Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кафедра економіки

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни МІКРОЕКОНОМІКА

Виконав студент:

Гаркавченко Максим Олександрович

Київ 2013



Вступ

Будь-яке виробництво пов'язане з витратами сировини, електроенергії, робочої сили, устаткування, землі і т.д. Без використання необхідних ресурсів неможливо створити нові блага.

Усі використовувані у виробництві ресурси носять обмежений характер.

Будь-який з факторів виробництва може бути використаний для виробництва різних продуктів. Ресурси, витрачені на виробництво даного товару, втрачені для виробництва інших товарів.

Таким чином, ці будь-які витрати на виробництво якого-небудь товару носять альтернативний характер. Тому виробники змушені постійно рахувати, у скільки їм обійдеться виробництво того чи іншого блага.

До витрат відносять суму коштів, спрямованих на оплату всіх видів,матеріалів, робочої сили і послуг, витрачених на виробництво певного товару.

Мета даної курсової роботи: дослідження логічного парадоксу спадного ефекту масштабу виробництва і поведінки підприємства на ринку досконалої конкуренції і монополії.

Об`єкт роботи: парадокс спадного ефекту масштабу виробництва.

Завданням курсової роботи є:

1. Визначити виробничу функцію та її властивості.

2. Проаналізувати закон віддачі або граничної продуктивності.

3. Розкрити сутність поняття логічний парадокс спадного ефекту масштабу виробництва та його особливості.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.



1. Виробнича функція та її властивості

Виробництво -- це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг. Виробничі послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких здібностей називаються факторами виробництва.

Разом з тим, виробництво можна охарактеризувати і як певну систему відносин між людьми. Вони можуть носити організаційно-економічний (бригадир -- робітник, директор підприємства -- начальник цеху, робітник -- робітник тощо) або соціально-економічний (власник -- невласник, акціонер -- акціонер, кредитор -- позичальник тощо) характер. Наочно виробництво як поєднання продуктивної системи та системи відносин подано на рис.5.1.

Здатність виробництва продукувати товари при відповідних затратах факторів виробництва визначається передусім технологією, що використовується у ньому (зазначимо, що саме під впливом технології формуються насамперед організаційно-виробничі відносини).Виробнича функція -- це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:

де Q -- обсяг виробництва; L -- затрати праці; К -- затрати капіталу; М -- матеріали.

Короткотерміновий період -- це період виробництва, протягом якого деякі фактори виробництва не можуть бути змінені (найчастіше -- капітал). Довготерміновий період -- це період, протягом якого виробник має достатньо часу для зміни всіх факторів виробництва.

Якщо дещо спростити виробничу функцію, аналізуючи залежність обсягів виробництва лише від кількості праці та капіталу, то можна скласти виробничу сітку -- таблицю, що описує виробничу функцію для певного максимального обсягу продукції, який може бути здійснений при кожній комбінації факторів виробництва (табл. 5.1).

Легко помітити, що однакові обсяги продукції можуть бути отримані при різних співвідношеннях факторів виробництва: 150 шт. при К = 300; L = 200 та при К = 200; L = 300; 210 шт. при К = 400; L = 200 та при К = 300; L = 300 тощо. Можна графічно показати ті комбінації факторів виробництва, що дають однаковий виробничий результат. Отримана таким чином крива називається ізоквантою (рис. 5.2).

Ізокванта -- це крива, що відображає різні варіанти комбінацій ресурсів, які можуть бути використані для виробництва заданого обсягу продукції. Ізо-кванти подібні до кривих байдужості. Так само, як криві байдужості відображають альтернативні варіанти споживацького вибору, що забезпечують певний рівень корисності, ізокванти відображають альтернативні варіанти комбінацій затрат ресурсів для виробництва певного обсягу продукції.

Ізокванта показує, що співвідношення факторів, які відповідають координатам точок М та N, забезпечать обсяг виробництва 200 шт. Однак при комбінації mi обсяг виробництва перевищить заданий. Через цю точку, як і через будь-яку іншу, можна провести свою ізокванту. Так ми отримаємо карту ізоквант (рис.5.3).

Карта ізоквант -- це ряд ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-якого набору факторів виробництва. Як і криві байдужості, криві ізоквант на одній карті ніколи не перетинаються. Кожна Ізокванта, розміщена на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому обсягу продукції. Ізокванти мають вигляд увігнутих кривих. Це означає, що скорочення затрат капіталу потребує збільшення затрат праці для збереження незмінного обсягу виробництва.

Загальний, середній та граничний продукти

Для кращого розуміння взаємозв'язку кількості використовуваних факторів і обсягу виробництва дослідимо вплив зміни лише одного фактора (кількість інших залишається незмінною). З'ясування динаміки обсягу виробництва залежно від динаміки змінного фактора важливе для визначення меж, в яких доцільно вести виробництво з точки зору раціоналізації використання факторів.

Загальна кількість продукту, виробленого при використанні визначеної кількості змінного фактора і при незмінних інших факторах називається -- загальним продуктом (ТР) цього змінного фактора:

ТР =/(х, у, z...), або 0 =/(К, L, М...),

де у-- змінний фактор; х,z -- сталі фактори.

Для характеристики діяльності фірми використовують також поняття середнього і граничного продукту.

Середній продукт (АР) -- це відношення загального продукту до використаної кількості певного вхідного виробничого фактора:

АР= ТР або Q/Q вхідного фактора

Середній продукт праці (АPl) фактично являє собою продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРk) є показником продуктивності капіталу.

Граничний продукт (МР) змінного фактора виробництва - це приріст загального продукту, досягнутий за рахунок приросту цього фактора на одну додаткову одиницю.

МР = ТР або Q/змінного вхідного фактора

Граничний продукт характеризує граничну продуктивність змінного фактора виробництва, тобто продуктивність останньої залученої у виробничий процес додаткової одиниці цього фактора.

За допомогою диференційного числення граничний продукт можна визначити як похідну отриманого обсягу продукції по затраченій праці. Оскільки в реальному виробництві завжди маємо справу не з нескінченно малими, а з кінцевими приростами, то граничний продукт визначають як відношення малих приростів випуску продукції до малих приростів затрат праці (чи іншого змінного фактора виробництва).

За допомогою аналізу граничного продукту можна пояснити, яке поєднання факторів виробництва є оптимальним у даний момент часу при заданій технології. Для цього необхідно порівняти ринкову ціну кожного фактора з тим граничним продуктом, який виробляється за його допомогою.

Для досягнення найменших витрат шляхом заміщення дорожчих факторів і виробництва дешевшими необхідно продовжувати цей процес доти, доки фізичні граничні продукти, отримувані за допомогою цих факторів, не стануть пропорційні цінам відповідних факторів. Саме в цьому випадку фізичний граничний продукт, що припадає на останню грошову одиницю одного фактора, буде точно дорівнювати граничному продукту, отриманому на одну грошову одиницю іншого фактора. Звідси легко записати умову рівноваги у процесі заміщення одного фактора іншим:

Фізичний обсяг Фізичний обсяг

граничного продукту фактора А/ = граничного продукту фактора В

Ціна фактора А Ціна фактора В

Підкреслимо, що МР належить до змінних факторів, бо лише вони спричинюють зміни у ТР. МР може бути від'ємним, додатним і рівним нулеві. Динаміка МР базується на законі спадної граничної продуктивності.

Закон спадної віддачі, або спадної граничної продуктивності

масштаб конкуренція монополія граничний

Закон спадної віддачі встановлює співвідношення між затратами ресурсів (виробничих факторів), з одного боку, і випуском продукції -- з іншого. При цьому розглядається, яким чином приріст затрат одного з факторів виробництва впливає на збільшення випуску продукції при інших незмінних факторах.

Зміна обсягів виробництва означає перехід від однієї комбінації факторів виробництва до іншої, що містяться на різних ізоквантах. У короткотерміновому періоді обсяги виробництва можуть збільшуватися за рахунок додаткового використання праці при не­змінних затратах капіталу. Тому обсяги виробництва можуть пересуватися вздовж лінії АВ (рис. 5.4). Виробник може використовувати більше праці, переходячи від однієї ізокванти до іншої. При цьому змінюється співвідношення затрат капіталу і праці (відношення K/L).

Щоб з'ясувати, як впливають зміни співвідношення K/L на ефективність їх використання, слід ввести ряд понять, що характеризують результати виробництва:

-- сукупний продукт змінного фактора виробництва (у нашому випадку праці -- TPL) -- це кількість продукції, що виробляється при певній кількос­ті цього фактора за інших незмінних умов;

-- середній продукт, змінного фактора виробництва це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується у виробництві: Цей показник можна вважати продуктивністю змінного фактора;

-- граничний продукт змінного фактора -- це зміни за інших рівних умов сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одиницю:

Сукупний продукт змінного фактора зростає у міру того, як збільшуються затрати праці. Однак це зростання затухаюче. Більше того, настає момент, коли збільшення кількості праці не збільшує, а зменшує загальні результати виробництва. Це означає, що виробничий процес перенасичений працею, яка не може ефективно використовуватися за даного обсягу капіталу.

Зазначені залежності можна показати графічно. На рис. 5.5 показано криву сукупного продукту. Вона відображає, як змінюється випуск продукції при зміні одного з факторів виробництва, тоді як інші залишаються незмінними.

Середній продукт змінного фактора можна визначити, якщо виміряти нахил променя, проведеного від початку координат через відповідну точку кривої сукупного продукту. Так, нахил променя ОА можна визначити через співвідношення координат точки А: Це буде середній продукт у цій точці.

Середній продукт досягне свого максимуму за умови використання кількості праці, яка відповідає точці дотику променя, що виходить від початку коор-динат, та кривої сукупного продукту. На рис. 5.5 це точка С.

Якщо проведемо дотичні до кожної точки на кривій сукупного продукту та знайдемо тангенси кутів, що вони утворюють з віссю X, то отримаємо граничний продукт. Криві середнього та граничного продуктів подано на рис. 5.6.

Середній продукт буде збільшуватися доти, поки граничний продукт буде більший за нього. Якщо до виробництва залучається нова порція ресурсу, продуктивність якої більша за середню, то таке залучення, звичайно, збільшить і середній показник. Навпаки, якщо гранична продуктивність змінного фактора виявиться менше середньої, то нове залучення зменшить середні показники.

Тому свого максимального значення середній продукт змінного фактора досягатиме в точці перетину кривих середнього та граничного продуктів, тобто при АР = МР.

Слід звернути увагу на одну досить важливу залежність спрямованості динаміки граничного продукту від збільшення змінного фактора. Граничний продукт досягає свого максимуму в точці А, а потім починає зменшуватися. Більше того, після досягнення нуля у точці В граничний продукт набуває від'ємного значення. З цього моменту сукупний продукт починає зменшуватися при збільшенні змінного фактора. Ця залежність є досить стійкою, що дає змогу вважати її економічним законом. Закон спадної граничної продуктивності полягає в тому,що збільшення обсягу випуску продукції обмежене, якщо змінюється тільки один фактор, Точка зменшення граничної продуктивності -- це межа використання змінного фактора, за якою його граничний продукт починає зменшуватися.

З'ясування динаміки обсягів виробництва залежно від динаміки змінного фактора для конкретного виробництва має важливе практичне значення. Вона використовується насамперед для визначення меж, в яких доцільно вести виробництво з точки зору раціоналізації використання факторів. Для короткотермінового періоду можна виділити три стадії виробництва:

-- перша стадія: від початку виробництва до досягнення середнім продуктом максимального значення. Вона характеризується надлишком капіталу та недостачею праці, що призводить до перевитрат ресурсів та, як правило, до збитків підприємця;

-- друга стадія: від максимального значення середнього продукту до досягнення нульового значення граничного продукту. Ця стадія найпривабливіша для виробника, оскільки досягається нормальна збалансо­ваність факторів виробництва;

-- третя стадія: після досягнення граничним продуктом нульового значення. На ній виробництво стає перенасиченим працею і найчастіше призводить до збитків виробника.

Слід порівняти граничні продукти змінного фактора на цих двох дільницях. Якщо при певному розподілі праці між дільницями то ресурси треба перерозподілити на користь першої дільниці, якщо співвідношення протилежне  -- на користь другої. Максимальний обсяг продукції з двох дільниць підприємець отримає тоді, коли граничні продукти на двохдільницях зрівняються: Уміння оцінити граничні продукти змінного фактора та максимізувати результати від його використання є однією з складових мистецтва управління.

Логічний парадокс спадного ефекту масштабу виробництва

Якщо традиційна для економічної теорії двофакторна виробнича функція Q = f (K, L) досить повно описує виробничий процес, то важко зрозуміти, чому на якомусь етапі збільшення випуску вона починає виявляти спадну віддачу від масштабу. Якщо початковий випуск Q1, а виробництво прагне виробити 2Q1 од. продукції, то це завжди може бути досягнуто або створенням виробництва, аналогічного існуючому, або, якщо дозволяє технологія, збільшенням у два рази кількості застосовуваних факторів у діючому виробництві.

Спадний ефект масштабу -- реальність, багаторазово підтверджена практикою. Тоді варто визнати, що коли, збільшуючи K та L у кілька разів, не одержується відповідне збільшення випус¬ку, то існує ще якийсь фактор, котрий не вдасться збільшити одночасно зі збільшенням K та L. Але якщо є постійний фактор, то це -- короткостроковий період, а отже, говорити про віддачу від масштабу неправомірно.

Розглядаючи джерела економії і збитків, що впливають на характер віддачі від збільшення масштабів виробництва виявляється, що основні причини прояву негативного ефекту масштабу мають управлінський (іноді його трактують як організаційний, або комунікаційний) характер.

Дуополія

Дуополія - це ринкова структура, при якій два продавці, захищені від появи додаткових продавців, є єдиними виробниками стандартизованої продукції, що не має близьких замінників.

Економічні моделі дуополії корисні, щоб проілюструвати, як припущення окремого продавця щодо відповіді суперника впливають на рівноважний випуск. Класична модель дуополії - це модель, сформульована в 1838 р. французьким економістом Огюстеном Курно.

Ця модель припускає, що кожен з двох продавців передбачає що його конкурент завжди утримуватиме свій випуск незмінним на поточному рівні. Вона також припускає, що продавці не дізнаються про свої помилках. У дійсності припущення продавців про реакцію конкурента, ймовірно, зміняться, коли вони дізнаються про свої попередні помилки.

Дуополія існує й тоді, коли один із учасників угоди відмовляється від неї і починає боротьбу за поліпшення своїх позицій або усунення суперника з ринку. О.Курно за допомогою власної математичної моделі її призначення - показати механізм прийняття фірмами рішень щодо обсягів виробництва, які максимізують їх прибутки. У цій моделі кожна фірма приймає обсяги виробництва конкурента за сталі й, виходячи з цього, визначає свою виробничу програму.

Послідовники Курно вважали, що більш динамічними, ніж обсяги виробництва, є ціни, їх модель показує цінові реакції конкурентів на дії один одного. Логіку поведінки фірм можна найкраще зрозуміти, припустивши існування на ринку лише однієї фірми. Будучи монополістом, вона встановлює на свій товар. Ціну, що максимізує її прибуток, наприклад на рівні 50 дол. Згодом з'являється друга фірма і визначає ціну на свій аналогічний товар у 45 дол. З появою конкурента перша фірма теж знизить ціну. Так само вчинить друга фірма. Внаслідок цього встановлюється рівновага - ціна, яка задовольняє обидві сторони. Рівновага Курно має стабільний характер. Ніхто не зацікавлений змінювати ситуацію, оскільки це лише погіршить його позиції. Аналіз поведінки дуополістів має не лише теоретичне значення як крок до розуміння складніших олігопольних ситуацій - дуополія є механізмом знаходження оптимальних обсягів виробництва і рівноважної ціни на дуопольних ринках.



2. Практична частина

За двома типами ринків (досконала конкуренція та монополія) необхідно визначити всі економічні показники діяльності підприємства на вибраних типах ринків, а саме: сукупні витрати, граничні витрати, сукупний дохід, граничний дохід та економічний прибуток підприємства. Наприкінці другої частини необхідно побудувати графік доходів та витрат, а також рівноваги підприємства на цих типах ринків та визначити оптимальну кількість виробництва, ринкову ціну та прибуток підприємства.

1) Розглянемо задані показники тепер для ринку монополії. Монополія - ринок, де є тільки один виробник, який повністю контролює обсяг виробництва і дуже сильно впливає на ціну. Умовою рівноваги та даному ринку є MR = MC. Оскільки монополіст - єдиний виробник товару, його крива попиту є одночасно кривою ринкового від попиту й визначає ціну на запропоноване кількість товару. Монополіст, використовуючи виняткове становище, зазвичай, ціну товару встановлює більш рівні проти конкурентної ціною й уряд пропонує товар в меншої кількості, ніж конкурентна фірма. Кажуть, що продавець володіє монопольної владою, коли може впливати на ринкову ціну свого товару шляхом зміни обсягу випуску.

1)Задані показники діяльності підприємства на ринку:

TC = 20Q²- 30Q

P = 70 + 10Q

Знайдемо функцію сукупного доходу за допомогою формули

TR=P*Q:

ТR=(70+10Q)*Q=70Q+10Q²

звідси маємо функцію граничного доходу:

МR = TR'=70Q+10Q² =70+20Q

Далі знаходимо функцію граничних витрат. Оскільки, MC = TC', то

MC=40Q-30

Використовуючи умову рівноваги на ринку монополії, прирівнюємо MR і МC:

40Q-30=70+20Q

20Q=100

Q=5од.

Користуючись вище поданими формулами, обчислюємо показники:

P=70+10*5=120 грн.

TC=20*5² -30*5=350 грн.

TR=70*5+10*5² =600 грн.

MR=70+20*5=170 грн.

MC=40Q-30=170 грн.

EP=TR-TC=250 грн.

Оскільки результати обчислення MR і MC збігаються, то розрахунки рівноважного обсягу продукції правильні.

Таблиця 1

Q	P	TR	TC	MR	MC	EP	ATC
1	80	80	-10	90	10	90	-10
2	90	180	20	110	50	160	10
3	100	300	90	130	90	210	30
4	110	440	200	150	130	240	50
5	120	600	350	170	170	250	70
6	130	780	540	190	210	240	90
7	140	980	770	210	250	210	110
8	150	1200	1040	230	290	160	130
9	160	1440	1350	250	330	90	150

Побудуємо графік:

Аналізуючи розрахунки і графік можна зробити висновок, що фірма максимізує прибуток при даних показниках діяльності підприємства:

TС = 20Q²- 30Q

P = 70 + 10Q

за умовою MR = MC =170. грн.

Параметри рівноваги дорівнюють Q = 5од., P =120 грн.. При цих показниках фірма досягає піку своєї діяльності і досягає максимальної рентабельності.

Прибуток фірми починає зменшуватись при зростанні показників діяльності підприємства.

2) Розглянемо задані показники для ринку досконалої конкуренції, на якому умовою рівноваги є P = MC.

Задані показники діяльності підприємства на ринку:

TC = 20Q²- 30Q

P = 70 + 10Q

Враховуємо те, що на ринку досконалої конкуренції пропозиція товару не залежить від ціни виробника.

Тому функція ціни матиме вигляд:

P = 70 грн.

Знайдемо функцію сукупного доходу за допомогою формули TR=P*Q:

TR = 70Q,

звідси маємо функцію граничного доходу:

МR = TR' = 70Q=70 грн.

Далі знаходимо функцію граничних витрат.

MC = TC' = 20Q²- 30Q= 40Q-30

Знайдемо також функцію середніх сукупних витрат, використовуючи формулу:

ATC = TC/Q:

ATC = 20Q-30

Використовуючи умову рівноваги на ринку досконалої конкуренції, прирівнюємо P і МC:

70 = 40Q-30

40Q =100

Q = 2,5од.

Користуючись вище поданими формулами, обчислюємо показники:

МС = 40*2,5-30= 70 грн.

MR = 70 грн.

TR = P*Q= 70*2,5= 175 грн.

TC = 20*2,5² - 30*2,5 = 50 грн.

ATC = 20*2,5 ^- 30 = 20 грн.

Розрахуємо економічний прибуток:

EP = TR -TC = 175 - 50 = 125 грн.

Оскільки результати обчислення P і MC збігаються, то розрахунки рівноважного обсягу продукції правильні.

Таблиця 2

Q	P	TR	TC	MR	MC	EP	ATC
1	70	70	-10	70	10	80	-10
2	70	140	20	70	50	120	10
2.5	70	175	50	70	70	125	20
3	70	210	90	70	90	120	30
4	70	280	200	70	130	80	50
5	70	350	350	70	170	0	70
6	70	420	540	70	210	-120	90
7	70	490	770	70	250	-280	110
8	70	560	1040	70	290	-480	130
9	70	630	1350	70	330	-720	150

Побудуємо графік:

Дослідивши графік можна зробити висновок, що:

- валовий дохід виробника прямо пропорційний зростанню своєї продукції, як граничний дохід дорівнює ціні товару МR=Р.

- оскільки обсяг і ціна виготовленої продукції не залежить один від одного, ми приймаємо ціну за постійну, яка буде стабільною при різному обсягу випуску.

- максимум прибутків і оптимальний обсяги виробництва у випадку характеризується МR=МС, можна стверджувати, що за умов досконалої конкуренції оптимальний випускати продукцію досягатиметься фірмою при Р=МС.

За даними показниками діяльності, фірма максимізує свій прибуток при рівноважному обсязі - Q = 2,5од. і ціні Р = 70 грн.. На рисунку 1 ми можемо спостерігати перетин в цій точці ліній МС, MR, що в свою чергу доводить умову максимізації економічного прибутку (MC = MR).

Висновок

Дослідивши поводження фірми в умовах досконалої конкуренції та монополії можна зробити наступні висновки.

Основні ознаки досконалої конкуренції:

- На ринку існує велика кількість виробників та споживачів. Стандартизована продукція.

- Кожний виробник, який володіє малою часткою в спільному випуску продукції, не має можливості впливати на ціну, а лише підпорядковується ціні, яку встановлює ринок.

- Відсутні бар'єри входження і виходу з галузі.

- Відсутність нецінової конкуренції.

Основні ознаки монополії:

- На ринку функціоную лише один виробник якоїсь продукції.

- Товар, який виробляє монополіст, не має близького замінника.

- Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар.

- Вступ у галузь інших виробників заблокований.

Виробництво -- це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг. Виробничі послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких здібностей називаються факторами виробництва.

Розглядаючи джерела економії і збитків, що впливають на характер віддачі від збільшення масштабів виробництва, ми виявили, що основні причини прояву негативного ефекту масштабу мають управлінський (іноді його трактують як організаційний, або комунікаційний) характер.

Також, визначили що, аналіз поведінки дуополістів має не лише теоретичне значення як крок до розуміння складніших олігопольних ситуацій - дуополія є механізмом знаходження оптимальних обсягів виробництва і рівноважної ціни на дуопольних ринках.

Список використаних джерел

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. К., 1995.

2. Экономическая теория / Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича: Учебник для вузов. СПб, 1997.

3. Економічна теорія. Посібник вищої школи / Під. заг. ред. Воробйова Є.М. Харків-Київ, 2001. 704 с.

4. Економічна теорія / Під ред. Предборського В.А. К. : Кондор, 2003. 492 с.

5. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. 864 с.

6. Економічна теорія: У 2-х кн. Кн. 1. Макроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. К., 1997.

7. Конопліцький В.А. Економічний словник. Тлумачно-термінологічний / В.А. Конопліцький, Г.І. Філіна. К. : КНТ, 2007. 580 с.

8. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред. Г.П. Журавлевой и Н.Н. Мильчаковой. М., 1997.

9. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. М., 1993. Гл.7. С. 121-127.

10. Основи економічної теорії: Підручник: у 2 кн. Кн. 2: Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві / Ю.В. Ніколенко, М.М. Діденко, А.В. Шегда та ін. К., 1998.

11. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. К., 1994.

12. Курс экономической теории. Учебное пособие / Под ред. М.Н. Чепурина, Е.А. Киселевой. Киров, 1995.

Размещено на Allbest.ru

...