Митно-тарифна політика як складова зовнішньоекономічної політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Для сучасної ситуації на макрорівні характерна одна з визначних ролей зовнішньоекономічної політики в процесі трансформації національної економіки відносно пріоритетів держави. Ключовою характеристикою зовнішньоекономічних відносин є ефективність міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: “Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах”. Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу.

Провідну роль у регулюванні обсягів і форм міжнародної торгівлі займає митно-тарифна політика, як одна з складових зовнішньоекономічної політики держави. Митно-тарифна політика - система адміністративних і ринкових заходів спрямованих на функціонування зовнішньо-торгівельних зв'язків держави із закордоном. В період трансформації економіки, для України, проблема оптимізації структури зовнішньої торгівлі є надзвичайно важливою, що і визначає актуальність даної теми. В сучасний період інтеграції національних економік вдалий інструментарій ведення експортно-імпортних операцій, поєднаний з зваженими заходами по захисту національного виробника здатні принести великі прибутки країні. Разом з вдосконаленням правової бази, велике значення має і поліпшення технологічної оснащеності митних органів.

Таким чином, основна мета даної курсової роботи полягає у вивченні особливостей функціонування митно-тарифної політики України, як складової зовнішньоекономічної політики держави.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

- визначити сутність та організаційно-правові аспекти проведення митно-тарифної політики

- дослідити митно-тарифну політику України на сучасному етапі економічного розвитку;

- розглянути проблеми митного регулювання і напрямки удосконалення митно-тарифної політики України

Предметом курсової роботи є система економічних відносин щодо формування митно-тарифної політики України.

В якості об'єкта курсового дослідження виступає митно-тарифна політика України.

В якості інформативної бази курсової роботи виступили нормативно-правові акти, праці українських і закордонних науковців, матеріали спеціалізованої періодичної літератури у сфері митно-тарифної політики, як складової частини зовнішньоекономічних відносин

Дана тема є об'єктом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців, серед яких: Гребельник О.П., Матвєєва В.Ю., Соколенко С.І., А. А. Дубініна, Ю. М. Дьомкін, І. Г. Бережняк, П. В. Дзюбенко, В. І. Глухова, Т. М. Мельник та багато інших, та з плином часу вона не втрачає своєї актуальності.

Дослідження буде проводитись з допомогою поєднання методів системного аналізу, дедукції, індукції, синтезу, та інших.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об'єкт та інформативна база роботи. Основна частина присвячена вивченню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.

1. СУТНІСТЬ МИТНО-ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ

Митно-тарифне регулювання - сукупність митно-тарифних заходів, які використовуються в якості національного торговельно-економічного інструменту для регулювання зовнішньої торгівлі. Даний вид регулювання є економічним, оскільки в якості основного інструментарію використовуються імпортний і експортний митний тариф, який виконує і регулюючі та фіскальні функції. У деяких випадках вводяться податки або збори, які мають еквівалентний зміст митному тарифу. Основний напрямок цього виду державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначається митно - тарифною політикою кожної держави[4].

Пашко П. В. визначає митно-тарифну політику, як систему цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави у сфері митних економічних відносин. Цілі митної політики - забезпечення національних митних інтересів держави та їх безпеки. Функції митної політики - призначення й сукупність обов'язків по відношенню до держави; до основних функцій належать: фіскальна; економіко-регуляторна; захисна; контрольно-організаційна; інформаційно-статистична; міжнародно-політична[17].

На думку Бережнюка І. Г., дефініція митно-тарифної політики визначає система орієнтирів (рамкових стандартів) митного регулювання, зорієнтована на забезпечення економічних інтересів і цілей держави [9]. Механізм формування та реалізації митної політики працює таким чином. На етапі формування митної політики суспільні уявлення про митне регулювання та митну справу у взаємозв'язку та взаємозалежності з економічними інтересами і цілями держави впливають на визначення орієнтирів (рамкових стандартів) митного регулювання. У межах визначеної митної політики формується система митного регулювання, яка, окрім механізмів митно-тарифного та нетарифного регулювання, включає в себе митну систему. Механізм формування та реалізації митної політики працює таким чином. На етапі формування митної політики суспільні уявлення про митне регулювання та митну справу у взаємозв'язку та взаємозалежності з економічними інтересами і цілями держави впливають на визначення орієнтирів (Рамкових стандартів) митного регулювання. У межах визначеної митної політики формується система митного регулювання, яка, окрім механізмів митно-тарифного та нетарифного регулювання, включає в себе митну справу. Вплив держави в особі митних органів на інших суб'єктів митних відносин, причетних до переміщення товарів та транспортних засобів, з метою підпорядкування їхніх дій своїм економічним інтересам, запускає механізм митного регулювання, який реалізовується через митну справу.

Гребельник О. П. пропонує розглядати систему митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності функціонує на п'яти рівнях:

Таблиця 1.1

Рівні системи митно-тарифного регулювання [9]

Рівень	Основний зміст
Мікрорівень	Рівень суб'єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб: підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги.
Мезорівень	Рівень різного виду національних галузевих і регіональних об'єднань. Це насамперед міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин, а також міністерства та відомства, які відіграють досить активну роль, особливо, що стосується питань тарифного регулювання експорту чи імпорту.
Макрорівень	Рівень держави. Основними суб'єктами даного рівня є, безумовно, уряд країни та парламент.
Метарівень	Становлення митно-тарифних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це стосується співпраці митних органів на стадії створення і розвитку митних союзів.
Мегарівень	Рівень міжнародних об'єднань, організацій. Це насамперед Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд, Конференція 00Н з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Всесвітня митна організація.



Після прийняття Декларації про державний суверенітет Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території.

Особливості зовнішньоекономічної діяльності України і, зокрема митно-тарифної політики на сучасному етапі розвитку функціонують як наслідок еволюційних процесів в законодавстві держави з часів здобуття незалежності. Історичний поступ зовнішньоекономічної політики можна розділити на кілька етапів [8].

Перший етап (1991--1993рр.) характеризувався зміною пріоритетів, коли головним став контроль за зовнішньоторговельною діяльністю, а не за переміщенням фізичних осіб, як було за централізовано-планової системи господарювання. Було впроваджено досить жорсткий експортний і ліберальний імпортний режими, тобто відносно імпорту домінувала преференційна функція, тоді як справляння експортного мита носило суто фіскальну спрямованість. Дана функціональна спрямованість застосування митних регуляторів була пов'язана з цілим рядом причин, але основною стала відсутність загальної концепції трансформування економічної системи з командно-адміністративної моделі до ринкової.

Другий етап (1994--1995 рр.). Основна мета цього етапу-фіскальна, тобто наповнення державного бюджету за рахунок оподаткування імпорту та експорту. У зв'язку з лібералізацією зовнішньоторговельного режиму створюється механізм тарифного регулювання, який спрямований на отримання податкових надходжень, тобто забезпечення в першу чергу суто фіскальної функції, а далі -- на захист національного товаровиробника

Третій етап (1996 - 1998рр.) можна охарактеризувати як період захисту національних товаровиробників від іноземних конкурентів. Політика щодо зарубіжних експортерів була досить жорсткою: ставки імпортного мита були високими, з'явилось комбіноване мито, практично нівелювалась роль пільгових мит. Крім того, усі митні платежі сплачувались на пунктах пропуску, тобто до реалізації продукції що ставило додаткові бар'єри для ефективного експорту в Україну.

Четвертий етап (1999 - 2004рр.) - вдосконалення системи митно-тарифного регулювання відповідно до міжнародних вимог.

П'ятий етап (2004 - теперішній час) - курс на лібералізацію зовнішньоекономічних відносин поєднаний з прагненням раціоналізації, тобто підняття ефективності роботи даної системи на новий рівень.

Регулювання митною справою здійснюють найвищі органи влади та управління України. Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет України, який приймає нормативні акти, що регулюють дану сферу діяльності.

Митно-тарифна політика проводиться шляхом дії ряду адміністративних засобів, які схематично можна згрупувати за допомогою рисунка.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1. Основні засоби ведення митної політики державою[3]

Основною метою митного регулювання в державі являються економічні інтереси, які в свою чергу забезпечують:

- захист національного ринку і стимулювання розвитку національної економіки;

- сприяння структурній перебудові національного господарства та реалізації завдань економічної політики держави;

- використання інструментів митного контролю як засобу регулювання товарообміну і виконання інших завдань економічної політики на території країни;

- участь у реалізації торгово-політичних завдань із захисту національного ринку.

Митне регулювання здійснюється відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів. Україна може вступати в митні союзи з іншими державами.

У міжнародній практиці митне регулювання здійснюється на таких чотирьох рівнях [2]:

1. Зона вільної торгівлі. У межах цієї зони країни-учасниці скасовують між собою торгові бар'єри, зберігаючи їх при цьому відносно третіх країн. Прикладом зони вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), яку засновано в 1960 р.

2. Митний союз. У межах митного союзу країни-учасниці не тільки скасовують всі обмеження в торгівлі між собою, але й засновують єдину систему зовнішніх торговельних обмежень, що усуває тим самим необхідність існування митної служби на внутрішніх кордонах. Відносно торгівлі прикладом митного союзу є Європейська спільнота.

3. Спільний ринок, у рамках якого учасники крім свободи торгівлі користуються свободою переміщення всіх факторів виробництва (міграція робочої сили і капіталу).

4. Повний економічний союз, в якому країни учасниці уніфікують свою економічну політику стосовно торгівлі, міграції робочої сили і переливу капіталу.

Основним документом, що регулює діяльність митних органів в Україні є Митний Кодекс. У Митному Кодексі розроблено принципові положення щодо міжнародних зв'язків Державної митної служби України з міжнародними організаціями, а також митними службами іноземних держав. Спираючись на світовий досвід, опрацьовано процедуру здійснення спільного з митними службами суміжних держав митного контролю вантажів і товарів на кордоні України. Новим, принципово важливим фактором для забезпечення міжнародних правил торгівлі є встановлення в Кодексу норми щодо застосування рівнозначних митних процедур незалежно від країни - власника товарів, вантажів і транспортних засобів, а також від того, в яку країну направляються або з якої країни прибувають згадані товари і транспортні засоби, за винятком випадків, передбачених міжнародними актами щодо застосування санкцій до окремих країн.

Митний Кодекс встановлює новий, більш гнучкий принцип побудови митного тарифу України, який відповідає вимогам, які пред'являються до митних тарифів країн - членів Світової організації торгівлі (СОТ). Одне з першочергових завдань МКУ - висвітлення і конкретизація всіх аспектів митного контролю, митного оформлення товарів і вантажів як підприємств, організацій, установ усіх форм власності, так і громадян. Ряд статей спрямовано на максимальне спрощення і лібералізацію процедур митного контролю шляхом впровадження нових і законодавчо закріплених чинних на сьогодні форм та засобів такого контролю, їх юридичного обґрунтування. Мова йде, зокрема, про законодавче визначення запровадженого в країнах ЄС спеціального режиму огляду речей пасажирів та їх звільнення від обов'язкового декларування, організацію в прикордонних митницях і аеропортах так званих “зелених коридорів”. Взагалі, питання декларування товарів, транспортних засобів, особистого багажу громадян є сьогодні одним з найбільш вразливих як для фізичних, так і для юридичних осіб. У Кодексу вперше законодавчо визначено такі важливі фактори здійснення процедури декларування, як термін подання митної декларації та момент її прийняття, що має важливе юридичне значення в організації митного контролю та оформлення. З метою спрощення митних процедур впроваджується також подання попередньої декларації або оформлення товарів на підставі періодичної митної декларації.

В митному законодавстві ґрунтовно розглядаються особливості здійснення митних операцій при переміщенні громадянами і вантажів різними видами транспорту. В окремому розділі визначаються порядок та умови пропуску через митний кордон України морських і річкових суден, авіаційних апаратів, залізничних та автомобільних транспортних засобів, а також митних процедур на трубопровідному транспорті, лініях електропередачі, міжнародному поштовому каналі.

Ряд розділів, глав і статей спрямований на впорядкування нарахування і справляння мита, інших митних платежів, їх відстрочення та розстрочення, надання гарантій щодо сплати митних платежів уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими установами. Систематизовано перелік митних платежів, що справляються митницею, опрацьовано такі вкрай важливі для митної справи проблемні положення, як критерії визначення країни походження товарів, митні пільги та преференції тощо. Так, принципово новий підхід пропонується при встановленні преференцій щодо товарів, які імпортуються в Україну. Передбачається, що національна система преференцій встановлюватиме пільговий режим для товарів з держав, віднесених ООН до найменш розвинутих країн світу, а також для товарів з держав, що розвиваються і в яких ВНП на душу населення не перевищує цього показника в Україні. Прогресивними аспектами МКУ є визначення правового статусу митного брокера та митного перевізника. Пропозиції щодо законодавчого закріплення цих інститутів вже давно надходили від фахівців митної справи та суб'єктів господарської діяльності, які працюють у зовнішньоекономічній сфері. Адже брокери забезпечують оперативне оформлення експортно-імпортних вантажів, а чітка робота митних перевізників має звести до мінімуму зловживання та забезпечити дотримання встановленого порядку при переміщенні товарів в режимі митного транзиту.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що новий Митний кодекс України, є сучасним, актуальним нормативно-правовим актом, який повністю відповідає Конституції України та загальновизнаним нормам міжнародного права. Уведення його в дію не тільки забезпечить подальше удосконалення правового регулювання митної справи в Україні, а й значно розширить перспективи виходу України на світовий ринок, створює додаткові умови для зміцнення торговельних та економічних зв'язків із зарубіжними країнами, а також для участі нашої держави в міжнародному спiвробiтництвi з митних питань [10].

Одним із найбільш поширених регуляторів зовнішньоекономічної діяльності(ЗЕД) є митний тариф. Практично всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітніші завдання: від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів, вилучених на кордоні. Фактичним вираженням дії митного тарифу є мито - сума коштів, сплачена до бюджету в залежності від особливостей товарів які перетинають державний кордон.

Існує також ряд нетарифних регуляторів зовнішньоекономічної діяльності. Їх поділяють на три групи [2]:

1. Кількісні - виступають у вигляді квотування та ліцензування певних товарів та добровільного обмеження експорту, тобто регулювання здійснюється через обмеження перевезення певних товарів у кількісному вимірі.

2. Фінансові інструменти знаходять свої прояви коли держава, прагнучи стимулювати розвиток певної галузі господарства, або окремий суб'єкт ЗЕД, надають субсидії, пільгові кредити, проводять політику державних закупок щодо продукції даної галузі.

3. Приховані інструменти полягають в встановленні технічних, якісних норм до товарів, що перетинають кордон, певних специфічних вимог щодо дизайну та інших особливостей, які здатні вплинути на можливість імпорту чи експорту окремого товару.

Загалом, митно-тарифні відносини стимулюють розвиток національної системи господарювання та позитивно впливають на стабілізацію національної економіки, так як прискорюючи або стримуючи іноземну конкуренцію, стимулюючи або перешкоджаючи процесу іноземного інвестування, захищаючи національного товаровиробника чи національний ринок, вони сприяють підвищенню ефективності вітчизняного виробництва.

2. політика України в сфері митно-тарифного регулювання, її вплив на зовнішньоекономічну діяльність

В останні роки в Україні чітко прослідковується тенденція прагнення влади до інтегрування держави у комплекс світових торгівельно-економічних структур. Цим процесам значно сприяють вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) та декларування прагнень входження у є європейське співтовариство, що створило українському товаровиробнику більш сприятливі умови для проникнення на зовнішні ринки. Водночас, закордонний експортер отримує кращі перспективи для розміщення свого бізнесу в Україні. Основним індикаторам цих зрушень є динаміка обсягів експорту і імпорту товарів.

Таблиця 2.1

Обсяги експорту-імпорту товарів в Україні [12]

Показники	Фактично у період 1.01 - 30.09 2012р.	Темп зростання 1.01 - 30.09 2012р. до аналогічного періоду в 2011р.	Темп зростання 1.01 - 30.09 2011р. до аналогічного періоду в 2012р.
Експорт товарів, млн..дол. США	45267,0	103,0	139,3
Імпорт товарів, млн..дол. США	55367,2	106,3	144,7
Сальдо (+, -), млн..дол. США	-10100,2	Х	Х

З таблиці 2.1 прослідковується приріст експорту товарів з України на 3% та імпорту - на6,3% в порівнянні з попереднім аналогічним періодом. Зменшення темпів росту, на нашу думку може бути пов'язана з специфічною політичною ситуацією в державі, складністю отримати доступ до певних ринків через конфлікт інтересів з впливовими конкурентами. Сальдо зовнішньої торгівлі залишається від'ємним, що є незмінним на протязі багатьох років, проте подальше дотримання курсу лібералізації зовнішньоекономічних відносин в найближчій перспективі дозволить Україні вийти на показник позитивного сальдо. Загалом на основі проаналізованих даних можна зробити висновок про позитивну тенденцію розвитку зовнішньоекономічних відносин, позитивний ефект якої можна збільшити, усунувши певні «специфічні» адміністративні бар'єри.

Важливо також намітити шляхи розв'язання такої специфічної проблеми як орієнтування на експорт сировинних ресурсів і напівфабрикатів. Через нерозвинене виробництво, застарілу інфраструктуру, у більшості вітчизняних підприємців немає змоги вести ефективну діяльність у сфері переробки сировини, та виконання кінцевої фази виробництва. Як наслідок цього, Україна перетворюється у сировинний придаток для більш розвинутих країн і ,згодом, закуповує у них готові товари за значно вищими цінами тобто за вищими цінами для українських споживачів. До того ж, ввізні податки на сировину і напівфабрикати нижчі, аніж на готову продукцію, що ставить іноземні переробні компанії в ще більш сприятливе становище. Як наслідок - ми продаємо дешево наші ресурси, згодом купляємо їх же переробленими у кінцеву стадію.

Це питання є важливим для загальнодержавного розвитку, повинне уважно моніторитись різними органами влади, також повинні створюватись сприятливі умови для розвитку виробництва в Україні. Що ж до сфери митно-тарифного політики, то у встановленні ввізних і вивізних ставок певних видів продукції обов'язково повинні враховуватись інтереси держави у цьому питанні.

Важливим також є аналіз країн - головних інвесторів України. Дані наведені в таблиці 2.3. На основі наведених даних можна зробити висновок про велику кількість офшорного капіталу в Україні, адже одними з найбільших джерел зовнішніх інвестицій для України є Кіпр, Віргінські острови, Нідерланди, Швейцарія та інші. Як свідчить практика, поряд з офшорним бізнесом поряд часто йде тіньова економіка. Отже, велика кількість потужних українських підприємців щороку переносить свій капітал в офшори, через що країна недоотримує величезні обсяги податкових надходжень. На нашу думку, митно-тарифна політика здатна мінімізувати втрати від цього процесу шляхом обкладання більшими розмірами податків експорт та імпорт виробництва, заснованого на офшорному капіталі. Проте, вкрай важливо створення раціональної нормативно-правової бази для цих заходів. Також не варто забувати про інший шлях розв'язання проблеми - поліпшення податкового законодавства, що б стимулювало підприємців виводити капітал з офшорних зон [12].

Таблиця 2.2

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) з країн світу в економіці України

	Обсяги прямих інвестицій на 01.10.2012 (млн.дол. США)	У % до підсумку
Усього	52 673,8	100,0
у тому числі
Кіпр	15 075,5	28,6
Німеччина	7 432,7	14,1
Нідерланди	5 040,8	9,6
Російська Федерація	3 706,1	7,0
Австрія	3 300,7	6,3
Франція	2 396,0	4,5
Велика Британія	1 805,7	3,4
Вiрґiнськi Острови (Брит.)	1 796,8	3,4
Швеція	1 578,6	3,0
Швейцарія	1 085,1	2,1
США	1 045,0	2,0
Італія	975,7	1,9
Польща	878,7	1,7
Інші країни	6 556,4	12,4



В процесі формуванні Україною власної митної політики, обсяги митних платежів, перерахованих до Державного бюджету показали тенденцію до зростання. Факторами цього є поступове утвердження держави на світових ринках, відносна відкритість національної економіки, зменшення обсягів ухилень від сплати мита, збільшення кількості добровільно оформлених митних декларацій. Згідно даних Держмитслужби, надходження митних платежів до Державного бюджету по роках, наведені на рисунку 2.1 [11].

Згідно наведених даних, обсяги митних надходжень постійно зростали, окрім 2009 року, коли світове виробництво, а особливо промисловість зазнали великих втрат під впливом світової фінансової кризи.

Рисунок 2.1. Обсяги надходжень митних платежів до ДБУ, млрд. грн.

У 2011 році органами Державної митної служби було зібрано 114,8 мільярдів гривень, що на 28,9 мільярдів, або на 33,6% більше аналогічний показник попереднього року (85,9 млрд.). До загального фонду надійшло 103,2 млрд. грн., до спеціального - 11,6 млрд. грн.. Загалом, план надходжень митних платежів до бюджету був виконаний на 117,3% (перевиконаний на 7,6 млрд. грн.). Порівняно з 2010 роком відбулося збільшення середньоденних надходжень митних платежів до 461,1 млн. грн., що на 34% (на 117,5 млн. грн.) більше показника за 2010 рік (343,6 млн. грн.). [11]

У структурі митних платежів, домінуючу частину займають надходження від імпорту товарів - 112,7 мільярдів гривень, що на 32% більше за аналогічний показник 2010 року. В той же час експортні платежі зросли в 4,5 рази і становлять 1,312 мільярдів гривень. Державі потрібно виробити раціональну систему щодо обкладання українських виробників експортними податками, щоб дозволити українській продукції бути конкурентною на зовнішньому ринку без втрат для споживачів внутрішнього ринку.[11]

Позитивні тенденції обсягів митних зборів продовжуються і у 2012 році. Митні збори за січень становили 8,273 млрд. гривень, що на 2,209 млрд. грн., або на 36% більше надходжень за січень 2011 року. Разом з тим, план по січневим надходженням був перевиконаний на 9% [11].

Попри позитивні тенденції обсягів митних зборів, Державній митній службі України, Кабінету Міністрів та іншим органам влади необхідно формувати митну політику не лише на засадах збільшення податкових надходжень, а й на лібералізації зовнішньої торгівлі, запобігання недружніх проявів по відношенню до інших країн, дотримання міжнародних правил, правил Світової організації торгівлі.

Реалізація вимог щодо ефективного митно-тарифного регулювання пов'язана з певними потенційними загрозами забезпеченню національних інтересів України. «Відкритість» національної митної території для міжнародної торгівлі може завдавати державі економічних збитків: недонадходження до бюджету внаслідок викривлення митної вартості товарів, шкода здоров'ю й безпеці споживачів, контрабанда потоків тощо. В таких умовах є доцільним:

1) підвищити ефективність національної митної політики в сфері забезпечення невідкладного реагування на зовнішні загрози;

2) протидіяти можливим негативним наслідкам таких загроз;

3) забезпечити економічні інтереси держави;

4) максимально використати в національній системі регулювання міжнародні правила і вимоги.

Істотне збільшення масштабів ввезення до України товарів у 2008 році висвітлило проблему браку технологічних та фізичних потужностей митної служби для оперативного й ефективного здійснення відповідних митних процедур.

Протягом останніх років відбулися значні прогресивні зрушення в удосконаленні національної митної-тарифної політики. В ній є такі здобутки [17]:

1. Поліпшення взаємодії митних органів із суб'єктами господарювання, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Цей захід спрямовано на забезпечення лібералізації сфери зовнішньої торгівлі й водночас подолання тіньових механізмів ввезення в Україну товарів і створення надійних бар'єрів для надходження на споживчий ринок продукції без сплати визначених чинним законодавством податків і зборів. Завдяки такій взаємодії (підписано 8 меморандумів та 5 протоколів про співпрацю між Державною митною службою України (ДМСУ) та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності) забезпечено зростання додаткових надходжень до державного бюджету України в результаті коригування митної вартості товарів.

2. Активізація роботи з приведення законодавства України у сфері захисту прав інтелектуальної власності до світових стандартів із метою посилення протидії незаконному переміщенню товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності.

3. Налагодження ефективної взаємодії з митними службами суміжних держав та найбільших торговельних партнерів України з метою виявлення корупційних тіньових схем у зовнішньоекономічній діяльності й організованих угруповань, що здійснюють злочинну діяльність у зовнішньоекономічній сфері та займаються легалізацією (відмиванням) кримінальних коштів.

4. Досягнення певного прогресу в розвитку системи електронного декларування товарів, що сприяє прискоренню й спрощенню процедур здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів.

5. Вживання низки заходів щодо нормативного забезпечення недопущення ввезення в Україну харчових продуктів незадовільної якості, зокрема м'ясопродуктів.

Водночас слід відзначити низку проблем. Невідповідність митного контролю сучасним стандартам пропускної спроможності. Значне зростання обсягів зовнішньоторговельного обороту потребує якісно нового підходу до здійснення контролю міжнародних вантажних потоків. Зростання товаропотоків висвітлило такі проблеми митного контролю: істотні часові витрати на проведення митних процедур, застарілі механізми технологічного пропуску товарів, неможливість збереження норми чинного законодавства про стовідсотковий фізичний контроль товарів, які переміщуються через кордон України, тощо.

Про недосконалість митної політики України свідчать також[21]:

- значна частка у загальному обсязі товарообігу товарів, що переміщуються контрабандним шляхом. Серед загальної кількості порушених у зв'язку з цим справ третина стосується промислових товарів, сировини та матеріалів, 25,5% - продовольчих товарів і сільгосппродукції (грошовий еквівалент 34,2 млн. грн.);

- збереження загрозливої ситуації з контрабандою наркотичних засобів та зброї. З 2008-го року почастішали спроби переміщення через митний кордон України дуже небезпечних для життя й здоров'я громадян товарів;

- учинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності (незаконне переміщення через митний кордон України дисків для лазерних систем зчитування й іншої аудіовізуальної продукції). Основними осередками цих правопорушень є: під час увезення такої продукції в Україну - російсько-українська ділянка кордону, під час вивезення з України - польсько-українська ділянка.

Однак митний контроль і митне оформлення є ключовими функціями митної служби України. Під час реалізації на практиці цих важливих функцій постає безліч перешкод та проблем.

Підвищити ефективність митного оформлення та митного контролю за здійсненням зовнішньоекономічних операцій, послабити роль суб'єктивного чинника під час прийняття рішень щодо митного оформлення й митного контролю необхідно шляхом [21]:

1) наукових досліджень та внормування у правових процедурних актах системи критеріїв ризиків під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів;

2)використання цієї системи як нормативно-інформаційної комп'ютерної бази під час здійснення митного контролю та аналізу документів, поданих до митного оформлення;

3) користування цією системою оперативним складом митних органів під час оцінювання митної вартості товарів та встановлення їх коду згідно з УКТЗЕД.

Реалізація науково-організаційних заходів, спрямованих на максимальну правову регламентацію процесу здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, сприятиме зростанню відповідальності за обґрунтованість прийнятих рішень і посадовими особами митних органів, і декларантами.

Як свідчить історія організації митного контролю в Україні, як і в будь-якій іншій державі, залежно від її митної політики пріоритетними напрямами роботи митних установ є або боротьба з незаконним переміщенням товарів через кордон, або виконання фіскальної функції, або поєднання першого та другого. Однак, незалежно від того, яку митну політику проводить держава - ліберальну, протекціоністську чи змішану, на митні установи покладається обов'язок здійснювати контроль за дотриманням митного законодавства. У період монополізації зовнішньої торгівлі, коли коло осіб, які перетинають митний кордон, і суб'єктів зовнішньоторговельних відносин є обмеженим, а останні засновані лише на державній формі власності, митний контроль здійснюють переважно у формі перевірки документів і відомостей, зазначених у митних документах. За умов розвитку зовнішньоторговельних відносин, туризму, поширення міграції трудових ресурсів, капіталів, участі у процесах міжнародної митної інтеграції митний контроль істотно ускладнюється й потребує застосування новітніх форм і методів, а також високої професійної підготовки митних службовців.

Україна будує демократичну, соціальну, правову державу, і процеси, які відбуваються в суспільстві, під час налагодження господарських зв'язків, у зовнішньоекономічних відносинах, що виникають і будуються на нових засадах, мають перебувати під державним контролем. Держави з різними формами правління здійснюють контроль і впливають у такий спосіб на формування відносин у суспільстві, при цьому характер контролю й заходи, які його супроводжують, свідчать і про характер державної влади, і про її спрямованість, відповідність проголошеним принципам розвитку [17].

Останнім часом керівництво ДМСУ декларує наміри змінити принципи діяльності митниць, створивши оптимальні умови для суб'єктів ЗЕД та споживачів їх товарів. Таким чином, декларуються наміри запровадження раціональної системи митного оформлення, що можна досягнути шляхами запровадження:

1. Можливості здійснення митного оформлення у будь-якому митному органі

2. Скороченням часу митного оформлення

3. Зменшенням обсягу митних процедур

4. Сприяння електронному декларуванню

Згідно планів ДМСУ такі реформи приведуть до скорочення часу простою на митниці, зменшення витрат на транспортування товарів, а отже - і витрат для кінцевого споживача, попередження безпідставних відмов прийняття декларації, оформлення вантажів протягом 2-х годин, зменшення фінансових витрат на митне оформлення, створення сприятливих умов для бізнесу що спонукатимуть уникненню порушень митного законодавства та інших позитивних зрушень.

Ще одним важливим і неприємних питанням, яке, тим не менш, потребує нагального вирішення є подолання корупції у митних органах.

Ці зміни є наслідком прийнятої ДМСУ реформи під назвою «Обличчям до людей», яка ґрунтується на 8 принципах [11]:

1. Оптимізація та удосконалення структури митних органів.

2. Спрощення митних процедур.

3. Удосконалення організації митного контролю в пунктах пропуску. Сприяння транзиту.

4. Удосконалення законодавства, що регламентує митну справу.

5. Удосконалення системи оподаткування.

6. Міжнародна діяльність.

7. Електронна митниця.

8. Розвиток інфраструктури.

Також важливим чинником підвищення якості роботи митних органів є повне укомплектування митних установ необхідними спеціалістами і устаткуванням.

На нашу думку, введення у дію даних змін і чітке їх дотримання здатні значно покращити ефективність роботи митних органів, збільшити фіскальний і соціальний ефект митних процедур.

митний тарифний регулювання зовнішньоекономічний

3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МИТНО-ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

Доцільним для України в процесі формування її митної політики та механізму використання інструментів митно-тарифного регулювання є використання світового досвіду - а саме досвіду тих країн, які мають подібний економічний стан. Розглянемо особливості митно-тарифного регулювання в деяких країнах світу та спробуємо виділити ті інструменти та прийоми, які можливо використати в Україні з метою покращення ефективності її митної політики.

Митно-тарифне регулювання експортно-імпортних операцій розвинутих країн світу в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У країнах з ринковою економікою з метою заохочення припливу капіталу до країни митом оподатковується лише імпорт, а експортне мито не застосовується, а у США, навіть, заборонено законодавчо. Взагалі, більшість високорозвинених країн та країн з перехідною економікою застосовували на різних етапах свого розвитку схожу зовнішньоекономічну політику, що полягала у стимулюванні експорту готової продукції, обмеженні вивозу сировини та заохочення імпорту комплектуючих, матеріалів для розвитку власної промисловості [16].

Так, митно-тарифне регулювання як засіб стимулювання експорту успішно використовується у багатьох країнах світу, зокрема, в Індонезії, якщо експортер представляє план експорту, де вказані імпортні матеріали, а також додає банківську гарантію, то імпортер даних матеріалів звільняється від сплати мита шляхом отримання ліцензії на імпорт ресурсів, а суму мита сплатить експортер у тому випадку, якщо не вивезе 85% продукції у вказаний час. У Китаї також діє система сприяння експорту, що полягає у наданні численних пільг та сприянні при здійсненні експортних операцій, в той час, як пільги імпортерам заборонені та введено додаткові тарифи за прискорення митного оформлення.

Тобто митний тариф застосовується як інструмент стимулювання виробництва та експорту продукції з високою часткою доданої вартості, що практикується на основі використання принципу тарифної ескалації, що полягає у тому, що ставки мита підвищуються відповідно до зростання ступеня обробки товарів, причому ця різниця може сягати навіть 10 разів. Зокрема, рівень митного обкладання імпортної готової продукції в Японії більший за рівень ставок мита на сировину в 10,8 рази, в ЄС - в 7,7 рази, США - в 7,1 рази. В країнах з перехідною економікою тарифна ескалація дещо менша: зі збільшенням ступеня обробки товару рівень тарифного захисту зростає в Польщі в 2,8 рази, Чехії - в 4,5 рази. Приблизно на тому ж рівні знаходиться й тарифна ескалація в Україні: у нас готова імпортована продукція обкладається митом, більшим у 3,2 рази, ніж для сировини. У країнах з менш розвиненою економікою тарифна ескалація тим менша, чим нижчий рівень розвитку країни: у Туреччині тарифи на готову продукцію більші, ніж на сировину, у 3,5 рази, Тунісі - приблизно в 1,5 рази. З вищевикладеного можна зробити висновок, що, безумовно, тарифна ескалація є дієвим методом захисту національного товаровиробника, проте застосування її у розвинених країнах спричиняє консервуванню технологічної відсталості країн, що знаходяться на шляху до ринкової економіки, адже унеможливлює доступ їх готової продукції на ринки таких країн [25].

Цікавим є той факт, що багато країн світу поряд зі стимулювання експорту та сприянням розвитку вітчизняного виробництва не створюють перешкод і для імпортних товарів. Тут можна навести приклад Японії, де діє система податкових пільг для імпортерів, наприклад, податковий кредит у розмірі 5 % від обсягу імпорту або взагалі звільнення від оподаткування великого переліку імпортних товарів, що складає у кінцевому підсумку до 25% загального обсягу імпорту [1].

Що стосується необхідності уніфікації тарифних ставок, про яку вже йшлося вище, то деякі країни зробили значні кроки у цьому напрямку, так, можна навести приклад Чилі, де ставка тарифу дорівнює 15%, та Болівії, де діють всього дві ставки - 10% і 17%. У Росії здійснюється поступова реформа щодо зменшення кількості адвалерних ставок, що застосовуються до імпортних товарів. При цьому подібні реформи звичайно супроводжуються також зниженням середнього рівня протекціонізму, що досягається двома методами - методом «коцертіна», коли на кожному етапі реформи вищі ставки зменшуються до наступного нижчого рівня (наприклад, у Коста-Ріці і Гватемалі), або методом «радіального», пропорційного зниження, коли на кожному етапі усі ставки зменшуються на визначену кількість відсотків (Мексика).

Митний тариф Польщі передбачає чотири види митних ставок: основні (конвенційні), преференційні, автономні та знижені. Знижені ставки застосовуються для країн, які підписали угоди про вільну торгівлю з Польщею - це країни ЦЄЗВТа, члени ЄАВТ, держави Балтії. Саме ці ставки переважно застосовуються при митному оформленні, оскільки 80% товаропотоку йде з вищезазначених країн. На жаль, Україна на входить до цієї групи країн. З тих пір, як Польща увійшла до ЄС, вона не може самостійно встановлювати митні тарифи, крім того, значна частка від зібраних митних зборів направляється до бюджету ЄС. Стрімка лібералізація митно-тарифної політики цієї держави послабила фіскальну функцію митного тарифу та обмежила можливість застосування протекціоністських заходів. В цілому можна зазначити, що, на відміну від українського законодавства, норми митного законодавства Польщі та порядок застосування інструментів митно-тарифного регулювання дуже наближені до вимог та норм Європейського Союзу, незважаючи на те, що кількість нормативно-правових актів, що потребувала гармонізації у країнах Центральної та Східної Європи, складала до 1,5 тисячі [1].

В Угорщині, аналогічно до Польщі, митно-тарифна політика здійснюється за нормами ЄС, а митне оформлення - на основі Єдиного адміністративного документа, що застосовується у країнах ЄС. Митна політика Угорщини, так само, як і інших нових країн - членів ЄС, що належали до комуністичного табору (Словенії, Словаччини), характеризується перехідним станом від політики захисту національної економіки від імпортної експансії до лібералізації торговельної політики під тиском СОТ, намаганням уникнути різкого зниження митних ставок та зберегти елементи державної підтримки сільського господарства та інших вразливих галузей економіки.

Суттєва відмінність митно-тарифного регулювання в Україні від провідних країн світу полягає у надзвичайно розгалуженій товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності, що станом на 2009 рік нараховує 11058 позицій, в той час, як, приміром, у США ТНЗЕД складається з 10085 позицій, в Японії - 8964, а в Китаї - 6509 позицій. Така ситуація створює потенційну можливість для зловживань суб'єктів ЗЕД шляхом декларування товару не за своїм кодом з метою сплати меншої суми платежів [16].

На жаль, можливість гармонізації митного законодавства України за вимогами ЄС суттєво гальмується через надання пріоритету фіскальній функції митних органів, що надзвичайно ускладнює можливість тісної співпраці з країнами ЄС. У промислово розвинутих країнах мито виконує перш за все регулюючу функцію, а не фіскальну, і надходження від справляння ввізного мита складають не більше 0,3% ВВП, на відміну від України, митна служба якої відіграє важливу роль в процесі наповнення державного бюджету. Перетворення митних органів України у фіскальні зменшує можливості реалізації інших їх функцій та створює перешкоди для міжнародного співробітництва та ефективної боротьби з митними правопорушеннями. Як наслідок, збільшуються масштаби ухилення від сплати податків, зменшується конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника, не приділяється належної уваги розвитку співробітництва на міжнародній арені тощо.

Для реалізації намагань України інтегруватися до Європейського Союзу та посилити співпрацю з провідними світовими економічними організаціями, слід аналогічно до країн Центральної Європи, які вже пройшли цей шлях, вносити зміни у національне законодавство та використовувати лише ті інструменти митно-тарифного регулювання, які не лише не суперечать принципам СОТ та ЄС, але і здатні захистити економічні інтереси України. Тобто слід взяти на озброєння досвід саме країн ЦСЄ, які нещодавно приєдналися до ЄС, а саме поступово зменшувати митні ставки відповідно до домовленостей із СОТ, при цьому не відмовляючись від захисту вразливих галузей економіки (АПК, машинобудування, харчова промисловість), а також продовжити подальше впровадження системи аналізу ризиків та пост-аудиту для запобігання митним правопорушенням. Щодо останнього, то тут корисним є використання досвіду США та Японії та скорочення товарної номенклатури, що зменшить зловживання при визначенні коду товару [3].

Загалом, опираючись на міжнародний досвід, Україні важливо перейняти ті важелі митно-тарифної політики, які будуть ефективними саме на даному етапі розвитку і враховували поточні соціально-політичні курси.



ВИСНОВКИ

Сучасний етап характеризується для України постійним зростанням обсягів та розширенням масштабів міжнародної торгівлі, ускладненням та посиленням динаміки торговельних процесів, посиленням вимог міжнародних організацій щодо забезпечення вільного доступу іноземних товарів на внутрішні ринки та зниженням національних торговельних бар`єрів. Відбувається поглиблення інтеграції міжнародних вимог в національну практику регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Політика регулювання зовнішньоекономічної діяльності України спрямована не на довгострокову перспективу, а на пошук шляхів виходу із кризових ситуацій, тому така політика часто не дає позитивних результатів. У зв`язку з цим, методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинні удосконалюватися. За допомогою зміни їх рівня держава матиме можливість змінювати характер імпорту і експорту в потрібних напрямах. В таких умовах актуалізується потреба підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики в сфері забезпечення невідкладного реагування на зовнішні загрози та оперативної протидії можливим негативним наслідкам таких загроз, в напрямку посилення забезпечення економічних інтересів держави й максимального врахування в національній системі регулювання міжнародних правил та вимог. Реалізація цих вимог пов`язана з певними потенційними загрозами забезпеченню національних інтересів України.

Удосконалення нормативно-правової бази та технологічної оснащеності митних органів має велике значення, адже саме це береться за основу у питаннях організації, порядку проведення та обліку зовнішньоекономічних операцій.

Ефективна робота митних органів, відсутність невиправданих втрат часу і матеріальних засобів у ході митного контролю значною мірою впливають на результати діяльності експортерів і імпортерів будь-якої країни. Часто вони є головними причинами успіху чи неуспіху зовнішньоторговельних операцій і, як наслідок, в значній мірі визначають конкурентні переваги національної економіки.

В сфері прискорення товарообігу, боротьби з недостовірним декларуванням і корупцією однієї із основних завдань митних органів є масштабне впровадження електронної митниці в митну систему України.

Необхідність введення електронної митниці викликає також щорічне зростання зовнішньоекономічної діяльності приблизно на 30%, що відповідно збільшує кількість документації, при цьому митна служба в будь-якому випадку повинна забезпечити оперативне митне оформлення товарів.

Митна політика України розвивалася в напрямі паралельного розвитку всіх сторін системи митно-тарифного регулювання у відповідності з передовими, загальновизнаними нормами і правилами міжнародної практики. Вона включала одночасне вирішення проблем заповнення теоретичного вакууму, розбудови митної інфраструктури і активну участь у опрацюванні митних режимів, що мають забезпечувати мінімізацію митних процедур та ефективність митного контролю.

В Україні, динаміка наповнення митними платежами Державного бюджету є позитивною, фіскальна функція проводиться з перевиконанням плану. Проте не слід забувати, що головною метою митно-тарифного регулювання є стабілізація внутрішнього ринку і захист національних виробників, а не наповнення бюджету. Крім того, концентрація на зростанні обсягів надходжень може негативно вплинути на відносини з іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що може призвести до деструктивних результатів.

Незважаючи на набуття чинності з 1 червня 2012 року Митним кодексом України, ситуація в галузі митного контролю та митного оформлення залишається непростою. Кількість нормативно-правових актів, що регулюють митну справу, не свідчить на користь якості регулювання правовідносин, що виникають у цій сфері. Недосконалість системи митного законодавства позначається на всій системі національного законодавства та розвитку митного права.

Отже, щоб розвиватися швидкими темпами Україні необхідно мати чітку і уніфіковану законодавчу та організаційну базу щодо регулювання ЗЕД, яка відповідає вимогам міжнародного співтовариства.

Питання митно-тарифного регулювання є одними з основних у розвитку зовнішньоекономічних відносин. Отже, особливої уваги необхідно приділяти вирішенню проблем вдосконалення системи митно-тарифного регулювання в Україні.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бліхар М.М. Реформування митно-тарифної політики України з використанням досвіду країн ЦСЄ в контексті вступу до СОТ // Зовнішня торгівля: Право та економіка. - № 2 (37). - 2008. -С.56 - 60.

2. Буковинский А.Е „Теория международной торговли”. - М.:Дело, 2002. - 327с.

3. Буланий О.О. Світовий досвід сучасного митно-тарифного регулювання та застосування його в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 9 (63). - С. 7 - 13.

4. Бункина М.К. Национальная экономика: Учеб. пособие. - М.: Дело, 2003. - 452 с.

5. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua

6. Власюк О.С. Модельний аналіз динаміки міжгалузевих цінових пропорцій в економіці України. - К.: НІСД, 2004. - 80 с. - (Сер.“Екон.стратегії”;Вип. 5).

7. Власюк О.С., Ямпольська І.Л. Зовнішня торгівля України: стан та прогноз. - К.: НІСД, 2004. - 63 с. - (Сер. “Наук. доповіді”; Вип. 49)

8. Гаджиев К.С. Геополитика. - М.: Междунар. отношения, 2000. - 384с.

9. Гребельник О.П. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 696 с.

10. Демин Ю. Понятие и место таможенного контроля в системе функций Украинского государства. Часть третья, Правознавец 2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pravoznavec.info/voprosi-teorii-prava/ponjatie-i-mesto-tamozhennogo-kontrolja-v-sisteme-funkcij-ukrainskogo-gosudarstva3.html - Загол. з екрану

11. Офіційний сайт Державної митної служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.customs.gov.ua

12. Офіційний сайт Державного управління статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

13. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=959-12 - Загол. з екрану

14. Любива Ю.В. Місце та роль фіскальної функції серед інших функцій митних органів // Вісник АМСУ. - 2009. - № 1 - С. 94 - 97

15. Мадиярова Д.М. Стратегия формирования внешнеэкономической деятельности.- Алматы: Экономика, 1999. - 184с.

16. Матвєєва В.Ю. Україна і СОТ: порівняльний аналіз митно-тарифного захисту // Вісник Дон дует. - № 4 (28). - 2005//

17. Митна політика та митна безпека України [Текст] / П.В. Пашко, П.Я. Пісной // Фінанси України. - 2006. - №1. - С.74-86

18. Митний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=92-15- Загол. з екрану

19. Михно І., Сіренко В. До питання про ефективність міжнародного товарообміну України з країнами СНД // Економіка України. - 2004. - № 2. - С. 80.

20. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.minfin.gov.ua

21. Оптимизация тарифного регулирования таможенно-транспортной деятельности Украины [Текст] / А. В. Шахов, В. М. Питерская//Вісник НБУ. - 2008. -С.183-195

22. Основні пріоритетні напрямки діяльності та завдання Державної митної служби України на 2009 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/publish/article?art_id=1196358&cat_id=363480- customs.gov.ua

...