Статистичне дослідження динаміки цін та заробітної плати в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Соціально-економічна сутність цін та інфляції

Методологічні основи вивчення рівня, структури та динаміки цін виробників та покупців

Динаміка цін виробників та послуг

Номінальна заробітна плата, її розрахунки

Використання індексів цін при розрахунку реальної заробітної плати

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



ВСТУП

Актуальність дослідження. Ціна є важливою складовою функціонування ринкового механізму. Завдання статистики полягає у фіксації, спостереженні і визначенні напрямів динаміки рівня цін для характеристики стану ринку - його стійкості і кон'юнктури, оцінки інфляційного очікування, індексації доходів, оцінки купівельної спроможності населення, прогнозування рівня цін. Окрім цього, статистика вивчає співвідношення цін різних товарів, варіації вагання цін. Дані, отримані в ході статистичного дослідження, використовуються для моделювання і прогнозування цін.

У всій системі економічних явищ чи не найважливіше значення має рівень заробітної плати. По-перше, саме рівнем заробітної плати визначається сила її впливу на трудову діяльність працівників. Низький рівень зарплати дуже важко розмежувати на частини для стимулювання прояву праці в різних її формах прояву. Якщо ж заробітна плата висока, то її частини є впливовими. Вони здатні стимулювати і кількісні, і якісні показники праці. По-друге, високий рівень заробітної плати визначає відповідний рівень добробуту. В цьому випадку існує високий попит, наявність великих за розміром заощаджень населення, а отже - наявність можливостей для здійснення виробництва, значних інвестицій.

Метою курсової роботи є статистичне дослідження динаміки цін, номінальної та реальної заробітної плати в Україні. Виходячи з мети, сформулюємо наступні завдання роботи :

розкрити соціально-економічну сутність цін та інфляції;

визначити основні методи для вивчення рівня, структури та динаміки цін виробників та покупців;

охарактеризувати номінальну заробітну плату та способи її розрахунку;

дослідити динаміку цін виробників та послуг;

визначити яким чином використовується індекс цін при розрахунку реальної заробітної плати.

Об'єктом дослідження є динаміка цін, номінальна та реальна заробітна плата.

Предмет дослідження - статистичні показники, які використовуються для вивчення економічного явища - індекси цін при розрахунку реальної заробітної плати.

ціна інфляція заробітний номінальний



СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЦІН ТА ІНФЛЯЦІЇ

Ціна - це грошовий вираз вартості товару. Сукупність цін регулюють як окрему купівлю і продаж товарів споживачам, так і економічні процеси загалом, включаючи виробництво, розподіл товарів, обмін та споживання благ, надання послуг.

Ціни, безсумнівно, являють собою тонкий, гнучкий інструмент і в той же час досить могутній важіль управління економікою, хоча їхні реальні можливості впливу на економіку і взагалі на рівень життя зокрема набагато менші, ніж надії, що покладаються на ціни та на ціновий механізм людьми.

У ціновому механізмі потрібно розрізняти і виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни, з іншого - ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення, з яким люди знайомі набагато менше, ніж з цінами, є визначальною частиною всього цінового механізму. Воно, власне, і зумовлює величину ціни. Проте, найчастіше, ціноутворення від нас приховане, а ціни ми бачимо наочно.

Ціноутворення - це процес встановлення цін на товари і послуги. При ринковому ціноутворенні реальний процес формування цін відбувається не на виробництві, не на підприємстві, а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку під дією попиту і пропозиції, товарно-грошових відносин.

Ціна, як і гроші, є історичною категорією, що виникла і сформувалася у процесі зародження і розвитку обміну. Вже в ході найпростішого натурального обміну доводиться, по суті, використовувати ціни як обмінні пропорції, що забезпечують еквівалентність обміну.

Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані й утворюють єдину систему, яка перебуває в постійному русі під впливом ринкових факторів. Система цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе.

Система цін для окремого підприємства складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:

ціни, за якими підприємство закуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтворення своєї діяльності;

ціни, які використовуються підприємством для здійснення внутрігосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;

ціни, за якими підприємство реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.

Класифікація цін

За територіальним критерієм :

регіональні встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги. Це, наприклад, вартість проїзду в міському транспорті, тарифи на житлово-комунальні послуги;

світові являють собою ціни або тарифи, за якими здійснюються операції на світовому ринку. Такі ціни є основою зовнішньоторговельних цін.

За критерієм обсягу продажу та ступенем урахування в них витрат і прибутку :

роздрібні ціни - ціни, за якими здійснюється розрахунок з кінцевим споживачем товару;

оптові ціни - ціни, за якими торгове підприємство здійснює розрахунок з постачальником товару.

За критерієм ступеня свободи їх установлення :

вільні ціни в ринкових умовах встановлюються виробником товару (послуги) самостійно у відповідності з прийнятою на підприємстві ціновою політикою.

Вони формуються на підприємстві і затверджуються його керівником. Регулятором вільних цін є лише попит і пропозиція. Механізм установлення таких цін орієнтований на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товару та запобігання ажіотажного попиту й спекуляції. У відпускних вільних цінах враховуються собівартість продукції, податок на додану вартість та прибуток від реалізації товарів.

договірні ціни встановлюються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін.

Головна їх відмінність від твердої прейскурантної ціни полягає в тому, що вони можуть змінюватися за взаємною згодою сторін. За умов монополізованого ринку договірні ціни можуть бути формою диктату продавця, способом завищення цін з метою отримання надприбутку. Для уникнення таких ситуацій держава повинна здійснювати прямий вплив на формування договірних цін шляхом проведення ефективної антимонопольної політики.

регульовані ціни встановлюються регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади.

Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких є неприпустимими.

фіксовані ціни встановлюються державою через систему органів влади та управління (наприклад, управліннями цінової політики обласних державних адміністрації).

Такі ціни встановлюються шляхом введення державних прейскурантів, тобто офіційних збірників цін і тарифів на товари та послуги, що затверджуються відповідними державними органами. Фіксовані ціни встановлюються на окремі види продукції базових галузей (вугілля, електроенергія) та на деякі найважливіші товари та послуги, які мають важливе значення для життєзабезпечення. [8]

Ціни, що використовуються в обліку й статистиці

Статистика цін використовує методи статистичного спостереження, вивчення та аналізу всіх складних явищ ціноутворення й функціонування цін. До основних завдань статистики цін належать спостереження за рівнем і динамікою цін шляхом систематизації та розрахунку їх середніх значень у динамічних рядах. Органи статистики здійснюють реєстрацію цін, на підставі якої визначаються індекси цін.

До цін, які використовуються у статистиці, належать: індекси цін; поточні ціни; середні ціни, порівняльні та незмінні ціни, питомі ціни. Ціни статистичного обліку є, як правило, агрегованими (узагальненими). Такі види цін дають змогу виявити та аналізувати тенденції динаміки цін, розраховувати динаміку фізичних обсягів виробництва та реалізації товарів, здійснювати контроль і аналіз виконання планових завдань.

В умовах інфляційного підвищення цін великого значення набувають розрахунки індексів цін і, зокрема, індексу споживчих цін, який характеризує вартість життя населення. Індекси цін виробників (індекси оптових цін підприємства, індекси цін капітальних вкладень, індекси цін на продукцію сільського господарства, індекси тарифів транспортних послуг та ін.), а також індекси споживчих цін використовуються для оцінки показників валового внутрішнього продукту та інших показників системи національних рахунків.

У статистичних розрахунках широке застосування знаходять порівняльні ціни. Вони використовуються у звітності та плануванні протягом певного часу для оцінки та порівняння обсягу продукції за різні періоди часу та обчислення показників динаміки.

Для оцінки руху цін у міжнародній торгівлі статистичні органи використовують питомі ціни. Вони визначаються на базі інформації про виробництво, продаж, експорт та імпорт товарів. Динаміка таких цін визначається за допомогою індексів, що публікуються в документах ООН та враховують експортні ціни провідних західних держав. [8]

Інфляція - це знецінення паперових грошей, яке проявляється як процес зростання загального рівня цін на споживчі товари і послуги.

Інфляція виникає внаслідок порушення закону грошового обігу, коли в обігу знаходиться надлишок грошей (готівкових і безготівкових). Ззовні інфляція проявляється у зниженні купівельної спроможності грошової одиниці в усіх її формах : зростання товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, падіння валютного курсу, різке зростання попиту на споживчі товари і послуги тощо. Найважливішим показником інфляції є динаміка індексу цін.

Індекс цін - коефіцієнт, що показує у скільки разів змінився загальний рівень цін за даний період.

Кількісна характеристика інфляції визначається її рівнем, який вимірюється через показник темпу інфляції. Цей показник обчислюється за формулою :

Темп інфляції ,

де - індекс цін базового періоду;

- індекс цін поточного (звітного) періоду;

За рівнем інфляції розрізняють повзучу (10-15% на рік), галопуючу (10-30% на рік) і гіперінфляцію (більше ніж 30-40% на рік).

Повзучу (помірну) інфляцію економісти розглядають як елемент нормального розвитку економіки. Інфляція здатна стимулювати зростання виробництва, модернізацію його структури. Зростання грошової маси прискорює платіжний оборот, здешевлює кредити, активізує інвестиції тощо. Збільшення обсягів виробництва, у свою чергу, сприяє відновленню рівноваги між товарною та грошовою масою при більш високому рівні цін. Невелике підвищення цін (3-9% на рік) є характерною рисою економіки всіх розвинених країн.

Галопуюча інфляція - нерівномірне, стрибкоподібне річне зростання цін у діапазоні від 10 до 30%. Така інфляція навіть на ранній стадії (якщо зростання цін збільшується з 5-7 до 15-17% на рік) вже створює істотні проблеми, а при більших величинах вона стає небезпечною, вимагає термінових антиінфляційних заходів. Стає складніше прогнозувати господарські процеси, в розрахунках починають використовуватися різні умовні одиниці, або долари чи євро. Така інфляція частіше зустрічається в країнах, що розвиваються.

Гіперінфляція іноді досягає декількох сотень і навіть тисяч відсотків на рік. Така інфляція паралізує господарський механізм, при ній відбувається перехід до бартерного обміну. Вона характерна для країн, які переживають корінну ломку своєї економічної структури. Так було в першій половині 90-х років XX століття у пострадянських країнах. Це була неминуча плата за перехід до загальноприйнятої організації на засадах ринку, яка кардинально відрізнялася від командно-адміністративної економіки, де гроші не мали великого значення, а ціни встановлювала держава.

За останні 100 років економісти дійшли згоди щодо головних причин інфляції і відповідно виділили декілька її основних видів :

Інфляція попиту виникає внаслідок надмірного зростання грошових доходів населення, підприємств, держави, і зростання, на цій основі, сукупного попиту. Інфляція попиту означає надлишок сукупного попиту в порівнянні з реальним обсягом виробництва (є попит - немає можливості адекватно збільшити виробництво). Джерелом інфляції попиту є збільшення платоспроможності попиту на товари в порівнянні з його колишньою величиною. Якщо такий процес відбувається по більшості видів товарів на протязі тривалого часу, виникають інфляційні процеси, тобто інфляція попиту означає порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Інфляція витрат викликається зростанням вартості виробничих факторів, тобто зростанням витрат виробництва завдяки підвищенню цін їх елементів.

Інфляція витрат викликає зростання цін будь-якого із виробничих факторів - землі, капіталу чи праці. Зростаючі витрати виробництва переносяться на ціну продукції, яка оплачується споживачем. Якщо й для нього цей товар є ресурсом виробництва, то витрати зростають і тут, що змушує підприємця компенсувати витрати підвищенням цін. Виникає своєрідний механізм передачі інфляції, яка розповсюджується в економіці як епідемія.

Найстрашніше у інфляції витрат те, що вона породжує інфляційні очікування, а згодом, - і інфляційну психологію. Це явище виникає тоді, коли у масовій свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде наростати й надалі. Тому працівники вимагають підвищення заробітної плати «під майбутнє зростання цін», а підприємці завчасно «закладають» у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, працю і кредит.

Швидше за все в досяжному майбутньому темпи інфляції не зміняться. Підвищення тарифів базових галузей буде підштовхувати інфляцію витрат, а зростання доходів бюджетників, що не супроводжується підвищенням продуктивності праці в економіці, посилюватиме монетарні чинники інфляції. Важливий висновок : у найближчі 10 років жити доведеться з інфляцією в інтервалі 10-20%. Постійне зростання цін - чинник, який потрібно враховувати в процесі особистого фінансового планування. Це добре відображають дані, що наведені у таблиці. [10]

Таблиця 1. Збитки від інфляції (дол.)

Сума	5 років з	10 років з	15 років з
заощаджень	урахуванням	урахуванням	урахуванням
	інфляції 10% на рік	інфляції 10% на рік	інфляції 10% на рік
1 000	620	385	239
500	310	192	119

[10, с. 33]

Отже, винуватцем інфляції, у будь-якому випадку, є держава, невмілі і неправильні дії якої зумовлюють існування надлишку грошей в обігу і загальне зростання цін. Особливо це стосується емісійної інфляції.

Емісійна інфляція виникає внаслідок необґрунтованого випуску державою в обіг додаткових готівкових чи безготівкових грошей, які не підкріплені додатковим випуском товарної маси.

Якою б не була мета додаткової емісії, будь-яка грошова емісія повинна бути обґрунтованою і виваженою, забезпеченою додатковими товарами і послугами.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ РІВНЯ, СТРУКТУРИ ТА ДИНАМІКИ ЦІН ВИРОБНИКІВ ТА ПОКУПЦІВ

Провідна роль в статистичному вивченні динаміки цін належить індексному методу. Індексами в статистиці називаються осереднені відносні величини, які показують зміну складних явищ у часі або просторі.

Індекси, обчислені по окремих, однойменних видах продукції, або їх елементах у вартості продукції (q і p) називаються індивідуальними. Для визначення індивідуальних індексів цін () застосовується формула

де - ціна за одиницю продукції звітного періоду;

- ціна за одиницю продукції базисного періоду.

Індекс цін показує :

у скільки разів ціна за одиницю продукції звітного періоду зросла порівняно із базисним;

різниця між чисельником і знаменником індексу цін () показує абсолютну величину приросту ціни за досліджуваний період.



Таблиця 2. Динаміка цін реалізованих електротоварів

	Ціна, грн.
Електро-	січень	лютий	Індекс цін
товари	базисний	звітний
Кип'я-	8	10	1,25
тильники
Електро-	30	27	0,90
плитки
Праски	40	60	1,50
Всього	x	x	x

[11, с. 100]

Індивідуальний індекс цін на кип'ятильники складатиме :

.

Отже, ціни на кип'ятильники зросли за досліджуваний період на 25%, на електроплитки знизились на 10% і на праски підвищились в 1,5 раза.

Застосовуються базисні і ланцюгові індекси.

Базисними називають такі індекси, при обчисленні яких дані всіх періодів порівнюють з одним періодом, взятим за базу.

Ланцюговими називають індекси, при обчисленні яких дані кожного періоду порівнюють з даними попереднього періоду.

Індекси, обчислені по групі різнойменних видів продукції або в цілому по валовій продукції, називаються загальними.

Загальний індекс цін (Ip) - обчислюється як відношення товарообороту звітного періоду () до вартості продукції звітного періоду за цінами базисного (). У міжнародній практиці цей індекс називають (індекс Пааше).

Індекс цін показує :

у скільки разів товарооборот звітного періоду збільшився порівняно з базисним за рахунок зміни цін на товари;

різниця між чисельником і знаменником індексу показує абсолютну величину приросту товарообороту за рахунок зміни цін

();

різниця між чисельником та знаменником індексу показує суму економії (від'ємна величина), або перевитрат (додатна величина) коштів населення на придбання товарів за рахунок зміни цін у досліджуваному періоді

().

Структура ціни являє собою відсоткове співвідношення окремих складових елементів ціни в загальному її рівні. Тому, фактично, вона формується за допомогою методів ціноутворення.

У цілому всі методи ціноутворення можна поділити на витратні та маркетингові. До кожної із зазначених груп входить значна кількість методів.

Витратні методи ціноутворення :

Метод «середні витрати плюс прибуток»;

Розрахунок ціни на підставі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку;

Метод мінімальних витрат;

Метод ціноутворення із підвищенням ціни шляхом надбавки до неї;

Метод цільового ціноутворення.

Маркетингові методи ціноутворення :

Визначення ціни з орієнтацією на попит;

на підставі аналізу мінімальних прибутків і збитків;

на підставі максимального піку прибутків і збитків;

з орієнтацією на конкуренцію;

з урахуванням поточних цін;

з орієнтацією на ринкові ціни;

шляхом слідування за цінами офіційних лідерів на ринку;

формування ціни на основі вже прийнятих на даному ринку;

метод визначення престижних цін;

суперницький метод відношення цін;

встановлення ціни на основі відчутної цінності товару. [8, c. 85-86]

ДИНАМІКА ЦІН ВИРОБНИКІВ ТА ПОСЛУГ

Динаміка цін і тарифів в основному вивчається індексним методом. Згідно з методологією системи національних рахунків загальним показником зміни цін і тарифів є індекс споживчих цін на товари та тарифів на послуги, за якими домашні господарства - споживачі купують товари та оплачують послуги (індекс інфляції). У разі окремого вивчення цін виробників розраховуються зведені індекси цін промислової продукції; цін реалізації сільськогосподарської продукції заготівельним організаціям; індекс цін для капітальних вкладень, у тому числі будівельно-монтажних робіт, індекси тарифів вантажних перевезень за видами транспорту та в цілому.

Залежно від вибору базових або поточних рівнів кількісних показників для зважування під час індексного дослідження цін використовують формулу Ласпейреса або Пааше.

З макроекономічного погляду використовувати формулу Ласпейреса доцільніше, оскільки на рівні народного господарства в цілому пропорції між випуском та цінами основних видів продукції змінюються з року в рік не дуже значно.

Раніше за умов централізованого управління реалізацією продукції та планового ціноутворення статистика СРСР, зокрема й України, використовувала лише індекс Пааше. За теперішніх умов з огляду на багатоваріантність рівнів цін на конкретні обсяги однойменних товарів та послуг, різке зростання кількості товарообмінних операцій, обмеження кола прямого державного контролю та регулювання рівня цін і переходу на вибіркове спостереження за їх рівнем, часто немає сенсу та й технічно неможливо виконувати прямий розрахунок агрегату p0q1. Через це сфера використання індексу Пааше звузилася. Нині його розраховують, досліджуючи ціни в капітальному будівництві та закупівельні ціни на продукцію сільського господарства, вивчаючи динаміку тарифів на перевезення вантажів і пасажирів, та в деяких інших випадках.

Для підприємств, що здійснюють кілька видів діяльності, мож-лива побудова складніших загальних індексів цін, які враховують цю специфіку. Наприклад, заклади громадського харчування поєднують, суто торговельну діяльність з реалізації готової продукції харчової промисловості з реалізацією продукції власного виробництва. У цьому разі узагальнюючий індекс цін поєднуватиме торговельну націнку за реалізацію готової продукції іншої галузі та вартість продукції власного виробництва :

Ip = ,

де -- ціни виробників готової продукції, що реалізується
на закладах громадського харчування; -- кількість
реалізованої готової продукції інших галузей; N1 -- середня
націнка за реалізовану продукцію інших галузей у звітному періоді; -- ціни та кількість реалізованої продукції власного виробництва.

Розрахунок індексів цін за встановленим колом товарів-представників провадиться щомісячно по галузях народного господарства, для економіки в цілому та окремих регіонів, а також за формами власності згідно з ланцюговою схемою. Добуток ланцюгових індексів є індексом за період з початку року. Така модель розрахунку зведеного індексу цін на підставі помісячних індексів має назву рекурсивної.

Наявність помісячної інформації про динаміку цін на окремі види продукції та послуг додатково дає змогу прогнозувати їх рівень на найближчу перспективу, вивчати сезонність та інші властивості цін як об'єкта статистичного спостереження та дослідження.

Згідно з чинною методологією статистики країн СНД, адаптованою до принципів дослідження динаміки цін ООН, у промисловості щомісячно розраховуються галузеві й зведені ланцюгові індекси цін на відвантажену продукцію та послуги виробничого характеру. У результаті за рік отримують послідовність ланцюгових галузевих індексів цін. Кожен з індексів при цьому також відбиває динаміку цін у структурі випуску попереднього місяця. Загальний індекс за рік по промисловості в цілому дістають за формулою:

Ip = ,

де -- добуток помісячних галузевих ланцюгових індексів цін; -- вартість промислової продукції в базовому році.

Динаміка середніх цін на окремі види товарів та послуг досліджується за допомогою традиційних індексів середніх величин.

Крім зведеного індексу цін виробників промислової продукції державна статистика обчислює індекси оптових цін за галузями промисловості та окремо за галузями і підгалузями промисловості, що виробляють товари народного споживання, а також індекси оптових цін на окремі найважливіші товари народного споживання (26 позицій).

Індекси цін реалізації сільськогосподарської продукції заготівельним організаціям розраховуються за групами підприємств-виробників різних форм власності та характеризують динаміку цін виробництва окремо у рослинництві, тваринництві та в цілому по господарствах. Беручи до уваги сезонність отримання та формування запасів за основною номенклатурою продукції сільського господарства, для розрахунків індексів цін виробників за рослинництвом, тваринництвом та в цілому по галузі використовують формулу Пааше.

Індекси цін у капітальному будівництві розраховуються за елементами технічної структури капітальних вкладень (будівельно-монтажні роботи, машини та обладнання, інші капітальні роботи й витрати). Зведений індекс цін обчислюється з урахуванням питомої ваги цих елементів у загальному обсязі капітальних вкладень:

,

де, , -- групові індекси цін відповідно на будівельно-монтажні роботи, встановлене й змонтоване обладнання та інші капітальні роботи; , , -- частки вартості будівельно-монтажних робіт, обладнання та інших капітальних робіт у загальному обсязі капітальних вкладень.

Для визначення індексу цін на будівельно-монтажні роботи, ціни реєструються за їх видами на деякій вибірці об'єктів-представників. Індекс цін на машини та обладнання обчислюють на підставі інформації про зміни цін вітчизняних та зарубіжних виробників, транспортних і постачальницьких витрат. Розрахунок індексу цін на інші капітальні витрати та роботи передбачає врахування індексів вартості проектно-пошукових робіт, динаміки розцінок на бурові роботи (за буровими свердловинами-представ-никами). На інші роботи, що входять до цієї змішаної позиції, індекси розцінок умовно прирівнюють до одиниці.

Індекси тарифів на вантажні перевезення розраховують за кожним видом транспорту та в цілому, виходячи з індивідуальних індексів тарифів та загальної суми доходів від перевезення вантажів за кожним видом транспорту. Послугами-представ-никами (крім автомобільного транспорту та морського транспорту для закордонних перевезень) обирають перевезення 1 т вантажу найбільш масових товарів на 1 км або рівень годинної оплати роботи транспортних засобів. Щодо закордонного плавання морського та річкового транспорту окремо вивчається середньомісячна ставка за перевезення 1 т вантажів.

Похідною інформацією для таких розрахунків є індивідуальні індекси тарифів та доходів від перевезень за кожним видом перевезень. Ці індекси розраховують за видами транспорту, виходячи зі співвідношення тарифу послуги-представника на критичний момент спостереження (22 число кожного місяця) за звітний та базовий періоди (ip =). Зведені індекси розраховуються за формулою:

Ip = ,

де p1q1 -- загальна виручка за перевезення вантажів конкретним видом транспорту в звітному періоді; = -- умовна виручка за виконані перевезення звітного періоду в базових цінах.

Окремим об'єктом статистичного вивчення є також середні імпортні та експортні ціни. Такі ціни, як правило, за обсягами реалізації (поставок) товарів можуть бути віднесені до категорії оптових. Державна статистика досліджує їх динаміку з використанням зведених індексів Пааше, оскільки структура експорту та імпорту щорічно суттєво змінюється внаслідок зміни загальної кон'юнктури світового ринку. [9]

НОМІНАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА, ЇЇ РОЗРАХУНКИ

Заробітна плата в умовах ринкової економіки - це плата за працю, її величина - це ціна праці, яка визначається на ринку праці в результаті взаємодії попиту на конкретні види праці і пропозицію.

Залежність заробітної плати від виконаного обсягу роботи створює умови для підвищення продуктивності праці, матеріально зацікавлює працівників у результатах як індивідуальної, так і загальної праці.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розрізняють два види заробітної плати : номінальну і реальну.

Номінальна заробітна плата - це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку працівник одержує за свою працю у відповідності з її кількістю і якістю.

Реальна заробітна плата - це сукупність матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати за номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на товари і послуги.

Номінальна заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, які виплачуються працівнику у зв'язку з відносинами трудового найму згідно з законом.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Тарифна ставка - це виражений у грошовій формі розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Тарифні ставки першого розряду диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітника, за формами оплати праці і умовами праці. Величина тарифних ставок першого розряду не однакова для різних галузей промисловості і при їх встановленні враховується значення галузі, особливості організації і привабливості праці в даній галузі.

Тарифні ставки наступних розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду.

де - тарифна ставка даного розряду;

- тарифна ставка 1-го розряду;

- тарифний коефіцієнт даного розряду.

Розрізняють годинну, денну і місячну тарифні ставки.

Годинна тарифна ставка застосовується в більшості галузей, де завдання робітнику встановлюється у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію.

Денна тарифна ставка розраховується як добуток годинної тарифної ставки на тривалість робочої зміни (годин). Встановлюється в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробництва (вугільна, металургійна, нафтопереробна та ін.).

Місячна тарифна ставка - це постійна величина і від кількості днів у місяці не залежить.

Середня тарифна ставка обчислюється множенням тарифної ставки 1-го розряду на середній тарифний коефіцієнт :

де - тарифна ставка 1-го розряду для даної групи робітників (робіт);

- середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт).

Схеми посадових окладів передбачають групування посад керівників, спеціалістів і інших службовців за рівнем оплати, виходячи із складності виконуваної роботи, її обсягу і умов праці. Вони складаються з переліку посад і розмірів місячних окладів з кожної посади. Розміри окладів за різними групами посад встановлюються диференційовано в залежності від обсягу і складності роботи, ступеню відповідальності, кваліфікації робітника.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. [7, c. 145-151]

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати виконуються у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні витрати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Показник номінальної заробітної плати розраховується в середньому за певний період часу : годину, місяць, квартал, рік. Він обчислюється шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці працівників як у грошовій, так і натуральній формах на : кількість людино-годин відпрацьованого або оплаченого робочого часу; середньооблікову кількість штатних працівників в еквіваленті повної зайнятості за відповідний період. У статистичних публікаціях наводиться валова («брутто») номінальна заробітна плата. Водночас існує можливість обчислення заробітної плати, яка належить до виплати («нетто»), тобто без урахування податків і обов'язкових внесків із заробітної плати працівників. Для визначення динаміки номінальної заробітної плати застосовується індексний метод.

Індекс номінальної заробітної плати розраховується :

,

де НЗП - величина номінальної заробітної плати за поточний (t) і базисний (0) період. [4]

ВИКОРИСТАННЯ ІНДЕКСІВ ЦІН ПРИ РОЗРАХУНКУ РЕАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Рівень заробітної плати має чи не найважливіше значення у всій системі економічних явищ. По-перше, саме рівнем заробітної плати визначається сила її впливу на трудову діяльність працівників. Низький рівень зарплати дуже важко розмежувати на частини для стимулювання прояву праці в різних формах її прояву. Якщо ж заробітна плата висока, то її частини є впливовими. Вони здатні стимулювати і кількісні, і якісні показники праці. По-друге, високий рівень заробітної плати визначає відповідний рівень добробуту. В цьому випадку існує високий попит, наявність великих за розміром заощаджень населення, а отже - наявність можливостей для здійснення виробництва, значних інвестицій.

Звичайно, усім працівникам хотілось би, щоб рівень заробітної плати був високим, але останній залежить не тільки від сумлінності працівника, його працелюбства і, навіть, кваліфікації, але й від інших причин - передусім, від загального рівня ефективності виробництва товарів та послуг в країні, від того, якого розміру створюється в економіці валовий національний продукт взагалі, та національний дохід, зокрема.

Рівень заробітної плати залежить також від того, яка доля створеного і реалізованого продукту використовується на виплату заробітної плати. Перше залежить від загального рівня розвитку економіки країн, друге - від пануючої соціально-економічної системи, від того, яким чином вирішується проблема рівня заробітної плати через стосунки між працедавцями та працівниками, їх спілками та об'єднаннями. Значну роль у вирішенні цієї проблеми відіграє ї держава.

Реальна заробітна плата визначається кількістю товарів і послуг, які найманий працівник може придбати за свою номінальну заробітну плату за існуючого рівня цін та інших платежів. Рівень реальної заробітної плати визначається сумою номінальної оплати праці, рівнем податків і цін на життєві блага.

Особливе значення для динаміки реальної заробітної плати має динаміка рівня цін на споживчі товари і послуги, тобто процеси інфляції. Чинник зростання цін (рівень інфляції) використовується у розрахунках динаміки реальної оплати праці. Відповідно, обчислюється індекс реальної заробітної плати, як відношення індексу номінальної заробітної плати до індексу цін.

Дані, необхідні для визначення реальної заробітної плати : номінальна заробітна плата, податки й обов'язкові внески із заробітної плати працівників, індекс споживчих цін.

Індекс споживчих цін (далі - ІСЦ) характеризує зміни в часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді.

ІСЦ - це показник, який характеризує рівень інфляції та використовується для аналізу і прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів населення, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни та інше.

Розрахунок ІСЦ проводиться шляхом об'єднання двох інформаційних потоків даних щодо :

змін цін (тарифів), одержаних шляхом щомісячної реєстрації цін (тарифів) на споживчому ринку;

структури фактичних грошових витрат домогосподарств - основного джерела інформації для формування вагової структури, що отримують за підсумками обстеження умов життя домогосподарств.

Загальний індекс цін (Ip) - обчислюється як відношення товарообороту звітного періоду () до вартості продукції звітного періоду за цінами базисного (). У міжнародній практиці цей індекс називають (індекс Пааше).

Індекс цін показує :

у скільки разів товарооборот звітного періоду збільшився порівняно з базисним за рахунок зміни цін на товари;

різниця між чисельником і знаменником індексу показує абсолютну величину приросту товарообороту за рахунок зміни цін

();

різниця між чисельником та знаменником індексу показує суму економії (від'ємна величина), або перевитрат (додатна величина) коштів населення на придбання товарів за рахунок зміни цін у досліджуваному періоді (). [11, c. 105-106]

Індексація грошових доходів населення -- це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів та послуг. Індексація грошових доходів громадян, по суті, є державною гарантією, що компенсує підвищення індексу споживчих цін.

Поріг індексації -- це величина індексу споживчих цін, що надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Поріг індексації встановлено на рівні 101 %. Отже, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, якщо величина індексу споживчих цін наростаючим підсумком перевищила поріг індексації. Для проведення подальшої індексації розрахунок індексу споживчих цін наростаючим підсумком розпочинається заново з місяця, наступного за місяцем, в якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Індексація доходів здійснюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Офіційне опублікування індексу споживчих цін наростаючим підсумком відбувається до 10 числа місяця, наступного за звітним. Наприклад, якщо індекс інфляції наростаючим підсумком перевищив 101 % у листопаді 2011 року, то індексувати з урахуванням цього індексу потрібно доходи за січень 2012 року.

Дохід індексують у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Якщо заробітна плата менше прожиткового мінімуму, то тоді вона індексується повністю, якщо більше, то індексується тільки сума рівна прожитковому мінімуму на працездатну особу.

Сума індексації грошових доходів визначається як добуток грошового доходу, що підлягає індексації, та величини приросту індексу споживчих цін, ділений на 100.



де І -- сума індексації;

Д -- індексований грошовий дохід (у межах прожиткового мінімуму);

Iсц -- індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком для цілей проведення індексації.

Індекс реальної заробітної плати характеризує зміну купівельної спроможності заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним. Він визначається діленням індексу нарахованої заробітної плати «нетто» на ІСЦ за той самий період.

Індекс реальної заробітної плати розраховується за формулою

де - індекс нарахованої номінальної заробітної плати «нетто» поточного періоду (t) порівняно з базисним (0), - індекс споживчих цін поточного періоду (t) порівняно з базисним (0).

Ця формула застосовується для розрахунку індексу реальної заробітної плати до попереднього місяця. Визначення індексу за період з початку року, за квартал здійснюється «ланцюговим» методом, тобто шляхом послідовного множення значень місячних індексів реальної заробітної плати.

де і - індекс реальної заробітної плати до попереднього місяця.

Для статистичного аналізу використовується також показник середньомісячного індексу реальної заробітної плати

де n - число членів ряду.

Розрахунок індексів реальної заробітної плати наростаючим підсумком з початку звітного року до відповідного періоду попереднього року проводиться на основі щомісячних індексів звітного та попереднього років. Спочатку розраховуються довгострокові внески реальної заробітної плати з січня попереднього року до звітного місяця поточного року. Індекс реальної заробітної плати наростаючим підсумком за звітний період до відповідного періоду попереднього року розраховується як відношення суми довгострокових індексів за місяці звітного року до суми довгострокових індексів за відповідні місяці попереднього року. Формула розрахунку має такий вигляд:

- індекс реальної заробітної плати місяців поточного року до грудня року, що передує попередньому;

- індекс цін відповідних місяців попереднього року до грудня року, що передує попередньому. [4, c. 6-7]



ВИСНОВКИ

Інфляція - це багатофакторний процес, формою прояву якого є зростання цін. У результаті гроші знецінюються по відношенню до реальних активів. В цьому суть даного економічного явища. Проте не завжди підвищення цін на окремі товари чи послуги обов'язково переростають в інфляцію або мають її ознаки. Крім того, не завжди наслідки інфляції мають негативний характер. Інфляція несе за собою серйозні наслідки, серед яких : соціальні наслідки, вплив на економічне зростання, на політичне середовище, на зовнішньоекономічні зв'язки. Динаміка інфляції в Україні проілюстрована в Додатку 3. В період  1993--1995 рр.  Україна  пройшла крізь період гіперінфляції . У 1992 році найвищим номіналом була купюра в 100 купонокарбованців. До 1995 року найбільшим номіналом став мільйон купонокарбованців.

У 1992 році новий український карбованець обмінювався на колишній радянський рубль за курсом один до одного. У 1996 році, в період переходу від купонокарбованця до гривні, обмінний курс складав 100000 купонокарбованців за одну гривню. Знецінення купонокарбованців за період їх обігу становив приблизно 140% в місяць.

Рівень заробітної плати характеризується двома основними поняттями : номінальною і реальною заробітною платою. Одиницею виміру номінальної заробітної плати є погодинна ставка, яка визначається коливанням попиту і пропозиції на ринку праці. Потрібно зауважити, що номінальна заробітна плата не дає повного уявлення про рівень доходу найманого працівника, адже у різні періоди на одну і ту ж заробітну плату можна купити різну кількість життєвих благ. Визначення рівня оплати праці здійснюється через реальну заробітну плату.

Особливе значення для динаміки реальної заробітної плати має динаміка рівня цін на споживчі товари і послуги, тобто процеси інфляції. Чинник зростання цін (рівень інфляції) використовується у розрахунках динаміки реальної оплати праці. Відповідно, обчислюється індекс реальної заробітної плати.

Якщо поряд із зміною цін враховувати ще й податки, то індекс реальної заробітної плати стане індексом вартості життя. Рівень заробітної плати є одним із найважливіших критеріїв визначення економічного рівня розвитку країни.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Статистичні матеріали

Бюлетень національного банку України, січень 2013.

«Статистичний щорічник України», К. : ТОВ «Август-трейд», 2012 - 559 с.

Навчальна література

Герасименко С. С., Головач А. В., Єріна А. М. та ін.; Статистика : Підручник / За наук. ред. д-ра екон. наук С. С. Герасименка. --
2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 467 с.

Дячун О. В. Організація, нормування та оплата праці. Навчальний посібник. - Львів, «Афіша», 2001. - 220 с.

Шкварчук Л. О. Ціни і ціноутворення : Навч. посібник. 2-ге вид., виправл. - К.:Кондор, Київ, 2004. - 214 с.

Періодичні видання

Саприкіна Т., Хайєк Ш . «Інфляція, її причини та наслідки в сучасному світі», Фінансовий ринок України,№3 (113), 2013. Ст. 32-33

Навчально-методична література

Попов І. І. Теорія статистики. Практикум: Навч. посіб. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 209 с. ст. 105-106

Стрішенець О. М. Політична економія. Навчально-методичні вказівки до семінарських занять для студентів денної форми навчання // ВНУ ім. Лесі Українки,Луцьк, 2012.

Інтернет-джерела

http://ukrstat.gov.ua/

http://www.lv.ukrstat.gov.ua/ukr/themes/16/metod_378.pdf

http://www.nibu.factor.ua/ukr/golden/doc.html?id=22970

http://mojazarplata.com.ua/ua/main/labour-legislation/406ndeksac456ja

Размещено на Allbest.ru

...