Фактори, що заважатимуть ефективному розвитку промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ (М.КИЇВ)

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Кафедра інформаційних технологій

РЕФЕРАТ

Студента II курсу, групи БТ-21

Котилка Ю.М.

Перевірив:

к.т.н., ас. Емельянова Н.Ю.

Севастополь - 2013

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ1. Характеристика промислового сектору України

1.1 Поняття і роль промислового сектору в Україні

1.2 Статистичний аналіз відновлення промисловості України після економічної кризи за період 2009-2010 рр

1.3 Стан промисловості України на сучасному етапі розвитку

РОЗДІЛ 2. Ризики для розвитку промисловості України

РОЗДІЛ 3. Шляхи вирішення проблем розвитку промислового сектору України

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Криза, що розгорталася у світі у 2008-2009 рр., продемонструвала значні дисбаланси розвитку світогосподарської системи та структурну відсталість української економіки, її неготовність до різких коливань попиту та загострення конкуренції на сировинних ринках. Україна відчула негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи з квітня 2008 р. через різке скорочення зовнішнього попиту. У 2009 р. найскладніших випробувань зазнав промисловий комплекс України, у результаті чого глибина падіння обсягу промислового виробництва досягла 21,9 % (рівень промислового виробництва повернувся на позначку 2003-2004 рр.) У цілому 2009 р. закінчився падінням ВВП на 15,1 %, будівництва - на 48,2 %, інвестицій в основний капітал - на 65,1 %. Індекс споживчих цін становив 112,3 %, рівень безробіття збільшився до 8,8 %. Вперше за останні 10 років в економіці збитки підприємств перевищили прибутки на 31,6 млрд грн. [1]

З початку 2010 р. в економіці держави відбуваються певні позитивні зрушення, що сприяє подоланню негативних наслідків впливу світової фінансово-економічної кризи та соціально-економічному розвитку країни. У результаті зростання ВВП у ІІ кварталі 2010 р. прискорилось і становило 6 % у річному вимірі (4,9 % у І кварталі 2010 р.) Однак відновлення економіки все ще має нестійкий характер, завдяки чому і до сьогодні існує низка факторів, які перешкоджатимуть розвитку промисловості України, що потребує формування та реалізації в Україні політики довгострокового економічного зростання з урахуванням екзогенних викликів та внутрішніх проблем економічного розвитку.

У Програмі економічних реформ на 2010-2014 рр. сформовано принципи довгострокового економічного зростання на основі реформування та модернізації наявної економічної системи. Вирішення цих завдань видається можливим лише завдяки поетапному впровадженню системи організаційно-економічних заходів щодо підвищення та ефективного використання потенціалу промисловості України, що має стати одним із важливих напрямів забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках, подоланню наслідків фінансово-економічної кризи, сприянню структурно-технологічній перебудові економіки, забезпеченню її розвитку в процесі реформ та у післяреформений період. [2]

Мета даної роботи - характеристика й дослідження факторів, що перешкоджатимуть розвитку промисловості України. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

– охарактеризувати промисловий сектор України у післякризовий період;

– визначити та проаналізувати фактори, що перешкоджатимуть розвитку промисловості Україні;

Об'єктом дослідження є національна економіка. Предметом дослідження є промисловий сектор України.

При написанні даного реферату були використані історичний, емпіричний, графічний, статистичний методи дослідження.

РОЗДІЛ 1. Характеристика промислового сектору України

1.1 Поняття і роль промислового сектору в Україні

Промисловість - найважливіша структурна ланка (сектор) господарського комплексу України, оскільки має потужну матеріально-технічну базу і створює близько 26% ВВП (2012 р.)

Провідна роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому. Серед інших галузей господарства промисловість вирізняється комплексно- і районоутворюючими функціями.

Темпи росту, рівень розвитку і структура промисловості - важливі показники не тільки кількісної, але і якісної характеристики народного господарства та життєвого рівня населення.

В структурі промисловості найвищу питому вагу займають:

– чорна металургія;

– машинобудування;

– електроенергетика;

– хімічна;

– харчова промисловості.

Станом на 2011 рік, 66,3% обсягу промислової продукції припадало на продукцію переробної промисловості, 22,7% -- на продукцію електроенергетики і 11% -- на продукцію добувної промисловості.

У промисловості домінують третій і четвертий технологічні уклади. Їх частка у промисловому виробництві становить 95 %. Основою цих укладів є металургійна, хімічна, легка промисловість, паливно-енергетичний комплекс, більшість галузей машинобудування.

Частка п'ятого і шостого технологічних укладів не перевищує 5 %. Основою цих укладів є електронна промисловість, обчислювальна, волоконно-оптична техніка, програмне забезпечення, телекомунікації, роботобудування, інформаційні послуги, біотехнології [7].

1.2 Статистичний аналіз відновлення промисловості України після економічної кризи за період 2009-2010 рр.

Приріст промислового виробництва в Україні за січень-вересень 2010 р. становив 10,8 % проти падіння в аналогічному періоді минулого року на 28,3 % (рис.1.1). промисловий статистичний економіка

Рис. 1.1 Динаміка темпів приросту промислового виробництва України у січні-вересні 2009-2010 рр., %

Основний внесок у приріст промислового виробництва у січні-вересні 2010 р., порівняно із січнем-вереснем 2009 р., був забезпечений виробництвом продукції металургії (приріст на 12,7 % проти падіння на 36,9 %), машинобудування (приріст на 32,9 % проти падіння на 51,2 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (приріст на 20,2 % проти падіння на 30,3 %).

Позитивом є зростання високотехнологічних виробництв машинобудування у січні-вересні 2010 р., зокрема виробництва апаратури для радіо, телебачення та зв'язку - на 24,8 %, електричних машин та устаткування - на 18,5 %, контрольно-вимірювальних приладів - на 9,6 %. Фармацевтична галузь хімічної та нафтохімічної промисловості зросла на 38,6 %.

Динаміка промислового виробництва України протягом січня-вересня 2010 р. свідчить про поступове його відновлення після кризового падіння. На користь початку післякризового відновлення вітчизняної промисловості свідчать наступні позитивні чинники.

Сприятлива кон'юнктура цін на основну експортну продукцію України, що утворилася в результаті виходу світового господарства зі стану кризи. Зокрема, підвищувалися ціни на сталь на світових товарних ринках у зв'язку зі зростанням попиту на тлі погіршення конкурентоспроможності продукції європейських постачальників через зростання курсу євро до долара США.

Крім того, пожвавлення внутрішнього ринку споживання металопрокату також позитивно позначилось на утриманні обсягів металургійного виробництва України на високому рівні. Так, за даними Української гірничо-металургійної компанії, внутрішнє споживання металопродукції за 9 міс. 2010 р. зросло на 36,6 % до відповідного періоду 2009 р. У галузевому розрізі 25,5 % металопродукції було поставлено у трубну галузь, 16,8 % - у машинобудівну галузь.

Відновлення позитивної динаміки світового ринку, у тому числі ринків країн СНД, сприяло подальшому розвитку вітчизняного машинобудування. Позитивна динаміка галузі, що тривала з початку 2010 р., визначилася збільшенням обсягів експорту машинобудівної продукції за всіма основними товарними підгрупами. Зокрема, відбулося зростання експорту наземних транспортних засобів удвічі, насамперед за рахунок поставки самоскидів КрАЗ до Росії. Корпорація «Богдан» у січні-червні 2010 р. збільшила обсяги виробництва автобусів і тролейбусів у 2,7 разу.

Додатковим фактором позитивної динаміки галузі є підготовка до Євро-2012, у рамках якої було укладено угоду між урядом і Львівським автобусним заводом щодо виробництва автобусів і тролейбусів.

Поліпшення фінансового стану підприємств України. У січні-серпні 2010 р. прибутки підприємств від звичайної діяльності до оподаткування зросли на 30,7 % порівняно з відповідним періодом 2009 р., а збитки зменшилися на 23,9 %. Найбільші збитки підприємств зафіксовані в будівництві (1,4 млрд грн), а найбільші прибутки - у добуванні корисних копалин (9,9 млрд грн) і харчовій промисловості (4,6 млрд грн). Поліпшення фінансових результатів підприємств дозволить мінімізувати збитки від можливого подальшого погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури.

Підвищення доходів населення, що забезпечувало активне збільшення попиту на товари споживчої групи. У ІI кв. 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 17,8 %. Наявний дохід, що може бути використаний населенням на придбання товарів і послуг, збільшився на 21,2 %, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора, - на 11,8 %.

Водночас темпи відновлення промисловості є задовільними лише порівняно із кризовим роком, у якому обсяги виробництва суттєво скоротилися. Наразі лише машинобудування є єдиною галуззю, де рівень виробництва вже досяг рівня кінця 2006 р. Водночас рівень металургійного виробництва становить 77 % від рівня кінця 2006 р., добувної промисловості - 85 %, промислового виробництва у цілому - 84 %. [8]

1.3 Стан промисловості України на сучасному етапі розвитку

Промвиробництво в Україні в січні 2012 року зросло на 2%, порівняно з відповідним періодом 2011 року. Добувна промисловість в січні зросла на 3,4%, у тому числі видобуток паливно-енергетичних корисних копалин - на 3%.Переробна промисловість показала зростання на 1,2%, при чому виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів скоротилося на 1,9%, легка промисловість - на 12,1%, металургійне виробництво - на 1,6%, хімічна і нафтохімічна - виросла на 1,9%, машинобудування - на 11,7%.

У січні 2012 року до грудня 2011 року промвиробництво скоротилося на 12,7%, в січні 2011 року до січня 2010 року - зросло на 10%. Нагадаємо, за 2011 рік зростання виробництва промислової продукції в Україні склало 7,3%.

Згідно із даними Державної служби статистики, падіння промислового виробництва в Україні за січень 2013 у порівнянні із груднем 2012 становить 11,1%. За рік від січня 2012 до січня 2013 промислове виробництво скоротилося на 3,2%.

При цьому темпи падіння виробництва дещо уповільнилися - у грудні 2012 року воно скоротилося на 7,6% у порівнянні із груднем 2011 року, і на 3,9% у порівнянні із попереднім місяцем - листопадом 2012 року [5].

Ситуація із реалізацією промислової продукції склалася дещо по іншому. Згідно даних Держкомстату обсяг реалізації промислової продукції у січні-червні 2013 року становив 546 млрд. 856.0 млрд грн., що в порівнянні з відповідним періодом 2012 року (554 млрд. 283.3 млн. грн.) становить 98,66%, тобто зменшився на 7 млрд. 427.3 млн. Структура промислового виробництва має цілий ряд галузей та підгалузей, основною з яких є переробна промисловість, на яку припадає майже дві третіх від загального обсягу реалізованої промислової продукції - 361 млрд. 903.2 млн. грн., понад 20% припадає на постачання електроенергії, газу, пари - 111 млрд. 893.2 млн. грн., менше на добувну промисловість - 70 млрд. 043.6 млн. грн. (12,81%), обсяги виробництва якої, на відміну від попередніх, в порівнянні з 2012 роком практично не зазнали змін. З числа галузей промисловості найкращий стан спостерігається у харчовій, динаміку показників якої за основними підгалузями виражає наступна діаграма (рис 1.2) [6].

Рис. 1.2 - Динаміка реалізації продукції харчової промисловості (I півріччя 2012 - I півріччя 2013 років)

РОЗДІЛ 2. Ризики для розвитку промисловості України

Ризики для розвитку економіки України пов'язані із загостренням внутрішніх дисбалансів, серед яких виділимо наступні.

Сировинний характер промислового виробництва, що демонструється випереджаючим зростанням темпів зростання обсягів валової доданої вартості (ВДВ) у добувній промисловості порівняно з переробною. Так, у І півріччі 2010 р. темпи приросту обсягів ВДВ у добувній промисловості склали 166,6 %, тоді як у переробній промисловості цей показник становив 125,9 %.

Неоптимальна та диспропорційна структура промисловості України з переважанням у ній експортоорієнованих виробництв і недостатнім використанням потенціалу внутрішнього ринку. Частка експортованих промислових товарів у загальному експорті товарів у І півріччі 2010 р. становила 86,6 %, тоді як для імпорту цей показник дорівнював 94,4 %. Зважаючи на те, що Україна є потужним виробником металургійної продукції, факт імпортування нею у І півріччі 2010 р. чорних металів на суму 1,1 млрд дол. США та виробів з них на суму 503 млн дол. США свідчить про неспроможність вітчизняних виробників задовольнити внутрішній попит на металургійну продукцію та їх надмірну зорієнтованість на зовнішні ринки.

Такий стан робить економічну систему України дуже чутливою до зміни балансу попиту та пропозиції на світових ринках, а також до зміни світової кон'юнктури цін на основні складові українського експорту промислових товарів, як це продемонструвала світова фінансовоекономічна криза 2008-2009 рр. За таких умов непевність динаміки зовнішньоекономічної кон'юнктури створює значні перешкоди збереженню активного зростання обсягів експорту. Враховуючи значну залежність економічної динаміки від зовнішніх чинників, це засвідчує необхідність здійснення державної політики заохочення та структурної модернізації експорту [3, c.145].

Повільне відновлення кредитування економіки, що підтверджується зростанням кредитування у січні-вересні 2010 р. лише на 2,8 % і зменшенням обсягів кредитування з початку поточного року в річному обчисленні. Зниження державного фінансування внаслідок обмеженості бю джетних фінансів (реальне зниження капітальних видатків у ІІ кварталі 2010 р. становило 23,4 % у річному вимірі).

Значний ступінь зношеності основних фондів (ОФ), що свідчить про переважне використання у промисловості застарілих, неефективних і ресурсоємних засобів виробництва, що негативним чином впливає на конкурентоспроможність промислової продукції українського виробництва на внутрішньому та зовнішніх ринках та обмежує реалізацію потенціалу промисловості.

РОЗДІЛ 3. Шляхи вирішення проблем розвитку промислового сектору України

Розвиток промисловості і промислова політика держави мають бути спрямовані на розв'язання перелічених вище проблем, вирішення соціальних, технологічно модернізаційних, відтворювальних, інфраструктурних, безпекових, екологічних завдань розбудови країни, а також досягнення задекларованих Україною Цілей розвитку тисячоліття шляхом створення під виконання цих завдань відповідного технологічно-виробничого базису. Серед таких завдань:

– забезпечення ефективності виконання соціальних ініціатив влади шляхом суттєвого зростання доходів населення через збільшення тієї частки доходів, що утворюється у промисловості, внаслідок кардинального підвищення продуктивності праці в галузі за рахунок технологічного, структурного, кваліфікаційно-освітнього факторів;

– мінімізація зовнішньої вразливості та нестійкості господарської системи країни, утворених внаслідок залежності економіки, з одного боку, від імпорту енергоресурсів та цін на них, з іншого - від суттєвих коливань попиту на світових ринках на вітчизняний монопродуктовий експорт;

– технологічна модернізація вітчизняного виробництва та інфраструктури переважно за рахунок відновлення чи започаткування випуску власної продукції інвестиційного та інфраструктурного призначення;

– суттєве розширення виробництва готової продукції для внутрішнього споживчого ринку, в тому числі виробництва складної технічної продукції, виробів медичного призначення та ліків, орієнтація на завоювання домінуючих позицій вітчизняного виробника на внутрішньому споживчому ринку;

– покладення на промисловість функції техніко-виробничого забезпечення реалізації пріоритетних національних проектів, ініційованих Президентом України, зокрема у сфері охорони здоров'я, житловій сфері;

– забезпечення продовольчої безпеки країни, використання переваг природно-кліматичних умов України для завоювання лідерства на світовому продовольчому ринку в умовах глобальних кліматичних змін шляхом розширення і модернізації галузей промислової переробки сільськогосподарської продукції, переважної орієнтації на виробництво для експорту та внутрішнього ринку готових до вживання харчових продуктів глибокої переробки;

– забезпечення воєнної безпеки та усунення потенційних зовнішніх загроз військових конфліктів і тероризму через відродження вітчизняного ВПК і запуск у виробництво новітніх зразків військової техніки і озброєння; утилізація застарілої техніки та боєприпасів, вирішення соціальних питань військовослужбовців;

– забезпечення енергетичної безпеки через модернізацію і розширення мережі енергогенеруючих підприємств традиційної та альтернативної енергетики за рахунок виробництва власного енергетичного обладнання та устаткування;

– забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку довкілля, ліквідація наслідків техногенних катастроф через створення потужностей з переробки та утилізації промислових та побутових відходів, очистки водоймищ.

Виконання перелічених завдань із пріоритетним залученням для цього вітчизняної промисловості стане основою для диверсифікації промислового виробництва України, його прогресивного переструктурування і оновлення. В основу стратегії змін для більшості традиційних галузей промисловості має бути покладена модель наздоганяючої модернізації, яка успішно себе зарекомендувала в ряді країн, що розвиваються. При цьому диверсифікація та орієнтація виробництва на ємкий внутрішній ринок і вирішення внутрішніх проблем дозволять уникнути окремих недоліків цієї моделі, що спостерігалися в

названих країнах, зокрема пов'язаних із їх експортною моноспеціалізацією та

недорозвиненістю внутрішнього споживання. Стратегія наздоганяючої модернізації є найбільш прийнятним варіантом для розвитку економіки України в даний час, її результати легко прогнозовані, оскільки орієнтиром виступатимуть уж отримані здобутки інших більш розвинених країн [9].

Для розвитку окремих галузей промисловості, які мають піонерні інноваційні розробки, що перевершують світові аналоги, зокрема авіаційної та ракетно-космічної промисловості, варто використати стратегію науково-технологічного прориву. «Проривна» стратегія також може бути застосована й для формування паростків нових галузей, поширення яких очікується у довгостроковій перспективі й основу яких становитимуть нано- та біотехнології.

В основу реалізації модернізаційної стратегії слід покласти тактику виваженого гнучкого протекціонізму та імпортозаміщення. Обидві складові мають бути тісно взаємопов'язані. Протекціоністська політика має застосовуватися до секторів та галузей промисловості, зорієнтованих на розширення імпортозаміщуючого виробництва для внутрішнього споживчого ринку та на несировинний експорт. Це дасть можливість, з одного боку, захистити внутрішній ринок від неконтрольованого (підчас демпінгуючого та нелегального) імпорту, що чинить значний конкурентний тиск на вітчизняних суб'єктів, звужуючи тим самим їх ресурсну базу для довгострокових інвестицій, а з іншого - дозволить суттєво розширити ємкість ринку на користь власного виробництва за рахунок зменшення його імпортної складової.

Серед основних заходів політики протекціонізму, які варто застосувати до згаданих секторів, слід відзначити:

– тарифний захист у межах, передбачених умовами СОТ3, за рахунок суттєвого збільшення ставок ввізного мита на готові товари та вироби, що можуть вироблятися в Україні, при одночасному застосуванні нульових митних ставок на імпорт комплектуючих, інвестиційних товарів (високотехнологічного обладнання) та сировини. З часом імпорт товарів інвестиційного призначення (окрім сировини) має бути також замінений на власне виробництво за рахунок придбання за кордоном відповідних ліцензій і технологій при сприянні і фінансовій підтримці держави, що становитиме основу для замикання технологічних циклів виробництва в середині країни та зменшення зовнішньої технологічної залежності;

– митний захист за рахунок удосконалення митних процедур ідентифікації та оцінки товарів, ліквідації правових прогалин та нелегальних каналів для їх контрабандного ввезення;

– технічний захист за рахунок підвищення вимог до технічних характеристик імпортованих товарів на предмет їх відповідності міжнародним стандартам якості та безпеки експлуатації, підвищення внутрішніх санітарних норм щодо обмеження місткості у матеріалах, з яких виготовлені імпортовані товари, речовин шкідливих для здоров'я людей та навколишнього середовища;

повна або часткова компенсація державою «ціни входження» суб'єктів на ринок, зокрема на організацію імпортозаміщуючого виробництва, організацію суміжних виробництв для замикання технологічних циклів, придбання іноземних ліцензій і технологій, витрат на підготовку та підвищення кваліфікації

кадрів, на власні НДДКР суб'єктів, маркетинговий супровід виробництва, розвиток центрів промислового дизайну, трансферу технологій тощо;

– стимулювання імпортозаміщуючого виробництва засобами податкової та кредитної політики (податкові пільги, державне гарантування повернення суб'єктами кредитів комерційних банків, компенсація відсоткової ставки за комерційними кредитами тощо), усунувши відповідні недоліки використання цих інструментів у попередні роки та підвищивши цільову спрямованість і обґрунтованість надання преференцій;

– використання потенціалу державних банків та міжнародних фінансових організацій для інвестування відповідних імпортозаміщуючих проектів;

– збільшення державного замовлення на виробництво окремих видів стратегічно важливих товарів, зокрема військової техніки та озброєння, утилізацію морально застарілої техніки та боєприпасів із вичерпаним строком зберігання;

– запровадження державного замовлення на окремі соціально важливі товари медичного призначення, що до цього часу імпортувалися або вироблялися у недостатній кількості, зокрема на ліки та медикаменти, призначені для лікування хвороб, поширення яких сягнуло епідемічної межі, на медичне лікувальне та діагностичне обладнання, в тому числі за рахунок придбання іноземних ліценцій на його виробництво, фінансової підтримки запуску у виробництво вітчизняних інноваційних розробок у медичній сфері.

В організаційній частині виконання завдань, покладених на промисловість, держава має забезпечити:

– розробку середньострокового та довгострокового прогнозу розвитку окремих галузей та технологій, програми модернізації виробничих потужностей та імпортозаміщення;

– визначення депресивних регіонів та регіонів зі структурним перевиробництвом для організації в їх межах імпортозаміщуючого виробництва, експортного несировинного виробництва, виробництв для замикання технологічних циклів із законодавчим наданням цим регіонам спеціального економічного статусу;

– визначення потенціалу імпортозаміщення за кожним напрямом промислового виробництва у й розрізі окремих продуктів; складання технологічних схем імпортозаміщення за участю вітчизняних виробників, НДУ, профільних державних установ та відомств; розробку житлових будівельних програм та визначення обсягів необхідних будівельних ресурсів і матеріалів, що можуть бути вироблені на вітчизняних потужностях;

– організацію проектування та будівництва підприємств для замикання технологічних ланцюгів, вибір чи сприяння у створенні суб'єктів імпортозаміщуючого виробництва;

– організацію придбання іноземних ліцензій за участю профільних державних установ та відомств; здійснення моніторингу та оцінки наукових розробок вітчизняних академічних та галузевих НДУ і ВНЗ щодо можливого їх впровадження у виробництво;

– розробку та внесення змін до нормативно-законодавчих актів щодо запровадження відповідних протекціоністських заходів на період проведення модернізації та запуску імпортозаміщуючих виробництв.

Висновки

Як результат дії негативних факторів відбувається погіршення загальної конкурентоспроможності України. За оцінкою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) Україна значно втратила у рейтингу, посівши серед 139 країн світу 89-те місце перед Гамбією та Гондурасом. Україна залишилася позаду таких країн, як Естонія, Чехія, Польща, Литва, Азербайджан, Словацька Республіка, Російська Федерація та Казахстан, демонструючи значне відставання від середньосвітового індексу [4].

Такий регрес є наслідком погіршення позицій України за 9 з 12 складових Індексу глобальної конкурентоспроможності: «Інститути» (134 місце, у 2009 р. - 120), «Макроекономічна стабільність» (132 місце, у 2009 р. - 106), «Ефективність товарних ринків» (129 місце, у 2009 р. -109), «Розвиненість фінансового ринку» (119 місце, у 2009 р. - 106), «Конкурентоспроможність бізнесу» (100 місце, у 2009 р. - 91).

Завдання розвитку промисловості для окремих задач розбудови економіки слід деталізувати, окресливши очікуваний результат, коло залучених до виконання основних і суміжних галузей, можливі механізми реалізації та інше.

Перелік посилань

1. Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік: закон України вiд 20.05.2010 № 2278-VI // Голос України. - 2010. - 2 липня. - № 120.

2. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 02.06.2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/signal/0004100.pdf

3. Жаліло, Я. А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави: монографія. - К. : НІСД, 2009. - 336 с.

4. Звіт про глобальну конкурентоспроможність 2010-2011 рр.

5. Падіння Української промисловості [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2013/02/130219_ukraine_industrial_output_az.shtml

6. Аналіз реалізації промислової продукції у I півріччі 2013 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://infolight.org.ua/content/analiz-realizaciyi-promislovoyi-produkciyi-u-i-pivrichchi-2013-roku

7. Промисловість України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

8. Розвиток промислового потенціалу України в процесі післякризового відновлення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Sobkevuch-f91a9.pdf

9. Приорітети політики реформування промисловості [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/st_52_06.pdf

Размещено на Allbest.ru