Оцінка підприємницьких ризиків

З дисципліни «Обґрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків»

1. Оцінка підприємницьких ризиків

Економічний ризик - об'єктивно-суб'єктивна категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру (ступеня) досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв'язків.

Об'єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.

Під суб'єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єкта ризику.

Джерело ризику - це чинники (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів (конфліктність).

Під інформаційною сітуіацією будемо розуміти певний ступінь градації невизначеності знаходження середовища в одному із станів заданої множини, якою володіє суб'єкт управління (менеджер) в момент прийняття рішення.

Мета аналізу ризику - дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.

Тому аналіз може проводити кожен учасник проекту. Розрізняють такі види аналізу ризику:

- якісний - визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику;

- кількісний - передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту вцілому.

2. Якісний аналіз ризиків

Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів.

Перший аспект пов'язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішними так і майбутніми наслідками. Проблеми ризику повинні розглядатися та враховуватися як під час розробки стратегії, так і у процесі реалізації оперативних задач. Характер стратегічних підходів слід визначити в межах загальної стратегії.

Другий аспект якісного аналізу ризику пов'язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів економічного життя. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керування ними неможливі реальні якісні пертворення в соціально-економічному житті. Необхідно виявити: кому ризик корисний? Чиїм інтересам відповідає?

До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків.

Як правило, даний вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом. До основних переваг даного методу належить: можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Однак експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка достатньо суб'єктивний і не завжди дає змогу дати незалежну характеристику події, що аналізується.

Процедура експертної оцінки ризику передбачає:

- визначення видів ризику і граничного рівня його припустимої величини;

- встановлення ймовірності настання ризикової події і небезпечності даного ризику для успішного завершення проекту;

- визначення інтегрального рівня з кожним видом ризику і вирішення питання про прийнятність даного виду ризику для учасників проекту.

У разі невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій). Що відображають життєвий цикл проекту, визначають ключеві події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт.

За результатами побудови дерева рішень встановлюються ймовірність та ефективність кожного сценарію розвитку проекту, а також інтегральна ефективність самого проекту. Ризик за проектом може вважатися прийнятним у випадку позитивної величини інтегрального показника ефективності проекту.

ризик варіація прибуток інвестиційний

3. Методи кількісного аналізу ризиків

Існує декілька класифікацій методів кількісного аналізу. За однією із них, для кількісного аналізу ризиків використовують статистичний метод, метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат), аналітичний метод, метод аналізу чутливості (критичних значень), нормативний метод, метод експертних оцінок, метод аналізу ризику з використанням дерева рішень, метод аналогій. За іншою: аналогові методи оцінки рівня ризику, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.

Виділяють ще таку класифікацію методів кількісного аналізу: метод ймовірностей, метод експертного аналізу ризиків, метод аналогів, метод аналізу показників граничного рівня, метод аналізу чутливості проекту, метод сценаріїв розвитку проекту, метод побудови дерева рішень проекту, імітаційні методи.

Одним із найпоширеніших методів кількісної оцінки ризику є статистичний метод. Спочатку він використовувався в системі PERT для визначення очікуваної тривалості кожної роботи і проекту в цілому. Даний метод базується на аналізі коливань оціночного показника (величині втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності). Суть цього методу полягає в тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення збитків аналізуються всі статистичні дані, що стосуються результативності здійснення фірмою розглянутих операцій.

Останнім часом широко застосовується різновид даного методу - метод Монте-Карло, який за допомогою імітаційного аналізу дозволяє встановлювати ймовірності та величини змін оціночних характеристик проекту при можливому настанні несподіваних кризових ситуацій. Даний метод вимагає побудови і серйозних досліджень математичних моделей. Побудова моделі розпочинається з визначення функціональних залежностей у реальній системі, які згодом дозволяють одержати кількісне рішення, використовуючи теорію ймовірностей і генератор випадкових чисел. Застосування цього методу потребує спеціальної програмної підтримки.

Наступним широко розповсюдженим методом кількісного аналізу проектного ризику є аналіз доцільності витрат. Даний метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості проекту і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику, оскільки витрати з кожного конкретного напрямку, а також з окремих елементів мають неоднаковий ступінь ризику. Такий підхід раціональний тим, що дає можливість виявити «вузькі» місця в діяльності проекту з погляду ризикованості, а потім розробити шляхи їх ліквідації.

Виділяють два його різновиди: 1) фіксація фінансового стану підприємства (оцінка фінансової стійкості); 2) зіставлення фінансової стійкості підприємства до і після впровадження аналізованого проекту (оцінка доцільності витрат).

Віднесення фактичного або прогнозованого (у результаті впровадження проекту) стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості), і відповідно, областей ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або позикових) для формування запасів і покриття витрат, пов`язаних з виконанням розглянутих проектів.

Метод експертних оцінок дозволяє оцінювати ступінь ризику різних видів виробничо-збутової і фінансової діяльності підприємств в умовах дефіциту інформації або при визначенні ступеня ризику такого напряму діяльності, що не має аналогів. Оцінка ризику виконується на основі суб`єктивних думок експертів-фахівців у конкретній галузі діяльності. Суть методу експертних оцінок полягає в тому, що команда проекту виділяє певну групу ризиків і розглядає, яким чином вони впливають на його реалізацію. Цей розгляд зводиться до подачі бальних оцінок за ймовірність виникнення того чи іншого виду ризику, а також ступеня його впливу на діяльність проекту.

Аналітичний метод для оцінки ризику передбачає використання традиційних показників, які застосовуються при оцінці ефективності інвестиційних та інноваційних проектів: період окупності, внутрішня норма прибутковості, індекс рентабельності, чистий приведений дохід. Порівнюючи значення перерахованих показників альтернативних проектів, визначають їхній ступінь ризику .

Останнім із цієї групи методів кількісного аналізу ризику є аналогові методи оцінки рівня ризику. Суть методу використання аналогів полягає у тому, що для аналізу ризику, яким може бути обтяжений новий проект, корисними можуть стати дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику подібних за суттю проектів, що були виконані раніше. За цими даними можна зробити певні висновки загального характеру. При використанні аналогів застосовують бази даних та знань стосовно чинників ризику.

Ці бази даних створюються на основі матеріалів з літературних джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фахівців (менеджерів проектів) тощо.

Отримані дані обробляють для вияву залежності причин з метою врахування потенційного ризику під час реалізації нових проектів.

Ще одними із сучасних методів кількісного аналізу проектного ризику є методи теорії нечітких множин, які реалізуються через впровадження дій математичного моделювання, а саме: фуззікації, нечіткого аналізу, дефуззікації, що дає можливість проаналізувати вплив заданої нечіткої інформації на показники ефективності проекту, значення критеріїв його якості та інше.

Використовуючи дані методи, експерти формують не точкові ймовірнісні оцінки, а задають розрахунковий коридор значень параметрів. Результат оцінюється експертами також як нечітке число зі своїм розрахунковим розкладом (ступенем нечіткості). Таким чином, дослідник оперує не непрямими оцінками, а прямими проектними даними про розкиданість параметрів. Це і є перевагою даної групи методів . Результати дослідження свідчать про доцільність використання не якогось одного, а групи методів кількісного аналізу та управління проектними ризиками. Використання кількох різних методів забезпечує повноту, об`єктивність та обґрунтованість рішень щодо управління проектними ризиками. Крім того, дуже перспективними є методи, що базуються на теорії нечітких множин, тому подальші дослідження слід зосередити саме на розвитку даної групи методів.

Задача 1.

Адміністрація театру вирішує, скільки потрібно замовити програмок для вистав. Вартість замовлення -- 200 грн плюс 0,3 грн за одиницю. Програмки продаються по 0,6 грн за одиницю, до того ж дохід від реклами становить додатково 300 грн. З минулого досвіду відоме відвідування театру:

Таблица 1

Очікується, що 30 % відвідувачів купують програмки. Побудуйте платіжну матрицю доходів і визначте, скільки програмок необхідно замовити театру, за допомогою таких критеріїв, як: математичне сподівання, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

Зробіть висновок щодо кількості програмок, використовуючи критерії Байєса, Вальда, Лапласа, Севіджа й Гурвіца

1. Побудуємо матрицю прибутку (втрачених можливостей).

Пропозиція складає 30% від відвідувачів театру.

4000 * 0,3= 1200 відвідувачів;

4500 * 0,3= 1350 відвідувачів;

5000 * 0,3= 1500 відвідувачів;

5500 * 0,3= 1650 відвідувачів;

6000 * 0,3= 1800 відвідувачів;

Таблица 2

Заповнюємо матрицю

а₁₁ = (1200*0,6+300) - (1200*0,3+200) = 1020 - 560 = 460 грн.

Дохід з кожної програмки 0,3 грн. (Продаж по 0,6 грн. - вартість замовлення по 0,3 грн.)

а₂₂= 460 + (1350 - 1200) * 0,3 = 460 + 150*0,3=460+45 = 505 грн

а₃₃ = 505 + 45 = 550 грн.

а ₄₄ = 550 + 45 = 595 грн.

а ₅₅ = 595 + 45 = 640 грн.

Розраховуємо незадовільний попит

а₂₁ = (1200*0,6+300) - (1350*0,3+200)= 1020 - 605 = 415 грн

Знаходимо різницю між а₁₁ та а₂₁. Вона складає 45 грн. та заповнюємо матрицю.

Розраховуємо показники кількісної оцінки ризиків математичного сподівання, дисперсію, середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації.

Таблица 3

Математичне сподівання дискретної випадкової величини - це сума парних добутків всіх можливих значень випадкової величини на відповідні їм імовірності:

==хр+ хр+…хр+…хр.

для варіанта А1: М?₁= 460*0,1+460*0,3+460*0,3+460*0,2+460*0,1= 460

для варіанта А2: М?₂= 415*0,1+505*0,3+505*0,3+505*0,2+505*0,1= 496

для варіанта А3: М?₃= 370*0,1+460*0,3+550*0,3+550*0,2+550*0,1= 505

для варіанта А4: М?₄= 325*0,1+415*0,3+505*0,3+595*0,2+595*0,1= 487

для варіанта А5: М?₃= 280*0,1+370*0,3+460*0,3+550*0,2+640*0,1= 451

Оцінка ризику на основі дисперсії. Чим більше стратегія, тим більше ризиком володіє стратегія.

· Дисперсія дискретної випадкової величини має такий вигляд:

,

де і називається стандартним відхиленням величини від її середнього значення ; -- це оператор дисперсії випадкової величини.

для варіанта А₁: D₁= (460-460)²*0,1+(460-460)²*0,3+(460-460)²*0,3+(460-460)²*0,2+(460-460)²*0,1=0

для варіанта А₂: D₂= (415-496)²*0,1+(505-496)²*0,3+(505-496)²*0,3+(505-496)²*0,2+(505-496)²*0,1=729

для варіанта А₃: D₃= (370-505)²*0,1+(460-505)²*0,3+(550-505)²*0,3+(550-505)²*0,2+(550-505)²*0,1=3645

для варіанта А₄:D₄= (325-487)²*0,1+(415-487)²*0,3+(505-487)²*0,3+(595-487)²*0,2+(595-487)²*0,1=7776

для варіанта А₅: D₅= (280-451)²*0,1+(370-451)²*0,3+(460-451)²*0,3+(550-451)²*0,2+(640-451)²*0,1=10449

Середньоквадратичне відхилення показує, на скільки в середньому відхиляються індивідуальні значення ознаки від їх середньої величини ^[/

Чим більше величина середньоквадратичного відхилення, тим ризикованіше дане управлінське рішення

; ; ;

Коефіцієнт варіації - це відносна величина, що розраховується як відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної (математичного чекання)

За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися в межах від 0 до 100%. При цьому, чим менше його значення, тим велика стабільність прогнозованої ситуації, а отже, і менший ступінь ризику і, навпаки, чим більше його значення, тим більше високий ступінь ризику даного заходу або напрямку діяльності.

; ; ;

За кількісною оцінкою ризиків найбільш ймовірним прибуток можна отримати за умови виконання стратегії А₂ (замовлення 1350 програм). За виконання цієї стратегії недоотримання очікуваного прибутку в розмірі 496 тис. грн. стане 5,44%.

Розрахуємо систему статистичних критеріїв ефективних та ризикових рішень.

Таблица 4

Критерії Байєса. Це критерій максимізації середнього очікуваного доходу. Критерій Байєса називається також критерієм максимуму середнього виграшу.

КБ₁₁= 460*0,1+460*0,3+460*0,3+460*0,2+460*0,1= 460

КБ₂₂= 415*0,1+505*0,3+505*0,3+505*0,2+505*0,1= 496

КБ₃₃= 370*0,1+460*0,3+550*0,3+550*0,2+550*0,1= 505

КБ₄₄= 325*0,1+415*0,3+505*0,3+595*0,2+595*0,1= 487

КБ₅₅= 280*0,1+370*0,3+460*0,3+550*0,2+640*0,1= 451

Критерій Вальда є критерієм крайнього песимізму, оскільки статистик вважає, що "природа" діє проти нього найгіршим чином. Це критерій гарантованого результату.

Критерій Вальда забезпечує максимізацію мінімального виграшу або, що теж саме, мінімізацію максимального програшу (втрат), який може виникнути при реалізації однієї зі стратегій.

Кв=max_imin_ja_ij

Критерій Лапласа. Цей критерій ще називається "принципом недостатнього обґрунтування", і, згідно з ним, припускається, що всі стани природи рівноймовірні. У такому разі обирати слід таку стратегію:

Кл₁₁=

Кл₂₂=

Кл₃₃=

Кл₄₄=487

Кл₅₅=

За критерієм Севіджа кращим є рішення, при якому максимальне значення ризику буде найменшим, тобто

Кс=min_imax_jr_ij,

де r_ij - значення матриці ризиків. = ?_j-a_ij

Побудуємо матрицю ризиків.

Таблица 5

Критерій коефіцієнта оптимізму (критерій Гурвіца). В реальності, особа яка приймає рішення, не є абсолютним песимістом або абсолютним оптимістом. Звичайно вона знаходиться десь поміж цими крайніми позиціями. У відповідності до таких передбачень і використовується критерій коефіцієнта оптимізму. Для математичної формалізації коефіцієнта оптимізму до його формули вводиться коефіцієнт , який характеризує (у долях одиниці) ступінь відчуття особою, яка приймає рішення, що вона є оптимістом. Вибирається при цьому стратегія, яка забезпечує:

К_Г=max_і[?mіn а_ij ) + (1- ?max)(min а_ij)].

де ? визначається від 0 до 1 та показує схильність особи, що приймає рішення до оптимизму чи песемизму. При ? = 1 критерій Гурвіца перетворюється на критерій Вальда; при ? = 0 - на критерій "крайнього оптимізму", що рекомендує обрати ту стратегію, за якої найбільший виграш у рядку є максимальним.

Припустимо, що ?_min = 0.4, ?_max=0.6

Таблица 6

Аналізуючи обчислені критерії оптимальний ймовірним прибуток можна отримати за умови виконання стратегії А₃ (замовлення 1500 програм).

Якщо людина, яка приймає рішення про випуск продукції, має таку шкалу корисності доходу, то який варіант вона обере? Розрахуйте її премію за ризик.

Таблица 7

За даними будуємо графік функції корисності:

Рис. 1 Графік корисності доходу

Розглянувши графік користності робимо висновок, що особа схильна до ризику.

За отриманими критеріями Байєса вибираємо найкращий (КБ = 505) і знаходимо точку перетину з осью "корисності" значення корисності при даному прибутку.Значення корисності при прибутку 505 тис. грн становить 10,4.

Розрахуємо премію за ризик.

= 505-0,3*100= 475 грн.

Премія за ризик складає 475 грн.

Задача 2.

Інвестиційна компанія, що має рівень систематичного ризику -- 1,4, бажає впровадити в дію новий інвестиційний проект, рівень систематичного ризику якого -- 1,75. Планується, що новий інвестиційний проект у загальній структурі капіталу компанії займе 20 %.

Безризикова ставка -- 9 %, середня дохідність ринку -- 19 %. Визначте, якою має бути очікувана дохідність цієї компанії до й після впровадження нового проекту, якою має бути необхідна дохідність нового інвестиційного проекту? Побудуйте лінію надійності ринку компанії. Про що вона свідчить?

Систематичний ризик позначається через ?-коефіцієнт. Він характеризує залежність між середньою дохідністю ринкового портфеля та ціною окремого ринкового інструменту, який входить до його складу. Вказаний коефіцієнт може бути розрахований стосовно окремих акцій, інших об'єктів інвестування чи портфелів інвестицій.

Важливим практичним значенням коефіцієнта ? є можливість використання його для оцінки того, наскільки очікуваний доход за конкретним видом акцій компенсує ризикованість вкладень у ці акції. Інакше кажучи, він дає змогу визначити, якою має бути прибутковість ризикової акції D_з , залежно від середньо ринкової прибутковості D_с на даний момент і прибутковості без ризикових вкладень D_б. Для цього використовується формула:

D_з=D_б+?*(D_с-D_б)

де D_б - рівень прибутку за безризиковими інвестиціями;

D_с - середній рівень прибутку на інвестиційному ринку;

? - коефіцієнт, який характеризує рівень систематичного ризику за проектом.

Підставляемо данні в формулу та визначемо рівень доходності інвестиційної компанії

D_З1= 0,09 + (0,19 - 0,09) * 1,4 = 0,23 або 23,0 %

Найдемо прибутковість компанії за новим проектом.

D_З2= 0,09 + (0,19 - 0,09) * 1,75 = 0,265 або 26,5 %

Доходність компанії після впровадження проекту становить

D_з = 23*0,8+26,5*0,2 = 18,4 + 5,3 = 23,7 %

рис. 2.1. Лінія надійності ринку

Як видно з грфіку, після впровадження проекту надійність компанії зросте.

Література

1. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. -- К.: ТОВ Борисфен-М, 1996. -- 336 с.

2. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 292 с.

3. Камінський А.Б. Економічний ризик та методи його вимірювання. -- К.: Козаки, 2002. -- 120 с.

4. Донець Л.І.Обгрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків -

5. Lviv P- lytechnic Nati- nal University Instituti- nal Rep- sit- ry

6. Клименко С.М., Дуброва О.С. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 188 с.

Размещено на Allbest.ru