Цінова дискримінація та умови її проведення. Цінова дискримінація 1-го, 2-го, 3-го ступенів

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Одеська національна академія харчових технологій

Реферат

з дисципліни «Мікроекономіка»

Цінова дискримінація та умови її проведення. Цінова дискримінація 1-го,2-го, 3-го ступенів

Виконала:студентка І-го курсу

групи ГРСз-33С

Рибачук В.Ю.

Одеса 2014

Зміст

Вступ

1.Поняття «цінова дискримінація»

2.Історія поняття «цінова дискримінація»

3.Поняття «цінової дискримінації» в законодавстві України

4. Загальні передумови виникнення цінової дискримінації

5.Умови, необхідні для проведення цінової дискримінації

6.Види цінової дискримінації

Висновок

Список літератури

Вступ

Розглядаючи поведінку монополіста на ринку його продукту зазвичай виходять з того, що він продає свій продукт по однаковій ціні всім покупцям. Проте при існуванні певних умов виробник може використати своє ринкове положення, призначаючи різні ціни на той самий продукт (послугу) різним споживачам. Діяльність, яка полягає в продажі одного і того ж продукту по різних цінах, коли ця відмінність в ціні не обумовлена різницею у витратах виробництва, називається ціновою дискримінацією.

В даний час досить гостро постає проблема зловживання своїм ринковим становищем продавцями-монополістами, яка виявляється у застосуванні політики цінової дискримінації. Ці зловживання набирають все більших масштабів та нових форм. Саме тому актуальним є визначення проблем цінової дискримінації та шляхів їх подолання.

1. Поняття «цінова дискримінація»

Термін «дискримінація» утворений від латинського «discriminatio», що означає відмінність, розрізнення.

Ціновою дискримінацією називається встановлення різних цін на різні одиниці одного і того ж товару для одного чи різних покупців. Важливо підкреслити, що різниця в цінах не відображає різницю в витратах, зв'язаних з наданням покупцю транспортних чи інших послуг. Тому не завжди різницю в цінах можна вважати ціновою дискримінацією, а єдина ціна свідчить про її відсутність. Так, наприклад, не являється ціновою дискримінацією постачання одного і того ж товару по різним цінам в різні регіони, в різні періоди часу (сезонність), різної якості і т.д. З іншої сторони, постачання для всіх рівновіддалених покупців одного і того ж товару за однією ціною може розглядатися як цінова дискримінація.

2. Історія поняття «цінова дискримінація»

Перше уявлення про цінову дискримінацію можна знайти в роботах Ж. Дюпюі и Д. Ларднера, а свою розвиту форму воно знайшло в працях А. Пігу. Про вклад кожного із цих економістів і йде далі мова.

Ж. Дюпюі. Він був першим, хто звернув увагу дослідників на сам факт цінової дискримінації і спробував визначити його зміст.

Пріоритет цього французького інженера і економіста в розробці цього поняття полягає в її визначенні,яке ввійшло в економічну літературу майже без змін. В визначенні Дюпюі виражена сама суть цього явища: «один і той же товар продається по різним цінам різним покупцям»,при чому різниця в цінах не має відношення до затрат,зазначає Дюпюі. Окрім визначення дискримінації Дюпюі частково висвітлює умови ,необхідні для її виникнення.

Д. Ларднер. Майже одночасно з Дюпюі питання про цінову дискримінацію поставив ще один один інженер і економіст Д. Ларднер. Його аналіз і висновки викладені в роботі «Економіка залізних доріг: трактат про нові види транспорту, управління ними»,що вийшла в Лондоні в 1850 р.,в якій розглядаються економічні проблеми нової галузі - залізничного транспорту. ціновий дискримінація конкуренція монополія

Підхід Ларднера відрізняється від підходу Дюпюі. Ларднер аналізував цінову дискримінацію з позиції теорії фірми, доказував що дискримінації може використовуватися в якості засобу,за допомогою якого фірма здатна максимізувати прибуток. Аналіз залізничних тарифів дозволив йому узагальнити практику їх диференціації в залежності від відстані і характеру вантажів, які перевозяться. Цю диференціацію він пояснив відмінностями еластичності попиту на послуги залізничного транспорту та вантажів. Реальний вклад Ларднера - це виявлення ним ролі еластичності попиту на практиці цінової дискримінації.

А. Пігу. Через півстоліття теорія цінової дискримінації отримала подальший розвиток і, якщо не враховувати незначних доповнень та уточнень знайшла сучасну форму в роботах англійського економіста А. Пігу, учня і наслідника А. Маршалла.

В роботі «Економічна теорія добробуту» Пігу дав більш глибокий, ніж його попередники (і сучасники ) , аналіз цінової дискримінації. Він виявив і постулював загальні умови цінової дискримінації і виділив три види (ступеня) цінової дискримінації. Згідно Пігу, загальні умови, в повній мірі сприяють здійсненню цінової дискримінації, складаються тоді, коли ціна попиту на будь-яку одиницю товару не залежить від продажної ціни будь-який інший одиниці товару. А це можливо лише в тому випадку, коли ніяка одиниця товару не може замінити будь-яку іншу одиницю цього ж товару. Передбачається, що:

· ніяку з одиниць товару, продану на одному ринку, не можна передати на інший ринок,

· ніяку з одиниць попиту, пред'явленого на одному ринку, неможливо перевести на інший ринок. При цих припущеннях на ринку виникнуть умови, при яких дискримінація дозволить монополісту витягти найбільші вигоди. По суті справи мова йде про умови якоюсь ідеальною (досконалої) дискримінації. Термін «досконала дискримінаці», мабуть, вперше вжила Дж. Робінсон. Цінова дискримінація в інтерпретації А. Пігу в даний час увійшла в усі підручники економіки.

3. Поняття «цінової дискримінації» в законодавстві України

Поняття «монополія» та «цінова дискримінація» закріплені у законодавстві України. Згідно ст.1. Закону України «Про природні монополії», монополія трактується як стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва, а товари (послуги), що виробляються суб'єктами монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

В Україні, як у більшості країн, природні монополії наділені особливими привілеями в обмін на право уряду регулювати їхні дії з метою недопущення зловживання монопольною владою. До природних монополій належать підприємства: комунального обслуговування - електро-, газо-, водопостачання, зв'язку, кабельного телебачення, окремих галузей транспорту тощо. Правові основи регулювання дій монополістів визначені в Законі України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».

4. Загальні передумови виникнення цінової дискримінації

Сама постановка питання про цінову дискримінації припускає досить високий ступінь розвитку ринкових відносин. Разові, випадкові угоди між покупцями і продавцями завжди здійснювалися за різними цінами. Лише з часом виникають умови для формування того, що можна назвати єдиної ціною товарного ринку.

Для цього необхідно перш за все формування певного економічного простору з відносно стійким складом учасників угод. Можна сказати, що ринок повинен знайти свої кордони. Ці межі визначені збутовими підрозділами тих фірм, які виступають як постачальники ринку, і довкола тих покупців товарів, які одночасно пред'являють попит на цю товарну масу. Невизначеність складу покупців і продавців породжує невизначеність цін, постійну зміна умов попиту та пропозиції.

На цьому фундаменті головна причина, що вирівнює ціни, - конкуренція. Конкурують між собою продавці, пропонуючи клієнтам вигідні альтернативи. Конкурують між собою покупці. Вони ведуть боротьбу не тільки за товар, але і за найбільш вигідні умови його придбання. Будь-які можливі переваги кого-небудь зі споживачів викликають прагнення інших зайняти їх місце. Нарешті, конкурують між собою покупці і продавці. Якщо доля кожного з них залежить від поведінки іншого, то вони змушені домовлятися, узгоджувати свої інтереси і можливості. У результаті саме життя змушує вести торгівлю по приблизно однаковими цінами.

Все те, що може підірвати будь-який напрямок конкурентних відносин, а також розчленувати єдиний конкурентний простір, створює передумови для цінової дискримінації.

Якщо цінова дискримінація виникає на основі реальних суперечностей ринкового механізму, то одна з особливостей її функціонування - приведення всіх індивідуальних оцінок і можливостей до єдиного усередненого, найбільш представницького рівню. На ринку всі рівні. Але за загальною кривою попиту ховається сукупність різних індивідуальних ціннісних оцінок споживачів при різних бюджетних можливостях. Це означає, що при єдиній ринковій ціні завжди є покупці, готові заплатити більше за ту ж кількість товару.

Крім того, як ми знаємо, якщо б ціна була більше, споживачі не відмовилися б від покупок зовсім, а купили б меншу кількість одиниць товару. Отже, купуючи більше при даній ціні, вони як би недоплачують за попередні одиниці товару.

І ще. Географічно відокремлені ринки створюють природну базу цінових розходжень, якщо фірма має можливість одночасного виходу на ці ринки.

5. Умови, необхідні для проведення цінової дискримінації

Щоб реалізувати названі передумови в практичній діяльності фірм, необхідні певні умови. Можливість займатися ціновою дискримінацією не є досяжною для всіх продавців, тому що цінова дискримінація здійсненна, коли реалізуються три умови.

1. Продавець повинен бути монополістом або володіти деяким ступенем монопольної влади, тобто деякою здатністю контролювати виробництво і ціноутворення.

Головне, щоб конкуренти не могли продавати товар дешевше там, де фірма має намір продати його дорожче. Влада над цінами пов'язана також з кількістю продавців і покупців. Якщо покупців мало, так що звільнення будь-якого з них з ринку помітне для продавця, можливості цінового диктату обмежені.

2. Продавець повинен бути здатним виділяти покупців в окремі класи, в яких кожна група має різну готовність чи здатність платити за продукт. Це виділення покупців зазвичай ґрунтується на різній еластичності попиту.

3. Початковий покупець не може перепродавати товар чи послугу.

Якщо ті, хто купує на ділянці ринку з низькими цінами, можуть легко перепродати на ділянці ринку з високими цінами, що відбувається в результаті зниження пропозиції збільшило б ціну на ділянці ринку з високими цінами. Політика цінової дискримінації, таким чином, була б підірвана.

Як показує практика, найбільш сприятливі умови для здійснення цінової дискримінації є на ринку послуг або на ринку матеріальних товарів, за умови, що різні ринки відокремлені один від одного великими відстанями або високими тарифними бар'єрами.

Обговорення проблеми умов дискримінації проводиться звичайно в контексті теорії монополії, однак це - не єдина ринкова структура, в якій зустрічається таке явище. Будь-яка фірма, здатна призначити ціну на свою продукцію, якщо вона в змозі розділити потенційних покупців в залежності від еластичності попиту, а ці останні в принципі позбавлені можливості перепродувати свою продукцію, рано чи пізно стикаються зі спокусою скористатися стратегією цінової дискримінації.

Зауважимо, що вигоди цінової дискримінації іноді доступні і для продавців конкурентних ринків. Так, продавець винограду на базарі може призначити на свій товар різну ціну, торгуючись і оцінюючи платоспроможність покупця віч-на-віч.

6. Види цінової дискримінації

Розрізняють три ступеня цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня (досконала цінова дискримінація) має місце, коли кожна одиниця товару продається фірмою за ціною попиту, тобто за максимально можливою ціною, яку готовий заплатити покупець. Іноді таку політику називають ціновою дискримінацією за доходами покупця. Ця цінова політика застосовується в умовах індивідуального виробництва, коли виготовлення та реалізація якогось товару, наприклад, нової техніки, здійснюється за замовленням конкретних споживачів. Монополіст знає криву попиту кожного покупця і встановлює для нього індивідуальну ціну, рівну його ціні попиту. Таким чином підприємство, що практикує досконалу цінову дискримінацію, одержить не тільки прибуток, звичайний для умов монополії, але й додатковий прибуток.

На практиці досконала цінова дискримінація майже неможлива, оскільки для її реалізації монополіст повинен знати ціни попиту всіх можливих споживачів своєї продукції. Деяке наближення до цінової дискримінації даного виду можливо при наявності невеликого числа покупців, наприклад, при індивідуальної підприємницької діяльності (послуги лікаря, юриста, кравця і т.д.), коли кожна одиниця товару проводиться за індивідуальним замовленням.

Цінова дискримінація другого ступеня має місце, коли ціни продукції однакові для всіх покупців, але розрізняються залежно від обсягу покупки, так що зв'язок між обсягом продажу і загальними доходами монополіста стає нелінійним. Такі ціни часто називають тому нелінійним (англ. nonlinear), або багатоставочним (англ. multipart) тарифом.

На практиці цінова дискримінація другого ступеня часто приймає форму різного роду цінового дисконту, або знижок. Наприклад:

· знижки на обсяг поставки - чим вище обсяг поставки або замовлення, тим вище знижка, що надається до ціни;

· кумулятивні знижки - сезонний квиток на залізниці відносно дешевше разових квитків;

· ціна річної передплати на газету або журнал відносно нижче їх ціни у роздрібній торгівлі;

· цінова дискримінація в часі - різні ціни на ранкові, денні та вечірні сеанси в кіно;

· різна величина ресторанної націнки в денний і вечірній час, у робочі та вихідні дні;

· різні тарифи в готелях в літній та зимовий сезон, і т.п.;

· стягування абонементної плати в поєднанні з пропорційною оплатою кількості придбаного товару (послуги).

У термінах економічної теорії інформації цінову дискримінацію другого ступеня часто характеризують як самовідбір. При ціновій дискримінації другого ступеня продавець хотів би, але не може визначити платоспроможність покупців (еластичність їх попиту). Тому він пропонує всім і кожному одну і ту ж структуру цін, надаючи самому покупцеві вибрати величину покупки та/або її специфічні умови. Так, при введенні погодинної оплати телефонних переговорів ми самі, а не телефонна компанія, визначатимемо тривалість розмови і, значить, її вартість.

Цінова дискримінація третього ступеня відрізняється тим, що в основі її лежить не розрізнення цін попиту на окремі екземпляри(або партії) товару, як при дискримінації перших двох ступенів, а поділ самих покупців на групи, для кожної з яких встановлюється своя ціна реалізації (сегментація ринку). Приклади цінової дискримінації третього ступеня:

· Вхідна плата в музеї та кінотеатри, тарифи на проїзд в міському транспорті можуть передбачати знижки (аж до нульового рівня) для пенсіонерів, дітей, військовослужбовців, студентів;

· Ціни на непродовольчі товари сезонного попиту(одяг, взуття) можуть бути в кінці сезону нижче, ніж на початку;

· Тарифи на авіаперевезення можуть бути диференційовані по днях тижня (у робочі дні нижче, ніж в неробочі);

· Плата за підписку на спеціальні журнали для індивідуальних передплатників може бути нижче, ніж для бібліотек, установ і організацій, а індивідуальні передплатники можуть, крім того, бути диференційовані за їх професійним статусом (наприклад, професори і студенти, члени професійних товариств та ін.);

· Низькоконкурентна на зовнішніх ринках продукція може між тим продаватися там за конкурентними цінами, на багато нижчими, ніж на вітчизняному ринку, де продавці володіють певною монопольною владою;

· У Росії готельні тарифи для іноземців значно вище, ніж для росіян;

· Радянська держава нерідко встановлювало різні ціни для державних і кооперативних підприємств, для міста і села, для виробничого та особистого споживання. Правда, переконана у своїй правоті і могутності, вона не завжди могла запобігти перепродажу товарів з більш дешевого на дорожчий ринок(арбітраж покупців), що становив основний блок так званої економічної злочинності. І зараз, після лібералізації економіки, проблема обмеження реекспорту автомашин російського виробництва змушує уряд встановлювати на них високі ввізні мита, щоб обмежити масштаби перепродажу, вилучити можливий з неї прибуток.

Висновок

Цінова дискримінація - це встановлення різних цін на різні одиниці одного і того ж товару для одного чи різних покупців. Явище цінової дискримінації почали вивчати майже 200 років тому. В наш час актуальною є тема вивчення цінової дискримінації та шляхів її подолання,адже продавці - монополісти все частіше зловживають своїм ринковим становищем.

Якими ж є наслідки цінової дискримінації? По-перше, монополіст, який проводить цінову дискримінацію, одержує більші прибутки, ніж той, хто ЇЇ не здійснює. По-друге, виробник, який здійснює цінову дискримінацію, одночасно з одержанням більших прибутків виробляє і продає більшу кількість продукції, ніж той, хто не займається нею.

Монополіст, який займається ціновою дискримінацією, як було вже сказано, буде виробляти і більші обсяги продукту. Виробник, який не проводить цінову дискримінацію, для того, щоб збільшити обсяг своїх продаж, повинен знизити ціну одиниці продукту на весь цей обсяг і тому граничний дохід кожної додатково проданої одиниці є менший від ціни. Монополіст, який займається ціновою дискримінацією, знижує ціну кожної додаткової одиниці, тому граничний дохід кожної одиниці продукту співпадає з її ціною. Це означає, що крива його граничного доходу співпадає з кривою попиту. Це зумовлює і певний оптимальний для такого виробника (який здійснює цінову дискримінацію) обсяг випуску і продаж більшої кількості одиниць продукції,ніж виробник-монополіст, який не проводить цінову дискримінацію. При цьому монополіст одержить ще більший економічний прибуток.

Отже, фірма, яка вдається до цінової дискримінації, забезпечує збільшення своїх продаж і економічного прибутку.

Список літератури

1. Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 №1682-ІІІ;

2. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»;

3. Мілютін, А.Є. Цінова дискримінація монополій./А.Є. Мілютін// Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць/Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». -- Суми, 2004. -- Т. 10;

4. Бабак А.В., Романюк О.П. Ефективне регулювання ціни природних монополістів;

5. Лагутін В., Шкода від монополії і користь від конкуренції: чи все так просто?/В. Лагутін//Економіка України. - 2007. - № 4;

6. Габіш Г., Гребенников П.И., Леусскій А.И., Тарасевич Л.С. - Мікроекономіка. Електронний підручник.

Размещено на Allbest.ru