Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія аграрних наук

Інститут аграрної економіки

УДК 336.502:348.141

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Організаційно-економічний механізм екологізації підприємницької діяльності

Спеціальність 08.06.02 - “Підприємництво, менеджмент та маркетинг”

Сорока Микола Петрович

Київ 2001

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасна державна політика у сфері підприємницької діяльності спрямовується на вирішення проблем економічного, соціального та екологічного характеру, що суттєво впливає на розвиток економіки аграрного сектора України.

В нинішніх умовах переходу до ринкових відносин значно підвищується роль землі як базису вкладання приватного капіталу підприємницьких структур, що вказує на пріоритетне значення екологізації підприємницької діяльності у суспільному виробництві. Адже організація виробництва передбачає насамперед застосування капіталу з метою придбання засобів виробництва та найму робочої сили.

Значний внесок у вирішення проблем розвитку підприємницької діяльності, менеджменту, маркетингу та раціонального природокористування внесли А.М.Алимов, В.Г.Андрійчук, І.К.Бистряков, П.П.Борщевський, П.Ф.Веденичев, В.Г.В'юн, В.Г.Герасимчук, П.І.Гайдуцький, М.Я.Дем'яненко, Д.С.Добряк, С.І.Дорогунцов, О.Л.Кашенко, Я.В.Коваль, В.І.Криворучко, О.В.Крисальний, І.І.Лукінов, М.Й.Малік, П.П.Маракулін, В.Я.Месель-Веселяк, В.В.Немченко, Л.Я.Новаковський, Я.Б.Олійник, О.М.Онищенко, М.М.Паламарчук, Б.Й.Пасхавер, Д.К.Прейгер, І.А.Розумний, П.Т.Саблук, В.Г.Сахаєв, А.М.Стельмащук, В.О.Точилін, В.М.Трегобчук, О.М.Третьяк, А.Н.Федорищева, М.М.Федоров, М.А.Хвесик, М.Г.Чумаченко, А.В.Чупіс, В.Я.Шевчук, Л.О.Шепотько, О.М.Шпичак, В.В.Юрчишин та інші.

Водночас проблема екологізації підприємницької діяльності в аграрному виробництві залишається недостатньо дослідженою. Поки що екологічний вплив на виробництво сільськогосподарської продукції не знайшов широкого висвітлення у вітчизняних економічних публікаціях, а зарубіжний досвід потребує грунтовної адаптації до умов господарювання в Україні. Тому розробка організаційно-економічного механізму екологізації підприємництва набуває актуальності як для розвитку аграрної економічної науки, так і для практики господарювання. Необхідність формування екологічно орієнтованих підприємницьких структур та розробка системи практичних заходів щодо екологічно збалансованого функціонування агропромислового виробництва в перехідний період до ринкових відносин зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її цільову спрямованість і логіко-структурну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведення досліджень є складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН, які виконувались по науково-технічній програмі на 1996-2000 роки: “Наукові основи аграрної політики трансформування агропромислового виробництва в ринкових умовах”, а також при виконанні бюджетних та госпдоговірних тем: “Розробка теорії розвитку навколишнього середовища як еволюційної системи: еколого-економічний аспект” (шифр 6/152); "Розробка фінансово-економічної стратегії розвитку АТ "АЗОТ", м. Рівне (№ ДР 0197U000532).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних положень та розробці сутності організаційно-економічного механізму екологізації підприємницької діяльності з опрацюванням практичних рекомендацій для сільськогосподарського виробництва.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

дослідити економічну сутність екологізації підприємницької діяльності;

здійснити аналіз екологічної ситуації в процесі функціонування організаційно-правових структур та обгрунтувати напрями формування економічної стратегії екологічного розвитку їх підприємницької діяльності;

розробити принципи, методологічні підходи та зміст щодо організаційно-економічного механізму екологізації підприємницької діяльності;

визначити регіональну соціально-економічну результативність екологізації підприємницької діяльності з обгрунтуванням інвестиційної привабливості екологічно орієнтованих підприємницьких структур;

опрацювати методичні рекомендації щодо сприяння практичного розвитку екологізації підприємницької діяльності.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є процес організаційно-економічної екологізації підприємницької діяльності. Об'єкт дослідження - підприємницькі структури багатоукладної економіки аграрної сфери Рівненської області.

Інформаційною базою дослідження послужили офіційні дані Державного комітету статистики України, матеріали Міністерства аграрної політики України, державних органів Рівненської області

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії. У процесі дослідження використовувалися такі методи: статистико-економічний, розрахунково-конструктивний, монографічний, графічний. Обробка даних здійснювалась з використанням сучасних комп'ютерних програм.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш істотними результатами дослідження, які мають наукову новизну, є:

уточнення поняття та визначення економічної сутності екологізації підприємницької діяльності;

опрацювання напрямів соціально-економічної стратегії екологізації підприємництва;

розробка організаційно-економічного механізму, принципів, критеріїв та алгоритму екологізації підприємницької діяльності;

обгрунтування науково-практичних засад інвестиційної привабливості екологізації підприємницьких структур в аграрній сфері економіки;

розробка методичних рекомендацій сприянню розвитку екологізації підприємницької діяльності в регіоні.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати є вагомим підґрунтям для подальших економічних досліджень, розвитку і конкретизації теоретичних узагальнень, обґрунтування рішень, які приймаються щодо удосконалення господарського механізму та аграрної політики держави. Науково обгрунтована і практично підтверджена необхідність проведення екологізації підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки як одного з можливих шляхів сталого розвитку.

Практичний інтерес має розробка організаційно-економічного механізму екологізації підприємницької діяльності, яка доведена в дисертації до методики, придатної для використання в практиці господарювання. Вона містить алгоритм оцінки результативності екологізації підприємницької діяльності, який при відповідних уточненнях можна застосовувати в будь-яких підприємницьких структурах України. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись у навчальному процесі вищих навчальних закладів при викладанні економічних дисциплін “Основи підприємницької діяльності”, “Економіка та організація сільськогосподарського виробництва”, а також в практиці планування та управління розвитком сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота повністю є результатом самостійного наукового дослідження. Одноосібно опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто здобувачем. Вони відображають конкретний особистий внесок дисертанта у розвиток аграрної економіки.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні технології, економіка і екологія у промисловості, на транспорті і у сільському господарстві” (м. Алушта, 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (м. Суми, 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Економічні та гуманітарні проблеми розвитку у ІІІ тисячолітті" (м. Рівне, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти” (м. Запоріжжя, 2000р.); Науково-практичній конференції "Україна в ХХІ столітті" (м. Київ, 2000 р.).

Методичні рекомендації сприянню екологізації підприємницької діяльності використані при розробці заходів по виконанню Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Рівненської області на період до 2010 року.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображені в шести наукових публікаціях в журналах: “Економіка АПК”, “Вісник Сумського державного аграрного університету” та двох брошурах загальним обсягом 5,2 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 170 найменувань та 3 додатків. Загальний обсяг роботи становить 184 сторінки комп'ютерного тексту, у тому числі основний зміст займає 164 сторінки, включає 11 таблиць і 5 рисунків.

Основний зміст дисертації

екологізація підприємницька діяльність

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається мета та завдання дослідження, наукова новизна та практична цінність отриманих в дисертації результатів.

У першому розділі - "Соціально-економічна значимість підприємництва" - викладено теоретичні погляди на сутність екологізації підприємницької діяльності, визначені та проаналізовані організаційні форми підприємництва, обгрунтована економічна стратегія екологічного розвитку підприємницьких структур.

Висвітлення економічної сутності екологізації підприємницької діяльності неможливе без аналізу категорії “підприємництво”, визначення мотивів екологізації підприємництва та екологічних функцій підприємницьких структур у сучасному складному, оточуючому ринок, природному середовищі.

Категорія підприємництва - це система відносин між суб'єктами з приводу особливого типу діяльності по задоволенню суспільних потреб шляхом здійснення новаторської функції, стратегічно зорієнтованої на успіх. Економічна категорія підприємництва відображає виробничі відносини, в основі яких є відносини власності. Підприємництво виступає формою реалізації відносин власності, проявляється через систему інтересів і є чітко персоніфікованим. Суб'єктом підприємництва є не тільки людина з певними потребами та інтересами, але й з специфічним типом особистості. В економічній системі з використанням ринкових регуляторів, управління здійснюється переважно за допомогою економічних інтересів. Цей постулат вимагає знання потреб та інтересів суб'єктів підприємництва, їх природи (економічна, біологічна, соціальна, історична), а також ступеня підпорядкованості і взаємозв'язку інтересів кожного суб'єкта суспільству в цілому. В протилежному випадку система економічних інтересів може призвести до занепаду виробництва, що необхідно враховувати в країнах з перехідною економікою.

В дисертаційному дослідженні екологізація трактується як осмислення та врахування екологічного фактору у процесі суспільного виробництва. Тому під екологізацію підприємства слід розуміти врахування та використання екологічного фактору в підприємницькій діяльності. Найбільш яскраво актуальність екологізації підприємства виявляє себе там, де підприємницька діяльність базується на використанні (користуванні) якісних параметрів природних ресурсів.

Аналіз екологічною стану навколишнього середовища, його відтворюваного і асиміляційного потенціалів, чистоти найважливіших природних ресурсів (що, зрештою, визначає здоровий фізичний і психологічний розвиток людини, продуктивність сільськогосподарських угідь тощо) показує, що за останні 30 років площа еродованих земель збільшилася майже в 1,5 рази, значно розширилися площі засолених, закислених, підтоплених і техногенно забруднених сільськогосподарських угідь.

Внаслідок високої господарської освоєності земельною фонду держави (72,2%, рівень розораності - 57,1%, у тому числі сільгоспугідь - 79,8%) й екстенсивного використання продук-тивних угідь посилюється деградація земель; грунти втрачають свою родючість і виснажуються. Нині, за даними Держкомзему України, 13,2 млн. га сільськогосподарських угідь зазнають водної ерозії, 19,3 млн. - вітрової, а 10,7 млн. га деградують внаслідок підвищеної кислотності. Нині 3,9 млн. га займають засолені і солонцюваті і 3,6 млн. га заболочені і перезволожені грунти. Площа ріллі, яка деградує внаслідок ерозії, протягом останніх 25 років збільшилась на третину. Щорічно деградація грунтів розширюється на 90-100 тис. га, а вміст гумусу значно знижається. Порівняно з 1960 р. втрати гумусу зросли в 3-4 рази, що прискорює дефляційні та деградаційні процеси в грунтах. Нині тільки 1 з кожних 10 га продуктивних земель, або 10% має нормальний екологічний стан. Разом з тим витрати на протиерозійні та інші землеохоронні і землемеліоративні роботи постійно зменшуються. Зокрема, витрати на охорону земельних угідь за період з 1991 по 1999 рр. скоротились у 25 разів.

Деградація та забруднення навколишнього природного середовища - це наслідки надмірного залучення земельних ресурсів до використання в аграрній сфері, зростання антропотехногенних навантажень на них до критичної межі, захоплення природо-перетворювальною діяльністю, порушення екологічно допустимих співвідношень, з одного боку, між так званою “дикою природою” і сільськогосподарськими угіддями, з другого -між орними землями, природними кормовими угіддями й багаторічними насадженнями, а з третього -- між лісовими та сільськогосподарськими угіддями. Вони ж, у свою чергу, зумовлені суто технократичною концепцією розвитку АПК, екстенсивною енерго- і ресурсомісткою моделлю ведення аграрного виробництва.

Відповідно до форм власності, встановлених діючим законодавством України визначені наступні організаційні форми підприємницької діяльності:

індивідуальне підприємство, основане на приватній власності фізичної особи і виключно на її праці;

сімейне підприємство, яке основане на власності і праці;

приватне підприємство, засноване на власності окремих осіб з правом використання найманої робочої сили;

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу або іншого статутного товариства;

державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

державне підприємство, засноване на загальнодержавній власності;

сумісне підприємство, засноване на базі поєднання майна різних власників (змішана форма власності).

Стратегічне управління розвитком пов'язане з постановкою цілей підприємницької структури і підтримкою певних взаємовідносин з оточуючим середовищем, які дозволяють досягати поставлених цілей та відповідають її внутрішнім можливостям. Потенціал, який забезпечує досягнення цілей підприємництва в майбутньому, є одним з кінцевих продуктів стратегічного управління. Не кожний вид продукції та послуг може бути включений до потенціалу підприємства, а лише ті з них, які були випробувані з точку зору потенційної прибутковості. Це означає, що продукція підприємницької структури, яка створена на базі нових перспективних технологій, має відмінні особливості та буде користуватися попитом на ринку.

Формування стратегії економічного розвитку необхідно проводити на підставі трьох взаємопов'язаних компонентів: суспільних потреб, внутрішніх можливостей виробника і ситуації, яка склалася в галузі. Вивчення суспільних потреб, які з певною імовірністю будуть мати місце в майбутньому, повинно бути вихідним пунктом в розробці будь-якої стратегії підприємницької структури. Але потреби можна задовольнити лише в тій мірі, наскільки це дозволяють ресурси виробника. Тому раціональна стратегія завжди є компромісом між потребами і ресурсами. Розробка стратегії екологізації підприємницької діяльності повинна дати відповідь на такі основні запитання: які напрямки господарської діяльності необхідно розвивати; які існують потреби в капіталовкладеннях та інших ресурсах; яка можливість віддачі за обраними напрямками; як це впливає на довкілля?

Одним з кінцевих продуктів стратегічного управління є потенціал, який забезпечує досягнення цілей підприємництва в майбутньому. Потенціал складається із сировинних, фінансових і людських ресурсів, інформації, виробленої продукції і наданих послуг, набору правил соціальної поведінки, додержання яких допомагає досягати поставлених цілей. Важливо відзначити, що не кожен вид продукції та послуг може розглядатися з точки зору потенційної прибутковості.

Другим кінцевим продуктом стратегічного управління розвитком є внутрішня структура та організаційні зміни, які забезпечують чутливість організації до змін у зовнішньому середовищі. Модель розробки стратегії розвитку підприємницької структури зображена на рисунку.

Загострення конкурентної боротьби підвищує роль стратегічного планування в процесі управління розвитком підприємства. В той же час, динаміка науково-технічного прогресу ставить підвищені вимоги до самого процесу управління розвитком підприємницької структури. Так, значно збільшуються періоди планування; стратегії в галузі досліджень і розробок стають частиною довгострокових планів; до процесів управління включаються всі галузі діяльності підприємства (матеріально-технічне забезпечення, виробництво, фінанси, маркетинг, персонал та інші); до структури довгострокових планів вводять елементи “рухливого” короткострокового планування.

У другому розділі - "Науково-практичні основи екологізації підприємництва” - обгрунтовано принципи екологізації підприємницької діяльності, розроблено критерії та показники оцінки результативності екологізації підприємницької діяльності. На базі цього запропоновано механізми стимулювання екологізації підприємництва в аграрному секторі виробництва.

Економічні механізми екологізації підприємницької діяльності можна поділити на макро- та мікромеханізми. Розробка специфічних механізмів регулювання процесу екологізації підприємництва має спиратися на наступні методологічні принципи:

екологічного імперативу;

поєднання екологічних, економічних та соціальних інтересів;

директивності та індикативності;

програмного регулювання (економічного програмування);

гарантованості та цільової підтримки.

Умови перехідного періоду створюють нові можливості для ініціативи та підприємництва. Незважаючи на гостроту екологічних проблем в Україні, процес формування і реалізації національної екологічної програми йде досить повільно і вимагає послідовних дій для зменшення негативних наслідків екологічної кризи. Нинішні механізми регулювання природокористування характеризуються низькою ефективністю і не відповідають основним цілям проголошених ринкових реформ. При цьому існує істотний розрив між науковими рекомендаціями і процедурою підготовки програм трансформації національної економіки. Парадокс полягає в тому, що, незважаючи на наявність досить прогресивних, науково обгрунтованих розробок у природоохоронній діяльності, реалізація яких, безперечно, могла б дати великий економічний ефект, нинішні урядові програми не синхронізуються з питаннями раціоналізації природокористування та стимулювання екологізації підприємницької діяльності.

Модель розробки стратегії розвитку підприємницької структури

В умовах перетворення аграрних відносин різко підвищується роль економічного механізму регулювання земельних відносин - фінансування й кредитування, ціноутворення й оподатковування, страхового захисту. Надійність і обґрунтованість його елементів є визначальною у регулюванні цих відносин. Ефективність елементів економічного механізму регулювання земельних відносин при наявності обгрунтованого організаційно-адміністративного і правового забезпечення зможуть привести до формування надійної основи раціонального землекористування в сільському господарстві. Обгрунтований економічний механізм допускає дотримання ряду основних умов, до яких відносяться:

- комплексність використання земельних угідь, меліоративних і природоохоронних систем;

- надійність зв'язків регіональних органів управління і служб інфраструктури, землекористувачів незалежно від форм власності та умов господарювання;

- концентрація ресурсів з метою будівництва та експлуатації грунтозахисних, меліоративних, природоохоронних об'єктів, споруд і проведення великомасштабних, дорогих заходів;

- обов'язкова компенсація нанесеного екологічного і виробничого збитку;

- стимулювання поліпшення і збереження земель, забезпечення екологічної рівноваги в агроландшафтах, агросистемах.

Джерела фінансування систем заходів щодо використання та охорони земель повинні формуватися за рахунок:

- державного та регіональних бюджетів, адміністративних районів та господарств;

- спеціальних позабюджетних державних та інших фондів; джерела надходження фінансових засобів.

Позитивні результати в сфері оптимізації охорони навколишнього середовища і мінімізації антропогенного впливу в промислово розвитих країнах зв'язують останнім часом із розвитком різних недержавних видів екологічної діяльності, у тому числі і з екологічним аудитом. При цьому аудит усе частіше розглядається не тільки як доповнення до вже існуючого державного і виробничого екологічного контролю, скільки як прояв принципових якісних змін у підході до вирішення проблем раціонального природокористування. У широкому розумінні екологічний аудит є одним із найбільш характерних проявів сучасної екологічної культури і культури підприємництва в цілому.

Екологічний аудит традиційно розуміється як незалежна оцінка відповідності діяльності підприємства екологічним вимогам із метою недопущення негативного впливу техногенної діяльності на навколишнє середовище і населення. Процедура аудиту передбачає оцінку відповідності будь-якої діяльності установленим вимогам по забезпеченню не тільки техногенної, але й екологічної безпеки. Об'єктом екологічного аудиту є господарська або інша діяльність, у тому числі і минула, пов'язана з впливом на навколишнє середовище, природні об'єкти, а також результати такої діяльності. Предметом розгляду при проведенні екологічного аудиту є:

- види діяльності, позв'язані з природокористуванням і охороною навколишнього середовища:

- стан навколишнього середовища на виробничому або природному об'єкті;

- системи управління навколишнім середовищем;

-дотримання природоохоронного законодавства і встановлених екологічних вимог;

- використання природних ресурсів;

- процес обертання з відходами,

- фінансові ризики, пов'язані з відповідальністю за порушення допустимого впливу;

- оцінка екологічного збитку в процесі зміни власника з метою визначення відповідальності за вульгарний екологічний збиток.

Екологічний аудит являє собою важливий інструмент забезпечення раціонального використання земельних ресурсів в умовах приватної власності на землю. При проведенні екологічного аудиту, як складової частини загального аудиту, передбачається перевірка заповнення зведеного розрахунку земельного податку підприємства. Крім того, екологічний аудит є обов'язковою процедурою оцінки вартості нерухомості та земельних ділянок у процесі зміни власника.

Головна мета управління територіальними земельними ресурсами полягає в раціоналізації землекористування. При цьому необхідне створення правил дії на землі, системи контролю за їх виконанням, моніторингу за основними природними і господарськими процесами.

Контроль за якісним станом, ефективністю використання, дотриманням природоохоронних і екологічних принципів, правових і юридичних норм також повинний здійснюватися, відповідно, на різних рівнях. Земельні відносини, у самому широкому змісті цього поняття, як ніякі інші, повинні бути чітко оформлені в жорстку конструкцію. Тільки помітна зміна соціальних, економічних і політичних умов у країні може служити підставою для зміни земельних відносин.

Управління земельними ресурсами не може бути ефективним без моніторингу земель - системи постійного спостереження за станом земельного фонду з метою своєчасного виявлення змін, їхніх оцінок, попередження й усунення наслідків негативних процесів і явищ. Відповідно до цього визначення моніторинг земель повинний мати чіткі об'єкт і предмет досліджень. У якості територіального об'єкта можливо прийняття, поряд із господарськими, просторових ландшафтних одиниць. На відміну від одиниць грунтового картографування, як основної форми одержання інформації для найважливішої “сільськогосподарської” частини моніторингу земель, таксономічні і морфологічні одиниці ландшафтного картографування дають комплексну географічну характеристику території (у відношенні геології, літології, рельєфу, умов зволоження, грунтового і рослинного покриву). При моніторингу необхідно розрізняти дві фази роботи. Це - безпосереднє, або дистанційне спостереження при вивченні земель, і систематизація отриманих даних.

Сучасна економічна наука розглядає ефективність як складну багатоаспектну категорію. Такими аспектами або її складовими виступають економічна, соціальна, екологічна, організаційна та інші види ефективності. В дослідженні природно-ресурсного потенціалу виробництва продовольства всі ці аспекти доцільно використовувати. Але для більш повного висвітлення продовольчих можливостей країни та її окремих регіонів пропонується розглянути ще один аспект ефективності - продовольчу ефективність використання природних ресурсів. Вона має певні риси еколого-економічної та соціально-економічної ефективності, але не вичерпує їх, а виступає специфічним науковим засобом аналізу і обґрунтування шляхів вирішення продовольчих проблем через раціоналізацію природокористування.

З економічної теорії відомо, що ефективність розглядається як співвідношення результатів та витрат необхідних для цього ресурсів. В даному випадку результатами слід вважати обсяги виробництва певних важливих продовольчих ресурсів в натуральному виразі. Другий варіант інтерпретації результату - сумарна вартість вироблених продовольчих товарів. Тут має місце деяка інтеграція результатів за окремими продуктами, але вартісний підхід розглядається не як альтернатива, а як доповнення аналізу по окремих продуктах в натуральному виразі. До цього слід додати, що світовий досвід використання математичних підходів в агропромисловій сфері показав, що максимізація натуральних показників продуктивності не збігається з максимізацією чи мінімізацією економічних показників (прибутку, собівартості тощо), тобто натурально-речовий та економічний оптимум мають різний зміст.

Результати порівнюються з витратами природних ресурсів. Виробництво продовольства пов'язане з використанням земельних, кліматичних, водних, лісових та інших ресурсів. Головними серед них є земельні ресурси. Така їх роль зумовлена не тільки тим, що вони виступають просторовим базисом для виробництва сировини та кінцевої продовольчої продукції, але й інтеграційними атрибутами цього виду природних ресурсів. Йдеться про те, що земельні ресурси країни або регіону мають здатність репрезентувати власне себе та певною мірою інші ресурси, тобто в економічній оцінці земельних ресурсів можна враховувати, наприклад, кліматичні і водні ресурси. Тому в дослідженні продовольчої ефективності використання природних ресурсів необхідно в першу чергу виділити саме земельні ресурси, інтерпретуючи їх в якості інтегрального ресурсу. Вважаємо, цю здатність землі виробляти продовольчу продукцію є її головною функцією. Отже, оцінка продовольчої ефективності земельних ресурсів виступає однією з найважливіших функцій. Вона здійснюються шляхом зіставлення обсягів виробництва продовольства (продуктів харчової промисловості, а не сільськогосподарської сировини для неї) та використаних земельних ресурсів, тобто земельно-ресурсний потенціал порівнюється з кінцевими суспільними результатами.

Об'єктивна необхідність екологізації сільського господарства потребує оцінки еколого-економічної ефективності виробничої діяльності сільськогосподарських підприємницьких структур, капітальних вкладень у природоохоронні заходи, застосування екологобезпечних техніки і технології.

Еколого-економічна ефективність сільського господарства означає збільшення виробництва продуктів харчування і сільськогосподарської сировині з найменшими витратами праці, коштів і природних ресурсів на одиницю продукції при збереженні або поліпшені навколишнього природного середовища. В умовах глобального забруднення природних ресурсів сільського господарства і погіршення їх якості тільки на основі еколого-економічної оцінки виробничої діяльності сільськогосподарських підприємницьких структур можна об'єктивно визначити рівень ефективності їх функціонуваннях.

Методика розрахунків еколого-економічної ефективності грунтується на порівнянні економічного ефекту і витрат на відповідні природоохоронні заходи, виходячи з результатів, одержаних при здійсненні окремих природоохоронних заходів або їх комплексу, а також при використанні нових екологобезпечних і ресурсозберігаючих засобів виробництва та сільськогосподарських технологій.

При здійсненні одноцільових природоохоронних заходів економічний ефект являє собою розмір економічних збитків від забруднення або деградації природних ресурсів, відвернених у результаті природоохоронних витрат. Розмір відвернених збитків від забруднення природного середовища визначається різницею між обсягом збитків, які мали місце до здійснення відповідного природоохоронного заходу і залишкових збитків після його завершення.

На наш погляд, необхідно в кожному господарстві, регіоні проводити не одноцільові, а багатоцільові природоохоронні заходи. Це пов'язано з тим, що об'єкти природи (земля, ліс, вода тощо) знаходяться в нерозривному зв'язку і збереження одних зберігає інші природні ресурси.

При проведенні багатоцільових природоохоронних заходів слід розраховувати весь економічний ефект (Е_еф) від проведення природоохоронних заходів. Цей економічній ефект включає в себе величину економічних збитків, які з проведенням багатоцільових природоохоронних заходів негативно могли вплинути на природне середовище (Е_зе), вартість додаткової продукції тваринного чи рослинного походження та сировини (Д_прод) від покращення діяльності аграрних підприємницьких структур та економію всіх виробничих витрат (В_вит). Таким чином, економічний ефект комплексних природоохоронних заходів в господарстві можна визначити за формулою:

Е_еф = Е_зб + Д_прод + В_вит . (1)

Загальну і порівняльну економічну ефективність екологізації сільськогосподарських підприємницьких структур розраховують зіставленням економічного ефекту від експлуатаційних витрат на здійснення природоохоронних заходів, тобто визначають економічний ефект з розрахунку на 100 грн. виробничих витрат.

Здійснення комплексу природоохоронних заходів у багатьох випадках вимагає не тільки додаткових виробничих (експлуатаційних) витрат, а й певних капітальних вкладень. Тому загальну (абсолютну) економічну ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища визначають порівнянням сукупного економічного ефекту і проведених витрат, які його зумовили.

У третьому розділі - “Соціально-економічна результативність екологізації підприємницької діяльності в регіоні (на прикладі Рівненської області)” - проаналізовано та оцінено еколого-економічний потенціал Рівненської області, досліджено реґіональні аспекти інвестиційної привабливості екологічно орієнтованих підприємницьких структур, розроблені методичні рекомендації щодо сприяння процесам екологізації підприємницької діяльності.

У Рівненській області в 1999 р. зберігалася тенденція до подальшого зменшення обсягів забруднення атмосферного повітря пересувними джерелами забруднення (на 4,3 тис. т менше, ніж у 1998 р.). В поверхневі водні об'єкти області було скинуто 97, 9 млн. м³ зворотних вод, що на 2,7 млн. м³ менше, ніж у 1998 р. Скид неочищених стічних вод зменшився на цей період на 0,75 млн. м³, а недостатньо очищених збільшився на 0,99 млн.м³. Введення в дію потужностей для охорони від забруднення водних ресурсів та атмосферного повітря подано в табл. 1.

Таблиця 1. Введення в дію потужностей для охорони від забруднення водних ресурсів та атмосферного повітря в Рівненській області

Показники	1990	1995	1998	1999
Споруди для очистки стічних вод., тис. м3 за добу	3,74	-	1,44	24,00
Системи оборотного водопостачання, тис. м3 за добу	7,84	29,00	-	-
Установки для уловлювання та знешкодження шкідливих речовин з відхідних газів, тис. м3 за годину	0,04	-	2,00	-

Станом на 1.01.2000 р. загальний земельний фонд Рівненської області становив 2005,1 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя - 936,9 тис. га (46,7 %), з них рілля - 649,8 тис. га (69,3 % від площі сільгоспугідь). Структура земельних угідь Рівненської області наведена в табл. 2.

Таблиця 2. Структура земельних угідь Рівненської області

Земельні угіддя	Площа угідь в 1999 р.	Зміни до рівня 1998 р., тис. га
	тис. га	%
Сільськогосподарські угіддя з них: рілля багаторічні насадження сіножаті та пасовища перелоги	936,9 649,8 12,0 259,2 15,9	46,7 69,3 1,3 27,7 1,7	- 0,2 - 3,2 + 0,1 - 13,0 + 15,9
Ліси і лісовкриті площі	794,4	39,6	+ 1,2
Забрудненні землі	43,0	2,1	- 0,5
Відкриті заболочені землі	105,5	5,3	- 0,5
Відкриті землі без рослинного покриву	33,7	1,7	0,0
Інші землі	49,3	2,5	- 0,4
Території, покриті поверхневими водами	42,3	2,1	+ 0,4
Всього земель	2005,1	100,0	-

Для захисту грунтів від ерозії створено захисні лісові насадження на площі 856 га, в тому числі в прибережних смугах річок і водойм - на площі 55 га, на виключених з сільськогосподарського виробництва малопродуктивних землях - 352 га. Покращено малопродуктивні сільськогосподарські угіддя родючим шаром ґрунту на площі 15 га, в тому числі ріллі - 10 га. Підприємствами області в минулому році рекультивовано землі на площі 421 га, в тому числі: 3 га - під сільськогосподарські угіддя (з них 3 га - під ріллю), 401 га - під лісогосподарські угіддя та 17 га - під водойми.

Останніми роками в Рівненській області спостерігається тенденція до зниження запасів гу-мусу, інших поживних речовин та підвищення кислотності грунтів, що є наслідком ведення землеробства при низькому рівні внесення органічних та мінеральних доб-рив, скорочення обсягів вапнування кислих грунтів. Через це посилюються ерозійні процеси, зростає забур'яненість полів, що значно ускладнює вирішення проблеми ста-білізації родючості грунтів.

Значне збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з метою кращого задоволення зростаючих потреб населення в продуктах харчування, а промисловості - в сільськогосподарській сировині можливе на основі прискорення реформування та розвитку аграрного сектору економіки на засадах приватної власності. Ефективне реформування економіки, як свідчить світовий і вітчизняний досвід, можливе лише на основі інтенсифікації та істотного збільшення обсягу інвестицій, а також консолідації всіх джерел інвестування. Тільки тоді можлива модернізація виробництва, впровадження нових технологій на основі сучасних досягнень науково-технічного прогресу.

Проведені дослідження свідчать, що протягом 1991-1999 рр. обсяги внутрішніх інвестицій в агропромисловий комплекс скоротилися майже у 7 разів. Причин, які призвели до такого спаду інвестиційної діяльності в агропромисловому виробництві, багато і вони відомі. Але основною причиною такого становища, на наш погляд, є те, що економічною наукою та практикою не сформовано організаційно-економічного механізму здійснення інтенсифікації інвестиційного процесу в агропромисловому виробництві.

Вирішальною умовою успішної інвестиційної діяльності підприємств в умовах переходу до ринку є ефективне вкладання додаткового капіталу. В ході дослідження встановлено, що інвестиційні ресурси виступають як об'єкт управління. Тому, процес інтенсифікації інвестиційної діяльності в агропромисловому виробництві на мікро- та макрорівні повинен бути керованим. Активізувати інвестиційну діяльність можливо тільки на основі планування, яке є основною ланкою в структурі організаційно-економічного механізму. Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду свідчить, що при переході до ринку самоуправління на рівні господарських суб'єктів є необхідною умовою розвитку підприємницьких структур. Цього можна досягти шляхом прогнозування, економічного та фінансового планування та шляхом розробки інвестиційних проектів або програм.

Нині єдиним реальним та ефективним шляхом вирішення проблем екологічного розвитку аграрної сфери в нових ринкових умовах повинна стати активізація інвестиційної діяльності, спрямована на поліпшення фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих технологій, інвестування у заходи щодо підвищення родючості грунтів, здійснення інших заходів по збереженню довкілля. Саме тому однією з державних програм підтримки і розвитку аграрного сектора повинна стати програма інноваційної та інвестиційної політики уряду, яка вимагає створення єдиної системи ефективних екологобезпечних форм господарювання, здатних викликати у працівників сільського господарства інтерес до високопродуктивної праці. Визначальним фактором повинен стати інноваційний менеджмент, спрямований на забезпечення такого способу функціонування керованої системи (аграрного виробництва), за якого будуть створені сприятливі умови для залучення інвестицій з метою додержання параметрів екологічно збалансованого сталого розвитку аграрної сфери. Інвестиції в основний капітал на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Рівненській області наведені в табл. 3.

Таблиця 3. Інвестиції в основний капітал на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Рівненській області

Показники	1900	1995	1998	1999
Заходи з охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів	17,9	13,2	11,2	20,0
у тому числі: на охорону та раціональне використання водних ресурсів	10,5	7,4	7,3	19,8
на охорону атмосферного повітря	3,7	1,6	0,2	0,2
на охорону та раціональне використання земель	2,5	3,9	3,7	0,0

Мета еколого-економічних інвестицій (тобто інвестицій, спрямованих на підвищення економічної ефективності ведення сільськогосподарського виробництва з урахуванням екологічних інтересів) у сільське господарство, на наш погляд, повинна полягати не у руйнації елементів попередньої системи аграрного виробництва, а їх переході на якісно новий рівень, який би відповідав сучасним вимогам розвитку суспільства. Сутність такого переходу - кількісне нагромадження якісних змін у елементах системи екологізації аграрного виробництва, нове структурне поєднання яких у їх взаємозв'язку і взаємодії призведе до більш досконалого способу природокористування в цій галузі.

Нині найважливішим напрямком інвестування у сільське господарство, як показали дослідження, є інвестування у заходи, спрямовані на підвищення родючості грунтів. Адже земля є незамінним та, що не менш важливо, територіально обмеженим засобом виробництва у сільському господарстві. Властивість землі покращуватися за умов правильної агротехніки - одна з відмінних характерних рис грунту. Економічне дослідження категорії родючості грунту дозволяє сприймати цю якість землі як об'єкт виробничих відносин, необхідний для активного включення її у систему розширеного відтворення. Саме це і визначає екологічну спрямованість земельної реформи - ефективне раціональне використання земельних ресурсів та їх відтворення.

Інвестиції (J) у покращання грунтів розширюють спектр можливостей сільськогосподарських товаровиробників з огляду на розміщення продукції та ресурсів; крім вибору технологій та культур, проблема оптимізації зараз включає розміщення ресурсів між різними видами продукції та майбутньою якістю земель. Об'єднуючи це та деякі інші узагальнення, основну проблему сільськогосподарських виробників може бути математично сформульовано:

(2)

де р - вектор співвідношення цін до продукції, виробленої в результаті процесів f; х - вектор детермінанти якості грунту; - вимірник технологічного прогресу, а z={z₁, z₂} - вектор, де z₁ - ресурс для поточного виробництва, тоді як z₂ - витрати на збереження чи підвищення якості грунту. Витратна функція c(w) в якості аргументів має ціни z₁ та z₂. Функція J максимізується залежно від рівнянь руху постійних перемінних, аргументи якої - u, частка землі, призначена для відносно агресивного до грунту врожаю; к - норма природної регенерації та z - визначений нижче:

x=g (k,z,u) (3)

Попередні моделі являють тепер особливі випадки, де : діяльність сільськогосподарських виробників може тільки виснажувати землю, хоча і в різному ступені, залежно від продуктивного та технологічного вибору. Більше того, емпірична значущість цього "нового" погляду на деградацію грунтів стає очевидним, коли ми враховуємо реакцію фермерів на економічні зрушення зовнішнього походження.

Виходячи з причин, що викликали екологічну кризу, та враховуючи діючу практику і тенденції на найближчу перспективу, формування економічного механізму природокористування в умовах перехідного періоду до ринку повинне включати і розвиток екологічної індустрії та ринку екологічної техніки та послуг. Так в Рівненській області створені підприємницькі структури екологічного профілю, впроваджується екологічний аудит, розвиваються платні послуг природоохоронного призначення.

Висновки

Проведені наукові дослідження дають підстави зробити узагальнені висновки і внести пропозиції:

1. Розвиток підприємництва став передумовою функціонування сучасних ринкових відносин та здійснення аграрної політики в Україні. Це вимагає розробки та реалізації стратегічних програм, зорієнтованих на підвищення конкурентоспроможності підприємницьких структур. Важливу роль при цьому відіграє збереження навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів, зменшення антропогенного навантаження на довкілля та екологізація підприємницької діяльності.

2. Із становленням України як суверенної держави розвиток вітчизняного виробництва та його екологізація повинні займати провідне місце в державних економічних програмах. Ефективність системи управління має безпосередній вплив на результати діяльності окремо взятої підприємницької структури, в тому числі і на конкурентоспроможність її продукції. Тому основна мета його удосконалення полягає у стимулюванні раціонального використання обмежених фінансових ресурсів, спрямованого на максимізацію кількісних та якісних показників виробництва продукції з урахуванням впливу на навколишнє середовище. При визначенні доцільності проведення природозахисних та природоохоронних заходів, підприємство, перш за все, буде порівнювати корисний для нього ефект від їх застосування (податкові, амортизаційні та інші пільги) з економічними санкціями - штрафами, платежами за понадлімітні викиди, скиди тощо. Мета держави - запровадження такого економічного механізму екологізації підприємницької діяльності, при якому була б досягнута “золота середина” між прагненням суспільства до збереження навколишнього природного середовища і економічним розвитком.

3. Підприємництво в системі виробничих відносин реалізується в підприємницькій діяльності, що здійснюється в певних організаційно-правових формах. Приватна власність формується в сільському господарстві шляхом приватизації, яка розглядається як процес зміни форми власності, перетворення працюючого у власника майна і землі, формування нових форм підприємницької діяльності на основі приватної власності. Підприємницька діяльність буде розвиватися при умові реалізації ряду принципів економічної свободи, зацікавленості, економії витрат; новаторства, управління ризиком, маркетингу, конкуренції, досягнення внутрігосподарської синергії, державного регулювання та контролю.

4. Розроблена економічна стратегія екологічного розвитку підприємницьких структур дозволяє визначити кінцеві продукти стратегічного управління: потенціал, який забезпечує досягнення цілей підприємства в майбутньому; внутрішню структуру та організаційні зміни з урахуванням екологічної складової. Потенціал складається із сировинних, фінансових і людських ресурсів, інформації, виробленої продукції і наданих послуг, набору правил соціальної поведінки, додержання яких допомагає підприємству досягати своїх цілей. Організаційні зміни забезпечують чутливість підприємницької структури до змін у зовнішньому середовищі. Найбільш яскраво актуальність екологізації підприємництва виявляє себе там, де підприємницька діяльність базується на використанні (користуванні) якісних параметрів природних ресурсів.

5. В аграрному секторі економіки України для оцінки доцільності й ефективності прийняття рішень з організації підприємницької діяльності еколого-економічний аналіз не застосовується. У кращому випадку вказується на збитки від деградації земель, зниження родючості, забруднення води тощо. Водночас досить часто відзначається, що погіршення здоров'я людей від забруднення продуктів харчування небезпечніше, ніж збитки від забруднення інших складових природного середовища. Ігнорується, що сільське господарство саме є основним джерелом забруднення власної продукції. Розроблені в дисертації принципи і методологічні підходи екологізації підприємництва заповнюють цю прогалину в агроекономічній науці.

6. Для виходу з інвестиційної кризи необхідне відновлення повноцінного аграрного інвестиційного процесу. Це потребує зваженого державного регулювання інвестиційної діяльності, формування сприятливого інвестиційного клімату. Для вирішення складних завдань інтенсифікації інвестиційної діяльності необхідно здійснити комплекс стратегічних і тактичних заходів антикризового управління. Успіх стратегії багато в чому буде залежати від здатності фахівців здійснювати ефективне управління ресурсами, мінімізуючи ризики. При вирішені цих питань завдання менеджерів буде полягати в контролі за виконанням прийнятих рішень, вивченні досвіду та його екстраполяції, врахуванні тенденцій розвитку та можливих напрямів змін зовнішнього середовища, розробці стратегічних і тактичних цілей інвестиційної діяльності, орієнтації на прийняття обгрунтованих рішень.

7. Формування моральної відповідальності всіх членів суспільства за дотримання екологічних норм прямо залежить від правового фундаменту екологічних відносин. Навколишнє середовище й економіка перебувають у протиріччі і це найбільше проявляється в агропромисловому комплексі. Якість продукції є наслідком регулюючої взаємодії всіх суб'єктів її виробництва, збуту і споживання. Для обґрунтування витрат на зниження забруднення продукції шкідливими для здоров'я споживачів речовинами необхідно знати фактичний стан справ, для чого потрібний моніторинг якості навколишнього середовища і його впливу на продукцію АПК. Моніторинг повинний забезпечувати об'єктивну картину забруднення середовища всіма потенційно небезпечними речовинами.

8. Позитивні результати в галузі оптимізації охорони навколишнього середовища і мінімізації антропогенного впливу можна досягти з розвитком різних недержавних видів екологічної діяльності, у тому числі й екологічного аудиту. При цьому аудит слід розглядати не тільки як доповнення до вже існуючого державного і виробничого екологічного контролю, а й як прояв принципових якісних змін у підході до вирішення проблем раціонального природокористування. У широкому розумінні екологічний аудит є одним із найбільш характерних проявів сучасної екологічної культури і культури підприємництва в цілому.

9. Економічні збитки від деградації і забруднення природного середовища можна об'єднати у дві групи: збитки від некомплексного використання сировини та матеріалів у невикористаних відходах, і збитки від деградації природного середовища, його забруднення, зміни якісних характеристик основних компонентів біосфери в результаті господарської діяльності населення. Для приведення різноманітних величин до одного виміру необхідна еколого-економічна оцінка як екологічного потенціалу регіонів, так і його компонентного складу. Під екологічним потенціалом регіонів необхідно розуміти сумарний (інтегральний) показник, який характеризує потенціальні можливості регіонів для їх соціально-економічного розвитку.

Список опублікованих праць

Сорока М.П. Розвиток підприємств АПК в умовах трансформації економіки України. // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 1999. - №1. - С. 192-196.

Сорока М.П. Інвестиційна привабливість агропідприємництва. - Рівне: Вид-во “Волинська обласна друкарня”, 2000. - 40 с.

Сорока М.П. Економічна стратегія екологічного розвитку підприємницьких структур. - Рівне: Вид-во “Волинська обласна друкарня”, 2000. - 34 с.

Сорока М.П. Еколого-економічні основи підприємництва. // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 2000. - №1. - С. 121-226.

Сорока М.П. Оцінка результативності екологізації підприємницької діяльності // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 2000. - №2. - С.110-115.

Сорока М.П. Управління підприємницькою діяльністю в аграрній сфері // Економіка АПК. - 2000. - №11. - С.8-11.

Анотації

Сорока М.П. Організаційно-економічний механізм екологізації підприємницької діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг. - Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено екологізації підприємницької діяльності як одного з стратегічних напрямів розвитку виробничо-економічної системи в сучасних умовах. Розглянуто сутність екологізації підприємницької діяльності, яка полягає в урахуванні та використанні екологічного фактору в підприємницькій діяльності. Запропоновано класифікацію організаційних форм підприємницької діяльності. Розроблено економічну стратегію екологічного розвитку підприємницьких структур. Визначено економічні принципи екологізації підприємництва. Обгрунтовано економічний механізм стимулювання екологізації підприємницької діяльності. Запропоновано критерії та показники оцінки результативності екологізації підприємницької діяльності та алгоритм її оцінки. Визначено практичну значимість екологізації підприємництва для суспільства та підприємств з урахуванням специфіки сільського господарства. Проведено оцінку соціально-економічної результативності екологізації підприємницької діяльності в регіоні. Розглянуто інвестиційну привабливість екологічно орієнтованих підприємницьких структур. Запропоновано методичні рекомендації сприянню екологізації підприємництва.

...