Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.09.01 Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Методи регіонального прогнозування чисельності та складу населення

Шевчук Павло Євгенович

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Лібанова Елла Марленівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом дослідження проблем людського розвитку

Офіційні опоненти: доктор економічних наук Петрова Ірина Леонідівна, Інститут економіки та права, професор кафедри доктор економічних наук, професор Старостенко Ганна Григорівна, Академія державної податкової служби України Державної податкової адміністрації України, професор кафедри економічної теорії

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ регіональної соціально-економічної політики та територіального управління

Захист відбудеться “14” січня 2002 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60

Автореферат розісланий “7” січня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор.

1. Загальна характеристика роботи

регіональний демографічний населення

Актуальність теми. Останнім часом відбувається регіоналізація всіх сфер суспільного життя. Управління розвитком регіону, зокрема планування його бюджету, вимагає знання перспективної чисельності та особливостей вікової структури населення. Специфічні риси суспільного розвитку, різний ступінь прояву соціально-економічних проблем у свою чергу створюють як прямий, так і опосередкований вплив на формування народжуваності, смертності, міграційних процесів, статево-вікової структури населення, вимагають диференційованого підходу до обгрунтування напрямів покращення демографічної ситуації в країні.

Тому все більшої актуальності набувають дослідження регіональних особливостей відтворення населення, виявлення причинно-наслідкових зв'язків цього процесу з економічним розвитком окремих територій.

Розробка державної соціально-економічної стратегії, оцінка і планування бюджету країни викликають потребу у макроекономічному прогнозуванні. Точність визначення перспективної чисельності та складу населення відіграє при цьому досить важливу роль. Адже саме ці дані лежать в основі визначення доходів і видатків держави у перспективі, зокрема таких важливих складових, як відрахування на пенсії, соціальні виплати тощо. Без глибоких демографічних обгрунтувань неможливо визначити розмір доходної частини бюджету, яка залежить від чисельності робочої сили, рівня її економічної активності та кваліфікації.

Динаміка чисельності та складу населення характеризується значним ступенем невизначеності, стохастичності. У реальному житті на зміни демографічних процесів впливає ряд прихованих чинників, які складно виявити та кількісно виміряти. Цей факт свідчить про принципову неможливість абсолютно точного точкового прогнозу. Способом розв'язання проблеми демографічного прогнозування є розробка інтервальних прогнозів, тобто припущення з певною мірою імовірності, що очікувані зміни в демографічному розвитку країни не виходитимуть за певні межі.

Дослідження багатоаспектних питаннь методології та методики демографічного аналізу і прогнозування, а також пов'язані з ними суміжні проблеми широко висвітлені в роботах вітчизняних вчених: М.І. Долішнього, А.І. Доценка, Т.А. Заяць, П.С. Коваленка, С.І. Копчака, Ю.О. Корчака-Чепурківського, В.І. Куценко, Н.М. Лакізи-Сачук, Е.М. Лібанової, В.В. Онікієнка, О.М. Палій, Т.П. Петрової, С.І. Пирожкова, Ю.І. Питюренка, В.П. Піскунова, І.М. Прибиткової, М.В. Птухи, Г.Г. Старостенко, А.В. Степаненка, В.С Стешенко, М.І. Фащевського, Г.С. Фтомова, А.П. Хоменка, О.У. Хомри, Л.В. Чуйко. Значний внесок у демографічне прогнозування було здійснено низкою зарубіжних демографів: Е.А. Араб-Огли, Г.Ш. Бахмєтова, Д.Дж. Боуг (D.J. Bogue), А.Я. Боярскій, Ж. Буржуа-Піша (J. Bourgeois-Pichat), І.Г. Вєнєцкій, А.Г. Вішнєвскій, А.Г. Волков, Ж.А. Зайончковская, У. Ізард (W. Isard), А.Я. Кваша, Е. Коул (A.J. Coale), А. Лотка (A.J. Lotka), Ф. Лорімер (F. Lorimer), Ф. Ноутстайн (F. Notestein), Р. Пресса (R. Pressat), Л.Л. Рибаковскій, А.І. Романюк, Е. Россет (E. Rosset), В. Роубічек, С.В. Соболєва, А. Сові (A. Sauvy), Б.Ц. Урланіс, Е. Фільрозе (E. Vielrose).

Але разом із тим, недостатня увага зверталася на методи регіонального прогнозування чисельності та складу населення, що і визначає актуальність теми дослідження. На жаль, автори застосовують аналогічні підходи як до прогнозування чисельності населення країни, так і окремих її регіонів. На відміну від цього, в дисертаційному дослідженні запропоновано виявляти фонову компоненту демографічного розвитку за допомогою моделювання регіональних особливостей, викладено процедуру взаємоузгодження національного та регіональних прогнозів.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з напрямками державних програм та тем наукових досліджень. Зокрема, в безпосередньому зв'язку з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України: 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу (комплексне фундаментальне дослідження)” - № держреєстрації 0100000657; 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)” № держреєстрації 0199003691. Роль дисертанта в цих розробках полягала у формуванні методологічної складової регіональних демографічних прогнозів і оцінці очікуваних змін тенденцій природного руху населення регіонів.

Методичні підходи до регіонального демографічного прогнозування, які містяться в дисертації, використані в науково-дослідних працях відділу дослідження проблем людського розвитку та відділу регіональних проблем використання й охорони водних ресурсів Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України:

Розробка методологічних та методичних основ визначення критеріїв і показників бідності в Україні (на замовлення Міністерства економіки), номер державної реєстрації - 0198007622 (робота виконувалась протягом 01 12.98). Роль дисертанта визначення регіональної варіації взаємозалежності рівня бідності та дітності домогосподарства.

Аналіз демографічної ситуації та ринку праці в регіоні Славутич-Чорнобиль-Іванків (на замовлення Міністерства надзвичайних ситуацій), номер державної реєстрації - 0143002098 (робота виконувалась протягом 04 12.1998). Роль дисертанта порівняльний аналіз регіональних особливостей демовідтворення.

Прогнозування демоекономічного розвитку регіону Славутич-Чорнобиль-Іванків до 2005 р. (на замовлення Міністерства надзвичайних ситуацій), номер державної реєстрації - 0199004293 (робота виконувалась протягом 05 12.1999). Роль дисертанта розробка методології регіонального демографічного прогнозу.

Розробка прогнозу чисельності та складу економічно активного населення України на період до 2010 р., його програмне та комп'ютерне забезпечення (на замовлення Міністерства економіки), номер державної реєстрації - 0199004353 (робота виконувалась протягом 04-12.1999). Роль дисертанта розробка методології регіонального демографічного прогнозування, прогноз народжуваності.

Методичне забезпечення інтегральної оцінки розвитку регіонів (на замовлення Державного комітету статистики України), номер державної реєстрації - 0101000296 (робота виконувалась протягом 04 12.2000). Роль дисертанта розробка системи показників природного руху населення.

Загальнодержавна програма розвитку водного господарства України (на замовлення Державного комітету по водному господарству України), номер державної реєстрації - 0100003191 (робота виконувалась протягом 04 - 12.2000). Роль дисертанта розробка методичних підходів і прогноз чисельності населення областей України.

Демографічна та трудоресурсна безпека України (на замовлення Національного Інституту українсько-російських відносин), номер державної реєстрації - 0101000299 (робота виконувалась протягом 12.2000 01.2001). Роль дисертанта аналіз демографічної ситуації, основних демографічних проблем і напрямків їх вирішення, прогноз параметрів природного руху населення.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення методології та методики регіонального прогнозування процесів природного (народжуваності, смертності) та механічного (міграційних переміщень) руху населення. Виходячи з цього, в дисертації поставлено такі задачі:

удосконалення методологічних підходів до прогнозування територіальних сукупностей людей;

поліпшення методики регіонального демографічного дослідження;

розробка методологічних і методичних підходів до оцінки точності прогнозу чисельності та складу населення регіонів країни;

обгрунтування основних напрямків державної політики стосовно покращення тенденцій демографічних процесів.

Об'єкт дослідження територіальні сукупності людей, що розглядаються на різних ієрархічних рівнях: України в цілому, демографічних районів, адміністративних областей.

Предмет дослідження сукупність методів прогнозування відтворення територіальних спільностей людей у їх органічному взаємозв'язку з продуктивними силами регіонів України.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження складають загальнонаукові підходи індукції та дедукції, закон великих чисел і теорія демографічного переходу, принцип інерційності процесів демовідтворення. Для вирішення поставлених задач у роботі застосовано методи:

регресійного аналізу (для аналізу впливу соціально-економічних та екологічних факторів на демографічні процеси в регіонах України);

індексного аналізу (при визначенні структурної та фонової компонент у демографічному розвитку регіонів України);

кластерного аналізу (для демографічного районування території України);

структурно-аналоговий (при визначенні референтних територій та лагів запізнення прогнозованих демографічних процесів);

експертних оцінок (для формулювання гіпотез стосовно очікуваних змін у динаміці демографічних процесів);

пересування вікових груп (при визначенні чисельності статево-вікових груп на перспективу).

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, які визначають її новизну та виносяться на захист, належать такі:

вперше розкрито сутність “регіонального” фактору впливу на демографічні процеси, який базується на визначенні фонової компоненти демографічного розвитку;

вдосконалено методику регіонального демографічного прогнозування, в основу якої покладено процедуру взаємоув'язки національного та регіональних прогнозів, що підвищує обгрунтованість і точність регіонального прогнозу;

покращено методику регіонального дослідження природного й механічного руху населення, зокрема ретроспективного та ситуаційного аналізу, а саме розроблено алгоритм оцінки структурної та фонової компонент тенденцій демографічних процесів;

поліпшено методику статистичного моделювання у застосуванні до мультирегіонального демографічного прогнозування, а саме розроблено схему відбору елементів моделей та відсіву за t-критерієм; побудовано регресійні, зокрема рекурентну, моделі розвитку окремих демографічних процесів, що дозволяє визначати силу впливу на демовідтворення факторів, які є зовнішніми відносно демографічної системи;

здійснено демографічне районування України на основі поєднання методів факторного та кластерного аналізу, теорії графів і картографічного методу, що дозволяє знизити рівень суб'єктивності при виділенні районів;

вперше запропоновано й апробовано методику апріорної оцінки відносної точності прогнозу на основі порівняльного аналізу результатів прогнозу на різних таксономічних рівнях регіонів;

на основі розробленого прогнозу окреслено основні напрями державної регіональної демографічної політики з метою вирішення специфічних проблем відтворення населення різних регіонів.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, мають важливе практичне значення при прогнозуванні чисельності та складу територіальних сукупностей людей. Їх суть полягає в можливості врахування при перспективному аналізі зовнішніх для системи чинників і зменшення відносної похибки при прогнозі невеликих за чисельністю територіальних сукупностей людей. Особлива увага звертається на застосування перспективних обчислень при обгрунтуванні регіональної демографічної політики держави.

Результати дисертаційного дослідження реалізовані в діяльності державних і недержавних установ, зокрема в Раді по вивченню продуктивних сил України НАНУ (довідка № 25/599-4-12 від 06.11.2001), Державному комітеті статистики України (довідка № 15/03/5-3/165 від 17.05.2001) та Світовому Банку (підтверджено довідкою).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею. Викладені в дисертації та авторефераті результати належать авторові. Усі гіпотези, попередні й остаточні розрахунки в дисертації (зокрема за інтенсивністю природного руху населення регіонів та напрямках міжрегіональних міграцій) виконані особисто автором і відрізняються від аналогів у працях, опублікованих у співавторстві. Розроблений регіональний демографічний прогноз здійснено на основі комплексного підходу до сучасних тенденцій у розвитку територіальних спільностей людей і специфічного застосування методів кластерного, факторного та кореляційно-регресійного аналізу.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження було апробовано на наступних науково-практичних конференціях:

“Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”, Київ, 17-18 травня 1999 р.

“Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики-99”, Коктебель, 20-24 вересня 1999 р.

V Міжнародний конгрес українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку”, Львів, 22-26 травня 2000 р.

Публікації. За результатами виконаних досліджень у фахових наукових виданнях опубліковано вісім наукових праць (шість із них - особисті) загальним обсягом 3,7 д.а., з яких особисто автору належить 2,3 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Її повний обсяг становить 212 сторінок. Робота містить 11 рисунків, 3 таблиці, що сукупно займають 9 сторінок. 1 додаток розташовано на 32 сторінках. Список використаних джерел налічує 152 найменування, викладених на 13 сторінках.

2. Основний зміст роботи

Перший розділ дисертації “Наукові основи регіонального демографічного прогнозування” присвячений загальнотеоретичним питанням демографії та демографічного прогнозування. У ньому показано місце регіональних прогнозів у рамках системи методів демографічного прогнозування (див. рис. 1), подано систему основних дефініцій у контексті положень теоретичної демографії.

Населенню, як територіально визначеній спільності людей властиві специфічні характеристики напрямку, інтенсивності й динаміки змін демографічних показників. Населення адміністративної області чи міста республіканського підпорядкування розглядається як системний об'єкт, що є і самостійною одиницею дослідження, і включається у системи вищого порядку демографічні райони та Україну в цілому.

Явище інерційності, властиве для великих систем (зокрема для населення), дає підстави для науково обгрунтованого прогнозування майбутнього розвитку демографічних процесів на основі теорії демографічного переходу та закону великих чисел.

Необхідність дослідження і прогнозування територіальних спільностей людей випливає з неоднорідності процесів демовідтворення. Розвиток населення у просторі та часі залежить від сукупності певних соціально-економічних і природних чинників. У результаті їх історичної взаємодії на різних територіях складалися відмінні процеси демовідтворення. Якщо силу впливу соціально-економічних факторів (які теж мають просторово-часові особливості) на певний демографічний процес можна виявити досить точно, то визначити сукупний вплив великої кількості непрямих, опосередкованих взаємозв'язків і прихованих факторів доволі проблематично.

До таких чинників, наприклад, можна віднести менталітет населення певної території, уявлення про бажане і фактично наявне число дітей у сім'ї (один із чинників народжуваності), звички і “вітальну” поведінку населення - мотивація чи престиж бути здоровим, не палити тощо (що впливає на рівень смертності населення) та ін. Ці чинники мають істотний, хоч і чисельно не визначений вплив на демовідтворення населення певної території. Сукупність таких факторів можна назвати “регіональним” чинником, який внаслідок своєї сутності фактично визначає тип і режим відтворення населення, що склався на даній території. Порівняно з ним соціально-економічні чинники є більш кон'юнктурними, такими, що значною мірою залежать від економічної ситуації в країні. Але, з іншого боку, збереження тенденцій соціально-економічного розвитку протягом тривалого часу, в свою чергу впливає на ментальність населення, а отже і на характер “регіонального” чинника.

Коректне демографічне прогнозування повинно включати розробку як нормативних (таких, що показують за яких умов, впливу яких чинників чи заходів може бути досягнуто того чи іншого показника, а також наслідки цього у перспективі), так і дослідницьких прогнозів. Під таким кутом зору регіональний демографічний прогноз повинен слугувати вирішенню наступних завдань:

визначення чисельності та складу населення країни і регіонів на перспективу;

оцінка чисельності населення у працездатному й економічно активному віці як основи для розрахунку економічно активного населення та зайнятих за галузями економіки;

розробка концепції регіонального демографічного розвитку й узгодження її з концепцією соціально-економічного розвитку регіонів;

оцінка можливих проблем демоекономічного розвитку, створення основ для розробки регіональної демографічної політики.

Регіональне прогнозування не означає відмову від загально демографічних методів компонентного аналізу, крос-когортної екстраполяції тощо. Але зменшення розміру об'єкта зумовлює посилення ролі специфічних методів, зокрема, методу структурно-аналогового прогнозування. На основі теорії демографічного переходу і глобалізації всіх процесів, що відбуваються у світі, можна зробити теоретичне припущення про подібність розвитку демографічних процесів на різних територіях із певним лагом у часі. При цьому враховується можливість перебігу аналогічних процесів із відмінною швидкістю.

Загальнонаукова концепція регіонального прогнозування, висунута в дисертаційному дослідженні, грунтується на двох підходах дедукції й індукції. У першому випадку прогноз розробляється на основі закону великих чисел по згрупованих певним чином територіальних сукупностях за подібними гіпотезами. У другому випадку, виявляючи особливості процесів у кожній конкретній територіальній спільності людей, здійснюються часткові прогнози, які потім додаються.

У другому розділі дисертації “Методи регіонального прогнозування чисельності та складу населення України” подано оригінальну методику прогнозування чисельності та складу територіальних сукупностей населення. Її суть полягає у використанні демоекономічних моделей при формулюванні вихідних гіпотез стосовно очікуваних тенденцій параметрів природного та механічного руху населення регіонів; районуванні території за спеціально відібраними ознаками; взаємоув'язки результатів прогнозу на різних територіальних ієрархічних рівнях із метою зменшення величини похибки регіонального прогнозу. При цьому загальна розбіжність розподіляється спочатку за виявленими демографічними районами, а потім - за областями.

Ретроспективний аналіз демографічних процесів за регіонами України свідчить, що протягом ХХ століття на них впливали як природні, так і соціальні фактори різного катастрофічного і еволюційного характеру. Попри відносну однорідність показників, що характеризують природний, механічний рух і структуру населення, існують певні розбіжності закономірного характеру.

Ситуаційний аналіз, поданий у другому розділі, покликаний виявити причини регіональних розбіжностей демографічного руху населення, що є необхідним при розробці гіпотез очікуваних змін у регіональному демографічному розвитку. Доведена необхідність відокремлювати вплив структурних і неструктурних чинників на процеси народжуваності та смертності в регіонах. Це дає можливість обгрунтованого і детального формулювання припущень про очікувані зміни у тенденціях і динаміці природного та механічного руху населення. На основі проведеного аналізу і за допомогою поєднання кластерного аналізу та картографічного методу здійснено демографічне районування України.

Точність регіонального демографічного прогнозу безпосередньо залежить від ступеню розробленості прогнозу міжрегіональних міграцій. Між тим, статистична звітність щодо реєстрації міграційних переміщень не відбиває справжнього стану речей. Крім того, відміна в 1999 р. форми МА-2М (міжрегіональна міграція за картками вибуття та прибуття) істотно обмежує можливості як ретроспективного аналізу, так і прогнозування.

Значну практичну і теоретичну цінність регіонального демографічного прогнозу становить статистичне й демоекономічне моделювання прогнозованих процесів. Пряме застосування моделі для прогнозування іноді буває некоректним, оскільки модель віддзеркалює лише загальні особливості об'єкта. Проте вона є потужним засобом аналізу, який дозволяє виявляти суттєві сторони прогнозованого об'єкта чи процесу. Зокрема, в дисертаційному дослідженні за допомогою регресійного аналізу виявлено основні чинники, які мають найсуттєвіший вплив на процеси демовідтворення в сучасності. До них належать: питома вага міського населення, частка робітників і службовців і частка населення з вищою освітою (див. табл. 1). Вплив цих чинників на народжуваність, як і передбачалося, є оберненим.

Позитивною рисою таких моделей є їх стратегічний характер, можливість формулювання гіпотез типу “якщо ..., то ...”. Відмінність соціально-демографічних процесів від фізичних полягає в тому, що перші є принципово керованими, а другі розвиваються за певними законами, незалежно від суб'єктивних чинників. Тому демографічним процесам властивий зворотній зв'язок, який іноді називають “рефлексивністю”.

У результаті примусового включення в аналіз усіх чинників (коли всі незалежні змінні включаються в модель) отримано сукупний коефіцієнт детермінації R2 = 0,784. Він вказує на істотний вплив обраних аргументів на досліджуване явище (народжуваність). Іншими словами, обрана сукупність незалежних змінних на 78,4% пояснює варіацію інтенсивності дітонародження. Очищений коефіцієнт детермінації (з якого видалена кореляція між самими чинниками, наприклад, загальним рівнем зайнятості населення та рівнем жіночої зайнятості) становить 0,700, що підтверджує істотність виявленої закономірності. Зважаючи на особливість аналізованого процесу, прямі й обернені зв'язки, суттєву невизначеність моделі, що є характерною для суспільних наук в цілому, стандартну похибку можна вважати малою (0,142).

Табл. 1 Коефіцієнти множинної кореляції факторів із сумарним коефіцієнтом народжуваності, отримані за методом примусового включення.

фактор	коеф.
Середньодушовий дохід, грн. на місяць	-0,238
Частка робітників і службовців, %	-0,757
Частка жінок, зайнятих у галузях народного господарства, %	0,273
Забезпеченість населення житлом, м2 у розрахунку на особу	0,054
Уведення в експлуатацію житлових об'єктів, м2 у розрахунку на особу на рік	0,065
Частка міського населення, %	-0,862
Частка населення з вищою освітою, %	-0,602

За розрахованими частковими коефіцієнтами регресії отримуємо рівняння впливу соціально-економічних факторів на величину сумарного коефіцієнта народжуваності:

y = 2,014 + 0,0001098x1 + 0,01829 х 2 + 0,008014 х 3 - 0,008696 х 4 - 0,867 х 5 -0,01949 х 6 - 0,003191 х 7

де

х1 середньодушовий дохід, грн. на місяць,

х2 частка робітників і службовців, %,

х3 частка жінок, зайнятих у галузях народного господарства, %,

х4 забезпеченість населення житлом, м2 у розрахунку на особу,

х5 уведення в експлуатацію житлових об'єктів, м2 у розрахунку на особу на рік,

х6 частка міського населення, %,

х7 частка населення з вищою освітою, %.

Слід зазначити, що в реальних умовах зміна одного чинника може впливати не лише на результативну ознаку, а й викликати ланцюгову реакцію у всій системі взаємопов'язаних показників. Визначення первинного елементу, чітке відокремлення причини і наслідку часто є неможливим. Усі компоненти соціально-економічної системи тісно взаємопов'язані та взаємозумовлені. Побудова рекурентної моделі ставить за мету визначення функції загального впливу вибраних соціально-економічних чинників на сумарний коефіцієнт народжуваності на основі виявлення прямих і опосередкованих зв'язків між факторними та результуючою ознаками.

У результаті кореляційно-регресійного аналізу отримано досить високий коефіцієнт часткової кореляції (0,994). Коефіцієнт специфікації моделі становить 0,989, а значимість обраних чинників 0,985. Стандартна похибка дорівнює 0,174, що вказує на адекватність моделі.

З часткових коефіцієнтів регресії отримуємо повні коефіцієнти регресії, які підставляємо у лінійне рівняння:

Y = 0,0009221 x1 + 0,02892 x2 + 0,053989738074 x3 1,33450924 x4 + 0,02037 x5 0,005319 x6 0,02707708476 x7

За цією функцією також можна визначати перспективну величину сумарного коефіцієнта народжуваності як для України в цілому, так і її регіонів зокрема.

Існують деякі труднощі при інтерпретації економічного змісту константи рівняння регресії. За певним наближенням можна вважати, що константа віддзеркалює найбільше значення показника (що має розмірність функції) за умов максимального впливу факторів-стимуляторів і відсутності дії факторів-дестимуляторів. Інші числа показують, на скільки зміниться сумарний коефіцієнт народжуваності, якщо величина відповідного чинника зросте на 1%. Таким чином, за даною моделлю, наприклад, можна стверджувати, що при збільшенні доходу на одного члена домогосподарства на 1% очікується зростання сумарного коефіцієнту народжуваності на 0,0001098*100% = 0,01098%.

З таблиці коефіцієнтів множинної кореляції (табл. 1) видно, що найбільш сильний вплив має показник урбанізації (-0,862). Найвищий прямий зв'язок згідно з побудованою моделлю має зайнятість жінок (показник кореляції 0,273), однак і він є незначним. Такий результат, очевидно, зумовлений особливостями сучасного розвитку українського суспільства. З одного боку, вплив жіночої зайнятості на народжуваність повинен бути оберненим. Проте, на сучасному етапі збільшується чисельність пенсіонерів, які доглядають онуків, тоді як мати може суттєво підвищувати дохід сім'ї, продовжуючи працювати. Крім того, забезпеченість дитячими дошкільними установами, можливість найму няні тощо сприяють більшій свободі матерів при виборі працювати чи доглядати за дітьми.

У даній роботі за результативну ознаку моделі також приймається сальдо міграції областей, оскільки саме цей показник віддзеркалює результат просторових переміщень людей, прямо впливає на зміни чисельності населення регіонів і використовується при демографічному прогнозуванні як складова компонентного прогнозу.

За допомогою методу покрокового виключення з моделі факторів, які мають найменшу суттєвість, доки значення t-критерію не досягне величини | t > 2. У результаті розрахунків відібрано такі фактори: сукупний середньодушовий дохід на одного члена домогосподарства, питома вага міського населення в області та частка осіб із вищою освітою. Сукупний коефіцієнт детермінації моделі становить 0,773, очищений 0,743. За отриманими коефіцієнтами будується рівняння регресії:

y = 42,341x1 87,878x2 251,007x3

де y сальдо міграції,

x1 середньодушовий дохід,

x2 питома вага міського населення,

x3 частка осіб із вищою освітою.

Зазначені вище чинники введені в модель, виходячи з таких міркувань:

більш високий рівень доходу в певному регіоні приваблює економічно активне населення, спонукає їх до приїзду в дану місцевість. Рівень доходу населення є непрямим індикатором можливостей зайнятості, купівельної спроможності населення, фінансової та інвестиційної діяльності в регіоні тощо;

питома вага міського населення (рівень урбанізації території) акумулює в собі різноманітні можливості реалізації духовних і соціальних потреб людини, можливості її самовдосконалення, отримання більш якісних медичних послуг;

мотивацією до переселення часто є рішення про необхідність отримання освіти, яким керується значна частина мігрантів, тому області з більш розгалуженою системою освітніх закладів можуть розраховувати на інтенсивніший приплив іммігрантів.

За допомогою розроблених моделей можна виявляти певні закономірності розвитку демографічних процесів, на основі чого визначаються майбутні їх тенденції та інтенсивність змін. Але, не слід надавати моделі абсолютного значення, кожна модель використовується лише на певному етапі формулювання гіпотез імовірного розвитку подій.

У третьому розділі “Перспективи демографічного розвитку України та її регіонів” формулюються гіпотези прогнозу демографічного розвитку регіонів України і здійснюються конкретні розрахунки чисельності та складу населення на перспективу. Припускається, що протягом прогнозованого періоду тенденції народжуваності в регіонах Україні формуватимуться як результат взаємодії змін чисельності та вікової структури жінок у фертильному віці та розвитку репродуктивної поведінки населення, що залежить від бажання мати дітей, фізіологічних можливостей людського організму, а також від добробуту сімей і загального стану економіки.

За оптимістичним варіантом передбачається зниження смертності в усіх без винятку статево-вікових групах населення, включаючи найстарші. Відмінності варіантів полягають у тому, що оптимістичний сценарій передбачає поступове зниження смертності в усіх статево-вікових групах населення, зміщення інтенсивності смертності у старші вікові групи, подальше зростання середньої очікуваної тривалості життя населення.

Песимістичний варіант являє спробу врахувати поворотну точку в динаміці основних показників смертності. В основному, він базується на припущенні, що за переписом виявиться менша чисельність населення, ніж за даними поточного обліку. Поправка коефіцієнтів на нову базу може помітно знизити рівні очікуваної тривалості життя при народженні населення України. Цю імовірність і враховує песимістичний варіант прогнозу смертності. У такому випадку вже в 2001 році очікується різке зростання рівня смертності з її подальшою стабілізацією.

Прогноз за укрупненими регіонами є більш точним, ніж за дрібнішими територіальними утвореннями. Здійснена апріорна оцінка точності розробленого регіонального демографічного прогнозу виявила меншу похибку прогнозу за демографічними районами, ніж за областями.

Поширеною тезою є те, що однією з умов стабільного розвитку економіки є стабільність чисельності та структури населення як основної продуктивної сили суспільства. Розрахунки показують, що стабілізація чисельності населення України можлива лише за умови довготривалого збереження значення сумарного коефіцієнта народжуваності на рівні 2,13. Однак досягнення цієї величини не очікується навіть за оптимістичним варіантом прогнозу.

Висновки

У дисертаційній роботі апробовано сукупність нових методичних підходів до прогнозування чисельності та складу населення регіонів. Вони знайшли відображення в розширенні і поглибленні понятійного апарату та методики перспективної оцінки природного та механічного руху територіальних спільностей людей. Результати виконаного дослідження дозволяють зробити наступні висновки і рекомендації:

Для ретельного дослідження відмінностей у демографічному розвитку регіонів необхідно виявляти і вимірювати їх структурні та фонові компоненти.

Процес обґрунтування прогнозних гіпотез за окремими регіонами повинен містити докладний порівняльний аналіз чинників деморозвитку. Результати виконаного дисертаційного дослідження свідчать, що одні й ті ж фактори на різних територіях можуть впливати на природний і механічний рух населення по-різному, навіть у різних напрямках. Особливої складності вони набувають при взаємному накладанні і співвідношенні між собою. Це викликає необхідність уведення в теоретичний обіг специфічного “регіонального” фактору. Він покликаний враховувати суб'єктивні характеристики окремих регіонів, які мало піддаються точній числовій оцінці. Слід, зокрема, враховувати національний склад населення регіону, що прогнозується, його релігійно-конфесійну структуру. Подібні чинники мають істотний вплив на процеси народжуваності і, почасти, смертності. Важливим є також аналіз співвідношення суб'єктивних уявлень бажаного та нормального числа дітей в сім'ї з їх реальною наявністю, виявлення причин невідповідностей у залежності від віку батьків і матеріального статку сімей.

Особливу увагу при регіональному демографічному прогнозуванні необхідно приділити структурно-аналоговому методу, зокрема визначенню хронологічного запізнення (лагу), а також темпам зміни прогнозованих показників. В умовах подальшої глобалізації шлях деморозвитку, який пройшла референтна територія, досліджуваний регіон може пройти більш швидкими темпами.

Надзвичайно важливого значення при регіональному прогнозуванні слід надавати методам прогнозування міжрегіональних переміщень населення, оскільки вони помітно впливають на зміну кількісних показників прогнозу. Незалежними змінними при цьому мають бути градієнти (співвідношення) у рівнях оплати праці між регіонами, затребуваність певних професій на регіональних ринках праці, розвиненість ринку житла тощо. Статево-вікову структуру мігрантів слід коригувати в залежності від розвитку системи навчальних закладів. Саме цей чинник зумовлює відчутну відмінність від прогнозу по країні в цілому, за якою статево-вікову структуру прибулих і вибулих можна вважати стандартною (звичайно, за умови, що не проводиться певна міграційна політика), яку можна коригувати відповідно до міграційної політики, якщо така проводиться.

Демоекономічне моделювання необхідно використовувати лише на певних етапах прогнозування (а саме на етапі формулювання гіпотез стосовно змін інтенсивності та напрямках перебігу демографічних процесів). При цьому “зовнішніми” для моделі чинниками мають бути економічні, соціальні й екологічні характеристики території.

Доцільно розробляти регіональний прогноз за укрупненими (за чисельністю населення) регіонами з фіксованими межами. Тобто, побудова гіпотез компонентного прогнозу (народжуваності, смертності та міграції) повинна відбуватись за однаковими територіальними утвореннями. Це дасть змогу зменшувати величину випадкових флуктуацій на основі закону великих чисел.

Прогноз на різних ієрархічних рівнях за однаковими гіпотезами дає можливість здійснювати апріорну оцінку відносної точності прогнозу і розподілення загальної нев'язки.

Підхід до прогнозування як до перспективного аналізу дозволяє виявляти специфічні демографічні проблеми окремих регіонів, за допомогою чого можна розробляти науково обгрунтовані заходи з демографічної політики, спрямовані на їх розв'язання. У дослідженні робиться висновок про необхідність визнання регіонів не лише економічної, а й демографічної кризи. До таких регіонів повинні бути застосовані специфічні заходи державної та регіональної демографічної політики. Одним із висновків роботи є визнання нагальної необхідності для України проведення чіткої демографічної політики на різних рівнях.

Політика стимулювання народжуваності в Україні в сучасних умовах може дати лише короткочасний ефект. Тому використовувати такі можливості потрібно лише з урахуванням демографічних “хвиль”, для їх згладження.

Особливу увагу необхідно звернути на зменшення смертності як за причинами, так і за віком. У цьому плані Україна має великі резерви підвищення очікуваної тривалості життя при народженні. Заходи демографічної політики з питань смертності повинні бути диференційовані за територіальною ознакою, враховуючи регіональні особливості смертності за статтю, віком та причинами. Реальним видається для всіх територій України досягнення структури смертності населення Столичного демографічного району.

Окрему гілку дерева цілей державної регіональної демографічної політики повинна становити політика у сфері підтримки сім'ї як ланки суспільства, що виконує репродуктивну функцію. Зростання розлучуваності погіршує психологічний добробут населення, зокрема травмує дітей. З цього випливає висновок про необхідність підтримки матеріального добробуту сімей. Зокрема, може бути доцільним підтримка сімейного бізнесу.

Надзвичайним за ступенем своєї важливості висновком проведеної роботи є необхідність проведення чіткої політики в галузі міграцій. Здійснений прогноз показує вичерпаність демографічного потенціалу росту населення в усіх без винятку регіонах України. Тому уряд повинен розробити дерево цілей демографічної політики, яке б визначало чи стимулювати імміграцію неслов'янських (передусім афро-азійських) народів з метою підвищення народжуваності і загальної чисельності населення України чи більш жорстко контролювати вказаний процес з метою збереження расової однорідності народу України з подальшим зменшенням його чисельності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Шевчук П.Є. Демографічні аспекти економічної трансформації в Україні в контексті світового досвіду // Збірник праць вчених. К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. 1998. Вип. 16. С. 27-30.

Шевчук П.Є. Аналіз якісного складу зареєстрованих безробітних у регіоні Славутич-Чорнобиль-Іванків // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Тернопіль: Економічна думка. 1998. Вип. 2. С. 255-259.

Шевчук П.Є. Сучасні тенденції на ринках праці та в структурі зайнятості: Україна в європейському контексті // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. К.: РВПС України НАН України. 1999. Вип. 10. С. 82-86.

Лібанова Е.М., Макарова О.В., Позняк О.В., Шевчук П.Є., Шишкін В.С. Демографічні перспективи України: 2000-2075 роки // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. К.: РВПС України НАН України. 1999. - Вип. 11. С. 126-141. Особистий внесок дисертанта прогноз народжуваності.

Шевчук П.Є. Україна: мультирегіональна модель народжуваності // Регіональна економіка. Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. - 2000. - № 2. С. 128-133.

Позняк О.В., Шевчук П.Є., Шишкін В.С. Методика демографічного прогнозування // Статистика України. К.: Держкомстат України. 2000. - Вип. 4. С. 66-73. Особистий внесок дисертанта вступ, загальна концепція, методика прогнозування народжуваності.

Шевчук П.Є. Взаємозв'язок соціально-економічних факторів і народжуваності в Україні // Проблеми статистики: Збірник наукових праць. К.: Держкомстат України, 2000. - Вип. 2. С. 212-215.

Шевчук П.Є. Демографічне районування України як необхідна складова регіонального демографічного прогнозу // Україна: аспекти праці. - 2001. - № 1. С. 18-26.

Анотація

Шевчук П.Є. Методи регіонального прогнозування чисельності та складу населення. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2001.

У дисертаційній роботі вдосконалено техніку та методику регіонального дослідження і прогнозування природного і механічного руху населення. На основі закону великих чисел і здійсненого районування запропоновано здійснювати демографічний прогноз за укрупненими регіонами для зменшення похибки, яка нагромаджується при обчисленні перспективних показників за адміністративними регіонами. Запропоновано оригінальну методику і здійснено апріорну оцінку відносної точності прогнозу на основі порівняльного аналізу його результатів на різних таксономічних рівнях регіонів. На основі розробленого прогнозу окреслено основні напрямки державної регіональної демографічної політики з метою вирішення специфічних проблем відтворення населення різних регіонів.

Ключові слова: регіон, прогнозування, перспективний аналіз, демоекономічне моделювання, структурно-аналоговий метод.

Аннотация

Шевчук П.Е. Методы регионального прогнозирования численности и состава населения. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена развитию теоретических вопросов и разработке научно-методических положений по решению важной демографической проблемы научного обоснования и создания методики регионального демографического прогнозирования.

В диссертационной работе на основе критического анализа теоретических, практических и организационных аспектов демографического, демоэкономического и собственно регионального прогнозирования, разработанных методик отечественных и зарубежных демографов обоснована объективная необходимость нового подхода к региональному демографическому прогнозированию, раскрыта сущность ”регионального” фактора влияния на развитие и интенсивность протекания демографических процессов.

...