Формування економічних взаємовідносин у сфері аграрного технічного сервісу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

08.06.01 - Економіка підприємства й організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

Формування економічних взаємовідносин у сфері аграрного технічного сервісу

Микицей Тереза Дмитрівна

Київ -2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Мосіюк Пилип Омелянович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри економіки підприємств аграрного сервісу

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Єрмаков Олександр Юхимович, Національний аграрний університет, професор кафедри соціології праці та підприємництва

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Кісіль Микола Іванович, Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу інвестицій в АПК

Провідна установа - Інститут економіки НАН України, відділ економічних відносин АПК, м. Київ

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Жебка В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В агропромисловому комплексі України склалася непроста ситуація з формуванням та використанням його матеріально-технічної бази. З року в рік знижується рівень технічної оснащеності сільськогосподарських товаровиробників завдяки послабленню їх купівельної спроможності, що викликана ціновим диспаритетом. Це зумовлює значні збитки від порушення технологій вирощування сільськогосподарських культур, вимушеної співпраці з агротехсервісними структурами, в яких розмір цін і тарифів на товари та послуги не завжди економічно обґрунтовані і не сформовані ринковими механізмами.

Взаємовідносини, що сформувались між агротехсервісними структурами і товаровиробниками, не зумовлюються вимогами ринку, формуються стихійно та гальмують виробничу діяльність усіх сфер, а тому потребують поглибленого дослідження.

За роки реформування агропромислового комплексу проблемам ресурсозбереження, формування матеріально-технічної бази аграрних підприємств і сервісних структур, створення ринку сільськогосподарської техніки присвятили свої роботи вчені-аграрники Я.К. Білоусько, В.Г. Більський, П.Т. Саблук, П.О. Мосіюк, І.П. Масло, Л.В. Погорілий, І.С. Деревець, О.Ю. Єрмаков, М.І. Кісіль, Н.А. Дорофєєва, В.М. Баутін, Е.А. Аронов та ін.

Загальні аспекти формування агротехсервісних структур та їх відносин з товаровиробниками розкриті в публікаціях економістів-аграрників М.Г. Лобаса, П.І. Гайдуцького, Г.А. Лісовського, І.Г. Тивоненка та ін. Проте, в даних публікаціях недостатньо розкритий ринковий механізм, який формує систему економічних взаємовідносин між агротехсервісними структурами і товаровиробниками. Тому, проведення досліджень у напрямку його вивчення та опрацювання науково обґрунтованих пропозицій щодо поліпшення економічних взаємовідносин аграрної виробничої і обслуговуючої сфер набуває в даний час особливої актуальності.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертаційної роботи здійснювались відповідно з планом науково-дослідних робіт кафедри економіки підприємств аграрного сервісу Національного аграрного університету з виконання комплексної бюджетної теми “Розробка наукової концепції адаптації служби аграрного сервісу до умов ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0198U004093).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження по дисертаційній роботі є теоретичне обґрунтування та розробка наукових пропозицій щодо формування, розвитку і функціонування аграрних технічних сервісних структур різних форм власності і господарювання та удосконалення їх економічних взаємовідносин з сільськогосподарськими товаровиробниками. Для досягнення цієї мети були поставлені і розв'язані такі задачі:

узагальнити теоретичні та практичні положення про роль та місце технічного сервісу в реформуванні аграрного сектору економіки України;

виявити об'єктивні передумови формування економічних взаємовідносин у сфері аграрного технічного сервісу;

вивчити ретроспективу форм виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників в Україні та за кордоном;

виявити фактори, які стримують розвиток нових форм організації аграрного технічного сервісу в Україні;

провести аналіз існуючих форм та методів державного і ринкового регулювання при формуванні та використанні матеріально-технічної бази в сільському господарстві;

дослідити організацію та ефективність надання товаровиробникам виробничих послуг існуючими аграрними технічними сервісними структурами різних форм власності і господарювання;

науково обґрунтувати процес формування маркетингових тарифів на послуги, дослідити причини їх диференціації;

економічно обґрунтувати можливість співіснування в Україні різних організаційних форм аграрного технічного сервісу та особливості комплектування їх технікою;

визначити основні напрями удосконалення економічних взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та підприємствами аграрного технічного сервісу.

Об'єктом дослідження є система виробничого обслуговування та матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань, пов'язаних з формуванням економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та підприємствами аграрного технічного сервісу.

Методологія та методика дослідження. Методологічною основою виконаного дослідження є діалектичний метод пізнання; об'єктивні економічні закони; теоретичні положення аграрної економічної науки; методи економічних досліджень: статистичних групувань, розрахунково-конструктивний, монографічний, графічний; економіко-математичні методи дослідження економічних явищ тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні ефективності діяльності агротехсервісних структур різних форм власності і господарювання та розробці науково обґрунтованих принципів побудови системи економічних взаємозв'язків цих структур з аграрними товаровиробниками на взаємовигідній основі.

Найважливіші результати досліджень, які характеризують новизну та виносяться на захист, полягають в тому, що:

розширено, уточнено і поглиблено економічну сутність виробничих взаємовідносин в сфері аграрного технічного сервісу;

визначено основні принципи побудови системи економічних взаємозв'язків між сільськогосподарськими товаровиробниками та підприємствами агротехсервісу;

економічно обґрунтовано об'єктивну необхідність створення спеціалізованих агротехсервісних структур різних форм власності і господарювання, уточнено їх мету та основні завдання;

науково обґрунтовано процес формування маркетингових тарифів на послуги, виявлено причини їх диференціації;

опрацьовано науково обгрунтовані маркетингові тарифи на виробничі послуги, які надаються агротехсервісними структурами товаровиробникам в процесі вирощування сільськогосподарських культур.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані результати досліджень і пропозиції здобувача можуть бути використані службами агротехсервісу та сільськогосподарськими товаровиробниками під час організації в Україні ринку технічних засобів, запасних частин, послуг та формування системи економічних взаємозв'язків між ними.

Одержані результати досліджень використані Українським державним підприємством з матеріально-технічного забезпечення агропромислового комплексу “Украгротех” під час проведення підготовчих робіт до приватизації власності державних МТС і організації на їх базі акціонерних товариств, що сприяє створенню ефективного власника і підвищенню ефективності виробничо-фінансової діяльності МТС, та закритим акціонерним товариством “Украгротехніка” під час побудови науково обґрунтованих маркетингових тарифів на виробничі послуги.

Результати наукових досліджень по дисертаційній роботі використовуються у навчальному процесі кафедри економіки підприємств аграрного сервісу Національного аграрного університету.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що наведені в роботі результати досліджень одержані автором особисто. Дисертантом уточнено економічну сутність та роль засобів механізації, як специфічних виробничих ресурсів, досліджено закономірності формування економічних взаємовідносин між аграрними товаровиробниками та підприємствами сфери технічного обслуговування різних форм власності і господарювання, виявлено основні недоліки державного та ринкового регулювання під час формування і використання матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, економічно обґрунтовано можливість функціонування в Україні різних організаційних форм аграрного технічного сервісу, науково обґрунтовано основні напрями удосконалення економічних взаємовідносин між товаровиробниками та підприємствами агротехсервісу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях “Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової трансформації” (29-31 березня 2000 року, м. Київ, Національний аграрний університет) та “Роль і місце державних МТС у реформуванні АПК України” (5 серпня 1999 року, м. Обухів та 23.03-24.03 2000 року, м. Вінниця, Державне підприємство “Агротех”). Дисертаційна робота, як завершена наукова праця, доповідалась та розглядалась на розширеному засіданні кафедри економіки підприємств аграрного сервісу Національного аграрного університету (протокол №2 від 12 жовтня 2000 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових праць загальним обсягом 1,4 друк. арк., в тому числі 4 статті у збірниках наукових праць та тези у збірнику матеріалів науково-практичної конференції.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 260 сторінках комп'ютерного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 211 найменувань. Робота містить 41 таблицю, 15 рисунків, 31 додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, зв'язок роботи з науковою проблематикою НАУ, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено місце апробації та впровадження одержаних наукових результатів у практику, вказана кількість та видання опублікованих наукових праць.

У першому розділі - “Управління аграрними виробничими ресурсами - об'єктивна передумова формування економічних взаємовідносин у сфері аграрного сервісу” - здійснено оцінку ситуації, яка склалась в агропромисловому комплексі нашої країни і негативно вплинула на стан його матеріально-технічної бази; досліджено перелік виробничих ресурсів в аграрній сфері, уточнено їх економічну сутність та систематизовано існуючі класифікації; поглиблено вивчено причинно-наслідкові взаємозв'язки в системі “виробничі ресурси-результат” та здійснено критичний аналіз існуючих методів кількісної їх оцінки.

Аналіз переходу від адміністративної до ринкової системи регулювання економікою свідчить, що цей процес в Україні відбувається безсистемно. В процесі відміни механізмів регулювання економічних взаємовідносин командно-адміністративної системи не було створене відповідне економічне середовище, що властиве ринковим виробничим відносинам. Прийнята в економіці України монетарно-посередницька концепція не відповідає загальноприйнятій науковій системі обертання товарної та грошової мас. Результатом є різке погіршення економічного становища аграрної сфери, що викликане порушенням вимог закону вартості та інших об'єктивних законів ринкової економіки. Це, в свою чергу, зумовлює знецінення грошової маси, розвиток інфляційних процесів, непомірне зростання банківської кредитної ставки тощо. Внаслідок цього сільськогосподарські підприємства втратили купівельну спроможність і не можуть придбати необхідної кількості техніки, матеріальних ресурсів. Це призвело до порушення технологічних процесів і скорочення обсягів виробництва продукції.

У зв'язку зі зменшенням кількості технічних засобів та сільськогосподарських машин значно підвищились витрати на ремонти та технічне обслуговування, зросло навантаження на одиницю техніки, не виконуються в повному обсязі технологічні операції з вирощування сільськогосподарських культур, порушуються оптимальні агротехнічні строки виконання робіт, збільшилися втрати урожаю, зростають площі необроблюваних земель. Забезпеченість енергетичними потужностями 1 га ріллі в Україні на сучасному етапі становить 1,05 кін. сил, в той час як в США - 2,47, Франції - 3,6, Німеччині - 7,76 кін. сил.

Враховуючи те, що матеріально-технічна база сільського господарства є одним із важливих факторів виробництва продукції, її виділено як самостійний об'єкт дослідження.

У зв'язку з тим, що в економічній літературі ще відсутнє загальноприйняте визначення рівня ресурсного забезпечення сільського господарства, під час вивчення аграрних виробничих ресурсів була обрана методика, яка розроблена доктором економічних наук, професором П.О. Мосіюком. Виробничі ресурси за цією методикою поділяються на 4 класи: матеріальні, які здатні безпосередньо перетворюватись в складові частини кінцевого продукту; нематеріальні, які не здатні перетворюватись у кінцеву продукцію, проте створюють оптимальні умови для високоефективної переробки об'єктами в кінцевий сільськогосподарський продукт матеріальних ресурсів; фінансові та трудові ресурси. Обґрунтованим у такій класифікації є те, що незалежно від походження ресурсів (створені природою чи людиною) окремо виділяються ресурси, які здатні перетворюватись у складові частини кінцевого продукту, і ресурси, які створюють умови для ефективності процесу цього перетворення.

До виробничих ресурсів 2-го класу в умовах ринку пропонується віднести й інформацію. Оскільки товаровиробник, який вичерпно володіє нею, може прийняти те чи інше оперативне управлінсько-організаційне рішення і цим самим вплинути на створення оптимальних умов для максимального залучення у виробничий процес матеріальних ресурсів і виробництва максимальної кількості сільськогосподарської продукції з найменшими виробничими витратами.

Дослідження по дисертаційній роботі були сконцентровані на ресурсах 2-го класу, зокрема на забезпеченні аграрних підприємств та агротехсервісних структур ефективною та надійною технікою.

Дослідження вчених-аграрників та практичний досвід свідчать, що ефективність роботи сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від системи його технічного сервісу. За визначенням І.С. Деревця технічний сервіс - це комплекс робіт з відповідним науковим підходом до реалізації техніки, її обслуговування та ремонту; своєчасного забезпечення споживачів обладнанням, запасними частинами, вузлами, агрегатами, інструментом, матеріалами, технічною документацією; надання виробничих послуг по прокату, оренді техніки; виконання монтажних пусконалагоджувальних, сільськогосподарських, меліоративних і землерийних робіт; навчання обслуговуючого персоналу.

Система технічного сервісу включає в себе такі складові : наукове забезпечення технічного сервісу; технічне обслуговування та ремонт техніки; матеріально-технічне забезпечення товаровиробників і ремонтно-обслуговуючого виробництва; надання виробничих послуг і формування економічних взаємовідносин між товаровиробниками і обслуговуючою сферою. Кожна з них виконує свою функцію. Особлива роль у цій системі належить складовій надання виробничих послуг і формування економічних взаємовідносин між товаровиробниками і обслуговуючою сферою.

Ефективність надання тих чи інших послуг визначається за допомогою співставлення результатів з витратами виробничих ресурсів. Під час дослідження питань ефективності надання послуг необхідно застосовувати критерій оцінки, який відображає кількість цих послуг на одиницю сукупної суспільної праці при умові їх високої якості та конкурентоздатності. Оскільки сьогодні відсутні єдині загальноприйняті методи співставлення живої і уречевленої праці, немає можливості визначення їх у сукупності. Тому, показниками, які найбільш повно відображають даний критерій є: собівартість одиниці послуги, ціна (маркетинговий тариф), рівень рентабельності витрат, норма прибутку, вихід доброякісних послуг на 1 людино-годину живої праці.

У другому розділі - “Ретроспектива та сучасний стан аграрного технічного сервісу в Україні” - вивчено ретроспективу та здійснено аналіз форм виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств в Україні та за кордоном; досліджено організаційну структуру агротехсервісних підприємств та процес формування і використання їх матеріально-технічної бази; встановлено вплив комплексу факторів на формування економічних відносин між аграрними товаровиробниками та обслуговуючою сферою; вивчено організацію та визначено ефективність надання послуг у сфері технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.

Організоване формування матеріально-технічної бази сільського господарства в Україні розпочалося у 20-х роках минулого століття. З організації тракторної колони у радгоспі ім. Шевченка Березовського району Одеської області в 1927 році розпочалося централізоване машино-обслуговування товаровиробників. Саме тут бере початок формування машинно-тракторних станцій під керівництвом держави з метою надання послуг товаровиробникам та організації великого колективного виробництва. У1958 році таких станцій було понад 9 тисяч.

У зв'язку з тим, що МТС виконали завдання, які перед ними ставилися, вони були реформовані в ремонтно-технічні станції і перейменовані у відділи “Сільгосптехніки”.

“Сільгосптехніка” виступала посередником між заводами-виготовлювачами техніки і господарствами. Затратна економіка та плановий розподіл техніки почали гальмувати сільськогосподарське виробництво, оскільки була відсутня трьохстороння економічна зацікавленість заводів-виробників, “Сільгосптехніки” та товаровиробників у поліпшенні споживних якостей сільськогосподарської техніки.

На початок 90-х років у сільськогосподарських підприємствах України була сформована матеріально-технічна база, яка не повною мірою відповідала технологічним потребам за кількісними співвідношеннями і значно відставала від зарубіжних аналогів за якісними. Тому, районна ланка системи “Сільгосптехніка” була реорганізована і на її базі було створено два окремих підрозділи: ремонтно-транспортні підприємства та райагропостачі. Після такого розподілу технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств погіршилось. Нова система аграрно-технічного сервісу зумовила таку ситуацію, що за обсягом робіт технічний сервіс не забезпечував технологічний попит.

Для розв'язання проблеми, яка склалась, у 1993 р. в Україні був створений державний концерн “Украгротехсервіс”. У ньому об'єднались служби ремонту і матеріально-технічного обслуговування (постачання). Високопродуктивна техніка, яка була придбана за рахунок державного лізингового фонду і державного кредиту, була передана регіональним структурам концерну, які згодом трансформувалися в акціонерні товариства, де була здійснена приватизація. Фактично забезпечення аграрних товаровиробників технічними засобами здійснювали різні комерційні структури. Основною їх метою було одержання максимального прибутку. Ціновий диспаритет на аграрну і промислову продукцію спричинив ситуацію, за якої придбати нову техніку стало практично неможливим.

З кожним роком кризова ситуація, що склалася в Україні, вимагала негайного втручання держави у формування і використання матеріально-технічної бази сільського господарства. Отже, знову з'явилась необхідність створення мережі МТС на державному рівні. Тому, з 1999 року процес створення МТС в Україні почав набувати планового, регульованого державою характеру. За 1999 рік було створено 91 державну сільськогосподарську машинно-технологічну станцію.

Відсутність платіжної дисципліни та недосконала система оподаткування, змушують МТС займатися, в першу чергу, виробництвом сільськогосподарської продукції, а не наданням послуг. На нашу думку, основним завданням МТС повинно бути надання технічних послуг сільськогосподарським товаровиробникам, організація технічного сервісу, впровадження прогресивних технологій. Машинно-технологічні станції, які візьмуть курс на виробництво сільськогосподарської продукції, через деякий час перетворяться у звичайні держгоспи зі своїми виробничими проблемами та наступною процедурою приватизації. При цьому питання сервісного обслуговування згодом набуде другорядного значення.

Ситуація склалася така, що, з одного боку, держава не спроможна за свої кошти створити і фінансувати ту кількість МТС, яка необхідна сьогодні для задоволення потреб аграрного товаровиробника всіх форм власності і господарювання, а з іншого - монопольне становище держави не сприятиме збільшенню номенклатури послуг, підвищенню їх якості та зниженню вартості. Тому, поряд з МТС з державною формою власності, повинні функціонувати станції та інші організаційні сервісні структури з іншими формами власності.

У 1999 році, за даними Міністерства аграрної політики, в Україні функціонувало понад 850 зареєстрованих МТС та механізованих загонів різних форм власності. На частку державних МТС припадає менше 10%.

З метою вивчення ефективності функціонування різних організаційних структур аграрного технічного сервісу були залучені: “Київська” та “Обухівська” МТС державного підприємства “Украгротех” (державна форма власності); відкриті акціонерні товариства “Бориспільське РТП”, “Обухівський райагротехсервіс”, закрите акціонерне товариство “Украгротехніка”, корпорація (закрите акціонерне товариство) “Агротех” (колективна приватна форма власності); науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Агро - Інтер” (приватна форма власності).

Формування економічних відносин між аграрними товаровиробниками і обслуговуючою сферою відбувається під дією багатьох факторів: економічних, виробничих, нормативно-правових, соціальних, природних. Дослідження свідчать, що взаємовідносини, які виникли під дією вказаних факторів і сформували економічний механізм у цій сфері, не відповідають вимогам ринку.

Основу економічного механізму між сферою аграрного сервісу і товаровиробником становлять відносини людей в процесі формування матеріально-технічної бази сільського господарства під впливом різних форм і методів державного та ринкового регулювання (дотацій, оподаткування, кредитування тощо).

Ринок - це складна система економічних відносин, в якій повинні раціонально поєднуватись державні і ринкові методи регулювання соціально-економічних процесів. Проте результати досліджень свідчать про значні порушення вимог ринкової економіки та державного регулювання при формуванні матеріально-технічної бази аграрного виробництва. Не в усіх сферах дотримуються принципи повного госпрозрахунку. Має місце монополізм у системі ціноутворення і банківсько-кредитній системі. Це не створює належних умов для ринкового авторегулювання та державного протекціонізму. В результаті розміри маркетингових тарифів на послуги не апробуються ринком та не регулюються ним. Зарубіжний досвід свідчить, що найбільш поширеними в світі є форми міжгосподарського використання техніки - машинні ринги, гуртки з обміну технікою, кооперативи, об'єднання машинних станцій, машинні об'єднання, товариства тощо. В різних країнах світу широко використовуються такі форми кооперації як прокат і оренда. Особливе значення у формуванні матеріально-технічної бази сільського господарства відводиться лізингу. Він хоч і має єдину економічну сутність, проте варіює в обсягах, правовому регулюванні, формах організації.

Під впливом різних форм і методів державного та ринкового регулювання технічне забезпечення агротехсервісних структур здійснюється за рахунок різних джерел. За власні кошти певну частину техніки придбали корпорація “Агротех”, ЗАТ “Украгротехніка”, ТОВ “Агро-Інтер”, за рахунок кредиту - ЗАТ “Украгротехніка”, за лізингом - МТС державного підприємства “Украгротех”, НВТ “Агро-Інтер”, ВАТ “Бориспільське РТП”, за рахунок техніки як плати за борги за надані послуги по ремонту -ВАТ “Обухівський райагротехсервіс”.

Встановлено, що найбільш доступним способом придбання техніки для сучасних сервісних структур є лізинг. Він є найбільш перспективним напрямом створення високоефективної матеріально-технічної бази сільського господарства в Україні. Проте для його розвитку необхідно створити відповідні економічні умови.

Способи матеріально-технічного забезпечення впливають значною мірою на рівень собівартості надання послуг та розмір маркетингового тарифу. матеріальний технічний маркетинговий аграрний

У дисертаційній роботі досліджено структуру виробничих витрат, рівень собівартості, маркетинговий тариф, прибуток та рівень рентабельності надання механізованих послуг з обробітку ґрунту (оранка, культивація, боронування), посіву сільськогосподарських культур, збирання урожаю зернових, ремонту двигунів до тракторів та комбайнів, які сформувались у агротехсервісних структурах різних форм власності та господарювання протягом 1999 та 2000 років.

Дослідження показують, що найбільшу питому вагу мають витрати на експлуатацію засобів виробництва. Вони коливаються в межах 11,42-63,55% на оранці; 24,90-54,55 - на культивації; 12,92-54,97 - на дискуванні; 16,84-73,44 - на посіві; 28,70-83,02 - на обробітку посівів засобами захисту; 50,04-88,85 - на збиранні зернових культур та 32,53-61,25% на збиранні кормових культур. Високий відсоток цих витрат мають структури, які включають до них плату за кредит та платежі за лізингом, а низький - у власності яких є своя техніка. Фактичний розмір амортизаційних відрахувань на силові тракторні агрегати та сільськогосподарські машини коливається в різних агротехсервісних структурах у межах 12-15 % від їх вартості. Питома вага інших статей витрат на виконанні вказаних послуг диференціює в межах 4,23-58,77% - сировина і матеріали; 1,72-18,83% - заробітна плата з нарахуваннями; 2,53-24,03% - витрати на утримання апарату управління. Різна структура витрат під час надання виробничих послуг накладає свій відбиток на формування абсолютних розмірів їх собівартості. В структурах, які досліджуються, цей показник за окремими виробничими операціями становить 15,18-116,97 грн. - на оранці; 17,50-47,48 - на культивації; 17,49-51,64 - на дискуванні; 15,20-112,02 - на посіві; 7,70-28,38 - на внесенні засобів захисту рослин; 86,38-345,47 - на збиранні зернових культур (при урожайності 35 ц з 1 га); 68,35-129,53 грн. - на збиранні кормових культур.

Зазначені показники впливають на розмір маркетингових тарифів на послуги та рентабельність виробництва в агротехсервісних структурах різних форм власності і господарювання (табл.1 і 2).

Таблиця 1

Рентабельність надання виробничих послуг з обробітку ґрунту (оранка)

Встановлено, що показники рівня рентабельності в розмірі 10% Обухівська МТС ДП “Украгротех” одержує при забезпеченні прибутку 7,60 грн. з 1 га оранки та маркетинговому тарифі 100,22 грн., а НВТ “Агро -Інтер” - відповідно 33% при прибутку 19,60 грн. з 1 га та маркетинговому тарифі 94,32 гривні.

Наведені дані свідчать про те, що у сфері аграрного сервісу відсутні єдині методологічні і методичні підходи в системах ціноутворення та рентабельності виробництва. Це спричиняє існуючий волюнтаризм в організації виробничих процесів, стихійність і невизначеність у формуванні темпів і пропорцій розширеного відтворення як у виробничій, так і в обслуговуючій сферах.

У розділі 3 - “Основні напрями удосконалення економічних відносин між товаровиробниками та підприємствами аграрного технічного сервісу” - розроблено пропозиції щодо поглиблення спеціалізації у сфері виробничого обслуговування, що забезпечить підвищення ефективності агарного технічного сервісу, економічно обгрунтовано доцільність впровадження різніх його організаційних форм; обгрунтовано маркетингові тарифи та пропозиції з вдосконалення економічних взаємозв'язків між сільськогосподарськими товаровиробниками та підприємствами аграрного технічного сервісу.

Таблиця 2

Рентабельність надання виробничих послуг по збиранню урожаю зернових культур (при урожайності 35 ц/га)

Під час вибору напрямів спеціалізації підприємств аграрного технічного сервісу слід враховувати особливості сільськогосподарського виробництва. Дослідженнями встановлено, що в розрізі окремих сільськогосподарських культур існує значна диференціація в показниках енерго-, трудо-, та капіталоємності одиниці роботи. Витрачена на 100 га посіву сільськогосподарських культур кількість нормо-змін, еталонних гектарів та живої праці суттєво відрізняється як за періодами технологічного процесу, так і за окремими виробничими операціями. Під час вирощування основних сільськогосподарських культур у зоні Лісостепу виконується великий обсяг механізованих робіт та витрачається найбільше праці в періоди основного обробітку ґрунту та збирання урожаю. Питома вага механізованих робіт по періоду основного обробітку ґрунту в загальному їх обсязі коливається від 21,57 до 55,72%, по періоду збирання урожаю - від 22,40 до 81,86 відсотків. З затрат праці ці співвідношення становлять відповідно 14,27-32,65 і 42,13-71,09 відсотків.

Стосовно показників капіталоємності, як свідчать результати досліджень, вони диференціюють по тракторах різних марок на різних виробничих операціях у межах 36,30-81,14 відсотків. На збиранні зернових культур їх доля досягає 95 % до загальних виробничих витрат.

Наведені дані дають підстави стверджувати, що в умовах Лісостепу України найбільш напруженими енерго-, капітало-, та трудоємними операціями під час вирощування сільськогосподарських культур є операції з обробітку ґрунту (оранка, лущення стерні, боронування, дискування, культивація), посів, внесення органічних та мінеральних добрив, збирання урожаю. При економічній нестабільності і ціновому диспаритеті товаровиробник не в змозі своїми силами виконати своєчасно і доброякісно ці виробничі операції. Тому, виникає об'єктивна необхідність створення сервісних структур типу МТС, механізованих загонів, машинних рингів, кооперативів, які б могли забезпечити багатофункціональний технічний сервіс і надати високоякісні послуги аграрним товаровиробникам.

Важливою умовою ефективного функціонування аграрної техсервісної структури є забезпечення продуктивної роботи техніки з низькими показниками собівартості виконання послуг та виробітком на агрегат.

У дисертаційній роботі визначено розміри нормативного навантаження на основні види агрегатів, виявлено фактори впливу на його абсолютний розмір, потужність і продуктивність засобів механізації.

Одержані результати в комплексі з показниками собівартості і рентабельності надання послуг є економічною передумовою визначення доцільності використання тієї чи іншої марки агрегатів під час виконання різних виробничих операцій.

Дослідженням структури виробничих витрат та собівартості виробничих послуг встановлено, що найбільшу питому вагу в структурі виробничих витрат під час виконання виробничих операцій в розрізі різних марок тракторів займають витрати на експлуатацію засобів виробництва (35,80-73,53%) та витрати на сировину і матеріали (23,80-59,13%).

У роботі пропонується в спеціалізованих сервісних структурах використовувати техніку з вищим показником річного навантаження, що забезпечує зниження собівартості (при навантаженні 1500 га по комбайну Джон Дір на 48%, по комбайну Домінатор - на 46% порівняно з нормативним навантаженням). При підвищенні урожайності по всіх марках комбайнів спостерігається зниження продуктивності та підвищення рівня собівартості. Показник рівня собівартості надання виробничих послуг суттєво відрізняється між тракторами і комбайнами вітчизняного і зарубіжного виробництва. Існує суттєва різниця між ними і за показником продуктивності їх використання (виробіток на трактор Джон Дір-8400 за машино-зміну та машино-день на 56% вищий, ніж на трактор ХТЗ-17021, показники продуктивності використання комбайнів зарубіжних марок на 21-22% вищі за вітчизняні).

Виявлені закономірності використані під час обґрунтування розміру маркетингових тарифів на послуги як важливого фактора формування економічних взаємозв'язків між аграрними товаровиробниками та агротехсервісними структурами. Про кількісний взаємозв'язок між собівартістю, рентабельністю і розміром маркетингового тарифу на послуги свідчить рисунок 1.

Аналогічна закономірність спостерігається і по інших виробничих операціях (табл. 3).

Оскільки річне навантаження на один трактор прийнято визначати у годинах, то для сервісної структури показник одержання прибутку за 1 годину використання того чи іншого трактора повинен бути найвищим.

Дані табл. 3 підтверджують, що трактор Джон Дір-8400 економічно найбільш ефективно використовувати в спеціалізованому агротехсервісному формуванні, при умові його перебування в приватній власності, а з іншого боку - що товаровиробники в змозі оплатити агротехсервісній структурі послуги, надані цим трактором. У зв'язку з тим, що згадані умови на сучасному етапі майже відсутні, то в агротехсервісних структурах доцільно використовувати трактор ХТЗ-17021. Саме цей трактор на сучасному етапі може відповідати економічним інтересам і агротехсервісних структур, і товаровиробників.

Трактор ХТЗ-17021 є товаром вітчизняного виробництва і його придбання підтримується Державним лізинговим фондом при нижчих рівнях кредитних ставок, ніж у комерційних банках.

Таблиця 3

Показники економічної ефективності використання тракторів різних марок на виконанні основних технологічних операцій

Трактори типу ЮМЗ-6Л доцільно використовувати як власність аграрних товаровиробників, бо він має невисоку вартість (54,5 тис. грн.). Відносно невисокий рівень його продуктивності відповідає середньому річному навантаженню в господарствах Лісостепової зони, а вартість послуг значно не підвищуватиме собівартості виробництва продукції.

Обґрунтування розміру маркетингових тарифів на послуги по збиранню урожаю зернових культур різними марками комбайнів здійснювався при змінному річному навантаженні на комбайн та диференційованому рівні урожайності зернових. При сталому навантаженні та умові зростання урожайності маркетинговий тариф зростає, а при сталій урожайності та збільшенні річного навантаження маркетинговий тариф має тенденцію до зниження (табл. 4, рис. 2).

Таблиця 4

Маркетинговий тариф на надання послуг зернозбиральними комбайнами в агротехсервісних структурах при різному рівні навантаження та урожайності, грн.

В дисертаційній роботі виявлено зв'язок і співвідношення між маркетинговими тарифами на збиранні урожаю зернових культур, вартістю валової продукції з 1 гектара та вартістю продукції, яка залишається у товаровиробника після розрахунку з агротехсервісною структурою. При цьому виявлено, що при підвищенні рівня урожайності та збільшенні навантаження на зернозбиральний комбайн вартість продукції, яка залишається у товаровиробника, зростає. За результатами досліджень також встановлено, що при однаковому рівні навантаження на комбайн та однаковій урожайності, вартість продукції, що залишається у товаровиробника при виконанні агротехсервісною структурою послуги зернозбиральним комбайном вітчизняного виробництва вища, ніж зарубіжного.

Ефективність діяльності сервісної структури визначається рівнем її прибутковості та прибутковістю товаровиробників, яким вона надає послуги. Такий кінцевий результат можливо одержати при дотриманні та виконанні науково обґрунтованих принципів побудови системи економічних взаємозв'язків між аграрними товаровиробниками та підприємствами аграрного технічного сервісу, які поділяються на ринкові, загальнодержавні і внутрішньогосподарські.

У блоці ринкових засад слід удосконалити систему ціноутворення на товари та послуги, кредитно-фінансову та податкову системи; забезпечити господарську самостійність аграрних товаровиробників та підприємств аграрного технічного сервісу, рівноправність розвитку всіх форм організації аграрного технічного сервісу та конкуренцію між ними, використання науково обґрунтованих маркетингових тарифів на виконання послуг; створити умови вільного вибору аграрними товаровиробниками сервісних структур з надання послуг, обсягів та способів обслуговування, а також їх взаємної зацікавленості у виконанні робіт та послуг.

Для побудови ефективної системи економічних взаємозв'язків між аграрними товаровиробниками та підприємствами аграрного технічного сервісу на рівні держави слід урегулювати законодавство щодо митно-тарифної політики; відновити вітчизняне машинобудування, основною метою якого є досягнення за допомогою модернізації високої надійності, довговічності, експлуатаційної технологічності технічних засобів; створити відповідне правове забезпечення для успішного функціонування лізингу в країні; сприяти організації та регулюванню державою створення спеціалізованих сервісних структур типу МТС; зменшити кількість посередників по шляху надходження техніки від виробника до агротехсервісної структури; створити спеціальні центри в межах окремого адміністративного району для проведення комплексу маркетингових досліджень та надання інформації і консультацій як агротехсервісним структурам, так і аграрним товаровиробникам.

Побудову вказаної системи слід здійснювати з урахуванням внутрішньогосподарських принципів, у напрямку виконання яких необхідно максимально наблизити підприємства аграрного технічного сервісу до товаровиробників; підвищити економічну відповідальність сільськогосподарських товаровиробників і підприємств агротехсервісу за виконання договірних зобов'язань; чітко розмежувати роботи, які виконуються аграрними товаровиробниками та агротехсервісними структурами; за основу формування структури та кількісного складу машинно-тракторного парку агротехсервісного підприємства брати попит товаровиробників на виконання окремих видів робіт з урахуванням рекомендованих агротехнічних строків їх виконання; планування потужності ремонтно-обслуговуючої бази агротехсервісної структури здійснювати виходячи з наявної в ній техніки і можливих обсягів ремонтно-обслуговуючих робіт для сільськогосподарських товаровиробників зони обслуговування; планування сезонного виробничого плану агротехсервісної структури проводити на базі замовлень сільськогосподарських товаровиробників та їх виробничих планів; впровадження спеціалізованими сервісними структурами прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур проводити відповідно до набору технічних засобів; створити в межах кожного адміністративного району пункти фірмового технічного сервісу як вітчизняного машинобудування, так і зарубіжного; організувати ефективну систему дилерських структур, які виконуватимуть роль посередників у ланцюгу “машинобудівний завод-дилер агротехсервісна структура (товаровиробник)”; розрахункові економічні відносини пов'язувати з кінцевими результатами діяльності сервісних структур; забезпечити наявність професіональних кадрів та впровадження прогресивних методів організації праці.

Виконання та дотримання перерахованих принципів сприятиме формуванню ефективної системи взаємозв'язків між аграрними товаровиробниками та підприємствами аграрного технічного сервісу різних форм власності та господарювання.

ВИСНОВКИ

Реформування аграрного сектору економіки України у напрямку розвитку ринкової економіки супроводжувалось значним зниженням його технічного рівня, погіршенням стану матеріально-технічної бази. Таку ситуацію зумовила загальнодержавна криза, яка супроводжується спадом виробництва сільськогосподарської продукції, недосконалістю цінової, кредитно-фінансової і податкової систем.

Формування економічних взаємовідносин в аграрній сфері реалізується через розробку наукових принципів управління аграрними виробничими ресурсами. Сфера аграрного технічного сервісу на сучасному етапі не має обґрунтованої і виваженої концепції розвитку. Це негативно впливає на організацію виробничих процесів, формування темпів і пропорцій розширеного відтворення у виробничій і обслуговуючій сферах.

Економічні взаємовідносини між підприємствами аграрного технічного сервісу і сільськогосподарськими товаровиробниками базуються на основі маркетингових тарифів на виробничі послуги. В аграрних те...