Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Загальна характеристика потенціалу підприємства

Перехід до нового механізму господарювання значно підвищив актуальність дослідження тих ринкових ознак потенціалу, котрі якнайповніше виражають, на нашу думку, поняття «потенціал підприємства».

Потенціал, що об'єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин.

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

Розглядаючи структуру потенціалу з цих позицій, варто враховувати, що в першому випадку структурні елементи потенціалу, що залишилися в нереалізованому вигляді, призводять до зниження ефективності його функціонування (наприклад, невикористовуванні в роботі трудові навички втрачаються, нереалізовані особистісні здібності руйнуються), а в другому випадку «надлишковий» запас сил і здібностей працівника забезпечує гнучкість і маневреність розвитку системи стосовно змінюваних умов праці.

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку.

Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи. обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, понять, як «ресурс» і «резерв».

Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси.

Потенціал підприємства - це складна, динамічна, полі структурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якість її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами.

Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні, але підготовлених для використання.

Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробниче-комерційної системи.

Четверта риса. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку)) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою.

Спираючись на основні характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається:

· обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами - патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

· можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;

· можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);

· інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності;

· інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко - технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;

· фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю у сфері фінансів);

· іншими можливостями.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

2. Витратний (майновий) підхід для оцінки бізнесу.

Витратний (майновий) підхід для оцінки бізнесу іноді визначають також як оцінку на основі активів. Згідно даному підходу вартість бізнесу визначається сумою витрат на його відтворення або заміщення з урахуванням фізичного й морального зношування. Цей підхід, розглянутий раніше відносно окремих елементів бізнесу (ЦМК, нерухомість, машини та обладнання, НА таке інше), стосовно бізнесу в цілому має деякі відмінності та обмеження. Обмеження щодо використання підходу до оцінки бізнесу в цілому у першу чергу стосуються оцінки нематеріальних активів у його складі, витрати на створення яких, як правило, не можливо співставити з результатами їх використання. Наприклад, витрати на розробку програмного забезпечення визначаються вартістю зафіксованого машинного часу задіяної обчислювальної техніки, заробітною платнею розробників, вартістю розхідних матеріалів, інформації, отриманої з Інтернету. Всі ці витрати, як правило, набагато менші ніж результати від використання створеної програми. Практично не піддаються оцінці за вказаним підходом інші нематеріальні об'єкти, які найчастіше можливо оцінити лише за результатом. До цих нематеріальних об'єктів відносяться торговий знак, торгова марка, гудвіл, оцінка яких взагалі базується на суб'єктивних припущеннях експертів і спирається, головним чином, на результатний підхід.

За вказаними обмеженнями витратний підхід може застосовуватись при оцінці бізнесу в наступних випадках:

-- оцінюваний бізнес базується, головним чином, на матеріальних активах, та активи переважно ліквідні (готова продукція, що користується попитом, дефіцитна сировина, матеріали, комплектуючи, автотранспорт тощо);

-- оцінюється зовсім новий бізнес;

-- бізнес ліквідується за несприятливими обставинами.

З наведеного переліку можна зробити висновок, що застосування витратного підходу до оцінки бізнесу (табл. 1) доцільне, коли бізнес або ще не отримав, або вже втратив ті властивості, які й відрізняють його від майна, на якому він базується, або має такий характер, що ці відмінності ніколи не проявляться. Найчастіше перелік вміщує наступні методи:

Таблиця 1. Витратний (майновий) підхід до оцінки вартості бізнесу

1. Метод чистої балансової вартості -- найбільш простий метод оцінки активів. Щоб одержати чисту балансову вартість активів, зі значення валюти балансу віднімають всі короткострокові й довгострокові зобов'язання фірми. У підсумку визначається вартість власного капіталу, тобто значення чистої балансової вартості активів.

2. Метод скоригованої балансової вартості (аналог методу чистих активів) -- вдосконалений метод оцінки бізнесу, який враховує результат переоцінки залишкової вартості активів за коефіцієнтом інфляції. При визначенні вартості бізнесу провадиться переоцінка її активів із введенням отриманого результату з одночасним корегуванням пасивів на резерв переоцінки.

3. Метод вартості заміщення надає оцінку бізнесу, виходячи з витрат на повне заміщення її активів при збереженні його профілю. Метод орієнтований тільки на оцінку матеріальних активів і прийнятний для капіталомістких форм бізнесу.

4. Метод відбудовної вартості є різновидом методу вартості заміщення. Його використання передбачає визначення витрат, необхідних для створення точної копії оцінюваного бізнесу, як відбудовної вартості оцінюваного об'єкта. На відміну від попереднього, цей метод ураховує вартість нематеріальних активів, таких як авторські права, патенти, комп'ютерні програми, але не може врахувати вартість нематеріальних об'єктів, не визнаних активами.

5. Метод ліквідаційної вартості використовується у випадку, коли бізнес згортається, припиняється виконання операцій, розпродаються активи й погашаються зобов'язання. Метод дає нижчу межу оцінки вартості не бізнесу, а лише окремих елементів майна, на якому він базувався.

Іноді в літературі зустрічаються інші найменування одних і тих самих методів, як от "простий балансовий", "регулювання балансу", "нагромадження активів". Приватизаційні процеси в Україні виконуються переважно витратними методами, при чому найчастіше використовують різновиди методів оцінки, побудовані на визначенні вартості активів:

Метод чистих активів (метод скоригованої балансової вартості за наведеною вище класифікацією), за яким активи балансу, включаючи нематеріальні активи, приводяться переоцінкою до ринкової вартості шляхом застосування відповідного коефіцієнту за наступним вирахуванням поточної вартості існуючих зобов'язань:

(8.1)

балансовий актив бізнес

де Вча -- вартість чистих активів підприємства; Ва -- сумарна ринкова вартість активів; Bз -- сумарна вартість зобов'язань; Вн -- вартість необоротних активів; Во -- вартість оборотних активів; Vмn -- витрати майбутнього періоду (непоточні); Впв -- вартість забезпечення наступних платежів; Вдз -- довгострокові зобов'язання; Впз -- поточні зобов'язання; ka -- коефіцієнт приведення активів до ринкової вартості; kз -- коефіцієнт приведення зобов'язань до ринкової вартості.

Введення коригуючих коефіцієнтів приведення до ринкової вартості пояснюється тим, що в умовах довготривалої кризи, а також внаслідок багаторазової індексації та переоцінки майна балансова вартість активів значно відрізняється від ринкової. Якщо вартість майна та зобов'язань незначно відрізняється від ринкової, коефіцієнти дорівнюються одиниці. Наведений алгоритм відповідає вимогам Методики оцінки вартості майна в ході приватизації . Навіть за коригуванням вартості, оцінка діючого бізнесу таким методом не забезпечує належного обґрунтування, оскільки не має надійної методики визначення вказаних коефіцієнтів (ka, kз). Однак, в умовах незавершеного становлення ринкових відносин, цей метод використовується доволі часто завдяки порівняній простоті застосування.

Метод ліквідаційної вартості, згідно якому чистий виторг, одержуваний після ліквідації активів й виплат заборгованості, приводиться до поточної вартості, і який застосовується, переважно, при швидкій ліквідації бізнесу або банкрутстві власника.

За цим методом визначається:

-- упорядкована ліквідаційна вартість, за якою експозиція активів не обмежується часом та обставинами, що сприяє отриманню адекватної ринкової ціни;

-- примусова ліквідаційна вартість, що встановлюється за рішенням суду шляхом роздільного розпродажу майна з аукціону;

-- ліквідаційна вартість припинення існування активів, визначення якої зводиться до визначення залишкової вартості об'єктів, що знаходяться в робочому стані, та металобрухту за винятком витрат на утилізацію. Така оцінка можлива лише при умові, що виробнича база бізнесу розміщувалася на орендованій ділянці, інакше земля, як діючий актив, буде реалізована у загальному порядку, і вартість її потрібно буде визначати згідно відповідної методики за принципом найкращого використання.

У будь-якому разі метод ліквідаційної вартості не можна застосувати до діючого бізнесу. Вій стосується лише майна, на якому цей бізнес було засновано, й негативне значення ліквідаційної вартості бізнесу можливе лише коли до нього не було приєднано землі (або вона зіпсована, як от за наслідками Чорнобильської катастрофи), та рештки не покривають витрат на їх утилізацію.

Размещено на Allbest.ru