Регіональні особливості розміщення та розвитку бурякоцукрового комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут регіональних досліджень НАН України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Регіональні особливості розміщення та розвитку бурякоцукрового комплексу України

Пендзей Ярослав Адамович

УДК 332.133.2.663.63(477)

Спеціальність - 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Львів 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник: доктор географічних наук

Іванух Роман Андрійович,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН

Борщевський Петро Прокопович

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

заступник голови

Шевчук Любов Теодорівна

кандидат економічних наук, доцент

Львівський національний університет ім. І.Франка

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства,

кафедра економіки, організації і планування в АПК.

Захист відбудеться 25.01.2002 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України

Автореферат розісланий 23.12.2001 р.

Вчений секретар, кандидат економічних наук В. ЖОВТАНЕЦЬКИЙ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення прискореного розвитку продовольчого комплексу України, значне підвищення рівня продовольчої безпеки населення на основі постійного нарощування виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості, поживної цінності і збалансованості та максимальної доступності до них населення має стати стратегічним пріоритетом соціального та економічного розвитку України, Продовольчий комплекс охоплює цілий ряд підкомплексів, провідне місце серед яких займає бурякоцукровий. Він належить до тих структурних формувань, пріоритетний розвиток яких сприяє зміцненню економічного потенціалу нашої держави і зростанню її експортних можливостей. В майбутньому Україна може мати високорозвинений структурно завершений, збалансований, економічно високопродуктивний, конкурентоздатний на внутрішньому і зовнішньому ринках бурякоцукровий комплекс.

Україна має найбільш сприятливі природно-економічні умови для розвитку бурякоцукрового виробництва. Великі площі родючих грунтів, придатних для вирощування цукрових буряків, сприятливі кліматичні умови, наявність великої кількості трудових ресурсів, значний досвід вирощування високих і стабільних врожаїв цукрових буряків, можливості інтенсифікації, специфікації, концентрації, комплексної механізації та індустріалізації відкривають великі можливості для розвитку бурякосіяння на Україні. Високорозвинена насінницька база, яка охоплює 135 насінницьких господарств, 3 заводи з підготовки насіння до посіву, 8 тис. бурякосіючих господарств, 192 цукрові заводи, допоміжні і обслуговуючі підприємства, кар'єри по видобутку вапна, машинобудівні та ремонтні заводи, транспортні засоби, науково-дослідні установи створюють сприятливі умови для високопродуктивного функціонування бурякоцукрового комплексу. Однак протягом останніх років він зазнав значних деформацій. Зменшилася площа посіву цукрових буряків, скоротилися ареали їх розміщення, відбулася деспеціалізація і переспеціалізація господарств, зазнали великих змін сировинні зони, багато цукрових заводів зменшили виробництво цукру, а окремі з них стали на консервацію, що призвело до значного спаду виробництва цукру.

Виникає необхідність широкомасштабних і ґрунтовних досліджень регіональних проблем розвитку бурякоцукрового комплексу, удосконалення в цілому в державі і її регіонах його функціонально-компонентної і територіальної структури та визначення шляхів підвищення економічної ефективності його функціонування. З огляду на це визначається актуальність теми, яка спрямована на розв'язання регіональних, соціально-економічних, організаційних та науково-технічних завдань розвитку бурякоцукрового комплексу.

Слід підкреслити, що бурякоцукровий комплекс був об'єктом дослідження багатьох наукових установ і окремих вчених. Вагомий внесок у розробку проблем розвитку бурякоцукрового виробництва внесли Інститут економіки НАН України, Інститут аграрної економіки УААН, Інститут цукрової промисловості та інші наукові установи, а також окремі вчені: Борщевський П.П., Бондар В.С., Бронштейн М.Л., Дусановський С.Л., Зелінський А.А., Зубенко В.Ф., Іванух Р.А., Лебединський Ю.П., Лукінов І.І., Маракулін П.П., Пантелеєва З.Н., Паламарчук М.М., Поплавський В.Г., Саблук П.Т., Слюсар В.Д., Шпичак А.В., Яремчук І.Г. та інші. В публікаціях усіх перелічених авторів чимало теоретико-методологічних положень відносно розвитку і галузевої організації бурякоцукрового виробництва та цінних рекомендацій і пропозицій, спрямованих на підвищення його економічної ефективності. Однак регіональний зріз проблеми територіальної організації бурякоцукрового виробництва, оптимізації його функціонально-компонентної структури, ролі і значення окремих регіонів (природно-економічних зон, областей і регіонів) ще не знайшли належного обґрунтування, аналізу, наукового дослідження. Все це обумовило актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дане дослідження тісно пов'язане з тематикою Інституту регіональних досліджень НАН України в рамках науково-дослідної теми "Теоретичні засади регіональної політики" (номер державної реєстрації 0197U012834).

Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є обґрунтування регіональних напрямів розвитку бурякоцукрового комплексу, удосконалення його функціонально-компонентної і територіальної структури, виявлення шляхів і резервів збільшення виробництва цукру і підвищення економічної ефективності бурякоцукрового виробництва. У відповідності з поставленими завданнями в дисертації розв'язувались такі основні завдання:

розкриття закономірностей і особливостей територіальної організації бурякоцукрового комплексу і розвитку інтеграції, комплексування, комбінування і кооперування виробництва; формування територіально-виробничих, міжгалузевих і галузевого бурякоцукрового комплексу, уточнення їх економічного змісту і оцінка їх функціонально-компонентної і територіальної структури;

обґрунтування необхідності структурної перебудови бурякоцукрового комплексу з врахуванням територіального поєднання природних умов і ресурсів, особливостей ресурсного забезпечення, удосконалення розміщення бурякоцукрового виробництва, узгодження потужностей цукрових заводів з сировинними ресурсами, раціональної організації сировинних зон і поглиблення спеціалізації господарств на вирощуванні цукрових буряків;

формування концепції перспективного розвитку бурякоцукрового комплексу на основі підвищення ресурсозабезпеченості бурякосіючих господарств, інтенсифікації, індустріалізації і спеціалізації виробництва, здійснення прогнозних розрахунків можливого збільшення виробництва цукру;

обгрунтування необхідності нового етапу аграрної реформи, яка повинна бути спрямована на посилення державного регулювання розвитку регіонального АПК, максимального задіяння усіх механізмів стимулювання розвитку бурякоцукрового комплексу, удосконалення фінансово-кредитної, цінової, податкової, рентної, страхової і митної політики.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є вплив ринкової економіки на розвиток і територіальну організацію бурякоцукрового виробництва. Об'єктом дослідження є вся сукупність теоретичних і методологічних положень територіальної організації бурякоцукрового виробництва.

Методологія і методика досліджень. Теоретичною і методологічною основою досліджень стали наукові праці економістів-аграрників. в яких синтезовано найновіші положення економіки і організації агропромислового виробництва, його розміщення і спеціалізації та новітні погляди, що ґрунтуються на моделюванні складних і суперечливих соціально-економічних процесів, які властиві агропромисловому розвитку. Основними методами, що використовувались при розробці теми, були: монографічний, абстрактно-логічний, статистичний, економіко-математичний, розрахунково-конструктивний, балансовий, картографічний, експертних оцінок та інші, які у своїй сукупності становлять методику досліджень обраної теми.

Монографічний метод досліджень дозволив з допомогою оцінки і аналізу економічних явищ і процесів розкрити основні тенденції у розвитку бурякоцукрового комплексу обгрунтувати перспективи його розвитку з врахуванням територіальної компоненти організації бурякоцукрового виробництва.

З допомогою економіко-статистичного методу здійснено структурно-динамічний аналіз бурякоцукрового комплексу, розкрито його залежності від змін у матеріально-технічному забезпеченні бурякосіючих господарств, екологічної та економічної ситуації, що склалася в регіонах України, розкрито територіальні резерви і можливості збільшення цукросировини.

Використання абстрактно-логічного методу дало можливість сформулювати теоретичні і методологічні положення територіальної організації бурякоцукрового виробництва, обгрунтувати гіпотези його можливих трансформацій.

Застосування розрахунково-конструктивного методу дозволило обгрунтувати конструктивні зміни у територіальній організації бурякоцукрового комплексу, доцільність оптимізації його функціональної структури і прогнозні показники розвитку комплексу на перспективу.

З допомогою картографічного методу виявлено особливості розміщення бурякоцукрового виробництва і формування територіальних бурякоцукрових комплексів.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі розкриті і виносяться на захист наступні теоретичні і методичні положення та практичні рекомендації, що мають наукову новизну:

закономірності та особливості комплексоутворення у бурякоцукровому виробництві, вплив інтеграції, кооперування і комплексування виробництва на формування і розвиток територіальних систем бурякоцукрового комплексу України;

економічні залежності розвитку бурякоцукрового виробництва від територіальних особливостей, і зокрема ресурсної забезпеченості;.

структурно-динамічний аналіз і оцінка змін у розміщенні буряківництва для обгрунтування пропозицій відносно удосконалення територіальної організації бурякоцукрового виробництва і оптимізації його поєднання з іншими складовими територіальних агропромислових комплексів;

шляхи удосконалення функціонально-компонентної і територіальної структури бурякоцукрового комплексу та економічних, технологічних та організаційно-господарських зв'язків між його галузями;

основні напрями підвищення продуктивності і економічної ефективності використання у бурякоцукровому виробництві земельних, трудових і фінансових ресурсів та виробничого потенціалу окремих регіонів України;

науково обґрунтовані рекомендації відносно удосконалення розміщення посівної площі цукрових буряків, підвищення їх врожайності та цукристості, поліпшення матеріально-технічної забезпеченості господарств і переведення буряківництва на високоінтенсивну та індустріальну основу.

Практичне значення одержаних результатів. Результат наукових досліджень можуть бути використані при складанні прогнозу розвитку і розміщення продуктивних сил України, Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села, Комплексної програми продовольчої безпеки України, Стратегії розвитку бурякоцукрового комплексу і виходу його з кризової ситуації. Основні рекомендації відносно гідротехнічної і хімічної меліорації, удобрення ґрунтів, поліпшення технологій вирощування цукрових буряків можуть бути використані безпосередньо в бурякосіючих господарствах всіх регіонів України. Цілий ряд положень дисертації можуть знайти застосування при вдосконаленні територіальної організації, економічних, технологічних і організаційно-господарських зв'язків між бурякосіючимн господарствами і цукровими заводами, між ними і допоміжними та обслуговуючими підприємствами, при обґрунтуванні інвестиційної, цінової, податкової, фінансово-кредитної та страхової політики, розвитку нових форм організації виробництва та здійснення системи заходів, спрямованих на значне збільшення виробництва цукросировини.

Теоретичні, методологічні положення комплексоутворення, комбінування, комплексування і кооперування виробництва, менеджмент і маркетинг можуть бути використані в наявній практиці і в процесі здійснення аграрної реформи. Практична цінність результатів дослідження полягає також в тому, що вони знайшли застосування в навчальному процесі Бучацького інституту менеджменту і аудиту при викладанні курсів “Економіка, організація і планування АПК”, “Розміщення продуктивних сил”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою. Наукові результати, що наведені в дисертаційній роботі, розроблені автором особисто. Ним же розкриті деякі теоретико-методологічні положення комплексоутворення, регіональні особливості інтеграційних процесів у бурякоцукровому виробництві за рахунок удосконалення економічних взаємовідносин бурякосіючих господарств з цукровими заводами, посередниками між ними.

Апробація результатів досліджень. Основні наукові положення і практичні результати дисертаційної роботи доповідались на Міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (м. Тернопіль, 29-30 червня 2000 р.) та реалізовані в доповідній записці Міністерства аграрної політики (Довідка про завершену наукову розробку Мінагрополітики №37-13-1-2/4350 від 12.06.2001 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 8 статтях загальним обсягом 4,8 друкованого аркуша, з них у фахових виданнях 4 статті без співавторів.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та додатків. Результати дослідження викладено на 184 сторінках комп'ютерного тексту. Дисертація включає 50 таблиць, 3 рисунки, 31 додаток на 45 сторінках. Список використаних джерел нараховує 225 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

цукровий буряк регіональний виробництво

Розділ I “Науково-організаційні основи формування і розвитку аграрно-територіальних комплексів” присвячений теоретичним положенням формування і розвитку агропромислового комплексу і удосконалення його територіальної організації. Висвітлюються закономірності суспільного і територіального поділу праці в агропромисловому виробництві, формування і розвитку аграрно-територіальних формувань і спеціалізованих аграрно-промислових комплексів і підкомплексів, розвитку інтеграції, комплексування, комбінування і кооперування.

Структурна перебудова і реформування агропромислового комплексу, перехід до багатоукладної економіки і розвиток ринкової економіки зумовлюють необхідність якісно нової концепції розвитку господарського комплексу, підвищення місця і ролі регіонів в системі економічних відносин, посилення соціальної та економічної орієнтації економіки. Все це пов'язано з необхідністю структурного удосконалення всієї агроекологічної системи і розміщення бурякоцукрового виробництва. Дальший розвиток бурякоцукрового комплексу має базуватися на основі агропромислової інтеграції, вертикальної і горизонтальної кооперації, комплексування і комбінування виробництва, удосконалення економічних взаємовідносин бурякосіючих господарств з цукровими заводами, поглиблення спеціалізації сільськогосподарських підприємств і господарств на виробництві цукрових буряків, їх максимальної концентрації на найбільш придатних для них землях, формування зон і районів товарного виробництва цукросировини. Однак розвиток агропромислового комплексу, формування регіональних і спеціалізованих комплексів не може відбуватися стихійно. Процеси комплексоутворення і територіальної організації агропромислового виробництва повинні стати предметом державного управління, суть якого має зводитись до оптимізації структури бурякоцукрового комплексу, раціоналізації розміщення посівів цукрових буряків та формування регіональних бурякоцукрових комплексів. В умовах структурної перебудови і реформування бурякоцукрового комплексу менеджмент повинен відігравати особливо важливу роль у формуванні структуризованого, збалансованого і високоефективного бурякоцукрового комплексу. З менеджментом тісно пов'язаний маркетинг, головне завдання якого полягає в ув'язуванні в одне ціле виробництва, переробки і споживання продукції, в результаті чого досягається висока рентабельність виробництва.

Надзвичайно велика різноманітність природних та економічних умов, ресурсні можливості окремих територій обумовлюють перехідність територіальної організації агропромислового виробництва. Вона знаходить своє відображення у формуванні територіальних аграрно-промислових комплексів, кожний з яких представляє собою структурно завершену систему галузей сільськогосподарського виробництва і переробної промисловості. В кожній природно-економічній зоні повинні ефективно розвиватися аграрно-промислові комплекси з відповідним поєднанням галузей сільськогосподарського виробництва і переробної промисловості.

Зональна і внутрішньозональна спеціалізація агропромислового виробництва - це процес відособлення окремих природно-економічних зон і районів на виробництві певних видів товарної продукції.

Спеціалізуючись на виробництві певних видів продукції, окремі господарства вступають як між собою у певні економічні, технологічні та організаційні зв'язки. У бурякоцукровому виробництві кооперація розвивається як в горизонтальному напрямку, так і у вертикальні. Так, на базі використання меляси розвиваються технологічні зв'язки між цукровими і спиртовими заводами, між ними і комбікормовими заводами. У бурякосіючих зонах Лісостепу і Полісся та деяких районах Степу комплексність і територіальне поєднання бурякосіяння, цукрового, спиртового і комбікормового виробництва і скотарства визначає територіальну структуру і спеціалізацію регіональних агропромислових комплексів.

В умовах ринкової економіки, нових форм власності аграрна реформа повинна бути спрямована на удосконалення функціонально-компонентної і територіальної структури агропромислового комплексу, збалансування його галузей, оптимізацію їх розміщення, поглиблення спеціалізації господарств на виробництві певних видів сільськогосподарської продукції, розвиток інтеграції різних форм кооперації, комплексування, комбінування виробництва, розвиток різних форм власності і багатоукладної економіки, розширення товарно-грошових відносин, які в різних регіонах мають свої особливості і суттєво впливають на формування і розвиток аграрно-територіальних і агропромислових комплексів. Всі ці заходи повинні в синтезованому і конкретизованому вигляді знайти своє відображення в Національній програмі розвитку агропромислового комплексу з врахуванням специфіки природного ресурсного потенціалу кожного регіону України.

В розділі ІІ “Природно-економічні умови і їх вплив на розвиток і розміщення буряківництва та формування бурякоцукрового комплексу” на основі грунтовного аналізу і оцінки ресурсного забезпечення бурякосіючих господарств, територіального поєднання природних умов і ресурсів обгрунтовано шляхи удосконалення розміщення посівів цукрових буряків, поглиблення спеціалізації господарств на їх виробництві, підвищення концентрації їх посівів в зонах цукрових заводів.

Ряд регіонів України має сприятливі природньо-економічні умови для розвитку бурякосіяння і цукрової промисловості: родючі чорноземні, сірі опідзолені, дерново-опідзолені, темносірі дернові, лучні та інші грунти, велика кількість опадів (350-750 мм), висока водозабезпеченість окремих територій, належна вологість грунтів і повітря, оптимальне територіальне поєднання усіх компонентів екологічного середовища, висока трудозабезпеченість створюють найкращі умови для розвитку бурякосіяння, одержання високих і стійких врожаїв цукрових буряків з високою цукристістю. Тому з врахуванням територіальних особливостей окремі регіони повинні спеціалізуватись на бурякоцукровому виробництві. Розміщення посівів цукрових буряків та виробництво цукросировини не можна визнати раціональним.

Основними складовими ресурсного потенціалу агропромислового комплексу є не тільки природно-ресурсний і агротехнічний, але і трудовий потенціал. Слід підкреслити, що за останні 10 років намітилася чітка тенденція зменшення сільського населення. Так, з 1991 р. по 1999 р. чисельність сільського населення зменшилася з 19,0 до 15,9 млн.чол., а його питома вага в загальній кількості - з 38,1 до 32%. Майже дві третини (68,9%) сільського населення проживає в зонах і районах найбільш високорозвиненого і високоінтенсивного сільськогосподарського виробництва, тобто в зоні Степу і Лісостепу і тільки 31,1% - в зоні Полісся і Карпат.

Тому державне значення на всіх рівнях має забезпечення соціогуманітарного підходу до відтворення населення в сільській місцевості, закріплення на селі молоді, створення належних соціально-побутових умов для проживання населення на селі. Вважаємо за необхідне в кожному регіоні під патронатом органів влади на місцях розробити програми поліпшення соціально-демографічної ситуації на селі.

Важливим напрямком є територіальна організація сільськогосподарського виробництва і розміщення його галузей. В інтегрованому поєднанні між собою всі природні умови і ресурси утворюють фізико-географічні зони, кожна з яких визначає регіональні особливості сільськогосподарського виробництва і його спеціалізацію.

В перспективі тут повинно бути забезпечене високоінтенсивне буряківництво із застосуванням прогресивних технологій, середній врожай цукрових буряків повинен скласти 300-350 ц/га, а в окремих господарствах - і 350-400 ц/га.

Так, на прикладі Тернопільської області проаналізовано перспективи і реальні можливості спеціалізації адміністративних районів на виробництві цукросировини і збільшенні цукровиробництва (табл. 1).

Згідно з нашими розрахунками можна збільшити площі під вирощування цукрових буряків в Тернопільській області: з 63,9 тис.га в 2000 р. до 86,2 тис.га в 2005 р. і 98,8 тис.га в 2015 р. Це дасть можливість збільшити виробництво цукросировини з 1202,3 тис.тонн в 2000 р. до 3120,0 тис.тонн в 2015 р.

Зона Степу має найменш сприятливі умови для розвитку буряківництва. Хоч тут розміщені і дуже родючі чорноземні грунти з найбільш агротехнічним потенціалом, але дуже низька кількість опадів, посушливий клімат, низька вологість грунтів і повітря унеможливлюють одержання високих і стійких врожаїв цукрових буряків. Тому цукробурякове виробництво в перспективі може розвиватися тільки в окремих районах Одеської області.

Розрахунки показують, що при умові розміщення посівів цукрових буряків на найбільш придатних для них землях, після найкращих їх попередників, виконання в необхідні агротехнічні строки всіх робіт, внесення достатньої кількості органічних і мінеральних добрив виробництво цукрових буряків в Україні можна довести до 24,5 млн.т в 2005 р., 26 млн.т в 2010 р. Потенційні можливості виробництва цукросировини набагато більше. При умові застосування індустріальних технологій і програмуванні врожайності Україна може виробляти щорічно 55-58 млн.т цукросировини.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Бурякоцукровий комплекс, стратегічні проблеми його розвитку і удосконалення територіальної організації” розкриваються регіональні особливості розвитку бурякоцукрового комплексу, його функціонально-компонентна і територіальна структура, особливості розміщення посівів цукрових буряків і підприємств цукрової промисловості та їх територіального поєднання, резерви і можливості збільшення виробництва цукросировини і цукру та підвищення економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу з врахуванням територіальних особливостей.

В умовах становлення ринкової економіки вступають в силу її закони, які стають регулятором агропромислового виробництва. основними регулюючими чинниками стають конкуренція, кон'юнктура ринку, потреби населення і його платоспроможність, попит, місткість ринку та інші чинники. Однак поряд з ринковими регуляторами на розвиток, розміщення і спеціалізацію сільськогосподарського виробництва впливають і державні, тобто управління і планування, інвестиції і дотації та інші чинники.

Структурна перебудова і реформування бурякоцукрового комплексу мають бути спрямовані на раціоналізацію розміщення посівів цукрових буряків, поглиблення спеціалізації господарств на їх виробництві, концентрацію посівів у зонах і районах, які мають найбільш сприятливі природно-економічні умови для їх виробництва, розвиток інтеграції, горизонтальної і вертикальної кооперації, комплексування і комбінування виробництва, раціоналізацію сировинних зон цукрових заводів, удосконалення економічних взаємовідносин між бурякосіючими господарствами і заводами та інші заходи.

У зв'язку з цим великі можливості відкриваються і для бурякоцукрового виробництва. найбільшим районом бурякоцукрового виробництва може стати західний Лісостеп, тобто Тернопільська, Хмельницька, Вінницька області, лісостепові райони Чернівецької, Івано-Франківської, Волинської та Рівненської областей. Однак при проектуванні розмірів посівної площі цукрових буряків необхідно виходити із наявності придатних для них земель, ступеня їх еродованості, розміщення цукрових заводів, раціоналізації їх сировинних зон.

В перспективі розвиток бурякоцукрового комплексу повинен базуватися на основі удосконалення його функціонально-компонентної і територіальної структури, раціоналізації розміщення посівів цукрових буряків, оптимальної їх концентрації на придатних для них землях в зоні Лісостепу і Полісся, підвищення ресурсної забезпеченості бурякосіючих господарств, впровадження нових технологій вирощування цукровировини, оптимізації сировинних зон цукрових буряків, удосконалення економічних, технологічних і організаційних зв'язків між окремими складовими бурякоцукрового комплексу.

Найбільш важливе значення має розв'язання проблеми збалансованості розвитку виробничих потужностей цукрових заводів і сировинних ресурсів. В результаті зменшення виробництва цукрових буряків, деформації сировинних зон цукрових заводів багато з них зменшили виробництво цукру, а окремі з них стали на консервацію. Тому необхідно збалансувати виробництво цукрових буряків з виробничими потужностями цукрових заводів, довести їх концентрацію до оптимальної у їх сировинних зонах, оптимізувати інфраструктуру бурякоцукрового виробництва. З метою забезпечення стабільності роботи цукрових заводів, збалансування їх потужностей з сировинними ресурсами необхідно сконцентрувати розміщення посівів цукрових буряків у найбільш сприятливих природно-економічних умовах, максимально наблизити їх до заводів, підвищити ресурсну забезпеченість бурякосіючих господарств, перейти на прямі зв'язки між ними і цукровими заводами. Головним має стати збалансування потужностей цукрових заводів з можливостями виробництва цукросировини. Такі розрахунки проведені на основі даних про виробництво цукросировини та її переробку в Бучацькому районі Тернопільської області (табл. 2).

Такі ж розрахунки проведені по Чортківському цукровому заводу, філіях “Борщів”, “Збараж”, “Ланівці”, “Поділля”, “Хоростків”, “Кременець” ЗАТ “Тернопільського АПК”.

Доцільно здійснити інвентаризацію усіх цукрових заводів з точки зору їх технічного стану, забезпечення сировиною, можливості модернізації і перепрофілювання, узгодження їх потужностей з сировинними ресурсами, оптимізації їх зв'язків з іншими підприємствами харчової промисловості.

Виробництво цукру може збільшуватись не тільки на основі оптимізації розмірів посівної площі і раціоналізації їх розміщення, але й на основі раціоналізації сировинних зон цукрових заводів. Найперспективніші цукрові заводи потужністю 9-12 тис.тонн добової переробки. Рівень концентрації виробництва в цукровій промисловості значно нижчий, ніж в передових країнах. Середньодобова продуктивність одного цукрового заводу Тернопільської області в 2000 р. склала близько 3,5 тис.тонн. Індустріальна база бурякоцукрового комплексу несла великі зміни в спеціалізації цукрового виробництва. Тому головним має стати збалансування потужностей цукрових заводів з можливостями виробництва цукросировини.

З метою стабільного виробництва цукру передбачається регулювання виробництва та реалізації цукру шляхом квотування обсягів надходження на внутрішній та зовнішній ринки з подальшим укладанням міждержавної довгострокової угоди про поставку українського цукру в зарубіжні країни; запровадження механізмів регулювання цін на цукрові буряки і цукор; поступове впровадження прогресивних сучасних технологій з доведенням врожайності коренів до 400-450 ц/га та збільшення виходу цукру з буряків.

ВИСНОВКИ

1. В процесі тривалого історичного розвитку на Україні сформувався крупний структурно завершений, збалансований, зінтегрований в загальному агропромисловому комплексі бурякоцукровий підкомплекс з високою економічною ефективністю вирощування цукрових буряків і виробництва цукру. За рівнем його виробництва, споживання на одного жителя і експорту на світовий ринок Україна займала друге місце в Європі після Франції.

2. Аграрна криза, недостатня обгрунтованість аграрної політики, значні помилки, допущені в реформуванні аграрного сектора економіки призвели до значної руйнації бурякоцукрового комплексу, зниження економічної ефективності його функціонування, зростання кількості низькорентабельних і збиткових бурякосіючих господарств і цукрових заводів.

3. Структурна перебудова і реформування бурякоцукрового комплексу повинно бути спрямоване на удосконалення його функціонально-компонентної і територіальної структури, збалансований розвиток виробництва цукросировини потужностей цукрових заводів, оптимізацію розмірів посівної площі і її розміщення на території країни, розвиток агропромислової інтеграції, горизонтальної і вертикальної інтеграції, комплексування і комбінування виробництва і формування агропромислових структур із завершеним циклом виробництва, максимальне задіяння усіх механізмів стимулювання розвитку бурякоцукрового виробництва, удосконалення фінансово-кредитної, цінової, інвестиційної, податкової, страхової та митної політики.

4. Оптимальний розмір посівної площі цукрових буряків в Україні повинен становити 1200-1300 тис.га проти 1600 тис.га в 1990 р. і 747 тис.га у 2000 р. Найбільш високу концентрацію бурякоцукрове виробництво повинне становити у Західному Лісостепі (Чернівецька, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Рівненська і Волинська обл.), де достатня кількість опадів, висока вологозабезпеченість території і родючі грунти можуть забезпечити найбільшу врожайність цукросировини. Другим крупним бурякосіючим регіоном мають стати Лісостепові райони Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської областей, а також всі райони Черкаської, Кіровоградської і Полтавської областей. Ці райони відзначаються достатньою кількістю опадів, сонячного тепла і світла, родючими грунтами і при умові застосування прогресивних технологій вирощування цукрових буряків можуть одержувати високі і стабільні врожаї. Третій регіон бурякосіяння має охоплювати південні райони поліських областей (Волинської, Рівненської, Житомирської, Чернігівської і Сумської областей. Четвертий регіон включає Одеську і Миколаївську області, однак недостатня кількість опадів, низька зволоженість території обмежують можливості одержання високих врожаїв. Безперспективними є Дніпропетровська, Запорізька, Донецька і Луганська області. Посушливий клімат, низька вологість повітря і грунту обмежують можливості одержання високих і стійких врожаїв цукрових буряків.

5. Головним напрямком підвищення економічної ефективності бурякоцукрового виробництва має бути врахування регіональних особливостей, комплексування, комбінування і кооперування виробництва, розвиток різних агроформувань з оптимальним поєднанням в них посівів цукрових буряків, потужностей цукрових заводів, допоміжних і обслуговуючих підприємств. Для кожного цукрового заводу повинна бути спроектована сировинна база з оптимальним поєднанням усіх елементів функціонально-компонентної структури.

Взаємозв'язаний і пропорційний розвиток бурякоцукрового комплексу можливий тільки на основі поглиблення міжгосподарських зв'язків, індустріалізації, раціональної територіальної організації, спеціалізації, оптимальної концентрації, кооперації, комбінування і кооперування виробництва, що пов'язано з інтеграцією всіх структуроутворюючих елементів в єдину структуроутворюючу систему, яка повинна мати свій окремий орган управління. Головним його завданням має бути управління всім бурякоцукровим комплексом, планування і прогнозування його розвитку на далеку перспективу, складання міжгалузевих балансів, ув'язування сировинних ресурсів з потужностями цукрових заводів, організація системи матеріально-технічного постачання і агросервісу бурякосіючих підприємств, цукрових заводів, обслуговуючих і допоміжних підприємств.

6. До організаційно-господарських заходів на регіональному рівні слід віднести: удосконалення системи управління цукробуряковим виробництвом і ринком цукру на основі менеджменту, максимального використання найновіших досягнень науки і техніки; створення мережі маркетингових систем та консалтингових фірм, які б забезпечували б координацію діяльності агропромислових і господарських підприємств та регіональних органів влади і сприяли б адаптації фахівців з агромаркетингу, консалтингу до формування нової структури вітчизняного агробізнесу; враховували реалії українського ринку на основі його ґрунтовного аналізу і розвитку агропромислового комплексу кожної області; переорієнтацію промислового комплексу на збільшення випуску тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин, обладнання, розвантажувально-навантажувальних машин, комбайнів, сівалок точного, висіву, машин для міжрядного обробітку ґрунту та інших машин і обладнання з врахуванням спеціалізації і кооперування сільськогосподарського машинобудування в регіонах України; здійснення нового землевпорядкування господарств, визначення розмірів і використовування найбільш придатних земель для бурякосіяння; забезпечення розміщення посівів цукрових буряків в господарствах, які мають для них найбільш придатні землі і найкращі природні умови; розробку і впровадження нової системи сівозмін з врахуванням позитивних і негативних наслідків минулого господарювання, розширення масштабів селекційної роботи, створення необхідної кількості насінницьких господарств в бурякосіючих регіонах з метою забезпечення господарствам високоякісного елітного і суперелітного насіння.

7. Регіональні ринкові формування типу кооперацій, холдингових компаній, агропромислово-фінансових груп, акціонерних товариств з виробництва цукросировини повинні створюватись на основі добровільної централізації ряду функцій матеріально-технічного забезпечення, інвестиційної, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності.

8. На першому етапі структурної перебудови і реформування бурякоцукрового комплексу в кожному бурякосіючому регіоні на добровільних засадах повинні створюватися базові акціонерні товариства, засновані цукровими заводами, сільськогосподарськими підприємствами різних форм власності, фермерами, агросервісними підприємствами, машинно-технологічними станціями, комерційними банками та іноземними інвесторами.

9. Основою проведених досліджень стали наукові праці, з яких синтезовано найновіші положення економіки і організації агропромислового виробництва та новітні погляди на формування регіональної політики, що ґрунтуються на моделюванні складних і суперечливих соціально-економічних процесів на загальнодержавному і регіональному рівнях. Основними методами, що використовувались при розробці теми, були: монографічний, абстрактно-логічний, статистичний, економіко-математичний, розрахунково-конструктивний, балансовий, експертних оцінок та інші, які у своїй сукупності становлять методику досліджень обраної теми.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пендзей Я.А. Стратегічні проблеми розвитку бурякоцукрового комплексу України // Регіональна економіка. - 2000. - №3. - С. 231-235.

2. Пендзей Я.А. Регіональна стратегія розвитку і удосконалення територіальної організації бурякоцукрового комплексу // Регіональна економіка. - 2001. - №2. - С. 202-206.

3. Пендзей Я.А. Економічна ефективність виробництва цукру в регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Реформування земельних відносин як процес відродження українського села. Матеріали доповідей міжнародної науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 29-30 червня 2000 р.) (Щорічник наукових праць). Випуск XVIІІ / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: Відп. ред. академік НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2000. - 588 с. - С. 348-353.

4. Пендзей Я.А. Розвиток підприємництва на селі як шлях інтенсифікації розвитку аграрного сектора економіки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Перспективи розвитку аграрних реформ (Щорічник наукових праць). Випуск XХV / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. академік НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2001. - 280 с. - С. 154-157.

5. Пендзей Я.А. Територіальна організація бурякоцукрового виробництва і шляхи її удосконалення. - Тернопіль: Збруч, 1998. - С. 3-19.

6. Пендзей Я.А., Гнат В.М. Показники економічної ефективності вирощування цукрових буряків. - Бучач: БІМА, 1999. - С. 3-22.

7. Пендзей Я.А., Іванух Р.А. Розвиток бурякоцукрового комплексу в умовах аграрної реформи і переходу до ринкової економіки. - Бучач: БІМА, 2001. - С. 3-19.

8. Пендзей Я.А., Максимович І.Ф. Основні шляхи розвитку і підвищення ефективності функціонування бурякоцукрового комплексу України. - Бучач: БІМА, 2001. - С. 3-14.

Анотація

Пендзей Я.А. Регіональні особливості розміщення та розвитку бурякоцукрового комплексу України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2001.

В дисертації розкриваються закономірності і особливості розвитку бурякоцукрового комплексу і його територіальної організації в умовах розвитку ринкової економіки. Обгрунтовано перспективи його розвитку, підвищення ресурсозабезпечення бурякосіючих господарств, поглиблення їх спеціалізації на виробництві цукросировини, підвищення концентрації їх посівів в зонах цукрових заводів. Визначено шляхи удосконалення і дальшого поглиблення економічних, технологічних і організаційних зв'язків між бурякосіючими господарствами і цукровими заводами, доведена необхідність формування нових інтеграційних структур у бурякосіючому комплексі.

Сформовані основні положення удосконалення функціонально-компонентної і територіальної структури бурякоцукрового комплексу, накреслені основні шляхи його виходу з кризової ситуації, стабільного нарощування виробництва продукції і підвищення рентабельності бурякосіючих господарств і цукрових заводів.

Узагальнено і уточнено теоретичні і методологічні положення економіки і організації агропромислового виробництва в нових умовах господарювання і структурної перебудови агропромислового комплексу.

Ключові слова: бурякоцукровий комплекс, функціонально-компонентна і територіальна структура, територіальна організація бурякоцукрового виробництва, комплексоутворення, інтеграція, кооперація, комбінування.

Аннотация

Пендзей Я.А. Региональные особенности размещения и развития свеклосахарного комплекса Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.10.01 - Размещение продуктивных сил и региональная экономика. - Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2001.

Свеклосахарный комплекс представляет собой структуризированную и сбалансированную систему, в которой сочетается выращивание сахарной свеклы и производство сахара. Его функциональная структура представляет собой совокупность отраслей сельскохозяйственного и промышленного производства, основная задача которых состоит в обеспечении населения сахаром, пищевой промышленности - сырьем, а внешней торговли - экспортным товаром, территориальная - в максимальном использовании региональных возможностей для увеличения производства сахара.

На протяжении последнего десятилетия в результате глобального кризиса свеклосахарный комплекс подвергся значительным деформациям: сократилась площадь сахарной свеклы, сузились ареалы ее выращивания, уменьшилась урожайность и валовой сбор свеклы и деформировались сырьевые зоны сахарных заводов. Многие сахарные заводы остались недогруженными и в связи с этим сократилось производство сахара.

В диссертации раскрываются закономерности и особенности развития свеклосахарного комплекса, совершенствования его функциональной и территориальной структуры, дальнейшего развития агропромышленной интеграции, горизонтальной и вертикальной кооперации, комплексирования и комбинирования производства и формирования региональных (зональных и внутризональных) свеклосахарных объединений.

Обосновываются предложения по оптимизации размеров посевной площади сахарной свеклы, рационализации ее размещения по территории страны и отдельных ее областей, раскрываются возможности повышения ее урожайности и увеличения валового сбора. С учетом ресурсного обеспечения сельского хозяйства сделаны расчеты возможного увеличения производства сахарной свеклы до 2010 г. и на более отдаленную перспективу.

Обобщены и уточнены теоретические и методологические положения экономики и организации агропромышленного производства в новых условиях хозяйствования и структурной перестройки агропромышленного комплекса.

Предлагается усилить государственное регулирование свеклосахарного производства на основе менеджмента и маркетинга, максимального использования экономических механизмов стимулирования производства свеклы и сахара, совершенствования финансово-кредитной, ценовой, инвестиционной, налоговой, страховой политики с учетом региональных (зональных и внутризональных) особенностей развития агропромышленного производства.

Ключевые слова: свеклосахарный комплекс, функционально-компонентная и территориальная структура, агропромышленная интеграция, вертикальная и горизонтальная кооперация, комплексирование и комбинирование производства, региональные свеклосахарные комплексы, территориальная организация свеклосахарного производства.

Summary

Pendzey Ya.A. Regional features of accommodation and development of beet-sugar complex of Ukraine. The manuscript.

Thesis on competition of scientific degree of the candidate of economic sciences behind a speciality 08.10.01 - Accommodation of productive forces and regional economy. - Institute of regional research NAS of Ukraine, Lviv, 2001.

In the thesis the regularities and features of development of beet-sugar complex and of it territorial organization in conditions of development of market economy are uncovered. Are justified perspectives of its development, increase of resource maintenance of sowing beet facilities , recess of their specialization on production of sugar raw material, increase of concentration of their crops in zones of sugar factories. The paths of improvement and further recess of economic, technological and organizational connections between beet-sowing facilities and sugar factories are determined, the necessity of shaping of new integrating structures in beet-sowing complex is proved.

The main positions of improvement of functional-component and territorial structure of beet-sugar complex are generated, the main paths of its withdrawal from crisis situation, stabile escalating of production and increase of profitability of beet-sowing facilities and sugar factories are drawn.

Theoretical and methodological positions of economy and organization of agroindustrial production in new conditions of managing and structural reorganization of agriculture are generalized and updated.

Key word: beet-sugar complex, functional-component and territorial structure, territorial organization of beet-sugar production, formation of a complex, integration, cooperation, combination.

Размещено на Allbest.ru