Критична оцінка висловлювання: "Біда економіки полягає в тому, що вона не є практичною наукою. Їй доводиться дуже багато уваги приділяти теорії і недостатньо уваги фактам"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство фінансів України

Індивідуальна науково-дослідницька робота

Критична оцінка висловлювання: "Біда економіки полягає в тому, що вона не є практичною наукою. Їй доводиться дуже багато уваги приділяти теорії і недостатньо уваги фактам"

Дніпропетровськ 2011

План

економічний теорія господарський наука

Вступ

1. Історичні етапи розвитку економічної думки

2. Предмет економічної теорії

3. Методи економічних досліджень

4. Економічні закони, принципи і економічні категорії

5. Функції економічної теорії

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Економіка -- теорія управління господарством, суспільними господарськими системами різних розмірів (від домогосподарства до загальнолюдського глобального господарства планети Земля), різних видів (натуральне і грошове) і різних епох.

Економіка - це основа життя людини і суспільства, адже вона утримує усі інші галузі діяльності. Наука, культура, соціальна сфера, мораль, політика, ідеї - усе це людство може дозволити собі лише тому, що для цього є відповідні економічні умови. Складність сучасного стану розвитку національної економіки пов'язана з її ринковою трансформацією. Вона знаходить вияв у роздержавленні, приватизації, демонополізації господарства, пошуку інноваційних форм, шляхів зміцнення фінансової системи, поглибленням інтеграції у світове господарство.

Суспільна наука, що вивчає ефективне використання обмежених ресурсів, розглядає питання організації та управління виробництва, розподілу, обміну, збуту й споживання товарів та послуг. Термін походить від давньогрецького слова п?кпнпмЯб (ойкономія, "управління домогосподарством") від п?кпт (ойкос, "дім") + ньмпт (номос, "звичай" чи "право").

Ціль економіки пояснити як працюють господарства. Економіка проявляє себе у суспільному житті не тільки крізь бізнес, фінанси, державні інститути, але й у злочинності, освіті, релігії та інших соціальних сферах як війна та наука.

Частіше всього економіку поділяють на мікроекономіку (мала економіка) яка ставить за мету дослідити поведінку фірм, окремих людей, сім'ї та макроекономіку (велика економіка) яка вивчає країни, великі інтернаціональні об'єднання та світ в цілому. В економіці важливу роль має статистика.

Історія економіки розповідає про те, що перші великі господарські системи відомі ще в часи античності - храмові держави-міста-господарства стародавнього Єгипту і Вавилону, поліси старожитньої Греції тощо.

Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій. Очевидно, уже в первісному суспільстві люди замислювались над економічними явищами. Але ці їхні погляди ще не складалися в будь-яку систему. Перші спроби систематизації економічних поглядів можна віднести до стародавньої доби й середньовіччя. Проте й вони ще не склались у наукові системи.

Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI--XVII ст. -- в епоху меркантилізму, хоч і тоді дослідники займалися аналізом тільки окремих економічних проблем.

Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій. Очевидно, уже в первісному суспільстві люди замислювались над економічними явищами. Але ці їхні погляди ще не складалися в будь-яку систему. Перші спроби систематизації економічних поглядів можна віднести до стародавньої доби й середньовіччя. Проте й вони ще не склались у наукові системи.

1. Історичні етапи розвитку економічної думки

З моменту виникнення людства господарська, економічна діяльність стала невід'ємною складовою його життя. Від правильного раціонального ведення господарства часто залежало виживання не лише окремої людини, а й цілих народів і держав. Тому людей цікавило: яким чином влаштована економіка, як правильно вести господарство, як надбати, зберегти та примножити багатство? Елементи економічних знань з'явились ще в стародавні часи. Особливого розквіту економічна думка досягла в античному світі у вченнях Ксенофонта, Платона, Аристотеля. Однак економічні вчення не виділялись в самостійну науку, а були складовою частиною релігійних, філософських та інших вчень. Поштовхом для виникнення економічної теорії як самостійної науки стало зародження і розвиток капіталізму. Вона зароджується в середні віки й пройшла такі основні етапи розвитку.

Етап 1. Меркантилізм (XV-XVII ст.). Поширення меркантилізму пов'язане з розвитком торгівлі й виникненням торгового капіталу, а також зміцненням та зростанням ролі європейських держав. Це знайшло відображення в особливостях поглядів меркантилістів. Однією з головних проблем для меркантилістів було примноження багатства держави, нації. Багатство ж ототожнювалось з грошима, золотом. Чим більше золота в країні - тим вона багатша. Оскільки притік золота в країну давав експорт, то меркантилісти вважали, що багатство створюється у сфері торгівлі. Звідси й назва течії (від італійського mercante - торговець, купець). Задля примноження багатства держави, меркантилісти виступали за державне регулювання економіки, перед усім через політику протекціонізму - обмеження імпорту, заборона вивозу грошей. Основні представники меркантилізму: У. Стаффорд, Т. Мен, Г. Скаруффі, А. Монкретьєн, І. Посошков. Меркантилісти здійснили вагомий вклад у розвиток економічної науки: вони розвинули ідею грошового і торгового балансу, номіналістичну та металістичну теорію грошей, ідею державної економічної політики. Французький меркантиліст А. Монкретьєн у 1615 р. дав назву економічній науці - політична економія.

Етап 2. Класична політекономія (XVII-XIX ст.). Даний етап пов'язаний із розвитком капіталізму у сфері виробництва. Він представлений школою фізіократів у Франції (Ф. Кене, А. Тюрго) і класичною школою в Англії (У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо). Заслугою представників класичної політекономії стало перенесення аналізу у сферу виробництва. Вони вважали, що багатство створюється не в сфері торгівлі, а у виробництві. Однак фізіократи продуктивним вважали лише сільське господарство. На їх думку лише сільське господарство створює новий продукт, а отже, примножує багатство суспільства. Промисловість лише видозмінює його форму тому є непродуктивною. На відміну від фізіократів, представники класичної політекономії продуктивним вважали будь яке виробництво, як сільськогосподарське, так і промислове й виступали за сприяння його розвитку. Умови розвитку виробництва й збільшення багатства народів класики вбачали у розвитку економічної свободи, лібералізації ринків й відмові від державного втручання в економічну діяльність. Тому виступали з критикою меркантилізму. Представники класичної школи намагались виявити об'єктивні закони економічного розвитку, заклали основу наукового методу економічної науки, перед усім, абстрактно-теоретичного, сформулювали основний теоретичний і понятійний апарат те заклали основні напрямки розвитку економічної науки.

Етап 3. Охоплює (XIX-XX ст.). Зрілий капіталізм та його протиріччя викликали появу двох основних напрямків розвитку економічної науки: прагматичного і пролетарського. Прагматична економічна теорія - основну увагу зосереджує на проблемах найбільш ефективного використання обмежених ресурсів, обмежується описом функціональних зв'язків, не проникаючи в глибинну сутність економічних явищ. З 30-х років ХІХ ст. вона стала домінуючим напрямком. Засновники: Т. Мальтус, Дж. Мілль, Ж.Б. Сей. До цього напрямку належать А. Маршалл, Дж.М. Кейнс, Ф. Хайєк, П. Самуельсон. Головна заслуга даного напрямку - це розробка теорії ринку, дослідження механізмів його функціонування, а також механізмів здійснення державної економічної політики. Пролетарська політекономія. Основоположники - К. Маркс, Ф. Енгельс. Основний об'єкт вивчення - економічні відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва. Увагу зосереджено на протиріччях капіталістичного способу виробництва й зроблено висновок про невідворотний перехід до соціалізму. Даний напрямок суттєво вплинув на суспільно-політичний розвиток держав, трансформацію їх соціально-економічних систем.

Етап 4. Сучасний етап. Відбувається зближення двох напрямків, основане на поєднанні позитивних сторін прагматичної (аналіз функціональних зв'язків) і марксистської політекономії (вивчення соціальних проблем). Тут представлені такі основні напрямки:

- економічний лібералізм. Не визнають необхідності державного втручання в економіку;

- економічний дирижизм. Обґрунтовують необхідність системного регулювання економіки;

- інституціоналізм. Вважають рушійними силами економічного прогресу позаекономічні фактори (психологія, право й т.п.);

- марксизм;

- неолібералізм. Обґрунтовують необхідність поєднання державного регулювання й принципів вільної конкуренції;

- кейнсіанство. Обґрунтовують необхідність державного регулювання процесів відтворення;

- неокласицизм. Допускають часткове втручання держави в економіку, але лише з метою забезпечення свободи дій ринкових сил;

- монетаризм. Це найбільш впливова течія неокласицизму, яка віддає перевагу регулюванню сфери грошового обігу.

2. Предмет економічної теорії

З огляду на різноманітність і багатогранність економічної діяльності людини, різноманітними і багатогранними є проблеми, які досліджуються економічною наукою, а також і аспекти їх розгляду. Тому в економічній науці немає одного загальноприйнятого визначення предмета дослідження. Для різних шкіл і напрямків економічної науки характерне своє розуміння предмета. Економічна теорія виникає як наука про багатство. Природа багатств народів та фактори, що на нього впливають були предметом дослідження для меркантилістів і класичної політекономії. Предметом економічної теорії можна також вважати економічні закони, яким підпорядкований розвиток економіки. Таке аспект дослідження характерний і для класичної політекономії і для марксизму. Марксистська економічна теорії вважає предметом дослідження виробничі відносини, які виникають між людьми у процесі виробництва. Деякі школи (інституціоналізм) предметом дослідження роблять різноманітні інститути, що визначають економічну поведінку людей та функціонування економіки. Предметом економічної теорії є і поведінка економічних суб'єктів у тих чи інших умовах, а також принципи, на яких ґрунтується прийняття рішень економічними суб'єктами по найбільш ефективному використанню обмежених ресурсів. Такий аспект характерний для основних течій сучасної західної економічної теорії. Очевидно, що з розвитком економіки, буде розвиватись і предмет економічної теорії, з'являтимуться все нові й нові його визначення.

3. Методи економічних досліджень

Під методом економічної теорії розуміють сукупність прийомів і способів, за допомогою яких здійснюється дослідження економічних явищ та процесів. Метод економічної теорії включає різні елементи й об'єднує як загальнонаукові принципи і методи так і специфічні.

Найбільш загальним науковим принципом є принцип діалектики. Він передбачає дослідження усіх економічних явищ і процесів у взаємозв'язку і взаємозалежності. Цей принцип реалізується через такі основні методи.

Метод наукової абстракції. Він означає відмежування від усього випадкового, несуттєвого, проникнення в сутність економічних явищ і процесів.

Метод системного аналізу. Полягає у виявленні координації і підпорядкування економічних категорій і законів, які б відображали об'єктивну структуру суспільного організму.

Метод аналізу і синтезу. У процесі аналізу йде розчленовування об'єкта на складові, дослідження окремих частин. Завдяки цьому здійснюється перехід від видимого, конкретного до абстрактного. У процесі синтезу знання про частини узагальнюються, зводяться в єдине ціле.

Методи індукції та дедукції. Індукція - метод пізнання від окремого до загального. Дедукція - від загального до одиничного.

Економіко-математичні і статистичні методи. Полягають у визначенні кількісних параметрів процесів, що досліджуються.

Метод економічного моделювання. Він полягає у формальному описі економічних процесів і явищ, який дозволяє абстрактно відображати реальне економічне життя.

Метод логічного й історичного аналізу. Суть його у тому, що економіка досліджується в конкретних історичних умовах, при цьому відкидаються випадкові явища й виявляється загальна логіка економічного розвитку.

Метод економічного експерименту. Він полягає у штучному відтворенні економічних явищ і процесів з метою їх дослідження і подальшого впровадження у практику.

Суспільна практика. Це завершальна ланка методу економічної теорії. Практика дозволяє виявити істинність або помилковість вироблених теоретичних абстракцій.

4. Економічні закони, принципи і економічні категорії

Досліджувані економічною теорією економічні процеси і явища дістають відображення в системі економічних категорій і законів.

Економічна категорія - узагальнене теоретичне поняття яке відображає суттєві характерні риси та властивості економічних явищ і процесів. Наприклад, товар, гроші, вартість, ринок, попит і пропозиція та ін.

Економічні закони - це об'єктивні, суттєві, стійкі, такі, що постійно повторюються причинно-наслідкові зв'язки та взаємозалежності між економічними явищами і процесами. Економічні закони є об'єктивними, тобто існують незалежно від усвідомлення їх людиною. Проте, на відміну від законів природи, реалізовуються вони лише через діяльність людей. Тому вони являються законами суспільних дій людей і є формою прояву економічних відносин. Людина не може змінити економічні закони, проте їх знання дозволяє більш ефективно здійснювати економічну діяльність, уникати небажаних її наслідків, покращувати її суспільні результати.

Економічні закони мають історичний характер, тобто розвиваються разом з історичним розвитком суспільства. В своїй сукупності вони утворюють систему економічних законів. Вона включає в себе всезагальні, загальні і специфічні економічні закони.

Всезагальні економічні закони властиві любому типу економічної системи й відображають загальні основи економічного розвитку. (закон економії робочого часу, закон зростання потреб). Ці закони діють на усьому періоді існування економічної діяльності.

Загальні - діють в межах кількох економічних систем, які характеризуються спільними економічними умовами. (Наприклад, закони товарного виробництва, закони грошового обігу).

Специфічні - діють лише в межах однієї економічної системи. Стосовно цих законів в економічній науці немає єдиної точки зору. Прикладом їх вважають основний економічний закон способу виробництва, наприклад, закон максимізації прибутку для капіталізму вільної конкуренції, або закон стабілізації фінансового положення для сучасного капіталізму.

5. Функції економічної теорії

Економічна теорія є фундаментальною економічною наукою, яка утворює базу для розвитку суспільної теорії та практики. Тому вона виконує ряд важливих функцій.

Пізнавальна функція.

Економічна теорія досліджує сутність економічних явищ і процесів, відкриває закони, яким підпорядкована економічна діяльність. Завдяки цій функції економічна теорія озброює людство необхідними знаннями у сфері економіки.

Методологічна функція.

Суть цієї функції зводиться до того, що економічна теорія є теоретико-методологічною базою для усіх економічних наук. Саме вона здійснює опрацювання методів та засобів наукового дослідження, розробляє понятійний та теоретичний апарат, необхідний усім економічним наукам.

Світоглядна функція полягає у тому, що економічна теорія формує певний стиль мислення, впливає на сприйняття, розуміння, оцінку економічних процесів, а отже, визначає світогляд людей.

Практична функція полягає в розробці рекомендацій щодо підвищення ефективності економічної діяльності, застосування принципів раціонального господарювання і управління виробництвом, обґрунтуванні економічної політики держави.

Прогностична функція. Ця функція в економічній літературі виділяється відносно недавно й пов'язана з особливостями функціонування сучасної економіки й зростанням важливості прогнозування економічного розвитку. Суть ї полягає у тому, що економічна теорії розробляє наукові та методологічні основи передбачення перспектив соціально-економічного розвитку у майбутньому.

З огляду на те, що економічна теорія, з одного боку, вивчає об'єктивну економічну дійсність, а з іншого - впливає на економічну поведінку людей, прийнято виділяти позитивну і нормативну економічну теорію.

Позитивна економічна теорія - відображає економічні явища такими, якими вони є в дійсності, не вдаючись до етичних оцінок. До позитивної теорії відноситься пізнання об'єктивних економічних законів.

Нормативна економічна теорія - вивчає, як можна змінити економіку відповідно вимогам суспільства, існуючим моральним критеріям, поняттям соціальної справедливості.

До сфери нормативної теорії відноситься економічна політика.

Економічна теорія є теоретичною і методологічною базою для системи економічних наук, а також і для ряду суспільно-політичних наук.

До наук, з якими тісно пов'язана економічна теорія можна віднести:

- галузеві економічні науки (економіка промисловості, сільського господарства, промисловості, будівництва та ін.);

- міжгалузеві економічні науки (економічна географія, демографія, економіка природокористування та ін.);

- функціональні економічні науки (фінанси, кредит, маркетинг, менеджмент та ін.);

- інформаційно-аналітичні (статистика, аналіз господарської діяльності);

- історико-економічні науки (історія, економічна історія, історія економічної думки);

- соціально-політичні науки (філософія, соціологія, психологія, право);

- природничі науки (математика).

Ці науки використовують теоретичний апарат, категорії, закони відкриті економічною теорією.

Водночас, економічна теорія в, свою чергу, опирається на розробки та практичний досвід накопичений цими науками.

Таким чином для економічної теорії характерним є широкий та міждисциплінарний підхід як у методологічному апараті так і у виборі об'єктів дослідження.

Висновок

Я вважаю, що сучасне і майбутнє економічних перетворень пов'язане з розробкою нової теоретичної бази, об'єктивною необхідністю подолання застарілих догм і стереотипів мислення минулого та ґрунтовної розробки наукових концепцій майбутнього прогресу як надійного фундаменту стратегії і тактики загальнодержавної економічної політики. Саме вона орієнтує і диктує визначення цілей і завдань, методів і способів їх досягнення

Будь-яку науку формують дві складові: теорія і практика,які взаємно обумовлюють один одного. теорія без практики мертва, практика без теорії сліпа. Теорія як така являє систему знань, що дає цілісне уявлення про якийсь об'єкт або явище. Економічна теорія - це система знань про економіку як господарство. Це наукові знання, так як вони мають певні ідеї, положення, формули, категорії та поняття. Тому, приступаючи до вивчення економічної теорії, студент тим самим ставить перед собою завдання: освоїти економічну теорію як основу всієї економічної науки, що дає загальне уявлення про економіку як сфері діяльності людини.

Загальна економічна теорія є фундаментом конкретних економічних теорій. Важливою особливістю конкретних економічних дисциплін є їх тісний зв'язок з практикою, тому що головне їхнє призначення складається в тому, щоб навчити працювати в певній сфері економіки: у галузі управління, бухгалтерського обліку, банківської справи і т.д. Ось чому ці науки називаються прикладними. Загальна економічна теорія теж пов'язана з практикою. Цей зв'язок здійснюється передусім через конкретні економічні дисципліни, так як в їх основі лежить загальна економічна теорія. крім того, вона дає знання, які можуть стати в нагоді в житті будь-якого людині. Економічна теорія особливо необхідна тим, хто приймає економічні рішення, проводячи економічну політику на мікрорівні, рівні окремого підприємства або на макрорівні. Рівні всього народного господарства. При цьому вона допомагає приймати правильні рішення не тільки з точки зору інтересів окремої людини, але і всієї економіки в цілому, інтересів більшості людей.

Теорія і практика свідчать, що економіка розвивається успішно лише тоді, коли держава, здійснюючи економічну політику, створює для цього необхідні умови завдяки реалізації широкого спектра різнорівневих економічних функцій.

Держава, має істотні можливості впливати на економіку, оскільки вона може або стимулювати, або затримувати, гальмувати розвиток тих чи тих форм, сфер економічних відносин, а отже, виконувати або прогресивну, або регресивну роль. Воднораз, незважаючи на свою значущість та відносну самостійність, держава не може примусити суспільство жити за такими відносинами (зв'язками), що суперечать об'єктивним економічним законам або для яких ще не створено реальних умов. Волюнтаризм у діяльності держави, тобто нехтування законами розвитку економіки, призводить до її дезорганізації, що відкидає суспільство в його еволюції назад.

Список використаної літератури

1. Онищенко Н.В. Теоретико-методичні аспекти формування інноваційно - інвестиційної політики на підприємствах України / Н.В. Онищенко, Н.Й. Радіонова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №1. - С. 103-108.

2. Основні соціально-економічні показники: [економіка України] // Бюлетень Національного банку України. - 2009. - №1. - С. 41-46.

3. Радіонова І. Економічне зростання з участю людського капіталу / І. Радіонова // Економіка України. - 2009. - №1. - С. 19-30.

4. Соціально-економічне становище України // Бюлетень Національного банку України. - 2009. - №1. - С. 5-14.

5. Точилін В.О. Формування функціонально ефективної моделі ринку: конкуренція та бар'єри, ринкова влада і державне регулювання / В.О. Точилін, В.В. Венгер // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №2. - С. 23-38.

6. Хаустов В. Механізм трансферу технологій на національному та міжнародному рівнях / В. Хаустов // Економіст. - 2009. - №1. - С. 37-41.

7. Шаманська О.І. Загальна система формування економічного потенціалу / О.І. Шаманська // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №2. - С. 109-114.

8. Мочерний С.В. Економічна теорія. Посібник. - К.: Академія, 2001. - 656с.

9. Нагачевська Т. В Інновація як фактор економічного розвитку. - К, 1995.

10. Основи економічної теорії / За ред. Г.Н. Климка, В.Н. Нестеренка. - К.: Вища школа, 1997.

11. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Академія, 1998. - 464 с.

12. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Академія, 1997.

13. Основи економічної теорії. Підручник / А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко. - К.: Вища школа, 2001. - 606 с.

14. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. проф. С.В. Мочерного. - Тернопіль: Тарнекс, 1993. - 688 с.

15. Основи економічної теорії. Підручник / Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. - К: Атіка, 2001. - 344 с.

16. Основи економічної теорії. Тести. Задачі. Кросворди / За ред. С.В. Мочерного, О.А. Устенка. - К.: Академія, 1998. - 256 с.

17. Основи економічної теорії: Підручник. У 2-х кн. / Ю.В. Ніколенко, А.В. Демківський, В.А. Євтушевський та ін.; За ред. Ю.В. Ніколенка. 2-ге вид. - К.: Либідь, 1998.

Размещено на Allbest.ru