Інновації в економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Досвід економічного розвитку підтверджує, що еволюційний процес в економіці здійснюється за допомогою інновацій, які сприяють модернізації і структурній перебудові. Тому розв'язання основних проблем світового економічного розвитку неможливе без активної інноваційної діяльності, товарного й технологічного оновлення.

В умовах науково-технічної революції і переходу до переважно інтенсивного економічного зростання різко зростає значення інноваційної діяльності і інновацій в реальному секторі економіки. Від інноваційної активності країни залежить економічний стан і конкурентоспроможність підприємств, можливість зміцнення і оновлення їх матеріальної бази, положення на ринку, забезпечення ефективного розширеного відтворення, прибутковість і вирішення фінансових і соціальних проблем. Одним з основних економічних інструментів, що забезпечують впродовж останніх десятиліть інноваційний розвиток провідних країн Заходу, є механізм венчурного фінансування. Вживання і розвиток даного фінансового інструменту особливе актуально в умовах посткризисного періоду у всіх економіках світу.

1. Інноваційні процеси в економіці - об'єктивна реальність сьогодення

Сучасна економіка характеризується підвищеною динамічністю та нестабільністю. Підприємствам, аби вижити та добре розвиватися, необхідно постійно адаптуватися до цих змін. Одним із таких засобів адаптації, який допоможе підприємству привести у відповідність його внутрішні можливості з зовнішніми постійними змінами, є інноваційна діяльність.

Світовий досвід фінансування інноваційної діяльності показує, що інноваційний процес може успішно розвиватися як за рахунок приватного, так і державного фінансування. Все залежить не від характеру джерела інвестицій. інновація економіка венчурний капітал

Головним елементом підтримки інноваційної діяльності в країнах є її фінансове забезпечення. У зв`язку з тим, що конкурентоспроможність на глобальних ринках в сучасному світі залежить, в першу чергу, від рівня інноваційності економіки, більшість розвинених країн світу збільшують об'єми державного фінансування наукових досліджень і розробок. Проте, для більшості країн Західної Європи і США характерне переважання у фінансуванні інноваційної діяльності приватного капіталу.

Джерелами фінансування інноваційної діяльності можуть бути держави, підприємства, фінансово-промислові групи, малий інноваційний бізнес, інвестиційні, пенсійні, страхові і інноваційні фонди, органи місцевого управління, приватні особи і так далі представлених у вигляді власних засобів, залучених та позикових коштів. Всі вони беруть участь в господарському процесі і тим або іншим чином сприяють трансферу знань і розвитку інноваційної діяльності.

Розробляючи інновації, ніхто не знає напевно, чи успішно завершаться їх дослідження. Тому і фінансування в ці сфери є надзвичайно ризикованою справою.

Специфіка фінансування полягає в тому, що воно пов'язано із підвищеною загрозою втрати капіталу: інновації мають ризиковий характер. Ймовірність успіху втілення нової ідеї в новому продукті досягає близько 8%; із кожних 12 оригінальних ідей тільки одна доходить до останньої стадії масового виробництва. Американський спеціаліст у галузі інновацій Б. Твісс підкреслював, що комерційний успіх досягається лише у 10% проектів, а рівень невдачі можна оцінити у 90%. Отже, механізм фінансування науки і інновацій має дуже важливе значення в економіці будь-якої держави.

Особливе значення для реалізації інноваційної стратегії держави й окремих економічних агентів мають інститути, що забезпечують фінансування наукових досліджень і формування наукових починань. Найважливішими інститутами підтримки нововведень у світовій економіці виступають венчурні фонди.

2. Сутність, еволюція та значення венчурного фінансування

Терміни "венчурний капітал" і "венчурний бізнес" беруть початок від англійського слова "venture", яке перекладається в словнику В. К. Мюллєра як "ризикове підприємство", "спекуляція", "сума, яка підлягає ризику".

Хоча окремі схеми венчурного фінансування застосовувались в 30-х роках XX ст. і навіть раніше, це явище набуло сучасних рис у США лише після Другої світової війни. На даний час існують два основних ринки венчурного капіталу - США і Канади та Європи. Звичайно, під європейським ринком розуміють ринок Західної Європи. Перспективними також вважаються ринки Південно-Східної Азії, Ізраїлю, Індії і Австралії. На рахунок потенціалу Китаю думки експертів розходяться, однак, враховуючи темпи економічного зростання, він є великим.

Якщо в період свого зародження і до початку 90-х років XX століття під “венчурним” розумівся будь-який вид “ризикового фінансування” компаній, без урахування їх розмірів і масштабів бізнесу, останніми роками безпосередньо “венчурним” фінансуванням називають інвестиції у компанії, які знаходяться на перших стадіях свого розвитку. Інвестиції в акціонерний капітал вже сформованих компаній отримали назву “прямі приватні інвестиції. У зв'язку з цим, у 1998 р. Європейська асоціація венчурного фінансування, була змушена змінити свою назву, і тепер її назва звучить як Європейська асоціація прямих приватних інвестицій і венчурного капіталу.

По обидві сторони Атлантики під “прямим ризиковим фінансуванням” розуміють інвестиції в компанії, що знаходяться на стадіях розвитку. В США операції, пов'язані з викупом акцій компанії керівниками, так звані “Buy-outs” не відносяться до прямих ризикових інвестицій і не враховуються при підготовці статистичних звітів про здійснювані венчурні і прямі приватні інвестиції. Під “венчурним капіталом” у даній країні розуміють виключно інвестиції в компанії на ранніх стадіях розвитку або в компанії, які прагнуть розширити свій бізнес.

У Великобританії і континентальній Європі, як і в більшості країн світу, поняття “венчурний капітал” означає інвестиції в акціонерний капітал незареєстрованих на фондових біржах компаній, що знаходяться як на перших стадіях розвитку, так і на таких пізніх стадіях, де потрібне використання значних фінансових ресурсів для здійснення операцій з придбання компаній. Термін “прямі приватні інвестиції” сьогодні частіше уживається в Європі, хоча деякі експерти використовують його для позначення операцій з придбання компаній зовнішніми і внутрішніми керівниками.

У сучасній Україні понятійної конкретизації терміну “венчурний” поки не існує. В буденній свідомості і повсякденному слововживанні під терміном “венчурний” і поняттями “венчурний капітал” і “венчурне фінансування” розуміється будь-який вид фінансування, відмінний від термінового і обтяженого кредитування, який за деякими ознаками нагадує проектне фінансування. Більш того, межі терміну “венчурний” в українській мові були розширені настільки, що в з'явилося поняття “венчур”, яким почали позначати як засіб і форму фінансування, так і молоду неосвічену компанію, що шукає спосіб фінансування свого бізнесу із зовнішнього джерела.

У приведених визначеннях бачимо, як по-різному розставлені акценти в тлумаченні одних і тих же понять. Якщо в американській інтерпретації венчурного способу інвестування основний наголос робиться на тій ролі, яку відіграє венчурний капіталіст, що надає кошти у розпорядження інвестованої компанії, то в європейському трактуванні відчувається прагнення якомога категоричніше розмежувати компанії, які підходять для “венчурного” фінансування, від тих, для яких призначені “прямі приватні інвестиції”. Ця відмінність в термінології відображає місце, яке відводиться даному виду фінансування в економіках різних країн, і вказує на відмінності в підприємницькій культурі Старого і Нового Світу. Проте, межі між “венчурними” і “прямими приватними” інвестиціями настільки умовні і розмиті, наскільки нечітким є розподіл рівня розвитку компаній на стадії.

Узагальнюючи вище викладене, можна сформувати наступне визначення венчурного капіталу.

Венчурний капітал - це кошти, інвестовані у технологічно орієнтовані швидкозростаючі компаній, які потребують фінансування розробок і просування інноваційних продуктів, пов'язаних зі значним ризиком. Такі компанії характеризуються таким набором параметрів, як: висока питома вага витрат на наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки, значну кількість нематеріальних активів, відсутність чіткої перспективи подальшого розвитку і переконливої історії розвитку тощо. Як правило, компанії такого типу знаходяться на ранніх стадіях свого розвитку і, через властивий їх бізнесу високий рівень ризику є не досить привабливими для традиційних інвесторів.

3. Особливості та механізм здійснення венчурного фінансування

Венчурні фірми, як правило проходять цикл розвитку, яких включає декілька етапів.

На першому етапі фірма повинна заявити про себе. Основними джерелами інформації про швидкозростаючі фірми або цікаві пропозиції є виставки, брошури, преса, інформація, розміщена на спеціалізованих сайтах. На цьому етапі головне потрапити у поле зору венчурних підприємців.

На другому етапі основним питанням для отримання компанією інвестицій є переконливість бізнес-ідеї і можливості менеджменту компанії для втілення її в практику. Оцінка проекту проводиться на основі бізнес-плану.

На третьому етапі венчурна фірма звертається до венчурного фонду із розробленим інноваційним бізнес-проектом, проводиться його досконале вивчення. Як підсумок укладення угоди, оформляється пакет документів, що включає угоди між власниками компанії, статут, зобов'язання стосовно розкриття інформації тощо.

Четвертий етап - це стадія спільного управління, яка починається, коли попередні дії здійснені і інвестиції отримані.

Завершальним п'ятим етапом є вихід капіталу, який відбувається за рахунок продажу акцій фірми венчурним фондом.

Таким чином, інвестуючи в компанію кошти, акціонер повинен заздалегідь передбачати можливий вихід, тільки з реалізацією якого можливе отримання доходу. Способи виходу венчурного інвестора залежать від зрілості економіки країни, в якій здійснюється подібний вихід.

Венчурні підприємства для здійснення своєї діяльності повинні володіти значними фінансовими ресурсами. Акціонерний капітал таких фірм утворюється з наступних джерел:

1. капітал засновників;

2. бутстреппінг (буквально - затягування ремінців на взутті, затягування поясів) - це спосіб фінансування за допомогою високоефективного придбання і використання ресурсів без збільшення акціонерного капіталу з традиційних джерел або запозичення коштів банків. Цей спосіб характеризується великою залежністю від внутрішніх джерел фінансування, кредитних карт, застав, позик. Але, як правило, таких джерел буває недостатньо.

Бутстреппінг є основним джерелом первинного акціонерного капіталу для більше 90% технологічних фірм. Він дає багато переваг підприємцям, і є кращим методом для початку діяльності фірми, надаючи переваги залучення акціонерного капіталу інвесторів у майбутньому;

3. бізнес-ангели - це багаті приватні інвестори, що володіють великими можливостями для здійснення фінансування.

Більшість бізнес-ангелів - це успішні підприємці, що мають значний досвід розвитку власного бізнесу. Згідно з західними дослідженнями, середній вік бізнес-ангелів складає 45-65 років. Причому 99 % з них - чоловіки, а кожен п'ятий - мільйонер. Бізнес-ангели є найважливішим класом інвесторів, що заповнює розривши між первинними вкладеннями власників компаній з подальшими джерелами фінансування, такими як традиційний венчурний капітал, банківське фінансування, розміщення акцій на біржі тощо. Вони отримали свою назву тому, що мало хто окрім них наважується вкладати гроші в ризикові проекти, які не мають достатнього забезпечення.

Після того, як бізнес-ангели інвестують власні кошти у венчурну компанію, довіра до неї підвищується і стає простіше залучати інші джерела фінансування.

Крім фінансів, бізнес-ангели роблять цінний внесок в компанію - досвід у сфері підприємництва і управлінські навички. Багато підприємців говорять про те, що знання і досвід бізнес-ангелів є для них важливішими, ніж фінанси. У 80 % випадків бізнес-ангели активно беруть участь в управлінні проінвестованими компаніями.

Дослідження, проведені у Великобританії і Фінляндії, показують, що по обсягах інвестицій в малі і середні підприємства бізнес-ангели інвестують принаймні в два рази більше, ніж інституційні венчурні фонди, а кількість здійснених ними операцій в 30-40 разів перевищує кількість проектів, що фінансуються венчурними фондами.

4. венчурний капітал. Він є основним джерелом фінансування, проте його недостатньо для фінансування інноваційної діяльності. Найчастіше фонди венчурного капіталу неохоче інвестують свої кошти у високі технології на початковому етапі, найчастіше через те, що вони не мають можливості надійно оцінити інвестиційний ризик, щоб виступити в ролі “першого інвестора”.

Для свого ефективного застосування венчурний капітал повинен стати одним з ланок нерозривного інвестиційного ланцюжка від первинного капіталу до фондового ринку.

Значну частку венчурного капіталу становлять спеціалізовані компанії трьох типів: незалежні, корпоративні та приватні інвестиційні компанії малого бізнесу.

У США значну роль відіграють незалежні фірми венчурного капіталу, які для свого фінансування використовують різні джерела, наприклад, пенсійні фонди або страхові компанії. Такі фонди можуть інвестувати кошти у велику кількість фірм, зменшуючи таким чином ризик;

5. корпоративне інвестування є основним джерелом фінансування, яке швидко розвивається. Партнерство між невеликими інноваційними фірмами і крупною корпорацією життєво необхідне обом сторонам. Якщо підприємницькі компанії, що співробітничають, зможуть об'єднати свої зусилля в технології і на ринках збуту і прискорити процес капіталізації, то вони зможуть досягти високого рівня, уклавши угоди по розвитку технології і збуту з корпораціями, що займають глобальне положення.

Корпоративне венчурне інвестування здійснюється шляхом створення невеликих дочірніх компаній або внутрішніх цільових груп, головним завданням яких є розробка та впровадження перспективних нововведень.

Згідно з даними Асоціації по венчурній економіці і національному венчурному капіталу, в 1999 році у США тільки 2% інвестицій у венчурний капітал були корпоративними, а в 2009 році частка корпоративного капіталу складала вже 17% або майже 20 млрд. дол. США. За чотири роки, з 2005 до кінця 2009, кількість компаній, що інвестували кошти в ідеї інших компаній, збільшилася в 11 разів, з 30 до 330. За цей же період витрати венчурного капіталу зросли з 100 млн. до 17 млрд. дол. США щорічно;

6. фондові ринки стимулюють активність венчурного капіталу, пропонуючи вихід у вигляді розміщення акцій;

7. злиття і придбання - це стратегічний спосіб отримання фінансових ресурсів. Будь-яка венчурна фірма потребує залучення капіталу і розглядає стратегію свого поглинання як вірогідний підсумок своєї діяльності.

Таким чином, механізм здійснення венчурного фінансування є досить багатогранним і включає комплекс різноманітних елементів, що формують ефективну цілісну структуру.

4. Світовий досвід венчурного фінансування інновацій

Венчурний капітал - невеликий за величиною сектор у порівнянні з іншими фінансовими ринками в США і Західній Європі. Однак, оскільки венчурний капітал інвестується в зростаючі компанії, його економічна роль надто велика. Економічна цінність венчурного капіталу пояснюється тим, що:

Більшість технологічних революцій було ініційовано фірмами;

Венчурний капітал підтримує найбільш динамічні галузі, що розвиваються та забезпечують певним країнам міжнародну конкурентноспроможність; він зробив можливим розвиток нових галузей: персональні комп'ютери, інтернет-технології та біотехнології;

В США 4% найбільш швидко зростаючих фірм, більшість з яких підтримуються венчурним капіталом, створюють 70% всіх нових робочих місць;

В Європі з 2001 по 2008 рр. кількість зайнятих в фірмах, підтриманих венчурним капіталом, зростала на 15% в рік, а в середньому в економіці - менше ніж на 1% в рік.

В Європі видатки на проведення наукових досліджень і розробок нових товарів, тих фірм, що підтримуються венчурним капіталом, складає в середньому 8.6% від обсягу продажів, в той час як в інших компаніях - 1.3%.

Венчурний капітал відіграє винятково важливу роль для прискорення науково-технічного прогресу, оскільки спрямовується в нові, перспективні галузі.

У США венчурний капітал традиційно спрямований у нові технологічні компанії. Наприклад "Compogue" і "Аррlе" -- у розвиток персональних комп'ютерів, 'Іntel" і "Мірs" -- мікропроцесорів, "Data General", "Sun Microsistem" -в мінікомп'ютери, "Місrоsоft" -- у програмне забезпечення, “Genetic”, “Simbion”, “Biogen” -- у біотехнологію.

Венчурний капітал в Європі спрямовується переважно у традиційні галузі, в середньо- і низькотехнологічні фірми. Інвестиційних коштів у новостворені високотехнологічні фірми Європи надходить у 7 разів менше, ніж у США.

У США венчурний капітал інвестується такі галузі:

інформаційні технології -- 46%;

медицину -- 44%;

торгівлю -- 7%.

Венчурні фонди Європи спрямовують свої інвестиції в такі галузі:

виробництво товарів народного споживання -- 18,3%;

виробництво промислової продукції -- 18,4%;

--інформаційні технології - 15,5%;

- фінансові послуги - 6,3%.

Отже, для успішного функціонування венчурного капіталу необхідні такі умови:

-- наявність капіталу, який формується з різних джерел. Фінансові ресурси пенсійних фондів, корпорацій та індивідуальних вкладників становлять близько 70% всього венчурного капіталу в США;

високі стандарти щодо прозорості роботи фірм та інформації, які висувають інвестори;

законодавча база, яка сприяє венчурному інвестуванню. Це стосується,

передусім, податкового законодавства, від якого залежить обсяг фондів венчурного капіталу і нових надходжень до них;

розвиток та стимулювання підприємництва, що надасть можливість збільшити кількість фірм, в які можна інвестувати венчурний капітал;

наявність кваліфікованих спеціалістів з управління венчурним капіталом;

механізм забезпечення ліквідності, прикладом якого є продаж акцій на фондовій біржі або продаж частки в акціонерному капіталі.

5. Можливості використання венчурного капіталу як засобу фінансування інноваційних проектів в Україні

Модель розвитку інвестиційної діяльності, яка побудована на венчурному бізнесі як окремому виді підприємництва, є необхідною для успішного розвитку економіки України і поступу всього суспільства. Однак вона вимагає ряд передумов, зокрема законодавчого врегулювання венчурного бізнесу, наявності певної кількості інвесторів із достатнім обсягом капіталу, які зможуть стати суб'єктами венчурної діяльності.

Уперше на законотворчому рівні функціонування венчурних фондів було передбачено Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)". Проте в цьому законі йдеться лише про інвестиційні фонди, які проводять діяльність, пов'язану з об'єднанням грошових коштів інвесторів із метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість, тобто інвестиції в уже існуючий бізнес, або нерухомість.

Слід зазначити, що на сьогодні повністю запроваджена процедура ліцензування компаній з управління активами Інститут спільного фінансування. В Єдиному державному реєстрі інститутів спільного інвестування зареєстровано 32 інститути спільного інвестування, з яких 22 венчурні фонди.

В економіці Україні існують лише деякі форми діяльності, що наближаються за своїм характером до венчурних. До них можна віднести розробку та виробництво товарів і послуг для реалізації на світовому ринку, науково-технічну діяльність, пов'язану зі створенням принципово нових видів продуктів і послуг. Венчурні підприємства при сприятливих умовах найвірогідніше виникнуть на базі малих підприємств та кооперативів приватної і колективної форм власності.

В Україні, за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, на 01.01.2011 р. діє 750 венчурних фондів.

Аналіз даних про структуру активів свідчить про те, що за час кризи українські венчурні фонди найактивніше використовувалися як казначейські центри крупних корпорацій, а також є невід'ємним елементом податкового планерування крупного бізнесу. До 2007 р. головним чинником, що забезпечує безперервний приріст вартості активів венчурних фондів, були будівельні проекти, то з 2009 р. основними донорами нових активів є різнопрофільні бізнес-групи, що використовують фонди як інструмент консолідації своїх активів.

Серед фінансових інструментів в 2010 р. найбільшу перевагу венчурні фонди віддають векселям і заставам, на які доводиться 30,3% всіх чистих активів венчурних фондів (26,8 млрд. грн.).

В ході вивчення проблематики були виявлені ряд причин, які стримують розвиток венчурного бізнесу в Україні, а саме:

- нестабільність в країні;

- дефіцит фінансових коштів та постійну загрозу інфляції;

- відсутність активної державної підтримки, а також економічної зацікавленості

- більшості господарюючих суб'єктів в реалізації принципово нових розробок, нововведень

- високого техніко-економічного рівня,

- нерозвиненість ринку цінних паперів;

- обмеженість правової бази, яка регулює сферу малого бізнесу;

- відсутність помітних вітчизняних джерел венчурного капіталу;

- низька ліквідність ризикових капіталовкладень;

- недостатні економічні стимули для залучення венчурного капіталу до реалізації

- наукоємних проектів;

- слабка інформаційна підтримка венчурного бізнесу; недолік кваліфікованих

- менеджерів інноваційних проектів;

- недосконалість законодавчої бази і відповідних нормативно-правових актів;

- відсутність конкуренції на внутрішньому ринку науково-технічної продукції.

Отже, венчурний капітал в Україні перебуває на початковій стадії розвитку і його роль у фінансовій системі незначна. Низька активність венчурних фондів пов'язана з низкою причин: триває реструктуризація економіки; простежується нерозуміння сутності венчурного капіталу не лише серед підприємців, а й банківських спеціалістів та консалтингових фірм; брак прозорості й відкритості у бізнесі та інформації; нерозвиненість інфраструктури венчурного капіталу; відсутність спеціалістів із управління венчурними фондами; відсутність податкових пільг для венчурних інвестицій. Врешті-решт розвиток венчурного бізнесу в Україні потребує істотного удосконалення законодавчої бази, захисту й підтримки з боку держави. Усунення більшості наявних перешкод на шляху венчурного капіталу створить у подальшому сприятливі умови для його розвитку в Україні.

Размещено на Allbest.ru