Нормування праці основних категорій обслуговуючих робітників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Теоретична частина

1.1 Організація проведення хронометражних спостережень: вибір об'єкта та оптимальної кількості вимірів. Обробка, аналіз і систематизація оптимальних результатів

1.2 Нормування праці допоміжних робітників: налагоджувальників, слюсарів-ремонтників; робітників, зайнятих на транспортних та вантажно-розвантажувальних процесах та ін

2. Практична частина

Задача 1

Задача 2

Перелік посилань

1 Теоретична частина

1.1 Організація проведення хронометражних спостережень: вибір об'єкта та оптимальної кількості вимірів. Обробка, аналіз і систематизація оптимальних результатів

Під хронометражем у нормуванні праці розуміють вивчення будь - якої операції шляхом спостереження та вимірювання робочого часу, що йде на виконання окремих її елементів.

Мета хронометражу - виявлення чинників, що впливають на тривалість кожного елемента операції, циклічно повторюючись. Реалізація мети хронометражу передбачає виконання таких основних завдань:

визначення кількості часу, необхідного для виконання різними методами тієї або іншої роботи з метою порівняння результатів;

визначення потрібної кількості робітників для виконання тієї або іншої операції;

здійснення реалістичних розрахунків, графіків роботи і робочого навантаження;

формування справедливої системи стимулювання; розрахунки трудовитрат і фонду заробітної плати;

забезпечення необхідних даних для прогнозування показників діяльності.

При цьому вибираються найекономічніші прийоми і рухи для проектування на їх основі раціональної структури операції в цілому при нормальній тривалості виконання окремих її елементів. Це дає змогу поширити передові прийоми і методи роботи серед широкого кола робітників. У процесі хронометражу перевіряються й уточнюються норми, отримані вихідні дані для розроблення нормативів основного і допоміжного часу. Під час виконання елементів виробничої операції працівник застосовує

певні трудові рухи, дії, прийоми та операції, які є об'єктами хронометражу.

Перед початком виміру затрат часу дані про окремі елементи трудової операції заносяться в спеціальний хронометражний лист спостережень (хронокарту). Залежно від тривалості і характеру елементів операції визначають кількість вимірів щодо кожного елемента. Проводячи хронометраж, спостерігач записує тривалість окремих елементів операцій, а також усі перерви в хронокарту. Під час виконання кожного елемента операції звичайно робиться 10 - 20 вимірів, а у випадку короткочасних операцій - 30 ? 60. Опрацьовуючи й аналізуючи хронометражні спостереження, спочатку виключають помилкові виміри, а потім розраховують середню тривалість виконання кожного елемента.

Наприклад, якщо затрати часу на виконання якої?небудь операції при різних вимірах становили 10, 13, 11, 10, 11, 10, 10, 10, 10 і 11 с, то середня величина часу виконання даного елемента визначається як середнє арифметичне:

Сума середніх затрат за всіма елементами операції покаже середній час на виконання операції в цілому. Робота вимірюється не тільки за допомогою хронометражу, а й на основі затвердженої системи нормативів часу на трудові рухи.

На відміну від фотографії часу чи фотографії робочого процесу хронометраж є менш об'ємним та більш точним видом спостереження, тому що в цьому разі вивчають лише частину трудового процесу - окрему операцію або навіть окремі її елементи, які робітник регулярно повторює при виготовленні продукції. Як правило, це ручні та машинно?ручні операції, найбільш відповідальні та найчастіше повторювані.

Хронометраж проводять в основному для отримання вихідних даних для розробки нормативів витрат основного, допоміжного та підготовчо?завершального часу на одиницю продукції, встановлення нормативів на відпочинок (залежно від технологічних особливостей робочого процесу, напруження, умов праці), нормативів на особисті потреби [1] .

Зміст хронометражу становлять такі основні частини:

розкладення операції на складові елементи (прийоми, переходи, комплекси прийомів, дії, рухи);

спостереження (вимірювання тривалості виконання кожного окремого елемента);

обробка результатів спостереження для встановлення середньої тривалості елементів;

аналіз та внесення раціональних змін у зміст і структуру елементів операції, що вивчається;

узагальнення матеріалів для встановлення норм часу.

Хронометражні спостереження проводять шляхом відліку (вимірів) за поточним часом безперервно від початку до кінця операції (не робочої зміни), як правило, за допомогою двострілкового секундоміра.

Застосовують два способи спостережень:

суцільним (вимірювання всіх послідовно повторюваних елементів операції);

вибірковий (вимірювання лише окремих, заздалегідь відібраних елементів операції).

Етапи хронометражного спостереження подібні до етапів фотографії:

підготовка до проведення хронометражного спостереження;

безпосереднє спостереження та вимірювання витрат робочого часу на досліджувані елементи операції;

обробка та аналіз матеріалів хронометражного спостереження.

На першому етапі - підготовки до проведення хронометражного спостереження спостерігачеві слід:

отримати вичерпні дані про техніку виконання обраної для спостереження операції, про стан устаткування, інструменту, приладів, про організацію праці на робочому місці та про вид його обслуговування.

Отримати надійні результати можна лише при нормальній взаємодії всіх елементів технологічного й трудового процесу, при забезпеченні робочого місця всіма необхідними ресурсами та обладнанням;

зробити правильний вибір виконавця роботи - робітника з якісними показниками праці, що виконує норму виробітку вище від середнього рівня на дільниці (але не на рекордному рівні);

розкласти операцію неї складові елементи, тобто на комплекси прийомів, прийоми, дії, фіксажні точки. Зміст елементів, на які розкладається операція, має забезпечити чіткість їх фіксування та дозволяє систематизувати результати спостереження про кожний з нормованих елементів. Чим детальніший розклад операції, тим більше умов для виявлення залишкових, нераціональних прийомів та рухів;

визначити фіксажні точки, що відокремлюють один елемент від іншого (це легко визначається за зоровою чи слуховою ознаками).

Початковою фіксажною точкою може бути момент торкання руки до машини, предмета чи відняття її, початок дії машини, агрегата, верстата, підхід робітника до машини (момент зупинки) тощо. Кінцевою фіксажною точкою може бути момент відняття руки від предмета, зупинка машини, механізму, торкання одного предмета до іншого і т. ін. Слід пам'ятати, що при суцільному спостереженні за поточним часом кінцева фіксажна точка одного елемента є початковою наступного;

? визначити коло факторів, що впливають на тривалість прийомів: конструкція устаткування, конфігурація та якісні особливості предмета праці (вага, технологічні особливості обробки та ін.), умови здійснення виробничого процесу, вид обслуговування робочого місця енергією, матеріалами, інструментом, наявність допоміжних робітників та ін.;

визначити необхідну кількість замірів для отримання найбільш вірогідних тривалостей окремих елементів операції; внаслідок впливу різних (залежних та не залежних від виконавця) факторів, одні й ті ж прийоми, рухи, різнотривалі, але при досить великій кількості спостережень більша частина випадкових та помилкових замірів взаємно компенсується. Тому діють правила: чим коротша операція, тим більшою має бути кількість спостережень; чим більше відхилення та розсіювання окремих замірів від середньої чи такої, що зустрічається найчастіше, тривалості даного елемента операції, тим більше слід провести спостережень; чим вищі вимоги до точності результатів, тим більше потрібно замірів;

вжити заходів щодо забезпечення нормальних умов на робочому місці та нормальної безперебійної роботи об'єкта спостереження;

провести інструктаж робітника?виконавця щодо мети, завдань та особливостей хронометражу саме на цьому робочому місці, врахувати всі зауваження робітника у матеріалах спостереження;

підготувати спостерігача до проведення хронометражу теоретично й психологічно та забезпечити його матеріальними засобами (секундоміри, бланки хронокарт, олівці, освітлення та ін.);

визначити безпосередньо час спостереження (з урахуванням коливання працездатності робітника).

Згідно з кривою працездатності слід проводити хронометрування в період сталої працездатності. Тому спостереження слід починати лише після того, як спостерігач буде впевнений, що операція виконується у нормальному темпі (приблизно через 1 годину після початку робочої зміни та приблизно через 0,5 години після обідньої перерви). Тривалість хронометражного спостереження має становити не менше 25% часу зміни (2 - 3 години) [2].

1.2 Нормування праці допоміжних робітників: налагоджувальників, слюсарів?ремонтників; робітників, зайнятих на транспортних та вантажно-розвантажувальних процесах та ін

Нормування праці більшої частини цієї категорії робітників здійснюється за загально ? промисловими або галузевими нормативами часу, численністю і нормами обслуговування з відповідним технічним і економічним обґрунтуванням

Відрядні допоміжні роботи (виготовлення і ремонт інструменту, виробництво запасних частин для ремонту обладнання і ін.) нормуються так як і основні роботи. Для інших видів робіт розробляються норми обслуговування, виражені кількістю одиниць обладнання, що обслуговується, кількістю виробничої площі, що прибирається, обсягом вантажу, що перевозиться і т.д., які припадають на одного обслуговуючого робітника.

Нормування праці основних категорій обслуговуючих робітників виконують по нормам часу, нормам обслуговування і часу обслуговування або по типовим нормам.

Норми часу призначені для нормування праці обслуговуючих робочих, що виконують однорідні операції або роботи (контрольні операції в масовому і багатосерійному виробництві, ремонт обладнання, навантажувально?розвантажувальні роботи і ін.). Розрахунок явочної чисельності по нормам часу виконується, як і в основному виробництві, діленням трудомісткості об'єму робіт на ефективний фонд часу робітника за розрахунковий період. Якщо трудомісткість роботи, виконаної за зміну допоміжної роботи менше розміру змінного завдання, то чисельність повинна бути встановлена по нормам обслуговування. В цих випадках для досягнення повного завантаження обслуговуючих робочих необхідно вводити сумісництво професій за рахунок об'єднання окремих зон обслуговування.

Механізація та автоматизація виробництва значною мірою підвищують роль допоміжних робіт на підприємствах.

Чисельність допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням виробництва дорівнює, а інколи й перевищує чисельність основних робітників. Це можна пояснити низьким рівнем механізації допоміжних робіт, який досягає лише 30 - 40%. Вдосконаленню організації праці допоміжних робітників за сучасних умов приділяється значно менше уваги, ніж основним.

Відсутність чіткого та надійного зв'язку між функціонуванням основного виробництва і системою обслуговування, несвоєчасне забезпечення робочих місць усім необхідним, недостатнє використання можливостей удосконалення поділу та кооперування праці - усе це призводить до зростання непродуктивних втрат робочого часу і простоїв устаткування. Недоліки в організації і нормуванні праці допоміжних робітників є причиною значних втрат робочого часу в основному виробництві на багатьох промислових підприємствах [3].

Отже, поліпшення якості нормування допоміжних робіт є вагомим резервом підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва.

Під час нормування праці допоміжних робітників слід враховувати характер і зміст закріплених за ними робіт.

Весь комплекс обслуговування виробництва можна умовно поділити на дві частини. Перша включає роботи, для яких можна встановлювати норми часу і норми виробітку подібно до того, як це робиться в основному виробництві. До таких робіт відносяться: виготовлення інструментів і пристроїв, планово ? попереджувальний ремонт обладнання, виготовлення запасних частин, ремонтно?будівельні роботи тощо. В технологічному відношенні вони мало відрізняються від робіт основного виробництва.

До другої частини можна віднести налагоджувально?регулювальні роботи, міжремонтне обслуговування устаткування, підсобні роботи.

Основними особливостями цих робіт є змінність складу операцій, неритмічність виконання, відсутність постійних робочих місць, неможливість завчасного і чіткого регламентування складу, послідовності і тривалості трудових прийомів.

Нестабільні за змістом роботи неможливо нормувати тими ж методами, що застосовуються для основних робіт.

При нормуванні основних видів нестабільних допоміжних робіт (транспортно?заготівельних, ремонтних, налагоджувально?регулювальних, інструментальних, контрольно?сортувальних) слід розрізняти норму обслуговування і норму часу обслуговування. Норма обслуговування означає кількість робочих місць або інших об'єктів, які повинен обслуговувати один робітник даної професії. Норма часу обслуговування характеризує тривалість виконання допоміжних операцій в закріпленій зоні. На основі норм обслуговування і коефіцієнта змінності можна визначити норматив чисельності робітників даної професії.

Під час нормування праці допоміжних робітників застосовують різні види норм і нормативів, їх вибір залежить від функції обслуговування, характеру робіт, типу виробництва. Зокрема, широко використовуються укрупнені нормативи чисельності. Вони призначені для розрахунків потрібної кількості тих груп допоміжних робітників, нормування праці яких за трудомісткістю операцій дуже ускладнене через нестабільність обсягів роботи.

Норми обслуговування і норми часу обслуговування широко використовуються для наладників, якщо в їх роботі можна виділити періодично повторювані елементи і середній час їх використання.

Із зростанням рівня механізації і автоматизації виробництва в загальній чисельності робітників збільшується частка верстатників, наладників, слюсарів ? ремонтників, електромонтерів.

Під час нормування їх праці істотне значення має обґрунтування норм обслуговування і чисельності, які визначають оптимальні співвідношення між чисельністю робітників і кількістю одиниць обладнання, що ними обслуговуються.

Економічна сутність оптимізації таких співвідношень однакова для багатоверстатних, налагоджувальних і аналогічних їм робіт. Цим визначають спільність структури задач розрахунку норм обслуговування і чисельності.

Принциповий підхід до розрахунку норм обслуговування і чисельності визначається характером взаємодії робітників і обладнання. Можливі дві схеми такої взаємодії: без очікування і можливим очікуванням. У першому випадку в нормальних виробничих умовах не повинні виникати організаційні перерви в роботі обладнання і зайнятості робітників. У другому - такі перерви об'єктивно можливі. За схемою «без очікування» здійснюється взаємодія робітника ? верстатника з контролерами, транспортними робітниками (окрім кранівників), слюсарями по ремонту оснащення. Взаємодія за схемою «з можливим очікуванням» характерна для наладників, багатоверстатників, слюсарів по ремонту обладнання.

У відповідності з типовою структурою задач оптимізації норм витрат праці у разі виникнення задач розрахунку оптимальних норм обслуговування і чисельності необхідно визначити: безліч оптимізуючих параметрів трудового процесу; систему обмежень по необхідному виробничому результату, умовам праці і об'ємам ресурсів, що використовуються; цільову функцію, відповідну критерію мінімуму сумарних витрат живої праці на заданий обсяг випуску продукції.

хронометражний праця вантажний баланс

2. Практична частина

Задача 1

Впродовж трьох годин робочої зміни в цеху проводилась групова фотографія робочого часу. Спостереженням було охоплено шість робітників. Результати спостереження наведені в таблиці.

Скласти фактичний баланс використання робочого часу для всієї групи робітників і визначити коефіцієнт ущільнення робочого дня та можливого зростання продуктивності праці для кожного робітника.

Таблиця 2.1 - Групова фотографія робочого часу

Розв'язок

1 Складемо фактичний баланс робочого часу за даними групової фотографії робочого часу (таблиця 2.1).

Таблиця 2.2 - Фактичний баланс робочого часу

2. Розрахуємо коефіцієнт можливого ущільнення робочого часу внаслідок усунення усіх видів втрат за формулою:

3. Розрахуємо коефіцієнт можливого зростання продуктивності праці за формулою:

Задача 2

Нормативна чисельність основних робітників ? погодинників у цеху становить 17 чол., плановий фонд робочого часу одного робітника ? 1840 год. Нормована трудомісткість відрядних робіт в плановому періоді ? 38000 нормо ? год, у тому числі:

? виріб А ? 1800 одиниць з трудомісткістю 11 нормо? год кожна;

? виріб Б ? 1000 одиниць з трудомісткістю 19 нормо? год кожна;

? виріб В ? 1000 одиниць з трудомісткістю 7 нормо? год кожна.

Розрахувати нормовану трудомісткість погодинно оплачуваних робіт на одиницю кожного виробу.

Розв'язок

Питома вага трудомісткості відрядних робіт у загальному обсязі продукції для виробів А, Б, В, становитиме відповідно:

Розглядаючи плановий фонд робочого часу основних робітників - погодинників як нормовану трудомісткість погодинно оплачуваних робіт, розрахуємо з формулою:

Перелік посилань

1 Ведерніков М. Д., Чернушкіна О. О. Нормування праці : [навч. посібник] / М. Д. Ведерніков, О. О. Чернушкіна. - Львів: «Новий світ-2000», 2011.-372 с.

2 Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: навч. посібник / Г. В. Савицька. - 3-тє вид., випр. і доп. - К. : Знання, 2007. - 668 c.

3 Данюк В. М. Нормування праці. Збірник завдань і вправ : [навч. посібник] / В. М. Данюк, Г. О. Райковська ; за заг. ред. В. М. Данюка. - К. : КНЕУ, 2006. - 268 с.

Размещено на Allbest.ru