Національне багатство

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

Кафедра політичної економії

обліково-економічних факультетів

Курсова робота

на тему: ”Національне багатство”

Студентки I курсу,

5 групи, спеціальності 6508

факультету ФЕФ

Швець Оксана Юріївна

Науковий керівник:

Дем'янчук О.О.

Київ - 2011



План

Вступ

Сутність національного багатства

Структура національного багатства

Статистика національного багатства

Національне багатство України, його структура

Проблеми збереження та ефективного використання національного багатства України

Висновки

Список літератури



Вступ

Однією із найбільш загальних макроекономічних категорій, що дає уявлення про наявні ресурси і потенціал розвитку країни є національне багатство. Для України, яка володіє значними обсягами національного багатства, актуальною в період визначення її стратегічних пріоритетів, стає проблема його комплексної оцінки. Відсутність системних досліджень національного багатства не дає можливості у повній мірі використовувати його з метою оптимізації структури економіки, активізації внутрішніх факторів економічного зростання, вирішення соціальних проблем та підвищення добробуту нації.

У цьому контексті вартісна оцінка елементів національного багатства України є одним із важливих кроків дослідження цієї надзвичайно важливої категорії, що й обумовило мету даного дослідження - на основі вивчення різних методологічних підходів визначення національного багатства зробити кількісну оцінку багатства України в динаміці.

Серед тих, хто зробив значний внесок у визначення поняття національного багатства, слід назвати В.Петті, який одним із перших у XVII столітті представив його як суму нагромаджених матеріальних цінностей. Наприкінці XIX- на початку XX століття представники історичної школи (А. Шторх, А. Амон, Р. Ліфман, П. Хермберг) визнавали багатство лише окремих осіб, залишаючи осторонь поняття національного багатства країни. В економічній літературі також часто згадується ім'я французького економіста Е. Роговського, який в масштабах суспільства представляв національне багатство як суму багатств приватних осіб, визначених в діючих цінах (майно держави, церкви, об'єкти громадського користування не враховувались).

Національне багатство є одним із індикаторів стану розвитку економіки. Динаміка величини національного багатства може бути зіставлена з динамікою економічного зростання. Крім того, нерідко національне багатство стає поштовхом для збільшення динаміки реального ВВП. Сукупне багатство світу оцінюється в 550 трлн дол. США (на початок третього тисячоліття), у тому числі людський капітал - 365 трлн дол. США. Половина світового багатства є власністю країн «сімки» (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Канада, Японія) - найбільш розвинутих ринкових економік світу.

Зростання частки національного багатства кожної країни в сукупному багатстві свідчитиме про підвищення рівня розвитку країни, її можливостей у впливі на ситуації на світових ринках, при прийнятті міжнародних економічних й політичних рішень. У зв'язку з цим, дослідження національного багатства набуває особливої популярності в останні роки в країнах з трансформаційною економікою, де відсутність ринкових відносин протягом тривалого часу призвела до необ'єктивної оцінки об'єктів власності й до їх надто невисокої ціни при здійсненні приватизації.

Визначення складу й стану національного багатства країни дозволяє виявити основні пріоритети розвитку, а саме: формувати й коригувати структурну політику, політику приватизації, політику ресурсозбереження тощо.



Сутність національного багатства

Національне багатство -- це сукупність вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни. Національне багатство визначається у натурально-речовинній та вартісній формах на певну дату.

Існує два концептуальні підходи до його розуміння і визначення. По-перше, згідно з концепцією балансу народного господарства національне багатство -- це сукупність матеріальних благ, якими розпоряджається суспільство та які створені працею людей за попередній період свого розвитку.

По-друге, за системою національних рахунків національне багатство визначається як сума чистого власного капіталу всіх господарюючих суб'єктів, тобто в нього включаються, крім матеріальних благ і ресурсів, також невиробничі матеріальні активи (авторські права, ліцензії і т. п.), фінансові активи (проте вираховуються фінансові зобов'язання).

У широкому розумінні слова до національного багатства належить усе те, чим так чи інакше володіє нація. За такого трактування до нього відносяться не лише матеріальні блага, а й усі природні ресурси, твори мистецтва тощо. Однак усе це досить складно підрахувати через ряд об'єктивних причин.

У практиці економічного аналізу використовується показник національного багатства у вузькому розумінні його змісту. До нього входить все те, що так чи інакше опосередковано створене працею людей і може бути відтворено. Інакше кажучи, національне багатство країни -- це сукупність матеріальних і культурних благ, які нагромаджені в даній країні протягом її історичного розвитку на відповідний момент.

Сучасні визначення національного багатства відрізняються тим, що в них розглядається багатство суспільства у цілому, зокрема, у фінансовому словнику національне багатство представлено як "сукупність матеріальних благ, створених і нагромаджених суспільством у процесі попереднього розвитку, а також природних ресурсів, залучених до господарського обороту". До його складу належать: основні і невиробничі фонди країни, оборотні фонди матеріального виробництва, включаючи товарні запаси у виробництві й торгівлі, а також державні резерви та страхові запаси, особисте майно громадян тривалого використання, природні ресурси, залучені до процесу відтворення (запаси корисних копалин, гідроенергії, лісовий та земельний фонди). Сюди ж зараховують і золотий запас держави. А в деяких випадках і науково-технічний рівень та досвід працівників, культурно-духовні цінності, інтелектуальну власність тощо.

Слід зазначити, що склад національного багатства та методи його обрахування змінюються з часом і є різними для різних країн, залежно від критеріїв включення до нього тих чи інших елементів. Так, історично відправною точкою у процесі обчислення національного багатства, наприклад, для англійського економіста Р. Гіффена, слугувала інформація про прибутковий податок, інші розраховували національне багатство на основі даних про майно, що одержували в спадщину або в дарунок. Згодом найбільш поширеним став метод безперервної інвентаризації, на основі якого у 40-50 роки XX століття американський економіст Р.Голдсміт розрахував елементи національного багатства у США за 1898-1948, 1905-1950, 1945-1958 роки, англійський економіст П.Редферн - Великобританії за 1938-1953 роки, російський вчений А.Ванштейн зробив оцінки майна суспільного господарства в національному багатстві дореволюційної Росії.

У першій половині XX століття національне багатство визначалось як благо, що можна оцінити грошима. Поширення трактування національного багатства як сукупності "економічних благ", що мають ціну, та "вільних" благ (зокрема, дарів природи) знайшло відображення і у сучасних підходах до визначення та обчислення національного багатства.

Так, на сьогоднішній день панівною є концепція, що склалась у процесі розробки ООН міжнародних стандартів національного рахівництва - Системи Національних Рахунків (СНР) - де національне багатство розглядається у широкому трактуванні, як сума нефінансових активів країни та її чистих вимог до решти світу. Згідно з цією концепцією національне багатство країни представляє сукупність ресурсів країни (економічних активів), які визначають необхідні умови виробництва товарів, надання послуг і забезпечення життя людей. Воно складається із економічних об'єктів, ключовою ознакою яких є можливість отримання їх власниками економічної вигоди.

Структура національного багатства

Національне багатство містить такі три складові:

Матеріальне багатство - це основний та оборотний капітал суспільства, а також обіговий капітал. Основний капітал -- засоби праці: будинки, споруди, верстати, устаткування тощо. Оборотний капітал -- предмети праці: сировина, матеріали, енергетичні ресурси, оброблені людською працею. До обігового капіталу належать готова продукція та страхові внески. Структуру цього багатства становлять всі матеріальні блага соціальної сфери: університети та школи, лікарні та санаторії, об'єкти культури та спорту, житловий фонд, майно населення, державні запаси, природні ресурси, які вже залучені до процесу виробництва. По суті, речове багатство являє собою нагромаджену працю суспільства, виражену в матеріальних благах за певний тривалий історичний період. Зміст структури речового багатства постійно змінюється під впливом НТР та соціально-економічних зрушень. У міру розвитку суспільства речове багатство нації збільшується.

Нематеріальне багатство. До нього належать грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, а також усі людські здібності й досягнення в науці, культурі, спорті, мистецтві, нагромаджений виробничий досвід суспільства, виражений у загальнолюдському знанні.

Природне багатство -- це пізнані (розкриті) природні ресурси: земля, вода, повітря, ліс, розвідані корисні копалини, клімат. Різноманітні елементи природи є природним даром людині з боку природи і по суті -- потенційним багатством нації. Природа -- матеріальна передумова виробництва та природне середовище життєдіяльності нації. Більшість елементів природного багатства не збільшується, а зменшується в результаті антропогенного впливу. Тому існує проблема збереження та суворої економії елементів природного багатства.

В рамках Системи Національних Рахунків (СНР) оцінка національного багатства розглядається як окремий випадок балансу активів і пасивів, коли баланс складається для країни у цілому, у структурі якого виділяються:

* нефінансові активи:

- вироблені активи (основні фонди, запаси матеріальних оборотних коштів),

- невироблені активи (матеріальні невироблені активи, нематеріальні невироблені активи);

* фінансові активи і пасиви:

- монетарне золото та SDR(Спеціальні права запозичення (СПЗ) (англ. special drawing rights, SDR, SDRs) -- резервний та платіжний засіб, що емітується Міжнародним Валютним Фондом (МВФ), існує лише у безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках);

- готівкова валюта та депозити;

- цінні папери (окрім акцій);

- акції та інші форми участі у капіталі;

- кредити та позики;

- страхові технічні резерви;

- дебіторська/кредиторська заборгованість.

Новаторською на сьогоднішній день визнається методика, що розроблена спеціалістами Світового банку і яка була запропонована у рамках роботи з визначення індикаторів стійкого розвитку (sustainable development). Метод було розроблено з метою аналізу структури національного багатства, ролі окремих його елементів у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються. У рамках концепції запропонованої фахівцями Світового банку у національне багатство входять:

* природний капітал;

* вироблений капітал (активи);

* людський капітал (людські ресурси);

* соціальний капітал.

Варто зазначити, що автори експериментальної методики з метою проведення міждержавних порівнянь були змушені зробити у своїх розрахунках ряд значних припущень й низку серйозних спрощень. Так, зосередившись тільки на економічному потенціалі, не було проведено оцінку соціального капіталу, під яким розуміли "сукупність мереж, взаємовідносин, норм та інститутів, які впливають на продуктивність економіки". Крім того, людський капітал оцінювався за залишковим принципом: із загального обсягу чистого національного продукту (ЧНП) віднімався ЧНП, вироблений за рахунок природних ресурсів, після чого розраховувалась поточна вартість залишку "не ресурсного" ЧНП за середню кількість років продуктивного життя населення. Із отриманого у результаті продукту, який може виробити населення, вираховувалась сума активів та землі, й дана величина приймалась у якості оцінки людських ресурсів.

Незважаючи на всі дискусійні місця запропонованої методики, її використання дало можливість зробити оцінку національного багатства більш ніж 100 країн світу.

Результати досліджень фахівців Світового банку дають можливість зробити висновок, що ключове місце у національному багатстві країн світу на лежить людським ресурсам - у середньому їх частка у структурі перевищує 60%, в той час як роль виробленого людиною капіталу характеризується 15-30% вартості світової економіки, природний капітал залежить від забезпеченості ресурсами і коливається від 2 до 39%. Найбільш забезпеченими національним багатством виявились країни США, Швейцарія, Канада, Японія та Норвегія, які посідають у світовому рейтингу перші п'ять місць із розрахунку національного багатства на душу населення. Частина даних наведена в Табл.1.

Таблиця1.Рівень національного багатства деяких країн світу.

Країна	Національне багатство (USD, трлн)	Національне багатство (місцева валюта, трлн)	Населення (млн.)	Поточний курс ( за USD)	Багатство на душу населення (USD)	Рік
США(тільки домогос- подарства)	58.5	58.5	312	-	187,500	2011
Японія	35.22	2,712	127.9	77	275, 377	2009
Британія	10.27	6.669	62	1.54	165,645	2009
Австралія	7.60	7.683	22	1.01	345,455	2010
Південна Корея	6.185	7,385	48.6	1194	127,263	2009
Канада	6.0	6.4	34.5	1.06	173,913	2011
Тайвань	4.23	130.2	23	30.8	183,794	2009
Сінгапур (тільки домогоспо-дарства)	0.886	1.16	5.0	1.31	177,200	2010

Аналіз вітчизняного досвіду розрахунків національного багатства України, який було проведено у рамках дослідження процесу капіталізації економіки в Інституті економіки та прогнозування НАН України дав можливість запропонувати підхід, який враховує ті елементи національного багатства, що не були включені у вищенаведених дослідженнях, однак є важливими з точки зору збільшення потенціалу капіталізації економіки та пошуку нових джерел прискорення економічного зростання. Зокрема, до складу національного багатства України включено:

- людський капітал, який представляє нематеріальну складову багатства. Окрім сукупності професійних знань, умінь та навичок, оцінка включає характеристики стану здоров'я, рівень працездатності, фізичні дані робітника, а також відображає культурне надбання, володіння яким додає успіхів у комунікації з іншими людьми та допомагає створювати успішні з ними стосунки. Це є своєрідною сумою нагромадженої частки (результат освіти, виховання, трудових навичок) та інвестицій, спрямованих на підвищення культурно-освітнього рівня та кваліфікації, які в майбутньому приноситимуть віддачу;

- фінансовий капітал, оскільки на практиці, незважаючи на методологію визначення національного багатства в рамках СНР, оцінка фінансових активів/пасивів країни або зовсім не включалась у розрахунки, або враховувалась тільки частково. Обґрунтовуючи включення фінансового капіталу у національне багатство, можна сказати, що у сукупність ресурсів (активів), що входять до його складу, окрім тих, які уже приносять його власнику прибуток, входять і такі, що на даний момент не створюють додаткової вартості, тобто частина фінансового капіталу - це тільки потенційний капітал, але він може перетворитись, наприклад, у продуктивні сили, якщо ресурси будуть витрачені на придбання предметів та засобів виробництва;

- резервні активи як важлива складова запасів країни. Вони включають зовнішні активи країни, що перебувають під контролем органів грошово-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути використані для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу або здійснення інтервенцій на валютному ринку з метою підтримки курсу національної валюти. До резервних активів входять: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, активи в іноземній валюті, що складаються з готівкових коштів, депозитів, цінних паперів та інших вимог. До складу резервів у національне багатство, окрім золотовалютних резервів, було включено ще страхові резерви, сформовані страховиками України (резерви збитків, резерви незароблених премій, резерви із страхування життя), та оцінку іноземної валюти на руках у населення у гривневому еквіваленті.

Статистика національного багатства

Найбільш розвиненою може вважатися країна, де найкраще використовуються як природні, так і накопичені працею попередніх поколінь матеріальні і духовні ресурси. Найважливішою складовою частиною економічного потенціалу країни є національне багатство.

Статистика національного багатства вирішує завдання, пов'язані з розробкою системи показників і обґрунтуванням методології їх числення як для всього багатства, так і для окремих його елементів, а також завдання практичної організації статистичного спостереження і обробки отриманої інформації на різних рівнях відповідно до прийнятої системи показників і методології їх числення. Система показників статистики національного багатства, використовувана в аналізі, включає наступні характеристики: 1)наявність (об'єму) і структури багатства; 2)відтворення найважливіших його часток; 3)динаміки всього багатства і його складових елементів; 4)розміщення багатства на території країни; 5)охорона природних ресурсів і їх заповнення.

Основним елементом (і фактором) виробництва є праця, яка забезпечує здійснення цього процесу лише в разі її об'єднання з уречевленими факторами виробництва -- засобами виробництва, за допомогою яких праця впливає на предмет праці для створення продукції. Тобто загалом під уречевленими факторами виробництва розуміють засоби виробництва та предмети праці. Але існування суспільства не обмежується лише періодом участі його членів у процесі виробництва. Для відтворення фізичних та моральних сил суспільство створює і підтримує функціонування соціальної сфери: житлово-комунального господарства, системи охорони здоров'я та освіти, управління, безпеки тощо. А це також потребує наявності певних уречевлених елементів: будівель, споруд, устаткування і т. ін.

В умовах ринкової економіки створення чи видобуток необхідних суспільству матеріальних цінностей потребує залучення фінансових ресурсів, наявність яких є первинною передумовою забезпечення виробництва уречевленими засобами та предметами. Облік і аналіз цих уречевлених елементів, необхідних для існування суспільства, виконує статистика національного багатства. Статистика національного багатства -- це система показників, за допомогою яких вимірюють наявні та нагромаджені в країні цінності, призначені для підтримання безперервності та розширення процесу суспільного відтворення. Показники національного багатства за найважливішими елементами (у цілому і на душу населення) є найістотнішими характеристиками суспільно-економічного розвитку, досягнутого країною.

Рис.1. Структура національного багатства (згідно з СНР Євростату)

національне багатство матеріальний

Обсяг, структура та ефективність їх використання (виключаючи, звісно, майно населення, яке є специфічним елементом, і на відміну від інших відіграє у відтворенні пасивну роль) впливають на основні темпи й пропорції розвитку країни, зростання національного доходу та рівня життя населення. На визначення цих характеристик національного багатства і спрямована, насамперед, система статистичних показників.

Розподіл національного багатства у суспільстві залежить від форми власності на засоби виробництва, усієї системи економічних відносин, рівня розвитку продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичної влади та інших факторів. Основну частину національного багатства становить економічний потенціал країни. До нього належать виробничі фонди, матеріальні оборотні засоби і запаси, природні ресурси, сукупний робітник з його загальноосвітнім, професійним, культурним рівнем, потребами і творчими здібностями. Від ефективності його використання залежить економічний та соціальний прогрес суспільства. Зрозуміло, що в статистиці національного багатства, де об'єднуються в окремі групи різнорідні елементи, можуть бути використані лише вартісні показники. Цей підхід не тягне за собою ускладнень при обчисленні обсягу та структури національного багатства. Адже в цьому разі використовуються моментні показники обсягу окремих матеріальних благ qi та відповідних їм цін рі за станом на одну й ту саму дату для всіх складових розрахунку, і ми дістаємо значення вартості національного багатства:

.

Таку оцінку називають оцінкою в діючих цінах. У СНР показники національного багатства на початок періоду називають запасами. Пов'язуючи їх з показниками поточних операцій, які називають потоками, дістають дані на кінець періоду як нагромадження для наступного циклу відтворення. У цьому разі показники національного багатства грають провідну роль у всій системі статистичної інформації країни.

З метою елімінування впливу непропорційної зміни цін на окремі складові національного багатства СНР рекомендує щорічно переоцінювати національне багатство в сучасні (діючі) ціни за допомогою спеціальних індексів цін, тобто щороку обчислювати ці складові за відновлюваною вартістю:

або використовувати розрахунки в порівняльних цінах певного базового року, у цінах якого обчислюються всі зведені економічні показники системи. Використання порівняльних цін дозволяє елімінувати їх вплив при порівнянні вартості національного багатства:

.

Відносні зміни вартості національного багатства в динаміці відбивають індекси:

вартості національного багатства (він перебуває під впливом зміни цін і обсягу матеріальних засобів):

фізичного обсягу національного багатства (при його розрахунку елімінується вплив зміни цін):



Отже, національне багатство є однією із найбільш загальних макроекономічних категорій, що дає уявлення про наявні ресурси і потенціал розвитку країни.

Національне багатство України, його структура

Для України, яка володіє значними обсягами національного багатства, актуальною в період визначення її стратегічних пріоритетів, стає проблема його комплексної оцінки. У контексті дослідження розвитку економіки України, аналізуючи дані, представлені у Табл.2, можна зробити два важливих висновки: по-перше, формування національного багатства України, яке у період 2003-2008 років все ж таки зростало, заклало підґрунтя для нарощування темпів капіталізації країни. По-друге, структура національного багатства України відповідає структурі національне багатство країн перехідної економіки Західної Європи та найближчих сусідів, Росії та Білорусі, у яких левова частка (50%) належить людському капіталу, а 40% - це природний капітал та 10% - відтворюваний людиною капітал.

Таблиця 2.Динаміка національного багатства України та його структура в 2003-2008 роках

	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Національне багатство, трлн грн.	8,8	9,1	9,9	10,4	10,7	11,5
Темп змін за період, %	103,0	104,3	108,5	106,1	108,3	107,6
Національне багатство, трлн дол. США	1,6	1,7	2,0	2,2	2,3	2,5
Структура НБ, %
Основний капітал	11,7	12,5	12,6	12,8	13,5	13,8
Людський капітал	51,2	49,7	46,7	45,9	45,7	45,6
Природний капітал	34,0	33,7	34,9	35,1	33,8	32,8
Фінансовий капітал	2,5	3,2	4,4	4,5	5,1	5,8
Резервні активи	0,6	1,0	1,4	1,7	1,9	2,0

Формування такої структури елементів національного багатства, у якій ключова роль належить нематеріальним складовим, є відображенням нових глобальних тенденцій у процесі економічного розвитку, а саме - змін типу відтворення, форм нагромадження, критеріїв ефективності розвитку економіки, що в цілому характеризує "нову якість економічного зростання". Це означає, що більшість країн вже не ставить за стратегічну мету зростання матеріально-речових елементів багатства, а орієнтуються на збільшення величини та якості людського капіталу, який сьогодні стає головним фактором стійкого розвитку суспільства та економіки.

Для України, де в структурі національного багатства частка людського капіталу упродовж 2000-2005 років не зростає, а зменшується, і питома вага речового капіталу підприємств є значно нижчою від розвинутих країн, актуальними є два напрями, що забезпечуватимуть ефективність економіки - зростання вкладень держави, бізнесу, домашніх господарств, спрямованих на нарощування людського потенціалу та забезпечення достатнього обсягу вироблених активів (через оновлення основного капіталу, підвищення ефективності існуючих та включення нових активів у ринковий оборот), що в цілому створить основу для переходу до моделі розвитку орієнтованої на якісне економічне зростання.

Всесвітній банк на експериментальній основі використовує нові методи оцінки національного багатства. Хоча ці методи і не є досконалими, вони принесли ряд несподіваних результатів.

Головним компонентом багатства країни традиційно вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак згідно з оцінкою, здійсненою Всесвітнім банком, у 1995 р. в 192 країнах частка фізичного капіталу дорівнювала в середньому лише 16 відсотків від загального обсягу багатства. Більш вагоме значення має людський капітал, що становить 64 відсотки.

Переваги людського потенціалу особливо очевидні в країнах з високим рівнем доходу. У деяких з них, таких як Німеччина, Японія і Швейцарія, його частка досягає 80 відсотків від загального обсягу капіталу. Проте в країнах Африки, розміщених на південь від Сахари, де людські ресурси обмежені, більше як половину національного багатства, як і раніше, становлять природні ресурси (рис. 2, а).

Рис. 2. Склад національного багатства у 192 країнах світу (а) і в Україні (б).

Згідно з методикою, що застосовується в нашій країні, до національного багатства входять:

1) фонди виробничого призначення; 2) фонди невиробничого призначення; 3) природні ресурси -- лише та частина, яка доступна впливу суспільного виробництва, і при певному рівні продуктивних сил безпосередньо може бути і є джерелом природної речовини для матеріального виробництва (рис. 2, б).

Порівнявши рис. 2(а) і 2(б), легко помітити головну відмінність методик обчислення національного багатства у розвинених країнах світу та в Україні. Вітчизняна методика не враховує нагромадженого досвіду, знань, кваліфікації робітників. Між тим, в умовах науково-технічної революції людський капітал є головним рушієм ВВП і національного багатства країни.

Фонди виробничого призначення охоплюють: 1) основні виробничі фонди (виробничі будівлі та споруди, машини, устаткування тощо); 2) запаси матеріальних оборотних фондів -- матеріальні запаси у виробничій сфері (запаси сировини, палива і матеріалів, незавершене виробництво і будівництво) та готову продукцію виробництва засобів виробництва на складах підприємств, комерційних установ, у дорозі; 3) суспільні резерви засобів виробництва (у тому числі засоби, предмети праці та матеріали); 4) нагромаджені матеріальні та трудові витрати на поліпшення земель, лісів та інших природних ресурсів.

Фонди невиробничого призначення містять: 1) фонд особистого споживання населення; 2) фонд суспільного невиробничого споживання, який є необхідним для суспільства, але безпосередньо не визначає матеріального добробуту населення.

Фонд особистого споживання населення складається з таких елементів: 1) основні невиробничі фонди установ охорони здоров'я, народної освіти, побутових послуг, культурного обслуговування, спорту і житловий фонд; 2) готова продукція -- предмети споживання (на складах підприємства, в торгівлі та громадському харчуванні, в особистих підсобних господарствах, у дорозі); 3) особисте майно (предмети тривалого користування) населення; 4) суспільні резерви предметів споживання.

Фонд суспільного невиробничого споживання містить: 1) основні фонди наукових установ, установ державного управління, фінансової системи політичних і громадських організацій, основні фонди воєнних установ і організацій; 2) запаси матеріалів типу оборотних фондів у перелічених установах, запаси воєнного майна і резерви.

Під природним багатством розуміють не взагалі всю сукупність предметів і сил природи, не весь фізично-географічний комплекс, що оточує людину, а лише ту його частину, яка доступна впливу суспільного виробництва, і при певному рівні продуктивних сил безпосередньо може бути і є джерелом природної речовини для матеріального виробництва.

Наявність природних багатств створює сприятливі умови для зростання національного багатства.

Проблеми збереження та ефективного використання національного багатства України

Існує цілий ряд проблем збереження національного багатства України. Одною з них є проблема недостатнього виділення коштів з державного бюджету на відновлення та підтримання природного національного багатства. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З кожним роком витрати на охорону навколишнього середовища збільшуються,але цього явно не достатньо.



Таблиця 3. Основні показники техногенного навантаження на навколишнє природне середовище у 2000 - 2010 роках.

Основні соціально-економічні показники (Таблиця 4) частково відображають наскільки ефективно в Україні використовують національне багатство. Україна - молода незалежна держава, ми ще не маємо достатньо практики для того, щоб досконало ефективно використовувати наше національне багатство. Кризи та інфляції створюють нестабільність, яка згладжується за рахунок того ж національного багатства.



Таблиця 4. Основні соціально-економічні показники.

Економіка незалежної України потребує істотних структурних змін у національному багатстві.

По-перше, треба поступово зблизити темпи зростання фондів виробничого і невиробничого призначення з метою докорінного поліпшення добробуту населення. Особливо це стосується таких невиробничих галузей, як освіта, охорона здоров'я. Тут необхідне більш швидке зростання фондів порівняно з виробничою сферою і навіть промисловістю.

По-друге, потрібні істотні зміни у складі виробничих фондів. Особлива увага звертається на розвиток високотехнічних, наукомістких галузей машинобудування, порошкової металургії, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальної технології.

Гостро не вистачає деяких видів продукції, потреба в яких в Україні дуже висока. Треба створити виробничі потужності для випуску зернових, кормо-, картоплезбиральних комбайнів, сіялок, косарок, тролейбусів, автобусів, навантажувачів, холодильників, взуття, тканин, автомобілів, теле-, відео-, аудіотехніки тощо.

Україна має зайняти відповідне місце у світовій торгівлі. Тому слід зміцнювати виробничі потужності з виробництва літаків, суден, верстатів, приладів, електротехнічних виробів. Уже сьогодні на світовому ринку ця продукція має досить високу репутацію.

По-третє, для збільшення валютних надходжень треба у національному багатстві України створити відповідну індустрію туризму: готелі, кемпінги, транспортні засоби і підприємства, що їх обслуговують, відповідні шляхи сполучення, засоби зв'язку, підприємства харчування і підприємства, що виробляють туристичні товари. Україна, спираючись на відповідну матеріальну базу, може збільшити кількість туристів у 20-40 разів, а це значні валютні надходження, які так потрібні для оплати ряду імпортних товарів, у тому числі енергоносіїв.

По-четверте, гостро постає проблема збільшення виробництва продукції, яка становить фонд споживання. Тут мова йде про створення потужностей для виробництва не тільки продуктів харчування, взуття, одягу, а й предметів довготривалого користування -- легкових, пральних машин, телевізорів тощо.

По-п'яте, прискорений розвиток ВВП, докорінне поліпшення його структури знаходяться у прямій залежності від інформаційної індустрії, що потребує інтелектуальних інвестицій, створення повноцінного ринку інформаційних товарів. Так, світовий ринок комп'ютерів щороку збільшується на 17,5 відсотка.

Знання, у тому числі економічні, стають найважливішим мірилом неоекономічної моделі. На професії, в яких переважаючою є інтелектуальна складова, припадає основний приріст зайнятості. Так, за розрахунками фахівців, у США цей показник становить 85 відсотків, у Німеччині -- 89, у Великій Британії -- 95, у Японії -- до 90 відсотків. Якщо у США в 50-х роках галузі, що виробляють і поширюють знання та інформацію, виробляли тільки 25 відсотків кінцевого продукту ВВП, у 60-х роках -- понад 33, то у 80-х -- уже більше 60 відсотків. Економіка знань постає як головний мультиплікуючий комплекс економік країн -- світових лідерів.



Висновки

З огляду на проведене дослідження в курсовій роботі, можна дійти наступних висновків. Питання про національне багатство, його сутності й умовах нагромадження завжди було головним питанням економічної науки. І з розвитком економіки й економічної теорії поняття національне багатство періодично змінювалося. Від національного багатства залежить рівень добробуту населення. До складу національного багатства відносять: ? природні ресурси, враховані й залучені в оборот; ? матеріальні ресурси, отримані у результаті накопиченої праці; ? інтелектуальний потенціал суспільства або накопичений науково-технічний потенціал; ? національне майно (грошова й натуральна форми обліку). Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Під час Другої світової війни СРСР втратив третину національного багатства. Зменшується обсяг національного багатства і в умовах економічної кризи, яка поглиблюється в Україні. Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу. Можна зробити наступний висновок: єдиний спосіб раціонального використання українських ресурсів - активний вивіз нині освоєних корисних копалин (з поступовим збільшенням експорту товарів первинної, а потім і вторинної їхньої обробки) і використання отриманих засобів для ефективного освоєння земельних ресурсів, а також нарощування технологічного потенціалу країни через зупинку «витоку мозків» і подальше збільшення частки населення, здатного забезпечувати добробут країни в інформаційну епоху. Поняття національного багатства постійно збагачується, відбиваючи всі те нове, що характеризує господарський, соціальний, екологічний і інший прогрес сучасного суспільства. Еволюція поглядів на зміст багатства і його відтворювальну роль іде згідно новим поданням про джерела й механізми економічного росту, його цілях і пріоритетах. Найважливіше значення при цьому здобувають тенденції гуманізації й екологізації економічного розвитку. Не випадковий, наприклад, у сьогоднішній економічній науці все більший акцент на ролі людини, її якісних характеристик у створенні багатства. Те ж багато в чому стосується природних багатств і збереження природного середовища перебування, які трактуються вже не як бездонний резервуар "природних дарунків" природи, а як цілком кінцевий ресурс, нормальний стан і поновлення якого є предметом цілеспрямованих форм господарської діяльності й витрат величезних мас суспільної праці. Тільки адекватне цим новим поданням розуміння багатства може послужити основою використання цієї категорії як вихідна крапка прогнозування тенденцій, проблем і перспектив розвитку економіки України на початку нового тисячоріччя. Принципи макроекономічного регулювання, які сприяють збільшенню національного багатства України, повинні бути спрямовані не тільки на усунення негативної тенденції до скорочення чисельності населення, за рахунок від'ємного міграційного сальдо, але й враховувати необхідність стимулювання факторів розвитку ініціативності і благополуччя населення, зростання рівня його освіченості, інформатизації та доступу до комунікацій. Перш за все необхідно суттєво підвищувати рівень оплати праці кваліфікованих працівників й подолати негативне явище невідповідності законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати. Також потрібно забезпечувати сприятливі умови для виробництва конкурентоспроможних на глобальному світовому ринку товарів і послуг в пріоритетних сферах економічної діяльності, зниження енергоємності виробництва; відмовитися від переслідування політичних цілей, які суперечать соціально-економічним потребам держави.



Список літератури

1) Офіційний сайт Державної служби статистики України. http://www.ukrstat.gov.ua/

2) Україна у цифрах 2010. Статистичний збірник // За ред. О.Г. Осауленка. - Київ: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010.

3) Квак М. Національне багатство - ціннісний показник життєзабезпечення держави / Марія Квак // Вісник Львівського університетуту. - Серія екон. - Вип. 39. - 2008. - С. 201-205.

4) Краєвський В.М. Еволюція економічного змісту категорії

«національне багатство» / В.М. Краєвський // Вісник Харківського

національного аграрного університету ім.. В.В. Докучаєва. - 2009. - №12.

Размещено на allbest.ru

...