Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

з дисципліни

"Інформаційні системи і технології в економіці"

на тему:

"Поняття інформаційних потреб"

2013



Зміст

Вступ

1. Інформація та інформаційні потреби, їх особливості

2. Інформаційні потреби в управлінській діяльності

3. Особливості інформаційних потреб різних галузей

3.1. Інформаційні потреби управлінського апарату підприємства

3.2. Інформаційні потреби банківських систем

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сьогодні інформація - це найважливіший ресурс будь-якої економіки. Інформаційна потреба визначається як потреба в інформації, що необхідна для вирішення наукової або практичної задачі.

Інформаційні системи, як і інформація і інформаційні технології, існували з моменту появи суспільства, оскільки на будь-якій стадії його розвитку є потреба в управлінні.

Місія інформаційних систем - це виробництво інформації, якої її потребує організація для забезпечення ефективного управління всіма своїми ресурсами, створення інформаційного і технічного середовища для здійснення управління організацією.

Процес прийняття рішень - це послідовне здійснення аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування та вибору альтернативи з певної кількості варіантів для досягнення конкретної мети. В цьому процесі важливим компонентом є наявність потрібної інформації.

У сучасному ринковому середовищі швидкість і якість обробки інформації стали виконувати важливу роль в процесі ухвалення управлінських рішень в умовах конкурентної боротьби. Адже для повного задоволення інформаційної потреби, інформація повинна відповідати як якісному так і кількісному напряму, а також її повинно бути достатньо для забезпечення всіх необхідних етапів прийняття рішення та процедур. Якщо хоч одна зі властивостей не реалізована, інформаційна потреба не може вважатися задоволеною, і після отримання недостатньої інформації суб'єкт усе ще продовжує пошук інформації в потрібній кількості або іншої якості.

інформаційні потреби управлінська банківська



1. Інформація та інформаційні потреби, їх особливості

Інформація - інформування, повідомлення про будь-що, про будь-який факт, явище тощо, роз'яснення чого-небудь. А взагалі інформація - це сукупність різноманітних знань, сигналів, відомостей про фактичні та інші процеси і явища, що їх певна система сприймає (збирає, зберігає, обробляє) від навколишнього середовища (вхідна інформація), видає в навколишнє середовище - систему (вихідна інформація) або зберігає її в собі (внутрішня інформація) і використовує для визначених цілей, в тому числі і для менеджменту.

Для підприємства (виробничого об'єднання, акціонерного товариства, фірми, банку, установи тощо), тобто для будь-якого організаційно-економічного і соціального об'єкта при ринковій економіці інформація має виняткове значення, адже будь-яка діяльність цього об'єкта базується на знаннях конкретної ситуації, що складається як на ринку товарів, послуг, робочої сили, засобів виробництва, грошей тощо, так і в самому підприємстві. Йдеться про керівників і фахівців - менеджерів, які пов'язані з конкретним управлінням і не можуть обходитися без вірогідної зовнішньої та внутрішньої релевантної (relevant - те, що стосується даної справи) інформації при виробленні й прийнятті тих чи інших управлінських рішень, спрямованих на поліпшення виробничої, господарської, збутової та іншої діяльності керованого ними об'єкта управління.

Відсутність необхідної інформації, використання неточних або неактуальних даних можуть призвести до серйозних економічних прорахунків. Тому метою використання інформації є зменшення невизначеності в процесі вироблення й прийняття управлінських рішень.

Для того щоб піднести оперативність і поліпшити якість управління, а також постійно вдосконалювати методи управління, потрібно своєчасно забезпечувати менеджерів різних рівнів об'єктивно необхідною (релевантною) інформацією, яка давала б змогу оцінити зовнішнє і внутрішнє середовище.

У науковій літературі потреби розглядаються подвійно.

З одного боку, вони трактуються як ставлення людини до об'єктивних (матеріальних) чинників природи, які забезпечують її життєдіяльність. З іншого - як такі, що характеризують суспільні відносини з позицій мотивації.

Управління організаційно-економічним (соціальним) об'єктом, як відомо, являє собою процес, що складається із взаємопов'язаних та взаємозалежних елементів. Якщо в основу покласти системний підхід, то такими структурними елементами є керівна, керована та інформаційна системи. Взаємозв'язок між керівною системою - суб'єктом управління - і керованою системою - об'єктом управління - здійснюється через інформаційну систему.

Одним з центральних понять інформаційної науки і практики є поняття інформаційної потреби. В загальному значенні під інформаційною потребою розуміється необхідність в інформації, що вимагає задоволення і виражається в інформаційному запиті.

Численні дослідження інформаційних потреб, які здійснюються науковцями різних країн світу, спрямовані на вирішення наступних завдань:

1. встановлення причин виникнення потреб;

2. чинники, що на них впливають;

3. властивості інформаційних потреб;

4. шляхи виявлення інформаційних потреб і приведення їх до вигляду, придатного для пошуку документів або фактичних відомостей.

Інформаційна потреба - це потреба особистості в інформації. Отже, першою особливістю інформаційної потреби є те, що першопричиною її появлення постає недостача знань. Інформація, яка вимагає задоволення, представлена в інформаційному запиті. Наприклад, планування дальньої поїздки формує інформаційну потребу познайомитися з авіаційним розкладом. Таке знайомство може бути виконано в різній формі - по телефону, безпосередньо в квитковому агентстві в діалозі з фахівцем, шляхом аналізу розкладу в друкованому вигляді або в результаті його пошуку у всесвітній мережі. Проте при всій відмінності форм задоволення інформаційної потреби сама вона залишається тією ж.

Треба зазначити, що після того, як вибраний потрібний рейс і куплений квиток, інформація втратила свою цінність для нас, не переставши при цьому залишатися цінною для інших потенційних споживачів. Це властивість повної втрати цінності інформації (її споживної вартості) для даного споживача в даний момент, є важливою особливістю інформаційної потреби, яка істотно відрізняє її від інших видів потреб людини. Одна і та ж інформація може знову стати предметом споживання, якщо вона буде пред'явлена іншому споживачу, якщо перед тим же самим споживачем виникне інша задача, а також якщо збільшиться запас його знань, який дозволить розпізнати в цій інформації нові аспекти.

Таким чином, інформаційні потреби мають суто індивідуальний (персональний) характер. Вони залежать не тільки від особливостей вирішуваних задач, але також від психологічних, освітніх і інших особистих особливостей особи, яка ухвалює рішення. І хоча при вивченні інформаційних потреб їх носіїв об'єднують в групи і категорії, все ж таки творці інформаційних систем прагнуть того, щоб їх користувачі мали якомога менше обмежень у виразі своїх смаків і переваг [3].

З моменту виникнення у людини інформаційної потреби він починає оцінювати інформацію під кутом зору цієї потреби, розділяючи інформацію на релевантну і пертинентну. Тобто оцінка якості інформаційних продуктів та послуг користувача має суб'єктивний характер. Поняття релевантності існує об'єктивно. Це смислова відповідність між змістом інформаційного запиту та виданої у відповідь на нього інформації. Поняття пертинентність - суб'єктивне. Це оцінена споживачем відповідність змісту інформації його інтересам.

Ще одна особливість інформаційної потреби - це неможливість повного її задоволення, тобто виникає пертинентне відношення до інформації, що сприяє виникненню нових потреб. Таким чином інформація не стільки зменшує невизначеність, скільки збільшує межі непізнаного.

Прийнято виділяти два основні типи інформаційних потреб:

- поточні, обумовлені властивою людині допитливістю та які полягають в його прагненні бути в курсі всього, що відбувається в світі;

- конкретні (спеціальні), які полягають в прагненні отримати інформацію, необхідну для вирішення конкретної задачі - дослідницькій, професійній, управлінській і т.п.

Конкретні інформаційні потреби певною мірою залежать від особливостей задач, для вирішення яких необхідна відповідна інформація. Якщо обмежитися сферою науки і техніки, то їх можна розділити на три основних типа:

- інформаційні потреби вчених-дослідників;

- інформаційні потреби фахівців (інженерів, лікарів, агрономів і т.п.);

- інформаційні потреби керівників [7].

Інформаційні потреби можуть бути виражені або у формі усних або письмових інформаційних запитів, або в певній поведінці споживача по відношенню до потенційних джерел інформації (іншим людям, літературі, ЗМІ та ін.). Якщо інформаційна потреба виражається у письмовому вигляді і відчужена від її джерела, виникає проблема точності і повноти виразу інформаційної потреби в інформаційному запиті.

Вирішальною умовою ефективного задоволення інформаційної потреби є ясне усвідомлення і чіткий вираз того, яка інформація дійсно потрібна споживачу для вирішення. Без цього важко розраховувати на отримання відомостей, в яких споживач має потребу.

Можливий механізм виникнення і задоволення інформаційних потреб запропонований дослідниками Ю.М. Арськім, Р.С. Гиляревськім, І.С.Туровим і А.І. Чорним в книзі «Інфосфера. Інформаційні структури, системи і процеси в науці і суспільстві» [7].

Інформаційна потреба виникає у людини при постановці перед ним якоїсь задачі. Людина обдумує цю задачу, внаслідок чого у відповідній зоні його довготривалої пам'яті складається образ задачі або її внутрішня модель. Цей образ і служить еталоном, з яким з цієї миті все порівнюється. Якщо інформація має відношення до еталона, вона вважається релевантною і заноситься в певну зону довготривалої пам'яті або в зовнішню пам'ять (на спеціальну картку, в спеціальний зошит або комп'ютер). Вся інформація, що не відноситься до еталону вважається не релевантною.

Під впливом роздумів уявлення людини про цю задачу може уточнюватися і змінюватися. Психологи називають цей процес зростанням стану обізнаності про задачу [3].

Коли людиною накопичено необхідну кількість релевантної інформації, вона знаходить рішення задачі. Після цього вся пов'язана з рішенням інформація переводиться з даної зони довготривалої пам'яті в зону архівного зберігання.

Поняття "інформаційна потреба" пов'язане з такими поняттями, як "інформаційний інтерес", "інформаційний запит".

Інформаційний інтерес, як і інформаційний запит є вираженням інформаційних потреб, активною формою їх існування. Будучи необхідною ланкою в цій тріаді, інформаційний інтерес проявляється на стадії інформаційно-споживчої діяльності. Саме ним обумовлюється внутрішня структура діяльності людини по формуванню інформаційної потреби.

Характерною рисою інформаційного інтересу є специфічне виборче відношення до інформації, що поступає, пошук тих каналів і джерел, які потенційно здатні задовольнити виниклі у людини інформаційні потреби. Ця вибірковість є наслідком виховання,навчання і тієї предметної діяльності, яка породжує інформаційні потреби. При цьому виробничі професійні інтереси далеко не завжди співпадають з особовими професійними.

Це неспівпадання негативно позначається на ефективності професійної діяльності людини. І, навпаки, збіг виробничих і особових інтересів як окремих фахівців,так і колективу в цілому підвищують продуктивність праці у будь-якій сфері діяльності.

Інформаційний запит, що є третім елементом згаданої тріади, іноді називають "знанням про незнання" тієї необхідної інформації, яка в даний момент людині невідома, але потрібна для усунення проблемної ситуації, що виникла в його діяльності. Формулюючи запит, людина виходить лише з уявлень про свою інформаційну потребу. Проте запит не може виникнути без знання про суть необхідної йому інформації. Уявлення про неї "закладене" в інформаційному потенціалі людини, якою він володіє в цей період часу у відповідній предметній області.

Одним із складних питань теорії інформаційних потреб є їх класифікація, тобто розподіл на взаємозв'язані класи (звідси і назва - класифікація) за якими-небудь істотними ознаками.

Відомі різні підходи до класифікації інформаційних потреб, ґрунтовані на виділенні властивих їм ознак. Так, деякі представники науково-інформаційної діяльності вважають, що інформаційні потреби можна підрозділити на суб'єктивні і об'єктивні. Основою для такої класифікації являються форми існування інформаційних потреб. Тут під об'єктивними інформаційними потребами розуміються потреби, існуючі незалежно від людини, зовні і окрім його свідомості. А під суб'єктивними в даному випадку розуміється відображення об'єктивних інформаційних потреб у свідомості людей.

Для того, щоб виміряти міру об'єктивності і суб'єктивності інформаційних потреб, треба точно знати, яка інформація потрібна для вирішення завдання, а потім зіставити уявлення суб'єкта про цю інформацію з самою інформацією. Ті представлення, які відповідають необхідній інформації для вирішення завдання, можна визначити як правильні, об'єктивні, а ті, які не відповідають, - суб'єктивні.

Залишається ще одна основа для класифікації інформаційних потреб по споживачам інформації, у свідомості яких вони і виникають, тобто колективні і індивідуальні. При цьому під колективом в даному випадку слід розуміти певну групу людей, що об'єднується спільністю інформаційних потреб. Група може бути формально організованою або неформальною (постійні або тимчасові громадські і професійні об'єднання). Задоволення колективних потреб повинне сприяти успішному виконанню тих завдань, що стоять перед групою.



2. Інформаційні потреби в управлінській діяльності

Інформаційні потреби - це різновид нематеріальних потреб. Це потреби в інформації, яка необхідна для вирішення конкретної задачі або досягнення якоїсь мети.

Інформаційні потреби у сфері організації управління є об'єктом дослідження різних галузей суспільствознавства. Проте, на нашу думку, ця проблематика знаходиться ще на стадії формування.

Розглянемо потреби як категорію теорії соціального управління. Потреби як соціальна категорія вивчаються багатьма науками: філософією, політологією, політекономією, психологією, соціологією, біологією. Кожна з них підходить до визначення потреб, виходячи з предмета свого дослідження. Звідси - чимало суперечливих спроб визначити це поняття.

З позицій соціальної кібернетики можна визначити ряд моментів (факторів), які складають зміст поняття "управління інформацією", але серед них найважливіший, на наш погляд, - це визначення умов і потреб конкретного рівня на управління інформацією, організацію його інформування.

З погляду теорії соціального управління і теорії інформації важливими цілеформуючими факторами є інформаційні потреби, які зумовлені соціальними відносинами.

Інформаційна потреба перебуває у нерозривній єдності зі специфічною пізнавальною здібністю, пізнавальною спрямованістю особистості. Потреба в будь-чому виступає збуджуючим джерелом соціальної активності окремих особистостей і соціальних груп. Як справедливо зазначає Ю. М. Батурін, "потреба звертатися до інформаційних систем не складається стихійно. Вона виникає як результат активного ставлення до інформації" [1].

Аналіз інформаційних потреб суб'єктів управління - основа побудови раціональної системи інформаційного обслуговування як складової функції інформаційного забезпечення. Найбільш рельєфно це можна показати на специфіці інформаційних потреб та інтересів керівників структурних підрозділів органів державного управління.

Сувора ієрархічність і субординаційність структурних підрозділів дістає чітке відображення в принципі єдиноначальності, обумовленої специфікою завдань, які потрібно розв'язувати та обставинами діяльності (прийняття відповідальних рішень, швидка й радикальна зміна обстановки, підвищена мобільність тощо).

На практиці це знаходить відображення насамперед у тому, що керівна інформація (управлінські рішення) йде (і повинна йти) зверху донизу ієрархічно послідовно. Кожен випадок передачі команди управління поза безпосередньо підпорядкованою системою вкрай небажаний, оскільки це призведе до порушення ритму функціонування системи управління через порушення ієрархії функції контролю.

При визначенні інформаційних потреб органу управління соціальною системою слід мати на увазі, що становище керівника відрізняється від становища виконавців передусім широтою тематичних рамок його професійних інтересів.

Крім цієї кількісної характеристики інтересів керівників, існує якісна різниця функціональної структури органів управління (прогнозування та планування, впровадження нової техніки, стандартизація та уніфікація, соціальний розвиток колективів, наукова організація праці, удосконалення техніко-економічних показників діяльності колективів).

Важливою особливістю інформаційних потреб керівника є те, що у міру зростання його адміністративного рівня зростає й потреба в інформації міжгалузевого характеру. З підвищенням рівня керівництва збільшується значення зовнішніх факторів, їх вплив на прийняття управлінських рішень.

Говорячи про особливості інформаційних потреб керівників, слід підкреслити, що вони мають менше часу на вивчення інформації, ніж рядові співробітники, через різницю обсягів інформаційного потоку. Це ще раз підкреслює потребу чіткого визначення конкретних інформаційних потреб керівників (їх ієрархії) та опанування методів ущільнення інформації щодо змісту та рівня завдань, які вирішуються конкретним керівником.

Раціональна організація потоків інформації припускає, що необхідно відмовитися від емпіричного підходу до відбору інформації для кожного підрозділу і працівника апарату управління, виходячи з характеру завдань, які ними розв'язуються.

Потреба в інформації різних ланок, суб'єктів управління неоднакова і визначається передусім тими завданнями, які розв'язує в процесі управління той чи інший керівник, працівник управлінського апарату, тими функціями, які він виконує. Потреба завжди конкретна, оскільки конкретно визначені завдання.

Інформаційні потреби можуть бути забезпечені як за рахунок відносно незначного збільшення обсягу додатково регульованих потоків вхідної інформації, так і за рахунок глибокого дослідження (аналізу) зібраних даних стосовно соціальних процесів і навколишнього середовища.

Також інформаційні потреби можуть бути забезпечені за рахунок істотного підвищення комплексності опрацювання і використання даних, які зібрані та поступили від структурних органів системи управління, в тому числі й органів системи статистики.

Усі види інформації, потрібної для управління, складають його інформаційну систему. Під категорією інформаційна система ми розуміємо організаційно упорядковану і оформлену множину даних (документів), інформаційних потоків, каналів зв'язку, технічних і технологічних засобів, що забезпечують взаємозв'язок між елементами системи управління з метою її ефективного функціонування і розвитку.

З погляду теорії гіперсистем інформаційна система є підсистемою другого порядку до системи першого порядку - управління соціальними системами.

Зміст інформаційної системи (ІС) визначається конкретною сферою суспільних відносин залежно від форми і системи організації управління.

Наприклад, загальними є характерні положення для функціонування системи правоохоронних органів в усіх країнах. Але кожна має свої особливості, що зумовлені політичними, економічними, ментальними, правовими чи іншими чинниками.

Скажімо, основні завдання, які повинні виконуватися за допомогою ІС правоохоронних органів у Німеччині, сформульовані так:

· реєстрація і опрацювання оперативних даних, які поступають до служб і підрозділів управління у вигляді поліцейських протоколів, письмових донесень, телетайпограм і радіоповідомлень;

· збір, опрацювання і реєстрація повідомлень про правопорушення і злочини, розслідування яких перебуває у компетенції поліцейського управління;

· передача в земельний карний розшук оперативних повідомлень про злочини;

· реєстрація і передача у відповідне головне управління поліції повідомлень про оформлення посвідчення водія та дорожньо-транспортні пригоди і передача їх для опрацювання на ЕОМ;

· проведення інформаційного пошуку щодо запитів співробітників управління.

Зазначені положення можуть бути застосовані і в організації управління правоохоронними органами України, проте не у повному обсязі. Тобто механічно їх не можна переносити на організацію інформаційної системи в Україні. Це зумовлено такими чинниками:

· Україна не федеративна, а унітарна держава;

· рівень технічного оснащення правоохоронних органів Німеччини вищий від нашого;

· економічні можливості Німеччини сьогодні більші, ніж України. Зазначену специфіку можна деталізувати і за іншими чинниками.

Запозичуючи досвід інших, не слід забувати його особливості у просторі та часі. Образно кажучи, цитрусові можна садити на півночі України у відкритий ґрунт, але неважко зробити прогноз, чи будуть вони рости і давати там плоди.

Неврахування закономірностей в організації управління соціальними системами, у тому числі щодо інформаційного забезпечення, нерідко призводить до протилежних результатів. І нерідко ці результати мають згубні наслідки для суспільства.

В основі управлінської діяльності, як відомо, лежать процеси збору, опрацювання і використання інформації, яка має юридичне значення. Тому для підвищення ефективності інформаційної діяльності існує потреба передусім збільшити ефективність інформаційних процесів.

Як показує практика, збільшення ефективності інформаційних процесів поряд з іншими заходами найкраще забезпечується цілеспрямованим, кваліфікованим і багатоаспектним використанням засобів і методів математики і кібернетики. Інакше кажучи, успіх практики управління соціальними системами є результатом взаємодії правових наук із науками інформатики, математико-кібернетичної спрямованості та ін.

Ще є ситуації, коли той чи інший суб'єкт управлінської діяльності для розв'язання певного завдання обмежується використанням або лише традиційних засобів і методів певної науки, або в сукупності з ними використовує дані інших наук (наприклад, психології, психіатрії тощо).

Тобто завдання, що стоять перед суб'єктами управлінської діяльності, тут вирішуються без використання математико-кібернетичних засобів і методів. Однак найчастіше використання даних математики й інформатики залишається або надто бажаним, або конче потрібним. Як показує практика, поряд із характером завдання це визначається тими функціями, які можуть виконувати математика та інформатика при використанні у сфері управлінської діяльності.

Однією з таких функцій є підвищення ефективності пізнавальних дій за рахунок вірогідності отриманих результатів.

Для пізнання в сфері управлінської діяльності це має особливе значення, оскільки від його результатів залежить правильність прийнятого правового рішення, кожне з яких завжди пов'язане з долями людей, з дотриманням законності. Тому тут особливо важливо використовувати такі методи пізнання, які б приводили до отримування об'єктивних даних, зводили б нанівець, або, як мінімум, істотно знижували б вплив негативних суб'єктивних факторів.

Діяльність є основою формування інформаційних потреб, оскільки здійснення будь-якого виду діяльності веде до виникнення інформаційної потреби. Теорія інформаційних потреб спирається на взаємовідношення між потребою і діяльністю, зокрема на такий бік їх взаємодії, виникнення потреби з діяльності, діяльність створює потреби, які у свою чергу, стимулюють нову діяльність.

Існують суб'єктивні та об'єктивні аспекти формування інформаційних потреб. Суб'єктивні інформаційні потреби обумовлені посадовими обов'язками користувача інформації, об'єктивні - можуть бути викликані особистою метою користувача інформації, тобто пов'язані з матеріальними, психофізіологічними та іншими факторами, які впливають на особистість. Тобто, інформаційна потреба формується шляхом взаємодії професійних і особистих інтересів.

У забезпеченні інформаційних потреб велике місце займає документ як засіб зберігання і розповсюдження інформації: його створення, швидке розповсюдження в певних точках простору, зберігання і надання клієнтам в потрібний момент. Документи сприяють удосконаленню внутрішньої організації банку, є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи. Документи є засобом засвідчення, доведення певних фактів і, отже, мають велике правове значення.

Під інформаційним потенціалом розуміється загальний обсяг і зміст інформації, котра в ході інформаційного генезису здатна виробляти система за умов оптимального функціонування всіх її підсистем [2].

Під інформаційним ресурсом розуміється інформація, потенційно придатна для використання як мета засіб для досягнення певної мети, цілей, певного виду діяльності. Інформаційний ресурс - це обсяг і зміст інформації, що можна видобувати з інформаційного фонду під час реалізації інформаційної потреби й використовувати як мета засіб для досягнення конкретних цілей банку. Інформаційний ресурс залежить від обсягу і змісту інформаційної потреби. При її реалізації, інформаційний ресурс визначає обсяг та зміст інформації, котра повинна бути або буде видобута з інформаційного фонду [5].

Таким чином, обсяг і зміст діяльності визначає обсяг і зміст інформаційної потреби, яка, в свою чергу, визначає обсяг і зміст інформаційного ресурсу, потенціалу, документообігу, інформаційної системи і т.д. Отже, впровадження та повноцінне функціонування всіх вище перерахованих факторів (суб'єктивних і об'єктивних) здійснить максимальне забезпечення інформаційних потреб управління.



3. Особливості інформаційних потреб різних галузей

3.1 Інформаційні потреби управлінського апарату підприємства

Сучасне підприємство зі своєю складною структурою виробництва виступає в економіці динамічним об'єктом господарства і представляє закінчену (завершену) систему з певними (визначеними) внутрішніми і зовнішніми цілями. Вони визначають склад і зміст інформації, котра формується і обробляється на підприємстві.

Постійно зростаюча складність і динамічність виробничих, економічних і соціально-економічних систем, великі розміри цих систем, складність їх зв'язків і взаємозв'язків, колосальні обсяги обчислювальних робіт при плануванні, прогнозуванні і прийнятті управлінських рішень - такі підстави для широкого впровадження інформаційних систем в практику повсякденного життя. Інформаційні системи на сьогоднішній день представлені великою різноманітністю як по інтелектуальному і системотехнічному складу, так і за областями застосування і організаційними формами функціонування. При цьому в різних сферах діяльності є місце і простим, і складним інформаційнім системам.

Інформаційна система з точки зору користувачів є єдиним неподільним засобом, що використовується для виконання їх професійних функцій. З позицій фахівця з управління єдина інформаційна система представляється на нижньому (базовому) рівні як сукупність взаємозалежних складових (структурних компонентів, видів забезпечень), а на верхньому (системному) рівні як частина ще більшої системи, в яку вона входить (локальні, регіональні і глобальні системи).

Традиційно розрізняють три рівні управління в керуючій частині об'єкта: вищий, середній і нижчий. Кожний з них характеризується власним набором функцій, рівнем компетенції і потребує відповідної інформації. На вищому рівні управління реалізується стратегічне управління, визначаються місія організації, цілі управління, довгострокові плани, стратегія їх реалізації тощо. Середній рівень управління - це рівень тактичного управління. Тут складаються тактичні плани, здійснюється контроль за їх виконанням, відстежуються ресурси тощо. На нижчому рівні управління здійснюється оперативне управління, реалізуються об'ємно-календарні плани, оперативний контроль та облік (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл інформації за рівнями управління

3.2. Інформаційні потреби банківських систем

Володіння достовірною і актуальною інформацією поряд з умінням ефективно використовувати адекватні методи її збирання, аналізу і надання є основою успішної діяльності банківських установ.

Інформація є головним предметом праці управління банківською установою. Тому керівництву кожного банку для прийняття управлінських рішень необхідно постійно володіти інформацією.

Будь-який банк - це автономно мисляча одиниця, діюча в неосяжному фінансово - економічному просторі, тому одна з основних задач, що стоїть перед банками - уміння орієнтуватися у величезному об'ємі інформації, комплексно оцінювати ситуацію і своєчасно реагувати на її зміни.

На сьогоднішній день могутньою стратегічною зброєю банку у структуруванні, накопиченні, зберіганні, пошуку та передачі інформації є комп'ютерні системи, телекомунікаційні мережі та інформаційні технології.

Особливе місце в банківських автоматизованих системах посідають мережні інформаційні технології, які здійснюють віддалене опрацювання в мережах, а також діалогову і пакетну технології на робочому місці.

Фінансові і грошові процеси, що протікають в банку, можуть і повинні бути представлені як процеси обробки, зберігання, обміну і використання інформації. Особливо яскраво така ситуація проявляє себе під час переходу банків і всього суспільства на нові методи грошового обігу, коли кредитні і дебетні карти, банкомати, електронне обслуговування клієнтів та інші подібні процеси ведуть до того, що всі платіжні, розрахункові і інші фінансові процедури не потребуватимуть паперових грошей і документів, а полягатимуть в комп'ютерній обробці і передачі інформації. Маючи на увазі таку перспективу, не можна недооцінювати роль комп'ютерних інформаційних систем і комп'ютерних телекомунікацій в банківській справі.

Нові можливості автоматизації банківських операцій, робочих місць спеціалістів, інформаційні технології банківських послуг дозволяють

комплексно вирішувати проблеми аналізу банківської діяльності, розробляти та створювати регіональні, міжрегіональні і міжнародні банківські системи. Цьому сприяє інтенсивний розвиток систем електронного опрацювання і передавання даних.

Інформаційні потреби банківського сектора, що розвиваються, стимулюють вдосконалення автоматизованих банківських електронних систем, створення великої кількості мереж у всьому світі, що створює сприятливі передумови для взаємодії банку із зовнішнім середовищем. Такі взаємодії стали необхідною умовою роботи на належному рівні комерційних банків, тому саме в цьому напрямі можна чекати найбільшого прогресу розвитку банківських інформаційних систем та технологій.

Таким чином, все більш актуальнішою стає проблема забезпечення інформаційних потреб банків із залученням сучасних автоматизованих інформаційних систем та технологій.

Задоволення інформаційних потреб банківських працівників у процесі діяльності можна представити у вигляді своєрідного циклу "дослідження - підготовка - використання інформації". У цьому циклі існують два взаємопов'язаних напрями: робота з інформаційними матеріалами і взаємодія із користувачами інформації, причому цей зв'язок опосередковується застосуванням комп'ютерних технологій та інформаційних систем для збирання, зберігання і розповсюдження інформації.

Повнота реалізації банківських інформаційних потреб залежить від взаємодії двох факторів - суб'єктивних і об'єктивних.

Суб'єктивні фактори інформаційних потреб обумовлені здатністю працівників до пошуку інформації, їхньою активністю у цих процесах, вміння долати існуючі в інформаційній взаємодії бар'єри.

Об'єктивні фактори формуються незалежно від банківських працівників, вони запропоновані в готовому вигляді. До них відносяться такі фактори:

- ефективність функціонування інформаційних систем та технологій,

- проходження інформаційних потоків,

- документообіг,

- комунікація,

- стан інформаційного потенціалу та інформаційного ресурсу

банку тощо.

При цьому збір, обробка та вдале використання інформації залежить в першу чергу від організації інформаційної системи та технологій в установі.

Інформаційне забезпечення - це організація цілеспрямованих масивів інформації й інформаційних потоків, яка включає збирання, зберігання, опрацювання і передавання інформації (в тому числі з використанням автоматизованих інформаційних систем) використовуваних для задоволення інформаційних потреб і з метою вирішення управлінських задач [45,14].

Інформаційне забезпечення являє собою інформаційну модель банку. Тому кожному банку для прийняття управлінських рішень необхідно завжди мати інформацію. З цією метою у банківських установах

створюються спеціальні відділи та підрозділи, які займаються забезпеченням необхідної інформації.

У забезпеченні інформаційних потреб велике місце займає документ як засіб зберігання і розповсюдження інформації. Документи сприяють вдосконаленню внутрішньої організації банку, є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи. Документи є засобом

засвідчення, доведення певних фактів і, отже, мають велике правове значення. Тому, усі банківські операції відображаються в обліку тільки при наявності документального підтвердження.

Однак в банківській установі для ефективного задоволення інформаційних потреб процесу створення документів є недостатньо. Необхідно забезпечити їх розповсюдження в певних точках простору, зберігання і надання клієнтам в потрібний момент. Цю функцію в банку виконує архів, що здійснює збір, зберігання і розповсюдження соціальне вагомих документів з метою задоволення інформаційних потреб клієнтів банку.

Оскільки інформація є головним предметом праці управління банківською установою, тому керівництву банку для прийняття управлінських рішень необхідно постійно володіти інформацією. З цією метою в банку створені спеціальні підрозділи та служби, які безперервно займаються забезпеченням необхідної інформації. Так, наприклад, інформацію про наявність кредитних ресурсів та кредитоспроможність позичальників надають: відділи короткострокового та довгострокового кредитування; інформацію про процентні ставки грошово-кредитного ринку, про темпи інфляційного росту цін надає відділ маркетингу та грошового обігу. Банк повинен завжди володіти інформацією про стан та зміни грошово-кредитного ринку, виявляти потреби клієнтів, продавати комплекс маркетингових заходів для задоволення їх потреб. Тільки при такому підході банк може забезпечувати отримання прибутку за рахунок створення максимальної споживчої задоволеності.



Висновки

Інформаційна потреба може бути охарактеризована як усвідомлена потреба в інформації, потрібної для вирішення поставленої задачі по розробленому плану.

Фахівцям в різних предметних областях потрібна різноманітна як за змістом, так і за формою інформація, але, незважаючи на це, їх професійні потреби мають схожу структуру. Інформаційна потреба є структурованою, причому кожна із структурних складових вимагає особливого підходу при визначенні "стратегії і тактики" інформаційного обслуговування.

Виділяють наступні складові:

1. Потреба в поточній і ретроспективній інформації. Фахівцеві потрібен постійний приплив нової інформації, тобто оперативне поточне інформування. Таке інформування дозволяє найбільшою мірою підготуватися до ухвалення рішень у сфері своєї професійної діяльності, оперативно і адекватно реагувати на чинники, що впливають на певну ситуацію.

2. Потреба в вузькотематичній і широкотематичній інформації. Процес спеціалізації діяльності і диференціація знань призводить до постійного звуження тематичних рамок професійної інформаційної потреби.
Проте занадто вузька спеціалізація спричиняє за собою обмеженість контролю за ситуацією, втрату якості рішень,що приймаються, із-за втрати контролю над цілим рядом чинників, що на перший погляд, не відносяться до заданої теми.

3. Потреба в галузевій (спеціалізованій) і міжгалузевій (неспеціалізованій, суміжній) інформації. Більшість найбільш актуальних проблем вирішуються шляхом використання не лише профільної інформації, що не виходить за рамки цієї галузі знання, але і значного об'єму суміжної, міжгалузевої інформації, з інших галузей знання, здавалося б, дуже віддалених.

4. Потреба у фактографічній і концептуальній інформації. У першому випадку - це потреба в різних відомостях, які витягаються споживачем з первинних і вторинних документів, довідників і інших джерел інформації. Проте часто бувають випадки, коли споживачеві потрібні не просто відомості, але і оцінка, інтерпретація цих відомостей іншим фахівцем - з точки зору їх істинності і достовірності, техніко-економічної доцільності і перспективності, тобто потрібна концептуальна інформація. Особливо потребують такої концептуальної інформації керівники при прийнятті рішень.



Список використаних джерел

1. Батурин Ю.М. Телекоммуникации и право: вопросы стратегии. М., 2000.

2. Береза А. М. Основи створення інформаційних систем: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 214 с.

3. Блюменау Л.И. К изучению исходных понятий теории информационных потребностей [Электрон. ресурс]. - Режим доступу: http://abfarida.narod.ru/blumenay.htm

4. Голов С.Ф. Управлінський облік. - 4.вид. - К.: Лібра, 2008. - 704с.

5. Друкер П. Практика менеджмента. - М.: Вильямс, 2007 - 400 с.

6. Інформаційні системи і технології в економіці: Підручник / За ред. В. С. Пономаренка. - К.: Академія, 2002. - 544 с.

7. Инфосфера: информационные структуры, системы и процессы в науке и обществе / Арский Ю.М., Гиляревский Р.С., Туров И.С., Черный А.И. - М.: ВИНИТИ, 1996. - 489 с.

8. Хорошилов А.В., Сеголетков С.Я. Світові інформаційні ресурси. СПб.: Пітер, 2004.

Размещено на Allbest.ru

...