріоритетні галузі та види виробництва для зарубіжного інвестування;

розробити концептуальні засади вдосконалення процесу регулювання іноземного інвестування в Україні.

Об'єктом дослідження є сутність, структура та основні напрямки формування і функціонування іноземних інвестицій в умовах ринкової трансформації.

Предметом дисертаційного дослідження є економічні відносини, пов'язані з формуванням і функціонуванням іноземних інвестицій у сучасній економіці.

Методи дослідження. Дослідження базуються на діалектичному методі пізнання, комплексному і системному аналізі економічних категорій, процесів і явищ у рамках динаміки міжнародних економічних відносин. Автор спирався на загальнонаукові методи досліджень: історизм, аналіз і синтез, абстракцію, індукцію та дедукцію, методи логічного й порівняльного аналізу, виявлення прямих та зворотних зв'язків між соціально-економічними явищами, сучасні методологічні та теоретичні положення вітчизняної і зарубіжної економічної науки.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі отримані такі нові наукові результати, що виносяться на захист:

розглянуто теорію іноземного інвестування, розкрито місце іноземних інвестицій в системі економічних відносин і визначено сутність економічного механізму залучення іноземних інвестицій в трансформаційній економіці;

окреслено напрями тенденцій у процесі іноземного інвестування, при цьому розкрито процес залучення іноземних інвестицій в економіку України як суттєвий чинник структурних зрушень;

обґрунтовано стратегічні підходи до формування інвестиційного середовища у контексті національного розвитку країни та на основі використання окремих положень зарубіжного досвіду;

розглянуто сутність державної економічної політики в процесі іноземного інвестування, яка знаходиться на початковій стадії становлення, акцентовано увагу на інструментарії державного регулювання, особливо на ефективності регулюючої і стимулюючої функції оподаткування;

удосконалено економіко-математичну модель визначення критеріїв для прийняття позитивних інвестиційних рішень, а також обґрунтовано регіональні особливості на основі аналізу формування і використання іноземних інвестицій.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні наукові результати є певним внеском у розробку теорії іноземних інвестицій в системі становлення ринкової економіки України. Вони можуть бути врахованими у процесі вдосконалення методів регулювання інвестиційних процесів у перехідний період.

Окремі результати і пропозиції використані: при розробці регіональної програми реформування економіки Дніпропетровської області Управлінням економіки облдержадміністрації (Довідка № 3/5-15 від 8 лютого 2001 р.); складанні плану соціально-економічного розвитку області та інших програм, що сприятимуть збільшенню обсягів виробництва власної продукції, збільшенню робочих місць та, відповідно, надходжень до бюджету (Довідка Головного фінансового управління Дніпропетровської обласної держадміністрації № 07/120 від 07.02.2001 р.); програми підтримки малого і середнього підприємництва Придніпровського регіону (Довідка асоціації підприємців Придніпров'я № 17 від 3.01.2001 р.)

Наукові розробки дисертаційної роботи також використані в навчальних програмах Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту "Міжнародна інвестиційна діяльність", "Інвестування", "Ринок фінансових послуг", "Управління фінансами в інвестиційних компаніях" (Довідка № 7 від 6.02.2001).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення й результати дисертаційного дослідження доповідались автором на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, а саме: "Науково-практичні проблеми інвестиційної та інноваційної політики держави" (І997 р., м. Київ), "Економіка України: сучасні проблеми та перспективи розвитку" (1997 р., м. Львів), "Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання" (1997 р., м. Чернівці), “Проблемы стабилизации и экономического развития” (1998 р., м. Харків), “Проблеми теорії та практики становлення соціально орієнтованої ринкової економіки” (1999 р., м. Харків), "Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації (1999 р., м. Дніпропетровськ), "Проблеми і перспективи розвитку фінансової політики в Україні в умовах ринкової економіки" (1999 р., м. Чернівці), "Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні (1999 р., м. Луцьк), "Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення" (2000 р., м. Київ), "Фондовий ринок України: крок у нове сторіччя" (2000 р., м. Київ), “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (2000 р., м. Дніпропетровськ).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 10 наукових статтях загальним обсягом 3,0 д.а.

Обсяг і структура роботи. Структура роботи зумовлена сформульованими схемою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (264 найменування).

Основний зміст викладено на 175 сторінках, містить 15 таблиць, 9 рисунків, 9 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовані актуальність теми дисертаційної роботи, необхідність проведення даного дослідження, сформульовані мета і завдання, розкриті його новизна та практичні результати.

У першому розділі “Економічні закономірності розвитку інвестиційного процесу в трансформаційних економіках” дослідження розвитку ринкової трансформації та відповідної інвестиційної політики показують, що ці процеси пов'язані не тільки з базисом, а і з надбудовою; у сукупності вони знаходять своє втілення у першому. Однак ми наголошуємо, що акцентування уваги на суто економічних (базисних) аспектах може призвести до їхньої абсолютизації.

Досвід країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, свідчить про тісний прямий взаємозв'язок між економічним зростанням та залученням капіталу: чим вищі показники залучення капіталу, тим стабільніше економічне зростання та інтеграція країни до міжнародної економічної спільноти. Існує декілька головних причин, які зумовлюють корегування економічних відносин у напрямку залучення іноземного капіталу.

По-перше, іноземні інвестиції компенсують нестачу інвестиційних ресурсів країни.

По-друге, іноземне інвестування не зводиться лише до залучення коштів, воно передбачає передачу технологій, удосконалення навичок управління.

По-третє, іноземні інвестиції є стимулом до отримання додаткових податкових надходжень.

По-четверте, іноземні інвестиції покривають дефіцит торгівельного балансу.

Щоб зрозуміти роль іноземних інвестицій в економічній системі, необхідно з'ясувати сутність функціональної структури, в основі якої лежить такий важливий функціональний елемент, як виробничий. Під виробничими економічними системами розуміють сукупність певних інститутів, механізмів та методів трансформації економічних ресурсів в економічні продукти за участю іноземного інвестування.

Іноземні інвестиції в системі економічних відносин перехідної економіки - це відносини між людьми з приводу організації і ведення спільної господарської діяльності на принципах прийняття ризику, особистої матеріальної відповідальності та зацікавленості на власний розсуд, заради забезпечення добробуту народу та відтворення економічної системи і самого суспільства. Нова система економічних відносин полягає у відносинах між суб'єктами іноземного інвестування та іншими учасниками економічного процесу щодо відтворення суспільних благ. Розглядаються протиріччя у відносинах іноземного інвестування з регулюючими органами, власниками, контрагентами, персоналом, споживачами. Ці відносини формуються у вигляді підсистем, в яких іноземний інвестор є однією зі сторін.

Нині формується інтегрована система, яка поєднує міжнародну науково-технічну, виробничо-інвестиційну, торгівельну діяльність та валютно-фінансові відносини. Усі ці чинники обумовлюють зростаючу потребу в інвестиційних ресурсах, найбільші обсяги яких створюють і перерозподіляють країни з розвиненою економікою та нові індустріальні країни. Ці ж країни визначають напрямок руху сучасного інвестиційного процесу.

У дисертації акцентується увага на тому, що, крім об'єктивних факторів, на тенденції розвитку іноземного інвестування істотний вплив чинять і фактори суб'єктивного порядку, що включають діяльність людей, суспільних груп, політичних сил, ланок державного апарату. До них також належить чинне законодавство у сфері підприємництва та загальна політична стабільність.

Ми не робимо однозначного висновку щодо превалювання політичного чи економічного чинника, які впливають на тенденції розвитку іноземного інвестування. Дослідження показують, що рішення можуть прийматися на основі певного балансу між ними. Економіко-політична модель, запропонована Ф. Шнайдером і Б. Фреєм з шістьма економічними і п'ятьма політичними параметрами, на нашу думку, є найбільш прийнятною.

В умовах перехідної економіки іноземне інвестування набуває ознак розвиненого соціально-економічного явища. Розуміння цього явища як цілісного об'єкта є корисним для вмілого регулювання всієї системи виробничих відносин і економіки в цілому. Іноземне інвестування має всі ознаки системного об'єкта: цілісність, підпорядкованість загальній кінцевій меті, складну внутрішню побудову, наявність складових елементів та різнопланових зв'язків між ними, внутрішні й зовнішні суперечності, здатність до власної реорганізації з втручанням держави.

Принципово важливим є висновок про те, що національна специфіка в сучасному світі є одним з найважливіших факторів формування стратегії, принципів організації й управління інвестиційними процесами. При цьому не існує універсальної системи менеджменту, яка була б прийнятною для всіх країн світу; успіхи в окремих галузях виробництва є наслідком упровадження ефективних для даної країни методів організації процесу інвестування.

Загалом вибір місця інвестування у країні-реципієнті визначається на основі урахування такого параметра, як розмір споживчого та інвестиційного ринків, які мають певну залежність (рис. 1).

Розмір ринків чинить прямий вплив на тенденції розвитку інвестування, його масштабність стимулює іноземних інвесторів за протекціоністської політики уряду країни-реціпієнта. Варто підкреслити, що хоча протекціонізм у певній мірі обумовлює необхідність організації місцевого виробництва навіть на великих ринках і в економічно неефективних масштабах, крупні ринки є привабливішими. Існування крупного ринку в країні-реципієнті може зіграти важливу роль і за експортної спрямованості інвестиційного проекту, якщо дозволить інвестору реалізувати чистину продукції на внутрішньому ринку. Невелика ємність ринку належить до головних причин проблематичності подальшого збільшення обсягів зовнішніх коштів.

Ще одна особливість, яка впливає на тенденції розвитку іноземного інвестування сучасного періоду, полягає в тому, що однією з рушійних сил, які детермінують рівні пропорції іноземного інвестування, став валютний фактор. Його значення на кожному товарному ринку суто індивідуальне. Дослідження показують, що під вплив валютного фактору підпадають ринки, які характеризуються відносно однорідною та стійкою номенклатурою. Зміцнення національної валюти країни базування обумовлює наростання її іноземного інвестування.

Переструктурування економіки під впливом іноземних інвестицій - дуже складний процес. Складність полягає в тому, що структура економіки повинна бути переорієнтована на ринкові потреби, що є лише суб'єктивним вираженням виробничо-економічної структури, яка консервативна і дуже повільно йде до ринкових відносин.

Проведення структурних реформ можливе за умов, що в основу складової фінансової політики буде покладена податкова концепція ринкового типу, спрямована на ефективне забезпечення інвестиційної та структурної політики. Вихід з кризи та створення сьогодні конкурентоспроможної економіки можливі лише за умов надання економічному розвитку іноземного інвестування. Фінансова стабільність підприємств у значній мірі забезпечується новими технологіями, новими організаційно-виробничими рішеннями та виробленими на них продуктами.

Рис. 1. Схема класифікації ринків.

Основним з головних завдань економічної політики держави на середньострокову перспективу повинно бути підвищення ефективності галузевої структури промисловості. Центр розвитку необхідно перенести з видобувних і сировинних галузей, потреби яких у капіталі економіка задовольнити сьогодні не в змозі, в обробну промисловість, до якої входять сучасні галузі виробництва з меншими потребами в капіталі, тобто зусилля необхідно зосередити на створенні механізмів підвищення ефективності використання іноземних інвестицій.

Основним напрямом впливу іноземних інвестицій на зміну структури економіки України у довгостроковій перспективі може бути її наближення до постіндустріальної структури економічно розвинених країн.

Спрогнозовано особливості інвестиційної стратегії нерезидентів на найближчий час. Основними інвесторами виступатимуть передусім міжнародні фінансові організації й уряди західних держав. Особливістю інвестиційної стратегії іноземних інвесторів буде пріоритет короткочасної максимізації прибутку. Іноземні інвестори не зацікавлені фінансувати в Україні високотехнологічне виробництво і брати участь в інвестиційному процесі, якщо вони не побачать у національній інвестиційній політиці стратегічних принципів, перспектив розвитку ринку та оптимізації законодавчої бази.

У другому розділі “Механізм державного впливу на процеси іноземного інвестування” розглянуто зв'язок іноземного інвестування з процесом формування макро- і мікроекономічного середовища та державною економічною політикою.

Аналіз як світової, так і вітчизняної літератури свідчить, що поняття “сприятливе середовище інвестування” містить такі елементи:

а) стабільна макроекономічна та політична ситуація;

б) існування внутрішнього попиту на інвестиційні ресурси;

в) розвиненість інвестиційної інфраструктури.

Інвестиційне середовище держави - це сукупність політичних, правових, економічних і соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних і іноземних інвесторів. Природно, що з точки зору інвестора чи кредитора обсяги та терміни надання ресурсів будуть залежати від таких факторів, що визначають інвестиційне середовище у країні, а саме: від стану та ефективності національної економіки, наявності внутрішньої і зовнішньої заборгованості, ступеня мобільності капіталу.

Спираючись на теоретичні розробки західної економічної науки та практику іноземного інвестування, адаптованого до умов перехідного періоду, встановлено, що для створення ефективного механізму залучення і використання іноземних інвестицій особливого значення набуває моделювання інвестиційного середовища країни-рецепієнта, яке дає змогу:

а) поглибленої оцінки загальної економічної ситуації в країні;

б) системного уявлення про мотивації поведінки іноземного інвестора;

в) відобразити важелі впливу на остаточне рішення іноземного інвестора.

У роботі доведено, що принципове значення має проблема аналізу інвестиційного середовища на макро- і мікрорівні. Щодо інвестиційного середовища, то воно включає такі фактори, як існуючі у країні-реципієнті політичні й економічні ситуації, а також соціальний клімат. Вирішальну роль при цьому відіграють державна політика стосовно іноземних інвестицій, стабільність державних інститутів, ступінь державного втручання в економіку, ефективність роботи державного апарату.

На мікрорівні інвестиційне середовище розкриває себе через двосторонні відносини фірми-інвестора, господарюючих суб'єктів-постачальників, а також профспілок та робочих колективів приймаючої сторони.

У роботі звертається увага на невідпрацьованість та невідлагодженість правової сфери. Часто новий закон скасовує або зводить нанівець попередній; легітимні акти, що продукуються різними урядовими структурами, частково дублюються, існує різновекторність дій ключових гілок влади.

Розширення сфер інвестування, ускладнення його структури в умовах трансформації економіки передбачає перехід до якісно нової системи регулювання. Дослідження показало, що для сучасної структури регулювання інвестиційного процесу в перехідній економіці характерне існування декількох важливих тенденцій. Домінуючою тенденцією останніх років є рух від обмеження і контролю до стимулювання діяльності інвесторів. Зроблено висновки, що державна економічна політика в процесі іноземного інвестування характеризується низькою еластичністю щодо макроекономічних регулюючих впливів.

Необхідно враховувати те, що пріоритети держави, інвестора та об'єкта інвестування неповністю збігаються через причини, що обумовлені різницею в підходах власників фінансових ресурсів та власників об'єктів інвестування до очікування ефекту. Тому завданням підприємств України, які отримують іноземні інвестиції, є зближення зазначених пріоритетів та використання ресурсів у пріоритетних напрямках саме з національної точки зору.

Проведені дослідження інвестиційних процесів в економічно розвинутих країнах та країнах з перехідною економікою засвідчують той факт, що в основі ефективної організації інвестиційної діяльності лежить раціональна державна економічна політика, основними формами якої в Україні є: регулювання сфер та об'єктів інвестування; податкове регулювання інвестиційної діяльності; регулювання інвестиційної діяльності шляхом надання фінансової допомоги і проведення відповідної кредитної політики; регулювання участі іноземних інвесторів у приватизації; забезпечення захисту інвестицій.

Держава повинна впливати на напрямки розбудови механізму іноземного інвестування насамперед на загальнодержавному рівні. До них належать: розробка стратегії держави щодо створення сприятливого інвестиційного середовища на регіональному рівні (удосконалення співпраці місцевих органів управління з іноземними інвесторами) та на підприємницькому рівні (розвиток активності підприємств у залученні іноземних інвестицій, набуття сучасних навичок менеджменту інвестиційної діяльності).

Першим кроком у формуванні механізму залучення та розміщення іноземних інвестицій мусить стати створення чіткої гарантії недоторканості власності. За прагматичності західного бізнесу серйозне інвестування під обіцянки та запевнення - нереальне. Виникає потреба у більш серйозних гарантіях, надійність яких забезпечується наданням під заставу майна або валюти, чого Україна зробити поки що не здатна.

Необхідність поліпшення законодавства повинна передбачати спрощення порядку реєстрації підприємств з іноземною участю, порядку перетинання кордону, зменшення податків, зниження мита на ввезення і вивезення товарів.

У дисертації обґрунтовуються заходи запровадження при інвестуванні в пріоритетні галузі конкретної та гнучкої системи стимулів, які не зводяться лише до надання податкових пільг. Цей механізм повинен оперативно визначитися державою по кожному конкретному напрямку з урахуванням загальної стратегії економічної реформи при пріоритетності швидкоокупних та стратегічно важливих для економіки об'єктів. У трансформаційний період навряд чи можливе закріплення подібних заходів на рівні законодавчих актів, доцільна політика швидкого реагування щодо швидкоплинної ситуації. В основі законодавчої творчості має знаходитися концептуальний підхід.

У третьому розділі “Процес формування та використання інвестиційних ресурсів в Україні” досліджуються спільні підприємства, які поки що відіграють незначну роль в економічних процесах; їх частка у виробництві ВВП України становила 1,5% у 1992 р. і збільшилася до 3,2% у 1999 р. Із загальної їх кількості тих, що випускають продукцію, - 29,7%. Вони чинять певний вплив на динаміку зайнятості. З 1990 по 1999 рр. кількість працюючих на спільних підприємствах збільшилась з 21 тис. до 162 тис. чол.

У зв'язку з наявністю інвестиційного ринку перевага надається вкладанню коштів у галузі з незначним терміном обороту капіталу та сировини. Тут найбільшу привабливість для іноземних інвесторів становлять харчова промисловість, внутрішня і зовнішня торгівля, фінансово-кредитна сфера та страхування.

Найбільше бракує інвестицій тим галузям, які визначають соціально-економічну стабільність всього суспільства: агропромисловому комплексу, видобувній промисловості, енергетичному комплексу. Потребує крупних інвестицій металургія. Державні дотації та підтримка цієї галузі без залучення зовнішніх коштів є малоефективними. Іноземні інвестори проводити масштабні інвестування не поспішають. Певний виняток становлять російські компанії, які шукають можливостей вкладання коштів в українську чорну металургію, оскільки акціонування російської вже завершено. На 1 січня 2000 р. в металургію було вкладено прямих інвестицій на 84,2 млн. дол. США, лідером стали Німеччина, Швейцарія та Кіпр.

Дослідження показують, що, незалежно від галузі, необхідно враховувати класифікацію проектів за критеріями визначення видів та форм діяльності.

За допомогою економіко-математичних прийомів ми розрахували критерії прийняття позитивних інвестиційних рішень.

При разовій інвестиції математичний розрахунок чистого приведеного прибутку можна отримати за допомогою формули:

,

де PK - річні грошові надходження протягом К-років;

Н - стартові інвестиції;

i- ставка зрівняння;

- загальна величина дисконтних накопичень.

Більш обґрунтованим є інший метод визначення терміну прибутковості. При його використанні під терміном прибутковості РР розуміють тривалість періоду, протягом якого сума чистого прибутку, дисконтованого на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій:

,

де РК - річні прибутки;

- сума всіх інвестицій;

п - термін завершення інвестицій.

На наш погляд, головним недоліком показника терміну як міри ефективності є те, що він не враховує всього періоду функціонування інвестицій.

Якщо інвестиції здійснено разовим вкладанням, то цей показник розраховується за формулою:

,

де РК - чистий прибуток;

JC - стартові інвестиції;

Vn - дисконтний множник.

Розрахунки за цими математичними формулами показали, що для прийняття інвестиційних рішень щодо можливості реалізації інвестиційного проекту розрахункові показники повинні відповідати таким критеріям прийняття позитивних інвестиційних рішень:

Таблиця 1. Критерії прийняття позитивних інвестиційних рішень

Вважаємо, що запропонований підхід дозволяє ефективно реалізувати державну економічну політику щодо іноземного інвестування, визначаючи місце України на світовому ринку капіталів. Процес іноземного інвестування може бути і передумовою, і наслідком успіху економічних реформ, оскільки взаємодія інвестицій та ринкових трансформацій, перебуваючи у динамічній взаємозалежності, переходить у економічне зростання за умов орієнтації країни на підвищення ефекту від міжнародних інвестицій через систему багатосторонніх зв'язків і відносин. Іноземні інвестиції потрібні не заради самого факту присутності іноземного капіталу, а для пожвавлення виробництва і забезпечення на цій основі економічного зростання країни.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного в дисертації дослідження сутності іноземних інвестицій в системі становлення ринкової економіки України можна зробити такі висновки та пропозиції:

Іноземне інвестування є складовою системи економічних відносин. Особливе значення воно має для країн, що знаходяться на стадії ринкової трансформації, коли на певний час можливості мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів стають досить обмеженими.

Іноземне інвестування допомагає при вирішенні протиріч між виробництвом і споживанням, воно сприяє пом'якшенню загострення суперечності між задоволенням поточних і перспективних потреб. Використання іноземних інвестицій створює додаткові можливості для формування оптимального фонду споживання.

Під впливом іноземних інвестицій поволі здійснюється зміна структури економіки України, яка в довгостроковій перспективі може бути наближеною до постіндустріальної структури економічно розвинених країн. Схожість структур не означає їх ідентичності, а є ознакою близькості технологічних рівнів розвитку, більш-менш схожих умов господарювання і відносин власності. Наближення до постіндустріальної структури буде складним. Це зумовлено наявними деформаціями в економіці.

Іноземні інвестиції повинні виступати каталізатором процесів приватизації державної власності і реформування економіки в цілому, а це повинно дати змогу для ринкового реформування та структурної перебудови економіки і входження її в систему міжнародного поділу праці. Для цього необхідна розробка концепції інвестиційної політики України як складової стратегії загального розвитку держави.

Національне інвестиційне середовище пов'язане з вирішенням певних проблем, до яких у першу чергу відноситься нормативно-правова складова. Вона зіграла позитивну роль на відповідному етапі формування інвестиційного середовища, але на сьогодні не відповідає довгостроковим інтересам України, далеко відстало від змін на внутрішньому інвестиційному ринку. Вивчення ситуації, що складається на ринку іноземного інвестування в Україні, показує нагальну необхідність якісної зміни деяких складових інвестиційного середовища, механізмів управління інвестиційними процесами. Інвестиційне середовище необхідно внести до переліку детермінантних напрямків інвестиційного процесу.

Для залучення іноземних інвесторів в економіку України важливе значення має державне регулювання економіки взагалі та інвестиційних процесів зокрема. Пропонується використати позитивний досвід розвинутих країн світу щодо мобілізації коштів, запровадити таку податкову політику, яка б стимулювала інвесторів до інвестиційної діяльності і водночас сприяла б наповненню бюджету.

Основними напрямками підвищення ефективності інвестиційної політики нашої держави повинні бути:

чітка визначеність структурної політики держави на основі врахування пріоритетів економічного розвитку та керованості інвестиційних потоків;

поєднання державного управління інвестиційними процесами з лібералізацією іноземного підприємництва для створення сприятливих умов для носіїв стратегічних інвестицій;

здійснення державного контролю інвестиційних потоків за допомогою і через державні інститути - банки, податкові інспекції, страхові компанії тощо;

державна турбота у трансформаційних процесах щодо створення і підтримки відповідного макроекономічного середовища.

Інформаційна система, що функціонує на українському ринку інвестицій, практично не відповідає основним вимогам отримання повної інформації про інвестиційне середовище, не існує єдиного банку даних про найпривабливіші інвестиційні проекти. Отож нагальною потребою є створення відповідної інформаційної системи.

Залучення іноземних інвестицій в економіку України можливе лише за умов поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому (насамперед, це прискорення проведення реформи, удосконалення грошово-кредитної політики, створення умов для виникнення ефективних приватних власників тощо) і послідовної реалізації системи взаємопов'язаних економічних, правових, організаційних та інформаційних заходів, спрямованих на пожвавлення інвестиційної активності.

Обсяги залучення в Україну ресурсів залежать від вигод, які розраховують одержати власники ресурсів, та ступеня ризику. Ефективність використання міжнародних інвестиційних ресурсів в Україні має прямий взаємозв'язок з метою їх одержання та рівнем інвестиційних проектів, вартістю ресурсів тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ