Роль фінансово-промислових груп у формуванні ринкової економіки

Фінансово-промислові групи як організаційна форма управління внутрішніми інвестиціями. Нормативне регулювання, принципи функціонування та формування ФПГ в Україні. Фінансово-промислові групи в економічних процесах держави та їх роль на сучасному етапі.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 28.03.2014
Размер файла 62,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Фінансово-промислові групи як організаційна форма управління внутрішніми інвестиціями

1.1 Нормативне регулювання діяльності ФПГ

1.2 Основні принципи функціонування ФПГ

1.3 Типи ФПГ

2. Засади формування фінансово-промислових груп в Україні

2.1 Фінансові аспекти діяльності ФПГ

2.2 Фінансово-промислові групи України. Аналіз їх діяльності

3. Фінансово-промислові групи в економічних процесах держави та їх роль на сучасному етапі

Висновок

Вступ

фінансовий промисловий група інвестиції

Сучасна економічна політика, що має метою досягнення стійкого економічного росту, зв'язана зі створенням основних інститутів ринкової економіки.

На перший план висувається питання становлення інтегрованих корпоративних структур, як організаційно-господарські форми яких виступають холдинги, транснаціональні корпорації, великі компанії, фінансово-промислові групи (ФПГ).

У формі фінансово-промислових груп реалізується схема інтеграції фінансових, виробничих і комерційних структур при збереженні юридичної самостійності кожного з учасників групи. У процесі реалізації основних задач ФПГ повинні стати основою системи інвестування економіки; вони формуються як інтегровані структури, здатні до саморозвитку в ринкових умовах, що утворять ефективну і стійку кооперацію, спрямовану на розвиток пріоритетних напрямків виробництва.

В умовах ринку формування фінансово-промислових комплексів неминуче. Механізми їхнього створення, склад і структура можуть бути різні внаслідок різного рівня розвитку економіки, ступеня її комерціалізації, стану фінансового, фондового і товарного ринків.

Мета курсової роботи - роль фінансово-промислових груп у формуванні ринкової економіки.

Завдання курсової роботи - розглянути доцільність формування фінансово-промислових груп.

У даній курсовій роботі дана характеристика фінансово-промислових груп: поняття, типи, роль у формуванні ринкової економіки.

1. Фінансово-промислові групи як організаційна форма управління внутрішніми інвестиціями

1.1 Нормативне регулювання діяльності ФПГ

Фінансово-промислові групи - активно зростаюча форма організації взаємодії фінансових і промислових організацій не тільки в нашій країні, але і за її межами.

Учасниками фінансово-промислової групи визнаються юридичні особи, що підписали договір про створення фінансово-промислової групи, і заснована ними центральна компанія фінансово-промислової групи, або основне і дочірні товариства, що утворюють фінансово-промислову групу. До складу фінансово-промислової групи можуть входити комерційні і некомерційні, в тому числі й іноземні, за винятком суспільних і релігійних організацій (об'єднань). Участь більш ніж в одній фінансово-промисловій групі не допускається. Серед учасників фінансово-промислової групи обов'язкова наявність організацій, що діють у сфері виробництва товарів і послуг, а також банків чи інших кредитних організацій.

Дочірні господарські товариства і підприємства можуть входити до складу фінансово-промислової групи тільки разом зі своїм основним суспільством.

До складу учасників фінансово-промислової групи можуть входити інвестиційні інститути, недержавні пенсійні й інші фонди, страхові організації, участь яких обумовлено їх роллю в забезпеченні інвестиційного процесу у фінансово-промисловій групі.

Фінансово-промислові групи, серед учасників яких є юридичні особи, які перебувають під юрисдикцією держав-учасників Співдружності Незалежних Держав, які мають відокремлені підрозділи на території зазначених держав або здійснюють на їхній території капітальні вкладення, реєструються як транснаціональні фінансово-промислові групи.

У разі створення транснаціональної фінансово-промислової групи на основі міжурядової угоди їй присвоюється статус міждержавної (міжнародної) фінансово-промислової групи.

Для учасників міждержавної фінансово-промислової групи національний режим установлюється міжурядовими угодами на основі взаємності.

В акціонерних товариствах фінансові резерви формуються в законодавчому порядку з чистого прибутку. В інших господарюючих суб'єктів їх утворення регламентовано установчими документами.

Компетенція ради керуючих фінансово-промислової групи встановлюється договором про створення фінансово-промислової групи.

Центральна компанія фінансово-промислової групи є юридичною особою, заснованою всіма учасниками договору про створення фінансово-промислової групи або є по відношенню до них основним товариством та уповноваженим в силу закону або договору на ведення справ фінансово-промислової групи.

Центральна компанія фінансово-промислової групи, як правило, є інвестиційним інститутом. Допускається створення центральної компанії фінансово-промислової групи у формі господарського товариства, а також асоціації, союзу.

Центральна компанія фінансово-промислової групи у випадках, встановлених законом чи установчим договором групи:

- виступає від імені учасників фінансово-промислової групи у відносинах, пов'язаних зі створенням і діяльністю фінансово-промислової групи;

- веде зведені (консолідовані) облік, звітність і баланс фінансово-промислової групи;

- готує щорічний звіт про діяльність фінансово-промислової групи;

- виконує в інтересах учасників фінансово-промислової групи окремі банківські операції [6].

1.2 Основні принципи функціонування ФПГ

Розрізняють ФПГ трьох типів: вертикально інтегровані, горизонтально інтегровані і конгломератний тип.

Сьогодні ФПГ в Україні формуються за двома напрямами: товарним і галузевим. Під першим розуміють об'єднання з метою виробництва переважно одного визначеного товару, під другим - формування по типу диверсифікованої галузі. Перше об'єднання має незаперечну ваду - його успіх залежить від попиту на даний товар чи однорідну групу товарів. Друга організація більш стійка в довготерміновій перспективі, однак виникають додаткові труднощі з оптимізацією розміщення ресурсів.

Структура організації, мета і напрям формування ФПГ визначають як об'єднати активи учасників і яким повинен бути консолідований баланс учасників групи.

З історичної точки зору ініціатором створення ФПГ не завжди виступають банки. Часто причиною їх створення є місцеве законодавство, що забороняє небанківським структурам займатися деякими банківськими операціями [6].

Банки альянсу у ФПГ повинні виконувати такі функції:

- розрахунково-касове обслуговування промислових підприємств-учасників групи: депозитарне обслуговування; гарантування емісії цінних паперів, що випускаються ФПГ, і дилерські функції щодо їх реалізації; фінансовий консалтинг - забезпечення реалізації зовнішньоекономічних контрактів; проектне фінансування - трастові операції;

- лізингові операції в інтересах учасників групи;

- розміщення і керування вільними коштами на найбільш рентабельних сегментах фінансового ринку;

- пошук інвестицій під цільові програми ФПГ та їх обслуговування; кредитування окремих програм, фінансове відпрацювання цільових програм, розробка фінансових схем, спрямованих на мінімізацію витрат.

Об'єднання кредитних установ із промисловими підприємствами повинно створюватися на засадах:

- добровільності і платності входження і можливості виходу при відшкодуванні упущеної групою вигоди;

- відкритості для прийому нових членів, якщо таке входження створює синергетичний ефект;

- добровільності делегування частини управлінських функцій центральної компанії чи холдингу;

- збереження автономності кожного з членів об'єднання;

- обов'язковості проведення єдиної стратегічної політики;

- наявності розрахункових рахунків підприємств в банках, що входять у ФПГ;

- пріоритетної орієнтації банків альянсу на обслуговування підприємств ФПГ і досягнення цілей ФПГ.

Використання ФПГ як форми співробітництва фінансових і промислових установ дозволяє:

- відновити розірвані раніше технологічні зв'язки в промисловості;

- створити фінансовий механізм для розвитку виробництва;

- збільшити розміри банків альянсу за рахунок залучення в них додаткової клієнтури;

- збільшити стійкість як промислових підприємств, так і банківської коаліції;

- підвищити конкурентоспроможність продукції, що випускається;

- проводити інноваційну діяльність, новітні наукові розробки, упровадження яких підвищить якість продукту;

- акумулювати фінансові кошти в банках ФПГ винятково в інтересах цільових програм;

- одержувати іноземні інвестиції під гарантію уряду, що передбачено законом про ФПГ;

- усім членам ФПГ, включаючи банки, отримувати додатковий прибуток від реалізації продукції;

- використовувати механізм внутрішніх цін, уникаючи багаторазового оподатковування;

- мати консолідований баланс, що полегшить як одержання іноземних інвестицій, так і значних кредитів;

- зменшити поточні, технологічні й інформаційні витрати;

- банкам коаліції брати участь у проектному фінансуванні, що дозволить підвищити рентабельність нових проектів;

- виступати на ринку як самостійна компанія і як ФПГ, що дасть додаткові можливості щодо замовлень і реалізації продукції;

- використовувати імідж процвітаючих компаній для одержання додаткової переваги не тільки на вітчизняному, але й на світовому ринку;

- скласти конкуренцію могутнім іноземним компаніям, що мають найбільший вплив на український ринок і перевагу перед роздробленими вітчизняними фірмами, практично позбавленими інвестицій і зовнішнього фінансування, що в значній мірі обмежує їхній розвиток;

- одержувати (банку) надійну кредитну клієнтуру, що має ліквідне забезпечення, значний власний капітал, могутній консолідований баланс і тим самим вирішити задачу розміщення великих активів. Крім того, з успіхами тієї чи іншої ФПГ буде рости й імідж великого банку.

При формуванні ФПГ використовується ще один метод. Він полягає у створенні в структурі групи так званих "фінансових басейнів", до яких крім банків повинні входити страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії і фонди, брокерські контори, фонди взаємного страхування й інші органи, що акумулюють кошти, частина яких також може бути спрямована на фінансування проектів ФПГ.

Функціонування ФПГ вигідне і для держави. По-перше, вирішується проблема скерування банківського капіталу в промисловість; по-друге, збільшується надійність банківської системи в цілому, удосконалюється її структура; по-третє, підсилюється конкуренція: між банками усередині ФПГ за обслуговування найбільш вигідних учасників групи, між ФПГ - за залучення нових великих організацій [8].

1.3 Типи ФПГ

За формами виробничо-господарської інтеграції розрізняють «вертикальні», «горизонтальні» фінансово-промислові групи і конгломерати. За статистикою в Україні більшість зареєстрованих ФПГ відрізняються вертикальним типом об'єднання. Горизонтальна інтеграція передбачає об'єднання підприємств, орієнтованих на випуск однорідної продукції. Конгломерати вважаються найбільш стійкою формою об'єднання, яке має підприємства в різних, не пов'язаних між собою, галузях бізнесу, для того щоб не залежати від економічного становища в окремій.

За галузевою належністю прийнято виділяти галузеві та міжгалузеві групи; за ступенем диверсифікації бізнесу - монопрофільних та багатопрофільні; за масштабами діяльності - регіональні, міжрегіональні та міждержавні (транснаціональні). Фінансово-промислові групи вважаються транснаціональними, якщо серед їх учасників є юридичні особи, які перебувають під юрисдикцією держав - учасників СНД, або мають підрозділи на території цих держав, або здійснюють там капітальне будівництво. Транснаціональна компанія, створена на основі міжурядової угоди, набуває статусу міждержавної ФПГ.

Учасники фінансово-промислової групи можуть побудувати свої взаємини двома шляхами: або як взаємодія основного та дочірніх товариств, або як взаємодія на умовах повного або часткового об'єднання своїх матеріальних і нематеріальних активів. У першому випадку ми маємо справу з фактично холдингової моделлю, коли основне (материнське) суспільство має можливість через приналежний їй пакет акцій (часток) дочірніх товариств, тобто в силу переважної участі в їх статутному капіталі, керувати діяльністю кожного з них. Можна сказати, що ФПГ першого виду являє собою підприємницьке об'єднання, засноване на «системі участі», економічної субординації і корпоративному контролі. У такому об'єднанні основне товариство виконує функції центральної компанії, через яку, по суті, і ведеться діяльність групи в цілому.

ФПГ другого виду є добровільним договірним підприємницьким об'єднанням незалежних один від одного юридичних осіб. За статистикою більшість зареєстрованих (офіційних) ФПГ створюються саме за типом об'єднань на основі договору; їх іноді називають «м'якими нехолдінговимі корпораціями», або «договірними холдингами». Фінансово-промислова група цього виду створюється шляхом укладення учасниками групи договору про створення ФПГ, відповідно до якого створюється центральна компанія. Тобто центральна компанія, по суті, являє собою дочірнє або залежне суспільство по відношенню до всіх учасників ФПГ. За своєю юридичною природою договір про створення ФПГ є різновидом договору простого товариства [4].

2. Засади формування фінансово-промислових груп в Україні

2.1 Фінансові аспекти діяльності ФПГ

Необхідність об'єднання фінансових та інших активів учасників ставить перед ФПГ низку питань стосовно фінансової звітності. Високий ступінь такого об'єднання, а в кінцевому підсумку їх злиття, приведе до того, що консолідований баланс групи буде містити в собі баланси всіх її учасників. Тим часом структура балансу комерційного банку відмінна від структури балансів інших учасників фінансового ринку, що також мають право участі у ФПГ, наприклад, пенсійних фондів, не говорячи вже про баланси торгових і промислових підприємств. Отже, будь-який учасник ФПГ повинен вести окремий баланс стосовно частини власних ресурсів, що використовуються поза діяльністю ФПГ. Визначення принципів ведення консолідованого балансу може мати вирішальне значення для усієї фінансової організації діяльності ФПГ, оскільки без консолідації балансу неможливе визнання учасників ФПГ консолідованою групою платників податків, що відкриває значні можливості щодо вільного маневрування власними ресурсами і зниження собівартості кінцевого продукту.

Основними факторами, що збільшують собівартість виробництва, за сьогоднішньої економічної ситуації можна вважати, по-перше, неплатежі покупців і замовників, по-друге, - високий рівень податкових відрахувань. Розглянемо кожен фактор окремо.

Об'єднання активів учасників ФПГ і ведення консолідованого балансу повинні посприяти у розвязанні проблеми неплатежів як усередині ФПГ, так і стосовно зовнішніх контрагентів. Зведений баланс дозволяє вести централізований облік однорідних груп витрат і підсти фінансовий контроль за використанням фінансових ресурсів, що разом із взаємозаліком неплатежів дає можливість уникнути їх неефективної витрати.

По-друге, статус ФПГ як консолідованого платника податків може виявитися дієвим інструментом управління фінансами. Його послідовне використання дозволяє планувати собівартість виробництва. Центральна компанія ФПГ має право вільно розподіляти власні і залучені ресурси усередині групи, тобто розподіл коштів у рамках групи може відбуватися між формально різними юридичними особами. Таке переміщення коштів не повинно супроводжуватися відповідним вилученням податків у бюджет. Поза ФПГ будь-яке переміщення коштів від однієї юридичної особи до іншої без обкладання податками (окрім банківської позички), обов'язково оформляється або як авансовий платіж, або як тимчасова фінансова допомога. В обох випадках в остаточному підсумку відбувається відрахування в бюджет ПДВ і податку на прибуток. Винятком є переміщення коштів відповідно до договору про спільну діяльність, втім практичні можливості його використання обмежені.

Таким чином, право ведення консолідованого балансу надає центральній компанії безперешкодно з погляду податкового законодавства розподіляти фінансові ресурси між учасниками ФПГ. Це, у свою чергу, дає можливість говорити про центральну компанію як про інститут формування і розподілу фінансових ресурсів усередині ФПГ і як про інвестиційний інститут. Консолідований баланс дозволяє групі при здійсненні податкового планування не обмежуватися визначенням термінів амортизації, але й використовувати щодо них податкові пільги.

Ще одне перевага цієї форми фінансової звітності полягає в тім, що учасники транснаціональних фінансових груп, принаймні в рамках СНД, уникнуть подвійного оподатковування.

Втім це не означає, що можна розглядати ФПГ як спосіб мінімізації податків. Консолідований баланс і скорочення оподатковуваної бази лише виправляє до деякої міри практику, що закріпилася в процесі приватизації, дроблення взаємозалежних фінансово-господарських структур на незалежні господарюючі суб'єкти. Незалежність суб'єктів господарювання при оподатковуванні визначається формально по ознаці відокремлення власності, що приводить до збільшення оподатковуваної бази усередині фактично неподільних виробничих ланцюгів. Поза цим виробничі стадії продукту найчастіше можуть не мати самостійного значення і цінності, але з погляду оподатковування вони відповідають формально незалежним юридичним особам. Це багаторазово збільшує кінцеву ціну реалізації продукту, значна частка з якої стягується у бюджет, щоб згодом повернутися у виробництво як державні дотації та інші пільги.

Тому з повною впевненістю можна говорити, що в даний час формування оподатковуваної бази в українській економіці відбувається за рахунок її багаторазового множення у виробничих ланцюгах, а не в результаті збільшення власне виробництва. Тим самим ми маємо справу із ситуацією податкової інфляції. Хотілося б відзначити, що Україні потрібно не введення тих чи інших податків і перегляд окремих ставок, а комплексне формування податкової системи, істотною структуроутворюючою частиною якої могло б стати законодавство про ФПГ.

Можна сказати, що з появою ФПГ бурхливо розвивається форма взаємодії фінансових і промислових структур, що дозволяє фінансовим установам ефективно не тільки розподіляти свої ресурси, але й керувати їх використання позичальником. З іншого боку, промислові структури одержують надійного і постійного контрагента, що здійснює гнучке і усебічне фінансування і фінансове обслуговування його нестатків.

Українське законодавство ще не досить чітко визначило механізм і правила функціонування ФПГ. Великим недоліком даної нормативної ділянки є заборона банкам брати участь більш ніж в одній ФПГ. Дане питання спірне, але більшість економістів не бачать в участі банку в декількох ФПГ нічого особливого.

Укрупнення виробничих комплексів змушують консолідувати виробничі і фінансові ресурси в руках єдиної організації. Втім не можна забувати про досвід міжнародних фінансово-промислових груп, що протягом останнього десятиліття були змушені відмовитися від подальшої форсованої експансії і централізації. Їм довелося зайнятися перебудовою як загальної організаційної структури, так і звернути більшу увагу на фінансові і маркетингові аспекти менеджменту [8].

2.2 Фінансово-промислові групи України. Аналіз їх діяльності

Бізнес-середовище Рената Ахметова.

В 1995 р. Ахметов створив «Донторбанк» і використав його скромні активи для скуповування неприбуткових промислових підприємств України під час високої інфляції і економічного спаду.

«Особиста» компанія Р. Ахметова - «System Capital Management» (SCM), створена як ЗАТ у 2000 p. АРС - це одна з найкрупніших компаній SCM, за якою простежується новітня для групи спеціалізація:

- закріплення прав власності, що перебуває в різних формах контролю з боку корпоративних учасників ФПГ;

- легалізація прав власності основних еліт та лідерів групи;

- формування основ ефективного антикризового менеджменту на підконтрольних підприємствах.

«АРС» передав SCM право на управління Авдієвським коксохімом, і одразу ж після цього це зробив і тісно пов'язаний з «ДАНКО» ВАТ «Сілур». «ІСД» та SCM кооперуються для керівництва ВАТ «Азовмаш», де створюють спільний проект - «Українську промислово-транспортну компанію». З усього видно, що еліта донецької ФПГ працює не тільки на остаточне закріплення приватної власності на виробничий потенціал регіону, а й починає формувати на їх основі стійкий бізнес. Через закриту компанію SCM Ахметов володіє рядом сталеливарних, металургійних і вугільних підприємств, а також розважальних компаній, на яких працює 300 тисяч людей. Крім того, йому належить донецький футбольний клуб «Шахтар», розкішний готель, регіональний оператор мобільного зв'язку і великий місцевий банк. Нині він вклав 250 млн. дол. в будівництво нового футбольного стадіону. В склад холдінгу SCM входять 37 компаній, утворюючих два повністю інтегрованих ланцюги - металургійний і електроенергетичний, а також два банки і велика страхова компанія.

Індустріальний союз Донбасу (ІСД) виник у грудні 1995 р. Його співзасновниками стали Донецьке регіональне відділення Академії технологічних наук України, Академія технологічних наук України, Академія економічних наук України, Донецька торгово-промислова палата, ВАТ «Азовінтекс» (м. Маріуполь), ЗАТ «Візаві». Остання структура стала найбільш визначальною в ІСД. Головою ради директорів корпорації ІСД є Сергій Тарута.

Прорватися на ринки ЄС українські металурги намагаються непрямими методами. Ефективним способом стала купівля активів - невеликих сучасних металургійних заводів - у країнах ЄС. Нещодавно українські ФПГ ввійшли в коло по-європейському орієнтованих інвесторів. Куплений у конкурентний боротьбі з індо-британським велетнем мет-завод Huta Czestochowa в Польщі поряд з угорським Dunaffer дав можливість ІСД увійти на новий ринок. Підприємство, що коштувало ІСД чималих грошей (заплачено близько 380 млн. дол., а з урахуванням інвестпрограми й погашення боргів сума доходить до мільярда доларів), може стати першим, але далеко не останнім придбаним у Польщі. Раніше ІСД викупив значний пакет акцій метало-торговельної організації Zlomrex S.A. Крім цього, ІСД претендує на купівлю вугільних шахт Jastrzebska Spolka Weglowa S.A., коксохімічного заводу Koksownia Przyjazn Sp., комплексу трубних заводів Walcownia Rur Jednosc.

Група «Інтерпайп».

Групу створив у 1990 р. 30-річний кандидат технічних наук Віктор Пінчук. Спеціалізація «Інтерпайпу» - металургія, труби великого й середнього діаметрів. Нині у складі групи перебувають науково-виробнича інвестиційна корпорація «Інтерпайп», українсько-американська компанія «Байп», акціонерний банк «Кредит-Дніпро». У власності «Інтерпайпу» - ВАТ «Нижньодніпровський трубний завод», ВАТ «Новомосковський трубний завод», ЗАТ «Нікопольський завод безшовних труб», ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», 6 цукрових заводів (Сумсько-Степанівський, Воронезький, Низівський, Буринський, Чупахівський, Пивненківський).

Найбільшими акціонерами та клієнтами банку «Кредит-Дніпро» є Українсько-американське товариство з іноземними інвестиціями «Лого-імпекс», ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», AT «Південформатика», ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод», ЗАТ «Нікопольський завод нержавіючих труб», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «Дніпропетровський завод з ремонту й будівництва пасажирських вагонів», ВАТ «Алчевськкокс», ЗАТ «Промарматура», «Сетаб Україна», ВАТ «Завод Дніпропрес», ВАТ «Дніпровський металургійний завод ім. Комінтерну». «Інтерпайп» управляє активами дніпропетровського ВАТ «Втормет» і Нікопольського ЗАТ «Ремонтний завод».

Віктор Пінчук, за даними української преси, отримав також контроль над курортно-рекреаційним комплексом Криму. Упродовж тривалого часу «Інтерпайп» є головним спонсором московського Театру імені Ленінського комсомолу («Ленком»). У складі медіаімперії Віктора Пінчука перебувають телевізійні канали СТБ, «Новий», ICTV, дніпропетровський 11-й канал, газета «Факты и комментарии» [5].

Разом з Р. Ахметовим В. Пінчук в 2004 р. купив комбінат «Криворіж-сталь» за 700 млн. дол. Ця незаконна угода була ліквідована в 2005 p., коли «Криворіжсталь» був перепроданий Фондом держмайна компанії Міттал Стіл за 4,6 млрд. дол.

Група «Приват» четверта після SCM Ахметова, ІСД та «Ітер-пайпу» Пінчука бізнес-структура України.

«Приват» володіє значними активами в нафтовому, металургійному бізнесі, особливо у феросплавному, виробництві харчових продуктів, а також низкою інших об'єктів. Бізнес-група «Приват» народилася в 1991 p., коли Ігор Коломийський і ще два партнери - познайомилися із Сергієм Тигіпком. Він запропонував відкрити банк. На той час, щоб відкрити банк потрібно було 50 мільйонів рублів - тоді це дорівнювало приблизно 1 мільйону доларів.

Говорячи про природу свого стартового капіталу, один із власників групи Боголюбов згадав, що починав у радянсько-фінському підприємстві, яке продавало комп'ютери на території СРСР. Тоді ж він познайомився з Коломийським. Потім вони працювали в Москві в структурі, що централізовано завозила в Україну телевізори, холодильники, калькулятори.

В нафтовому секторі бізнес-група володіє акціями найбільшої в Україні нафтовидобувної компанії «Укрнафта», а також двох нафтопереробних заводів на заході країни - «Нафтохімік Прикарпаття» (м. Надвірна, Івано-Франківська обл.) і НПК «Галичина» (м. Дрогобич, Львівська обл.). Володіє великою кількістю бензозаправних станцій, працює з ТНК й іншими компаніями. Серед активів групи в металургійному бізнесі є гірничо-збагачувальний комбінат «Суха балка» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.), «певна частка участі» у Південному ГЗК і в металургійному заводі ім. Петровського (м. Дніпропетровськ), а також пакети акцій коксохімічних заводів - «Баглійкокс», Дніпродзержинський КХЗ і Дніпропетровський КХЗ ім. Калініна. «Привату» належать два ГЗКу з видобутку марганцевої руди - Марганецький і Орджонікідзевський (Дніпропетровська обл.), частка в другому в країні Запорізькому заводі феросплавів і контроль над третім в Україні Стахановським заводом феросплавів. Бізнес-група «Приват» бере участь у феросплавному заводі в Румунії. Його купили в ліквідатора, реанімували, він дуже успішно зараз працює.

В 2005 р. посилилось протистояння між бізнесовими групами «Приват» та «Ітерпайп» відносно власності на НЗФ. Посварилися вони, коли справа дійшла до розподілу феросплавної галузі народного господарства. За «Приватом» завжди простежувалося бажання монополізувати якийсь сегмент ринку. Спочатку це був ринок нафтопродуктів Дніпропетровської області, потім гірничо-збагачувальна промисловість, і от ФПГ зайнялася ринком феросплавів. Багато хто з аналітиків вважає, що це цілеспрямована схема ведення бізнесу «Приватом», що дає змогу одержувати в перспективі надприбутки.

Справа в тому, що «приватовці» на той час контролювали не тільки гірничо-збагачувальні комбінати, які постачають сировину виробникам, але й два з трьох феросплавних заводів. Для повної монополії залишався один - НЗФ. Однак цього разу на шляху до монополії став Віктор Пінчук. Саме після того, як його структури зосередили під своїм контролем акції «Нікопольського заводу феросплавів», в Україні почалася так звана «феросплавна війна».

Середовище «Укрпромінвесту» передусім пов'язане з іменем Петра Порошенка. Створений і очолюваний ним і його батьком концерн «Укрпромінвест», 98% акцій якого належать офшорній компанії «Агропродімпекс Корпорейшн», володіє Київською кондитерською фабрикою ім. Карла Маркса, яка виготовляє відомі київські торти, Вінницькою кондитерською фабрикою, Кременчуцькою кондитерською фабрикою, Маріупольською кондитерською фабрикою, Липецькою кондитерською фабрикою «ЛиКонф» на території Росії. Власне завдяки контролю над значною частиною ринку солодощів України Порошенко отримав прізвиська «Шоколадний Барон» і «Кондитерський Король». Корпорація Roshen, яка об'єднує конд-фабрики Петра Порошенка, виготовляє близько 30 % усіх вітчизняних солодощів.

Порошенкові належать банк «Мрія», ВАТ «Молочно-консервний комбінат» у м. Тальному Черкаської області, Радомишльський пивоварний завод, Дніпровський крохмало-патоковий комбінат, Погребищенський, Гайсинський і Крижопільський цукрові заводи, Крижопільський і Вінницький комбінати хлібопродуктів. А також: ВАТ «Львівгуртбакалія», ВАТ «Укроптбакалія», ВАТ «Пісківський завод скловиробів».

Бізнес-група контролює ТзОВ «Укравтозапчастина», торговий дім «ІСТА», Київський суднобудівний завод «Ленінська кузня» (понад 29% акцій), Луцький автомобільний завод (82,11% акцій), ТзОВ «Черкаський автобус», ТзОВ «Укрпромінвест-Авто», компанію «Авто-експо». Під контролем групи є й низка медіа-проектів, зокрема: НБМ, «Ніко», «Експрес-Інформ», «5-й канал», вінницький канал «Іштар», газета «Правда України» [5,7].

Група «Аваль» виникла довкола однойменного банку, створеного у 1992 році. До середини 1990-х років банк «Аваль» став однією з найбільших структур в українській банківській системі, успішно конкуруючи з «Приватбанком». Як і в «Приватбанку», в «Авалі» проглядалося «комсомольське минуле»: засновник і керівник банку Федір Шпиг свого часу керував справами ЦК ЛКСМУ. Керівником банку «Аваль» нині є Олександр Деркач.

Банк «Аваль» створив структури-сателіти - страхову компанію «Еталон» і ЗАТ «Аваль-Еталон». Основну увагу «Аваль» приділяє харчовій промисловості. Йому належать 54,4% акцій Золотоніського (Черкаська область) і 50% Яготинського молокозаводів, 56% Городенківського сирзаводу, 50,89% Чернівецького (Вінницька область) цукрового заводу, 42,91% Снігурівського елеватора, а також Саратовський і Бердинський елеватори, 70,4% Березинського комбінату хлібопродуктів, 10,52% Долинського хлібзаводу, 24,29% Кононів-ського хлібоприймального підприємства, 45,45% Кременецького хлібзаводу, 11,28% Галицького хлібзаводу, 24,7% підприємства «Ніжинський хліб», 50,39% Саратовського комбінату хлібопродуктів, 13,8% Дніпропетровського комбінату хлібопродуктів («Дніпромлин»), 60% «Павлоградхліба», 25% «Криворіжхліба», 35,39% Харківської макаронної фабрики, 27,87% Оцтово-дріжджового заводу. Під контролем «Авалю» перебуває «Укрзернопром».

Останнім часом намітилися тісні стосунки «Авалю» й «Укрзалізниці», банк також почав проявляти інтереси до металургійної галузі. До сфери інтересів «Авалю» потрапив, наприклад, запорізький завод «Дніпроспецсталь» [5].

3. Фінансово-промислові групи в економічних процесах держави та їх роль на сучасному етапі

Держави Центрально-Східної та Східної Європи, починаючи з кінця 1980-х років, перебувають на перехідному етапі розвитку. Більшість дослідників ідентифікує цей період як перехід від "адміністративного соціалізму" до капіталізму, як процес критичного переосмислення минулого та болісного вибору майбутнього.

Серед головних факторів, базисних для формування нового типу держави, виступають економічні, політичні та інші інтереси окремих груп людей і конкретних осіб, які мають можливість вирішально вливати на виконавчу, законодавчу і судову гілки влади. Становлення та розвиток фінансово-промислових груп (ФПГ) призвів до того, що нині вони мають, по-перше, реальну можливість впливати на хід політичних процесів, по-друге, від них багато в чому залежать перспективи демократизації держави і суспільства. Нарешті, безперечно, що сьогодні ФПГ відіграють вагому роль у процесах державотворення.

Виникнення ФПГ зумовлювалося об'єктивними та суб'єктивними чинниками перехідного періоду. Їх існування - це неодмінна прикмета епохи так званого "початкового нагромадження капіталу" майже для всіх постсоціалістичних країн.

ФПГ середини 1990-х років у Центрально-Східній і Східній Європі були об'єднаннями виробничих і торгових підприємств з кредитно-банківськими установами (з наступною трансформацією у великі багатогалузеві господарські системи зі спільною економічною стратегією і внутрішнім товарообігом). Однак пізніше вони позбулися винятково економічних рис і набули нових ознак, що дозволяє класифікувати їх як фінансово-політичні (або політико-економічні групи). Для ФПГ характерне поєднання політичних, економічних і адміністративних складових. При цьому контроль над певними сегментами промисловості встановлювався через систему політико-адміністративного патронажу.

Країни Східної Європи не мали досвіду формування системи державних інституцій, необхідних для реалізації ринкових трансформацій. До того ж, тут давалася взнаки системна криза народного господарства СРСР, структурна деформованість економіки, технологічна криза тощо. Крім того, населенню цього регіону здебільш притаманна антиринкова (колективістська) ментальність, брак навичок і традицій ринкових відносин [1].

Важливе значення мав процес приватизації, перебіг якої визначив основні контури не лише економічного, а й політичного розвитку країни.

В Україні головної мети приватизації - відокремлення колишньої державної власності від влади, а політики - від підприємництва не було досягнуто. Хаотичний, а часто й протиправний процес початкового нагромадження приватного капіталу призвів до формування великих ФПГ, тісно пов'язаних з владними структурами: "благополуччя" ФПГ залежало від ступеня наближення до влади [2].

При цьому, не було створено впливового прошарку малого та середнього підприємництва, приватизація не стала джерелом наповнення держбюджету тощо. Характерно, що фактично процес роздержавлення і приватизації в Україні розпочався не з прийняття відповідного законодавства, а ще в добу перебудови. Переважала в цьому процесі так звана номенклатурна приватизація, коли тодішня партійно-господарська еліта, по суті, виміняла собі власність на владу (пізніше вона повернула собі владу, але вже в новій, незалежній державі).

Крім того, досить цікавим є досвід політичних еліт держав перехідного типу в Центрально-Східній та Східній Європі. Справа в тому, що нова політична еліта України, по суті, лише формується, і, отже, може гнучко пристосовуватися до нових умов і динамічніше реагувати на різні виклики. Політична ж еліта Центрально-Східної Європи наближена до еліти Заходу, тобто консервативніша, більше залежить від процесів глобалізації тощо.

Що стосується України, то утворені на їх теренах ФПГ перетворилися на реальних політичних акторів, вплив яких на політичні процеси багато в чому став визначальним. Наслідок - формування унікального політичного та економічного ладу - «номенклатурного капіталізму-демократії» [5].

Вагома роль ФПГ у політичній системі, що в подальшому вкрай негативно вплинуло на розвиток економіки, багато в чому пояснювалася надмірною політизацією економічного життя на початку формування незалежних держав на теренах колишнього СРСР, криміналізацією економіки, браком необхідної політичної волі при виконанні прийнятих владою рішень, часто суперечливими інтересами політичних та економічних еліт [6].

Починаючи з 1999 року в Україні, можна говорити про початок періоду прямого впливу ФПГ на механізми формування державних органів. Розпочалося створення системи нових відносин між основними політичними акторами, які можна охарактеризувати як постноменклатурний патронат. Клієнтельні стосунки почали відігравати дуже важливу роль в еволюції державності в Україні, в становленні сучасних політичних інститутів, діяльності різних владних груп тощо.

Враховуючи визначальну роль великого бізнесу в політичному житті України, більшість науковців, експертів, журналістів, починаючи з середини 1990-х років, активно вживають терміни «олігархізація», «олігархат», «олігарх», позначаючи ними ту систему політичних і економічних відносин, яка задомінувала на пострадянському просторі.

Відразу необхідно зазначити, що узагальнювати такі поняття, як великий промислово-фінансовий капітал (його концентрацію й тісну взаємодію з державою в розбудові національної економіки) та «олігархізація» («олігархат») не можна. Так само недоречно протиставляти малий і середній бізнес великому капіталові, адже в ідеалі вони повинні органічно співпрацювати [1].

Олігархізація має зовсім інший підтекст, а саме - зрощення приватного капіталу і держави (точніше - державної бюрократії, чиновництва) з суто приватною метою. Матеріальні та фінансові активи олігархічного капіталу засновані на перерозподілі за допомогою не економічних, а політичних і адміністративних методів. Олігархізація органічно поєднує тіньову, легітимну та законну владу. Відбувається зрощення політичного та економічного компонентів, держава перетворюється на інструмент бізнесу: у владних та законодавчих органах ФПГ створюють свої «групи впливу». При цьому обов'язковою умовою є залучення механізмів тінізації та корупції, а також використання власних медіа-ресурсів.

Головна ж проблема для країн Східної Європи полягає в тому, що інтереси олігархічного капіталу тісно пов'язані з консервацією в економіці «status quo», що негативно відбивається на загальному розвитку держави. Це обумовлюється тим, що національний великий бізнес орієнтується не на реалізацію моделі конкурентоспроможної національної економіки, а на чужі ресурси, точніше - їх транзит, імпорт чи на взаємопов'язаний експорт-імпорт [2].

Водночас треба зазначити, що роль великих ФПГ не обов'язково негативна (в тому числі і в політичних процесах). ФПГ національного значення, що нагадують корейські чеболі, зацікавлені, на думку багатьох експертів, у прозорості своїх позицій, адже це дозволяє активізувати міжнародні зв'язки. Відтак їм вигідні реальні ринкові реформи, які, у свою чергу, є основними факторами демократизації політичного й суспільного життя [1].

Україні необхідно розробити максимально ефективну політику влади відносно національного промислово-фінансового капіталу та його безпосереднього впливу на процеси прийняття політичних рішень, а також закріпити відповідні норми у політико-юридичній площині. При цьому можна прогнозувати кілька основних варіантів розвитку подій.

Висновок

Найпершим та найголовнішим висновком моєї роботи є те, що фінансово-промислові групи справляють визначний вплив на суспільне життя України.

Їхні корені уходять у радянські часи. Номенклатурні клани не зникли - вони й надалі існують, змінивши сфери діяльності та політичне забарвлення. Як у великому бізнесі, так і у владних структурах домінують вихідці зі старої партноменклатури, яким не важко було домовитись. Жорсткі умови українського ринку лише сприяли виникненню таких замкнених структур як ФПГ. Вони можуть мати характер регіональних, галузевих, номенклатурних угрупувань. ФПГ виникають, розвиваються, занепадають, розпадаються, змагаються і домовляються між собою. На сьогодні найвпливовішими в Україні є групи Суркіса-Медведчука, Бакая, Ткаченка, Рабіновича, територіальні - «дніпропетровська», «донецька», «харківська», «галицька». Вони поділили між собою найрентабельніші галузі промисловості, контролюють найвпливовіші ЗМІ, істотно впливають на державну владу України.

Ще одним важливим висновком буде те, що якщо раніше у діяльності ФПГ переважала парадигма використання влади для набуття власності, то тепер набуває сили зворотня тенденція - «придбання» за власність легальних владних посад для убезпечення власного статусу за будь-яких потрясінь. Зараз реально існує ситуація, коли ФПГ змінюють одна одну біля керма, йдучи на компроміси й альянси, проте не випускаючи доступ до реальної влади із свого кола. В суспільстві ФПГ спираються не на певні верстви, а на обмежене коло залежних (фінансово, інформаційно тощо) виконавців і кишенькові структури. В їхніх інтересах якомога довше підтримувати дефазованість, деструктурованість суспільства, залишаючи певний проміжок для висловлення публічних протестів, але негайно вживаючи дієвих заходів, коли ці протести (чи принаймні витік небажаної інформації) починають реально загрожувати повновладдю ФПГ.

Втім, така ситуація несе в собі доволі небезпечний зародок : олігархічно-«прихватизована» економіка, як свого часу економіка планова, доходить межі екстенсивного розвитку (свідченням цього є криза неплатежів, банкрутство податкової системи, неспроможність уряду контролювати ситуацію за допомогою монетарних засобів). Населення, що існує у соціальному вимірі, слабко пов'язаному з владою, рятується за допомогою некерованої тіньової економіки і хоча сприяє таким чином збагаченню ФПГ, що контролюють певні сфери цієї економіки, неспроможне підтримати державу в цілому, через недовіру не вносячи жодних заощаджень і змушене ухилятися від безглуздих податків. Однак ця держава є єдиним джерелом майбутніх статків тих самих ФПГ. Повний колапс загрожує соціальним вибухом, що призведе до стихійної зміни влади, коли спонтанні механізми самозахисту будуть не в змозі компенсувати втрати від краху макроекономіки.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Аналіз процесів, які мають місце в економіці України пострадянського періоду. Поняття, цілі та завдання фінансово-промислових груп. Оцінка впливу промислово-фінансових груп, виходячи з відносин контролю над найбільшими підприємствами галузі країни.

    реферат [525,4 K], добавлен 27.02.2012

  • Характерні риси сучасної української економіки. Сутність, особливості функціонування, склад та порівняння російських та українських фінансово-промислових груп. Аналіз діяльності основних бізнес-груп, що існують в Україні, оцінка їх переваг та недоліків.

    контрольная работа [282,7 K], добавлен 06.09.2010

  • Поняття економічних криз та основні причини їх виникнення. Теоретичні моделі виникнення фінансово-економічних криз. Заходи антикризової політики в Україні та країнах світу. Концепція системної рівноваги. Основні індикатори фінансово-економічних криз.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 26.05.2013

  • Державне регулювання економіки – система заходів для здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності; умови та групи параметрів впливу держави на ринкові події. Основні форми, методи, принципи, функції та напрямки державного регулювання.

    презентация [2,0 M], добавлен 22.04.2013

  • Комплексні методи державного регулювання економіки. Головні принципи економічного та соціального прогнозування. Фінансово-кредитне регулювання економіки. Регулювання зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності. Підтримка малого підприємництва.

    курсовая работа [68,8 K], добавлен 25.04.2010

  • Основи регулювання ринкової економіки. Державне регулювання відносин власності. Прогнозування та планування народного господарства. Фінансово-бюджетне, кредитне і податкове регулювання економіки. Державний контроль зовнішньоекономічної діяльності.

    учебное пособие [2,4 M], добавлен 27.12.2010

  • Теоретичні аспекти державного регулювання ринкової економіки: сутність, моделі (кейнсіанська, неокласична) та методи (адміністративні, правові). Економічні риси і аналіз розвитку економіки України на сучасному етапі. Держава і ринок: шляхи партнерства.

    курсовая работа [3,2 M], добавлен 18.11.2010

  • Сутність, принципи, методи і функції державного регулювання економіки України та причини його впровадження. Особливість макроекономічного планування. Зміст і завдання фінансово-кредитної політики держави. Система оподаткування суб’єктів господарювання.

    курсовая работа [362,7 K], добавлен 08.04.2016

  • Дослідження фінансово-економічних відносин на промислових підприємствах в процесі управління формуванням і використанням оборотного капіталу. Класифікація оборотного капіталу, структура джерел його формування та методика для визначення у його потребі.

    дипломная работа [506,9 K], добавлен 08.04.2011

  • Функції ринкової інфраструктури: забезпечуюча та регулююча. Валютна політика держави та міжнародних валютно-фінансових організацій. Стан та шляхи вдосконалення ринкової інфраструктури в Україні. Організаційно-технічна та фінансово-кредитна підсистеми.

    курсовая работа [48,5 K], добавлен 29.10.2013

  • Перспективи створення конкурентоспроможного промислового комплексу України. Вплив фінансово-боргової кризи у країнах Європи на скорочення попиту на основну експортну продукцію держави. Модернізація як спосіб формування ефективної економіки країни.

    контрольная работа [886,7 K], добавлен 18.12.2013

  • Багатокритеріальна класифікація інновацій. Впровадження прогресивних технологічних процесів у промисловості України в 1991-2009 роках. Нормативно-правове регулювання та фінансово-економічне забезпечення регулювання інноваційного підприємництва в країні.

    автореферат [1,4 M], добавлен 14.03.2013

  • Сутність економічної системи та регулювання економіки країни в системі господарського механізму. Економічне зростання як основа розвитку економіки країни. Кон’юнктурна політика державного регулювання економічних процесів в Україні та шляхи її реалізації.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 12.03.2011

  • Служба контролінгу в організаційній структурі підприємства. Принципова відмінність служби контролінгу від інших фінансово-економічних служб, її структура, особливості впровадження на підприємстві. Місце системи контролінгу в управлінні. Вирішення задачи.

    контрольная работа [42,2 K], добавлен 28.09.2009

  • Аналіз фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства. Ринкові особливості дії зовнішніх чинників на нього. Шляхи по оптимізації впливу факторів зовнішнього середовища на ефективність функціонування системи управління виробництвом.

    курсовая работа [48,6 K], добавлен 15.11.2015

  • Перехід від адміністративної системи регулювання економіки до ринкової системи. Формування перехідної економіки, аналіз її розвитку в Україні. Тенденції розвитку перехідної економіки в Україні, пріоритети її трансформації та проблеми функціонування.

    курсовая работа [598,1 K], добавлен 24.09.2016

  • Напрями діяльності та організаційна структура ВАТ "Юність"; оцінка фінансово-економічного стану підприємства. Визначення конкурентоздатності виробів фабрики. Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності ВАТ "Юність" в умовах ринкової економіки.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 09.07.2014

  • Сутність прибутку як економічної категорії, його значення у фінансово-господарській діяльності підприємства. Роль прибутку у розвитку підприємства в сучасних ринкових умовах. Принцип безперервності, системності, комплексності, динамічності управління.

    статья [202,6 K], добавлен 24.04.2018

  • Теоретичні аспекти формування, розподілу і управління прибутком підприємства. Аналіз фінансово-економічних показників підприємства вугільної промисловості. Політика оперативного управління фінансовими ресурсами підприємства, охорона праці та безпека.

    дипломная работа [606,4 K], добавлен 05.11.2011

  • Державне регулювання та організаційно-правова основа інвестиційної діяльності. Фінансово-кредитна система, її вплив на інвестиційний процес. Основні показники в Україні. Державна підтримка інноваційної активності економіки. Сучасний стан та проблеми.

    курсовая работа [446,1 K], добавлен 20.03.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.