Умови невизначеності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність та види невизначеності

2. Мета і основні етапи аналізу ризику підприємницької діяльності

3. Критерії прийняття рішень в умовах невизначеності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Функціонування будь-якого суб'єкта підприємництва на різних етапах та в найрізноманітніших сферах діяльності пов'язане з невизначеністю. Існування невизначеності в діяльності суб'єктів господарювання є причиною виникнення ризиків, без яких неможливий ефективний розвиток підприємства.

Уникнути невизначеності в підприємництві неможливо, адже вона являє собою елемент об'єктивної дійсності, тому що завжди існує аспект неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації.

1. Сутність та види невизначеності

У процесі функціонування суб'єкти підприємництва зазнають впливу ряду чинників -- соціально-політичних, адміністративно-законодавчих, виробничих, комерційних, фінансових тощо. Майбутній розвиток ситуацій, кінцеві результати господарських операцій спрогнозувати дуже складно, оскільки прийняття рішень в економіці на всіх рівнях управління відбувається в умовах неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації. Усунути невизначеність майбутнього в підприємницькій діяльності неможливо, тому що вона являє собою елемент об'єктивної дійсності.

Умови невизначеності є предметом досліджень й об'єктом постійного спостереження з боку економістів та спеціалістів інших сфер. Одним із перших учених, який займався вивченням проблеми невизначеності в рамках сучасної економічної теорії, був Френк Найт.

З погляду економічної теорії невизначеність -- це об'єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об'єктивні та суб'єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність під час прийняття господарського рішення, тим більший ступінь ризику.

Кількісно невизначеність може виступати як можливість відхилення результату від очікуваного (або середнього) значення як у менший, так і в більший («спекулятивна» невизначеність) бік, або можливість тільки негативних відхилень кінцевого результату події («чиста» невизначеність).

Розвиток фірми в умовах ринкової економіки на кожному етапі повинен формуватися з врахуванням різних видів невизначеності. Чинники невизначеності, що впливають на будь-який ринковий суб'єкт, також наявні безпосередньо в процесі управління ним. За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприємством (фірмою) може бути наслідком:

- невизначеності у встановленні планового періоду і, зокрема, періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства;

- невизначеності формування цілей підприємства та вибору пріоритетів у визначених цілях, що може бути зумовлено наявністю ряду альтернативних цілей;

- помилок в оцінках дійсного стану справ усередині самого підприємства та його місця на ринку, до чого, у свою чергу, може призвести ряд причин об'єктивного та суб'єктивного характеру;

- неповної або помилкової інформації стосовно перспектив розвитку даного підприємства й ринку в цілому, рішень, прийнятих на її підставі;

- можливих перебоїв у розробці чи реалізації стратегії розвитку підприємства; невизначеності контролю й оцінки результатів діяльності підприємства.

Таким чином, невизначеність виступає невід'ємним атрибутом прийняття господарських рішень. Але слід зазначити, що вона не завжди є негативним фактором, оскільки усвідомлення факту її існування мотивує до самостійного розв'язання господарських завдань, веде до ініціативності та творчого пошуку.

На практиці зниження рівня невизначеності, необхідне для прийняття господарських рішень, забезпечується:

- збором інформації, що зменшує невизначеність очікувань;

- обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та з'ясуванням причин, форм і наслідків невизначеності;

- розробкою моделей, адекватних ситуаціям, що мають місце, і здобуттям у результаті моделювання значень цільових величин, функціональних залежностей станів об'єкта управління та навколишнього середовища.

2. Мета і основні етапи аналізу ризику підприємницької діяльності

Будь-яка економічна структура належить до категорії ймовірнісних систем, схильні до різним ризикам. Велику роль оцінці ефективності проекту створення та розвитку підприємств грає чинник ризику. Ризик як економічна категорія є подія, яке може статися, або станеться. Що стосується скоєння такого події можливі три економічних результату: негативний, нульової, позитивний.

Нині облік ризиків широко використовується у разі планування інвестиційного проекту. Приміром, розробки бізнес-плану усі ризики аналізуються і враховуються.

Здійснення ринкового підприємництва кожен її формі ризикованим, яку заведено називати господарським чи підприємницьким.

Він обумовлюється ринкової системою господарювання, яка характеризується невизначеністю ситуації, мінливістю економічної середовища. Очевидна необхідність певного уточнення бази підприємницького ризику, розробки теорії відповідного методичного інструментарія для уточнення класифікації ризиків з огляду на специфіку підприємницької підприємств, встановлення чинників ризику, ступеня їх невизначеності, методів (способів) оцінки ризиків і шляхів зниження їх. Від його обліку великою мірою залежить реальність, і ефективність реалізації у найближчій перспективі управлінські рішення у різноманітних галузях підприємницької діяльності.

Проблема ризику і стійкості доходу є одним із ключових концепцій у фінансовому та виробничої діяльності переробні підприємства.

Під «ризиком» прийнято розуміти ймовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничу краще й фінансової складової діяльності.

Чим нижчий рівень ризику, тим нижчі й ймовірність отримати високий прибуток.

Тому, з одного боку, необхідно вибирати оптимальне співвідношення рівнів ризику і доходу, і навіть ступеня ділову активність. Без обліку чинників ризику й уміння управляти ризиками підприємству замало.

Важливим моментом в аналізі ризиків був частиною їхнього класифікація. Вона дозволяє оцінити вплив ризику на діяльність підприємства, побачити чинники (головні і другорядні), формують конкретний вид ризику, визначити значимість, роль і важливе місце кожного ризику у тому системі.

Аналіз ризику потрібно провадити у наступній послідовності:

1) виявлення внутрішніх та зовнішніх чинників, збільшують чи які зменшують конкретний вид ризику;

2) аналіз виявлених чинників;

3) оцінка конкретної ризику з боку;

4) установка за припустимий рівень ризику;

5) аналіз окремих операцій із обраному рівню ризику;

6) розробка заходів щодо зниження ризику.

Види ризику:

Суверенний ризик є ризик, пов'язані з фінансове становище цілого держави, коли більшість економічних агентів, включаючи уряд, зрікаються виконання своїх зовнішніх боргових зобов'язань.

Необхідність обліку країнового ризику особливо актуальна для міжнародних банків, фондів та інститутів, які надають кредити державам і фірмам, у яких державні гарантії, хоча фактично цей ризик доводиться враховувати будь-якій іноземній інвестору.

Основні причини ризику зазвичай називають можливі війни, катастрофи, загальносвітовій економічний спад, неефективність державної політики у сфері макроекономіки та інших.

Політичний ризик іноді сприймається як синонім країнового ризику, проте частіше використовується при характеристиці фінансових відносин між економічними агентами і урядами країн, мають принципово різне політичний устрій чи нестабільну політичну ситуацію, коли виключена можливість революції, громадянську війну, націоналізації приватного капіталу тощо.

Виробничий, чи бізнес, ризик - це ризик, більшою мірою обумовлений галузевими особливостями бізнесу, тобто. структурою активів, у яких власники вирішили вкласти свій капітал. Один і хоча б капітал можна використовуватиме виробництва, як ультрамодної одягу, і продуктів; очевидно, що рівень ризику виробничої діяльності, отже, та й капіталу неї, у випадках принципово різна. У першому випадку залежно від удачливості прогнозу щодо моди і вибору способів реалізації процесів моделювання і виробництва можна досягнути як супер доходності, і понести значних збитків; у другий випадок дохідність вкладеного капіталу, цілком можливо, нічого очікувати дуже високою, однак прогнозувати стабільні прийнятні результати.

Причина фінансових втрат у тому капіталу та її наступним перспективнішим вкладенням, що з вимушеної ліквідації підприємства його матеріально-технічна база для і оборотні активи в переважній більшості випадків розпродуються зі збитками, тобто. за цінами, які компенсують початкові витрати. Навіть якщо немає про сповнену ліквідації матеріально-технічної бази, її перепрофілювання і рекламні акції з «розкручуванню» бізнесу вимагають істотних додаткових витрат.

Фінансовий ризик -- ризик, обумовлений структурою джерел коштів. У разі ідеться про щодо ризикованість вибору вкладення капіталу ті чи інші активи, йдеться про ризикованість політики щодо доцільності залучення тих чи інших джерела фінансування діяльності компанії. Річ у тім, що у переважній більшості випадків джерела фінансування не безплатні, причому величина плати варіює як у видам джерел, і у відношенні конкретного джерела, аналізованого у поступовій динаміці і (чи) обтяженого додатковими умовами і обставинами. З іншого боку, зобов'язання в відношення до постачальнику капіталу, прийняті підприємством у разі залучення тієї чи іншої джерела фінансування, різні. Зокрема, якщо зобов'язання перед зовнішніми інвесторами ні виконуватися відповідно до договором, зате стосовно підприємства може бути ініційована процедура банкрутства із неминучими у разі втратами для власників.

Ризик зниження купівельної спроможності грошової одиниці. Цей вид ризику притаманний підприємницької діяльність у цілому, а зміст її у тому, що інфляція може спричинить зниження ділову активність (безумовно, темп зниження варіює за галузями), прибутку, рентабельності, ерозії капіталу. Облік впливу цієї типу ризику досягається з допомогою техніки дисконтування шляхом розрахунку можливого темпу інфляції і коригування цей темп прогнозованих грошових потоків і заснованих на виключно них показників дохідності і рентабельності.

Відсотковий ризик є ризик втрат надходжень у результаті зміни відсоткові ставки. Цей вид ризику доводиться враховувати як інвесторам, і господарюючих суб'єктів. Так, власники облігацій можуть зазнавати втрат, якби світовому ринку складається тенденція зниження середньому відсоткові ставки по аналогічним фінансовим інструментам. Тож якщо підприємство імітувало облігаційна позика з відносно високої відсотковою ставкою в, а наступному через ті чи інші причини відсоткові ставки за довгостроковими фінансовим інструментам почали стійко знижуватися, то емітент несе очевидні збитки. З іншого боку, підвищення відсоткові ставки, наприклад, по короткотерміновим кредитах призводить до додатковим фінансовим видатках, що з необхідністю підтримки необхідного рівня оборотних засобів. Отже, ризик зміни відсоткові ставки має враховуватись: (а довгостроковому і короткостроковий аспектах, (з диференціацією за видами активів, зобов'язань, інструментів.

Проектний ризик. Будь-яке підприємство змушене у тому чи іншою мірою займатися інвестиційної діяльністю. Причин безліч: необхідність, і доцільність диверсифікації господарську діяльність, бажання виходу нові ринки товарів та послуг, зголосилися взяти участь лідера в освоєнні нової ніші (територіальної чи продуктової) на глобальному ринку товарів та послуг тощо. п. Зазвичай, інвестиційна діяльність реалізується шляхом розробки і впровадження деякого інвестиційного проекту. Будь-який більш-менш масштабний проект вимагає відповідного фінансування й, найчастіше, не обходиться без боргового фінансування, коли підприємством на додаток до власним джерелам (емісія акцій, прибуток) приваблює позиковий капітал шляхом емісії облігаційної позики чи одержання довгострокового кредиту. Оскільки позиковий капітал не безплатний, витрати на його обслуговування та погашення, тобто. поточні відсоткові платежі і періодичні виплати за погашення основний суми боргу, носять регулярний характері і тому мають мати постійний джерело. У випадку таким джерелом є прибуток підприємства. Якщо підприємство передбачає буде розраховуватися з зовнішніми інвесторами лише завдяки прибутку, генерованою саме даним проектом, те й цьому випадку таки виникає проектний ризик, котрі можуть трактуватися як ймовірність недостатності прибутку у проекті для розрахунків із інвесторами

Валютний ризик. Будь-який суб'єкт, володіє фінансовим активом чи зобов'язанням, вираженими в іноземній валюті, стикається з валютним ризиком, під яким на увазі ймовірність втрат надходжень у результаті зміни валютного (обмінного) курсу. Залежно від цієї ситуації наслідки зміни валютних курсів може бути виключно значимими. Так було в результаті серпневого кризи у Росії, коли впродовж нетривалого часу курс долара до карбованця підвищився учетверо, багато підприємств виявилися може розрахуватися з своїми західними кредиторами і інвесторами. Щоб елімінувати вплив валютного ризику використовують різні способи. Так, Світового банку (the World Bank) займає гроші у різних національних валютах, проте видає кредити, зазвичай, у доларах США, т.е. в стабільно стійкою валюті. Для компаній однією з доступних способів короткострокового страхування від валютного ризику є придбання форвардних контрактів на валюту.

Трансляційний ризик -- ризик втрат при перерахунку статей балансу на національну валюту. З цією ризиком зіштовхуються, передусім, компанії, мають дочірніми компаніями там. Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, як і російському бухгалтерського законодавству, материнська компанія зобов'язана скласти консолідовану бухгалтерську звітність, у якому спеціальними алгоритмам постатейно охоплюють усі дані звітності дочірню компанію. Оскільки звітність материнської компанії, і навіть групова (т. е. консолідована) звітності складаються у національній валюті, а вихідна звітність дочірню компанію -- у валюті країни, де вона зареєстровано і діє.

3. Критерії прийняття рішень в умовах невизначеності

Багато рішень у підприємницькій діяльності доводиться приймати в умовах, коли необхідно вибирати напрями дій з кількох можливих варіантів, результати здійснення яких важко спрогнозувати. Невизначеність виступає основною характеристикою недостатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями щодо певної проблемної ситуації.

На теоретичному рівні ця ситуація досить добре розроблена, проте на практиці застосування формалізованих алгоритмів аналізу обмежене. Основні труднощі полягають у тому, що неможливо оцінити ймовірність появи наслідків прийнятих рішень. Для вибору оптимальної стратегії в ситуації невизначеності використовують кілька критеріїв. Кожен з критеріїв передбачає як оптимальне рішення використовувати тільки одну конкретну стратегію («чисту» стратегію). Але в деяких випадках краще не дотримуватися одної стратегії, а застосовувати декілька («мішану» стратегію). За наявності кількох альтернативних станів зовнішнього середовища і внутрішніх умов підприємства, їм відповідають належні значення цільових функцій. Якщо жодна з альтернатив не домінуватиме, то постає задача вибору рішення із застосуванням правил і критеріїв теорії прийняття рішень. Наведемо кілька загальних критеріїв раціонального вибору варіантів рішень з безлічі можливих. Критерії засновані на аналізі матриці можливих станів навколишнього середовища й альтернатив рішень.

Для прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику за допомогою статичної ігрової моделі вхідна інформація подається у вигляді матриці, рядки якої -- це можливі альтернативні рішення, а стовпчики -- стани системи (середовища).

Множина критеріїв вибору може містити один або декілька елементів. Відповідно до цього серед задач прийняття рішень можна виділити задачі зі скалярним критерієм і задачі з векторним критерієм (багатокритеріальне прийняття рішень). Відображення множини А в К може мати детермінований характер, імовірнісний або невизначений вигляд. Відповідно задачі прийняття рішень можна поділити на задачі в умовах визначеності, задачі в умовах ризику та задачі в умовах невизначеності. Система переваг G може формуватися однією особою або кількома експертами. Залежно від цього задачі на прийняття рішень можна поділити на задачі індивідуального прийняття рішень і задачі колективного прийняття рішень. Оцінка альтернатив за критеріями створюється як відображення декартового добутку множини альтернатив і множини критеріїв у множину оцінок. Функція прийняття рішення полягає в перетворенні множини оцінок альтернатив за критеріями на розв'язання задачі [1, с.10]. При конкретному прийнятті рішень в умовах невизначеності практикуються два основні підходи.

1. Особа, що приймає рішення, може використовувати інформацію, якою володіє, свої власні думки й досвід для ідентифікації й виявлення суб'єктивних імовірностей можливих зовнішніх умов, а також оцінки, що формуються внаслідок віддач для кожної стратегії в кожній зовнішній умові. Це, по суті, робить умови невизначеності аналогічними до умов ризику, а процедура прийняття рішень проводиться як в умовах ризику, так і в умовах невизначеності.

2. Якщо ступінь невизначеності достатньо високий, то особа, що приймає рішення, воліє не робити припущень щодо ймовірностей різноманітних зовнішніх умов, тобто вона може або не брати до уваги ймовірності, або розглядати їх як однакові, що практично одне й те саме. Застосовуючи такий підхід для оцінки стратегії, можна використати чотири критерії рішень:1. Критерій Лапласа. Мінімаксний критерій.

3. Критерій Севіджа.

4. Критерій Гурвіца.

Ці критерії відрізняються за ступенем консерватизму, що його виявляє особа, яка приймає рішення.

фінансовий невизначеність комерційний

Висновки

Таким чином, в умовах повної невизначеності суб'єкти господарської діяльності повністю не мають можливості яким би то не було способом прогнозувати як перспективу свого власного розвитку, так і ринку в цілому.

Повна визначеність характеризується близькою до 1 прогностичністю події.

Повна визначеність дає можливість суб'єктам господарської діяльності зі 100%-ною імовірністю прогнозувати не тільки свою стратегію на ринку, але і його тенденції розвитку.

Часткова невизначеність характеризується імовірністю настання події, а отже, й ступенем її прогностичності в межах від 0 до 1:

Причини виникнення невизначеності

1. Недетермінованість процесів і, як наслідок, відсутність можливості повного пророкування й прогнозування даних.

2. Відсутність повної інформації або її суб'єктивного аналізу при плануванні поведінки (об'єкта) суб'єкта.

3. Вплив суб'єктивних факторів на результати проведених досліджень (рівень кваліфікації працівників, які проводять аналіз, величина тимчасового простору аналізованого періоду).

Список використаної літератури

1. Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком / В.В. Вітлінський, П.І. Верчено. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 292 с.

2. Вітлінський В.В. Ризикологія в економіці та підприємництві: монографія / В.В. Вітлінський, Г.І. Великоіваненко. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 480 с.

3. Івченко І.Ю. Економічні ризики. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2008. - 304с.

4. Клименко С.М. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків / С.М. Клименко, О.С. Дуброва. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 252 с.

5. Лук'янова В.В. Економічний ризик / В.В. Лук'янова, Т.В. Головач. -- К.: Академвидав, 2007. -- 464 с.

6. Матвійчук А.В. Аналіз і управління економічним ризиком. - Київ: Центр навчальної літератури, 2008. - 224с.

7. Шоломицкий А. Теория риска. - М.. 2008. - 400с.

Размещено на Allbest.ru