Основи попиту і пропозиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Розвиток уявлень про закони попиту та пропозиції в економічних вченнях

Попит та пропозиція -- економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції в якості універсальних характеристик ринку та доводить, що, за умовами певних припущень, ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на даний товар. При цьому попит -- представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція -- кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Висновок моделі про урівноваження добре відповідає поведінці великого числа ринків та вважається важливим економічним законом.

Таке значення ці поняття мають на сьогоднішній день, але щоб мати таку форму зараз, попит та пропозиція пройшли досить довгий період розвитку. Багато учених різних епох та різних економічних напрямків, ставили перед собою завдання дослідити та доповнити ці економічні категорії, що в свою чергу відбилось на нашому уявленні про попит та пропозицію, і довело значущість рівноваги цих понять для економіки.

Отже, першим кого зацікавило це питання був А. Курно (1801 - 1877), саме він увів до наукового обороту поняття «еластичність попиту» та «Закон попиту», який записав у вигляді функції:

D = f (P),

де D - попит;

P - ціна.

Також Курно сформулював поняття економічної рівноваги.

1.1 Теорії А. Маршалла

Особливе місце у теоретичній спадщині А. Маршалла (1842 - 1924) посідають теорія попиту, теорія пропозиції, теорія ринкової рівноваги, теорія розподілу та доходів.

У теорії попиту А. Маршалл:

· виокремив індивідуальний попит окремого споживача від сумарного (сукупного), тобто ринкового попиту;

· сформулював закон попиту виходячи з двох підходів: на основі зростання ціни та насичення споживчого попиту. Згідно з першим підходом, обсяг попиту на товар зростає при зменшенні ціни, і, навпаки зменшується при збільшенні ціни. В залежності від зростання або зменшення ціни буде збільшений, або зменшений продаж обсягу товару. Згідно з другим - кожен наступний акт купівлі одного й того ж товару несе споживачеві порівняно меншу корисність (задоволення) і вигоду. Використання двох підходів до визначення закону попиту дозволив за суб'єктивною поведінкою покупців побачити об'єктивну економічну логіку. А.Маршалл графічно відобразив дію закону попиту у вигляді спадної кривої;

· розробив концепцію «цінової еластичності попиту». Під «ціновою еластичністю попиту» А. Маршалл розумів функціональну залежність зміни обсягу попиту від зміни ціни. А. Маршалл стверджував, що «ступінь еластичності (або швидкість реакції) попиту на ринку залежить від того, в якій мірі його обсяг зростає за даного зниження ціни, або скорочується за даного підвищення ціни»;

· розрізняв еластичний і нееластичний попит. Попит є еластичним, якщо він змінюється більшою мірою, ніж ціна, яка викликала зміну попиту, і нееластичним, якщо він змінюється меншою мірою, ніж ціна;

· давши математичне обґрунтування поділу попиту на еластичний і нееластичний, Маршалл показав, що цінова еластичність попиту (ЦЕП) дорівнює одиниці (ЦЕП = 1), коли зниження ціни на 1% збільшує продаж товару на 1%. Попит на товар є еластичним коли зниження ціни на 1%, збільшує його продаж більше, ніж на 1%. Попит на товар є нееластичним коли зростання ціни на 1% знижує його продаж менш ніж на 1%. За розрахунками А.Маршалла, якщо на якомусь відрізку кривої попиту ЦЕП = 1, то ніяка зміна ціни упродовж цього відрізку не вплине на збут даного товару. Якщо на цій ділянці ЦЕП < 1, то ціну товару можна підняти , не побоюючись суттєвого зниження обсягу продаж, а якщо ЦЕП > 1, то незначне зниження цінимо же суттєво збільшити обсяги продаж. Інакше кажучи, за умов нееластичного попиту прибуток може збільшитися за рахунок зростання ціни, а за умов еластичного попиту - за рахунок зменшення ціни;

· виявив різну ступінь еластичності попиту товарів в залежності від структури споживання, рівня доходів та інших факторів. А. Маршалл показав, що найменша еластичність попиту притаманна товарам першої необхідності.

Вчений також зазначив, що потреби багатих людей є нееластичними (попит для них не реагує на зміни цін), середнього класу - еластичні ( попит реагує на зміни цін товарів, які вони відносять до предметів розкоші);

· звернув увагу на існування особливої залежності впливу попиту і пропозиції на рівень ринкової ціни від період часу, який аналізується. Розглядаючи цю залежність «як загальне правило» Маршалл виявив те, що «чим коротший період часу, що розглядається, тим більше належить враховувати в нашому аналізі вплив попиту на ціну і, навпаки, чим цей період довший, тим більше значення набуває вплив витрат виробництва на ціну»;

· ввів поняття «споживчий надлишок», яке пізніше отримало розвиток у економічній теорії добробуту. За А. Маршаллом, споживчий надлишок - це «різниця між ціною, яку покупець готовий сплатити лише за те, щоб не обійтись від даної речі, і тою ціною, яку він фактично за неї сплачує».

У теорії пропозиції А. Маршалл:

· розрізняв грошові витрати виробництва від фактичних. Грошові витрати - це платежі за ресурси, які фірма купує на відповідних ринках. До них належать платежі за працю, сировину, електроенергію, паливо тощо. Це всі прямі грошові виплати фірми власникам ресурсів. Фактичні - це витрати на усі ресурси, що використовуються у виробництві, незалежно від того, придбані вони за гроші на стороні, чи є власністю підприємства. Платежі за ресурси (трудові зусилля підприємця та затрати капіталу), які є власністю підприємства, прямо не оплачуються;

· звернув увагу на проблему зростання і зменшування віддачі від виробництва за умов розширення його масштабів. А. Маршалл відмічав, що, як правило, великий масштаб виробництва в конкурентній економіці забезпечує фірми зниження ціни на товари і, відповідно, переваги перед конкурентами (завдяки постійно зростаючої економії від уміння працювати і від застосування спеціалізованих машин і всякого роду обладнання), і що головну вигоду від такої економії здобуває все ж суспільство;

· проаналізував особливості функціонування «представницької (репрезентативної) фірми», тобто фірми (нормальної ефективності) із середніми галузевими показниками. Розмір такої фірми, на думку А.Маршалла, звичайно збільшується із зростанням сукупного обсягу виробництва якого-небудь товару, що вона виробляє, приводить до отримання нею і внутрішньої і зовнішньої вигоди, обумовленої меншими, ніж раніше затратами праці та зниження інших витрат у процесі виробництва;

· обґрунтував наявність дії трьох економічних законів, які характеризують різну поведінку ціни пропозиції у різних галузях економіки.

А. Маршалл стверджував,що: в одних галузях діє закон постійної віддачі (постійної продуктивності), згідно якому обсяг виробництва не змінюється незалежно від зміни ціни пропозиції (граничних витрат); в других - закон зростаючої віддачі (зростаючої продуктивності), згідно якому обсяг виробництва збільшується при зменшенні граничних витрат і ціни пропозиції;

В третіх закон спадної віддачі (спадної продуктивності) згідно якому обсяг виробництва збільшується за умов збільшення граничних витрат і ціни пропозиції.

У теорії ринкової рівноваги Альфред Маршалл:

· узагальнив погляди ранніх маржиналістів про функціональну залежність між основними елементами функціонування ринкового механізму: ціною, попитом і пропозицією. А.Маршалл розглянув ціну, як з боку покупця, так і продавця. Ціна покупця (ціна попиту) - це максимальна ціна, за яку споживач готовий придбати товар, визначається граничною корисністю. Ціна продавця (ціна пропозиції) - це мінімальна ціна, за якою виробник (продавець) погоджується продавати певний обсяг товару, визначається граничними витратами. А. Маршалл побудував графік кривої пропозиції.

· показав, що у випадку зниження ціни пропозиції попит зростає, а пропозиція зменшується. І навпаки, у випадку зростання ціни пропозиції попит зменшується, а пропозиція зростає.

У теорії ринкової рівноваги центральне місце займає проблема обґрунтування ціни, як регулятора ринку, який вчений характеризував, як єдиний механізм рівноважної економіки, що складається із мобільних і добре поінформованих один про одного суб'єктів господарювання. У цій теорії А. Маршалл звернув увагу на функціональну залежність між ціною, попитом і пропозицією, як залежність між рівноправними ринковими силами, яку представив у графічній формі на основі співставлення кривої попиту (DD) і кривої пропозиції (SS). В результаті отримав ринкову ціну, або ціну рівноваги, яка установлюється певній точці (Е) на основі перетинання цих кривих. «Коли попит і пропозиція перебувають у рівновазі, - писав А. Маршалл, - кількість товару, що виробляється за одиницю часу, можна назвати рівноважною кількістю, а ціну, за якою він продається, рівноважною ціною». Графік на якому перетинаються криві попиту і пропозиції прийнято називати «Хрестом Маршалла» (рис. 1.1).

Хрест Маршалла свідчить про те, що:

· тільки при ціні P_E бажання одних і готовність інших збігаються на кількості Q_E;

· крива DD виражає закон спадної граничної корисності даного товару для споживачів;

· крива SS так само виражає закон зростання граничних витрат для виробників;

· ринкова цінність товару визначається рівновагою граничної корисності і граничних витрат. Обидві величини взаємно регулюють одна одну.

1.2 Виправлення помилок Маршалла іншими вченими

У своїх теоретичних побудовах Маршалл приділяв недостатню увагу аналізу грошових факторів. Частково даний недолік був виправлений Ірвінгом Фішером (1867 - 1947), який сформулював рівняння обміну, що відображає рівність грошової маси та вартості товарів. Іншим недоліком теоретичної концепції Маршалла є розгляд ним взаємодії попиту та пропозиції на ринках досконалої конкуренції. Даний недолік набирав все більшої актуальності протягом ХХ століття, коли спостерігалась тенденція монополізації значної кількості товарних та фінансових ринків.

Однією з найбільш цілісних та ґрунтовних теорії економічної рівноваги є концепція Леона Вальраса. Маршалл та інші представники неокласичного напрямку вважали, що рівноважні ціни формуються ізольовано на кожному окремому ринку. Вальраса обґрунтував принцип взаємопов'язаності цін на усіх ринках та побудував систему рівнянь, на основі яких показав можливість існування рівноважних цін, як певних економічних орієнтирів та регуляторів.

Основним результатом його дослідження вважається «закон Вальраса»: якщо на усіх ринках, крім одного, існує рівновага, то і останній ринок знаходиться у стані рівноваги.

З одного боку, очевидним є факт певної ідеалізації умов реальних економічних відносин у моделі Вальраса, що унеможливлює її практичне застосування. З іншого боку, ідеї та методичні підходи, що запропоновані Вальрасом не втратили свого значення та використовуються у сучасних дослідженнях.

1.3 Економічна рівновага Парето

Теорію загальної економічної рівноваги продовжував розвивати інший представник «лозаннської школи» маржиналізму Вільфредо Парето (1848 - 1923). Він вивчав проблему загальної економічної рівноваги через співставлення корисності різних товарів для споживача за допомогою кривих байдужості. У відповідності до концепції Парето, оптимальним, в масштабах усього суспільства, слід вважати такий розподіл економічних ресурсів та продуктів коли при задуманих умовах (наявність ресурсів, система розподілу, ціни, запити споживачів) ніхто не може покращити свій стан, не погіршуючи при цьому стану будь-кого іншого. Практична значимість концепції Парето полягає в обргунтуванні критеріїв та обмежень, що сприяють подальшій розробці теорії споживчого вибору та теорії загальної рівноваги.

1.4 Концепції попиту і пропозиції К. Маркса

Завершуючи огляд основних теоретичних концепцій рівноваги розроблених до ХХ ст. необхідно звернути увагу на роботи Карла Маркса. Зокрема, у третьому томі «Капіталу» він описує процес переливу капіталу із одних галузей в інші, що призводить до формування ситуації коли рівновеликі капітали приносять рівновеликі прибутки. Також К. Маркс уперше комплексно дослідив рівновагу суспільного відтворення поділивши суспільне виробництво на виробництво засобів виробництва та виробництво предметів споживання. Рівновага суспільного відтворення - це стан процесу суспільного відтворення, за якого між різними складовими суспільного продукту за їх натурально-речовою формою, вартістю і галузевою структурою, а також функціональним призначенням існують кількісно-якісні пропорції.

У межах концепції економічних криз К. Маркс показав, що досягненню макроекономічної рівноваги та поступальному економічному росту перешкоджають внутрішні, властиві антагоністичному капіталістичному суспільству протиріччя.

1.5 Кейнс та його послідовники

У ХХ ст. теорії економічної рівноваги розвивались за трьома основними напрямками: кейнсіанські (неокейнсіанські), неокласичні та неокласичного синтезу.

Кейнсіанські постулати, що безпосередньо пов'язані із дослідженням рівноважних станів в економіці стверджують наступне. Відповідність між сукупним попитом та сукупним доходом (а отже і рівновага) буде забезпечуватись коли зберігання дорівнюватимуть інвестиціям. Кейс показав, що дослідження функціональних зв'язків між найважливішими економічними параметрами необхідно проводити на макрорівні, що дозволить виявити фактори, які впливають на економічний ріст та рівновагу.

Уже в перші десятиліття після другої світової війни теорія Кейнса почала суттєво змінюватись та доповнюватись. Основним напрямком її розвитку стали теорії економічного росту та циклів. Серед моделей, що розроблялись на кейнсіанській методології, найбільш відомими є моделі Р. Харрода (1900 - 1978) та Е. Домара (1914--1997). В основі моделі Харрода лежить ідея про рівність інвестицій та заощаджень, а в моделі Е. Домара вихідним вважається рівність грошового доходу (попиту) і виробничих потужностей (пропозиції). Математичний зміст моделей Харрода-Домара розкрито у багатьох підручниках з економічної теорії. Дані моделі допомагають дослідити взаємозв'язки, які можуть урівноважити змінні (фактори) росту у довгостроковому періоді. Дослідження Харрода та Домара викликали резонанс та обумовили розробку більш складних моделей (Дж. Робінсон, Калдора і т.д.).

Моделі Харрода та Домара непогано описували реальні процеси економічного росту 1920 -1950 років, але для пізніших спостережень (60-ті - 70-ті роки) більш успішно використовувалася неокласична модель Роберта Солоу, яка базувалась на функції Кобба - Дугласа. Модель описує вплив технічного процесу, праці та капіталу на економічне зростання та формалізується мультиплікативною виробничою функцією.

1.6 Економісти ХХ століття

Нобелівську премію з економіки за дослідження спрямовані на вивчення економічної рівноваги у свій час отримали такі науковці:

ь Джон Хікс та Кеннет Ерроу - «за новаторський вклад в загальну теорію економічної рівноваги і теорії добробуту»;

ь віл

ь Жерар Дебре - «за розробку проблем по теорії загальної економічної рівноваги»;

ь Джон Харсаньї, Джон Неш, Райнхард Зетлен - «за аналіз рівноваги в теорії не колімаційних ігор».

Найбільш відомими представниками неокласичного синтезу є Дж. Хікс, В.П.Леонтьєв та П. Самуельсон. Зокрема, Дж. Хікса вважають одним із основних теоретиків економічної рівноваги ХХ ст.. Отримані ним наукові результати, перш за все модель IS-LM, є ключовим методичним підходом, що застосовується при вивченні рівноваги а економіці.

В 1950-х роках Кеннетом Ерроу та Жераром Дебре були проведені дослідження динамічних аспектів загальної рівноваги. На початку 50-х років ХХ ст. К. Ерроу розробив теорію колективного вбору й індивідуальних оцінок.

Одним із найбільш відомих його результатів є «теорема неможливості Ерроу», яка стверджує, що єдиним універсальним способом здійснити колективний вибір, при якому індивідуальні вибори узгоджуються один з одним, є покладання на диктатора.

У запропонованій теорії арбітражу, Ж. Дебре спробував пояснити як функціонує ринок в умовах нерівноваги і яким чином здійснюється перехід від стану нерівноваги до стану рівноваги відповідно до теорії Вальраса. Таким чином, теорія Дебре вдало доповнює теорію рівноваги Вальраса, оскільки через виникнення і трансформацію арбітражного доходу пояснює вихід ринку на стан рівноваги, або його досягнення як результат певної послідовності станів нерівноваги.

Французький економіст Моріс Алле досліджував нерівновагу аспекті «ринкової економіки», а рівновагу з позиції «економіки ринків». Останній термін на думку вченого повинен був підкреслити наявність множини ринків та систем цін. Теорія вибору в умовах ризику, що розроблена М. Алле прагне врахувати невизначеність майбутнього та поля вибору в умовах ризику з метою розповсюдження теорії загальної економічної рівноваги та максимальної ефективності на випадок економіки в умовах ризику.

Узагальнення теорії економічної рівноваги, які були відомі наприкінці 60-х років ХХ ст. та їх критичний аналіз наведені у монографії «Теорії економічної рівноваги» радянського вченого Б.Г. Серебрякова (1935-1970). В основу книги покладена ідея рівноваги на ринках товарів і факторів виробництва, а також висловлено припущення, що умови рівноваги є початковими як для аналізу різних напрямів економічної теорії, так і для побудови економіко-математичних моделей виробництва, обміну і споживання. попит економічний господарство соціалістичний

Більш пізніми є роботи Р. Лукаса та Т. Сарджента. Вони вважаються основними представниками наукової школи, яка досліджує економічні процеси з позиції концепції рівноваги раціональних очікувань.

Суть теорії раціональних очікувань полягає у постулаті, що очікування людей наскільки ж важливі для економіки, як і економічна політика державних органів. Раціональні очікування ґрунтуються на прогнозах, тобто на «передбаченні економічних подій». Класичний спосіб включити очікування у економічну теорію - це припустити, що той хто приймає рішення може оцінити загальний імовірнісний розподіл майбутніх події.

Сучасним науковим підходом до вивчення рівноважних станів в економіці на основі застосування специфічного математичного апарату є теорія ігор. Теорія ігор була описана Джоном Нейманом і Оскаром Моргенштерном в роботі «Теорія ігор і економічна поведінка» в 1944 році. Методи теорії ігор спрямовані на пошук «стратегії» максимально ефективних дій кожного «гравця» (прикладні моделі теорії контрактів тощо), або визначення параметрів системи, за яких існує рівноважна сукупність стратегій всіх «гравців» (теоретичні моделі ринку олігополії і т.д.).

2. Особливості розвитку і крах соціалістичного планового господарства в Україні

Список використаної літератури

1. Беседін В.Ф. Аналіз та прогнози попиту та пропозиції // Формування ринкових відносин в Україні, 2007. - №7-8. - С.20-28

2. Григорук А., Литвин Л. Основи попиту і пропозиції // Наукові записки Сер. Економіка, 2002. - №13. - С.38-41.

3. Гринчуцький В., Родіонова Л. Економічна історія зарубіжних країн: Курс лекції. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - 288 с.

4. Дідур С.В. Взаємодія попиту та пропозиції // Формування ринкових відносин в Україні, 2005. - №1. С.89-91.

5. Лановик Б.Д., Матисякевич З. М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: підручник / за ред.. Б.Д. Лановика. - 8-ме вид., перероб. і доп. - К.: Вікар, 2006. - 495 с.

6. Лузан Ю.Я. Збалансованість попиту та пропозиції на продовольчому ринку України // Економіка АПК, 2011. - №8. - С. 27-36.

7. Скворцов І., Балик У. Моделювання функцій попиту і пропозиції на ринку монополістичної конкуренції // Економіка та держава, 2009. - №5. - С.25-28.

Размещено на Allbest.ru