Розкриття значення платоспроможності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства є однією з передумов подальшого функціонування підприємства.

Ситуація з неплатежами в народному господарстві незважаючи на всі вжиті заходи, залишається складною. Неплатежі постійно зростають. Протягом 1997 року, згідно даних вісника ЧДУ, заборгованість суб'єктів підприємницької діяльності України зросла більш ніж у 6 разів. Рівень заборгованості становить понад третину валового внутрішнього доходу. Це змушує оцінювати ситуацію як кризову.

Початок неплатежів співпадає з початком лібералізації цін. Стрімкий ріст яких привів до хвилі неплатежів. Галопуюча інфляція супроводжувалась подорожчанням всього товарного виробництва. Знецінились наявні оборотні засоби підприємства. Збільшенню цін .випередило ріст оборотних ресурсів, знижувалась забезпеченість підприємства власними оборотними засобами, змінювалась їх структура. Відчуваючи нестачу грошових коштів, усі підприємства, незалежно від попередньої ефективності господарювання, почали накопичувати неплатежі.

В умовах інфляції кредити, як засіб покриття нестачі власних оборотних засобів, стали недоступними для більшості підприємств через високі процентні ставки. Збільшується число непогашених кредитів.

Неплатежі - це непросто нестача оборотних засобів, це, в першу чергу, брак ліквідних оборотних активів, грошових коштів. Своєчасність розрахунків залежить від маси платіжних засобів у народному господарстві. Жорстока грошово-кредитна політика, яка здійснюється за допомогою монетарних інструментів, призводить до зменшення насиченості економки грошима, при цьому збільшується взаємна заборгованість, загострюється проблема неплатежів. У балансах підприємства спостерігається витіснення грошей і кредиту дебіторською і кредиторською заборгованістю. Криза платежів паралізує систему грошового обігу.

Всі обставини, щойно зазначені, відкреслюють актуальність цієї проблеми. Тому я поставила перед собою мету розкрити значення актуальності питання платоспроможності підприємства.

Щоб розкрити тему курсової роботи, я поставала перед собою такі завдання:

- розкрити суть та значеним платоспроможності підприємства в ринкових умовах;

визначити фактори, які впливають на неї;

розробити та впровадити заходи щодо зміцнення фінансової стійкості - як передумови платоспроможності;

провести оцінку та аналіз платоспроможності використовуючи показники платоспроможності.

Я вважаю, що їх потрібно розглянути саме у такій послідовності, щоб дослідити обрану тему.

Для цього я ознайомилась з рядом джерел по цій темі. На мою думку, найкраще актуальність цієї теми розкрив доцент Лопатинський Ю.Н. у своїй статті "Криза платежів в економіці перехідного періоду", а саму методику розрахунку ліквідності підприємства та її аналіз економіст І.А. Губіна у своїй праці "Аналіз ліквідності підприємства на основі балансу''. Також цю тему розкривають у своїх роботах Кондратьєв О.В., Плиса В.Й., Коробов, Крейніна М.В., Суторміна та інші автори

На мою думку, хоча питання платоспроможності на сьогоднішній день є одним з найактуальніших, воно не достатньо розкрито в літературі і, як це не дивно, не часто зустрічається в періодичних виданнях.

1. Сутність платоспроможності

1.1 Сутність значення платоспроможності для діяльності підприємств в ринкових умовах

В сучасних ринкових умовах платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою його господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується його можливостями здійснювати чергові платежі та виконувати грошові зобов'язання за рахунок готівкових коштів легкомобілізованих готівкових коштів та активів.

Платіжна спроможність визначається в першу чергу фінансовою стабільністю підприємства і, зокрема, вилучення коштів у ненормовані позаоборотні активи - третій розділ балансу.

Слід підкреслити, що підприємство може забезпечити належний рівень платіжної спроможності за умови раціонального використання власних і прирівняних до них оборотних коштів при достатній обгрунтованості їх розмірів з врахуванням необхідних коштів для покриття засобів в розрахунках.

Якщо, наприклад, підприємство реалізувало свою продукцію на умовах відстрочки платежу під векселі або без них, не має власних коштів у відповідних розмірах, то воно не може своєчасно розрахуватись зі своїми постачальниками та іншими кредиторами. Для того, щоб можна було об'єктивно оцінювати можливості підприємства розрахуватися зі своїми кредиторами, необхідно розраховувати ліквідність даного підприємства. Так як важливим індикатором фінансового стану, який можна отримати аналізуючи баланс підприємства є його ліквідність та тенденції її зміни.

В умовах ринкових відносин ця категорія, яка виміряється рядом показників, при оцінці фінансового стану найчастіше використовується і є достатньо універсальною. Ліквідність найкраще відображає основний принцип ринку - економічну самостійність господарюючих суб'єктів., коли кожен несе особисту відповідальність за свої фінансові зобов'язання, Тобто ліквідність дає якісну оцінку суб'єкта, який аналізується.

Слово “ліквідність” походить від латинського "liquidus", що в перекладі означає рідкий, який легко протікає з одного стану в інший. З економічної точки зору ще можна зрозуміти як легкість продажу активів підприємства, тобто їх перетворення в грошові засоби, які абсолютно ліквідні, так як вони легко перетворюються в будь-яку форму активів, А це означає, що поняття "ліквідність" пов'язана з терміновістю - часом, який необхідний для перетворення активів в гроші.

Чому категорія терміновості є такою важливою? Тому що продаж активів розглядається не як реальна необхідність наприклад, пов'язала з ліквідацією, а як потенційна можливість погашення зобов'язань, що утворюються у зв'язку з формуванням цих активів. Поняття "ліквідність" пов'язане з структурою балансу: це відповідність активів та пасивів відповідної терміновості як можливість вивільнення з обороту засобів у грошовій формі для погашення боргових зобов'язань або у достатність засобів для покриття зобов'язань та їх відповідність по строкам утворення. Однак це погляд на ліквідність тільки з вузької точки зору.

У більш широкому розумінні ліквідність пов'язана з платоспроможністю і розглядається як можливість підприємства платити за свої борги, і в кінцевому результаті - мати ринкову вартість, яка більше за затрати на своє формування.

Дана характеристика важлива для кредиторів та інвесторів так як вона показує "запас стійкості" підприємства.

Тому визначення ліквідності - необхідний елемент кредитоспроможності потенційного клієнта, який дозволяє встановити чи достатньо засобів у даного суб'єкта для своєчасного і повного розрахунку зі своїми вже існуючими кредиторами (банками, контрагентами тощо), учасниками та акціонерами і наскільки велика вірогідність того, що ця здатність не погіршиться при потенційному збільшення кількості кредиторів.

Для того, щоб аналіз дав найбільш достовірні результати, необхідна наявність достовірної інформаційної бази. Для зовнішніх користувачів основним джерелом є бухгалтерська звітність, а саме баланс підприємства (форма №1).

Ліквідність балансу підприємства забезпечується в тому випадку, коли менш ліквідні активи покриваються відносно стійкими пасивами, а короткостроковій заборгованості відповідає найбільш ліквідна частина активів, тобто зберігається нерівність.

Аналіз ліквідності підприємства можна робити з використанням абсолютних та відносних показників

Сутність аналізу ліквідності з допомогою абсолютних показників -перевірити, які джерела засобів і в якому обсязі використовувались для покриття короткострокової заборгованості.

Виходячи з економічного змісту ліквідності та порядку складання балансу доцільно буде не включати у розрахунки окремі статі балансу, які не відповідають реальній величині джерел покриття зобов'язань.

Аналіз є більш змістовним, коли показники розглядаються в динаміці -за декілька періодів. Так можна буде побачити тенденцію зміни ліквідності та зробити прогноз.

Для зовнішніх суб'єктів особливо цікавими будуть співвідношення перших трьох груп ліквідних засобів, так як вони відображають відносини підприємства з його контрагентами і показує платоспроможність підприємства в короткостроковому періоді - до 1 року (його кредитоспроможність). Ці співвідношення цікаві і для власників - вони побачать, чи зможуть вони компенсувати свої затрати (повернути вкладений капітал) у випадку ліквідації підприємства після того, коли будуть задоволені всі претензії кредиторів.

Отже ми переконалися, що платоспроможність підприємства є головною передумовою його діяльності, тому що показує можливість підприємства платити за свої борги, і в кінцевому результаті - мати ринкову вартість, яка більше за затрати на своє формування.

1.2 Фактори, що вливають на платоспроможність підприємства

Розглядаючи будь-яке з економічних понять, не можливо не помітити фактори, що впливають на нього. Тому в ринкових умовах діяльність підприємства становить комплекс взаємопов'язаних господарських процесів, що залежать від численних і різноманітних факторів. Наявність цих факторів потребує групування. В основу якого доцільно покласти різні ознаки:

за важливістю результату - основних і другорядних;

за місцем виникнення, можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

за структурою - прості і складні;

за часом дії - постійні і тимчасові.

Враховуючи, що підприємство є одночасно й суб'єктом і об'єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні і зовнішні. Внутрішні фактори залежать безпосередньо від організації роботи самого підприємства, а зовнішні фактори, тобто це зміна майже або повністю не залежить від підприємства.

Розглянувши насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежить від вибору складу й структури продукту чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо також вирішити як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управлінню ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежить від якості менеджменту поточними активами, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі, тощо.

Кондратьєв О.В, підкреслює, що слід пам'ятати, коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

Мистецтво менеджера полягає у тому, щоб утримувати на рахунках підприємства лише мінімальну потрібну суму коштів, яка необхідна для поточного процесу.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості - склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ним. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більше впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямована на розвиток виробництва. Отже, політика розподілу і використання прибутку висувається на перший план у ході аналізу й управління фінансовою стійкістю.

Істотній вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позикових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші. його фінансові можливості. Воднораз зростає фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитись зі своїми кредиторами. І тут велику роль можуть відіграти резерви як одна з форм фінансової гарантії платоспроможності суб'єкта господарювання.

Розглядаючи підсумки, зазначимо, що з точки зору впливу на фінансову стійкість підприємства і необхідності врахування їх при управлінні нею визначальними внутрішніми факторами є:

- галузева належність суб'єкта господарювання;

структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

розмір оплаченого статутного капіталу;

- величина і структура витрат, отже динаміка порівняно з грошовими

доходами;

- склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і ресурси, їхній склад і структуру.

Ступінь впливу цих факторів на фінансову стійкість залежать не лише від сили кожного фактору та співвідношення між ними, а й від тієї стадії виробничого циклу, в якій у даний момент перебуває підприємство і відповідності їй управлінських дій по забезпеченню фінансової стійкості. Щодо зовнішнього середовища, то воно включає в себе різні аспекти: економічні умови господарювання; пануючі в суспільстві техніку й технології; платоспроможності попит споживачів; економічну і фінансово-кредитну політику законодавчої й виконавчої влади України; соціальну й екологічну ситуацію у суспільстві тощо. Всі ці зовнішні фактори справляють вплив на всі аспекти виробничо-фінансової діяльності підприємства і через неї на його фінансову стійкість.

Особливе значення для забезпечення фінансової стійкості має рівень динаміки і коливання платоспроможного попиту на продукцію (послуги) підприємства, бо платоспроможний попит визначає стабільність надходження виручки. В свою чергу, попит залежить від рівня доходів споживачів - фізичних та юридична осіб, ціни на продукцію та послуги підприємства.

На фінансову стійкість істотній вплив справляє фаза економічного циклу, в якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками на Україні, хоча саме виробництво різко впало. Зменшуються в цілому доходи суб'єктів господарської діяльності, падає обсяг прибутку. Все це веде до зменшення ліквідності підприємств та платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.

Очевидно, що важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних і абсолютних переваг міжнародного поділу праці.

Для забезпечення фінансової стійкості важливе значення має фінансове прогнозування, змістом якого є дослідження і розробка можливих шляхів розвитку фінансів підприємства в перспективі. Прогнозування дає змогу розглянути можливі альтернативи розробки фінансової стратегії, що забезпечує досягнення підприємством стабільного становища на ринку і міцної фінансової стійкості.

1.3 Заходи щодо зміцнення фінансової стабільності - як передумова платоспроможності підприємства

Найважливішу увагу в системі заходів спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства - запоруки усунення неплатоспроможності та прискорення економічного зростання.

Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення його фінансів. Кризовий стан, в якій опинилась значна частина промислових підприємств України в період політичної та економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але водночас ефективних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової сталості.

Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак всі вони поділяються на дві великі групи: поточні і стратегічні. До поточних причин слід віднести всі ті, які впливають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення рівня фінансової сталості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо.

Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідуватися за допомогою таких дій, як коригування або зміна цілей, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової сталості, обґрунтування перспективних цілей і способів їхнього досягнення.

Стратегічне управління фінансовою сталістю - це діяльність, яка полягає у виборі дії щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що постійно змінюються, тобто це сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні сталості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі за рахунок високої частки власного капіталу у загальній сумі джерел фінансових ресурсів підприємства.

Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової сталості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внутрішніх та зовнішніх механізмів.

Важливою ланкою у процесі управління є стратегічний аналіз фінансової сталості, який повинен спиратися на сучасне методологічне забезпечення економічного аналізу. Його першочергове завдання - розкриття причинно-наслідкових зв'язків між рівнем фінансової сталості підприємства та факторів, які його формують. Аналіз повинен бути цілеспрямованим, об'єктивним і системним.

Завданням третього етапу є визначення всіх стратегічних альтернатив управління фінансовою сталістю їхнє обґрунтування вищий управлінський персонал повинен на цьому етапі реалізувати усі слабкі та сильні сторони кожної з альтернативних стратегій.

На четвертому етапі з усіх можливих стратегій обирається одна стратегія управління фінансовою статністю підприємства., розробляється стратегічний план призначаються відповідальні особи з числа фінансових менеджерів.

П'ятий етап присвячений проблемам реалізації та контролю за виконанням стратегій.

У теорії і практиці фінансового менеджменту виділяють три типи системи управління:

- управління в умовах відносно спокійного та сталого зовнішнього і внутрішнього середовища;

- управління в умовах динамічного зовнішнього середовища;

управління в умовах кризової ситуації.

В умовах трансформації економіки України управління фінансовою сталістю можна вважати управлінням в умовах кризової ситуації.

Таким чином, стратегія управління фінансовою сталістю повинна відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і передбачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення рівня самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефективніших умов і форм позикових коштів; у відповідності з потребами підприємства.

Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у чому залежить від використання захисних механізмів, серед яких виділяють профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування. Профілактика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування. Уникнення ризику зниження, фінансової сталості підприємства можливе лише за рахунок: відмови здійснення фінансових операцій, рівень ризику за якими надзвичайно високий і не відповідає критеріям ефективності фінансової політики підприємства; зниження питомої ваги позичкових фінансових ресурсів у господарському обороті; підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів.

У тих випадках, коли не можна взагалі уникнути ризику зниження рівня фінансової сталості підприємства його мінімізація досягається шляхом отримання від контрагентів певних гарантій при наданні їм комерційного кредиту та скороченні переліку форс-мажорних обставин у контрактах із покупцями готової продукції, що дасть можливість, у свою чергу суттєво знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

Отже, можна сказати, що організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу знизити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи доходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.

Отже, розглянувши суть та значення платоспроможності для діяльності підприємства, фактори, що впливають на платіжну спроможність, та розробивши заходи щодо зміцнення фінансової сталості, бачимо, що платоспроможність підприємства має важливе значення для всіх його контрагентів, а особливо, для кредиторів. Великий вплив на платоспроможність підприємства мають фактори, які на неї впливають, як ті що залежать від діяльності самого підприємства, так і ті, що не залежать від підприємства.

2. Оцінка, аналіз і прогнозування платоспроможності підприємства

2.1 Прогнозування платоспроможності підприємства

Платіжну спроможність підприємства оцінюють за наявністю грошових коштів на розрахунковому рахунку: це вірно, оскільки маючи вільні кошти, підприємство може своєчасно розрахуватися з кредиторами. Але практика, аналізу платоспроможності засвідчує про несвоєчасність проведення розрахунків з кредиторами навіть при наявності вільних коштів на розрахунковому рахунку. Багато підприємств “реалізують” вільні грошові кошти різними способами для забезпечення негайних, на думку керівника більш важливих платежів, нехтуючи інтересами своїх кредиторів. Такі дії підприємств не є виправданими. Порядний, діловий керівник завжди подбає про своєчасну оплату боргу постачальникові, задовільнить вимоги кредиторів.

З метою своєчасного проведення розрахунків з постачальниками та іншими кредиторами головний бухгалтер підприємства складає планові (прогнозні) баланси платежів і зобов'язань, що дає змогу заздалегідь визначити можливі ускладнення щодо проведення розрахунків, своєчасно прийняти необхідні заходи по мобілізації додаткових джерел платіжних ресурсів. Баланс можна скласти за формою наведеною у таблиці 2.1 При складанні цього планового платіжного балансу на наступний місяць дуже важливо здійснити реальні розрахунки всіх складових частин очікуваних надходжень коштів і платіжних зобов'язань, оскільки лише за таких умов можна передбачити можливості своєчасного проведення платежів. І не тільки. Ретельно проведені розрахунки дають змогу визначити очікуване вивільнення коштів, а це дозволяє заздалегідь визначитися: куди вкласти вільні кошти. А це - вельми важливо, оскільки навіть в умовах стабільної економіки і помірної інфляції (2-5 % на рік) недоцільно залишати відносно великі суми грошових коштів на розрахунковому і навіть на валютному рахунках. Гроші завжди мають працювати, їх кожний раз слід розміщати в найбільш ефективні і разом з цим ліквідногарантійні, не ризикові заходи.

Таблиця 2.1. Плановий баланс розрахунків.

Х№ П/П	Наявні грошові кошти, очікуване їх надходження	Сума	Х№	Платіжні зобов'язання	Сума
11.	Каса		11	Платежі до бюджету
22	Грошові кошти на рахунках в банку		22	Платежі по оплаті праці, на соціальні заходи і в позабюджетні фонди
33	Погашення дебіторської заборгованості		33	Погашення позикових зобов'язань
44	Надходження виручки від реалізації продукції		44	Платежі постачальникам
			55	Сплата іншої кредиторської заборгованості
	Разом надходжень:			Всього платежів:
	Активне сальдо			Пасивне сальдо
	Баланс			Баланс

2.2 Оцінка і аналіз платоспроможності

Оцінка рівня платоспроможності проводиться по даним балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, який необхідний для перетворення їх у грошову готівку. Найбільш мобільною часткою оборотних засобів є грошові засоби та цінні папери. Менш мобільні засоби в розрахунках, готова продукція, товари відвантажені та інші. Найбільшого часу ліквідності для перетворення їх в грошові засоби потребують виробничі запаси та затрати.

Платоспроможність підприємства іноді помилково ототожнюють лише з наявністю грошей на його розрахунковому банківському рахунку. Динаміка залишків грошових коштів на розрахунковому рахунку характеризує не платоспроможність у широкому розумінні, а лише поточну платіжну готовність. Вважається, що у підприємства на розрахунковому рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між поточною кредиторською заборгованістю і поточною дебіторською заборгованістю.

Однією з повсякденних турбот фінансової служби є забезпечення повної поточної готовності підприємства, зниження якої часто тягне за собою великі непродуктивні витрати підприємства у вигляді пені за прострочку платежів, проценти за комерційними та товарними кредитами.

Що ж до показників ліквідності як характеристики платоспроможності в повному розумінні, то серед них найбільше значення мають величини співвідношень частини активів, які можуть бути реалізовані у певний строк, до суми зобов'язань, які до цього ж строку повинні бути оплачені. Найуживанішими є такі два співвідношення.

Перше - це співвідношення між загальною сумою ліквідних активів і сумою поточних зобов'язань. Воно має назву коефіцієнт покриття поточних пасивів.

Даний коефіцієнт показує, чи здатне підприємство за рахунок грошових коштів, мобілізації боргів на свою користь, реалізації запасів та інших активів задовольнити вимоги кредиторів (постачальників, бюджету), банків щодо короткострокових кредитів, а також довгострокових, якщо строки повернення їх настають у близькому майбутньому, виплатити робітникам і службовцям нараховану заробітну плату, виконати всі інші фінансові зобов'язання короткострокового порядку. Йдеться про поточні фінансові зобов'язання, які мають бути погашені за період, що визначається швидкістю обігу оборотних коштів підприємства.

Існує певне загальновизнане розуміння нормативної величини цього коефіцієнта. Вважається, що поточний фінансовий стан підприємства може бути визначений задовільним, якщо коефіцієнт покриття поточних пасивів близький до 2, тобто якщо сума оборотних активів приблизно у 2 рази перевищує суму поточних зобов'язань. Це природно, бо оборотні активи підприємство має формувати не тільки за рахунок залучених коштів, а й за рахунок власних фінансових ресурсів.

Друге співвідношення, яке характеризує ступінь ліквідності підприємства, - це співвідношення між так званими "чистими" ліквідними активами, тобто такими, які можна перетворити в гроші негайно (а це товари, поточна заборгованість покупців, цінні папери, залишки на розрахунковому та інших банківських рахунках, касова готівка), до поточних фінансових зобов'язань підприємства.

Він характеризує здатність підприємства виконати свої зобов'язання перед усіма кредиторами, якщо вони одночасно зажадають від підприємства повернення боргів (така ситуація в реальній господарській практиці цілком ймовірна).

Нормальним з точки зору ліквідності й фінансового стану підприємства вважається становище, за якого цей коефіцієнт близький до одиниці.

Як відомо, в процесі свого функціонування кожне підприємство формує фінансові ресурси за рахунок як власних джерел (статутний фонд, прибуток, сталі пасиви тощо), так і залучення ресурсів. Не можна стверджувати, що повна відмова від банківських кредитів або інших позичкових коштів (структура фінансових ресурсів у цьому випадку називається просто (консервативною)) є показником стійкості фінансового стану й високої ліквідності; без позичкових коштів зменшуються можливості підприємства розвивати виробництво, знижуються показники ефективності використання власних фінансових ресурсів. Але залучення позичкових коштів має певні межі залежно від обсягу власних фінансових ресурсів. Тому фінансова служба повинна постійно контролювати співвідношення між власним й залученими коштами в загальному обсязі фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні підприємства, зважено підходити до прийняття рішень щодо одержання нових кредитів і появи інших нових боргів. Питома вага залучених фінансових ресурсів підприємства у загальній сумі фінансових ресурсів називається коефіцієнтом фінансової напруги.

Якщо цей коефіцієнт сягає 0,5 і вище, то вважається, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі., ліквідність його низька, а кредитори мають підстави вважати свої вкладення в таке підприємство ризикованими.

Низька ліквідність підприємств пояснюється їх збитковою діяльністю або низьким рівнем рентабельності, нераціональним розміщенням фінансових ресурсів, що може призвести до банкрутства.

Під банкрутством розуміють пов'язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед державним бюджетом. Рішення про банкрутство підприємства згідно з чинним законодавством України приймає арбітражний суд. Заяву про банкрутство боржника до арбітражного суду подають кредитори, але й сам боржник має право на таку заяву.

Після порушення провадження у справі про банкрутство треті юридичні особи (державні й недержавні) мають право дати свої пропозиції про задоволення вимог кредиторів до боржника в певні строки або на певних умовах. Сукупність фінансових та інших заходів щодо надання допомоги збанкрутілим підприємствам з боку третіх юридичних осіб називається санацією. У процесі санації підприємство-банкрут може злитися з санаторами, бути приватизованим тощо. Якщо кредитори згодні з умовами санації, справа про банкрутство припиняється.

Визнання підприємства банкрутом тягне за собою негайне припинення його функціонування як юридичної особи, а всі права щодо розпорядження майном банкрута, його майнові права й обов'язки переходять до ліквідаційної комісії, яка реалізує майно банкрута й здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

Трудовий колектив державного підприємства, якщо воно збанкрутило, має право на його оренду або перетворення на інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника.

Отже, цей розділ переконує, що потрібно серйозно ставитися до питання прогнозування платоспроможності, її оцінки та аналізу.

3. Аналіз ліквідності ВАТ «Чернівецького олійно-жирового комбінату»

Отже, в попередньому розділі ми ознайомилися з показниками, за допомогою яких можна зробити аналіз ліквідності окремо взятого підприємства.

Проведемо аналіз ліквідності на основі бухгалтерських даних ВАТ Чернівецького олійно-жирового комбінату. На основі цих даних та використовуючи коефіцієнти ліквідності, я розрахувала необхідні для аналізу ліквідності показники.

1. Абсолютний коефіцієнт ліквідності:

За рахунок готівки короткострокові зобов'язання могли бути погашені на початку року в розмірі 29,3 %, а в кінці року на 26,1 %. Висновок такий -- надходження готівки дещо погіршилось. Мобільні активи зросли на 118,8 %, в той час як кредиторська заборгованість на 133, 4 %. В подальшому аналізі звертається увага на кредиторську заборгованість і вияснення за рахунок чого відбувся такий ріст. Дані додатку 3 показують, що різко зросли короткострокові позики -- з 394 тис. грн. до 1459 тис. грн. Необхідно вияснити в зв'язку з чим зросли позики.

2. Проміжний коефіцієнт ліквідності:

Зниження коефіцієнта ліквідності на 5 % свідчить про погіршення платоспроможності підприємства і пояснюється різким зростанням різким зростанням короткострокових позик. Зрозуміло, що позика не зв'язана з відвантаженням товару, а призначена для інших цілей.

3. Коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань:

Коефіцієнт покриття свідчить, що платоспроможність підприємства досить висока і не дивлячись на зрослу заборгованість по короткотермінових позиках, підприємство має можливість її погасити повністю.

4. Коефіцієнт покриття зобов'язань за рахунок запасів матеріальних цінностей.

Цей коефіцієнт показує в якому розмірі може бути погашена заборгованість за рахунок реалізації матеріальних запасів. Як видно з аналізу на початок року матеріальні запаси перекривали короткострокову заборгованість в 2,3 рази а в кінці року лише 1,8 раз. Це свідчить про значне погіршення положення, але воно поки що не критичне.

5. Коефіцієнт спроможності підприємства оплатити свої поточні витрати.

Поточні щоденні витрати визначаються розрахунком, для чого необхідно взяти собівартість реалізованої продукції, витрати, пов'язані з неосновною діяльністю, податки і знайдену суму розділити на 365 днів. Наприклад: собівартість реалізованої продукції за рік - 37млн. крб. витрати, пов'язані з неосновною діяльністю - 1,7 млн. грн. податки - 1,2 млн. грн. Разом 39,9 млн. грн.

Щоденні витрати становлять 39,9 млн. грн. : 365 днів = 109,3 тис. грн.

Цей коефіцієнт показує, що за рахунок мобільних активів підприємство може здійснювати поточні витрати протягом 14 днів, отже і надходження коштів повинно здійснюватись досить швидко, щоб компенсувати витрачання на поточні потреби.

6. Коефіцієнт чистих оборотних коштів.

Чисті оборотні активи визначаються методом різниці між загальною сумою мобільних активів і короткостроковими зобов'язаннями.

Слід відмітити, що деякі зарубіжні автори наводять лише два коефіцієнта ліквідності -- поточний коефіцієнт та миттєвий («кислотного тесту»). У нас поточному коефіцієнту відповідає коефіцієнт покриття, а миттєвому -- проміжний коефіцієнт. Разом з тим зводити ліквідність лише до двох показників означає обмеження всебічного аналізу, тому не можна погодитись, з тими авторами, які обмежують коло показників. Навпаки, всебічне вивчення того чи Іншого явища, глибина дослідження дає можливість зробити правильні висновки і прийняти правильні рішення.

Отже, перший коефіцієнт (К1) -- абсолютна ліквідність показує наскільки підприємство забезпечує покриття зобов'язань підприємства готівкою. Важливо звернути увагу на динаміку цього показника. Різкі коливання показника не бажані. Кредитори повинні звертати увагу на показник, але для них важливіше значення має коефіцієнт покриття (Кз). Проміжний коефіцієнт (К2) є похідним від першого і взаємопов'язаний з першим. Він розкриває відношення найбільш мобільних оборотних коштів (без врахування матеріально-виробничих запасів) до поточних зобов'язань. Визначення цього коефіцієнту необхідне тому, що роль окремих видів оборотних коштів у ліквідності різна. Якщо гроші безпосередньо направляються на погашення зобов'язань, то матеріальні цінності спочатку треба реалізувати і лише потім виручка направляється на погашення короткострокових зобов'язань. Доцільно аналізувати ріст або зменшення окремих видів оборотних коштів І їх вплив на К2.

Коефіцієнт покриття (К3) вказує на достатність у підприємства коштів для погашення своїх зобов'язань. Цей показник, як правило, повинен бути між 1 і 2, а іноді доходити до 3. Одиниця вказує на те, що оборотних активів по крайній мірі достатньо для погашення короткострокових зобов'язань. Якщо коефіцієнт буде меншим одиниці, то це вказує на неплатоспроможність по цих зобов'язаннях. Коефіцієнт більше 2 чи 3 також не бажаний, бо свідчить про нераціональні вкладення своїх коштів і неефективне їх використання. Треба звертати увагу на динаміку цього показника.

Коефіцієнт покриття за рахунок матеріальних запасів (К4) вказує на те, як впливає розмір матеріально-виробничих запасів на ліквідність оборотних коштів. Його доцільно визначати у процентах до зобов'язань. Динаміка цього показника дає уяву про поліпшення чи погіршення структури ліквідних оборотних коштів. Бажано, щоб цей процент знижувався, що свідчить про поліпшення структури оборотних коштів.

Показник платоспроможності підприємства (К5) показує період в днях, протягом якого підприємство може здійснювати поточну господарську діяльність на основі ліквідних активів без залучення додаткових джерел надходження коштів.

Показник чистих оборотних коштів (К6) показує питому вагу чистих оборотних коштів. Цей показник вказує на фінансову стійкість підприємства. Чисті оборотні активи свідчать про те, що підприємство може не тільки покрити свої короткострокові зобов'язання в поточному році, але й має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в перспективі. Чисті оборотні активи є показником для інвесторів і кредиторів про доцільність вкладання коштів в дане підприємство (воно є платоспроможним).

Підприємство повинно знайти оптимальним розмір чистих оборотних активів, тому що на фінансовий стан впливає як недостаток так і лишки цих активів. Недостаток може привести до банкрутства, бо свідчить про неспроможність своєчасно погасити свої короткострокові зобов'язання. Факторами недостатку чистих оборотних коштів можуть бути збитки, ріст дебіторської заборгованості, придбання дорогих об'єктів необоротних коштів без попереднього нагромадження необхідного фінансування, виплата дивідендів при відсутності прибутку тощо.

Перевищення чистих оборотних активів над їх оптимальним рівнем свідчить про неефективне використання ресурсів. Джерелом поповнення чистих оборотних коштів може бути прибуток від господарської діяльності, емісія акцій, придбання необоротних активів, викуп власних акцій з обороту або придбання акцій у інших підприємств, погашення довгострокових кредитів тощо.

Ліквідність чистих оборотних активів визначається у процентах. Цей показник дає інформацію про питому вагу чистих оборотних коштів, які зв'язані в нереалізованих матеріально-виробничих запасах. Бажано, щоб цей показник був не менше 50 %.

Отже, можна зробити висновок, що дане підприємство є платоспроможним, так як всі вирахувані показники є в межах нормативних значень.

Висновок

Перед мною була поставлена мета курсової роботи - розкрити значення і актуальність питання платоспроможності підприємства, а також поставлені завдання щодо виконання цієї роботи. На основі цих завдань я і побудувала зміст своєї курсової роботи. Тому, розкриваючи питання плану ми переконалися, що питання платоспроможності в наш час є одним з найактуальніших, а точніше негативна сторона цього питання - криза платежів, яку ми можемо спостерігати у всіх сферах діяльності. Про це говорять такі факти: протягом 1996 року заборгованість суб'єктів підприємницької діяльності України зросла більше ніж у шість разів. Рівень заборгованості становить понад третину валового внутрішнього продукту. Для подолання цієї проблеми необхідно вжити такі заходи:

проведення заліку взаємної заборгованості на беземісійній основі з оформленням непогашеної заборгованості векселями;

введення вексельного обігу;

“відкриті кредитні лінії”, але за порядком видачі кредитів та їх використанням повинен стежити кредитор;

списання боргів тощо.

Звичайно, перш ніж переходити до втілення цих та інших пропозицій, потрібно розібратися з суттю цього питання, визначити фактори, які на нього впливають. Отже, роблячи підсумки, зазначимо, що з точки зору впливу на фінансову стійкість підприємства й необхідності врахування їх при управлінні нею визначальними внутрішніми факторами:

- галузева належність суб'єкта господарювання;

- структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

- розмір оплаченого статутного капіталу;

- величина і структура витрат, отже динаміка порівняно з грошовими доходами;

- склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і ресурси, їх склад і структуру.

Тому, я вважаю, кваліфікований керівник, врахувавши все це, зможе подолати кризу неплатежів і досягти стабільного рівня платоспроможності свого підприємства. Цим самим завоювавши довіру своїх контрагентів.

Я роблю висновок, що по-перше, платоспроможність підприємств має важливе значення для всієї держави. Про це говорять такі її показники, як обсяг національного доходу держави, валового внутрішнього продукту.

По-друге, це має значення для фінансової системи, так як, якщо підприємство платоспроможне, воно може своєчасно сплачувати податки та інші платежі до бюджету, що зменшить його дефіцит. А це в свою чергу забезпечить виплату пенсій та інших видатків на соціальні заходи. Так що, як ми бачимо, від стану підприємств залежить функціонування цілої держави.

Отже, я вважаю, що мені вдалося виконати поставлену переді мною мету курсової роботи та її завдання. Особливо вдало, на мою думку, я зуміла показати фактори, які впливають на платоспроможність підприємства. А знання цих факторів та міру їх впливу, дасть змогу краще оцінювати стан платоспроможності підприємства, передбачити її зміну на майбутнє та запобігти негативним наслідкам. Наприклад, провести санацію підприємства, щоб запобігти його банкрутству. Так як платоспроможність всієї держави залежить від платоспроможності підприємств, то вона повинна своїми заходами щодо господарюючих суб'єктів сприяти їх розвитку, і в першу чергу вітчизняних підприємств.

платоспроможність фінансовий стратегічний

Список використаної літератури

1. Конституція України. К.: Фінанси, 28 червня 1995 р.

2. Про підприємства: Закон України \\ Відомості Верховної Ради України, -1991. - №20.

3. Про підприємства: Закон України \\ Відомості Верховної Ради України, -1991. - №13.

4. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України \\ Галицькі контракти. - 1997.- №26.

5. Про оперативну міжвідомчу комісію з питань подолання платіжної кризи та про деякі заходи щодо впровадження розрахунків та платежів. Указ Президента, \\ Галицькі контракти. - 1995. - №24.

6. Вернер И., Колли Ж..К. Толковый економический словарь: в2-х томах: Международные отношения.- 1994. Т1; Т2.

7. Коробов М.Л Фінанси промислового підприємства.- К.: либідь, 1995.

8. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. - М: ИКУ “ДИС”, 1997.

9. Лопатинський Ю.М. Криза платежів в економіці перехідного періоду, Науковий вісник Чернівецького державного університету №10. Економіка: Збірник наукових праць. - Чернівці: ЧДУ 1997.

10. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси.-К.: Вік, Глобус, 1992.

11. Покропивний С.Ф. Економіка підприємств.: Підручник в 2-х т. - К.: вид-во “Хвиля-Прес”, 1995.

12. Стоянова Е.С. и др., Финансовый менеджмент.- М.: ІІерспектива, 1995.

13. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій .- К.: Ли6ідь, 1993.

Размещено на Allbest.ru

...