Облік фінансових інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік фінансових інвестицій

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи фінансових інвестицій підприємства

1.1 Сутність та класифікація фінансових інвестицій

1.2 Визнання та оцінка фінансових інвестицій

Розділ 2. Облік фінансових інвестицій

2.1 Документальне оформлення операцій руху фінансових інвестицій

2.2 Синтетичний та аналітичний облік фінансових інвестицій

2.3 Інвентаризація фінансових інвестицій

Висновки

Список використаних джерел

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи фінансових інвестицій підприємства

1.1 Сутність та класифікація фінансових інвестицій

Для ефективного використання тимчасово вільних активів підприємства та організації здійснюють фінансові інвестиції.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 квітня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх діяльністю;

майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій. Загальна класифікація інвестицій наведена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація фінансових інвестицій

Поняття «фінансові інвестиції» в економічній літературі

№з\п	Джерело	Визначення
1	Большой бухгалтерский словарь/ Под ред. А.Н. Азрилияна. -- М.: Институт новой экономики, 1999. -574с.	Фінансові інвестиції -- вкладення в акцiї, облiгації та iншi цiннi папери, що випущенi приватними компанiями та державою, а також обєкти тезаврацiї, банкiвськi депозити(с.147)
2.	Борисов АБ. Большой экономическкй словарь. -- М.: Книжный мир, 2001.- 895с.	Фiнансовi iнвестицi -- вкладення в цiннi папери (акції, облiгацiї, векселi i т .п.), випущенi державою приватними коипанiями, що розміщеннi на депозитних рахунках банкiв та іншик фiнансових установах (с. 801)
3.	Бухгалтерсьий словник / за ред. проф.Ф.Ф. Бутинця. -Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 224с.	Iивестицiї фiнансовi (рос.: инвестиции финансовые; ягл.:financial investments) -- активи які утримуються підприємством з метою збiльшення прибутку (вiдсоткiв, дивiдендiв тощо), вартостi калiталу або iнших вигод для iнвестора (с. 79)

Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

- новостворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

- цінні папери (акції, облігації та ін.);

- цільові грошові внески;

- науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об'єкти має її діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом:

- пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;

- створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;

За видами фінансові інвестиції поділяються на:

вкладення до статутного капіталу інших підприємств, в т.ч. дочірні та залежні підприємства;

придбання цінних паперів інших емітентів;

надання позик іншим юридичним і фізичним особам;

переведення грошових коштів на депозити в банки.

Рис.1. Види фінансових інвестицій

Для сутнісної характеристики важливе теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (рис.).

Рис. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства

Як видно з рисунка, інвестиції підприємства мають свої особливості. Залежно від того, де вкладається капітал (в межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. Внутрішні і зовнішні інвестиції мають свої специфічні джерела інвестування.

Внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні. Зовнішні -- на прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції -- в умовах ринкової економіки найбільш поширена форма вкладення капіталу в розвиток економіки і придбання цінних паперів з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За умови такого інвестування відбувається переміщення прав власності, котрі дають право на отримання нетрудових доходів.

Капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, оскільки він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва).

Отже, фінансові інвестиції в основному використовуються для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Реальні інвестиції -- це капітальні (грошові) вкладення в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою розширення й оновлення діючого виробництва, створення нових потужностей, які в кінцевому рахунку забезпечують потреби населення в продуктах і товарах, а вкладнику (інвестору) дають можливість одержати відповідні прибутки. Реальні інвестиції називають виробничими, частіше - капітальними вкладеннями.

Прямі інвестиції -- це вкладення капіталу за кордоном в спорудження -певних об'єктів, вартість яких за величиною становить не менше 10 % вартості конкретного продукту, в який вкладаються кошти.

Зовнішніми джерелами інвестування є портфельні інвестиції. Це закордонні інвестиції розміром до 10 % вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.

Постійний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для оцінювання загальних масштабів частки залучення іноземного капіталу в сферу розвитку виробництва і інших напрямків діяльності господарських суб'єктів. Це дуже важливо, оскільки іноземні інвестиції необхідно направляти в основному на розвиток і розширення виробничої сфери, що, по-перше, сприятиме розвитку власного виробництва і зменшення імпорту товарів, а по-друге, коли інвестиції вкладуться в виробництво, є гарантія отримання відповідних прибутків для погашення цих інвестицій і сплати за них відсотків. У нинішніх умовах господарювання для швидкого економічного розвитку необхідні довгострокові інвестиції, які в основному мають бути внутрішніми. У загальному інвестуванні економічної сфери внутрідержавні інвестиції, як це показує світова практика, мають становити 85-88%, а зовнішні інвестиції в цілому не більше 12--15 % .

Внутрішні інвестиції є державні та приватні. Від їх співвідношення великою мірою залежить розвиток виробничої і невиробничої сфери. В період економічного спаду держави виникають кризові явища і в інвестуванні. Це підтверджують останні десять років господарювання в нашій країні, коли інвестування скоротилося в десять разів, а про довгострокові кредити і інвестиції більшість підприємств і суб'єктів господарювання тільки мріють.

В умовах ринкової економіки, коли приватна власність на засоби виробництва набуває все більших розмірів, частка приватного сектору постійно зростатиме в інвестуванні народного господарства. Це, безперечно, сприятиме підвищенню рівня ефективності використання як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об'єктом інвестування та мати інші вигоди. Дохід від інвестицій -- це отримання процентів або дивідендів. Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід -- доступ до технології або гудвілу, якими володіє підприємство-об'єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно-привабливому економічному середовищі та т. ін. Інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, як, наприклад, зростання вартості акцій.

Залежно від терміну, протягом якого підприємство очікує володіти фінансовими інвестиціями, вони поділяються на поточні та довгострокові.

Поточними є інвестиції, які підприємство має намір та можливість утримувати протягом дванадцяти місяців з дати придбання або протягом операційного циклу, якщо він більше зазначеного терміну. Довгостроковими є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує 12 місяців або операційний цикл.

Залежно від виду відносин між інвестором та об'єктом інвестування вони поділяються на:

інвестиції, що засвідчують відносини позики;

інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні підприємства.

Інвестиції, які засвідчують відносини позики, придбаваються підприємством із метою отримання процентів від надання в тимчасове користування вільних активів. Документами, які засвідчують факт здійснення таких інвестицій, є облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати.

Інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні іншого підприємства, здійснюються як з метою отримання доходу від володіння часткою майна іншого підприємства у вигляді дивідендів, так і для набуття контролю або вигідних відносин з інвестиційно-привабливим підприємством. Документами для підтвердження факту володіння часткою майна є акції, приватизаційні папери.

Під час придбання всі інвестиції оцінюються за собівартістю, яка залежно від способу набуття інвестицій визначається по-різному.



Рис. 1.2. Складові собівартості фінансових інвестицій

Справедливою вартістю (собівартістю) інвестицій, здійснених в обмін на цінні папери власної емісії, є поточна вартість таких цінних паперів на фондовому ринку, а за її відсутності -- експертна оцінка.

Справедливою вартістю (собівартістю) інвестицій, здійснених в обмін на інші активи, виступає:

на час отримання запасів -- ціна реалізації таких запасів або сучасна собівартість придбання;

у разі отримання основних засобів -- ринкова або відновлювальна (сучасна собівартість придбання) їх вартість;

у разі отримання нематеріальних активів -- поточна ринкова вартість, а за відсутності такої -- оціночна вартість.

Для обліку операцій з фінансовими інвестиціями Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 8 червня 2012 року N 227, передбачені такі рахунки:

14 «Довгострокові фінансові інвестиції»;

35 «Поточні фінансові інвестиції».

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, і має такі субрахунки:

141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;

142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;

143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».

Для обліку поточних фінансових інвестицій призначений рахунок 35 «Поточні фінансові інвестиції», який має субрахунки:

351 «Еквіваленти грошових коштів»;

352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

Придбані фінансові інвестиції обліковуються за собівартістю за дебетом рахунків 35 «Поточні фінансові інвестиції» або 14 «Довгострокові фінансові інвестиції». З кредиту ж цих рахунків собівартість інвестицій списується у разі їх реалізації або погашення.

Однією з основних ознак, яка зумовлює відмінності в обліку фінансових інвестицій є вид відносин, які складаються між інвестором та об'єктом інвестування, -- відносини позики або власності.

1.2 Визнання та оцінка фінансових інвестицій

У фінансових звітах використовуються в різних комбінаціях кілька різних методів оцінки, які визначені національним П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції". Вибір таких методів залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).

Оцінка фінансових вкладень здійснюється у двох випадках: при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій та в разі складання фінансової звітності. Оцінка, що провадиться при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій, називається первісною оцінкою; а та, що здійснюється в разі складання фінансової звітності -- оцінкою на дату балансу.

Поточні та довгострокові інвестиції при безпосередньому придбанні оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які були передані в оплату.

Собівартість поточної та довгострокової фінансової інвестиції включає такі складові:

* ціна її придбання;

* можливі комісійні винагороди (винагороди фінансовим посередникам тощо);

* податки, збори, обов'язкові платежі, які пов'язані з придбанням фінансової інвестиції;

* суми мита, які сплачуються під час придбання (реєстрація договорів);

* інші можливі додаткові витрати.

Ці витрати виникають у підприємств, якщо фінансові інвестиції вони будуть придбавати за грошові кошти. Але не виключена можливість надходження фінансових інвестицій на підприємства способом обміну на цінні папери власної емісії або на інші активи. У цьому випадку згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" собівартість фінансової інвестиції визначається справедливою вартістю цінних паперів або активів, що обмінюються на фінансові інвестиції.

У п. 4 П(С)БО 19 наведено дефініцію терміна "справедлива вартість": це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестицій, тобто сумою, яку можна отримати від продажу на активному ринку. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їхньою собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій. Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби", "зменшення корисності" -- це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Слід зазначити, що справедлива вартість може бути як вищою, так і нижчою від собівартості. У такому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство володіє частиною акціонерних капіталів кількох інших товариств, такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів. Якщо ж воно володіє поточними борговими зобов'язаннями -- це портфель боргових зобов'язань. Зі зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна використовувати один із трьох методів:

1. Оцінка за справедливою вартістю;

2. Оцінка за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

3. Оцінка за методом участі в капіталі.

У разі володіння борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу застосовується метод оцінки за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ).

Вкладення, які утримуються для перепродажу, повинні бути переоцінені на дату балансу за кожною інвестицією окремо, виходячи з їхньої справедливої вартості.

Порядок оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю встановлено пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12 "Фінансові інвестиції".

Сутність означеного методу полягає в тому, що для оцінки фінансової інвестиції на дату балансу використовується сума, що дорівнює вартості, за якою може бути здійснена реалізація інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Методом оцінки за справедливою вартістю на дату балансу оцінюють фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу.

Порядок оцінювання означених вкладень на дату балансу за амортизованою собівартістю встановлено пунктом 10 Положення (стандарту) 12 "Фінансові інвестиції". Сутність цього методу полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія в разі придбання) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. При цьому амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості вкладень на попередню дату та суми амортизації дисконту (премій) за звітний період.

Суть амортизації премій зводиться ось до чого: їх сума повинна розподілятися на весь період, на який інвестиції були придбані, тобто спрямовуватись на сплату відсотків інвесторам. Таким чином, амортизацію премій необхідно протягом усього періоду розподілити так, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума премій досягла нульового значення.

Суть амортизації дисконту полягає в такому: його сума повинна розподілятися на весь період, на який придбана інвестиція, тобто спрямовуватись на збільшення витрат зі сплати відсотків інвесторам. Амортизація дисконту протягом цього періоду має розбиватися таким чином, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума дисконту досягла нульового значення. За допомогою цього методу проводиться оцінка на дату балансу фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення.

Сутність методу оцінки фінансових інвестицій на дату балансу за методом участі в капіталі охарактеризовано пунктами 11--14 Положення (стандарту) "Фінансові інвестиції". Це зовсім нове явище для бухгалтерського обліку, викликане введенням національних стандартів. Метод участі в капіталі -- це метод обліку інвестицій, за якого балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування (згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) 3 "Звіт про фінансові результати"). При цьому якщо сума зменшення частки капіталу інвестора більша, ніж відповідна стаття власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується (або збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Тобто суть методу участі в капіталі зводиться до такого правила: змінюється величина власного капіталу об'єкта інвестування -- відповідно змінюється і вартість інвестицій на балансі підприємства-інвестора.

Згідно з пунктом 11 Положення (стандарту) 12 "Фінансові інвестиції" за методом участі в капіталі оцінюються такі фінансові інвестиції:

* в асоційовані підприємства (в яких інвесторові належить 25 % акцій (голосів) і які не є дочірніми або спільними підприємствами інвестора);

* у дочірні підприємства (в яких пакет акцій (голосів) становить більше 25 % статутного фонду);

* у спільні підприємства зі створенням юридичної особи.

За методом участі в капіталі фінансові інвестиції обліковуються на останній день місяця, в якому об'єкт інвестування відповідає критеріям визначення асоційованого або дочірнього підприємства. Припиняється застосування методу участі в капіталі для обліку та оцінки фінансових інвестицій з останнього дня місяця, в якому об'єкт інвестування перестав відповідати зазначеним критеріям.

Згідно з пунктом 17 Положення (стандарту) 12 "Фінансові інвестиції" метод оцінки інвестицій за участю в капіталі не використовується, якщо фінансові інвестиції тільки формально задовольняють вимоги, наявність яких свідчить про контроль або вплив з боку інвестора. Це, в основному, фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства, коли:

а) фінансові інвестиції придбані та утримуються для продажу протягом дванадцяти місяців з дати їх придбання;

б) об'єкт інвестування веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Такі фінансові інвестиції обліковуються та відображаються на дату балансу у фінансовій звітності за справедливою вартістю.

Інвестиції в спільну діяльність без створення юридичної особи відображаються підприємством на дату балансу способом розподілу останнього між учасниками пропорційно до ступеня контролю кожного. Цей порядок установлено пунктами 19, 20 Положення (стандарту) 12 "Фінансові інвестиції".

Отже, визначені методи оцінки фінансових інвестицій необхідні для забезпечення основної мети складання фінансової звітності -- надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, є однією з умов і способів зменшення ризику під час проведення інвестування.

фінансовий інвестиція емітент облік

Розділ 2. Облік фінансових інвестицій

2.1 Документальне оформлення операцій руху фінансових інвестицій

Оскільки стрімкі економічні зміни в Україні вимагають звернення особливої уваги на ведення обліку фінансових інвестицій, тому доцільно розглянути організацію їх обліку на підприємстві.

Задачами бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є:

1. Відповідно до мети придбання фінансових інвестицій правильно їх класифікувати для подальшого обліку.

2. Юридично правильно сформувати первинні документи з обліку інвестицій, заключати вигідні договору з придбання інвестицій, своєчасно і відповідно до облікової політики робити переоцінку до справедливої вартості.

3. Не втрачати контролю за інвестиціями, які обліковуються за методом участі в капіталі.

4. Своєчасно та достовірно відображати в звітності операції з придбанням, переоцінкою та погашення фінансових інвестицій.

Порядок обліку фінансових інвестицій i розкриття інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності повинні відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" (П(С)БО 12).

П(С)БО 12 повинні застосовувати ті підприємства, які володіють акціями, іншими, ніж акції, цінними паперами (наприклад, облігаціями підприємств, облігаціями державних i місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так i за кордоном тощо.

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» фінансові інвестиції визнаються активом, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та у відповідних статтях балансу за умови того, що:

- очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням;

- їх оцінка може бути достовірно визначена.

Придбані (або отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання. Згідно з П(С)БО 12, існує три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, повинні охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

а) за кошти;

б) в обмін на інші активи, відмінні від коштів;

в) в обмін на цінні папери власної емісії (табл.2.1.)

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, поточна інвестиція чи довгострокова.

Згідно з П(С)БО 12 всі поточні фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Справедлива вартість -- це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими i незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестиції.

Собівартість фінансової інвестиції може бути як вищою, так i нижчою від справедливої вартості. У цьому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці.

Якщо підприємство є власником акціонерних капіталів кількох інших товариств, то такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів, а якщо володіє поточними борговими зобов'язаннями -- портфель боргових зобов'язань. 3i зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Щодо довгострокових фінансових інвестицій, то їх оцінка залежить від виду цінних паперів, що формують інвестиційний портфель, так i від рівня впливу інвестора на операційну i фінансову діяльність підприємства, акції якого були придбані.

Через здійснення фінансових інвестицій в акції підприємств можна отримати певні економічні вигоди для інвестора, такі, як дивіденди, встановлення контролю тощо. Розмір цих інвестицій визначає статус інвестора i є критерієм наявності контролю у нього щодо підприємства.

У процесі роботи підприємство співпрацює з великою кількістю партнерів. Тому для задоволення в повній мірі всіх інформаційних потреб користувачів в обліковій інформації необхідно складати цільові фінансові звіти, але для цього потрібно здійснювати одне з основних завдань організації бухгалтерського обліку - своєчасне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями.

Відмітимо, що при придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є прибутковий касовий ордер або виписка банку.

По кожному пакету придбаних цінних паперів в двох примірниках складається реєстр, який повинен мати наступні обов'язкові реквізити: найменування емітента, номінальну вартість цінного паперу, купівельну вартість, номер, серію, загальну кількість, дату купівлі, дату продажу.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.

Всі цінні папери описуються в Книзі обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства та підписами керівника та головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу можуть вноситися лише з дозволу керівника та головного бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

Важливу роль при оцінці фінансових інвестицій відіграє принцип обачності, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки фінансових інвестицій, які повинні запобігати завищенню оцінки активів.

На підставі вищевикладеного можна зазначити:

1) своєчасне і правильне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями дозволить підприємству розширити обсяг та ступень деталізації інформації у звіті, який одночасно буде задовольняти інтереси усіх груп користувачів облікової інформації. Наприклад, дрібні акціонери найчастіше зацікавлені в інформації про розподіл дивідендів та можливість їх отримання, а власників частіше цікавить інформація про умови та можливість інвестування з метою укрупнення придбаних пакетів акцій та отримання контролю над підприємством.

2) правильна організація обліку фінансових інвестицій є запорукою стабільної та ефективної роботи підприємства.

2.2 Синтетичний облік фінансових інвестицій

Для обліку фінансових інвестицій призначені рахунки 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 35 "Поточні фінансові інвестиції". Це активні рахунки, за дебетом яких відображають наявність та збільшення фінансових інвестицій, а за кредитом - їх зменшення.

На рахунку 14 узагальнюють інформацію про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств тощо.

Відображення операцій, пов'язаних з фінансовими інвестиціями

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
	дебет	кредит
Оплачено продавцю за фінансові інвестиції	371 "Розрахунки за виданими авансами"	30 "Каса", 31 "Рахунки в банках"
Отримано фінансову інвестицію	14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції"	371 "Розрахунки за виданими авансами"
Нараховані відсотки за фінансовою інвестицією	373 "Розрахунки за нарахованими доходами"	732 "Відсотки одержані"
Одержано відсотки за фінансовою інвестицією	30 "Каса", 31"Рахунки в банках"	373 "Розрахунки за нарахованими доходами"
Амортизація премії за фінансовою інвестицією	952 "Інші фінансові витрати"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції"
Амортизація дисконту за фінансовою інвестицією	14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції"	733 "Інші доходи від фінансових операцій"
Списано балансову вартість фінансових інвестицій в результаті їх реалізації	971 "Собівартість реалізованих фінансових інвестицій"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції"
Нараховано дохід від реалізації фінансових інвестицій	36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"	741 "Дохід від реалізації фінансових інвестицій"
Списано на фінансові результати: а) собівартість реалізованих фінансових інвестицій	793 "Результат іншої звичайної діяльності"	971 "Собівартість реалізованих фінансових інвестицій"
б) виручку від реалізації фінансових інвестицій	741 "Дохід від реалізації фінансових інвестицій"	793 "Результат іншої звичайної діяльності"

Рахунок 14 має такі субрахунки:

- 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі";

- 142 "Інші інвестиції пов'язаним сторонам";

- 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам".

Аналітичний облік за рахунком 14 ведуть за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами на території країни і за кордоном.

На рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" обліковують наявність та рух поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у тому числі депозитних сертифікатів.

Рахунок 35 має такі субрахунки:

- 351 "Еквіваленти грошових коштів";

- 352 "Інші поточні фінансові інвестиції". Аналітичний облік ведуть за видами фінансових інвестицій

як на території країни, так і за кордоном.

Для обліку фінансових інвестицій використовується журнал № 4, а в сільськогосподарських підприємствах - журнал-ордер № 1 с.г. і № 4Б с.г.

З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій торгівлі з цінними паперами та деривативами.

У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій.

У разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку у зв'язку із продажем (відчуженням) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" призначено для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше дванадцяти місяців з дати балансу.

Рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" має такі субрахунки:

- 521 "Зобов'язання за облігаціями";

- 522 "Премія за випущеними облігаціями";

- 523 "Дисконт за випущеними облігаціями".

За кредитом субрахунку 521 ведеться облік боргових зобов'язань за номінальною вартістю облігацій, за дебетом - погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій; за кредитом субрахунку 522 - нарахування сум премій за випущеними облігаціями, за дебетом - погашення заборгованості із нарахованих премій за облігаціями; за дебетом субрахунку 523 - сум дисконту за випущеними облігаціями, за кредитом - списання нарахованих сум.

Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями в емітента

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
	дебет	кредит
Випущено облігації з премією на строк більше одного року:
o номінальна вартість	31 "Рахунки в банках"	521 "Зобов'язання за облігаціями"
o премія за облігаціями	31 "Рахунки в банках"	522 "Премія за випущеними облігаціями"
Нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з премією:
o сума відсотків	952 "Інші фінансові витрати"	684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"
o сума амортизації премії	522 "Премія за випущеними облігаціями"	684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"
Випущено облігації з дисконтом:
o отримано кошти	31 "Рахунки в банках"	521 "Зобов'язання за облігаціями"
Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
	дебет	кредит
* дисконт за облігаціями	523 "Дисконт за випущеними облігаціями"	521 "Зобов'язання за облігаціями"
Нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з дисконтом:
o сума відсотків	952 "Інші фінансові витрати"	684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"
o сума амортизації дисконту	952 "Інші фінансові витрати"	523 "Дисконт за випущеними облігаціями"
o оплачено відсотки за облігаціями	684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"	31 "Рахунки в банках"

Аналітичний облік довгострокових зобов'язань за облігаціями ведуть за їх видами та строками погашення.

Якщо облігація випускається з постійною ставкою відсотка, що дорівнює ринковій, то амортизацію дисконту і премії не здійснюють.

Витрати, пов'язані з випуском облігацій (комісійні, юридичні, друк, розповсюдження), обліковують як витрати майбутніх періодів за дебетом рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", їх списують щорічно, виходячи із строку дії облігацій, і відносять в дебет субрахунку 952 "Інші фінансові витрати" з кредиту рахунку 39.

2.3 Інвентаризація фінансових інвестицій

Інвентаризація проводиться шляхом перевірки наявності цінних паперів, перевірки інформації в установчих та інших документах про паї і внески до статутного капіталу спільно створених підприємств та інформації депозитаріїв. Перевіряється правильність оформлення договорів (установчих договорів, договорів займу), а також відповідних первинних і розрахункових документів (актів приймання-передачі майна, накладних, платіжних доручень), які підтверджують факт передачі майна і грошових коштів за вказаними договорами. Інвентаризація цінних паперів проводиться за окремими емітентами з зазначенням в акті назви, серії, номінальної і фактичної вартості, строків погашення і загальної суми. Реквізити кожного цінного паперу порівнюються з даними описів (реєстрів), які зберігаються в бухгалтерії підприємства Інвентаризація цінних паперів відбувається одночасно з інвентаризацією грошових коштів в касі.

Значну увагу інвентаризаційна комісія приділяє: перевірці фактичних вкладень в цінні папери і статутні (пайові) капітали інших підприємств, а також наданих позик; перевірці своєчасності відображення в бухгалтерському обліку фінансових вкладень; перевірці реальності оцінки в балансі фінансових вкладень.

Висновок

Проведені нами дослідження з обліку операцій пов'язаних з фінансовими інвестиціями дають можливість зробити наступні висновки.

Облік фінансових інвестицій є невід'ємною складовою частиною господарської діяльності людства з багатовіковою історією. Поява такого обліку - неминуча, об'єктивна закономірність, а його подальший розвиток - наслідок економічного прогресу людства, адже чим складнішою та різноманітнішою ставала господарська діяльність, тим складнішим ставав облік, розширювалися його функції та ускладнювалися завдання. Отже, виникнення та розвиток обліку операцій з фінансовими інвестиціями є складною частиною історії людського суспільства.

На сьогоднішній день нормативні документи в Україні (Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про інвестиційну діяльність”, П(С)БО 2 “Баланс”, П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції) та інші літературні джерела містять близько десяти визначень самого поняття “фінансові інвестиції”, які майже не відрізняються один від одного і, в певній мірі співпадають за змістом як з економічної, так і з правової точки зору.

До інвестицій можна віднести грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.

В зв'язку з введенням в дію національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, облік інвестиційної діяльності зазнав вагомих змін.

Серед основних актуальних проблем обліку фінансових інвестицій, які пов'язані, головним чином, з введенням в дію П(С)БО, можна назвати:

найбільш повне представлення в обліку і звітності інвестиційних процесів на підприємстві;

одержання достовірної інформації про інвестиційні доходи і витрати;

чітке розмежування результатів кожного виду діяльності.

Як свідчить практика, інвестиційна діяльність у країнах з ринковою економікою приносить підприємствам суттєві доходи, які можуть перевищувати прибуток від основної діяльності. Тому важливим є найбільш повне представлення в обліку і звітності інвестиційних процесів на підприємстві, одержання достовірної інформації про інвестиційні доходи і витрати, чітке розмежування результатів кожного виду діяльності. Вивчення питань організації обліку фінансових інвестицій сприятиме подальшому розвитку облікової практики та взаємопроникненню ідей.

Размещено на Allbest.ru

...