Формування і використання виробничої потужності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський інститут банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України

Кафедра економіки і економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

Тема: «Формування і використання виробничої потужності підприємства»

Виконала: Науковий керівник Студентка 2-го курсу Старший викладач

групи БОА 1-05 Губар Б. Н.

Розсоха Л. В. Допущенна до захисту

----------------------2007р.

ЧЕРКАСИ - 2007

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти формування та використання виробничих потужностей підприємства

1.1 Поняття. види та фактори формування виробничих потужностей підприємства

1.2 Система техніко-економічних показників визначення виробничих потужностей підприємства

1.3 Формування виробничих потужностей підприємства та джерела їх фінансування

1.4 Оцінка ефективності використання виробничої потужності підприємства

2. Аналіз формування та використання виробничих потужностей ЗАТ «Новомиргородський цукор»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ЗАТ «Новомиргородський цукор»

2.2 Аналіз руху основних засобів і виробничих потужностей підприємства ЗАТ «Новомиргородський цукор»

2.3 Аналіз ефективності використання виробничих потужностей підприємства ЗАТ «Новомиргородський цукор»

2.4 Проблеми використання виробничих потужностей підприємства ЗАТ «Новомиргородський цукор»

3. Шляхи підвищення рівня використання виробничих потужностей підприємства.

3.1 Пропозиції підвищення рівня використання виробничих потужностей підприємства

Висновки

Використана література

Вступ

Найважливішим параметром, що характеризує потенційні можливості основного виробництва промислового підприємства, є його виробнича потужність.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання виробничих площ і обладнання, прогресивної технології та організації виробництва.

Відбиваючи максимально можливі обсяги випуску продукції (переробки сировини), виробнича потужність характеризує потенційні можливості підприємства з досягнення основної об'єктивної мети його виробничо-господарської діяльності. Розрахунок виробничої потужності є вихідним пунктом оцінки виробничого потенціалу підприємства і ресурсного обґрунтування його виробничої програми.

Виробнича потужність характеризує технологію та організацію виробництва, які діють на підприємстві, склад і кваліфікацію персоналу, а також динаміку їхнього зростання й перспективи розвитку.

План виробництва і в натуральному, і в вартісному вираженні має обґрунтовуватися розрахунками продуктивності виробничих потужностей підприємства, їх максимального використання (верстати, обладнання, агрегати, технологічні лінії тощо) за умови найбільш повного освоєння прогресивної технології та організації виробництва.

Об'єктом дослідження моєї курсової роботи є Закрите акціонерне товариство «Новомиргородський цукор», на прикладі якого дуло досліджено формування і використання виробничих площ даного підприємства наочно розглянуто ряд техніко -економічних показників, керуючись методами: індукції, дедукції, припущення, методи статистики і динаміки.

Предметом дослідження курсової роботи є джерела формування виробничих потужностей підприємства та ефективність їх використання на Закритому акціонерному товаристві «Новомиргород цукор».

Мета курсової роботи полягає в дослідженні формування і використання виробничих потужностей підприємства.

Завданнями курсової роботи є:

визначення теоретичних основ формування та використання виробничих потужностей підприємства;

як виробничі потужності використовуються впродовж виробництва продукції;

які фактори впливають на виробничі потужності;

дослідження методики розрахунку техніко - економічних показників;

здійснення організаційно-економічної характеристики підприємства;

виконання аналізу формування та використання виробничих потужностей ЗАТ «Новомиргородський цукор»;

розробка шляхів підвищення рівня використання виробничих потужностей підприємства.

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що планування виробничої потужності на підприємстві має важливе значення у раціональному використанні ресурсів, у стабілізації виробництва та насиченні ринку необхідними товарами. У ринкових умовах виробнича потужність визначає річний обсяг пропозиції підприємства, що враховує наявність і використання ресурсів, рівень і зміни діючих цін та інші фактори.

На даний час вироблення виробничої програми є досить актуальним питанням для будь-якого підприємства, тому що планування обсягів виробництва продукції, її реалізації має бути узгоджене з його потужністю як в цілому, так і по окремих підрозділах. Визначення потужностей підприємства дає змогу реально оцінити його можливості.

1. Теоретичні аспекти формування та використання виробничих потужностей підприємства

1.1 Поняття, види та фактори формування виробничих потужностей підприємства

виробнича потужність підприємство

План виробництва і в натуральному, і в вартісному вираженні має обґрунтовуватися розрахунками продуктивності виробничих потужностей підприємства, їх максимального використання (верстати, обладнання, агрегати, технологічні лінії тощо) за умови найбільш повного освоєння прогресивної технології та організації виробництва [8].

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання виробничих площ і обладнання, прогресивної технології та організації виробництва.

Виробнича потужність -це величина динамічна. Вона залежить від розміру виробничих площ, кількості устаткування, рівня технології, режиму роботи та ін. Основною метою визначення виробничої потужності є обґрунтування «реальності» виробничої програми, оцінка рівня наявного парку машин, обладнання, виробничих площ[20].

Як правило, не все встановлене обладнання однакової потужності. Тому потужність у цілому підприємства визначається за найбільш «вузьким» місцем у технології виробництва. Одиниці виміру виробничої потужності підприємств є різні залежно від характеру виробництва та галузевої структури. Є загальне правило: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється, або послуг, що надаються[8].

Виробнича потужність визначається за двома показниками:

натуральними (або умовно - натуральними) за окремими типами продукції (послуг), тобто потужність визначається у тих самих одиницях виміру, в яких обліковується її випуск;

вартісними - для визначення загальних обсягів всієї різноманітності продукції (послуг) багатономенклатурних виробництв (підприємств, фірм тощо). Однак у сучасних умовах України за наявності інфляції використання вартісних показників потужності практично неможливе або нераціональне.

На підприємствах окремих галузей (наприклад, цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується кількістю сировини, що переробляється за добу. [15]

У практиці господарювання розрізняють чотири види потужності: проектну, ефективну, поточну (фактично досягнуту), резервну.

1. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства. Ця потужність вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості передбаченої номенклатури продукції, вона має бути досягнута в термін, передбачений нормативом її освоєння.

2. Ефективна - це така потужність, яка в конкретних умовах може забезпечити отримання найбільшого прибутку. Ефективна потужність менша або дорівнює проектній. Проектна потужність буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту.

3. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому розраховують такі потужності підприємства: вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року), середньорічну.

4. В ринкових умовах практично всі підприємства повинні мати й мають резервні потужності для задоволення зростаючого попиту або інших непередбачених ситуацій. Така резервна потужність оцінюється як різниця між доступною (проектною) потужністю та потрібною (поточною, плановою або ефективною).

Резервна потужність використовується: для покриття так званих «пікових» навантажень в електроенергетиці або газовій промисловості; на підприємствах харчової промисловості; на підприємствах при їх модернізації (реконструкції, оновленні номенклатури продукції). [8]

Виробнича потужність промислового підприємства залежить від цілого ряду факторів, що виказують прямий і непрямий вплив на її величину.

До основних факторів, що безпосередньо визначають виробничу потужність діючого підприємства і прямо враховуються при розрахунку її величини, традиційно відносяться:

номенклатура й асортимент продукції, що випускається;

кількість виробничого устаткування;

одинична потужність (продуктивність) устаткування;

трудомісткість одиниці продукції;

розмір виробничих площ;

режимний фонд часу роботи підрозділів основного виробництва;

ефективний фонд часу роботи устаткування в підрозділах основного виробництва.

1. Номенклатура й асортимент продукції визначають величину виробничої потужності по трьох напрямках:

а) по-перше, номенклатура й асортимент продукції визначають об'єкти розрахунку виробничої потужності підприємства;

б) по-друге, широта номенклатури й асортименту продукції, що випускається, визначають рівень спеціалізації підприємства, характер впливу якої на величину виробничої потужності розглядається нижче;

в) розходження в питомій трудомісткості (машиномісткості) окремих видів продукції обумовлюють (за інших рівних умов) різну величину виробничої потужності для різних варіантів номенклатурного й асортиментного плану підприємства.

2. При розрахунку виробничої потужності включається все устаткування, закріплене за основними цехами підприємства (у т. ч. непрацююче внаслідок несправності, ремонту і модернізації), а також устаткування на складі, призначене до введення в основних цехах у розрахунковому році. Не приймається в розрахунок:

резервне устаткування;

устаткування дослідно-експериментальних дільниць;

устаткування, яке використовується для навчання учнів.

3. Одинична потужність устаткування (верстатів, агрегатів) визначається паспортними даними про їхню часову (змінну) продуктивність. Потужність вузькоспеціалізованих агрегатів виражається, як правило, у натуральних показниках продукції, що випускається, чи переробки сировини.

У машинобудуванні в експлуатації знаходиться величезний парк металообробних верстатів і машин, на яких виготовляється широка номенклатура деталей, вузлів, виробів. Тому одинична потужність зазначеного устаткування частіше визначається не в показниках готової продукції, а в умовно-натуральних показниках - деталекомплектах, деталепредставниках.

При розрахунку виробничої потужності застосовуються прогресивні норми трудомісткості продукції, окремих вузлів і деталей. При цьому враховується досягнутий і планований відсоток виконання норм виробітку.

До виробничих площ, що враховується при розрахунку виробничої потужності, відносять площі, зайняті виробничим устаткуванням, верстатами, складальними стендами, транспортними засобами, запасами деталей і вузлів на робочих місцях, проходами між устаткуванням і робочими місцями (крім магістральних проїздів).

Розмір виробничих площ визначає кількісний склад парку технологічного устаткування в цехах основного виробництва, а також кількість робочих місць (кількість одночасно виготовлюваних виробів) у складальних цехах (дільницях) за умов стендового складання продукції.

Величина виробничої потужності знаходиться у прямій залежності від часу роботи підрозділів основного виробництва підприємства і виробничого устаткування. При розрахунку виробничої потужності для окремих виробничих підрозділів підприємства, груп устаткування й окремих верстатів (агрегатів) визначають фонди часу. [3]

Виділяють календарний, режимний, плановий та фактичний фонд часу роботи:

календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання, що визначається кількістю робочих днів у плановому році, помножений на 24 год;

Календарний фонд часу:

а) у днях: Фк (д) = 365 (366) днів;

б) у годинах: Фк (г) = 365 *24 = 8760 год.

режимний фонд часу визначається множенням кількості робочих днів і кількості годин роботи обладнання з урахуванням коефіцієнтів змінності; при безупинному процесі виробництва календарний фонд і режимний фонд часу роботи обладнання тотожні; при переривистому режимі роботи режимний фонд визначається часом роботи підприємства згідно з встановленим режимом) ;

Для підприємств з безперервним процесом виробництва режимний фонд часу дорівнює календарному, для підприємств із перервним виробництвом він визначається на основі таких формул:

а) у днях: Фр (д) = Фк (д) - Дп - Дв; (1. 1)

б) у годинах: Фр (г) = (Фк (д) - Дп - Дв) * З* t3, (1. 2)

де Дп, Дв - кількість святкових і вихідних днів відповідно протягом розрахункового періоду (рік, квартал) ;

3 -змінність (кількість змін) роботи виробничого підрозділу; tз - номінальна тривалість зміни в годинах.

плановий фонд часу роботи обладнання визначається, виходячи зі змінності роботи підприємства та з урахуванням зупинок на ремонт і переналагодження обладнання; плановий фонд часу називають також корисним часом роботи обладнання;

фактичний фонд характеризує фактично відпрацьований час роботи обладнання. (обчислюється в днях і часах) ;

Простої устаткування внаслідок неукомплектованості робітниками, незабезпеченості матеріальними й енергетичними ресурсами, а також через організаційні неполадки при розрахунку ефективного фонду часу до уваги не беруться[19].

Розглянуті вище фактори є факторними показниками або факторами виробничої потужності першого рівня, тому що вони безпосередньо (прямо) враховуються при визначенні її величини.

До найважливіших факторів виробничої потужності другого рівня, що справляють непрямий вплив на величину виробничої потужності підприємства і опосередковано враховуються при визначенні її величини, відносяться:

спеціалізація і кооперування підприємства (виробництва) ;

якість предметів праці;

рівень організації праці;

кваліфікація виробничого персоналу та ін.

1. Виробнича потужність багато в чому визначається рівнем спеціалізації і кооперування підприємства. Розвиток даних форм громадської організації виробництва є необхідною і найважливішою передумовою механізації й автоматизації виробничих процесів, впровадження прогресивного високопродуктивного устаткування, поліпшення виробничої структури підприємства, підвищення уніфікації і стандартизації конструкцій виробів і т. ін.

2. Якість предметів праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів) впливає на часову продуктивність технологічного устаткування і трудомісткість одиниці продукції, а отже, і на величину виробничої потужності. Характер цього впливу полягає в наступному:

процентний вміст корисної речовини (цукру в цукровому буряку, олії в зернах соняшника) визначає вихід продукту з одиниці перероблюваної сировини, тобто часову продуктивність устаткування в одиницях готової продукції;

якість заготовок, що характеризується ступенем наближення їх геометричних параметрів до параметрів деталей, що виготовляються (що багато в чому залежить від рівня прогресивності застосовуваної технології), визначає машиномісткість металорізальних операцій і, відповідно, трудомісткість одиниці продукції.

Рівень організації праці впливає як на величину норм виробітку, так і на ступінь їх виконання виробничими робітниками, що багато в чому визначає прогресивну трудомісткість одиниці продукції, а отже, і величину виробничої потужності.

Кваліфікаційний і культурно-освітній рівень виробничого персоналу багато в чому визначає можливості впровадження сучасних наукомістких технологій і, як наслідок, ступінь прогресивності застосовуваних технологічних процесів. Значний вплив рівень кваліфікації робітників справляє і на ступінь виконання норм виробітку[14].

Фактори виробничої потужності, що враховуються при проектуванні підприємств. Крім зазначених факторів, у ринковій економіці при обґрунтуванні виробничої потужності проектованим підприємств у процесі бізнес-планування необхідно також врахувати:

ємність і потенціал ринку збуту;

прогнозний обсяг продажів продукції підприємства;

обсяг беззбитковості виробництва (точка беззбитковості) ;

необхідність збільшення виробництва в перспективі.

1. Ємність і потенціал ринку визначає максимально можливий обсяг продаж на цільовому ринку, і на цій основі - максимальну величину обсягу реалізації продукції проектованим підприємством (а також і його виробничу потужність) в умовах 100-прооцентного охоплення ним цільового ринку.

2. Прогнозний обсяг продаж продукції підприємства визначає граничну величину виробничої потужності підприємства, що працює на конкурентному ринку. [5]

3. Обсяг беззбитковості виробництва (точка беззбитковості) є основою визначення мінімально припустимої величини виробничої потужності, що забезпечує прийнятний для підприємства рівень надійності його операційної діяльності.

Точка беззбитковості являє собою такий обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого досягається рівність між виторгом від реалізації продукції і її повною собівартістю, зробивши певні перетворення, маємо:

, (1. 3)

де Vб - обсяг беззбитковості виробництва в натуральному вираженні,

ЗП - річна сума постійних витрат підприємства,

Ц - планова ціна одиниці продукції;

Зпер- питома величина змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції,

ПМД - величина питомого (на одиницю продукції) маржинального доходу, яка визначається як різниця між ціною товару і величиною питомих перемінних затрат.

При розрахунку обсягу беззбитковості слід дотримуватися найважливішого припущення (обмеження) - рівність обсягу реалізації продукції і обсягу її виробництва.

До досягнення точки беззбитковості операційна діяльність підприємства є збитковою, тому що повна собівартість продукції перевищує чистий виторг від її реалізації. У точці беззбитковості виробництва дохід від реалізації продукції покриває всі операційні витрати підприємства, і фінансовий результат від операційної діяльності підприємства дорівнює нулю (уже ліквідовані збитки, але прибутку ще немає). Після подолання точки беззбитковості перевищення доходу від реалізації продукції над її собівартістю обумовлює одержання прибутку від операційної діяльності підприємства. [10]

На основі точки беззбитковості розраховується мінімально допустимий обсяг виробництва, що забезпечує прийнятний рівень надійності операційної діяльності підприємства (Qтіп) :

, (1. 4)

де Кн - коефіцієнт надійності, значення якого відповідає мінімально допустимому рівню надійності операційної діяльності підприємства.

Величина Кн визначається за шкалою надійності, в якій для кожного рівня надійності бізнесу (досить надійний, надійний, високонадійний та ін.) зазначено величину однойменного коефіцієнта (Кн).

На основі Qmin визначається мінімально допустима величина виробничої потужності підприємства (ВПmin) з урахуванням планованого рівня її використання:

, (1. 5)

де КПп - планований рівень коефіцієнта використання виробничої потужності. [6]

Необхідність збільшення виробництва в перспективі обумовлює необхідність створення резервних виробничих потужностей з урахуванням прогнозних оцінок попиту на продукцію підприємства.

1.2 Система техніко-економічних показників розрахунку виробничої потужності

Головною (основною) групою обладнання чи головним виробництвом вважається та частина основних засобів, на яких виконуються основні найбільш трудомісткі технологічні процеси та операції з виробництва продукції та напівфабрикатів. Перелік головних цехів, ланок та агрегатів публікується в галузевих рекомендаціях щодо розрахунку виробничої потужності.

Розрахунок виробничої потужності підприємства проводиться по всіх його підрозділах у такій послідовності:

-по агрегатах і групах технологічного обладнання;

-по виробничій дільниці;

-по основному цеху та підприємству в цілому. [4]

Для обґрунтування потужності розробляється діаграма виробничих потужностей. Виробничі потужності окремих суміжних цехів, як правило, різняться. Це свідчить, що деякі цехи є «вузькими місцями» на підприємстві. Наявність таких виробництв призводить до неефективного використання основних фондів, а також робітників інших структурних підрозділів, технологічно пов'язаних з цим цехом; до збільшення тривалості виробничого циклу, накопичення необгрунтованих витрат, зниження прибутковості виробництва.

Виробнича потужність розраховується за прогресивними, технічно обґрунтованим нормами та нормативами, з урахуванням повної ліквідації так званих «вузьких місць» та безперервного постачання матеріалами та сировиною, із залученням робітників відповідної кваліфікації.. [11]

При визначенні виробничої потужності необхідно виходити з наявного обладнання та площ, передової організації виробництва, використання новітніх технологій, найбільш досконалих інструментів і приладів, оптимального режиму роботи підприємства.

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств. [12]

Основні методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств:

Виробничу потужність визначають за всією номенклатурою профільної продукції підприємства.

Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.

Виробничу потужність підприємства необхідно обчислювати за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. Для розрахунку виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування.

Виробничу потужність провідного цеху (дільниці) із виготовлення однорідної продукції можна визначити за однією з таких формул:

Ni=aiTpimi або, (1. 6)

де Nt - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства; аі - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-го виду продукції за годину; Тpі - річний фонд часу роботи устаткування; mi - середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування; tі - трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в нормо-годинах). [15]

5. У загальному випадку при розрахунку виробничої потужності з випуску різноманітної за асортиментом та номенклатурою продукції враховуються властивості самої продукції; предмети праці; праця робітників; засоби праці. Інтегровано ці фактори визначають фонд робочого часу й зайнятість обладнання випуском виробів визначеного типу. Тому принципова залежність виробничої потужності підприємства (чи провідного підрозділу) від указаних факторів має вигляд:

, (1. 7)

де qt - обсяг продукції і-го виду, що виготовляється за один робочий цикл; з- питома вага продукції t-го виду в загальному обсязі; п - кількість видів продукції, що випускається.

6. Виробнича потужність є моментним показником, внаслідок чого розраховують кілька її величин: вхідну, вихідну і середньорічну виробничу потужність.

Вхідна потужність (Мвх) визначається виходячи з умов виробництва на початок розрахункового року. Вихідна потужність (Мвих) - це потужність на кінець розрахункового року, що розраховується на основі вхідної потужності, вибуття і введення потужності протягом року.

Середньорічна виробнича потужність (Мс) - це потужність, яку має у своєму розпорядженні підприємство (цех, дільниця) у середньому протягом року з урахуванням її величини на початок року, а також приросту нових і вибуття наявних потужностей. Вона розраховується шляхом підсумовування потужності на початок року і середньорічної потужності, що вводиться, за винятком середньорічної виведеної потужності:

, (1. 8)

де К1 - кількість місяців, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення потужності, до закінчення року; К2 -кількість місяців, починаючи з місяця виведення потужності до закінчення року, середньорічна потужність, що вводиться, середньорічна виведена потужність.

Більш точні результати розрахунку величини середньорічної виробничої потужності підприємства (як і будь-якого моментного показника) можна одержати при використанні формули середньої хронологічної:

, (1. 9)

де М1, М2,..., М12, - величина виробничої потужності на початок кожного відповідного місяця розрахункового року;

М1/ -величина виробничої потужності на початок першого місяця року, що йде за розрахунковим. [17]

Вихідна потужність підприємства визначається з урахуванням:

намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;

введення в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі (Впвих), обчислюється за формулою:

ВПвих = ВПвх + Впвв - Впвив, ; (1. 10)

де Впвх -виробнича потужність на початок періоду, грн; Впвв - введена в календарному періоді виробнича потужність, грн; Впвив - виведена за календарний період виробнича потужність, грн. [8]

Виробнича потужність автоматичної потокової лінії визначається на основі годинної продуктивності, передбаченої в технічному паспорті лінії і річного ефективного фонду часу її роботи. [3]

Методичний підхід до розрахунку виробничої потужності складального виробництва (цеху, дільниці) залежить від типу виробництва. Так, у масовому і крупносерійному виробництві складання виробів здійснюється на потокових лініях.

В умовах одиничного, дрібно- і середньосерійного виробництва в складальних цехах створюються робочі місця (як тимчасові, так і постійні), обладнані, як правило, спеціальними стендами, на яких здійснюється складання виробів (так звана «стендова»).

Величина виробничої потужності складального цеху при стендовому складанні виробів залежить від співвідношення наявного ресурсу складального цеху і необхідного питомого ресурсу в розрахунку на один виріб. Наявний ресурс складального цеху розраховується в квадратних метро-годинах, як добуток режимного фонду часу цеху (Фp) на величину його виробничої площі (SB). Питомий необхідний ресурс на один виріб визначається добутком нормативної трудомісткості складання виробів (tод) на площу, яку займає один стенд (Sод). Формула розрахунку виробничої потужності складального цеху має такий вид:

. [5] (1. 11)

Особливості розрахунку потужності технологічно спеціалізованих виробничих одиниць в умовах багатономенклатурного виробництва

При розрахунку потужностей технологічно спеціалізованих виробничих одиниць (цехів, дільниць, груп устаткування, агрегатів) в умовах багатономенклатурного виробництва виникають труднощі, пов'язані з тим, що:

на тому самому обладнанні виготовляються машинокомплекта заготовок і деталекомплекти до великої кількості найменувань виробів;

на тих самих площах здійснюється складання різних видів продукції.

В даних умовах можуть застосовуватися два підходи (або способи) до розрахунку потужності виробничих одиниць: спрощений підхід, заснований на балансових розрахунках, і підхід, що забезпечує розрахунок виробничої потужності у фізичних виробах.

Спрощений підхід до розрахунку потужності технологічно спеціалізованих виробничих одиниць в умовах багатономенклатурного виробництва

Перший підхід - спрощений - не передбачає визначення виробничої потужності у фізичних виробах. Даний підхід широко використовується на практиці для техніко-економічного обґрунтування виробничого плану підприємства, однак він не дозволяє оцінити виробничий потенціал промислового підприємства. Суть підходу полягає в розрахунку й аналізі для кожної виробничої одиниці коефіцієнта використання його наявного ресурсу (Кв. р.). В економічній літературі даний показник, розрахований для окремої групи устаткування, розрахований для окремого підрозділу основного виробництва (ливарного, складального та ін. цехів (дільниць) - коефіцієнтом використання його виробничої потужності (Кв. п.). У загальному вигляді розрахунок коефіцієнта використання наявного ресурсу здійснюється за формулою:

, (1. 12)

де Рп, Рн - величина потрібного і наявного ресурсу для даної виробничої одиниці.

Методику розрахунку потрібного і наявного ресурсів, що має специфічні особливості для окремих виробничих одиниць, наведено нижче. *

На основі розрахованих коефіцієнтів робиться висновок про забезпеченість проектних обсягів виробництва продукції наявними ресурсами відповідних виробничих одиниць (цехів, дільниць, агрегатів, груп устаткування). Виробнича програма вважається обґрунтованою наявним ресурсом відповідної виробничої одиниці, якщо К < 1.

Коефіцієнт завантаження агрегату періодичної дії (доменної і мартенівської печей, автоклава, хімічного агрегату, плавильної печей і т. ін.) в умовах багатономенклатурного виробництва визначається за формулою:

, (1. 13)

де Вкі - вага комплекту лиття на і-ий виріб, т; Vі. - планований річний обсяг випуску і-го виробу (комплектів заготовок до і-го виробу) відповідно до проекту виробничої програми цеху, шт.

Коефіцієнт використання ресурсу складального цеху (дільниці) за умов стендового складання виробів в рамках багатономенклатурного виробництва:

, (1. 14)

де Sodi - площа, яку займає один стенд для складання і-го виробу, м2; todi - нормативна трудомісткість складання одного виробу і-го виду, н-год. ; Vі - плановий річний обсяг випуску і-го виробу відповідно до проекту виробничої програми цеху, шт. [11]

Спрощений підхід до розрахунку виробничої потужності технологічно спеціалізованого обладнання в умовах багатономенклатурного виробництва полягає в розробці й аналізі балансу завантаження обладнання провідного цеху (дільниці) у розрізі окремих його груп. З цією метою для кожної групи обладнання розраховується наявний і необхідний фонд часу. Наявний фонд часу визначається добутком середньорічної кількості обладнання й ефективного річного фонду часу одиниці обладнання. Необхідний фонд часу розраховується, виходячи з планованих обсягів виробництва продукції (відповідно до проекту виробничої програми підприємства) і нормованих верстато-годин по групах обладнання на одиницю виробу.

Коефіцієнт завантаження обладнання для кожної j-ої групи верстатів (Кзj) розраховується за формулою:

, (1. 15)

де tод. ij - нормативна трудомісткість обробки одного деталекомплекта і-го виду, на j-ому обладнання, н-год. ; Оj- середньорічна кількість обладнання j-й групи, од. ; Феj -річний ефективний фонд часу обладнання j-ї групи, год.

На основі зіставлення наявного і необхідного фондів часу й аналізу коефіцієнтів завантаження по кожній групі обладнання роблять висновки: 1) про можливість збільшення виробничої програми (за наявності лишків фонду часу обладнання по всіх групах) ; 2) про скорочення виробничої програми (при дефіциті часу по всіх (або більшій частині) групах обладнання) ; 3) про наявність «вузьких місць» (при нестачі наявного фонду часу по одній чи декількох групах обладнання). [17]

Розрахунок потужності технологічно спеціалізованих виробничих одиниць в умовах багатономенклатурного виробництва у фізичних виробах

Необхідність оцінки виробничого потенціалу промислового підприємства обумовлює необхідність розрахунку потужності виробничих одиниць у фізичних виробах, що входять до його складу. Для визначення потужності технологічно спеціалізованої виробничої одиниці у фізичних виробах в умовах багатономенклатурного виробництва виникають певні труднощі, пов'язані з необхідністю вибору структури розраховуваної виробничої потужності.

Наведений нижче алгоритм дозволяє розрахувати для будь-якої технологічно спеціалізованої виробничої одиниці потужність у фізичних виробах для двох варіантів її структури:

Алгоритм включає таку послідовність розрахунків:

виділяється виріб-представник, що має найбільшу питому вагу у виробничій програмі цеху, дільниці (чи будь-який інший виріб) ;

для кожного і-го виробу розраховується коефіцієнт приведення (kпі)

kпі=Рі/Рп., (1. 16)

де Pj - нормативна питома витрата ресурсу відповідної виробничої одиниці на один виріб і-го виду (нормо-год. ; м2-год; т та ін.) ; Рп - нормативна питома витрата ресурсу даної виробничої одиниці на один виріб-представник (нормо-год. ; м2-год; т та ін.).

3) визначається обсяг випуску і-ої продукції у виробах-представниках, (Vпі), шт. :

Vпі =Vi*kпі, (1. 17)

де Vі - планований річний обсяг випуску і-го виробу відповідно до проекту виробничої програми підприємства, шт. ;

4) визначається весь обсяг випуску продукції цеху (дільниці) у виробах-представниках, (Vn), шт. :

, (1. 18)

5) розраховується потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці (цеху, дільниці, групи обладнання) у виробах-представниках, (ВПп), шт. :

ВПп=Рнз/Рп, (1. 19)

де Рзн - загальний річний обсяг наявного ресурсу відповідної виробничої одиниці (потужність плавильної печі в тоннах металу; річний ефективний фонд часу групи устаткування в годинах, ресурс складального цеху (дільниці) у м2-год.).

6) визначається потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці у фізичних виробах, шт. :

а) питома вага продукції і-го виду в загальному обсязі наведених до представника виробів (Уі), %:

, (1. 20)

б) потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці у фізичних виробах (ВПі), шт. :

, (1. 21)

7) розраховується нормативна питома витрата ресурсу на один збірний виріб (Рз. к.), (нормо-год. ; м2-год; т та ін.) :

, (1. 22)

8) визначається потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці в збірних виробах (ВПз. к.), шт. :

, (1. 23)

9) розраховується потужність (пропускна здатність) виробничої одиниці у фізичних виробах (ВПі), шт. :

. [19] (1. 24)

Методика розрахунку виробничої потужності окремих виробничих одиниць

Визначення виробничої потужності підприємства в кінцевому підсумку зводиться до розрахунку виробничої потужності (пропускної здатності) технологічних ліній, груп устаткування, окремих агрегатів. Розглянемо алгоритми розрахунку потужності виробничих одиниць, які найчастіше застосовуються на практиці.

Потужність виробничих одиниць з предметно-технологічною спеціалізацією

Виробнича потужність агрегатів періодичної дії (доменних і мартенівських печей, автоклавів, хімічних агрегатів, плавильних печей і т. ін.) визначається за формулами:

а) у тоннах (лиття та ін.) :

, (1. 25)

б) в одиницях готової продукції:

, (1. 26)

де Q - ємність агрегату, т; кв - коефіцієнт корисного виходу продукції; Тц - тривалість циклу, год. ; Фс - ефективний річний фонд часу роботи агрегату, год. ; Вк - вага комплекту лиття на виріб, т.

Виробнича потужність групи предметно спеціалізованого технологічно однорідного обладнання:

, (1. 27)

де Nоб- кількість обладнання; tод - нормативна трудомісткість одиниці продукції, нормо-год. ; kнв- коефіцієнт виконання норм виробітку; Нв- годинна норма виробітку.

Потужність потокової лінії механічної обробки чи складання продукції, яка часто визначає виробничу потужність цехів масового і крупносерійного виробництва, розраховується за формулою:

, (1. 28)

де Фе - річний ефективний фонд часу потокової лінії, хв. ; t- такт потокової лінії, хв. [13]

1.3 Формування виробничих потужностей та джерела їх фінансування

Розглядаючи основні форми технічного розвитку підприємства, необхідно звернути увагу на наступні їх особливості й характеристики. Підтримання техніко-технологічної бази виробництва та виробничого потенціалу - головне завдання повсякденної поточної діяльності виробничої інфраструктури підприємства (ремонтного, інструментального й обслуговуючого господарства, їх підрозділів). [22]

Аналізуючи елементи інноваційного розвитку техніко-технологічної бази виробництва і підприємства, необхідно звернути увагу на наступні характеристики цих елементів:

Модернізація в широкому розумінні даного терміна - це вдосконалення або поліпшення окремих складових того чи іншого об'єкта (обладнання, оснастки, інструменту, продукції, що виготовляється, технології, організації виробничого процесу, контролю, рівня якості тощо), що має за мету приведення цього об'єкта у відповідність до нових вимог ринку, споживачів або норм. Модернізація здійснюється поступово шляхом окремих планомірних змін у конструкції продукції, яка виготовляється, а також в обладнанні та технології, що використовуються для її виготовлення. Модернізацію звичайно проводять не зупиняючи виробництво та без значних капіталовкладень.

Якщо схарактеризувати інші форми розвитку техніко-технологічної бази, необхідно підкреслити, що вони пов'язані з капітальним будівництвом на підприємстві, потребують більш значних капіталовкладень, а інколи вимагають зупинення на певний час окремих ділянок або навіть усього виробництва на підприємстві.

Тому ці форми техніко-технологічної бази (технічне переозброєння, реконструкція, розширення, нове будівництво) слід упроваджувати на основі планів і проектної документації, що утворюють «проект» реалізації тієї чи іншої форми. Цей «проект» охоплює всі сторони виконання зазначеного процесу. [4]

При цьому

а) до нового будівництва належить створення зовсім нового підприємства, будівлі (цеху), споруди, що здійснюється на нових площах за проектом, який узгоджений і затверджений інвестором (замовником) у визначеному контрактом та законодавством України порядку;

б) до розширення діючого підприємства відноситься те, що здійснюється згідно із затвердженим інвестором проектом будівництва на території діючого підприємства або на нових територіях, які прилягають до даного підприємства. Воно включає:

будівництво другої та наступних черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплексів і виробництв;

створення нових або розширення існуючих цехів основного виробничого призначення з будівництвом нових чи розширенням (збільшенням пропускної здатності) вже діючих допоміжних й обслуговуючих виробництв, господарств і комунікацій.

Метою розширення діючого підприємства є збільшення його виробничої потужності (продуктивності, пропускної здатності, місткості будівель і споруд) у найбільш стислі строки й за мінімальних питомих затрат порівняно зі створенням аналогічних потужностей шляхом нового будівництва та з одночасним підвищенням технічного рівня та ефективності діяльності підприємства;

в) до реконструкції діючого підприємства належить здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання й переналагодження виробництва (без будівництва нових і розширення діючих цехів основного виробничого призначення, але за необхідності з будівництвом нових та розширенням діючих об'єктів допоміжного та обслуговуючого призначення) із заміною морально застарілого й фізично зношеного обладнання, додаткової механізації та автоматизації виробництва, з усуненням диспропорції в технологічних ланках і допоміжних службах. Усе це в цілому забезпечує збільшення обсягів виробництва на базі нової, більш сучасної технології, розширення асортименту або підвищення якості продукції, а також поліпшення інших техніко-економічних показників при мінімальних затратах і в більш стислі строки порівняно з будівництвом нових або розширенням діючих підприємств. Реконструкція діючого підприємства здійснюється на існуючих виробничих площах;

г) до технічного переозброєння діючого підприємства відноситься відповідний технічний розвиток підприємства за рахунок наближення до сучасних вимог технічного рівня окремих виробничих дільниць, елементів виробництва, агрегатів, устаткування шляхом запровадження нової техніки і технологій, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації і заміни застарілого й фізично зношеного обладнання на нове, більш ефективне, усунення вузьких місць, поліпшення організації та структури виробництва й загальнозаводського господарства, а також інших інноваційних організаційних і технічних заходів, які спрямовані на забезпечення приросту продукції, підвищення її якості, поліпшення умов та організації праці робітників та покращення інших показників діяльності підприємства. [17]

1.4 Оцінка ефективності використання виробничої потужності

Найоб'єктивнішу аналітичну інформацію про рівень використання виробничих потужностей дає система показників, яка розділяється на три групи:

показники, які характеризують рівень освоєння проектної та використання середньорічної виробничої потужності підприємства;

показники, які характеризують використання устаткування в часі та в потужності (коефіцієнти екстенсивної та інтенсивної завантаженості) ;

показники використання устаткування та площ у вартісних і натуральних вимірниках. [16]

Показники першої групи:

* коефіцієнт освоєння проектної потужності (КП), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом. Цей коефіцієнт розраховують за формулою:

, (1. 29)

де Вп - випуск продукції, передбаченої проектом у відповідних вимірниках; ПП - проектна потужність у таких самих вимірниках.

Цей коефіцієнт свідчить про рівень освоєння проектних потужностей нормативного строку.

* коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності (Кв), який характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, обчислюють так:

, (1. 30)

де В - фактичний або плановий річний випуск товарної продукції; Псер - середньорічна виробнича потужність у таких самих вимірниках, що й випуск продукції

Показники другої групи:

* коефіцієнт екстенсивного навантаження (Ке) визначають за формулою:

, (1. 31)

де Фф - час фактичної роботи устаткування (у зміну, добу, місяць, рік) ; Фп - плановий (максимально можливий) фонд часу роботи устаткування за той самий період;

* до екстенсивних показників використання устаткування належить також коефіцієнт змінності його роботи (Кзм) :

, (1. 32)

де Км. зм- загальна кількість відпрацьованих машино-змін за добу; РМ - кількість встановленого устаткування (діючого та недіючого).

Більш точним методом розрахунку коефіцієнта змінності може бути розрахунок за такими даними: коефіцієнта використання календарного фонду часу й максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни.

* коефіцієнт інтенсивного завантаження (Kі) визначають за формулою:

, (1. 33)

де Вф - фактичний обсяг випуску продукції за одиницю часу; Вн - технічна (паспортна) норма продуктивності устаткування за одиницю часу.

Для устаткування, яке має електропривід, Кі визначають за даними про витрати електроенергії (такий показник називають коефіцієнтом використання устаткування за потужністю) :

, (1. 34)

де W - витрати електроенергії по даному виду устаткування за конкретний період, кВт/год; tM - машинний час роботи за той же період, год; Nw - потужність встановленого електроприводу на цьому устаткуванні, кВт/год.

Коефіцієнт використання устаткування за потужністю застосовують у багатономенклатурному виробництві, де неможливо розрахувати нормативну продуктивність:

інтегральний коефіцієнт завантаження (Кінт) устаткування дає сумарну характеристику рівня використання устаткування як за продуктивністю, так і за часом, і визначається так:

. (1. 35)

Для перевірки відповідності між потужностями основних цехів, дільниць, допоміжних цехів або дільниць розраховують коефіцієнт сумісності (Кс) за формулою:

, (1. 36)

де П1, П2 - потужність цехів або дільниць, між якими обчислюють коефіцієнт сумісності (у прийнятих одиницях вимірювання - шт. тощо) ; Ny - питомі витрати продукції першого цеху (дільниці) для виробництва продукції другого цеху (дільниці).

Показники третьої групи:

* фондовіддача (Фв), яка характеризує випуск продукції на 1 грн середньої вартості основних виробничих фондів:

, (1. 37)

де ТПр - річний обсяг товарної продукції підприємства, тис. грн; Ф - середньорічна балансова вартість основних виробничих фондів, тис. грн;

* для оцінювання рівня використання виробничих потужностей складальних, ливарних та інших цехів використовують показник, який характеризує випуск продукції з 1 м2 площі (Bs) :

, (1. 38)

де S3 - загальна площа цеху, м2.

Аналіз наведених показників дає змогу отримати інформацію про рівень використання й наявність резервів виробничих потужностей підприємства, його підрозділів і розробити заходи щодо поліпшення їх використання.

Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у більшості галузей економіки, і передовсім у промисловості, становить менше за 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно не освоюються. [18] Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для докорінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств потрібно якомога швидше подолати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка користується попитом на вітчизняному та світовому ринках. [7]

2. Аналіз формування та використання виробничих потужностей ЗАТ «Новомиргородський цукор»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ЗАТ “Новомиргородський цукор “, в минулому Капітанівський цукровий завод побудований в 1846 році і належав графу Бобринському А. А. Закрите акціонерне товариство “Новомиргородський цукор “ засноване на підставі рішення установчих зборів, протокол №1 від 12 грудня 1999 року. Засновниками товариства є юридичні особи: Приватне підприємство “Агронафтосервіс-СТ”; Приватне підприємство “СП-сервіс”.

Місцезнаходження товариства: Україна, Кіровоградська область, Новомиргородський район, смт. Капітанівка, вул. Постишева, 6.

У своїй діяльності підприємство керується вимогами чинного законодавства України, статутом, внутрішніми нормативними актами, а при здійснені зовнішньоекономічної діяльності- актами інших держав.

Метою діяльності товариства є: об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів акціонерів, а також юридичних та фізичних осіб для здійснення економічної, технологічної та постачальницько- збутової політики в розвитку матеріально- технічної бази народного господарства України, її переробної галузі, задоволення потреб підприємств всіх форм власності та громадян в продукції та послугах товариства шляхом здійснення виробничо- господарської та іншої діяльності і реалізації на основі одержаного прибутку інтересів акціонерів, соціальних потреб трудового колективу товариства.

Предметом діяльності підприємства є: - виробництво будівельних матеріалів;

-заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції як на промисловому рівні так і у населення за готівку;

- виробництво товарів народного споживання продовольчого призначення;

громадське харчування;

будівництво об'єктів цивільного та промислового призначення;

представницька діяльність;

управлінська діяльність;

посередницькі послуги, менеджмент;

консультативні послуги;

експертно - гарантійні послуги;

торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

комісійна торгівля;

ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

виробництво товарів народного споживання непродовольчого призначення;

виробництво промислових виробів;

та інші.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютні та інші рахунки в установах банку, круглу печатку та штамп зі своїм повним найменуванням та власною символікою, фірмовий бланк, товарний знак, здійснює свою діяльність на підставі свого Статуту відповідно до чинного законодавства України.

На підприємстві утворюється статутний фонд у розмірі 2321985, 00 грн, поділений на 2321985 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 1 грн. кожна.

ЗАТ “Новомиргородський цукор “ випускає акції на весь розмір свого статутного фонду, проводить їх реєстрацію.

Вищим органом підприємства є Збори, які приймають рішення будь- яких питань діяльності товариства. З числа акціонерів створюється Рада, яка представляє інтереси акціонерів, в перерві між проведенням Зборів, здійснює контроль за діяльність директора.

Рада обирається в кількості 2 членів терміном на 5 років. Членами Ради можуть бути директор та члени Ревізійної комісії. Виконавчим органом підприємства- Дирекція, яка здійснює керівництво. Роботою Дирекції керує генеральний директор, який обирається Радою товариства.

ЗАТ “Новомиргородський цукор “ для досягнення мети своєї Статутної діяльності має право:

від свого імені укладати угоди, наюувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді;

випускати цінні папери;

надавати за рахунок своїх коштів українським та іноземним юридичним і фізичним особам позики на умовах, що визначаються згодою своїх сторін відповідно чинного законодавства;

проводити операції на товарних та інших біржах;

проводити аукціони, виставки, ярмарки тощо.

Охорона праці здійснюється через дотримання встановлених правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та гігієни. Товариство гарантує виконання Закону України “Про цивільну оборону України”, гарантує забезпечення пожежної безпеки у відповідності до Закону України “Про пожежну безпеку”, та інших правових актів.

Потужність заводу- переробка цукрового буряка 2, 5 тис. тонн за добу. Можливість переробки 200 тис. тонн за сезон. Потенційні споживачі продукції ЗАТ “Новомиргородський цукор “ згідно укладеним угодам - фірма “Орлан” та “Біола”, населення регіону, торгівля, кондитерські фабрики та інші. Відкрита квота “А” на 8000 тис. тонн цукру. Потенційні конкуренти - Шполянський і Смілянський цукрові заводи Черкаської області, Олександрійський цукровий завод Кіровоградської області.

2.2 Аналіз руху основних засобів і виробничих потужностей підприємства

...