Показники розвитку національної економіки
Важливість показників платіжного балансу країни та заходи держави щодо усунення його диспропорції. Особливості економічної свободи економічних суб'єктів. Значення екологічного потенціалу в світовому масштабі: методи обчислення, основні показники.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.04.2014 |
| Размер файла | 52,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ І. Сутність та важливість показників платіжного балансу країни та заходи щодо усунення його диспропорцій
- Розділ ІІ. Сутність економічної свободи економічних суб'єктів
- Розділ ІІІ. Значення екологічного потенціалу у світовому масштабі
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
У даній контрольній роботі розглядають ся таких 3 питання:
сутність та важливість показників платіжного балансу країни та заходи держави щодо усунення його диспропорції;
сутність економічної свободи економічних суб'єктів;
значення екологічного потенціалу в світовому масштабі.
У першому питанні розкривається зміст, складові платіжного балансу та їх важливість. Також розглядались основні засоби, які допомагають ліквідувати дисбаланс платіжного балансу.
У другому питанні розкривається сутність економічної свободи різних економічних суб'єктів, її основних складових, а також види та інші поняття, які пов'язані з економічною свободою.
У третьому питанні значення екологічного потенціалу. Також відображенні методи обчислення, наведенні показники, що впливають чи відносяться до екологічного потенціалу.
Розділ І. Сутність та важливість показників платіжного балансу країни та заходи щодо усунення його диспропорцій
Незалежно від того, у якій формі відбувається економічне міжнародне співробітництво - по лінії зовнішньої торгівлі, капіталовкладень, надання і погашення кредитів, надання різноманітних послуг, воно має вартісний вираз. Тим самим створюється об'єктивна основа для вираження позиції даної країни в системі міжнародних економічних відносин у формі зведених вартісних балансів, найважливішим із яких є платіжний баланс
Платіжний баланс (balance of payments) - статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни за певний проміжок часу.
Платіжний баланс виражає всю складну сукупність економічних відносин країни з іншим світом. Характер цих відносин залежить як від розвитку економіки даної країни, так і від змін, що відбуваються в економіці інших країн і на світовому ринку. Уміння вчасно помітити ці зміни ще на стадії їх формування за окремими конкретними показниками платіжного балансу дає змогу створити найбільш повну картину майбутнього розвитку економіки даної країни.
Основні принципи і категорії побудови платіжного балансу:
1. Система подвійного запису (double entry system) - бухгалтерська балансова тотожність; кожна операція, яка в ній відображається, повинна бути представлена двома записами, які мають однаковий вартісний вираз.
2. Економічна територія країни (economic territory of a country) - географічна територія, що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, в межах котрої можуть вільно пересуватись робоча сила, товари і капітал.
3. Резиденти-нерезиденти (residents-nonresidents) - резидентом вважається домашнє господарство або юридичні особи (корпорація, відділення зарубіжних фірм, некомерційні організації, органи державного управління), які знаходяться в країні більше року і мають в ній центр свого економічного інтересу.
4. Ринкова ціна (market price) - сума грошей, яку покупець готовий добровільно заплатити за товар, що купує у продавця, готового, в свою чергу, добровільно продати йому цей товар. Тобто це ціна, за якою укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем.
5. Час реєстрації (time of registration) - час подвійного запису кожної операції в платіжному балансі, це момент, коли економічні цінності створюються, перетворюються, обмінюються, передаються або ліквідуються. Якщо момент переходу права власності неочевидний, то ним вважається момент відповідного бухгалтерського запису в обліку покупця і продавця.
6. Розрахункова одиниця (accounting unit) - при підготовці платіжного балансу країни повинні використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується ними у внутрішніх розрахунках і обліку. Для перерахунку даних в долари рекомендується застосовувати курс національної валюти до долара, який фактично діяв на дату укладання платіжного балансу.
Джерела інформації про платіжний баланс
1. Митна статистика - угоди з товарами, зареєстрованими митними органами.
2. Статистика грошового сектора - дані про іноземні активи і пасиви банківської системи.
3. Статистика зовнішнього боргу - дані про запаси, потоки і виплати по державному і приватному зовнішньому боргу резидентів нерезидентам.
4. Статистичні огляди - дані про міжнародну торгівлю послугами, трудові доходи, перекази мігрантів, які носять переважно оціночний характер, оскільки збираються через опитування туристичних компаній, готелів, міграційних бюро тощо.
5. Статистика операцій з іноземною валютою.
Принципи класифікації операцій платіжного балансу
Стандартний платіжний баланс складається з двох розділів:
1. Рахунок поточних операцій відображає міжнародний рух реальних матеріальних цінностей (насамперед товарів і послуг).
2. Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій відображає джерела фінансування руху реальних матеріальних цінностей.
В аналітичних цілях всі статті платіжного балансу діляться на статті, які знаходяться "над рискою” ("above the line”) і показують рух матеріальних цінностей і весь рух капіталу за винятком зміни міжнародних резервів та статті, які знаходяться "під рискою” ("below the line”), які включають тільки зміни запасів міжнародних резервів уряду і центрального банку.
Специфічною статтею платіжного балансу є
Чисті пропуски і помилки (net errors and omissions) - стаття платіжного балансу, що відображає пропуски платежів, які з певних причин не були записані в інших статтях платіжного балансу, і помилки, що з'явились в записах окремих платежів.
Рахунок поточних операцій
Рахунок поточних операцій (current account balance) - ключове поняття міжнародної економіки, що показує, з одного боку, результат взаємодії країни з рештою світу за певний проміжок часу, а з іншого - баланс внутрішніх інвестицій і заощаджень.
Товари (goods) - група статей платіжного балансу, яка підсумовує на базі FOB за ринковими цінами експорт та імпорт звичайних товарів, товарів для подальшої переробки, ремонт товарів, придбання товарів у портах транспортними організаціями і немонетарного золота.
Послуги (services) - група статей рахунку поточних операцій платіжного балансу, яка включає транспортні послуги, поїздки і ряд інших послуг (зв'язок, будівництво, страхування, комп'ютерні і особисті послуги тощо), що надаються резидентами нерезидентам і навпаки.
Доходи (income) - група статей рахунку поточних операцій платіжного балансу, що поєднує платежі між резидентами і нерезидентами, пов'язані з оплатою праці нерезидентів, і операції, пов'язані з доходами на інвестиції.
Трансферти поточні (current transfers) - трансферти, які не означають передачу права власності на основний капітал, не пов'язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредитором.
Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій
Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій (capital and financial account balance) - група статей платіжного балансу, що фіксує міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансується експорт та імпорт товарів і послуг.
Структурно цей рахунок включає дві основні категорії:
1. Рахунок операцій з капіталом - групу статей платіжного балансу, які фіксують капітальні трансферти і придбання/продаж не виготовлених не фінансових активів.
2. Фінансовий рахунок - група статей платіжного балансу, які охоплюють всі операції, в результаті яких відбувається перехід права власності на зовнішні фінансові активи і зобов'язання даної країни.
Капітальні трансферти (capital transfers) - трансферти, що поєднують передачу прав власності на основний капітал, пов'язані з придбанням або використанням основного капіталу або передбачають анулювання боргу кредитором.
Інвестиції:
прямі (direct investment) - група статей фінансового рахунку платіжного балансу, що відображає стійкий вплив з боку інституційної одиниці - резидента одної економіки (прямого інвестора) на інституційну одиницю - резидента іншої економіки (підприємства прямого інвестування).
портфельні (portfolio investment) - група статей платіжного балансу, що показує взаємовідносини між резидентами і нерезидентами у зв'язку з торгівлею фінансовими інструментами, і які не дають права контролю над об'єктом інвестицій.
платіжний баланс екологічний потенціал
інші (other investments) - всі інші міжнародні інвестиції, які не враховані в прямі і портфельні інвестиції.
Фінансування платіжного балансу
Резервні активи (reserve assets) - міжнародні високоліквідні активи країни, котрі знаходяться під контролем її грошової влади або уряду і в будь-який момент можуть бути використані ними для фінансування дефіциту платіжного балансу і регулювання курсу національної валюти:
монетарне золото - золото проби не менше 995/1000, що знаходиться в сховищі ЦБ або уряду, котре в будь-який момент може бути продане за іноземну валюту на світовому ринку або міжнародним організаціям;
спеціальні права запозичення (СДР.) - резервний актив, що випускає МВФ, і який розподіляється між країнами-членами у відповідності з їх квотами і може бути використаний для отримання кредитів і здійснення платежів;
резервна позиція в МВФ - сума резервного траншу (частки) країни в МВФ і боргу з боку МВФ;
валютні активи - звичайно найбільш значуща частина міжнародних активів, що складається з вимог до нерезидентів у формі іноземної валюти, банківських депозитів, урядових цінних паперів, інших цінних паперів, фінансових дериватів, акцій приватних підприємств і вимог, що виникають в результаті угод між національними і іноземними ЦБ, а також урядовими органами;
інші вимоги - залишкова категорія, яка включає всі решта вимог в іноземній валюті або цінних паперах, які можуть бути включені у визначення міжнародних активів центрального банку.
Виключне фінансування (exceptional financing) - операції, які проводить країна, що має проблеми з фінансуванням від'ємного сальдо платіжного балансу, по узгодженню і при підтримці її зарубіжних партнерів з метою зменшення цього сальдо до рівня, котрий може бути профінансований традиційними методами.
Платіжний баланс прямо і зворотно пов'язаний з процесом відтворення. З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з другого, - впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.
На стан платіжного балансу впливають такі фактори:
1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
2. Циклічні коливання економіки.
3. Зростання закордонних державних витрат, пов'язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.
4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
5. Зміни в міжнародній торгівлі.
6. Вплив валютно-фінансових факторів.
7. Негативний вплив інфляції.
8. Торговельно-політична дискримінація певних країн.
9. Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи.
Платіжний баланс не може залишатися в стані дисбалансу протягом невизначеного часу. Тому поява досить стійкого платіжного дефіциту змушує уряд країни здійснювати інтервенцію в економіку. Масштаби, час та інструменти такої інтервенції залежать від величини дефіциту та його характеру.
У короткотерміновому плані країна може компенсувати дефіцит платіжного балансу за рахунок офіційних резервів. Це найбільш простий шлях. Якщо ж резервів недостатньо або через певні умови уряд не хоче користуватися ними, тоді досягти рівноваги платіжного балансу можна за рахунок залучення короткотермінового капіталу в Україну. Ситуація ускладнюється тоді, коли дефіцит платіжного балансу не можна подолати за рахунок використання зовнішніх джерел фінансових коштів. У цьому випадку уряд може вдатися до одного з таких засобів:
1) провести дефляційну політику, спрямовану на зменшення цін та доходів порівняно з іншими країнами;
2) девальвувати національну валюту;
3) запровадити валютний контроль та обмеження на валютні операції.
Перші два шляхи реалізуються на суто ринкових засадах через зміни в таких економічних параметрах, як доходи, ціни, валютні курси, пропозиція грошей, відсоткові ставки, тощо. Але це зовсім не означає, що держава не вживає певних заходів: навпаки, ефективність відновлення рівноваги платіжного балансу на ринкових засадах залежить від урядової фіскальної та грошово-кредитної політики, спрямованої на посилення урівноважуючих сил ринку. У протилежному випадку урядова політика вступатиме в суперечність з дією ринкового механізму, посилюючи тим самим дефіцит платіжного балансу. Неринкові методи відновлення рівноваги платіжного балансу полягають у запровадженні державного регулювання економічних процесів, яке по суті заміщує дію ринкового механізму. Таке відновлення не можна вважати повноцінним, оскільки хоча симптоми нерівноваги й усуваються, проте глибинні причини дефіциту не зникають, а нерівновага просто набуває прихованої форми. Така ситуація складається внаслідок широкого використання імпортних квот та валютних обмежень, інших заходів реструктивного характеру.
Ринкове відновлення рівноваги може здійснюватися двома шляхами залежно від режиму валютного курсу. Якщо запроваджується фіксований валютний курс (тією чи іншою формою), то відновлення рівноваги відбувається безпосередньо за позиціями платіжного балансу. За плаваючого валютного курсу рівновага відновлюється на валютному ринку, а валютний курс змінюється доти, доки не вирівнюються попит і пропозиція іноземної валюти в межах поточних і довгострокових капітальних трансфертів. У цьому зв'язку слід зазначити, що в економічній теорії сформульовано п'ять можливих шляхів досягнення рівноваги платіжного балансу.
Розділ ІІ. Сутність економічної свободи економічних суб'єктів
У контексті побудови демократичної національної економіки достатньо уваги повинно приділятися економічному порядку та економічній свободі, що є конкретними формами прояву економічної демократії.
Під економічною свободою маються на увазі форми і варіанти економічної поведінки підприємств, сім'ї, окремих громадян у виборі сфери застосування своїх здібностей, знань, професійних навичок, способів розподілу доходів, споживання матеріальних і духовних благ; реалізується на базі державних законодавчих норм; невід'ємна від економічної відповідальності громадян.
Основою економічної свободи є:
· плюралізм форм власності, зокрема існування приватної, колективної, державної, інтегрованої власності та їх різновидів;
· наявність політичної свободи;
· досконале законодавство, зорієнтоване на права людини;
· економічний прогрес;
· відсутність значної кількості безробітних тощо.
Економічна свобода економічних суб'єктів - це право привласнювати об'єкти власності, обирати сфери прикладання своїх знань, здібностей у межах різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання, а також способів придбання ресурсів, розподілу доходів, споживання благ тощо.
Основними економічними суб'єктами виступають домашні господарства, підприємства і держава (органи державного управління, державні установи).
Економічна свобода у межах домашнього господарства здійснюється відтворенням людських ресурсів, самостійним прийняттям рішень щодо споживання матеріальних і духовних благ, тому економічна свобода таких господарств конкретизується у свободі вибору споживачів. Переважна їх частина за ринкової економіки - наймані працівники. Економічна свобода споживачів полягає у можливості вільного вибору якісних товарів і послуг, засобів задоволення своїх потреб залежно від величини доходів та ін. Економічна свобода найманих працівників обмежується тим, що вони володіють лише власністю на свою робочу силу і позбавлені власності на інші фактори виробництва.
Економічна свобода підприємств реалізується у виборі різних організаційно-правових форм господарювання, використання ресурсів тощо. Вона проявляється також у виборі на власний розсуд і з урахуванням особливостей ринкової та економічної ситуації партнерів, з числа усіх суб'єктів економіки, та укладання таких форм контрактів, що найбільш повно дають можливості фірмі реалізувати цілі власного існування без обмеження прав і свобод інших суб'єктів господарювання.
Економічна свобода виробника полягає у можливості вибору виду господарської діяльності, структури й обсягів виробництва, умов реалізації, цін на продукцію та розподілу прибутку. Водночас така економічна свобода повинна органічно поєднуватися з економічною відповідальністю, тобто зобов'язанням виробника відповідати за якість вироблених товарів і наданих послуг, за дотримання чинного законодавства, за виконання договорів, за заподіяні збитки іншим суб'єктам економічної діяльності тощо.
Економічна свобода держави означає можливість формувати свою економічну політику, втілювати її в життя, виконувати основні функції, продиктовані інтересами нації, а не окремих соціальних класів і груп. Таку політику певною мірою можуть здійснювати лише наймогутніші країни світу. Економічною основою свободи в сучасних умовах є оптимальне поєднання приватної, колективної та державної власності. Нині без значної частки державної власності (на засоби виробництва, частку національного доходу тощо) не може бути реалізована економічна свобода держави, без якої неможливе існування самої економічної системи, а отже, й приватної власності.
Економічна свобода і свобода економічного вибору не означають економічної анархії та авантюризму. Вони обмежені нормами чинного законодавства, етики, моралі тощо.
Одним з показників, який визначає суспільно-економічний статус країни, формує об'єктивний імідж країни у світі є, власне, індекс економічної свободи - агрегований показник, що характеризує ступінь державного регулятивного впливу та враховує:
· торговельну політику;
· податкове навантаження на економіку;
· частку державної власності;
· захист прав власності;
· стан банківської та фінансової сфери;
· вплив тіньового сектору економіки та інше.
Розділ ІІІ. Значення екологічного потенціалу у світовому масштабі
В енциклопедичному созологічному словникові польської Академії наук є три визначення поняття потенціалу:
1) біотичний потенціал - це здатність популяцій, видів, організмів до виживання, визначена за показником співвідношення народжуваності та смертності;
2) екологічний потенціал - потенціал середовища;
3) потенціал середовища - придатність для господарського використання.
Ідея екологічного потенціалу з чітким визначенням сутності поняття та сфери його використання, а також пов'язаних з ним похідних і допоміжних понять, може бути суттєвою як для розкриття сутності сучасних антропогенних змін у структурно-функціональній організації екосистем, так і для обґрунтування напрямів господарської діяльності, спрямованої на ефективне використання цього потенціалу. Отже, екологічний потенціал - сукупність речовинно-енергетичних ресурсів та властивостей екосистем, що забезпечують її максимально можливі структурно-функціональні параметри (енергетичні, організаційні, біогеохімічні, водотрансформаційні, середовищні) та корисні функції (захисні, продукційні, рекреаційні, редукційні, ресурсні, естетичні), котрі може використовувати людина.
Екологічний потенціал - це придатність середовища для існування людей, можливість забезпечення населення необхідними харчовими продуктами, умовами праці, відпочинку і лікування. Природні фактори створюють обов'язкове і загальне природне екологічне тло, забезпечують потреби людського організму в необхідних умовах існування (тепло, повітря, світло, вода, їжа тощо). У багатьох випадках саме природні фактори відіграють важливу роль у формуванні життєвого середовища людини і створюють екстремальні екологічні ситуації (землетруси, повені, селеві потоки, лавини тощо).
У структурі екологічного потенціалу природного середовища одне з важливих місць займає клімат, насамперед, тепло - і вологозабезпеченість. Вони мають не тільки універсальне і безпосереднє екологічне значення, а й визначають територіальну диференціацію багатьох інших екологічних показників, у тому числі біохімічних і біологічних. Від них залежить біологічна продуктивність, характер рослинності (зокрема, наявність або відсутність лісів), поширення захворювань та ін.
Особлива група показників пов'язана з водозабезпеченістю. Важливо враховувати не тільки достатність питної води, а й її якість - рівень мінералізації, хімізації та бактеріологічний склад. У зв'язку з цим важливе значення мають біохімічні умови, тобто нестача або надлишок у природному середовищі (в тому числі у воді й ґрунтах) таких важливих для життєзабезпечення хімічних елементів, як йод, фтор, кальцій, мідь, кобальт та ін.
Досить велику екологічну роль для людини відіграють такі біотичні компоненти ландшафту, як рослинність, тваринний світ, мікроорганізми. Виняткове значення має природний рослинний покрив як джерело кисню, засобів харчування, фітонцидів, лікарських засобів та його оздоровче, рекреаційне і естетичне значення. Серед рослин є також чимало шкідливих для людини видів (отруйних, алергенів). Важливе оцінювання тваринного світу, в якому відомі численні переносники, збудники небезпечних захворювань людини, наприклад, кліщового енцефаліту, чуми, туляремії та ін. З метою визначення екологічного потенціалу важливе значення також мають повторюваність стихійних природних явищ та інших екстремальних природних умов, тобто санітарно-гігієнічні, медико-географічні, медико-екологічні та рекреаційні особливості природного середовища.
У процесі створення карти використано ті показники, що можуть характеризувати екологічний потенціал, а саме: загальносекторні типи природних ландшафтів (рівнинні та гірські), показники біологічної ефективності клімату (кількість днів із сприятливими погодними умовами), суми активних температур повітря, коефіцієнт зволоження території, річна сума опадів, біологічна продуктивність, несприятливі природно-антропогенні процеси.
Термін "екологічний потенціал" може використовуватися виключно для характеристики первинних (корінних, клімаксових, умовно клімаксових) екосистем. Але великі площі земної поверхні зайняті вторинними, зміненими людиною, штучно створеними і піонерними екосистемами; у зв'язку з цим з'являється потреба оцінювати також їхні потенціальні можливості та величини їх відхилень від екологічного потенціалу корінної екосистеми, на місці якої вони виникли та існують. Для цього запропоновано застосовувати поняття вторинний потенціал екосистеми. Звичайно, його речовинно-енергетичною основою завжди є екологічний потенціал екосистеми, на місці якої існує вторинна екосистема. Під сутністю терміна вторинний потенціал екосистеми слід розуміти сукупність її речовинно-енергетичних ресурсів та властивостей, сформованих під впливом господарської діяльності, що визначає сучасні структурно-функціональні параметри й корисні функції цієї екосистеми. Основними критеріями визначення екологічного та вторинного потенціалів екосистем є:
загальна біопродуктивність екосистеми і запаси в ній біотичної продукції як результат реалізації речовинно-енергетичного потенціалу певної ділянки земної поверхні та генетично зумовлених властивостей компонентів біогеоценозу - визначається за показниками кількості продукції на одиниці площі,
виробленої за одиницю часу;
загальна енерготрансформаційна (енергетична) здатність екосистеми визначається за показниками кількості енергії, накопиченої в екосистемі на одиниці площі за одиницю часу або кількості енергії, накопиченої на одиниці площі;
загальна водотрансформаційна здатність екосистеми встановлюється за показниками кількості опадів, трансформованих (тобто повернених в атмосферу шляхом фізичного та фізіологічного випаровування, перетворених у внутрішньо-ґрунтовий стік і запаси води в ґрунті) екосистемою на одиниці площі за одиницю часу.
У складі кожної екосистеми бере участь певна кількість популяцій рослин і тварин. З метою означення їх потенціальних можливостей (на відміну від екологічного потенціалу як властивості системи в цілому) застосовується термін "біотичний потенціал"*. Біотичний потенціал - це генетично зумовлена здатність організмів, видів, популяцій, структурних чи функціональних блоків екосистеми існувати в певному діапазоні екологічних умов та підтримувати структурно-функціональну організацію екосистеми, у складі якої вони перебувають.
Для структурних блоків екосистеми еталонним вважається такий стан (величина) біотичного потенціалу, що відповідає первинній екосистемі конкретної ділянки земної поверхні. Загалом екологічний потенціал можна розглядати як емерджентну сукупність біотичних потенціалів екосистеми, а саме: автотрофного (фітоценозу, популяцій рослин), консументного (різних груп і популяцій другого та наступних трофічних рівнів), редуцентного (трофічних груп безхребетних і мікроорганізмів) потенціалів загалом, або підпорядкованих їм структур (популяцій, трофічних груп та ін.) зокрема.
Відмінність між екологічним і вторинним потенціалами екосистеми свідчить, з одного боку, про рівень використання екологічного потенціалу вторинною екосистемою, а з іншого - про втрату або збільшення цього потенціалу під впливом антропогенного збурення (ерозії ґрунтів, унесення добрив тощо). Наприклад, якщо взяти екологічний потенціал за 1, то вторинний потенціал досліджуваної екосистеми може дорівнювати 0,7, тобто рівень використання першого становитиме 70 %, а його втрата - 30 %.
Отже, оцінювання екологічного і біотичного потенціалів кожної однорідної ділянки земної поверхні, кожної геоекосистеми має бути передумовою раціоналізації ведення лісового, сільського, рекреаційного, водного та інших галузей господарства. Ця робота набуває особливої актуальності у зв'язку з потребою реалізації програми сталого розвитку України.
Надзвичайна актуальність екологічного фактору зумовила появу в останнє десятиріччя еколого-географічного районування території. Широкий спектр комплексних геоекологічних проблем спричинює його тематичну різноманітність, серед якої дуже важливим є еколого-економічне районування території (ЕЕР), особливо таке, що орієнтоване на забезпечення екологічної безпеки населення. Основною таксономічною одиницею такого районування є еколого-економічний район, що характеризує результати взаємодії суспільства й природи. Головна ціль такого районування - знайти оптимальне співвідношення між діяльністю людини і природним середовищем у просторі й часі. Це дає можливість визначити території, для яких потрібні природоохоронні та відновлювальні заходи, раціональніше розміщення виробництва, а також установити екологічний стан конкретних регіонів тощо. Розрізняють такі види ЕЕР:
за ступенем впливу техногенних факторів на природне середовище;
за ступенем впливу несприятливих природних процесів і антропогенних факторів на природне середовище;
за ключовою еколого-економічною проблемою;
за еколого-економічним потенціалом.
Індекс екологічної стійкості
Перспективний напрям ЕЕР - районування за еколого-економічним потенціалом, що також ураховує природні й соціально-економічні особливості територій. Є глобальне й регіональне поняття еколого-економічного потенціалу (ЕЕР). У глобальному масштабі максимально допустима величина антропогенного навантаження на всю самоорганізовану сукупність природних систем - це та, що не призводить до незворотного руйнування структури цієї сукупності, до значних збоїв у виявленні системних законів і різкого погіршення динамічних характеристик систем. Таким чином, зберігається робоча надійність природних систем на локальному, регіональному і глобальному рівнях. Індикатором різкого переходу за межі експлуатаційних можливостей виступають різні форми спустелювання або інша деградація природних систем, виявами яких є складна екоситуація в регіонах. У регіональному аспекті - це антропогенне навантаження на територію, що не зумовлює збільшення зворотного негативного впливу природних систем на господарський розвиток, а також не погіршує стан здоров'я населення. Є третє трактування еколого-економічного потенціалу - теоретично доступні для використання ресурси і властивості екологічних систем усієї планети та її регіонів. На думку Н.Ф. Реймерса, поняття ЕЕП подібне за змістом до природно-ресурсного потенціалу (ПРП), але в першому випадку основна увага зосереджується на функціонуванні й збереженні природних систем загалом, а в іншому - на збереженні лише їх частини, тобто ПРП. ЕЕП не може оцінюватися економічно, адже в ньому містяться "невагомі цінності" природних умов. Однак ЕЕП має оцінюватися разом із природно-ресурсним потенціалом (якщо поняття природно-ресурсного потенціалу розглядати як головну складову ЕЕП) у процесі планування напрямів природоохоронних заходів та екологічного обмеження в розвитку господарства.
Названі вище поняття ЕЕП подібні до терміна екологічної ємності території, тобто такої максимальної кількості техногенного та антропогенного навантаження на середовище, яке воно може витримати без катастрофічних порушень. Потенціал - це внутрішня властивість, яку геоекосистема виконує або може виконати стосовно будь-якої соціально-економічної функції. Тому сутність поняття ЕЕП, на нашу думку, полягає у внутрішній можливості інтегральної геосистеми "суспільство - природа" забезпечувати виконання нею антропоекологічної, виробничої та інших соціально-економічних функцій.
Виробнича функція таких геосистем виявляється у забезпеченні промислового та сільськогосподарського виробництва енергетичними та природними ресурсами. Антропоекологічна функція інтегральних геосистем - це створення якісного навколишнього середовища для життєдіяльності населення. До інших соціально-економічних функцій належать естетична, заповідна, рекреаційна, селітебна тощо. Але головними серед них є виробнича та антропоекологічна.
Тому ПРП і антропоекологічний потенціал становлять основу ЕЕП території, що характеризує не вплив господарських систем на природне середовище, а екологічне становище складних територіальних утворень - еколого-економічних систем (EEC), що виникли у процесі взаємодії природних і господарських комплексів. У структурі EEC виокремлюють дві підсистеми - природну і господарську, кожна з яких складається з різноманітних компонентів й елементів. У межах цієї системи мають місце прямі та зворотні зв'язки, що створюють цілісність територіальної системи у вигляді екоситуації. Одночасно в межах цієї територіальної цілісності між природними й господарськими складовими є певні суперечності. Якщо для господарської системи ця взаємодія життєво необхідна, то для природних - вимушена. Посилення господарської системи за рахунок природної відбувається до певної межі, за якою остання починає руйнуватися, а разом із нею - вся еколого-економічна система. Деякий час така система може існувати за рахунок використання природних ресурсів інших регіонів, але без екологізації виробництва вона буде джерелом додаткового навантаження на природне середовище.
Саме тому основна функція EEC полягає у збереженні засобами керування динамічної рівноваги між природою та господарством. Ця рівновага може характеризуватися потенціалом EEC, перевищення якого небезпечне для функціонування таких систем. Це складна наукова проблема, що потребує теоретичного і методичного обґрунтування. З метою експериментального визначення величини потенціалу створено методику визначення ЕЕП.
На території з низьким і нижчим, ніж середнє значеннями ЕБП пропонується проводити комплекс обмежувальних заходів, тобто керувати взаємодією природних і соціально-економічних компонентів геосистем. Це керування охоплює три основні взаємопов'язані аспекти:
1) раціоналізацію природокористування;
2) екологізацію виробничої діяльності;
3) оптимізацію (або охорону) навколишнього середовища. В одних зонах розв'язання еколого-економічних проблем потребує уповільнення темпів зростання окремих виробництв, у других - суттєвої перебудови структури господарства, у третіх - розвитку системи локальних заходів з раціоналізації природокористування й охорони навколишнього середовища. Комплекс таких заходів на конкретних територіях визначають фахівці.
Отже, при еколого-економічному підході до територіальної організації суспільства з'являється можливість комплексного вирішення завдань подальшого розвитку суспільного виробництва і збереження природного середовища, що забезпечує цей розвиток. Основою еколого-економічного підходу до територіальної організації суспільства є еколого-економічне зонування або районування території. Його виконання - це тільки початок процесу вдосконалення територіальної організації суспільства, оскільки районування і зонування перебувають на початковому етапі становлення.
РОЗДІЛ IV. Задачі
1. Відомо, що ВВП дорівнює 170 млрд. грн., амортизація - 27 (15 млрд. грн., чисті податки - 13 млрд. грн., трансферти - 32 (21 млрд. грн., внески на соціальне страхування - 10 млрд. грн., податки на прибуток - 19 млрд. грн., нерозподілений прибуток - 57 млрд. грн., особисті податки - 11млрд. грн. За цими даними розрахувати: чистий внутрішній продукт, національний дохід, особистий дохід в розпорядженні.
Розв'язок:
ЧВП = ВВП-А = 171 - 12 = 159 млрд. грн.
НД = ЧВП-ЧНП = 159 млрд. грн.
ОД = НД - СоцСт - НП - П + ТР = 159 - 15 + 24 - 15 - 52 = 101 млрд. грн.
ВД = ОД - ОП = 101 - 12 = 89
2. Чисельність населення країни дорівнює 43 млн. осіб; 10 млн. - діти до 16 років, а також люди, які перебувають у тривалій ізоляції; 13 млн. осіб вибули зі складу робочої сили (пенсіонери, студенти, домогосподарки); 5 млн. - безробітні; 1 млн. осіб - працівники з неповним робочим днем, які шукають кращу роботу. Розрахуйте: чисельність робочої сили, рівень безробіття.
Розв'язок:
РС = населення - до 16 р. - пенсіонери = 26 - 2 - 4 = 20 млн. осіб
Рівень безробіття = безробітні/РС * 100% = 1/20 * 100% = 5%
Висновок
У першому питанні розглядалось питання платіжного балансу. Платіжний баланс виражає всю складну сукупність економічних відносин країни з іншим світом. Характер цих відносин залежить як від розвитку економіки даної країни, так і від змін, що відбуваються в економіці інших країн і на світовому ринку. Уміння вчасно помітити ці зміни ще на стадії їх формування за окремими конкретними показниками платіжного балансу дає змогу створити найбільш повну картину майбутнього розвитку економіки даної країни.
У другому питанні розкривалась суть економічної свободи. Економічна свобода держави означає можливість формувати свою економічну політику, втілювати її в життя, виконувати основні функції, продиктовані інтересами нації, а не окремих соціальних класів і груп. Таку політику певною мірою можуть здійснювати лише наймогутніші країни світу. Економічною основою свободи в сучасних умовах є оптимальне поєднання приватної, колективної та державної власності. Нині без значної частки державної власності (на засоби виробництва, частку національного доходу тощо) не може бути реалізована економічна свобода держави, без якої неможливе існування самої економічної системи, а отже, й приватної власності.
У третьому питанні йшлось про екологічний потенціалу у глобальному значенні. Екологічний потенціал - це придатність середовища для існування людей, можливість забезпечення населення необхідними харчовими продуктами, умовами праці, відпочинку і лікування. Природні фактори створюють обов'язкове і загальне природне екологічне тло, забезпечують потреби людського організму в необхідних умовах існування (тепло, повітря, світло, вода, їжа тощо). У багатьох випадках саме природні фактори відіграють важливу роль у формуванні життєвого середовища людини і створюють екстремальні екологічні ситуації (землетруси, повені, селеві потоки, лавини тощо).
Список використаної літератури
1. http://www.ebk.net.ua/Book/economics/soloninko_me/part16/1602. htm
2. http://pidruchniki. ws/12980108/ekologiya/ponyattya_ekologichnogo_ekologo-ekonomichnogo_potentsialiv
3. http://www.info-works.com.ua/all/ekologia/2.html
4.2 Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1. / Редкол.: …С.В. Мочерний (відп. ред. ) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія”, 2000. - 864 с.
5. http://www.nbuv.gov.ua/Portal // Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/2011_2/Vek5427. pdf
6. http://ntkstat.com.ua/jurnal/1.2012/SU_20121. pdf
7. http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category? cat_id=44464
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Загальна характеристика новітніх економічних показників: категорії, принципи, методи обчислення. Аналіз індексів людського розвитку, економічної свободи, рівня глобалізації економіки. Сутність економічних факторів, їх на показники рівня життя населення.
курсовая работа [507,2 K], добавлен 26.05.2014Поняття та склад потенціалу національної економіки. Відмінні риси природно-ресурсного, демографічного та трудового, науково-технічного, інформаційного, виробничого, екологічного, зовнішньоекономічного потенціалу. Показники економічного потенціалу країни.
презентация [2,4 M], добавлен 01.11.2012Показники національного багатства. Аналіз структури національного доходу. Рівень працересурсного потенціалу регіону. Природно-ресурсний, демографічний, науково-технічний потенціал національної економіки. Статистичний розрахунок прожиткового мінімуму.
практическая работа [50,9 K], добавлен 03.02.2011Економічний зміст і теорії платіжного балансу. Особливості структури та методики його складання. Аналіз сальдо платіжного балансу України за 2011–2012 рр. Основні методи його зрівноваження. Національне та міждержавне регулювання платіжного балансу.
курсовая работа [42,4 K], добавлен 08.02.2014Види та методи державного регулювання економіки. Основні поняття та показники зайнятості. Форми безробіття в Україні. Активна і адаптивна антиінфляційна політика. Фінанси, їх структура та рівні. Податки як інструмент перерозподілу національного доходу.
шпаргалка [113,2 K], добавлен 21.01.2011Регулювання національної економіки. Можливість країни в умовах ринкових відносин виробляти товари й послуги. Ефективність використання всіх економічних ресурсів і праці. Мобілізація внутрішніх чинників розвитку національної інноваційної системи.
реферат [20,0 K], добавлен 14.12.2011Національна економіка, її складові, основні результати функціонування. Характеристика економічного потенціалу України та показники його ефективного використання. Актуальні проблеми стратегічного розвитку національної економіки України в сучасних умовах.
курсовая работа [447,0 K], добавлен 17.11.2010Формування національної економіки та ринкових інститутів. Базисні інститути національної економіки. Закономірності та специфічні особливості національної першооснови світового простору. Зниження рівня невизначеності взаємодії економічних суб'єктів.
реферат [20,0 K], добавлен 04.11.2012Дослідження гідротехнічного і водогосподарського будівництва як галузі економіки і її розвиток в Україні. Основні виробничі і економічні характеристики споруд і об'єктів. Особливості ціноутворення в гідротехнічному і водогосподарському будівництві.
реферат [28,0 K], добавлен 18.12.2010Сутність та особливості національних економік країн, що розвиваються. Різні моделі економічного розвитку країн, що розвиваються. Аналіз основних економічних показників розвитку Бразилії. Проблеми розвитку національної економіки, удосконалення моделі ЕР.
курсовая работа [115,0 K], добавлен 20.04.2019Поняття національної економіки, її сутність і особливості. Елементи національної економіки, характеристика. Поняття валового національного продукту держави, методи його обрахування. Механізм попиту, пропозиції та цін в функціонуванні ринкової економіки.
лекция [15,7 K], добавлен 27.01.2009Сутність демографічного потенціалу, його роль, значення для розвитку економіки Вінницької області. Особливості формування в умовах посткризового розвитку економіки. Проблеми, пов'язані із демографічним потенціалом області, їх вирішення та перспективи.
курсовая работа [271,3 K], добавлен 05.12.2013Характер і оцінка впливу державного регулювання на розвиток національної економіки країни. Взаємозв’язок ефективного державного регулювання та сталого розвитку основних напрямів економічної й соціальної діяльності України, шляхи його моделювання.
статья [22,5 K], добавлен 14.08.2017Європейський соціально-економічний реформізм і національні економічні інтереси держави. Політика національної безпеки і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки. Неофіційний сектор національної економіки України та його негативні риси.
реферат [22,2 K], добавлен 17.03.2009Стан національної економіки України. Основні проблеми та шляхи їх подолання. Напрями формування систем керування економічними процесами. Досвід інших держав щодо розвитку національної економіки. Стратегії розвитку національної економіки України.
реферат [49,5 K], добавлен 28.03.2011Абсолютні характеристики варіації, їх значення у дослідженні та способи обчислення. Середні величини як узагальнюючі показники. Середнє лінійне відхилення в статистичній практиці. Система вартісних показників обсягу продукції. Коливання окремих значень.
контрольная работа [73,8 K], добавлен 26.01.2013Дослідження сфер вживання правил емуляції у структурі економічної політики України. Особливість подолання кризових явищ в національній економіці. Основні показники потенціалу людського капіталу країни. Характеристика структури експорту за 2015 рік.
статья [62,7 K], добавлен 11.09.2017Сутність економічної системи та регулювання економіки країни в системі господарського механізму. Економічне зростання як основа розвитку економіки країни. Кон’юнктурна політика державного регулювання економічних процесів в Україні та шляхи її реалізації.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 12.03.2011Оцінка сталого розвитку в просторі економічного, екологічного та соціального вимірів. Ступінь гармонізації сталого розвитку. Оптимальне використання обмежених ресурсів. Характеристика та індикатори екологічного виміру. Стабільність соціальних систем.
реферат [23,0 K], добавлен 30.05.2012Участь Казахстану в процесах міжнародної інтеграції і міграції, членство в міжнародних організаціях. Геополітичне положення, основні події в історії розвитку і становлення країни. Тенденція демографічного розвитку. Динаміка показників зовнішньої торгівлі.
курсовая работа [260,6 K], добавлен 04.05.2015
