Організація раціональних сільськогосподарських структур

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631.115:334.73:631.151.6:304

ОРГАНІЗАЦІЯ РАЦІОНАЛЬНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ СТРУКТУР

Спеціальність 08.06.01 - Економіка підприємства і

організація виробництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ШАНІН Олександр Васильович

Київ - 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН Месель-Веселяк Віктор Якович, Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділенням організації виробництва та земельних відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Зіновчук Віталій Володимирович, Інститут аграрної економіки УААН, головний науковий співробітник відділу підприємництва

кандидат економічних наук, Радіонов Юрій Денисович, Міністерство аграрної політики, заступник начальника управління методології та моніторингу аграрної реформи - начальник відділу моніторингу аграрної реформи

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра аграрного бізнесу

Захист дисертації відбудеться “ 24 ” жовтня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.350.02 по захисту дисертацій в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.

Автореферат розісланий “ 24 ” вересня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наукПулім В.А.



АНОТАЦІЇ

Шанін О.В. Організація раціональних сільськогосподарських структур. - Рукопис. господарювання аграрний економічний фінансовий

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01. - Економіка підприємств і організація виробництва. Інститут аграрної економіки УААН. Київ, 2001.

Викладено основні результати комплексного дослідження теоретичних основ, організаційних і фінансово-економічних проблем розвитку раціональних сільськогосподарських структур у регіоні. Обґрунтовано напрями організації нових і удосконалення реформованих сільськогосподарських структур, через механізм створення оптимальної структури аграрної сфери через пріоритетність розвитку приватних організаційно-правових форм господарювання.

У дисертаційній роботі акцентується увага на тому, що питання організації раціональних сільськогосподарських структур (формувань) і розробка їх моделей повинні вирішуватися з урахуванням організаційно-економічних і соціально-психологічних проблем у сільському господарстві України. Вирішення даної проблеми в пореформений період знаходиться на початковій стадії і залишатимуться актуальним як у науковому, так і практичному плані ще досить тривалий період. Тому робоча гіпотеза досліджень автора виходить з того, що питання ефективного розвитку сільського господарства, забезпечення його конкурентоспроможності і формування нових раціональних сільськогосподарських структур та механізмів їх діяльності в пореформений період відіграють вирішальну роль у подальшому становленні і розвитку аграрного сектора України. При цьому реформування земельних і майнових відносин власності, спрямоване на відродження і зміцнення інституту приватної власності та розвиток на цій основі нових форм, створює міцний базис для становлення нового типу власника землі й ефективного виробництва продукції в аграрній сфері.

Ключові слова: реформування, організація, сільськогосподарські структури, приватні підприємства, ефективність, кооперація, інтеграція, управління, кадри



Шанин А.В. Организация рациональных сельскохозяйственных структур. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. - Экономика предприятий и организация производства. Институт аграрной экономики УААН. Киев. 2001.

Изложены основные результаты комплексного исследования теоретических основ организационных и финансово-экономических проблем развития рациональных сельскохозяйственных структур в регионе. Обоснованы направления организации новых и усовершенствование существующих сельскохозяйственных структур, через механизм создания оптимальной структуры аграрной сферы при приоритетности развития частных организационно-правовых форм хозяйствования.

В диссертационной работе акцентируется внимание на том, что вопросы организации рациональных сельскохозяйственных структур и разработка их моделей должны решаться с учетом организационно-экономических и социально-психологических проблем в сельском хозяйстве Украины. Изучение вопросов данной проблемы в пост реформационный период находится на начальной стадии изучения и остается актуальным как в научном, так и практическом плане еще на довольно продолжительный период. Поэтому рабочая гипотеза исследований автора исходит из того, что вопросы эффективного развития сельского хозяйства, обеспечение его конкурентоспособности и формирование новых рациональных сельскохозяйственных структур (формирований) и механизмов их деятельности в постреформационный период, играют решающую роль в дальнейшем становлении и развитии аграрного сектора Украины. При этом реформирование земельных и имущественных отношений собственности, направленное на возрождение и укрепление института частной собственности, а также на этой основе новых форм, создает крепкий базис для становления нового типа собственника земли и эффективного производства продукции в аграрной сфере.

Сущность научной новизны определяется обоснованием приоритетных форм хозяйствования, которые бы обеспечили эффективное ведение сельскохозяйственного производства в постреформационный период; обоснование дальнейшего организационно-экономического усовершенствования этих формирований и определения первоочередных действия относительно обеспечения комплексности их развития; выявлении отношения крестьян к проведению реформирования коллективных сельскохозяйственных предприятий, приватизации земли и имущества, зависимости эффективности новообразованных хозяйственных структур от уровня обеспечения благосостояния их работников; обоснованием необходимости обеспечение развития аграрной сферы с преобладанием частных производственных хозяйств, дальнейшей организацией на их основе обслуживающих формирований и создания вертикальных агропромышленных структур; аспектах усовершенствования системы управления и подготовки кадров нового типа для условие рыночной экономики.

На современном этапе развития АПК одним из главных становится вопрос индивидуализации сельскохозяйственного производителя-собственника и создание благоприятных условий для его становления, развития и деятельности. К наиболее перспективным сельскохозяйственным структурам(формированиям) следует отнести те, в которых организатором производства является собственник, потом - группа собственников и в последнюю очередь - все собственники.

При этом главной предпосылкой при реформировании сельскохозяйственных структур (формирований) и их дальнейшего совершенствования является недопущение дробления хозяйств. В современных условиях эффективное хозяйствование в зависимости от специализации можно обеспечить в хозяйствах с земельной площадью, не менее 400 - 1000 га.

Улучшение социальной ситуации, которая сложилась на селе, требует осознания крестьянами того факта, что теперь они являются собственниками земли и имущества, которые должны приносить реальную прибыль, а также нейтрализацию таких факторов, как фетишизация коллективного хозяйствования и связанных с ним без инициативности и безответственности.

С целью рационализации сельскохозяйственных структур (формирований) для обеспечения их конкурентоспособности необходимо задействовать не используемые мощности больших перерабатывающих предприятий и создавать вертикальные агропромышленные структуры по схеме: производственные предприятия обслуживающие структуры рынок. Это даст возможность выходить на зарубежные рынки сельскохозяйственной продукции в качестве больших региональных трейдеров.

С целью усовершенствования организации управления новыми сельскохозяйственными структурами в рыночных условиях необходимо вести подготовку кадров нового типа.

Ключевые слова: реформирование, организация, сельскохозяйственные структуры (формирования), эффективность, кооперация, интеграция, управление, кадры.



Shanin A.V. Organization of the rational agricultural structures.

The thesis is a manuscript.

The thesis is for candidate's decree in spesiality 08.06.01. - Economy of Enterprises and Organization of Production. The Institute of Agrarian Economics. Ukrainian Academy of Agricultural Sciences, Kiev, 2001.

The main results of complex research of theoretical fundamentals, organisational, a financial and economic problem of development of rational agricultural structures in the region is presented. The directions for organisation of new and improved reformed agricultural structures through the mechanism of optimal structure creation of the agricultural sphere via a priority of development of the private organisational and legal farming form is proved.

In the dissertation the main emphasis is done on the necessity to take into consideration the organisational-economic and social-psychological problems in solving the issue of organisation of the rational agricultural structures (formations). In the pro-reform period a solution of this problem is still on the early stage, and it seems to be actual from the both academic and practical point of view for a long period. The working hypothesis of the author, therefore, is derived from the points that efficient development of agriculture, its competitiveness and formation of new rational agricultural structures (formations) and mechanisms of their activity in the pro-reform period play decisive role in a further strengthening of the agricultural sector of the national economy. In this process reforming land and asset property relations, directed on revival and strengthening of a private property institution and development on this basis new economic formations, creates a strong basis for formation of new type of land owner and manager - organiser of efficient activity.

Key words: reforming, organisation, agricultural structures (formations), private enterprises, efficiency, co-operation, integration, management, personal.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Питання ефективного розвитку сільського господарства, забезпечення його конкурентоспроможності та формування нових раціональних сільськогосподарських структур (формувань) і механізмів їх діяльності у пореформений період відіграє вирішальну роль у подальшому становленні та розвитку аграрного сектора національної економіки. При цьому реформування земельних та майнових відносин, спрямоване на відродження і зміцнення інституту приватної власності на землю і майно, розвиток на цій основі нових форм господарювання, створює міцний базис для становлення нового типу власника землі та ефективного виробництва продукції в аграрній сфері. Важливість цих проблем та недостатнє наукове дослідження і практичне вирішення, насамперед, організаційних питань обумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Стан вивчення проблеми. Проблеми реформування відносин власності та їх розвитку на основі запровадження різних форм господарювання знайшли своє відображення у наукових працях вчених-аграрників: Амбросова В.Я., Андрійчука В.Г., Дем'яненка М.Я., Зіновчука В.В., Крисального О.В., Криворучка В.І., Коновалова І.В., Лупенка Ю.О., Маліка М.Й., Месель-Веселяка В.Я., Молдаван Л.В., Онищенка О.М., Пасхавера Б.Й., Пуліма В.А., Саблука П.Т., Трегобчука В.М., Федорова М.М., Юрчишина В.В. та багатьох інших. Разом з тим, питання організації раціональних сільськогосподарських структур (формувань), розробка їх моделей з урахуванням необхідності вирішення організаційно-економічних та соціально-психологічних проблем у сільському господарстві України й обґрунтування пропозицій щодо їх вирішення в пореформений період знаходяться на початковій стадії вивчення і залишатимуться актуальними як в науковому, так і практичному плані ще на досить тривалий період.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дослідження здійснювалися згідно з програмою науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН на 1996-2000 рр. “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови”; науковою темою: “Розробити пропозиції по організації і розвитку інтегрованих господарських формувань, фермерських і підсобних господарств населення” (державний реєстраційний № 0196U016301) та науковою темою: “Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян” (державний реєстраційний № 0100U006520)

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних, методологічних і методичних підходів та розробка пропозицій щодо організації раціональних сільськогосподарських структур (формувань) на базі реформованих сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

аналіз тенденцій і напрямів розвитку різних організаційно-правових форм господарювання в умовах реформування земельних і майнових відносин на селі;

обґрунтування основних методичних підходів до організації раціональних сільськогосподарських структур (формувань), які базуються на приватній власності на землю та майно;

визначення напрямів удосконалення організаційно-економічних відносин в новостворених підприємствах;

виявлення соціально-психологічних проблем у процесі становлення нових господарських формувань і опрацювання пропозицій щодо їх вирішення;

обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення управління новими формами господарювання в умовах розвитку кооперації та інтеграції в агропромисловому комплексі регіону.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність організаційних, економічних та соціально-психологічних чинників, які складаються в процесі реформування сільського господарства України на основі вдосконалення земельних і майнових відносин та створення на цій базі нових господарських структур.

Об'єктом дослідження обрано сільськогосподарські підприємства різних форм власності і господарювання Житомирської області.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження були законодавчі та нормативні акти України, праці вітчизняних і зарубіжних вчених, рекомендації науково-дослідних установ, світова практика організації сільськогосподарського виробництва. У процесі дослідження використовувалися діалектичний підхід та методи сучасного економічного і статистичного аналізу: системний аналіз суспільних процесів, статистико-економічний, абстрактно-логічний, порівняльний аналіз, моделювання раціональних сільськогосподарських підприємств, бізнес-планування тощо.

Основними джерелами інформації в процесі дослідження були: звітність Держкомстату України, звітність і аналітична інформація щодо розвитку сільськогосподарських формувань Міністерства аграрної політики України, річні звіти та оперативна інформація щодо діяльності окремих господарських формувань, державних та приватних господарств.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження розвитку різних організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств в Україні обґрунтовані методичні підходи щодо подальшого реформування існуючих сільськогосподарських підприємств та створення на їх базі раціональних сільськогосподарських структур (формувань), які б забезпечили ефективне ведення виробництва як в окремих підприємствах, так і в сільськогосподарській галузі в цілому. Обґрунтовані необхідність і напрямки подальшого удосконалення новостворених підприємств.

Сутність наукової новизни визначається:

розробкою класифікації організаційно-правових форм сільськогосподарських структур в умовах конкретного регіону України. Новим є обґрунтування пріоритетних форм господарювання, які б забезпечили ефективне ведення сільськогосподарського виробництва в пореформений період;

визначенням раціональних сільськогосподарських структур (формувань) на основі комплексної оцінки фінансово-економічного стану. Новим є обґрунтування подальшого організаційно-економічного удосконалення цих формувань та визначення першочергових дії щодо забезпечення комплексності їх розвитку;

оцінкою ступеня вирішеності концептуальних завдань аграрної реформи через призму соціально-психологічних чинників. Наукова новизна цієї частини полягає у виявленні ставлення селян до проведення реформування колективних сільськогосподарських підприємств, приватизації землі і майна, залежності ефективності новостворених господарських структур від рівня забезпечення добробуту їх працівників тощо, як з погляду загального відношення до реформи, так і стосовно регіональних особливостей її проведення.

Обґрунтуванням необхідності подальшого удосконалення нових структур (формувань) та визначенням першочергових дій у напрямку забезпечення його комплексності;

опрацюванням теоретичних і практичних питань організаційної побудови і розвитку ефективних господарських структур (формувань) та їх удосконалення за схемою: виробничі підприємства обслуговуючі структури ринок. Новим тут є обґрунтування необхідності забезпечення розвитку аграрної сфери з переважанням одноосібних приватних і селянських (фермерських) виробничих господарств, подальшою організацією на їх основі обслуговуючих формувань та створення вертикальних агропромислових структур;

обґрунтуванням напрямів удосконалення і ефективного функціонування організаційно-управлінської структури нових сільськогосподарських формувань. Новизна цієї частини включає аспекти удосконалення системи управління та підготовки кадрів.

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему. Автор брав участь в обґрунтуванні напрямів і практичному здійсненні реформування колективних сільськогосподарських підприємств Житомирської області у господарські структури ринкового типу. Вперше проведено комплексний фінансово-економічний аналіз господарської діяльності новостворених організаційних структур у поєднанні з дослідженням соціально-психологічних проблем, що виникають на селі. Визначено оптимальні розміри господарських формувань, експериментальна перевірка яких проведена за участю здобувача.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції, що містяться в роботі, спрямовані на організацію економічно ефективного сільськогосподарського виробництва шляхом вдосконалення виробничих схем новостворених підприємств, забезпечення розвитку селянських (фермерських) господарств, приватних підприємств, створення на основі кооперації та інтеграції раціональних структур, які забезпечують замкнутий цикл проходження продукції (виробництво, переробка, реалізація).

Результати досліджень та пропозиції, що містяться в дисертації, були використані при реформуванні сільськогосподарських підприємств та створенні агроторгових домів у Житомирській області. Вони можуть бути застосовані керівниками і спеціалістами інших регіонів при розробці стратегії подальшого розвитку сільськогосподарських підприємств.

Апробація результатів досліджень. Основні положення досліджень апробовані безпосередньо на виробництві при реформуванні сільськогосподарських підприємств, їх результати доповідались на науково-практичних конференціях: “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання”, Харківський державний технічний університет сільського господарства (березень 2001 р.), “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”, Донецький національний університет (листопад-грудень 2000 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 4 одноосібних працях загальним обсягом 1,5 друкованих аркуша, в тому числі 3 опубліковано в наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 155 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 120 найменувань, додатків, ілюстрована 8 таблицями і 19 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Науково-теоретичні основи розвитку раціональних господарських формувань” - розглядаються теоретичні та методологічні питання розвитку відносин власності на селі, формування на їх основі нових господарських структур ринкового типу.

В Україні забезпечено достатню організаційно-правову базу для розвитку різних форм сільськогосподарських підприємств ринкового спрямування; введено приватну власність на землю та майно, розпайовано земельні угіддя господарств між членами колективів і пенсіонерами без виділення в натурі, проведена грошова оцінка землі, врегульована оренда землі і земельних часток (паїв) і на основі приватної власності на землю та майно у поєднанні з колективними формами організації виробництва створюються нові господарські структури (формування). За даними Державного комітету статистики та Міністерства аграрної політики України, станом на 01.01.2001 р. в результаті реформування колективних сільськогосподарських підприємств створено 3006 приватних (приватно-орендних) підприємств (ПП), 6202 товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), 684 закритих акціонерних товариств (ЗАТ), 3328 сільськогосподарських кооперативів (СВК), 494 інших формувань та зареєстровано 38428 селянських (фермерських) господарств (СФГ). Нижче наведено розподіл між ними сільськогосподарських угідь.

Нами проведено порівняльний аналіз новостворених господарських формувань щодо відносин власності, управління виробництвом, розподілу прибутку, правової участі в новостворених господарствах власників землі і майна (табл. 1). Вільний вибір напрямків та повне розпорядження результатами господарської діяльності, повна відповідальність за зобов'язаннями як стимулюючий фактор до ефективнішої організації виробництва є перевагою селянського (фермерського) господарства та приватного підприємства.

Обмеження відповідальності за зобов'язаннями підприємства, простота створення, можливість вільного виходу з землею та майном, безпосередня участь в управлінні господарською діяльністю, можливість отримання частини прибутку залежно від величини внеску - важливі критерії для вибору товариства з обмеженою відповідальністю як можливої організаційної форми для підприємства, що засноване не на умовах одноосібного чи сімейного господарювання.

Що стосується акціонерних товариств, то у них не до кінця вирішується питання власності громадян на землю та обмежується право його членів у виборі сфери своєї діяльності.

Сільськогосподарські виробничі кооперативи за організаційними формами виробництва подібні до колективних господарств, проте перевага їх у тому, що власниками землі та майна в них є його члени, які не завжди цим користуються.

У другому розділі - “Розвиток та діяльність різних форм господарювання в сільському господарстві і їх ефективність” - проведено економічний аналіз діяльності різних типів сільськогосподарських формувань Житомирської області; визначено основні економічні та соціально-психологічні проблеми, які виникають при їх створенні; обґрунтовано найбільш ефективні організаційно-правові форми підприємств в аграрній сфері.

Успіхи в аграрних перетвореннях в Україні можуть бути досягнуті лише за умови поєднання таких складових, як: зміни у відносинах власності та організаційно-правових формах господарювання, нових підходах в управлінні виробництвом і, головне, заміни старих виробничо-господарських схем новими, які передбачають науково обґрунтовані підходи до спеціалізації виробництва та його концентрації з першочерговим переглядом механізмів мотивації праці.

Сільськогосподарські формування області протягом 1998-2000 рр. залишалися неплатоспроможними, оскільки їх грошові засоби та короткострокові фінансові вкладення лише на 27% покривали короткострокову кредиторську заборгованість (табл. 2).

Що стосується забезпечення запасів та затрат за рахунок власних оборотних засобів, довго- і короткострокових кредитів банку та позичкових засобів, то новостворені господарські товариства та державні сільськогосподарські підприємства відносяться до нестійких за фінансовим станом. Значення коефіцієнта загальної оборотності капіталу 0,05-0,15 вказує на дуже низьку активність використання підприємствами наявних ресурсів.

Підвищення рівня оборотності капіталу підприємств в 2000 р., порівняно з 1998 р., в основному викликане інфляційним зростанням цін на реалізовану продукцію. В даному випадку ситуацію можливо змінити шляхом підвищення обсягів продажу, для чого необхідно досягти кардинальних змін в загальному менеджменті та маркетингових підходах до просування продукції на ринок. Свідченням неефективності ринкової діяльності підприємства може слугувати значення такого показника, як операційний коефіцієнт (відношення витрат на виробництво продукції до виручки від її реалізації). В 2000 р. його значення становило 1,14 при нормативі від 0,5 до 0,9. Негативні значення показників фінансових результатів діяльності вказують на значні проблеми, пов'язані з господарською діяльністю підприємств. В цьому випадку особливої уваги потребують питання зниження собівартості виробленої продукції через удосконалення виробничо-господарських схем.

Важливу роль у формуванні ефективного сільськогосподарського підприємства відіграє сукупність чинників, серед яких важливими є розмір та структура підприємства. Тільки при раціональному поєднанні всіх факторів, що впливають на результати виробничої діяльності, можна реально досягти економічно ефективної господарської діяльності.

При аналізі діяльності різних організаційно-правових форм господарювання в Житомирській області встановлено, що на 1 га сільськогосподарських угідь у державному підприємстві та товаристві з обмеженою відповідальністю припадає відповідно 0,21 і 0,18 тис.грн збитку, а у селянському (фермерському) та приватному підприємстві, відповідно, 1,00 і 0,38 тис.грн. прибутку.

Успішність аграрних перетворень на селі та ефективність загальноекономічних умов господарювання, зокрема, значною мірою залежать від соціальних та соціально-психологічних чинників.

Для виявлення соціально-психологічних умов, які склалися нині в сільському господарстві України, в процесі дослідження здійснено опитування громадської думки стосовно проведення аграрної реформи та ставлення селян до розвитку різних організаційно-правових форм господарювання. Зарезультатами проведеного опитування (понад 100 респондентів) встановлено, що 83% з них в цілому позитивно ставляться до процесу аграрних перетворень в сільському господарстві України. При цьому 68% від загальної кількості опитаних негативно оцінюють наслідки приватизації землі.

Основними причинами такого ставлення селян до приватизації землі є:

Недостатнє загальнодержавне інформаційне забезпечення сільського населення щодо здійснення самого процесу та можливих переваг від володіння землею.

Необ'єктивна інформація, яка надається деякими відповідальними особами районних та обласних управлінь сільського господарства і керівниками колективних сільськогосподарських підприємств відносно можливих юридичних та економічних наслідків від отримання землі у приватну власність (виплата великого земельного податку, необхідність самостійного обробітку землі, перехід частини боргів КСП ).

Пропаганда проти аграрної реформи, яка проводилася деякими негативно налаштованими політичними діячами та засобами масової інформації щодо небезпеки скуповування землі іноземцями та багатими громадянами України.

Недостатній розвиток альтернативних ефективних форм господарювання (селянських (фермерських) господарств і приватних (приватно-орендних) підприємств та ін.), які могли б орендувати землю у її власників з подальшою виплатою орендної плати та наданням необхідних послуг, оскільки керівники КСП доводили до відома працівників та пенсіонерів, що у випадку вилучення своєї земельної ділянки, вони будуть позбавлені пільг та послуг, які надаються КСП.

Абсолютне неприйняття окремими групами осіб права приватної власності на землю та майно, закладене ще за радянських часів.

Недосконалий законодавчий та економічний механізм можливого обігу земельних ресурсів.

У зв'язку з вищенаведеними проблемами, а також складнощами відносно забезпечення матеріально-технічними та фінансовими ресурсами бажаючих самостійно господарювати, на селі сформувалося досить однобічне відношення до подальшого використання своїх земельних паїв. Основна кількість опитаних (80%) відповіли, що бажають залишити землю та майно у підприємстві, в якому вони працюють.

Загалом скептичне ставлення до розпаювання землі та майна і подальших переваг від цього викликане нині діючими розмірами орендної плати, яка пропонується в господарствах, які уклали договір зі своїми працівниками на оренду їх паїв. Як правило, ці виплати порівняно не суттєві, щоб сприймати їх як дійсно реальний внесок до основного сімейного бюджету та відчувати себе власником майна, яке може забезпечити стабільно високий дохід.

А оскільки нині основним джерелом доходів сільського населення є власне підсобне господарство, ефективність ведення якого безпосередньо залежить від господарства, де працюють його власники, тому питання про бажання працювати в тому чи іншому типі підприємств знайшло досить логічну відповідь. Більшість опитаних (74%) виявили бажання в подальшому працювати у колективних формах організації виробництва, 17% - мають наміри здати землю в оренду приватному підприємцю та лише 3% - працюватимуть самі.

Слід особливо відзначити, що навіть нині створені нові форми господарських товариств, які діють на основі приватної власності, не здатні забезпечити перелому в свідомості та розумінні селянами того факту, що тепер вони є господарями. Збитковість або безприбутковість таких підприємств не дає змоги відчути основного - кожен селянин є власником майна, яке повинне приносити йому реальний прибуток.

Отже, зважаючи на результати опитування, здебільшого досягнуто лише формальних результатів від проведення аграрної реформи. По суті сільськогосподарське виробництво в більшості випадків здійснюється на старих засадах. Проте в індивідуальних бесідах, коли громадянам пояснювалася суть аграрної реформи, в результаті якої вони стають власниками землі з правом її оренди, купівлі-продажу, передачі у спадок, дарування, обміну і застави, усі позитивно оцінили і повністю підтримали такі реформи. Отже, правильний підхід на місцях до ходу аграрної реформи, врахування соціально-психологічних факторів дасть змогу громадянам позитивно оцінювати хід реформ.

В третьому розділі - “Формування раціональних сільськогосподарських структур" - обґрунтовано напрями створення структури замкнутого циклу виробництва і проходження сільськогосподарської продукції до споживача. Розроблені моделі їх раціоналізації шляхом вдосконалення схеми: виробничі підприємства обслуговуючі структури, включаючи переробні підприємства ринок. Визначено напрями покращення організаційної структури сільськогосподарських підприємств, яке передбачає аспекти удосконалення системи управління та підготовки кадрів.

Як показали дослідження, позитивних зрушень щодо подальшого розвитку та ефективності сільськогосподарського виробництва не можливо досягти без суттєвих змін у господарських схемах підприємств, основними критеріями яких є переведення виробничих відносин на приватну основу, вузька спеціалізація виробництва з чіткою орієнтацією на ринок, нові підходи до забезпечення трудовими ресурсами. Крім того, головним завданням, яке, на нашу думку, потрібно поставити на чільне місце, є індивідуалізація сільськогосподарського виробника-власника та створення сприятливих умов для подальшого становлення та діяльності приватних господарств.

Нині процес створення та подальшого розвитку приватних господарств в частині формування основних та оборотних фондів може відбуватися двома шляхами. Перший - створення підприємства повністю за рахунок власних коштів і земель, які виділяються в порядку та розмірах, передбачених Законом України “Про селянське (фермерське) господарство”. Основною проблемою в даному випадку є формування власних оборотних активів, оскільки розвиток сільськогосподарського кредитування як на банківському, так і на міжгосподарському рівні є недостатнім. Можливим виходом з цієї ситуації є залучення майнових і земельних паїв власників, які з'явилися в результаті реорганізації КСП та отримали у власність землю та майно.

Другим шляхом створення приватних форм господарювання є сам процес реорганізації та структурної перебудови колективних підприємств, який відбувається донині в сільському господарстві України. На нашу думку, цей процес не обов'язково потрібно пов'язувати лише з реорганізацією КСП. Він також може відбуватися при реорганізації будь-якого виду господарського товариства, а його здійснення буде реалізуватися за правилами, які визначені для даної юридичної форми у відповідних законодавчих та нормативних актах України, як-то Закони “Про господарські товариства”, “Про підприємництво” та ін.

Результати досліджень дають підстави стверджувати, що процес реформування буде тривати в напрямку створення якомога більш ефективної структури, де важливу роль відіграватиме кращий господар. Особливим завданням при цьому є недопущення подрібнення господарств, бо, як показали розрахунки, ефективне використання комплексу технічних засобів залежно від спеціалізації можна забезпечити у фермерських господарствах із земельною площею, не меншою 400 - 1000 га, і приватних підприємствах, створених на базі реформованих КСП - від 2 до 5 тис. га.

Нині важливим завданням є недопущення поспішності у питаннях видачі Державних актів на право приватної власності на землю. Успішнішим господарювання буде при обігах вже сформованих відносно великих земельних масивів, що більш ефективно можна забезпечити при існуванні земельних сертифікатів (без виділення в натурі земельної ділянки), які дозволяють проводити операції з орендою, купівлею-продажем.

Для забезпечення економічно ефективного ведення сільськогосподарського виробництва важливе значення має створення сервісних обслуговуючих формувань на основі кооперативних структур.

Початковий період зародження та становлення нової сільськогосподарської економічної структури, яка включає розвиток нових виробничих форм, зміни у відносинах власності, що дають змогу задіяти широке коло ринкових механізмів (купівля-продаж землі, розвиток приватних господарств) для зміцнення виробничої сфери, доцільним є створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які в першу чергу покликані підтримувати виробників продукції, беручи на себе вирішення питань збуту продукції, постачання техніки та матеріально-технічних ресурсів на вигідних для своїх засновників умовах, питання фінансово-кредитного забезпечення за прийнятними кредитними ставками.

Нині також гостро стоїть проблема створення структур замкнутого циклу, які об'єднують в собі зберігання, переробку сільськогосподарської продукції, її реалізацію, організацію забезпечення товаровиробників-власників матеріально-технічними ресурсами та технікою. Механізм цього процесу базується на таких основних концептуальних положеннях.

Одночасно з реорганізацією сільськогосподарських підприємств в нові організаційно-правові форми, за згодою засновників останніх, ініціюється створення обслуговуючих кооперативів різних напрямків діяльності: переробка, матеріально-технічне забезпечення, заготівля та збут тощо. З метою створення дійсно впливових в плані організації великооптового постачання продукції на ринок та закупки матеріально-технічних ресурсів ринкових структур, доцільним є організація обслуговуючих кооперативів районного рівня.

Суть пропозиції полягає в тому, що при організації переробних кооперативів необхідно особливу увагу приділити залученню в частині майнових внесків акцій переробних підприємств, які належать новоствореним структурам як правонаступникам реорганізованих господарств. При наявності контрольного пакета акцій різних переробних акціонерних товариств на загальні збори їх акціонерів може бути винесена пропозиція щодо подальшої реорганізації товариства у багатофункціональний сільськогосподарський кооператив. З метою отримання переважної більшості акцій, тобто 2/3 їх загальної кількості, для законного ініціювання самого процесу реорганізації, до складу кооперативу асоційованими членами можуть входити фізичні і юридичні особи та працівники акціонерного товариства. При цьому пайовими внесками буде гарантуватися належна їм частина акцій.

В подальшому доцільним є створення обслуговуючих кооперативів обласного рівня, де основними засновниками виступатимуть районні сільськогосподарські кооперативи, які, в свою чергу, в частині вступних внесків передаватимуть акції обласних переробних та сервісних підприємств. При цьому створення таких аграрних кооперативних формувань дасть змогу вирішити широке коло питань, пов'язаних з раціональним використанням інвестицій та дотацій сільськогосподарських товаровиробників, завдяки їх централізованому й адресному розподілу, забезпечення їх необхідними технікою та матеріально-технічними ресурсами тощо. Крім того, це дасть змогу задіяти у виробництво потужності великих переробних підприємств, які не використовуються, та виходити на зарубіжні ринки сільськогосподарської продукції в ролі великих регіональних трейдерів.

В нових умовах господарювання особливого значення набуває також управлінська і кадрова проблема, яка ускладнюється швидким зростанням чисельності сільськогосподарських підприємств. Головною метою при цьому має стати озброєння їх керівників не просто достатньо глибокими необхідними знаннями, але й досягнення такої їх єдності, яка б прискорювала розвиток у лідерів економічного мислення, при превалюванні над технологічними принципами в господарюванні.

Як відомо, у світі широкого розповсюдження набуло тестування претендентів на управлінську посаду. Подібне в Україні зовсім не практикується, хоча дуже важливо запровадити його в наших умовах. Для підвищення кваліфікаційного та ділового рівня керівників приватних і фермерських підприємств автором пропонується створити "бізнес-інкубатори", які поєднують набуття теоретичних знань підприємницької діяльності з кредитною підтримкою на початкових етапах розвитку новостворюваних підприємств.

Відносно удосконалення організаційно-управлінської структури виробництва, доцільним є застосування матричної форми управління. Базовим принципом її є не удосконалення роботи окремих підрозділів з точки зору ієрархії підпорядкування, а покращення їх взаємодії, що забезпечує ефективне вирішення тієї чи іншої проблеми.

Перевага цієї форми організації управління підприємством полягає в тому, що вона дозволяє подолати внутрішньо організаційні бар'єри, не заважаючи при цьому розвитку функціональної спеціалізації. Дана структура оптимально забезпечує умови для погодженої діяльності керівників і прояву індивідуальних здібностей членів колективу, не порушуючи при цьому принцип централізованого управління. Саме така структура управління знаходить широке застосування в умовах кооперованих та інтегрованих формувань.



ВИСНОВКИ

Вирішальна роль у подальшому становленні та розвитку аграрного сектора національної економіки належить вирішенню проблеми створення ефективного аграрного виробництва на базі нових раціональних сільськогосподарських структур (формувань), в яких основними критеріями діяльності є переведення виробничих відносин на приватну основу, вузька спеціалізація виробництва з чіткою орієнтацією на ринок, нові підходи до забезпечення трудовими ресурсами, врахування соціально-психологічних факторів, що обумовлюють відношення селян до наслідків аграрної реформи.

Економічна ефективність ведення сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від забезпечення оптимальності аграрної сфери в частині створення, розвитку та співвідношення різних організаційно-правових форм господарювання ринкового спрямування. На даний момент розвитку АПК до більш ефективних сільськогосподарських структур (формувань) слід віднести ті, в яких організатором виробництва є власник, потім - група власників і в останню чергу - всі власники.

Основним завданням при подальшому удосконаленні сільськогосподарських структур (формувань) є запобігання подрібнення господарств. В сучасних умовах ефективне використання комплексу технічних засобів залежно від спеціалізації можна забезпечити в господарствах із земельною площею, не меншою 400 га, а при використанні потужної техніки - 1000 га, цим параметрам можуть відповідати селянські (фермерські) господар-ства. Для приватних сільськогосподарських підприємств, господарських товариств та виробничих кооперативів, створених на базі реформованих КСП, ці розміри відповідно складають 2000 та 5000 га.

Покращення соціальної ситуації на селі вимагає усвідомлення селянами того, що тепер вони є власниками землі і мають право здачі її в оренду, купівлі-продажу, передачі у спадок, дарування, обміну і застави, та подолання таких негативних чинників, як почуття фетишизації колективного господарювання та пов'язаних з ним безініціативності і безвідповідальності.

Власнику землі слід створити умови для вільного продажу земельної частки (паю) або зміни орендаря, при цьому основним критерієм вибору буде краща організація виробництва та умови оренди. Важливим моментом при цьому є недопущення поспішності у питаннях видачі Державних актів на право приватної власності на землю, що більш ефективно можна забезпечити при існуванні земельних сертифікатів на право на земельну частку (пай) (без виділення її в натурі), які дозволяють проводити операції з орендою, купівлею-продажем тощо. Все це викликає потребу подальшого удосконалення сільськогосподарських структур.

Для забезпечення підвищення економічної ефективності приватних підприємств доцільним є створення кооперативних структур, які дозволять вирішувати питання, пов'язані з залученням та більш раціональним використанням інвестицій та дотацій сільськогосподарських товаровиробників, завдяки їх централізованому та адресному розподілу, сервісним обслуговуванням, забезпеченням їх необхідними технікою й іншими матеріально-технічними ресурсами тощо.

З метою раціоналізації сільськогосподарських структур (формувань) щодо забезпечення їх конкурентоспроможності необхідно задіяти потужності великих переробних підприємств, які нині не використовуються, створюючи при цьому вертикальні агропромислові структури за схемою: виробничі підприємства обслуговуючі структури ринок, що дасть можливість виходити на зарубіжні ринки сільськогосподарської продукції в ролі великих регіональних трейдерів.

Удосконалення організації управління новими сільськогосподарськими структурами в ринкових умовах вимагає відповідної підготовки кадрів. Для підвищення економічної освіти управлінських кадрів необхідним є запровадження “бізнес-інкубаторів” та використання навчальної бази вищих учбових та спеціалізованих закладів системи післядипломної освіти та перепідготовки кадрів. При удосконаленні організаційно-управлінської структури виробництва доцільним є застосування матричної системи управління, базовим принципом якої є не удосконалення роботи окремих підрозділів з точки зору ієрархії підпорядкування, а покращення їх взаємодії.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шанін О.В. Аграрна реформа в Україні: досвід та проблеми перетворень //Агроінком. - 2001. - №1-3. - С. 31-33.

2. Шанін О.В. Напрямки кооперування сільськогосподарських товаровиробників //Економіка АПК. -2000. - №9. - С.37 - 40.

3. Шанін О.В. Економічні та соціально-психологічні проблеми розвитку в Україні підприємств різних організаційно-правових форм //Вісник ХДАУ. Серія “Економіка АПК і природокористування”. - 2000. - №2. - С.139-142.

4. Шанін О.В. Ефективність сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання в ринкових умовах //Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: В 2 т. /За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва/. -К., 2001. - Т. 1. - С.491- 494.

Размещено на Allbest.ru

...