Нематеріальні ресурси підприємства, їх формування та ефективність використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОЛЕДЖ КЛАСИЧНОГО ПРИВАТНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КУРСОВА РОБОТА

з курсу: Економіка підприємства

на тему: Нематеріальні ресурси підприємства, їх формування та ефективність використання

Виконала:

Кузнєцова В.А.

Керівник:

Мордвінова І.О.

Запоріжжя, 2013 рік



Зміст

Вступ

1. Сутнісна характеристика нематеріальних ресурсів

1.1 Поняття та види нематеріальних ресурсів

1.2 Класифікація об'єктів інтелектуальної власності

2. Охорона та реалізація прав власності міжнародна кондитерська корпорація «Roshen»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Поняття та охорона прав власності

2.3 Реалізація права власності на нематеріальні ресурси

3. Аналіз ефективності використання нематеріальних ресурсів підприємства

3.1 Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів

3.2 Ефективність використання нематеріальних ресурсів

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Визначальною рисою сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн є зростання в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно зростає.

За природою свого походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках недостатність ресурсів (унаслідок унікальності чи наявності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників. Отже, нематеріальні ресурси багато важать у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств.

Дійовим інструментом конкуренції у цьому разі може бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією надає її власникові виключне право використання певного технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні переваги. Зареєстроване за значення походження товару завжди гарантує споживачу особливі, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що також підвищує конкурентоспроможність останнього.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що нематеріальні активи певною мірою є новими для господарської практики України, а також маловивченими і не до кінця розробленими.

Але, не дивлячись на це, в реальному житті зустрічатися з ними доводиться все частіше: в результаті повсюдного використання комп'ютерних програм, розвитку науки і техніки виникає необхідність у правовому оформленні досконалому вивченні умов їх формування та відтворення. Це пов'язано з постійними змінами в методології обліку даних активів, що відбуваються у зв'язку з процесом реформування вітчизняного обліку, а також формуванням законодавчої бази в області оподаткування.

Метою роботи є аналіз сутності, формування та ефективності використання нематеріальних ресурсів.

Згідно поставленої мети, були висунуті наступні завдання:

- дослідити види і особливості нематеріальних ресурсів;

- проаналізувати поняття та елементний склад нематеріальних активів;

- проаналізувати динаміку, структуру і ефективність використання нематеріальних ресурсів на підприємстві;

- дослідити напрями удосконалення управління нематеріальними ресурсами на підприємстві.

Об'єкт дослідження: нематеріальні ресурси і запровадження шляхів їх використання на підприємстві «Roshen».

В процесі дослідження застосовувалися аналітичний, програмно-цільовий, нормативний метод, методи порівняльного аналізу.

Теоретико-методологічною основою дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, нормативно-правові документи, статті з періодичного друку, присвячені проблемам аналізу нематеріальних активів.



1. Сутнісна характеристика нематеріальних ресурсів

1.1 Поняття та види нематеріальних ресурсів

Нематеріальні ресурси - це немонетарні ресурси, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам.

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання.

Розглянемо нематеріальні ресурси підприємства:

1. Об'єкти промислової власності. Промислова власність є поняттям, яке застосовується для визначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності, до об'єктів цієї власності належать:

- патенти на винаходи;

- корисні моделі;

- промислові зразки;

- товарні знаки;

- знаки обслуговування;

- фірмові найменування;

- вказівки на походження або найменування місця походження.

Серед об'єктів промислової власності найважливіше місце посідають винаходи.

Винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Винаходу надається правова охорона, якщо він є новим, має винахідницький рівень та промислове застосування. Винахід є новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Винахід має винахідницький рівень, якщо він для спеціаліста явно не є наслідком рівня техніки. Рівень техніки визначається за всіма джерелами інформації, що є загальнодоступними в Україні та закордонних державах до дати пріоритету винаходу. Винахід визнається промислово використовуваним, якщо він може бути використаним у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров'я та інших галузях народного господарства. Об'єктами винаходу можуть бути пристрої, спосіб, речовина, штам мікроорганізмів, культура клітин рослин та тварин, а також застосування відомого раніш пристрою, способу, речовини, штаму за новим призначенням.

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. До промислових зразків відносяться форма, малюнок, колір або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Патент видається на промисловий зразок, що є новим, оригінальним і має промислове застосування. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його істотних ознак невідома в Україні чи за кордоном до дати пріоритету промислового зразка. Промисловий зразок визнається оригінальним, якщо форма, малюнок, колір або їх поєднання, що заявлені, для спеціаліста в цій галузі не є явними під час їх візуального сприйняття та оцінки. Істотні ознаки визначають відмінності зовнішнього вигляду промислового зразка в естетичних та економічних особливостях його форми, малюнку, кольору або їх поєднання. Промисловий зразок визнається таким, що має промислове застосування, якщо він може бути відтворений промисловим чином у відповідному виробі для введення в обіг.

Корисна модель - це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Предметом технічного вирішення в корисних моделях є лише конструкція виробу, його форма.

Товарний знак та знак обслуговування - це позначення для відмінності товарів та послуг, які виробляють або надають одні фізичні чи юридичні особи, від однорідних товарів та послуг, що виробляють або надають інші фізичні та юридичні особи. Товарними знаками можуть бути зареєстровані словесні, образні, об'ємні та інші позначення та їх комбінації.

2. Об'єкти інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність - юридичне поняття, яке охоплює авторське право та інші права на продукти інтелектуальної діяльності. До об'єктів інтелектуальної власності, зокрема, належать наукові праці, твори літератури та мистецтва, програмні продукти тощо. Програмне забезпечення ЕОМ- це сукупність однієї або більше програм або мікропрограм у будь-якому істотному вигляді. Програмне забезпечення поділяють на загальне та спеціальне.

База даних - сукупність даних, матеріалів або витворів у формі, що читається машиною.

База знань - сукупність систематизованих відомостей, що відносяться до певної галузі знань та можуть бути прочитані ЕОМ.

3. Інші нематеріальні ресурси. Під ноу-хау розуміють:

- різного роду технічні знання та досвід, що не мають правової охорони за кордоном, включаючи методи, засоби та навички, що необхідні для проведення проектування, розрахунків, будівництва та виготовлення будь-яких об'єктів та виробів науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських, пусконалагоджувальних та інших робіт;

- розробки та використання технологічних процесів;

- склади та рецептури матеріалів, речовин, сплавів;

- методи та способи лікування, пошуку та видобутку корисних копалин;

- знання та досвід адміністративного, економічного та іншого порядку, такі, що не є загальновідомими та можуть бути практично застосовані у виробничій та господарській діяльності.

Раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою та корисною для підприємства, якому її продано, та передбачає створення і зміну конструкції виробів, технології виробництва та техніки, що застосовується, або складу матеріалу. Раціоналізаторська пропозиція є новою для підприємства, якому її продано, якщо, згідно з існуючими на даному підприємстві джерелами інформації, ця або тотожна поданій пропозиція не була відома для достатнього її практичного використання.

Раціоналізаторська пропозиція є корисною для підприємства, якому її продано, якщо її використання дає можливість підвищити економічну ефективність або отримати інший позитивний ефект цим підприємством.

Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, що знижують надійність та інші показники якості продукції або погіршують умови праці, а також спричинюють або збільшують рівень забруднення навколишнього природного середовища.

Позначення, елементом якого є найменування місця походження, може бути зареєстроване як товарний знак у випадку подання заявником документа, що підтверджує його право на використання найменування місця походження, до реєстру організації.

Під найменуванням місця походження розуміють географічну назву країни або місцевості (області), що використовується для позначення товару, який походить з цієї країни або місцевості (області), якщо властивості або особливості цього товару винятково або істотно визначаються характерними для цієї країни або місцевості (області) природними умовами та/або людськими факторами.

Наприклад, "Біломорські візерунки", "Палех". Найменування місця походження реєструються як товарні знаки.

Гудвіл - це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку.



1.2 Класифікація об'єктів інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність - це права на результати розумової діяльності людини, які є об'єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися, а також розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

На рис. наведена класифікація об'єктів інтелектуальної власності, що визначені такими у Цивільному кодексі України.

Рис. 1.1 - Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності:

Для зручності всі об'єкти поділені на три групи:

- об'єкти промислової власності;

- нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності;

- об'єкти авторського права і суміжних прав.

Зміст кожної з цих груп розкрито в наступних пунктах.

Об'єкти промислової власності.

До цієї групи входять наступні об'єкти:

Винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне зазначення - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора. Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкту. Але, на відміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності:

До цієї групи входять наступні об'єкти:

Сорт рослин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми.

Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціальне доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект. Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу. Раціоналізаторською пропозицією е визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єкти авторського права і суміжних прав.

Ці об'єкти права інтелектуальної власності, у свою чергу, поділяються на дві групи - власне об'єкти авторського права: твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) і об'єкти, суміжні з авторськими правами, до яких відносяться виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності, наведений на рис. 1, не є вичерпним. З розвитком людської цивілізації будуть з'являтися все нові й нові об'єкти права інтелектуальної власності, насамперед у галузі інформаційних технологій, генної інженерії тощо.



2. Охорона та реалізація прав власності міжнародна кондитерська корпорація «Roshen»

Рис. 2.1:

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Міжнародна Кондитерська Корпорація Roshen - лідер національного ринку кондитерських виробів.

Під власним «солодким знаком якості» Roshen виробляє до 200 високоякісних кондитерських виробів (шоколадні і желейні цукерки, карамель, шоколад, печиво, вафлі, бісквітні рулети і торти). Загальний обсяг виробництва продукції досягає 400тисяч тон на рік.

До складу Корпорації входять 4-и українські фабрики (Київська, Вінницька, Маріупольська і Кременчуцька), дві виробничі площадки Липецької кондитерської фабрики «Ликонф» (Росія), Клайпедська кондитерська фабрика (Литва), а також масло молочний комбінат «Бершадьмолоко» та «Літинський племзавод», які забезпечують фабрики корпорації натуральною високоякісною сировиною.



Рис. 2.2:

Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса - найбільша кондитерська фабрика Києва, підрозділ кондитерської корпорації «Рошен». Заснована у 1995 р.

Основні види продукції:

- какао, шоколад та цукристі кондитерські вироби;

- печиво, пироги і тістечка тривалого зберігання;

- хліб та хлібобулочні вироби.

Корпорація Roshen встановила на фабриці сучасне європейське обладнання:

- комплекс швейцарського обладнання для виробництва шоколадних мас;

- відливи та пакування німецької лінії для виробництва плиточного шоколаду;

- італійську лінію з виробництва шоколадних плиток із начинкою (шоколадних батончиків);

- автоматизований комплекс німецького обладнання з виробництва цукерок із рідкими начинки, з вишнею та без;

- італійські лінії виробництва шоколадних цукерок із різними видами начинко: кремовою, з цілим та подрібненим горіхом чи без нього, хрусткими шариками та ін.;

- німецько-італійські лінії з виробництва шоколадних цукерок із різними видами начинки методом «One-Shot» та «Triple-Shot»;

- італійську лінію з виробництва двошарового печива із кремовою начинкою.

Окремої уваги заслуговує модернізоване виробництво цукерок «Вечірній Київ», а також легендарних «Київських тортів», які давно вже є візиткою Києва і корпорації Roshen. Завдяки інвестиціям, виділеним протягом 2002-2009 рр. на розширення і модернізацію торгового виробництва, їх випуск було доведено до 25 тон на добу.

Для покращення умов зберігання сировини та готової продукції, для оптимізації поставок продукції та мінімізації затримок продукції на складі - Корпорація ввела в експлуатацію власний логістичний центр.

Київська кондитерська фабрика Roshen сертифікована відповідно до міжнародних стандартів якості ISO 9001:2000 та 22000:2005 та спеціалізується на виробництві шоколадної продукції (шоколадних цукерок, шоколаду) та бісквітної продукції. На сьогодні асортимент підприємства нараховує більше 100 найменувань кондитерських виробів, серед яких - шоколад, цукерки, торти, печиво, мармелад.

Всі кондитерські фабрики корпорації Roshen забезпечені обладнанням для моніторингу контролю якості продукції та відповідних досліджень.

Розробкою технологій та запуском високоякісних кондитерських виробів займаються спеціалісти, які пройшли атестацію та навчання у спеціалізованих іноземних центрах.



Рис. 2.3:

Рис. 2.4:

Представлені на ринку кондитерські вироби виготовлені за найсучаснішими технологіями. Експлуатація сучасного високовиробничого обладнання, чітке дотримання технології виробництва, використання включно високоякісної сировини та матеріалів, що застосовуються при виробництві кондитерських виробів є запорукою головних переваг продукції Roshen. Корпорація Roshen відзначена премією за виробництво якісної продукції з використанням високоякісної сировини та матеріалів. Підсумки відбору професійних премій Business Olimp Awards за результатами 2011 року проводились у першому кварталі поточного року. Лауреатів оцінювала Експертна рада премій, до якої входять голови близько 30 професійних асоціацій, таких як Торгово-промислова палата, Українська спілка малих та середніх підприємств, Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України, НАКСУ, Асоціація міжнародних експедиторів України, Асоціація українських автовиробників, Асоціація франчайзингу та інші. Премії Business Olimp Awards засновані у 2005 році за ініціативи професійних асоціацій з метою відзначати та заохочувати найбільш вагомі та значущі економічні проекти, ноу-хау, продукти, програми, інновації, а також людей, які зробили значні внески у розвиток української економіки.

2.2 Поняття та охорона прав власності

Поняття та охорона права власності. Нематеріальні ресурси, як і решта ресурсів, що застосовуються в діяльності підприємства, мають бути створені або придбані підприємством. Водночас нематеріальні ресурси відрізняються від матеріальних певними характеристиками, пов'язаними з їхньою природою і способами практичного використання. Наприклад, нові знання як результат творчої діяльності людини, по суті, є суспільним благом і ними може користуватися не лише якийсь один суб'єкт господарювання, а й решта. Виникає небезпека імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора. Отже, доступ до таких знань захищено правами, що самі по собі і є нематеріальними активами.

Якщо йдеться про нематеріальні активи рідкісні за своєю природою, то вони утворюються не в результаті вкладення коштів, а завдяки привласненню рідкісності (наприклад, права на користування природними ресурсами). Але і в цьому разі доступ до обмежених дефіцитних ресурсів також захищено відповідними правами.

Нематеріальні активи - це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання в господарській діяльності з отриманням доходу.

До складу нематеріальних активів включають:

1. права, що з'являються внаслідок володіння підприємством:

- патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

- свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця походження товару, фірмове найменування.

2. права, що виникають унаслідок володіння підприємством об'єктами авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп'ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем) та суміжних прав (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення);

3. права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, «ноу-хау», комерційних таємниць тощо);

4. права на користування земельними ділянками та природними ресурсами, монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

5. монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

6. організаційні витрати на створення підприємства;

7. права, що з'являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Принцип юридичного захисту об'єктів інтелектуальної власності досить простий: забороняється використання нематеріальних активі в без дозволу їхнього власника, або їхня підробка.

Проте форми правового захисту дуже різняться між собою залежно від типу активів.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами. Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності. Патент забезпечує його власнику:

- виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

- право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

- можливість передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, яка стає правонаступницею власника патенту;

- право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного договору;

- право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

У разі порушення прав патентовласника він може через суд примусово стягувати компенсацію збитків. Порушенням виключного права вважається несанкціоноване виготовлення, використання, пропозиція продажу, продаж або інше введення в господарський обіг товарів або їхніх компонентів, створених за технічним рішенням, на яке поширюється дія патенту. Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент,і не може виходити за межі її кордонів.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, зазначення походження товару та фірмового найменування здійснюється на підставі їхньої державної реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг (зазначення походження товару, фірмове найменування) видається свідоцтво, яке засвідчує його пріоритет. Свідоцтво на знак для товарів і послуг та на фірмове найменування забезпечує його власнику: виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд, право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника, право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Власник такого свідоцтва має також право проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

Правова охорона зазначення походження товару має певні особливості, які полягають у її колективному характері. Це означає, що власник свідоцтва на зазначення походження товару не має виключного права на його використання і не може давати дозволу іншим особам на його використання.

Такий дозвіл будь-якій іншій фізичній або юридичній особі, яка господарює на тій самій території і виробляє товари з тотожними властивостями, надає патентне відомство.

«Ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства. За розголошення інформації про «ноу-хау» та комерційні таємниці передбачається сувора (аж до кримінальної) відповідальність.

2.3 Реалізація права власності на нематеріальні ресурси

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій заінтересованій стороні.

Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди. Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода - це договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, «ноу-хау», товарні знаки тощо.

Передача права власності може бути застережена різними умовами щодо терміну та обсягу використання, повноти інформації, котра передається, тощо. Відповідно до цього існують кілька видів ліцензій…

Залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові. За добровільною ліцензією ліцензіар передає дозвіл використати об'єкт права ліцензіату на підставі договору, в якому регламентуються обов'язки кожної сторони, обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди.

Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного державного органу проти волі власника. У цьому разі розміри винагороди встановлює цей державний орган.

Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні й повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіарові право особистої експлуатації технічного рішення і можливість укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами. Виключна ліцензія передає ліцензіатові права виключного користування об'єктом ліцензії, але зберігає за ліцензіаром право користування технічним рішенням. Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Залежно від характеру об'єкта, який передається за договором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні. Об'єктом патентної ліцензії є технічне досягнення, захищене патентом. Умови ліцензійної угоди відносно обсягу прав і строку дії в цьому разі визначаються правилами, які регулюють експлуатацію патенту. Нині все більшого поширення набувають безпатентні ліцензії, об'єктом яких є не захищені патентами технічні досягнення, «ноу-хау», виробничий досвід тощо.

Ліцензійні угоди можуть передбачати комплексну передачу кількох патентів та пов'язаних з ними «ноу-хау». Така угода включає, як правило, надання ліцензіаром інженерно-консультаційних послуг щодо організації ліцензійного виробництва, а також супровідні поставки сировини, обладнання, комплектуючих. Нині до ліцензійної угоди все частіше включають зобов'язання ліцензіара надавати ліцензіату інформацію щодо вдосконалення ліцензійної технології протягом терміну дії угоди.

За використання об'єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. На практиці використовують кілька видів розрахунків за ліцензії. Найбільш поширено періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати. Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва або в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди називається паушальною виплатою.

Паушальний платіж є, по суті, фактичною ціною ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.

Розрахунки за ліцензії можуть також провадитись передачею ліцензіару частки цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата. Має місце і такий вид розрахунків, як зустрічна передача технічної документації, яка передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологічними знаннями, досвідом. На практиці часто трапляються різні комбінації названих форм винагороди (наприклад, за реалізації франчайзингових угод).



3. Аналіз ефективності використання нематеріальних ресурсів підприємства

3.1 Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів

У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Названа оцінка, зокрема, необхідна за таких обставин:

- приватизація або відчуження нематеріальних активів державою;

- включення об'єктів інтелектуальної власності до статутного;

- фонду;

- визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділ організацій;

- оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства;

- розв'язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об'єкти інтелектуальної власності;

- здійснення фінансової звітності підприємств;

- оцінка застави під отримуваний кредит;

- визначення збитків від порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності;

- організація франчайзингу тощо.

Специфіку нематеріальних активів як не уречевленої частини майна підприємства відображають особливості їхньої оцінки. Складність вартісної оцінки нематеріальних активів зумовлена:

- різноманітністю об'єктів інтелектуальної власності, кожний з яких за законом має бути оригінальним;

- різними способами їхньої появи на підприємстві;

- різними формами їхнього практичного використання на підприємстві;

- імовірнісним характером отриманих результатів вартісної оцінки.

Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості нематеріальних активів орієнтовано переважно на міжнародні стандарти оцінки майна (МСО). Ці стандарти були розроблені Міжнародним комітетом зі стандартів оцінки майна (ТІЛУЯС) і набрали чинності з 1994 р.

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:

- обстеження нематеріальних активів;

- правова експертиза;

- з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;

- формування інформаційної бази для проведення оцінки;

- розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;

- підготовка звіту про оцінку.

На етапі обстеження нематеріальних активів необхідно пересвідчитися в наявності матеріальних носіїв, що є об'єктами обліку. Такими носіями можуть бути письмовий і (або) образотворчий опис, креслення, схеми,образотворчий опис, креслення, схеми, зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ, аудіо- та відеокасети, СВ-КОМ та інші носії об'єктів інтелектуальної власності. На етапі правової експертизи необхідно ідентифікувати права на об'єкти інтелектуальної власності, тобто пересвідчитися в наявності документів, що підтверджують законне володіння майновими правами (патенти, свідоцтва, ліцензійні договори, договори замовлення на створення об'єктів інтелектуальної власності, контракти або авторські ліцензійні договори тощо).

На третьому етапі залежно від мети оцінки, правової ситуації, інших факторів необхідно з'ясувати тип вартості, що визначається.

У вітчизняній практиці оцінки нематеріальних активів використовуються в основному два типи вартості: інвентарна та ринкова. Інвентарна використовується для інвентаризації, бухгалтерського обліку та постановки майна на баланс підприємства, а ринкова - для визначення розмірів платежів за комерційного використання майна. Методи оцінки вартості визначаються типом вартості, а також тим, для чого таку оцінку призначено і як планується використати її результати.

На четвертому етапі залежно від типу вартості й вибраного методу здійснюється формування відповідної інформаційної бази для проведення оцінки. Перелік необхідної інформації, зокрема, включає:

- характеристики об'єктів інтелектуальної власності або товарів, виготовлених з використанням таких об'єктів (технічні, споживчі, експлуатаційні та екологічні показники), за необхідності в порівнянні з аналогічними або конкуруючими;

- джерела отримання прибутків від використання об'єктів інтелектуальної власності (збільшення обсягів реалізації конкретних видів або всієї продукції, виготовленої з використанням об'єктів інтелектуальної власності, підвищення ціни залежно від якості продукції, економія у виробництві за використання об'єктів інтелектуальної власності, виручка від продажу (переуступлення) майнових прав або продажу ліцензій тощо);

- опис ринку об'єктів інтелектуальної власності (галузі й напрямки застосування об'єктів інтелектуальної власності за функціональними ознаками і (або) способом застосування, географія збуту, місткість ринку збуту тощо);

- витрати, пов'язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності (на придбання майнових прав, на використання у виробництві й організації випуску товарів, на правову та інші види охорони, на страхування ризиків здійснення проектів із використанням об'єктів інтелектуальної власності тощо);

- собівартість і ціна одиниці товару з використанням об'єктів інтелектуальної власності;

- ризики, що пов'язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності;

- чистий прибуток від використання об'єктів інтелектуальної власності.

Звіт (або акт) про оцінку вартості нематеріальних активів - це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами оцінки і містить:

- вступ, що в ньому викладено мету оцінки, підстави для проведення оцінки, відомості про оцінювача, зазначено дату оцінки;

- опис об'єктів інтелектуальної власності, що оцінюються, відомості щодо їхньої правової охорони, дані про строки, регіони та сфери дії прав;

- характеристику видів вартості конкретних об'єктів інтелектуальної власності;

- обґрунтування методу оцінки;

- аналіз зібраної інформації з посиланням на джерела її отримання, повний розрахунок оцінки вартості нематеріальних активів, а також обмеження щодо застосування отриманого результату, інші потрібні відомості щодо оцінки.

За визначення вартості окремих об'єктів інтелектуальної власності та нематеріальних активів в цілому, так само, як і в процесі оцінки іншого майна підприємства, відповідно до міжнародних стандартів оцінки використовують три основні підходи: витратний, прибутковий (дохідний), ринковий. У межах кожного з цих підходів, у свою чергу, можна виділити кілька конкретних методів оцінки вартості нематеріальних активів. Дуже поширеним на практиці є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів. Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років. При цьому увага звертається на величину таких витрат і термін створення активів. Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки:

- виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням або запровадженням об'єкта інтелектуальної власності;

- визначається нарахована величина амортизації об'єкта інтелектуальної власності;

- витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;

- вартість об'єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.

Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживної вартості.

Найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів є метод відновної вартості. Відновна вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Звичайно, розрахунки таких витрат мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, комплектуючі вироби та на середньогалузеву вартість робочої сили відповідної кваліфікації.

Прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, що економічна цінність конкретного активу на поточний момент обумовлена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу в майбутньому. Інакше кажучи, вартість об'єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому. Прибутковий підхід реалізується за допомогою методів: капіталізації прибутків, дисконтування майбутніх грошових прибутків, залишкових прибутків.

Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів:

- виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив;

- визначення ставки капіталізації чистого прибутку;

- розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.

Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:

- визначення ставки дисконтування;

- оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об'єкта;

- розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків, додавання до отриманого результату вартості об'єкта інтелектуальної;

- власності, приведеної до поточного періоду.

Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті. Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку. За використання методу порівняльного аналізу продажу:

- збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічних об'єктів інтелектуальної власності;

- визначають перелік показників, за якими порівнюють об'єкти інтелектуальної власності;

- коригують фактичні ціни угод щодо об'єктів інтелектуальної власності з урахуванням значень показників порівняння;

- визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реальними угодами.

Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. Насправді ж цю частину підприємство залишає в себе. Цю частину виручки і вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків, сформованих на підставі цього прибутку, беруть за ринкову вартість оцінюваного активу.

Нематеріальні активи підприємства також підлягають амортизації. Норму амортизаційних відрахувань установлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів. Стосовно нематеріальних активів, щодо яких неможливо встановити період використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10%. За своєю сутністю об'єкти інтелектуальної власності не мають не уречевленої форми, тому їхня вартість не визначається з використанням традиційних показників, що застосовуються при здійсненні оцінки матеріальних об'єктів. Світовий досвід показує, що питання адекватної ціни складне як практично, так і теоретично.

Ймовірність та суб'єктивність у такій оцінці очевидна, що потребує залучення до розрахунку вартості інтелектуальних об'єктів більш удосконаленого методичного інструментарію.

При цьому слід зазначити, що розрахунки вартості об'єктів інтелектуальної власності здійснюються для певних цілей і не можуть бути використані для інших.

Методика оцінки вартості інтелектуальної власності розробляється для відповідного об'єкта під конкретного замовника, оскільки потреба у такій оцінці виникає, як правило, у зв'язку з відчуженням відповідних виключних або невиключних прав.

З прийняттям Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначені правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання їхніх результатів.

Законом передбачено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їхньої вартості на дату оцінки за процедурою, яка передбачена в положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, що розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Оцінка інтелектуального майна проводиться на підставі договору між суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Договір на проведення оцінки інтелектуального майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.

Істотними умовами договору на проведення оцінки інтелектуального майна є:

- зазначення інтелектуального майна, що підлягає оцінці;

- мета, за якою проводиться оцінка;

- вид вартості майна, що підлягає визначенню;

- дата оцінки;

- строк виконання робіт з оцінки майна, розмір і порядок оплати робіт, права та обов'язки сторін договору;

- умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання;

- відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

Акт оцінювання інтелектуального майна - це документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Після аналізу всіх даних про інтелектуальну власність, яку потрібно оцінити, і узгодження показників вартості, отриманих із застосуванням усіх трьох названих підходів, здійснюють остаточний розрахунок вартості оцінюваного об'єкта.

3.2 Ефективність використання нематеріальних ресурсів

Ефект від використання нематеріального активу виражається в загальних результатах господарської діяльності - в зниженні витрат на виробництво, збільшенні обсягів збуту продукції, збільшення прибутку, підвищення платоспроможності та стійкості фінансового стану. Тому необхідно нарощувати темпи зростання віддачі капіталу, а це можливо в тому випадку, якщо динаміка темпів зростання виручки від реалізації продукції буде випереджати темпи зростання нематеріального активу.

Так як нематеріальні активи купуються з метою одержання економічного ефекту від їх використання в процесі виробництва, виконання робіт, надання послуг, то ефективність цих вкладень необхідно розглядати з точки зору підвищення прибутковості виробництва - за рівнем додаткового доходу на рубль вкладеного в нематеріального активу капіталу (рентабельність нематеріального активу).

Рентабельність нематеріального активу оцінюється за загальноприйнятою формулою:

RНА = Прибуток ч Середня за період вартість НА

Де:

RНА - рентабельність нематеріального активу.

Величина цього показника залежить від рентабельності продажів і фондовіддачі нематеріального активу за період.

З допомогою методів факторного моделювання можна перетворити вихідну модель прибутковості нематеріального активу:

RНА = Прибуток ч Обсяг продажів (виручка від реалізації продукції, робіт, послуг) Ч Обсяг продажів ч Середня вартість НА

Таким чином, прибутковість нематеріального активу може бути збільшена за рахунок підвищення рентабельності продажів і збільшення їх фондовіддачі.

Розрахунок економічного ефекту (Е) використання ліцензії період Т можна розрахувати за формулою:

Де:

Т - період використання ліцензії;

R - вартісна оцінка результату використання ліцензованої технології на рік t;

S - витрати, пов'язані з використанням ліцензованої технології на рік t;

Р - ставка дисконту (порівняння різночасових витрат).

Табл. - Показники ефективності нематеріальних активів:

Показник	Базовий рік	Звітний рік	Звітний рік, у% до базового року
Нематеріальні активи	4137	5868	141,8
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)	12145	18 946	156,0
Прибуток від реалізації	2230	3790	170,0
Дохідність нематеріальних активів	0,54	0,65	120,3
Фондовіддача нематеріальних активів	2,9	3,2	110,3
Рентабельність реалізації, %	18,4	20,0	108,7



Витрати, пов'язані з використанням ліцензій, складаються:

а) з патентів за право користування ліцензіями, здійснюваних у формі одноразових або періодичних фіксованих платежів, або платежів у формі відрахувань із прибутку або обсягу реалізації ліцензованої продукції;

б) поточних витрат на виробництво і збут ліцензованої продукції.

Кінцевий ефект використання нематеріальних активів відображається у загальних результатах господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні стійкості фінансового стану. Враховуючи це, основний принцип управління динамікою нематеріальних активів полягає у тому, що потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу. Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджати темпи зростання нематеріальних активів. Як видно з таблиці, показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді порівняно з попереднім покращились. Дохідність нематеріальних активів зросла на 20,3%. Основним чинником зростання дохідності є збільшення фондовіддачі нематеріальних активів і підвищення рентабельності реалізації. Кількісний вплив цих чинників можна визначити за допомогою прийому ланцюгових підстановок або будь-якого іншого відомого прийому факторного аналізу.

Слід зазначити, що ефективність нематеріального активу зростає при умови більш високих темпів зростання прибутку і виручки над темпами росту нематеріального активу.



Висновки

Нематеріальні активи - це господарські засоби, що не мають матеріально-речової структури,використовувані в господарський діяльності більше 12 місяців, що приносять дохід організації в майбутньому.

Для оцінки та аналізу нематеріальних активів розроблена система економічних показників, які характеризують стан досліджуваного об'єкта.

Аналізі оцінка нематеріального активу здійснюється:

- за видами;

- за джерелами надходжень;

- за термінами корисного використання;

- по ступенем престижності;

- за ступенем ліквідності та ризику вкладень капіталу в нематеріальні активи;

- за напрямками вибуття;

- за ступенем використання у виробництві та реалізації продукції.

В курсовій роботі був проведений аналіз і оцінка ефективності використання нематеріального активу на прикладі Міжнародна Кондитерська Корпорація Roshen.

На основі проведеного аналізу можна сказати, що нематеріальні активи є чинником підвищення ефективності діяльності організація, за допомогою них організація може отримати додатковий дохід, який в майбутньому може допомогти збільшити прибуток організації. Нематеріальні активи відрізняються від інших видів реального майна підприємства:

- від основних засобів - відсутністю матеріально-речової форми;

- від товарів - призначенням не для продажу;

- від виробничих запасів - тривалим терміном корисного використання (понад року);

- від монетарних активів - більш низькою ліквідністю, властивої всім поза оборотних активів.

Таким чином можна зробити висновки про те, що нематеріальні активи - найбільш перспективна і керована частина майна капітального характеру. За допомогою нарощування нематеріальних активів досягається ефект капіталізації майна компанії. немонетарний економічний амортизація

Нематеріальні активи являють собою безперечне конкурентну перевагу. Їх вартісна оцінка та відображення в обліку - прийнятний інструмент капіталізації, за допомогою якого можна формувати привабливий з маркетингової точки зору образ компанії.



Список використаної літератури

1. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 4-е вид. - К.: Каравела, 2007. - 584 с.

2. Шегда А.В. Економіка підприємства / За ред. - К.: Знання, 2006. - 614 с.

3. Шеремет О.О. «Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2005. - 196 с.

4. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. - К.: Знання, 2001. - 462 с.

5. Об'єкти інтелектуальної власності на підприємстві // Податки та бух. облік. - 2008. - №2 - Спецвипуск. - с. 6-108.

6. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.:КНЕУ, 2001. - 528 с.

7. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прийнятий Верховною Радою України 28.12.94.

8. Економіка підприємства: Підручник. - В 2 т. Т 1 / За редакцією С.Ф. Покропивного. - К.: Вид-во “Хвиля-Прес”.

9. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, прийнятий Верховною Радою України 15.12.93.

10. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”, прийнятий Верховною Радою України 15.12.93.

11. Офіційний сайт підприємства Roshen.

12. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2006. - 580 с.

13. С.Ф. Покропивний, Г.О. Швиданенко Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000.

14. Зозульов О. Бренд як нематеріальний актив у постіндустріальному суспільстві // Економіка України. - 2008 - №3 - с. 4-11.

...