Вплив інерційності системи адаптації на удосконалення організації складального виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет

УДК 658.5: 621: 608

Спеціальність 08.06.01 - Економіка підприємства і організація

виробництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Вплив інерційності системи адаптації

на удосконалення організації складального

виробництва

Зинченко Андрій Михайлович

Луганськ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Дисертацію виконано у Донбаському гірничо-металургійному інституті Міністерства освіти і науки України (м. Алчевськ).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Гончаров Валентин Миколайович, Донбаський гірничо-металургійний інститут Міністерства освіти і науки України, професор кафедри технології машинобудування та високоефективних процесів обробки.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Яковлєв Анатолій Іванович, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки і маркетингу (м. Харків);

кандидат економічних наук, доцент Пєкін Андрій Юрійович, Луганський інститут внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, доцент кафедри економіко-правових дисциплін (м. Луганськ).

Провідна установа - Донецький державний технічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки (м. Донецьк).

Захист відбудеться 21 червня 2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті за адресою: 91034, Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Східноукраїнського національного університету.

Автореферат розісланий 19 травня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Козаченко Г.В.

Анотації

Зинченко А.М. Вплив інерційності системи адаптації на удосконалення організації складального виробництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка підприємства і організація виробництва. - Східноукраїнський національний університет, Луганськ, 2001р.

Дисертація присвячена вивченню системних властивостей адаптації та їх впливу на процес удосконалення організаційної структури складального виробництва. В роботі вивчено взаємозв'язки між продукцією та виробництвом в умовах адаптації. Проведено аналіз системних властивостей адаптації, таких як інерційність, надійність, усталеність. Встановлено, що найбільш важливою системною властивістю адаптації, з позиції її ефективності, є інерційність. Виявлено складники загальної інерційності системи адаптації складального виробництва, запропоновано спосіб її оцінки. Розроблено функціональну модель адаптації складального виробництва і на її підставі запропоновано метод удосконалення організаційної структури виробництва. В роботі запропоновано модель первинної ланки технологічної адаптації складального виробництва - складального осередку. Модель дозволяє оцінювати показники надійності системи: середнє число одиниць обладнання, яке простоює, середній час простою тощо. Розроблено поліномінальну модель системи адаптації для інерційності як параметру оптимізації.

Ключові слова: адаптація, складальне виробництво, інерційність, системні властивості, складальний осередок.

Зинченко А.М. Влияние инерционности системы адаптации на совершенствование организации сборочного производства. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - Экономика предприятия и организация производства. - Восточноукраинский национальный университет, Луганск, 2001г.

Диссертация посвящена изучению системных свойств адаптации и их влияния на процесс совершенствования организационной структуры сборочного производства. В работе установлено, что создание эффективной системы адаптации сборочного производства, которая оказывает воздействие на все стадии производственного цикла через реализацию стратегических, тактических и оперативных адаптационных мероприятий, является главным условием успешного осуществления жизнеспособности машиностроительного предприятия. Обоснована необходимость совершенствования организации сборочного производства с целью его адаптации к воздействию внешних факторов. Предложена логическая схема такого совершенствования. Установлено, что в современных экономических условиях стратегия формирования системы адаптации должна быть направлена на обеспечение выживаемости сборочного производства как основного технологического этапа в производстве изделий машиностроения.

В диссертации уточнено научное понятие инерционности относительно системы адаптации, проведен ее анализ и разработана методика оценки. Инерционность характеризуется интервалом времени между началом внешнего воздействия и моментом начала практического реагирования на него. В работе доказано, что при условии построения системы адаптации по принципу "сигнал - реакция" величина инерционности принципиально не может быть равна нулю. Выявлена структура инерционности системы адаптации сборочного производства и определены наиболее весомые из ее составляющих. В работе обоснована целесообразность использования прогнозного механизма в системе адаптации сборочного производства. Введено понятие "период ожидания" и предложена методика его оценки. В результате исследования выработаны требования к прогнозу как составной части системы адаптации, призванной обеспечить минимизацию величины инерционности. Уточнено понятие "точность прогноза" для условий адаптации сборочного производства. Выявлена взаимосвязь между уменьшением периода ожидания и повышением эффективности системы адаптации в целом.

На основе проведенных исследований, с учетом производственного опыта были выявлены и систематизированы основные функции, определяющие систему адаптации сборочного производства. Установлены взаимосвязи этих функций и разработана функциональная модель системы адаптации сборочного производства. Для осуществления практических действий по совершенствованию организационной структуры производства разработан метод "функционального переноса", использующий функциональную модель системы адаптации сборочного производства. Использование указанного метода позволяет повысить эффективность организационных структур, их управляемость, масштабируемость, снизить инерционность и затраты на содержание.

В работе получена полиноминальная модель системы адаптации сборочного производства, верифицированная для инерционности, как оптимизируемого параметра. Модель носит трехфакторный характер. Анализ полученной модели позволил сделать вывод о том, что эффективность системы адаптации сборочного производства зависит не только от финансовых затрат, но и в значительной мере определяется эффективностью мероприятий в сфере организационных преобразований.

Ключевые слова: адаптация, сборочное производство, инерционность, системные свойства, сборочная ячейка.

Sinchenko A. M. Influence inertia of adaptation system on the perfect of organisation of assembles production. - Manuscript.

Thesis on awarding the Candidate Degree (Economy) on speciality 08.06.01 - Economy of factory and organisation of production. - Eastukrainian national university, Lugansk, 2001.

Thesis devoted examination of system properties of adaptation and them influence on the process of perfect of organiser structures of assembles production. Mounted, that more impotent property of adaptation is inertia. Was defined parts of general inertia of system adaptation on the assembles production, was proposed manner estimation of inertia. Was designed functional model of adaptation of assembles production and proposed method of perfection of organiser structure production. With registration experimental facts, was designed polynomial model of adaptation system for inertia as data of optimisation. The main work results employed on the industrial factories of Doneck and Lugansk region.

Keywords: adaptation, assembly production, inertia, system properties, assembly cell.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стабілізація економіки України і її подальший розвиток в умовах ринкових відносин можливі за умови створення конкурентоспроможного промислового виробництва. Функціонуючи в умовах ринку, підприємства мають враховувати низку істотних чинників, а саме: конкуренцію, зміну продукції, коливання попиту й пропозиції, розширення і реорганізацію виробництва. У сучасних умовах дедалі більшої ваги набирає чинник конкуренції, який потребує від виробника розширення асортименту продукції, високої готовності до задоволення потреб ринку за її номенклатурою і якістю, зниження витрат на виробництво, забезпечення конкурентоспроможної ціни продукту.

На більшості промислових підприємств (зокрема машинобудівних, приладобудівних і ін.) кінцевим етапом у технологічному ланцюзі виготовлення продукції є складання. Саме на етапі складання забезпечуються точнісні й інші якісні показники виробу, що практично цілком визначають його конкурентоспроможність. Своєчасне й адекватне реагування складального виробництва на вплив ринкових чинників можливе тільки за наявності на підприємстві ефективної системи адаптації.

В існуючих дослідженнях не знайшли достатнього відображення і послідовного вирішення питання, пов'язані з адаптацією складального виробництва як технологічного етапу, що має найбільшу зону контакту зі сферою споживання і, як наслідок, найбільшу залежність від зовнішніх ринкових чинників. Не сформована теоретична й методична база удосконалення організації складального виробництва з метою створення на підприємстві системи адаптації. Відомо, що вплив ринкових чинників на виробництво має змінний характер. Це підвищує значимість часового складника адаптації й зумовлює необхідність проведення аналізу системних властивостей адаптації, що визначають оперативність і ефективність заходів з адаптації. Крім того, вимагають подальшого вивчення питання, пов'язані з впливом системних властивостей адаптації на процес удосконалення організаційної структури складального виробництва. Вимагають подальших досліджень питання формування стратегії адаптації при складанні виробів і практичній реалізації окремих програм щодо забезпечення ефективності виробництва і підвищення його здатності до адаптації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано відповідно до основних напрямків наукових досліджень з проблем організації виробництва, які викладено у координаційному плані Міжнародної академії науки і практики організації виробництва на 2000 - 2003 рр. Автором розроблено методичні рекомендації та положення згідно з розділом 2 - "Закономірності і принципи проектування, побудови, забезпечення функціонування і розвитку виробничих систем" та розділом 19 - "Організаційні й економічні проблеми підвищення надійності й усталеності виробничих систем" координаційного плану.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування необхідності врахування системних властивостей адаптації при удосконаленні організаційної структури складального виробництва та розробка методичних рекомендацій з формування системи адаптації складального виробництва на підприємствах.

Відповідно до мети в роботі вирішено такі завдання:

проведено дослідження теоретичних питань формування системи адаптації складального виробництва на промислових підприємствах з огляду на вплив чинників ринкової економіки;

обґрунтовано необхідність удосконалювання організації складального виробництва з метою його адаптації до впливу зовнішніх соціально-економічних чинників;

виконано дослідження інерційності як системної властивості адаптації складального виробництва та її впливу на загальну ефективність системи адаптації; складальний інерційність виробництво адаптація

досліджено можливість мінімізації розміру інерційності системи адаптації за допомогою прогнозного механізму;

розроблено функціональну модель системи адаптації складального виробництва;

розроблено рекомендації щодо удосконалення виробничої структури з метою створення системи адаптації складального виробництва;

проведено дослідження впливу інерційності на ефективність адаптації складального виробництва.

Об'єктом дослідження є система адаптації складального виробництва на промислових підприємствах.

Предметом дослідження є інерційність як системна властивість адаптації складального виробництва.

Методи дослідження. Дослідження дисертаційної роботи засновано на працях вітчизняних і зарубіжних вчених, матеріалах і рекомендаціях науково-практичних конференцій і семінарів. У роботі використовувались методи системного підходу до предмета дослідження (в процесі виявлення складників інерційності системи адаптації), функціонально-логічного і техніко-економічного аналізів (при формуванні функціональної моделі адаптації та вивченні зв'язку продукції і виробництва в умовах адаптації), організаційного і математичного моделювання (при формуванні поліномінальної моделі адаптації та вивченні усталеності та надійності системи адаптації). Використано досвід промислових підприємств Луганської і Донецької областей і статистичні дані, які відбивають економічні показники діяльності підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в уточненні наукового поняття "інерційність" як системної властивості адаптації і вивченні її особливостей, які можуть впливати на загальну ефективність системи адаптації складального виробництва, а також у розробленні основних напрямків удосконалення організації складального виробництва з метою формування системи адаптації підприємства.

Основний науковий результат дослідження полягає у такому:

уточнено поняття "інерційність" як головної системної властивості адаптації складального виробництва, що визначається часовими характеристиками окремих складників системи адаптації та значною мірою впливає на її загальну ефективність;

розроблено метод оцінки інерційності системи адаптації складального виробництва на підставі врахування інерційності всіх забезпечувальних підсистем;

уточнено поняття "точність прогнозу" для умов адаптації складального виробництва з урахуванням моделі розвитку суміжних виробництв;

введено поняття "періоду очікування" та обґрунтовано метод його оцінки в умовах використання перспективних прогнозів у системі адаптації складального виробництва;

розроблено функціональну модель системи адаптації складального виробництва;

запропоновано метод оцінки ефективності адаптації за допомогою розрахунку інерційності системи адаптації на підставі поліномінальної моделі.

Практичне значення отриманих результатів. Упровадження у практику розроблених у дисертації положень дозволяє створити на підприємствах систему адаптації складального виробництва, підвищити ефективність складання, забезпечити конкурентоспроможність продукції, яка випускається на промислових підприємствах. Результати дослідження покладено в основу розроблених методичних рекомендацій щодо створення системи адаптації складального виробництва на підприємствах, де використано розроблену функціональну модель адаптації складального виробництва та метод функціонального перенесення. Ці рекомендації дозволяють підприємствам найбільш ефективно організувати складальний процес в умовах змінного впливу зовнішніх чинників.

Результати досліджень упроваджено на промислових підприємствах. Основні з них такі:

1. АТЗТ "Стахановмаш" (довідка № 20/116 від 18 січня 2001 р.). Впроваджено методику вдосконалення організаційних структур методом функціонального перенесення, яка дозволила оптимізувати структуру підприємства за рахунок ліквідації функціонально необґрунтованих підрозділів. У практику механічних і складальних цехів упроваджено програму "Капвлож", яка дозволяє оперативно оцінювати можливі капітальні витрати на придбання обладнання.

2. ВАТ "Кратон" (довідка № 11/114 від 16 січня 2001 р.). У план розвитку підприємства внесені зміни, пов'язані з використанням рекомендацій щодо формування системи адаптації складального виробництва, зокрема з питань створення прогнозного апарату й зниження інерційності структурних підрозділів, а також забезпечення адаптації на технологічному рівні шляхом організації складальних осередків.

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні підходів до удосконалення організації складального виробництва з метою створення ефективної системи адаптації до змінного впливу зовнішніх соціально-економічних чинників. Безпосередньо автором проведено уточнення наукового поняття "інерційність" як властивості, яка регулює часові взаємозв'язки між складниками системи адаптації складального виробництва. Запропоновано метод оцінки інерційності. Особисто автором уточнено поняття "точність прогнозу" як одного з показників, що характеризують якість прогнозу в умовах адаптації складального виробництва. Безпосередньо здобувачем розроблено функціональну модель адаптації складального виробництва й на її підставі - спосіб удосконалення організації виробництва з метою утворення на підприємстві системи адаптації. Запропоновано метод оцінки ефективності адаптації з допомогою визначення інерційності за поліномінальною моделлю.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і були схвалені на міжнародній конференції "Безопасность жизнедеятельности на пороге 21-го века" (м. Алушта, 1999 р.). Основні положення і результати досліджень було викладено та обговорено на технічній раді ВАТ "Кратон". Результати наукових досліджень використовуються у навчальному процесі Донбаського гірничо-металургійного інституту при вивченні дисципліни "Основи технології складання машин і механізмів".

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 8 наукових працях, серед яких - 3 статті в наукових журналах, 4 статті у збірниках наукових праць, 1 публікація у матеріалах наукової конференції. Загальний обсяг робіт становить 1,8 д.а., з яких автору належать 1,6 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи - 170 сторінок друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 21 рисунок і 6 таблиць, які подано на 14 сторінках. Список використаних джерел із 144 найменувань наведено на 12 сторінках і 4 додатки - на 19 сторінках.

Основний зміст роботи

У дисертації за результатами проведених досліджень автором захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Складальне виробництво в системі адаптації промислового підприємства. Найбільш важливим етапом з огляду на забезпечення якості і, як наслідок, конкурентоспроможності продукції машинобудування є складання виробів. Саме на етапі складання досягається необхідна якість машини, або, іншими словами, забезпечуються якісні вимоги до виробів. Саме якість продукту цікавить споживача насамперед. Якщо говорити про вироби складального виробництва, то мова йде про якість складання. Світовий досвід показує, що успіху досягають компанії, які мають бездоганну репутацію щодо якості складання. Таким чином, підвищення ефективності економічних, організаційних та технологічних заходів складального виробництва можна вважати одним з головних завдань при вирішуванні проблеми загального оздоровлення виробничо-господарської діяльності машинобудівного підприємства.

Технологічний етап складання виробів найбільш схильний до впливу зовнішніх чинників. Це пов'язане з тим, що на цьому етапі забезпечується експлуатаційна якість виробів, що дає можливість говорити про забезпечення споживчої якості виробів і, як наслідок, про вплив чинників ринку на попит конкретного виробу конкретної якості.

Для адекватної реакції виробничої системи складального виробництва на поточні зміни різноманітних чинників через зміну ринкового споживання необхідна наявність у виробничій системі такої властивості як адаптивність. Така властивість повинна забезпечити процес адаптації внутрішньої виробничої структури складального виробництва до змін кон'юнктури ринку та інших зовнішніх чинників. Для вдалого рішення такого завдання треба створити на виробництві систему адаптації, яка може забезпечити швидку та ефективну перебудову організаційної структури складального виробництва в залежності від характеру і ступеня впливу зовнішнього середовища.

Проведені дослідження дозволяють дійти висновку про те, що відсутність систем адаптації в структурах машинобудівних виробництв або недостатній їх розвиток є однією з головних, а в деяких випадках - головною причиною зниження виробництва на підприємствах України.

У роботі показано, що доцільно визначати не кожний окремий чинник, котрий може вплинути на складальне виробництво, а групи чинників, схожих за результатами свого впливу на виробництво. Об'єднання чинників у групи дозволяє створити в системі адаптації забезпечувальні підсистеми, які функціонально відповідають групам чинників. За результатами аналізу було створено такі групи чинників: політичні, економічні, технічні, соціальні, правові, екологічні, інформаційно-технологічні.

У роботі складальне виробництво розглянуто як відкриту соціально-економічну систему. У зв'язку з цим розгляд особливостей розвитку та вдосконалення організації виробництва в умовах адаптації дозволяє говорити про систему адаптації складального виробництва як про невіддільну складову частину загальної структури машинобудівного підприємства.

У роботі запропоновано поділити адаптацію складального виробництва на технічну адаптацію, технологічну адаптацію та організаційну адаптацію.

Розгляд у роботі організаційної адаптації показав потребу врахування чиннику часу, а саме, необхідність поділу її на стратегічну, тактичну та оперативну.

Виконані дослідження показали значну роль, яку відіграє чинник часу за адаптації складального виробництва до зовнішнього впливу. Виходячи з цього, зменшення фазового зсуву між впливаючим чинником та компенсуючими діями в межах адаптації необхідно вважати одним з головних завдань при підвищенні ефективності адаптації складального виробництва.

Розділ 2. Дослідження системних властивостей адаптації складального виробництва. У роботі показано, що заходи з адаптації мають максимальну ефективність тільки в тому випадку, якщо вони співпадають за частотою та фазою з впливом зовнішніх чинників на систему складального виробництва. Системі адаптації, як і будь-якій системі, притаманні певні властивості. Однією з таких властивостей, яка пов'язана з чинником часу, є інерційність.

Для системи адаптації складального виробництва інерційність можна подати у вигляді проміжку часу (фазового зсуву), який визначається періодом між моментом надходження сигналу про вплив якогось чинника та моментом початку практичного реагування на нього, тобто початком практичних дій з адаптації виробництва, плюс час, необхідний на те, щоб заходи з адаптації дали практичні результати, компенсуючи зовнішній вплив. Якщо вплив зовнішніх чинників та заходів з адаптації, які компенсують його, зобразити кривими у координатах t (час) і q (інтенсивність), то інерційність системи адаптації у такому випадку буде дорівнювати фазовому зсуву tp.

У зв'язку з тим, що наявність інерційності в будь-якій системі є обов'язковою, то у випадку дії схеми "сигнал - реакція на нього" величина tp не може дорівнювати нулю, тобто tp 0. Таким чином, схема дії системи адаптації за принципом "сигнал - реакція" не дозволяє забезпечити максимальну ефективність, що є головним її недоліком. За своєю суттю та характером впливу на систему адаптації інерційність є негативною властивістю. Наявність інерційності неодмінно збільшує витрати виробництва через вплив зовнішніх чинників. Причому, чим більша інерційність, тим більший відрізок часу, упродовж якого відбувається некомпенсований зовнішній вплив.

Проведені дослідження показали, що інерційність як показник, який характеризує систему адаптації в цілому, можна поділити на складники, кожен з яких буде характеризувати інерційність підсистеми або елементу, що формують цілісну систему адаптації складального виробництва. У роботі відзначено, що для якісної та кількісної оцінки інерційності необхідно визначити підсистеми та елементи, які забезпечують процес адаптації, виявити в них вузькі місця, що впливають на процес адаптації. Для цього доцільно визначити підсистеми, що забезпечують організаційно-економічний механізм адаптації, а саме інформаційне, правове, технічне, технологічне, економічне, трудове і психологічне, фінансове, екологічне, ергономічне забезпечення, а також нормативну базу. Дослідження промислових підприємств Луганської та Донецької областей показали, що кожна з перелічених забезпечувальних підсистем повинна бути структурним підрозділом у структурі підприємства або робочою групою у структурному підрозділі. Оскільки кожен з підрозділів, або іншими словами, кожен із забезпечувальних елементів має свою інерційність, то для управління загальною інерційністю підприємство повинно враховувати інерційність кожного забезпечувального елементу.

Дослідження показали, що треба поділяти забезпечувальні елементи на такі, у яких можливості впливу на інерційність малі, або відсутні зовсім, та на такі, на інерційність яких підприємство може впливати повністю або частково.

Для того, щоб визначити загальну інерційність системи адаптації, було проаналізовано взаємозв'язки між забезпечувальними підсистемами. Це дослідження проводилося на промислових підприємствах Луганської та Донецької областей, за результатами його було зроблено такі висновки.

1. Функціонування системи інформаційного забезпечення для розв'язування конкретних завдань адаптації є первинним, тобто до початку функціонування усіх інших підсистем.

2. Тільки після вирішення завдань інформаційного забезпечення можливе функціонування фінансового забезпечення.

3. Після розв'язання завдань фінансового забезпечення можливо взаємно паралельне функціонування інших забезпечувальних підсистем.

Загальну інерційність системи адаптації складального виробництва в роботі було визначено таким чином:

, (1)

де - максимальне значення інерційності підсистем нормативного, технічного, технологічного, економічного та трудового забезпечення, час.

- частина інерційності фінансового забезпечення, яка не регулюється, час;

- частина інерційності фінансового забезпечення, яка регулюється, час;

- максимальний час на видавання інформації, час;

- максимальний час на оброблення інформації, час;

- максимальний час на отримання інформації, час;

- загальна інерційність системи адаптації, час.

Для підвищення ефективності системи адаптації у роботі запропоновано внести зміни у схему "сигнал-реакція" шляхом додавання до неї елементу, який забезпечує прогнозування можливого впливу зовнішніх чинників на складальне виробництво. Було сформовано вимоги до такого прогнозу:

1. Прогноз повинен бути точно витриманий у часових межах і узгоджений із початком безпосереднього впливу зовнішніх чинників.

2. Прогноз повинен мати багатоваріантний характер і ймовірнісну оцінку кожного варіанта.

3. Прогноз треба здійснювати як відносно всього виробництва в цілому, так і за окремими його підрозділами, пов'язаними з виробництвом окремих виробів.

У дисертаційній роботі уточнено поняття "точність прогнозу" для умов адаптації складального виробництва. Абсолютна точність прогнозу, яку можна виразити через 1, буде мати місце за умови, коли значення прогнозованого початку зовнішнього впливу та фактичного повністю збігатимуться. Мінімальною точністю або нульовою треба вважати випадок, коли прогнозне значення і фактичне відрізнятимуться на величину, яка дорівнює tвпл..ф 2.

Проведені дослідження дозволили формалізувати точність прогнозу у вигляді:

, (2)

де - точність прогнозу в межах системи адаптації складального виробництва;

- фактичний початок впливу зовнішніх чинників на складальне виробництво, час;

- початок впливу зовнішніх чинників на складальне виробництво за прогнозом, час;

- фазовий зсув на половину періоду між фактичним та прогнозним початком впливу зовнішніх чинників, час.

У роботі введено поняття і розкрито сутність періоду очікування, як періоду, під час якого незрозуміло, який з прогнозів виправдається, і надано його формалізоване визначення:

, (3)

де То.пр - період очікування, час.;

tp - інерційність системи адаптації, час.

Виконані в роботі дослідження дають можливість зробити висновок, що в умовах ринкової боротьби гостро постають питання надійності організаційно-економічних систем і, зокрема, системи адаптації. Під час дослідження технологічної адаптації було обґрунтовано потребу виділення в структурі складального виробництва складального осередку, який є мінімальним елементом дискретизації організаційно-технологічної структури складального виробництва.

Для дослідження надійності системи технологічної адаптації було розроблено математичну модель складального осередку. Було визначено, що процеси в складальній системі та складальних підсистемах (осередках) відповідають вимогам, які висуваються до безперервних марковських процесів.

На підставі моделі складального осередку в роботі визначено показники надійності для технологічної адаптації, а саме кількість непрацюючих одиниць обладнання, час простою одиниці обладнання, середнє напрацювання на відказ та інші. Крім того, зроблено висновок, що доцільно проводити оцінку й контролювати надійність первинної ланки системи технологічної адаптації - складального осередку, як найбільш схильного до збоїв.

Розділ 3. Формування системи адаптації складального виробництва. Кожна виробнича система, рухаючись шляхом розвитку виробничих відносин, рано чи пізно стикається з питаннями організаційно-економічної усталеності усього виробництва або окремих його елементів. Для системи адаптації складального виробництва крайньою формою неусталеності є випадок, коли вплив зовнішніх чинників знаходиться у протифазі до результатів дій з адаптації.

У змінному полі складного різноманіття внутрішніх та зовнішніх чинників усталеність системи адаптації залежить передовсім від професійного рішення її організації і відображається у збалансованому, взаємозумовленому сплетінні чотирьох структур: виробничої товарної, організаційної, процесуально-технологічної та методичної.

У роботі розглянуто можливість використання організаційно-економічних моделей для моделювання адаптації на машинобудівних підприємствах. У дисертації показано доцільність формування функціональної моделі системи адаптації складального виробництва. Така модель дозволяє чітко визначити організаційну структуру підприємства, мінімізувати витрати на її реорганізацію і утримання, підвищити ефективність виробництва за рахунок підвищення якості управління усіма ланками виробничого циклу.

При формуванні функціональної моделі системи адаптації було застосовано системний підхід, основу якого становлять принципи, дотримання яких обов'язкове.

1. Принцип цілісності. Властивості системи не зводяться до суми властивостей її елементів. З властивостей елементів системи не можна вивести властивості системи.

2. Принцип структурності. Систему можна описати шляхом визначення її структури. Структура системи - це мережа її зв'язків і відношень. Існування системи зумовлено її окремими елементами і властивостями її структури.

3. Принцип взаємозалежності системи і середовища. Система формує і виявляє свої властивості в процесі взаємодії із середовищем, залишаючись при цьому активним компонентом взаємодії.

4. Принцип ієрархічності. Кожний елемент системи може розглядатися як система, а сама система - як елемент більш широкої системи.

5. Принцип множинності опису системи. Через принципову складність системи, для її повного розуміння необхідна побудова безлічі різноманітних моделей, кожна з який описує лише одну зі сторін системи.

Функціональну модель системи адаптації складального виробництва, яку запропоновано в роботі, побудовано до п'ятого рівня структуризації. Модель використано при розробці методу реорганізації (удосконалення) виробничих структур складального виробництва. Цей метод отримав назву "метод функціонального перенесення".

Сутність методу полягає у такому. Розроблена функціональна модель допрацьовується шляхом указівки для кожної функції її індексу, що визначає положення функції в моделі (F i k m n), а також значення її вагомості. Вагомість функцій оцінюється у балах від 1 до 10, на підставі витрат, необхідних для виконання функцій. Оцінка функцій повинна ґрунтуватися на чотирьох принципах:

1. Основна мета витрат - це виконання визначених функцій;

2. Будь-які витрати понад ті, що забезпечують виконання функцій, є непотрібними;

3. Під витратами на функцію маються на увазі мінімальні витрати, за яких функція виконується;

4. Витрати на функцію визначаються шляхом прямого рахунку.

З урахуванням зазначених принципів, кількість балів встановлюється експертно, за важливістю даної функції у досягненні мети. Бали нараховуються тільки для функцій нижнього рівня структуризації. Значення вагомостей функцій більш високого рівня визначається підсумовуванням функцій більш низького рівня.

Після оцінки вагомостей функцій здійснюється їхнє перенесення на підрозділи існуючої організаційної структури відповідно до призначення кожного окремого підрозділу. Для функцій із функціональної моделі, які не було перенесено на організаційну структуру, формуються нові структурні підрозділи. Підрозділи базової організаційної структури підприємства, на які не було перенесено жодної функції, ліквідуються.

Крім того, необхідно ліквідувати і підрозділи, на які перенесена тільки одна або дві маловагомі функції, при цьому самі функції можуть бути додатково перенесені на інший підрозділ із близькими функціями. Після того, як усі підрозділи будуть сформовані, треба створити нову організаційну структуру підприємства шляхом визначення підпорядкованості й організації взаємодії між підрозділами.

У роботі розглянуто сутність періоду очікування То.пр як одного з показників, які визначають успішну адаптацію складального виробництва. Період очікування є інтервалом часу, коли система адаптації фактично не може ефективно використовувати весь потенціал адаптаційних заходів. Крім того, під час періоду очікування відбувається інтенсивний вплив на виробничу систему і, як наслідок, в цей період спостерігаються найбільші втрати виробництва. Одним з доданків у формулі для визначення То.пр є tp - інерційність системи адаптації. Інерційність можна визначити через То.пр як:

. (4)

Величина, яка характеризує різницю (), є величина випадкова, значення її не можна точно визначити до того, як настане подія, що визначається зовнішнім впливом. Крім того, вона залежить від точності прогнозу. У формулу (3) для точності прогнозу різниця () входить як абсолютна величина, тобто вона може приймати значення як більші нуля, так і менші, які розподілено відносно нього рівномірно. Тобто можна прийняти значення

() = 0.

Це значення характеризує максимальну точність прогнозу (=1). У такому випадку період очікування повністю буде визначатися інерційністю системи адаптації.

Таким чином, інерційність можна вважати одним з головних показників, які визначають ефективність системи адаптації. Для того, щоб оцінити ефективність системи адаптації, достатньо визначити величину її інерційності. Чим менша tp, тим вища ефективність. У роботі tp було визначено як параметр оптимізації, який характеризує ефективність системи адаптації складального виробництва зі змінними параметрами x1, x2, x3.

На підприємствах Луганської та Донецької областей було проведено трифакторний експеримент, який дозволив верифікувати функцію:

, (5)

яку можна вважати узагальненою поліномінальною моделлю системи адаптації з оптимізованого параметру .

Для верифікації функції у роботі було сформовано матрицю дослідження для восьми точок факторного обширу. Для перевірки поточних результатів верифікації було застосовано критерії Кохрена, Стьюдента та Фішера. Внаслідок цього було отримано рівняння регресії:

, (6)

яке можна за певних обмежень вважати поліномінальною моделлю інерційності системи адаптації складального виробництва. На підставі отриманої моделі було зроблено висновок, що ефективність адаптації складального виробництва в тій частині, яка залежить від інерційності, знаходиться здебільшого у сфері організаційних перетворень і меншою мірою - у сфері фінансових витрат.

Висновки

У дисертаційній роботі досліджено науково практичне завдання впливу інерційності системи адаптації на удосконалення організації складального виробництва в сучасних економічних умовах, розроблено положення щодо створення системи адаптації складального виробництва, проаналізовано головні системні властивості адаптації, які визначають удосконалення організації складального виробництва.

Основні висновки і результати, отримані в ході досліджень, зводяться до такого.

1. Досліджено теоретичні питання системи адаптації складального виробництва з огляду на вплив чинників ринкової економіки. За результатами дослідження було встановлено, що створення ефективної системи адаптації складального виробництва, яка охоплює структуру підприємства за всім обсягом, від верхніх (управляючих) до нижніх (які управляються) її елементів, впливає на всі стани виробничого циклу через реалізацію стратегічних, тактичних та оперативних адаптаційних заходів, є головною умовою забезпечення життєздатності машинобудівного підприємства, успішного здійснення виробничо-господарчої діяльності, спрямованої на задовольняння потреб ринку в сучасних, конкурентоспроможних виробах.

2. Обґрунтовано необхідність удосконалення організації складального виробництва, метою якого є адаптація до впливу зовнішніх чинників. Подано логічну схему такого удосконалення з докладною розробкою кожного етапу. Встановлено, що головні чинники, які впливають на ефективність адаптації, можуть бути класифіковані таким чином: політичні, економічні, технічні, соціальні, правові, екологічні та інформаційно-технологічні. У дисертації визначено, що в сучасних умовах стратегія формування системи адаптації повинна бути спрямована на забезпечення виживання складального виробництва як головного етапу у виробництві виробів.

3. Внаслідок досліджень виявлено таку властивість системи адаптації, як інерційність, котра характеризується інтервалом часу між початком зовнішнього впливу та моментом початку практичного реагування на нього. В роботі доведено, що за умов створення системи адаптації за принципом "сигнал-реакція" величина інерційності не може дорівнювати нулю. Виявлено структуру інерційності системи адаптації складального виробництва та визначено найбільш вагомі її складники. Запропоновано методику оцінки інерційності в умовах перехідного та усталеного процесів адаптації за допомогою коефіцієнту наближення.

4. Обґрунтовано доцільність використання перспективних прогнозів в системі адаптації складального виробництва. Внаслідок дослідження напрацьовано вимоги до прогнозу як складової частини системи адаптації. Уточнено поняття "точність прогнозу" для умов адаптації складального виробництва. Введено поняття "період очікування", запропоновано спосіб його аналітичного визначення. Виявлено зв'язок між зменшенням періоду очікування і підвищенням загальної ефективності системи адаптації.

5. Розроблено функціональну модель системи адаптації складального виробництва. Виявлено і систематизовано головні функції, притаманні системі адаптації складального виробництва. Розроблена модель дає можливість більш чітко визначити організаційну структуру підприємства, мінімізувати витрати на її утримання, підвищити якість управління усіма ланками виробничого циклу складання виробів.

6. Розроблено рекомендації з удосконалення організаційної структури виробництва за умов адаптації методом функціонального перенесення. Метод дозволяє змінити функціональну наповненість структурних підрозділів, коректувати взаємозв'язки між ними з метою утворення високоефективної системи адаптації.

7. У роботі одержана поліномінальна модель системи адаптації складального виробництва, яку верифіковано для інерційності як оптимізованого параметру. Дослідження, які виконані за допомогою поліномінальної моделі, дозволяють дійти висновку про те, що ефективність системи адаптації складального виробництва залежить не тільки від фінансових витрат на неї, але й значною мірою визначається ефективністю заходів у сфері організаційних перетворень.

Перелік основних опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Зинченко А.М., Зинченко Н.В. О диверсификации на конверсионном предприятии // Вестник Восточноукраинского государственного университета. Серия "Экономика". - 1996. - №1(1). - С. 127-131.

Особистий внесок автора: розроблено алгоритм дій з підтримання балансу інтересів підприємства та робітників в умовах удосконалення організаційної структури виробництва.

2. Зинченко Н.В., Зинченко А.М. Организационно-экономическое сотрудничество предприятий региона // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 1997. - №3 (7). - С. 68-69.

3. Зинченко А.М. Адаптация сборочного производства в переходный период // Проблемы развития предприятий региона в условиях рыночной экономики. Сб. научн. тр. Восточноукраинского государственного университета - Луганск: ОАО "ЛОТ", 1998. - С. 73-75.

4. Зинченко А.М. Прогнозирование внешнего воздействия в системе адаптации сборочного производства // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 1999. - № 5 (20). - С. 230-233.

5. Зинченко А.М. Надежность сборочных систем в условиях адаптации машиностроительного производства к внешнему воздействию // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. науков. праць Східноукраїнського державного університету. Випуск 1. - Луганськ: СУДУ, 2000. - С. 111-115.

6. Зинченко А.М. Оптимизационное моделирование системы адаптации промышленных предприятий // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. науков. праць Східноукраїнського державного університету. Випуск 2. - Луганськ: СУДУ, 2000. - С. 51-54.

7. Зинченко А.М. Инерционность как системное свойство адаптации // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. науков. праць Східноукраїнського державного університету. Випуск 3. - Луганськ: СУДУ, 2000. - С. 67 - 73.

8. Дедов А.Д., Зинченко А.М. Организационно-экономический механизм адаптации сборочного производства к негативному воздействию внешней среды. // Материалы международной конференции "Безопасность жизнедеятельности на пороге 21-го века" - Алчевск: Восточное отделение Международной академии наук экологической безопасности, ДГМИ, 1999. - С. 78-82.

Размещено на Allbest.ru

...