Оцінка та аналіз інноваційної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В умовах сучасного розвитку ринкових відносин і посилення конкуренції усе більшого значення для розвитку країни та для успішної фінансово-господарської діяльності підприємств набуває інноваційний розвиток, який передбачає використання технологій та створення принципово нової продукції. Інновації та інноваційна діяльність є необхідною складовою процесу забезпечення успішного, довготривалого та стійкого функціонування підприємства, однією з фундаментальних складових ефективної стратегії та важливим інструментом забезпечення конкурентних переваг.

У наш час, потреба в активізації інноваційної діяльності, що розглядається як передумова економічного зростання, наштовхується на безсистемність процесу впровадження інноваційної продукції, їх комплексного використання, недосконалість, а подекуди і відсутність формалізованого апарату прийняття управлінських рішень і оцінки їх наслідків, невизначеність економічного механізму управління інноваційною діяльністю підприємств.

До теперішнього часу в економічній науці відсутнє чітке уявлення про інновації, не сформовано та не систематизовано об'єкти, методичні підходи та методичний інструментарій до вивчення аналізу інновацій як самостійного напряму досліджень. Таким чином, існує необхідність в систематизації вже існуючих напрацювань, подальшому вивченні інструментарію управління інноваційною діяльністю підприємств, і в першу чергу, аналізу ефективності інноваційної діяльності, як підґрунтя прийняття управлінських рішень.

Метою цієї роботи є обґрунтування і поглиблення теоретико-методичних підходів до аналізу інноваційних процесів та розробка практичних рекомендацій щодо формування аналітичного забезпечення як інформаційної системи управління інноваційною діяльністю підприємств; визначення мети аналізу ефективності інноваційної діяльності та послідовності його проведення; вивчення та доповнення переліку показників оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств з урахуванням вимог сьогодення.



1. Інноваційна діяльність підприємства

Інновації у наш час - одне із найскладніших явищ, яке визначає економічне зростання, розвиток і стійкість фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства. За своєю сутністю «інновація» є синонімом нововведення і дефініціюється як творчий процес у вигляді створення нових споживчих вартостей, застосування яких вимагає, щоби користувачі змінили звичайні стереотипи діяльності, навички. У більш широкому розумінні ? це прогресивні техніко-технологічні, соціально-економічні зміни, нововведення у фінансовій, науково-дослідницькій та інших сферах, поява нових способів виробництва, видів продукції та послуг, освоєння нових ринків збуту, будь яке вдосконалення, яке забезпечує економію витрат або створює умови для такої економії.

«Інновації» -- це ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) існуючих товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити «якість життя» людства.

Інновації відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку загальнолюдської цивілізації (наприклад, відомий такий феномен як «хвилі Кондрат'єва») та, зокрема, кожної окремої держави, відповідно більшість сучасних держав намагаються створити та постійно удосконалювати національні інноваційні системи для підтримки процесу створення та впровадження інновацій.

Тобто, інноваціями є кінцевий результат інтелектуальної діяльності (науково-технологічних досліджень, науково-технологічних відкриттів і винаходів та наукових ідей) у вигляді нового об'єкта (системи, технології, обладнання, товарів і послуг) або у вигляді об'єкта, що якісно відрізняється від попереднього аналога.

Інновації поділяють на радикальні, тобто суттєві техніко-технологічні зміни, та інкрементальні ? часткове оновлення техніки і технології.

Інновації передбачають не тільки створення нового (новації), а і його одночасну практичну реалізацію.Період від виникнення новації до її перетворення (використання) у нововведення називається життєвим циклом інновації.При цьому під новаціями необхідно розуміти результат наукової, науково-технічної, інтелектуальної діяльності. У зв'язку з цим у світовій практиці вирізняють науково-дослідну та науково-технічну діяльність, спрямовану на одержання та застосування нових знань, а також дослідно-конструкторські розробки.Такою діяльністю займаються академічні інститути, науково-дослідні організації, вищі навчальнізаклади, наукові колективи, науково-дослідні підрозділи підприємств, лабораторії.

2. Оцінка та аналіз інноваційної діяльності підприємства

Методологічні основи аналізу інноваційної діяльності полягають в організації інформаційної системи, яка включає необхідний аналітичний інструментарій, методи та прийоми для проведення аналізу й оцінки інноваційних проектів з метою прийняття дієвих управлінських рішень щодо їх реалізації. Необхідність проведення оцінки ефективності інноваційної діяльності визначається багатогранністю і взаємозалежністю діяльності суб'єктів господарювання. Адже на сьогоднішній день методологія такої оцінки практично відсутня. Під оцінкою необхідно розуміти функцію управління, спрямовану на вивчення стану, тенденцій розвитку, об'єктивну оцінку результатів інноваційної діяльності та розробку на цій основі рекомендацій щодо подальшого підвищення рівня її ефективності.

Об'єктивною необхідністю такої оцінки є розробка збалансованої системи загального аналізу ефективності інноваційної діяльності та впливу на найважливіші показники діяльності підприємства, можливість та доцільність використання різних методів аналізу, для вивчення різноманітних аспектів інноваційної діяльності, визначення оптимальних варіантів реалізації нововведень, оперативне корегування параметрів інноваційних проектів та підтримка стратегічних інноваційних рішень.

Ефективний спосіб організації, збору та систематизації обліково-управлінської інформації для аналізу інноваційної діяльності, можливий за умови застосування на підприємстві додаткових регістрів управлінського обліку, таких як: картки та журналу обліку раціоналізаторських пропозицій працівників підприємства; листа опитування і журналу реєстрації результатів експертних оцінок з питань організації, наявності вузьких місць у процесі виробництва й обігу; журналу обліку щоденної кількості заявок на поточний ремонт технологічного устаткування.

Аналіз інновацій можна проводити за різними напрямками, оцінюючи як використання окремих видів економічних ресурсів, так і результати інноваційної діяльності в цілому. Вказані напрямки утворюють систему комплексного економічного аналізу інновацій, включаючи в себе, як мінімум, наступні розділи:

- аналіз ефективності використання окремих видів ресурсів (трудові, матеріальні, ресурси устаткування та ін.);

- аналіз витрат на здійснення інноваційної діяльності;

- аналіз джерел фінансування нововведень;

- аналіз та оцінка можливих напрямків розвитку, маркетинговий аналіз;

- загальна оцінка ефективності інноваційних проектів та інноваційних сегментів;

- аналіз ефективності інноваційної діяльності господарюючого суб'єкта загалом, оцінка перспектив подальшого розвитку.

Інноваційна діяльність господарюючого суб'єкта в цілому оцінюється експертним шляхом на основі інформації, отриманої господарюючим суб'єктом в процесі інноваційної діяльності.

Існує два варіанти збору необхідної інформації

1. вивчення внутрішньої документації;

2. письмове чи усне опитування (анкетування чи інтерв'ю).

Для аналізу оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства у закордонній практиці застосовуються наступні показники: чистий дисконтований дохід; внутрішня норма прибутку або коефіцієнт дисконтування; проста норма прибутку; проста норма прибутку на акціонерний капітал; коефіцієнт фінансової автономності проекту; коефіцієнт поточної ліквідності; строк окупності інвестицій, спрямованих на реалізацію інноваційного проекту.

Вказаний перелік показників лише частково характеризує ефективність інноваційної діяльності та потребує доповнень. Для детальнішої оцінки ефективності інноваційної діяльності до переліку показників варто внести, по-перше, коефіцієнт ефективності капіталовкладень підприємства в інноваційну діяльність (Ке.к. ін.д), оскільки він надасть можливість керівництву підприємства встановити, скільки отримано доходу від інноваційної продукції в розрахунку на одну гривню капіталу, спрямованого на здійснення інноваційної діяльності. Формула визначення даного коефіцієнту має наступний вигляд:

де Двід.ін.д. - доходи від інноваційної діяльності;

Він.д. - капіталовкладення на здійснення інноваційної діяльності.

По-друге, для оцінки ефективності інноваційної діяльності, доцільно використовувати показник частки прибутку від інноваційної діяльності в загальному обсязі прибутку підприємства. Цей показник дозволить зробити висновки щодо розвиненості та масштабів інноваційної діяльності на підприємстві.

По-третє, для більш повного аналізу інноваційної діяльності доцільно також вивчати грошовий потік від інноваційної діяльності як складову грошового потоку підприємства і на його основі розраховувати за наступною формулою коефіцієнт збалансованості грошових потоків,

де ГПвх.ін.д. - вхідний потік грошей від інноваційної діяльності;

ГПвих.ін.д. - вихідний потік грошей від інноваційної діяльності.

По-четверте, необхідним є використання показників результативності стадії проведення НДДКР, стадії впровадження інновацій та діяльності підприємства з погляду тривалості процесу розробки й впровадження інновацій.

Показник результативності стадії проведення НДДКР має наступний вид:

де Рнддкр. ? результативність інноваційної діяльності на стадії проведення НДДКР;

Чеф. ? число самостійно розроблених новацій, що відповідають вимогам економічної ефективності підприємства;

Чпр.еф. ? число придбаних об'єктів інтелектуальної власності, що відповідають вимогам економічної ефективності промислового підприємства;

Чзаг. ? загальне число новацій, як результат проведення НДДКР і придбання засобів інтелектуальної власності в зовнішньому середовищі промислового підприємства;

Чреал. ? число об'єктів інтелектуальної власності результатів НДДКР реалізованих у зовнішньому середовищі промислового підприємства й не використовуваних у діяльності промислового підприємства.

Показник результативності стадії впровадження інновацій має визначатися за формулою:

де Чвп.ін. ? число впроваджених інновацій, що відповідають вимогам економічної ефективності підприємства;

Чроз.ін. ? число розроблених інновацій, що відповідають вимогам економічної ефективності, за той же період часу.

Результативність діяльності підприємства з точки зору тривалості процесу розробки й впровадження інновацій може бути визначена за формулою:

де Тс.н. ? суспільно необхідні витрати часу на розробку й використання інновацій;

Тф. ? загальна тривалість циклу розробки й освоєння інновації.

Таким чином, у якості інтегрального показника, що характеризує ефективність інноваційної діяльності підприємства, може бути використаний коефіцієнт результативності інноваційної діяльності в цілому:

Відмінністю аналізу інноваційної діяльності від інших розділів економічного аналізу є те, що акцентувати увагу варто на попередньому аналізі та обґрунтуванні ефективних управлінських рішень.

Перспективний аналіз як продовження попереднього дозволяє зробити прогнозний розрахунок щодо показників діяльності підприємства в майбутньому (для цього використовуютьсь методи оцінки інвестицій). Проте аналіз поточної інвестиційної діяльності також має велике значення, оскільки забезпечує контроль за виконанням прийнятих рішень.

Інвестування інноваційного проекту здійснюється за відносно самостійними етапами: інвестиції в науково-дослідні розробки (НДР), інвестиції на виході новації на ринок, інвестиції у виробництво. За етапами життєвого циклу інновації грошові потоки та ризики також не однакові. З метою підвищення точності розрахунків економічної ефективності доцільно витрати, доходи та ризики розподілити за окремими етапами реалізації проекту (модель витрати - доходи - ризик).

Дану модель, “витрати - доходи - ризик”, варто застосовувати для аналізу інноваційної діяльності, з метою забезпечення користувачів інструментарієм. Вона, на відміну від традиційних методів, що базуються на співвідношенні “витрати - доходи”, дозволяє інноваційним менеджерам оцінити ступінь дохідності і ризику та збалансувати їх на кожному етапі розподілу інвестицій в інноваційному проекті. Рівень ризику, вважаємо, слід визначати шляхом застосування коефіцієнтів, кожен з яких коефіцієнт залежить від виду й етапу впровадження інноваційного проекту та розраховується експертом. Залежно від стану проекту і методів управління його ризиками майже однакові проекти щодо дохідності будуть значно відрізнятись за рівнем ризику. Вибір ефективного інноваційного проекту здійснюється за допомогою використання “портфельного підходу”, суть якого полягає у виборі проекту з максимальним рівнем дохідності й мінімальним ризиком.

Особливе значення має розробка та використання методики об'єктивної оцінки інноваційної активності окремих господарських одиниць, з метою визначення їх рейтингової позиції в інноваційній діяльності. Ефективна методика оцінки інноваційної діяльності передусім включає комплексний аналіз інноваційних впроваджень.

Для оцінки ефективності інноваційної діяльності господарюючого суб'єкта рекомендується використовувати показник модифікованої внутрішньої норми рентабельності (МІRR), який розраховується наступним чином:

де МІRR - модифікована норма рентабельності інноваційної діяльності господарюючого суб'єкта (в розрахунку на період t);

r - ставка дисконтування (в розрахунку на період t);

аT - середній часовий лаг між початком дослідження і початком проектів, виражених в періодах t;

УNPVi - сумма чистих поточних вартостей інноваційних проектів, розпочатих у звітний період;

PVIR - поточна вартість витрат на дослідження і розробку за період T, яка розраховується за формулою:

інноваційний аналітичний інформаційний

Розрахована модифікована внутрішня норма рентабельності дозволяє оцінити ефективність інноваційної діяльності на рівні всього господарюючого суб'єкта. Отримане значення даного показника є зручним для сприйняття менеджерами, дозволяє проводити порівняльний аналіз різних періодів за ефективністю і оцінювати її шляхом порівняння MIRRR зі ставкою дисконтування r. Також оцінку ефективності інноваційної діяльності необхідно розглядати сумісно з оцінкою ефективності інноваційних проектів чи сегментів за той же період, який для зіставлення доцільно привести до показника модифікованої внутрішньої норми рентабельності (MIRR).

Показник модифікованої внутрішньої норми рентабельності дозволяє визначити рейтингову позицію конкретного господарюючого суб'єкта в сфері інноваційної діяльності галузі в цілому.

Для визначення ефективності впровадження інноваційного проекту варто застосовувати показник цінності капіталу (чистого дисконтованого доходу - NPV), який розраховується за такою формулою, що враховує рівень інфляції та ризику.

де Р - надходження;

І - виплати;

Е - ставка дисконту;

i -рівень інфляції в країні;

r - рівень ризику.

Розрахунок цінності капіталу застосовується як для оцінки окремих інвестиційних проектів, так і для порівняння окремих інвестиційних альтернатив.

Комплексний аналіз ефективності інноваційної діяльності господарюючого суб'єкта має містити в собі п'ять етапів аналізу, функціонально пов'язаних між собою.

Перший етап (попередній) - аналіз позиції та потенціалу підприємства, оцінка його стратегічного розвитку. Здійснюється аналіз конкурентних позицій, структури інноваційного потенціалу, виявлення ступеня використання внутрішніх інноваційних можливостей підприємства, оцінка рівня інноваційної активності підприємства.

Другий етап (перспективний аналіз) - аналіз можливих варіантів розвитку підприємства та визначення потреби в інноваціях і інвестиціях. Аналіз альтернатив інвестування.

Перший та другий етапи інтегровані в процес формування стратегічної політики підприємства на основі аналізу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ. На даних етапах проводиться аналіз можливих варіантів розвитку підприємства та визначаються його можливості, потреби в інвестиціях, здійснюється пошук можливих альтернатив інвестування. Одночасно із цим дається оцінка ролі власного капіталу у формуванні й розвитку інноваційного потенціалу. Далі аналізується вплив основних техніко-економічних факторів на зміну структури інноваційного потенціалу у звітному періоді порівняно з попереднім та виявляються внутрішньогосподарські резерви росту інноваційного потенціалу підприємства.

Третій етап (оперативний аналіз) - аналіз поточної інноваційної діяльності, аналіз витрат на інноваційну діяльність, аналіз результативності інноваційної діяльності, аналіз надійності підприємства. Розглянемо їх детально.

Аналіз поточної інноваційної діяльності, в процесі якого розраховуються показники ефективності поточної інноваційної діяльності: проста норма прибутку на акціонерний капітал, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт використання витрат підприємства на інноваційну діяльність, коефіцієнт співвідношення придбаних та самостійно розроблених інновацій тощо та проводиться аналіз поточних витрат на НДДКР, придбання нематеріальних активів та основних засобів на основі динаміки зміни величини витрат на інноваційну діяльність і кількості інноваційних проектів, що перебувають у розробці підприємства, у звітному періоді в порівнянні з попереднім. Виявляється вплив основних факторів на зміну цих показників. Потім виявляються внутрішні резерви підвищення інноваційної активності підприємства.

Аналіз результативності інноваційної діяльності. На цьому етапі визначається результативність інноваційної діяльності підприємства за допомогою розрахунку відповідних показників (коефіцієнт збалансованості грошових потоків, показник частки прибутку від інноваційної діяльності в загальному обсязі прибутку підприємства та ін.). Аналізується динаміка показників порівняно із попередніми періодами, проводиться оцінка ефективності реалізованих підприємством інновацій і їх впливу на показники ефективності функціонування підприємства та водночас виявляються можливі резерви поліпшення цих показників.

Аналіз надійності підприємства, а саме фінансових результатів підприємства, деталізований аналіз за його підсистемами (у т. ч. інвестиційно-інноваційної підсистеми) та аналіз загальних вхідних, вихідних грошових потоків. Також здійснюється факторний аналіз впливу ефективності інноваційної діяльності на рівень надійності підприємства, на рівень його платоспроможності, рентабельності, ділової активності, ліквідності балансу тощо.

Четвертий етап - ретроспективний аналіз інноваційної діяльності та оцінки досягнення підприємством стратегічних цілей. Необхідний для формування інформаційної бази та створення передумов для стратегічного управління, містить оцінку кількісних та якісних показників, що відображають ефективність інноваційної діяльності підприємства.

П'ятий етап (заключний етап аналізу) - оцінка впливу інноваційної діяльності на фінансовий стан підприємства, його позиції на ринку. Здійснюється аналіз причин, які стримують інноваційний розвиток, що дозволить у подальшому розробити заходи для розвитку інноваційної діяльності, підводиться підсумок щодо здійснення підприємством інноваційної діяльності порівняно з попереднім періодом.

3. Методичний інструментарій оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств

інноваційний господарюючий нововведення фінансування

Оцінка ефективності інноваційної діяльності повинна здійснюватися за певною методикою. Для формування цієї методики необхідно провести аналіз існуючих в науковій літературі методів оцінки ефективності інноваційної діяльності та визначити найбільш оптимальний з позиції відповідності:

1) авторському баченню сутності інноваційної діяльності та її ефективності;

2) особливостям інноваційної діяльності підприємств;

3) критеріальній базі оцінки ефективності інноваційної діяльності.

Характерною особливістю теорії оцінки ефективності інноваційної діяльності є наявність державних методичних положень, в рамках яких розвивалася вітчизняна наукова думка.Теоретико-методичні положення оцінки ефективності інноваційної діяльності почали формуватися за часів директивної економіки .

Детальне дослідження та систематизація основних положень, переваг та недоліків кожної з представлених методик дозволили виділити два основні періоди їх розвитку:

- 1959-1969рр. - методики, засновані на оцінці порівняльній ефективності;

- 1977-1988рр. - методики, що враховують фактор часу під час розрахунку ефективності. Принциповими особливостями цих методик є:

- здійснення розрахунку на основі нормативних коефіцієнтів, які визначалися директивно для різних галузей без економічного обґрунтування;

- більшість методик призначені для застосування лише в галузі виробництва (окрім методики 1961р - для будівництва);

- економічна ефективність, яка визначається на основі порівняння приведених витрат, потребує тотожності результатів кожного з варіантів за всіма ознаками;

- оцінка ефективності орієнтована лише на технічні інновації;

- суміжність методичних засад розрахунків ефективності інновацій та інвестицій;

- в якості грошового потоку виступає сума прибутку та капітальних вкладень, що суперечить сучасному загальноприйнятому визначенню грошового потоку як суми прибутку та амортизації;

- не враховується чинник ризику.

Саме ці особливості не дають змоги врахувати специфічні риси сучасної економіки, що унеможливлює їхнє широке застосування. На основі даних методик розвивалася й вітчизняна наукова думка. Так, в наукових працях запропоновані методи оцінки інноваційної діяльності для окремих галузей промисловості. Головних здобутком цих підходів було виконання розрахунків за весь термін служби нововведення, проте дані пропозиції обмежувалися лише диференціюванням видів техніки.

Таким чином, зазначені методики оцінки ефективності інноваційної діяльності були доцільні в тих умовах, в яких розроблялися, оскільки забезпечували прийняття рішень щодо доцільності впровадження інновацій на основі єдиних економічно обґрунтованих розрахунків, проте стають недоцільними в сучасних економічних умовах, тобто не можуть бути використані в ринковій економіці.

Слід зазначити, що на сучасному етапі ринкової трансформації економіки Україні існують державні методики оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності - як вітчизняні так і зарубіжні, які є дієвими.

Методичні підходи, викладені в даних методиках, містять ряд суперечностей та породжують проблемні аспекти, на яких також наголошують сучасні науковці :

- відсутність обґрунтування норми доходності на капітал (ставки дисконту) для розрахунку коефіцієнта дисконтування та показників, що визначають її рівень;

- не визначена схема розрахунку у випадку багаторічного інноваційного лагу;

- не визначена тривалість строку окупності, а також горизонти прогнозування економічного ефекту для короткострокових та довгострокових проектів;

- не визначені граничні кордони амортизаційного періоду нововведення (за який період визначати ефект);

- присутня невизначеність в схемах розрахунків окупності при різних (нерівномірних) щорічних доходах;

- відсутня чіткість в рекомендації з обґрунтування грошових потоків, тобто матеріальних витратах та доходах, а також способах їх обґрунтування;

- не визначені організаційні питання: коло виконавців за інноваційними проектами, особливо органів місцевого та регіонального управління;

- не визначені пріоритети, а також способи формування інноваційних фондів на рівні регіону, міста, підприємства.

Вирішенню цього та ряду інших проблемних питань щодо оцінки ефективності інноваційної діяльності присвячені дослідження сучасної науки в галузі інновацій .

Аналізуючи методи оцінки ефективності інноваційної діяльності, запропоновані в державних методиках та наукових працях, можна виділити два основні підходи: статичний та динамічний.

Статичний підхід полягає в розрахунку річних, короткострокових показників відносної економічної ефективності .Прихильниками цього підходу є багато сучасних науковців, серед яких

О.О. Маслак, С.В. Євтушенко, Б.В. Фурдас, В.І. Зазарченко та інші .Так, в роботі О.О. Маслак пропонується використовувати показник порівняльної ефективності як різниці між доходами та витратами, проте науковець виділяє лише комерційну та бюджетну ефективність. І, хоча комерційна ефективність повинна враховувати наслідки для всіх учасників інноваційних процесів ,розрахунок за даними позиціями не диференціюється.

У праці С.В. Євтушенко наводиться ряд показників ефективності інноваційної діяльності, а оцінка ефективності інноваційної діяльності виконується шляхом співставлення даних показників за варіантами. Не зважаючи на змістовність показників та їх економічну обґрунтованість, даний підхід є обмеженим, оскільки вимагає тотожності порівнюваних об'єктів за характеристиками, які входять до складу показників, що є неможливим у випадку принципової новизни продукту.

В дослідженні Б.В. Фурдас ефективність визначається з позиції приросту прибутку. Приріст прибутку формується за рахунок скорочення питомих витрат на матеріали, зростання продуктивності праці та обсягів виготовленої продукції. Причому для визначення додаткового прибутку від зростання продуктивності виготовлення продукції пропонується використовувати функцію попиту та пропозиції . Проте з позиції варіативного розподілу результатів, даний підхід є недоцільним, оскільки чітке прогнозування попиту та пропозиції на етапі створення інновації є неможливим.

Науковцями П. Микитюк, В.І. Захарченко запропоновано розраховувати інтегральний економічний ефект інноваційної діяльності. Так, в роботі В.І. Захарченко даний показник являє собою різницю між інтегральним доходом від реалізації інновації за рік та загальною сумою інвестицій на реалізацію інновацій, скоректовану на коефіцієнт ануїтету, який показує розмір постійних щорічних платежів та визначається табличним способом. Запропонований метод має на меті визначити загальний економічний ефект від реалізації інновації за весь період її реалізації підприємствами, які її впроваджують. Проте, існує ряд недоліків:

- по-перше, враховуються лише інвестиції, спрямовані на реалізацію інновації, без урахування витрат на її розробку та освоєння;

-по-друге, коефіцієнт ануїтету обмежує розрахунок умовою незмінності щорічних платежів, але відповідно до життєвого циклу інновації витрати розподіляються нерівномірно.

Динамічний підхід заснований на понятті «грошовий потік», що дозволяє врахувати вплив фактору часу, оскільки розрахунок ведеться за тривалий період . Цей підхід є більш розповсюдженим і використовуваним, він застосовується практично до будь-яких інноваційних заходів. Прихильниками даного підходу є як вітчизняні [так і закордонні науковці.

В роботах В.Г. Федоренка, О.А. Горобця, Г.Бірмана, Д. Норткота пропонується використовувати показники чистої дисконтованої вартості, внутрішньої норми прибутку, термін окупності, індекс прибутковості у традиційному вигляді буз урахування галузевої специфіки або умов створення та реалізації інновації.

В роботі Г. М. Возняка дані показники модифікуються з позиції умов фінансування, а саме - власних та запозичених коштів. Головним дискусійним моментом цього підходу є те, що в якості запозичених коштів приймається банківський кредит, а визначальним при дисконтуванні є ставка відсотків за кредитом.

В дослідженні П.В. Федорович використовується метод розрахунку народногосподарського ефекту, розроблений за часів директивної економіки. В якості ставки дисконту приймається нормативний коефіцієнт зі сталим значенням, проте його обґрунтування та порядок визначення не наводяться. Слід зазначити, що методи, які пропонуються в роботах Г.М. Возняка та П.В. Федорович призначені для визначення ефективності тільки технічних інновацій.

Цікавими є наукові праці Ю.В. Сотнікової та П.А. Орлова , в яких запропоновано методи з позиції сполучення статичних та динамічних оцінок. Незважаючи на їх комплексність та глибину досліджень, слід зазначити ряд суперечливих моментів.

У праці Ю.В. Сотнікової метод корегування чистого приведеного доходу базується на визначенні пріоритетності одного з альтернативних проектів шляхом визначення абсолютної ефективності та ефективності з урахуванням чинника (часу). Проте фактично він лише синтезує абсолютну та відносну ефективності, а термін окупності при цьому визначається лише з позиції повернення кредиту.

В дослідженні П.А. Орлова пропонується визначати інтегральний економічний ефект за умов тривалого інвестування на основі принципів визначення порівняльної ефективності. Проте усі складові визначаються за кожним роком життєвого циклу, в т.ч. й економія поточних витрат, хоча економічна доцільність даного показника після реалізації інновації може зникнути; інтегральний показник передбачає амортизацію на реновацію, що обумовлюється інвестиціями, тобто дана методика доцільна тільки для технічних інновацій, що носять поліпшуючий характер.

Цікавою є позиція А. В. Катаєва, згідно якої оцінка ефективності інноваційної діяльності визначається з позиції «втраченої вигоди». З цією метою науковець пропонує модифікацію чистого приведеного доходу, яка є економічно обґрунтованою. Проте до його складу відносяться такі показники, як період завершення продажу інноваційного товару за «підвищеною ціною» та приріст прибутку від продажу інноваційного товару, ймовірність чіткого прогнозування яких на етапі прийняття рішення щодо здійснення інноваційної діяльності дуже низька.



Висновок

В умовах трансформаційної економіки вирішальною умовою розвитку та стабільності підприємств є ефективність їх інноваційної діяльності. При цьому результативність інноваційної діяльності прямо залежить від того, наскільки точно проведено оцінку ефективності інновацій, наскільки адекватно визначено її методи, сформовано чітку стратегію та пріоритети розвитку інноваційної діяльності. Це дає можливість керівникам підприємств виявити як сильні, так і слабкі сторони цієї діяльності, та дозволяє приймати обґрунтовані раціональні управлінські рішення та ефективно керувати не тільки інноваційною діяльністю, але й забезпечувати успішний, довготривалий, стійкий розвиток підприємства в цілому.

Узагальнено показники оцінки ефективності інноваційної діяльності з різних методик за критеріями економічної, науково-технічної, соціальної ефективностей та новизни, застосування яких свідчать про неможливість формування об'єктивних висновків та доводять необхідність створення комплексної системи оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств.



Список використаної Літератури

1. Геєць, В. Інноваційно-інвестиційна діяльність в Україні // стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України. - Т.1: Економіка знань - модернізаційний проект України [Текст] / За ред. В.М. Гейця, В.П. Семиноженка, Б.Є. Кваснюка. - К.: Фенікс, 2007. -С. 285-302.

2. Денисюк, К.А. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології. Показники промислових підприємств, державна підтримка / К. А. Денисюк // Економіст. - 2005. - № 8. - С. 45-49.

3. Ендовицкий, Д. А. Организация контроля и анализа инновационной деятельности хозяйствующего субъекта [Текст] / Д. Ендовицкий, Н. Коменденко. - М. : Финансы и статистика, 2004. - 272 с.

4. Про інноваційну діяльність : закон України: від 4.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.zakon.rada.gov.ua 5. Методика визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво. - Київ. Мінекономіки і Мінфін. Наказ від 25.09.03.

6. Методика оцінки інноваційних проектів та діяльності технологічних парків: Затверджено наказом Міністерства економіки України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства промислової політики України від 21.11.2005 № 434/668/442.

7. Основные методические положения по определению экономической эффективности научно-исследовательских работ. - М.: Экономическая газета, 2008. - 32 с.

8. Інновації: проблеми науки та практики: [монографія] / А. О. Кизим, Ю. Б. Іванов та ін. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. -- 208 c.9. Катаєв А. В. Проблемні моменти розробки та впровадження істотних продуктових інновацій: фінансовий аспект / А. В. Катаєв, О. В. Юринець // Вісник Національного університету «Львівська політехніка. - Серія Економіка. - 2009. - С. 121-128.

10. Гриценко Л. Л. Методические аспекты оценки инновационных проектов как основная составляющая механизмаинвестиционного проектирования и бюджетирования / Л. Л. Гриценко, И. Д. Скляр // Вісник Сумського державного університету. - Серія Проблеми економіки та управління. - 2008. - №1. - С. 176-182.

Размещено на Allbest.ru

...