Інформація як фактор виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Інформація як фактор виробництва

Вступ

За останні кілька десятків років світ змінювався з шаленою швидкістю, всі складові сфери життя суспільства стали більш комп'ютеризованими, машинізованими, тобто робилося все задля полегшення життя людей. Стає очевидним, що сучасні досягнення у розвитку глобальних інформаційних та комунікаційних технологій привели до формування глобального електроного середовища для економічної діяльності, що в свою чергу, дало нові можливості для організаційного та інстуціонального дизайну в бізнесі та інших сферах соціально-економічної діяльності людини.

У статті «Особенности информации как фактора производства» таких авторів як: Л.Н. Сафіулін- доктор економічних наук, доцент та Д. В. Улєсов розглядаються питання, зв'язані з функціонуванням інформації в економіці, дії економічних законів до інформаційних продуктів. Також різновиди форм існування інформації та знань, їх участь в економічних процесах та відношення до готовності країн до нового етапу розвитку, етапу формування інформаційної економіки.

У міру розвитку господарських систем відбувається переосмислення багатьох теоретичних концепцій та зароджуються нові економічні парадигми. В сучасних умовах з новою силою постають питання, на які, здавалося б, уже давно готові відповіді. До таких «вічних» питань економічної теорії можна віднести дослідження факторів виробництва. Ще А.Маршалл писав: «Кожне покоління людей по своєму уявляє власні проблеми».

Засади їх вивчення та класифікації були закладені ще класичною школою політичної економії. Зокрема, А. Сміт писав: «Всяка людина, яка отримує свій дохід із джерела, що належить їй особисто, має отримувати його або від своєї праці, або від свого капіталу, або від своєї землі»[2, С.122]. Упродовж наступних століть розвитку економічної теорії до класифікації факторів виробництва поверталися багато разів.

Ринковий механізм не є статичним, а перманентно перебуває у динамічному стані, що спричиняє постійні трансформації його структурних та інфраструктурних елементів. На рубежі ІІ - ІІІ тисячоліть посилилась роль науково-технічних досягнень в суспільному розвитку і це не могло оминути функціонування ринкової системи в цілому. Однією із широко обговорюваних сучасними економістами проблем є формування інформаційного суспільства. Засади теорії інформаційного суспільства закладені в роботах З. Бжезінського, Д.Белла, Е. Тоффлера, Дж.Ходжсона, М.Кастельса, Ф.Махлупа, Т.Умесао та інших. Однак, до тепер не припинилися дискусії щодо поняття «інформація», а саме: відмінності між поняттями «інформація» та «знання»; трактування інформації як нового фактору виробництва, чи поінформованості як бази «класичних» факторів тощо.

У «Словнику сучасної економіки МАКМІЛЛАНА» фактори виробництва поділяються на три великі групи: земля, праця, капітал, але можуть включати і підприємництво[3, С.563]. Інформація, як окремий фактор тут не виділяється. Її віднесено до категорії «досконала інформація», яка розглядається як «володіння учасниками ринку в конкурентній економіці повним знанням і передбачення як щодо існуючого та майбутнього набору цін, так і щодо розміщення товарів та послуг».

В сучасній російській та українській економічній теорії класифікація факторів виробництва значно розширилась.

Російська економіст Н.Н. Думная дотримуючись класичних підходів наголошує, що «для задоволення потреб і отримання доходу організовується виробництво споживчих благ (товарів та послуг)». Для виробництва потрібні певні економічні ресурси, які сучасна наука класифікує за крупними групами і називає факторами виробництва. Автор виділяє та дає характеристику таких факторів: праця, земля(природні ресурси), капітал, підприємницькі здібності, а також «технічний прогрес, інформація». Н.Н. Думная наголошує, що «в самий останній час, в першу чергу у зв'язку з широким поширенням комп'ютерів, особливу роль у виробництві починає відігравати інформація (різні бази даних, електронні архіви і т.д.), тому ставиться питання про виділення її в окремий фактор виробництва». Однак, при цьому вона робить застереження, «хоча часто інформація також рахують просто особливим різновидом фактору технічного прогресу». На наш погляд, така позиція виглядає до певної міри дуалістичною. З одного боку ніби виділено новий фактор виробництва - інформація., а з іншого, він не є чітко окресленим, його поява недостатньо обґрунтована, а також абсолютно не охарактеризовано доходи, які інформація приносить тому, хто нею володіє.

Так звана «київська школа економічної теорії», яку очолює професор В.Д.Базилевич наголошує, що «на кожному етапі розвитку суспільного виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно зароджуються нові складові процесу виробництва, які з часом досягають такого великого розвитку і значення, що перетворюються на самостійні фактори виробництва». До складу факторів виробництва відносять: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію. «Інформація, - на думку В.М. Попова, - в сучасних умовах виступає найважливішим фактором суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах її життєдіяльності й насамперед в економічній сфері». Відбувається поступове скорочення матеріальних та зростання інформаційних джерел економічної життєдіяльності людини. Тому значно зростає інформаційно місткість виробництва, праці та продукту. В ході подальшого дослідження В.Д. Базилевич класифікуючи доходи за різними категоріями виділяє «доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів виробництва (факторні доходи)», а саме: рентний дохід, процентний дохід або прибуток на капітал, підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу. Як бачимо, «доходу на інформацію» чи «інформаційного доходу» він не виокремлює.

Українські економісти-міжнародники А.П. Румянцев та Ю.О. Коваленко також рахують, що сучасний етап розвитку економіки обумовив зростання потреб в інформації, тому що остання все більше відіграє роль виробничого фактора та стратегічного ресурсу. Під інформацією вони розуміють - дані, адаптовані для конкретних людей, цілей, потреб та ситуацій.

У так званій «львівській школі економічної теорії» цілком відсутня чітка класифікація факторів виробництва. Так, С. М. Панчишин характеризуючи «класичні» фактори виробництва, зокрема фактор капіталу наголошує, що в епоху постіндустріального суспільства різко зростає значення знань та інформації у створенні національного багатства. Інформація, знання, наука стають нині найважливішими економічними ресурсами. У подальших дослідженнях С.М. Панчишин стверджує, що «в умовах науково-технічної революції неодмінним фактором виробництва стала інформація». Як бачимо, концепція інформації як фактору виробництва є тільки започаткована і майже повністю не розроблена.

Таким чином, можемо констатувати наступне:

- по-перше, в умовах переростання НТП у НТР, а також формування інформаційного суспільства інформація може перетворитися на однин із факторів виробництва;

- по-друге, формування економічної концепції «інформації як фактору виробництва» на даний час знаходиться на початковому етапі і є незавершеною;

- по-третє, якщо дотримуватися класичних підходів А.Сміта потребує розробки ідея отримання «доходу на інформацію»;

- по-четверте, інформацію або поінформованість можна розглядати як необхідну передумову розвитку кожного із чотирьох факторів виробництва, тому що недостатня поінформованість робочої сили, власників капіталу, землі або підприємницьких здібностей веде до зниження доходів або їх неефективного використання.

Ще К. Ерроу сказав: «Чим краще поінформований виробник або споживач, тим вищі його доходи»

Об'єктом дослідження є інформація та знання як фактори виробництва.

Предметом дослідження є види, характеристики, функції інформації та знання, аспекти їх впливу на світову екнономіку.

Мета дослідження полягає у визначенні аспектів впливу інформації та знання на виробництво у сучасних умовах.

Актуальність дослідження полягає у розвитку світової економіки та відносному переході її на новий інформаційно - інтелектуальний рівень.

Методами дослідження виступають загальнонаукові прийоми й методи: порівняльний, історичний, діалектичний, системний аналіз.

Теоретичною основою для написання курсової роботи послужили періодична література, збірники наукових праць, періодична література, звітно - статистична документація, інтернет джерела.

інформація знання суспільне виробництво

1. Поняття та загальна характеристика інформації

Інформація (від латинського слова - informacio - роз'яснення, викладення) - це відомості про предмети, явища та процеси оточуючого нас світу . У соціальних відносинах  поняття "інформація" ототожнюють з поняттями "дані", "відомості", "повідомлення" тощо, воно тлумачиться виходячи з потреб конкретної соціальної галузі, з концентрацією уваги на окремих аспектах його змісту. Особлива увага до тлумачення поняття "інформація" виявилась у зв'язку з розвитком технічних засобів передавання, сприйняття і аналізу різних за походженням відомостей (даних). Поняття "інформація" стало об'єктом спеціального і різнобічного дослідження. На сьогодні існує ціла "родина" теорій інформації, кожна з яких дає своє визначення цього поняття

Основні ідеї однієї з перших таких теорій, що дістала назву "статистична теорія інформації", були розроблені К.Шенноном і викладені в серії його праць у 1948 р. Cаме він ввів термін «інформація», яку розумів у вузькому технічному аспекті, основний акцент робив на кількісній її оцінці.

Одне з перших сучасних визначень інформації, що відноситься до становлення сучасного "кібернетичного" періоду суспільства належить Н. Вінеру: "Інформація - це визначення змісту, одержаного із зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього та пристосування до нього наших відчуттів. Процес отримання і використання інформації є процесом нашого пристосування до випадковостей зовнішнього середовища і нашої життєдіяльності в цьому середовищі".

В логіко-семантичних теоріях інформації (Р.Карнап) інформація розглядалася як зменшення або подолання невизначеності. Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика: Монографія. - К.: Наша культура і наука, 2000. - 368 с.

Біхевіористичні, комунікаційні, логіко-прагматичні теорії інформації різноаспектно оцінюють прагматичну цінність інформації.

На сьогоднішній день поки що відсутнє стале поняття інформації. У різних науках в нього вкладається різний зміст, що не збігається із повсякденним. Тому для усунення багатозначності можна навести два визначення із Енциклопедичного словника. По-перше, інформація - це "відомості, що передаються людьми усним, письмовим або іншим способом", а по-друге, інформація - це "загальнонаукове поняття, яке включає обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом, автоматом і автоматом; обмін сигналами в тваринному й рослинному світі; передавання ознак від клітини до клітини, від організму до організму".

Про розростання важливості інформаційного фактора для нормального існування сучасного суспільства свідчить, хоча б банальне розширення різновидів інформації.

Інформацію умовно поділяють на естетичну та семантичну. Естетична інформація зобов'язана своїм походженням виникаючим у природі різним сполученням звуків, запахів, світла, кольорів і тіней. Різні твори мистецтва (музика, живопис, література) також відносять до естетичної інформації.

Семантична інформація виникає в результаті різної діяльності людей. Залежно від способу передачі та сприйняття можна виділити такі види інформації:

- візуальна (передається і сприймається візуальними образами);

- аудіальна (звуками);

- тактильна (відчуттями);

- смакова (запахами);

- машинно-орієнтована (сприймається і обробляється ЕОМ).

За соціальною орієнтацією в науці виділяють масову, особисту і спеціальну інформацію. Якщо масова інформація адресується найширшому колові споживачів, то особиста орієнтована на точно визначеного індивідуума або певну групу осіб. Спеціальна інформація розрахована на спеціалістів. Вона може бути науковою або художньою, технічною або гуманітарною і т. ін.

Спеціальну інформацію часто підрозділяють за сферами людської діяльності за галузевим принципом. Наприклад: машинобудівна, приладобудівна, енергетична, юридична, медична та ін.

Закон України "Про інформацію" поділяє її на такі види:

- статистична iнформацiя - офiцiйна документована державна iнформацiя, що дає кiлькiсну характеристику подiй та явищ, якi вiдбуваються в економiчнiй, соцiальнiй, культурнiй та iнших сферах життя України.;

- масова iнформацiя - публiчно поширювана друкована та аудiовiзуальна iнформацiя. Друкованими засобами масової iнформацiї є перiодичнi друкованi видання (преса) - газети, журнали, бюлетенi тощо i разовi видання з визначеним тиражем. Аудiовiзуальними засобами масової iнформацiї є: радiомовлення, телебачення, кiно, звукозапис, вiдеозапис тощо;

- iнформацiя про дiяльнiсть державних органiв влади та органiв мiсцевого i регiонального самоврядування - офiцiйна документована iнформацiя, яка створюється в процесi поточної дiяльностi законодавчої, виконавчої та судової влади, органiв мiсцевого i регiонального самоврядування. Основними джерелами цiєї iнформацiї є: законодавчi акти України, iншi акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, пiдзаконнi нормативнi акти, ненормативнi акти державних органiв, акти органiв мiсцевого i регiонального самоврядування;

- правова iнформацiя - сукупнiсть документованих або публiчно оголошених вiдомостей про право, його систему, джерела, реалiзацiю, юридичнi факти, правовiдносини, правопорядок, правопорушення i боротьбу з ними та їх профiлактику тощо;

- iнформацiя про особу - сукупнiсть документованих або публiчно оголошених вiдомостей про особу;

- iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру - систематизованi, документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про суспiльне, державне життя та навколишнє природне середовище;

- соцiологiчна iнформацiя - документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про ставлення окремих громадян i соцiальних груп до суспiльних подiй та явищ, процесiв, фактiв.  Боднар І., Міжнародна інформація: навчально-метод. посібник для самост. вивчення курсу. / І. Боднар.- 2-ге вид., стереотип.- Львів: Вид-во "Новий Світ-2000", 2006.- 216 с.

Виходячи з чисельних форм прояву інформації, можливостей її включення в економічну діяльність, різна за змістом та формам фіксації інформація може бути віднесена як до суспільних, так і особистих благ.

По своїй природі інформація є суспільним благом, але у деякий момент часу вона може бути й особистим благом. Візьмемо за приклад деяку інформацію фірми, що стосується виключно потенціалу розвитку підприємства в даний момент часу. Разом з тим інформація володіє такою властивістю, як незнищеність, тобто коли одна особа передає інформацію іншій, то отримувач получає нові дані, але той хто передавав їх не втрачає, і саме тому здебільшого інформація являє собою суспільне благо.

Інформаційні блага, як суспільні, так і приватні, незалежно від форми їх існування, задовольняє визначеними потребами суб'єктів ринку та забезпечує досягнення ними тих чи інших цілей, що обумовлює наявність у інформаційних товарів споживчої вартості.

Також, в свою чергу, економічна цінність інформаційних благ створюється і в процесі праці, для нього потрібні певні затрати. Принципово важливою особливістю інформаційного продукту є механізм формування ціни на нього. Якщо для матеріальних товарів і багатьох послуг існує можливість визначення ціни товару з позиціїї затрат на його виробництво, то для інформаціїних продуктів визначним стає, як правило, користь якої можна дасягнути при наявності певної інформації. Як пише Л.Н. Сафіулін: Користь знань для покупця залежить від користі від рішення, котрі приймаються за допомогою цих знань.

Також, щодо інформації, як і про інші фактори виробництва, ми можемо говорити про наявність певних ознак, котрі є визначальними для існування інформації:

1. Інформація є невичерпною, тиражується, але не витрачається, може поширюватися в необмеженій кількості екземплярів практично без зміни її змісту і втрати якості. Може належати необмеженій кількості осіб, може бути використана необмежену кількість разів

2. Двоєдність інформації та її носія. Інформація завжди має свого матеріального носія, без якого її не існує. Інформація передається та поширюється у більшості випадків на матеріальному носії та за допомогою матеріального носія.

3. Фізична невідчужуваність інформації від її створювача, власника, споживача.

4. Інформація має організаційну форму, структуру у вигляді інформаційних систем, документів, бібліотек тощо.

5. Інформація може бути кількісно виміряна (кількість символів, знаків)].

6. Інформація має певну цінність (може продаватись).

7. Інформація не локалізована в просторі, може легко поширюватися.

Та крім самих лише ознак інформація повинна виконувати належні їй фунції, з яких можна виділити основні:

1. Комунікативна - передача відомостей від джерела до споживача.

2. Управлінська - інформаційне забезпечення на всіх стадіях управління.

3. Науково-пізнавальна - генерація і поширення відомостей, що дозволяють пізнавати світ.

4. Навчально-виховна - інформаційне забезпечення соціалізації особистості, передачі знань і досвіду з покоління у покоління, формування світогляду. Кудрявцева С.П., Колос В.В. Міжнародна інформація. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. - 400 с.

Таким чином, ми можемо говорити, що інформація, незалежно від форм її існування та використання в економічній діяльності, корінним чином відрізняється від таких ресурсів, як капітал, природні ресурси, праця, що виказує істотний вплив на специфіку використання інформації в економічній системі. Тому особливий інтерес представляє вивчення сутті та характеристик інформації та знання, а також аналіз процесу виробництва інформації та її використання в якості ресурсу чи товару.

Стає очевидним, що за умов інформаційної економіки на перший план виступають швидкість та якість обробки нових інформаційних сигналів, нових знань. Мобільне отримання інформації щодо економічної дійсності робить компанії більш стійкими та підготовленими до змін, ринок та і вся економічна система в цілому стає стабільнішою та готова до економічного росту.

З усього цього можна зробити висновок, що інформація виступає в якості економічного ресурсу не лише у певних формах та при наявності певного змісту, але і в конкретний час.

Матеріальні ресурси в процесі виробництва переносять свою вартість на товари та послуги, в результаті чого після закінчення виробничого циклу перестають існувати. Інформація не зникає, але перестає втримувати в собі економічну цінність через втрати актуальності чи неможливості її застосування. Можна говорити про те, що інформація має властивість обмеженості в певному часі, саме тому від скорості її отримання та реалізації залежить вигода котру можна з неї отримати.

2. Інформація в суспільстві

З появою все нової інформації ми стикаємося щоденно, але строго і загальноприйнятого визначення поняття її досі не існує. Зазвичай використовують поняття, введене в рамках конкретної наукової дисципліни та воно може заперечуватись конкретними прикладами та фактами, отриманими в рамках іншої дисципліни. Наприклад, представлення про інформацію як про сукупність даних, що підвищують рівень знань про об'єктивну реальність навколишнього світу, характерне для природничих наук, може бути спростованим в межах соціальних наук. Не рідкими є випадки , коли вихідні компоненти, що є складовими поняття інформації, замінюють властивостями інформаційних об'єктів, наприклад, коли поняття інформації входять як сукупність даних, котрі можуть бути засвоєні та перетворені в знання.

Основними видами iнформацiйної дiяльностi є одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї .

Одержання iнформацiї - це набуття, придбання, накопичення вiдповiдно до чинного законодавства України документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї громадянами, юридичними особами або державою.

Використання iнформацiї - це задоволення iнформацiйних потреб громадян, юридичних осiб i держави.

Поширення iнформацiї - це розповсюдження, обнародування, реалiзацiя у встановленому законом порядку документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї.

Зберiгання iнформацiї - це забезпечення належного стану iнформацiї та її матерiальних носiїв.

Джерелами iнформацiї (згідно Закону України «Про інформацію» ) є передбаченi або встановленi Законом носiї iнформацiї: документи та iншi носiї iнформацiї, якi являють собою матерiальнi об'єкти, що зберiгають iнформацiю, а також повiдомлення засобiв масової iнформацiї, публiчнi виступи .

До основних характеристик інформації можна віднести: цільове призначення, обсяг, цінність, повноту, надійність, вірогідність, надмірність, швидкість передавання та переробки інформації.

Цільове призначення інформації є однією з важливіших її характеристик, оскільки одна і та ж інформація часто використовується з різною метою. Наприклад, одні і ті ж дані можуть бути використані як для аналізу оперативної обстановки, так і для проведення оперативно-пошукових заходів. Для передачі та обробки інформації важливого значення набуває її обсяг, котрий в простішому випадку залежить від кількості знаків (символів), що передаються.

Цінність інформації багато в чому визначається як своєчасністю її передачі, ступенем впливу на рішення, що приймається на її основі, так і важливістю самого рішення. Цінність інформації залежить також від ряду інших характеристик інформації: повноти, надійності, вірогідності. Характеристика, що називається повнотою, використовується для визначення змісту найбільш істотних параметрів інформації, що передається. Інформація вважається повною, якщо вона відповідає обсягу, що потребується. Невідповідність між інформацією, яка викликана і яка здобута, свідчить або про неповноту, або про надлишок інформації.

За допомогою надійності характеризується наявність помилок в інформації, що передається. Надійність багато в чому залежить від технічних засобів, що використовуються.

Інформація може відповідати чи неповністю відповідати тому об'єктові, явищу чи процесу, котрий вона відображає. Для визначення ступеня відповідності використовують характеристику, яку називають вірогідністю. Для того щоб дати кількісну оцінку вірогідності інформації використовують наступну формулу:

де H - міра невизначеності ( недостатньої інформації про майбутнє ) , pi - дискретна ймовірність реалізації i -го результату ( стану системи ) на момент у майбутньому.

При цьому кількісною мірою економічної інформації буде не абсолютна величина негативної ентропії ( -H ) , а її зміна , що вимірюється , також як і невизначеність H , в « бітах » при довічним підставі логарифма або в « нитах » - при натуральному підставі . « Різнична негативна ентропія » DH = (-H1) - (-H0) - це зміна ентропії , що супроводжує виявлення нової інформації (« негативна ентропія » зростає , DH > 0) або старіння інформації , вже акумульованої в системі ( « негативна ентропія » скорочується , DH < 0) . Тут під H0 і H1 розуміється міра невизначеності , що розраховується до і після виявлення інформації, що стосується майбутнього системи . Шеннон К.Э. Работы по теории информации и кибернетике. - М.: Изд-во иностранной литературы, 1963. -- 829 с. (http://www.m-economy.ru/art.php?nArtId=2693)

Під надмірністю інформації розуміється збільшення обсягів даних, що передаються, але які не спричиняють одержання додаткових нових відомостей.

І нарешті, остання характеристика - швидкість передавання та переробки інформації. Вона залежить від швидкості технічних засобів та систем, що використовуються

3. Проблеми, пов'язані з інформаційним фактором

Багатогранність інформаційного фактору, своєрідність інформації, її відміності від традиційних факторів виробництва обумовлює суттєвий ряд проблем, пов'язаних з її застосуванням в економіці. Необхідним є деякий період часу для адаптації соціально-економічних систем до зміни ролі та значення інформації, її впливу на економічні процеси. У зв'язку з цим необхідно розглянути основні проблеми, пов'язані з використанням інформації як економічного ресурсу в комерційній діяльності, а також специфіку її застосування в якості товару.

Неоднорідність інформації та багатообразність її видів та форм існування породжують більшу кількість проблем, пов'язаних з її використанням в економіці та впливом на економічні процеси та відношення, що є її особливістю як фактора виробництва. Тепер можна розглянути проблему нерівномірного розповсюдження інформації в економіці, розвитку відносин власності на інформацію, про технічні та технологічні проблеми застосування інформації та інших.

Інформаційна ассиметрія існує в економіці в різноманітних аспектах. Так, найчастіше вивчаються нерівномірність розподілу інформації між продавцями та покупцями, а також між учасниками однієї економічної організації. В першому випадку, мова йде про інформаційну ассиметрію, яка широко вивчається в рамках неокласичного напряму в економічній теорії. У другому випадку мається на увазі проблема неоднакового доступу до інформації для інсайдерів та аутсайдерів, і ця проблема особливо актуальна у розрізі відносин колективної власності, а також при вивчені ситуації на фінансових ринках. Окрім цього, інформація розподіляється нерівномірно в середовищі відносно однорідних груп економічних агентів, наприклад, серед покупців чи продавців. Причини цього можуть бути досить різноманітними , однією з них може бути необхідність здійснення певних зусиль по отриманню інформації, в тому числі, інформації відносно цін та характеристик товару.

Насамперед, звернемося до дослідження нерівномірності розподілу інформації між продавцями і покупцями того чи іншого товару , послуги . Саме цій проблемі були присвячені роботи одного з нобелівських лауреатів 2001 Дж. Акерлофа. Він звернув свою увагу на аналіз ринку старих автомобілів. У результаті проведеного дослідження американський економіст дійшов висновку, що ціна на старий автомобіль формується виходячи з припущення, що його продавець знає про недоліки автомобіля значно більше покупця. Потенційний покупець прагне знизити свої ризики , він припускає , що нещодавно куплений автомобіль містить суттєві недоліки, раз його продають через недовгий час після придбання. Тому в ціні автомобіля в даному випадку переважає не інформація про якість, а інформації про припущення покупця про його недоліки .

На думку Дж. Акерлофа, інформаційна асиметрія обумовлює появу різних інститутів, здатних знижувати негативні наслідки нерівномірного розподілу інформації. Наприклад, система франчайзингу здатна знижувати ризики покупців, оскільки в умовах браку інформації репутація, бренд і т.п. здатні знижувати негативні наслідки інформаційної асиметрії. Іншим рішенням цієї проблеми може бути розвиток системи гарантії.

Аналіз обігу інформації в економіці, її розподілу між учасниками ринку проводився в роботах американського економіста Дж. Стігліца . Проблема інформаційної асиметрії розглядалася Дж. Стігліцем з погляду поведінки менш інформованих учасників на ринку страхових послуг. Дж. Стігліц показав, що наявність значно більш повної інформації у покупців страховки і відсутність її у страхових компаній може призвести навіть до краху цього сегмента ринку. За відсутності інформації та існування певних складнощів в її отриманні страхові компанії прагнуть знизити свої ризики різними шляхами аж до створення таких умов страхування , за яких воно стає невигідним. Іншим напрямком поведінки страхових компанії, як менш інформованих суб'єктів є створення таких стимулів, які привели б до розкриття інформації покупцями. Стиглер Дж. Экономическая теория информации / Теория фирмы; под ред. В.М. Гальперина. - СПб.: Экономическая школа, 1995.

4. Інформація та знання як новітні фактори суспільного виробництва

Разом з інформацією присутній такий фактор як знання. Знання - явище багатовимірне та багатоаспектне. Кожну зі сторін знання вивчають різні науки: філософія, психологія, педагогіка, логіка, методологія, теорія пізнання, наукознавство, соціологія. Тому не варто й чекати, що існує єдина характеристика цього поняття.

У визначеннях, даних у словниках, енциклопедіях, працях різних авторів, поняття «знання» пов`язується звідомостями про навколишню дійсність і людину, інформацією про ту чи іншу предметну галузь (В. Кємєров; А.Гріцанов). Знання існують як поняття, теорії, які єосновою формування світогляду людини, розвитку її творчих здібностей і загального розвитку (С.Авєрінцев, О.Степанов). Знання виявляються в судженнях, умовиводах, різних концептуальних схемах і розроблених на їх основі наукових теоріях, фактах, поняттях, правилах, принципах, законах, гіпотезах, ідеях, теоріях. (Л.Зоріна, П.Копнін).

Існує тісний зв'язок між поняттями «інформація» та «знання». Інформація по своїй суті аморфна, не структурована, хаотична. Знання - це інформація на її найвищому рівні. Вони стосуються певної області, галузі; систематизовані і чітко окреслені. Отже, коли з інформації творяться знання, то відбувається перехід на більш високий рівень розуміння явища, процесу, предмета.

Знання можна визначити як результат пізнавальної діяльності людини, як кінцеве відображення певної сторони реальної дійсності у свідомості людини у вигляді гіпотез, ідей, концепцій.

Знання виступають своєрідним “інструментом”, який дозволяє людині засвоювати нову інформацію, знаходити нові зв'язки, формувати нові судження, тобто оволодівати новими знаннями. Вони також є основою моральних переконань, естетичних поглядів, світогляду. Знання не тільки формує новий погляд на світ, але й міняє відношення до нього.

З ходом часу інформація як фактор виробництва все більше починає трансформуватись в знання. Це пояснюється тим, що в сьогоднішньому світі нагромаджена настільки значна кількість інформації, що людина фізично не здатна її обробити. Якщо фірми витрачатимуть на її освоєння надто багато часу, вони не зможуть реалізувати власні ідеї швидше за конкурентів. Тому й виникає необхідність у володінні саме знаннями. Останні, на відміну від хаотичної інформації, дають можливість швидше і на більш високому рівні здійснити поставлене завдання, адже той, хто володіє знаннями, мислить більш глобально, комплексно. Починаючи з другої половини ХХ ст. роль знань і заснованої на їх основі економіки зростає особливо швидкими темпами.Економіка знань - це принципово нове утворення, яке має прийти на зміну економіці винищення і експлуатації природи, економіці сліпого бажання людини отримати максимум прибутку. Її основою є не споживацький мотив людини, а прагнення задовольнити свої потреби таким чином, щоб не завдати шкоди природі, сприяючи при цьому її відтворенню.

Розвиток економіки, що розбудовується на знаннях є безперервний процес інвестування у людський капітал, а отже і розвиток людської особистості. Через це не дивно, що за рівнем конкурентноспроможності економік перші місця у світі займають саме ті країни, що встановлюють високі соціальні стандарти та сприяють всесторонньому зростанню людини . Для таких країн соціальна частина їх витрат уже не є просто обов'язком по відношенню до громадян, а перетворюється на потребу з метою одержання вищого економічного ефекту. Людина, яка є носієм знань, набуває найвищої цінності в суспільстві і знову займає те місце, яке їй належить.

Процес побудови економіки знань тісно переплетений із глобалізацією світової економіки. Знання є найбільш автономним, портативним та швидко доступним фактором виробництва, що передбачає їх глобальний аспект. Вони не можуть бути прив'язаними до одного місця, а з розвитком мережі Internet та інших засобів комунікації легко передаються та споживаються в будь-якому куточку земної кулі. Завдяки цьому, потенційно, при виході на рівень економіки знань всіх країн, їх загальний економічний розвиток повинен вирівнятись, а конкуренція набути нових ефективніших рис.

Однією з головних ознак нової економіки є її дематеріалізація. Це означає зміну акцентів з матеріальних благ на нематеріальні (послуги). Матеріальні блага будуть споживатись, однак їхня питома вага падатиме, що пов'язане із зміною запитів споживачів у нову епоху. Економіка знань приносить зміни не тільки зі сторони виробництва, але і зі сторони споживання. А в зв'язку із задоволенням потреб нижчого рівня в таких суспільствах домінуючими стають потреби вищого рівня, які в свою чергу вимагають активного споживання знань. Таким чином, знання за даних умов виступатимуть і в ролі фактора виробництва, і продукта.

Характерними ознаками економіки знань є домінування у структурі ВВП високотехнологічних галузей та інтелектуальних послуг, формування переважної частки національного прибутку за рахунок інноваційної або технологічної ренти, високий рівень капіталізації компаній, основна вартість яких формується завдяки нематеріальним активам, тобто інтелектуальній складовій. Головна відмінність економіки знань від так званої «сировинної економіки» полягає у безперервному технологічному оновленні виробництва та самовідтворенні його «знаннєвих» чинників, їх невідчуженні у процесі економічного обміну, швидкому оновленні та відносній доступності для використання. Економіка знань базується на розгалужених горизонтальних зв'язках економічних суб'єктів, процесах їхньої самоорганізації та прийняття управлінських рішень під впливом інформації, яка надходить з ринку

Зміна потреб у період нового економічного утворення, яким є економіка знань, є однією з її принципових ознак. Як було вже зазначено, задоволенням матеріальних потреб займались економічні системи попередніх рівнів. Економіка знань покликана задоволити потреби вищого рівня: самореалізація, духовне зростання особистості та ін. Зрозуміло, що за таких умов змінюються і чинники, які впливали на мотивацію людини щодо праці. Якщо раніше головними мотивами були суто економічні (матеріальні вигоди), то в майбутньому поряд із ними все відчутнішу роль гратимуть так звані “ідейні” мотиви. Кожна особистість має ідеї, принципи, інші ідеальні конструкти, які б вона бажала втілити у життя. Якщо їй дати це зробити, то вона досягне максимум ефекту.Економіка, що розбудовується на знаннях буде принципово нового формату. В результаті того, що знання, інформація, ідеї є ресурсами, фактично необмеженими, через можливість їх постійного продукування, головне протиріччя економіки про обмеженість ресурсів і необмеженість потреб набуватиме нового сенсу. Дане протиріччя навіть частково зніматиметься. По-перше, завдяки тому, що необмеженість знань даватиме можливість виходу на новий рівень у використанні інших ресурсів, що дасть змогу зробити їх необмеженими або знайти їм замінники. По-друге, хоча потреби дійсно є необмеженими, але з переходом на вищий рівень, гострота необхідності їх людині спадає. А як наслідок усього цього, конкурентні відносини в економіці все більше потребуватимуть заміни на партнерські. Тільки так можна буде задовольняти свої потреби у впровадженні в життя ідей. Вахтомин Н.К. Генезис научного знания / Вахтомин Н.К. - М.: Наука. - 1973. - 283 с.;  Гинецинский В.И. Знание как категория педагогики. / Гинецинский В.И. - Ленинград: изд-во Ленинградского ун-та. - 1989. - 244 с.

Висновки

Таким чином, інформацію можна назвати суб'єктивним ресурсом, тобто ресурсом, ефективність, а також взагалі можливості та форми використання якого в економіці в дуже великій мірі залежать від індивідуальних характеристик економічних агентів. Це проявляється на різних рівнях і при різних аспектах розгляду. У тому чи іншому вигляді, кожна людина займається аналізом і інтерпретацією надходить інформації, а також створенням інформаційних продуктів; по-своєму засвоює, переробляє інформацію, створюючи унікальний інформаційний продукт, так само як споживачі інформаційних продуктів, образів розрізняються за багатьма особистісним, соціальним характеристикам. Однакова інформація, що надходить до різних суб'єктів або в різній послідовності, може призвести до різних результатів .

Діяльність з виробництва, поширенню інформації стає все більш затребуваною, не тільки в умовах інформаційної економіки, але і в економіці країн, що розвиваються світу. Між тим, слід зазначити, що будь-яка трудова діяльність має своїм результатом виробництво інформації, так само як і для її здійснення потрібні інформація і знання того чи іншого роду. Виробництво інформації, що є результатом будь трудової діяльності, існує на всіх стадіях соціально - економічного розвитку суспільства. Тим часом, процес створення інформації і знань можна розглядати в більш вузькому сенсі, а саме, як цілеспрямовану діяльність по збору, інтерпретації, створення нової інформації ( знання ) з метою її подальшого розповсюдження , в тому числі матеріалізації . Саме ця діяльність має своїм кінцевим результатом створення інформаційних продуктів, інтелектуальних благ. Відбувається виділення галузей економіки, зайнятих виробництвом, обробкою, поширенням інформації в самостійні сегменти економіки, які не тільки забезпечують матеріальне виробництво, а й визначають конкурентоспроможність економіки та перспективи її розвитку.

Размещено на Allbest.ru