Аналіз стану безробіття в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Безробіття: основні визначення та вимірювання

1.1 Сутність та види безробіття

1.2 Причини виникнення безробіття

1.3 Теорія безробіття

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ БЕЗРОБІТТЯ НА РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

2.1 Аналіз показників рівня життя населення

2.2 Соціально-економічні наслідки безробіття

2.3 Безробіття - як головна причина бідності

РОЗДІЛ 3. СТАН БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

3.1 Аналіз стану безробіття в Україні

3.2 Шляхи подолання безробіття в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Стан та розвиток безробіття будь-якої країни, а також ступінь та методи його регулювання з боку держави обумовлені різними за своїм характером і ступенем впливу чинниками: сучасним рівнем та історичними особливостями соціально-економічного розвитку, макроекономічною політикою, співвідношенням основних політичних сил, політичною культурою суспільства та глобальними тенденціями у сфері зайнятості.

На жаль, в Україні спостерігається тенденція запозичення окремих елементів світового досвіду регулювання ринку праці без врахування особливостей соціально-економічного середовища суспільства. На думку фахівців, найбільш прийнятною для нашої держави є шведська модель регулювання ринку праці, де роль держави в керуванні процесами, як і всією соціальною сферою, порівняно велика і проблемам зайнятості приділяється велика увага.

На заходи, пов'язані з цими проблемами витрачається майже 3% ВВП та 7% держбюджету. Головною особливістю є те, що більша частина коштів (70%) витрачається на проведення активної політики. В Україні ж політика зайнятості носить пасивний характер, зводячись до реєстрації безробітних та виплати їм допомоги.

Безробіття є однією з найважливіших складових економічних відносин в державі. Без досягнення високого рівня зайнятості не можна говорити про виконання держаної якихось соціальних зобов'язань, неможливо забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток держави, безпечне функціонування суб'єктів господарювання, підвищення добробуту населення, убезпечення різних сфер його життєдіяльності.

Нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у цій сфері є Конституція України, Закон України «Про зайнятість населення», Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження курсової роботи є комплексний аналіз безробіття і його вплив на рівень життя населення України. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

1) охарактеризувати сутність та види безробіття;

2) дослідити причини виникнення безробіття;

3) проаналізувати та охарактеризувати аналіз показників рівня життя населення;

4) охарактеризувати соціальні групи ризику з бідності;

5) дослідити питання безробіття - як головної причини бідності;

6) проаналізувати стан безробіття в Україні та шляхи подолання безробіття в Україні;

7) по закінченні курсової роботи зробити висновки по досліджуваній темі.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом даного дослідження є аналіз умов «Безробіття та її вплив на рівень життя населення України». При цьому предметом дослідження є розгляд окремих питань, сформульованих в якості завдань даного дослідження.

Методологія дослідження. Складність досліджуваної теми зумовила застосування низки як загальнонаукових, так і спеціальних методів, кожен із яких дозволяє дослідити проблему в певному ракурсі. Тому теоретико-методологічною основою дослідження є система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання соціально-політичних явищ, зокрема системний та ситуаційний підходи, порівняльно-ретроспективний, інституціональний і структурно-функціональний та ін.

Тема дослідження достатньо вивчена, але вона постійно перебуває в центрі уваги вчених, оскільки є нестабільним показником, що зазнає змін у зв'язку зі значною залежністю від багатьох економічних та соціальних чинників. Цю тему поглиблено вивчають українські економісти О.О. Бугуцький, Н.А. Ветрова, Ю.Е. Губеня, І.О. Завадський, М.І. Малік, О.Б. Шкільов та інші дослідники.

безробіття бідність праця ринок

РОЗДІЛ 1. БЕЗРОБІТТЯ: ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВИМІРЮВАННЯ

1.1 Сутність та види безробіття

Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід'ємним атрибутом ринкової економіки.

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.[7; с.244]

Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків роботи.

До незайнятого належить те населення, яке відмовляється від пропонованої йому роботи. Сукупність зайнятого і безробітного населення називається самодіяльним населенням. [8; с.110-113]

У процесі класифікації економічно активного населення, віднесення його до тієї чи іншої групи найскладнішим є чітке розмежування безробітних і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякі люди роблять все, аби тільки знайти роботу, водночас інших важко примусити працювати, але навіть і серед тих людей, які активно шукають роботу, є такі, що відхилять надані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди, які кажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, де їм би хотілося працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. У деяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою. Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття.

Безробіття уперше виникло у Великобританії на початку ХІХ ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в період економічних криз. Так, у США в 1920-1929 рр. середня кількість безробітних становила 2,2 млн. чол., а в 30-х - близько 20% осіб найманої праці.

Першу спробу пояснити сутність безробіття зробив англійський економіст Т.Мальтус. Він пояснив його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Причину такого явища він вбачав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істотам, - розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість засобів до існування. Ця теорія з певними модифікаціями існує й нині. Засобами усунення безробіття Мальтус і неомальтузіанці вважають війни, епідемії, свідоме обмеження народжуваності та ін.[7; c.244]

У середині 50-х рр. виникла технологічна теорія безробіття, згідно з якою його причиною є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям на думку її авторів слід через обмеження технологічного прогресу, його сповільнення.

Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з якою його причиною є недостатній сукупний попит на товари. Держава, підвищуючи доходи, або знижуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття.

Ще одна концепція безробіття (класичний підхід) не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Дійовим заходом проти безробіття вважається зниження заробітної плати до рівня економічної рівноваги.

На сьогодні за даними ООН, близько 800 млн. чол., тобто практично кожний третій працездатний у світі, не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Чим нижчий рівень соціально-економічного розвитку країни, тим вищий рівень безробіття, і навпаки. На території колишнього СРСР безробіття було приховане (або внутрішньозаводське).

Приховане безробіття має місце, якщо кількість працівників на виробничих дільницях перевищує об'єктивно потрібну. Наслідками його є депрофесіоналізація, низька якість продукції, падіння дисципліни праці, зрівнялівка в оплаті праці, зниження реальної заробітної плати. Серед поширених форм прихованого безробіття - вимушені виробничі простої з технологічних причин, прогули і простої, пов'язані з недобросовісним відношенням робітників до праці. Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму його регулювання, надійного захисту безробітних. [18; с.22-30]

Загроза безробіття в умовах України пов'язана не з кризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі та наступною економічною політикою.

Розрізняють такі види безробіття: [22; с. 196]

- фрикційне;

- структурне;

- циклічне.

Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу. Фрикційне безробіття вважається неминучим і деякою мірою бажаним, оскільки частина працівників тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і продуктивну. Це означає більші доходи для робітників і раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже і більший реальний обсяг національного продукту.

Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. Ці зміни призводять до того, що попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не існувало, зростає. "Структурні" безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а то і місця проживання. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер, а структурне - довгостроковий, тому і вважається більш важким.[24; с. 174]

Циклічне безробіття виникає за циклічних спадів, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Внаслідок цього падає сукупний попит на робочу силу і зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

Зусилля багатьох держав, зокрема і нашої, тривалий час були спрямовані на ліквідацію безробіття, на те, щоб усі працездатні були зайняті у суспільному виробництві. Проте час показав, що таку "повну" зайнятість забезпечити неможливо, бо існує фрикційне та структурне безробіття, які є неминучими. Тому останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, при якій оплачувану роботу мають менш як 100% працездатних. Тобто при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного та структурного безробіття. Таке безробіття називається природним (нормальним).

Рівень безробіття визначають за формулою:

Рівень безробіття = (кількість безробтніх/кількість працездатних)100% (1.1)

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого - великим суспільним лихом. До негативних наслідків безробіття можна віднести: зменшення рівня життя; поява невпевненості в майбутньому; морально-психологічної травми (зайва людина); виникнення почуття власної неповноцінності; зниження кваліфікації працівників; ріст злочинності та ін.

Різноманітність типів безробіття дуже ускладнює завдання його скорочення. Оскільки єдиних "ліків від безробіття" бути не може, то для вирішення цієї проблеми доводиться використовувати різні методи, заходи як на рівні держави, так і на рівні підприємств.

1.2 Причини виникнення безробіття

Безробіття зумовлене комплексом причин: [19; с.3-10]

- структурними змінами в економіці;

- нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;

- постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР;

- пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;

- диспропорційністю розвитку економіки;

- обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

Як бачимо, причин безробіття може бути чимало. Тому економісти нині розглядають не безробіття взагалі, а його конкретні форми чи види.

Деякі вчені вважають, що саморегулююча економіка не може перебороти безробіття. Рівень зайнятості залежить від так званого “ефективного попиту” (спрощено - рівня споживання й інвестицій). Дж. М. Кейнс писала: "Хронічна тенденція до неповної зайнятості, характерна для сучасного суспільства, має свої корені в недоспоживанні..."

Недоспоживання виражається в тім, що в міру підвищення доходів у споживача у нього в силу психологічних факторів “схильність до заощадження” перевищує “спонукання до інвестицій”, що волоче спад виробництва і безробіття.

Таким чином, неминучість кризи саморегулюючої економіки, вказують на необхідність державного економічного впливу для досягнення повної зайнятості. Насамперед, варто підвищити ефективний попит, знижуючи позичковий відсоток і збільшуючи інвестиції.

У 1967 році М. Фридмен розробив теорію про існування “природного рівня безробіття”, що жорстко визначений умовами ринку праці і не може бути змінений заходами державної політики. Якщо уряд намагається підтримати зайнятість вище її “природного рівня” за допомогою традиційних бюджетних і кредитних методів збільшення попиту, то ці заходи будуть мати короткочасний ефект і приведуть лише до росту цін. Кроки які може застосовувати держава для зменшення рівня безробіття. Різноманіття типів безробіття робить задачу її скорочення надзвичайно складної. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям не існує, в будь - якій країні для рішення цієї проблеми приходиться використовувати різні методи. Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок:

1) поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці. В усіх країнах цю функцію виконують організації по працевлаштуванню (біржі праці). Вони збирають у роботодавців інформацію про існуючі вакансіях і повідомляють її безробітним;

2) усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили. Для цього необхідно насамперед: а) створення розвитого ринку житла; б) збільшення масштабів житлового будівництва; в) скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного пункту в інший.

Скороченню структурного безробіття найбільше сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації. Такого роду програми повинні привести до того, щоб робоча сила найкращим ладом відповідала наявним робочим місцям. Ця задача досягається програмою професійної підготовки, інформацією про робочі місця. Програми професійної підготовки забезпечують як підготовку на робочих місцях, так і в спеціальних навчальних закладах для безробітних, молоді, а також для робочих старших віків, чия професія виявилася застарілою.

Найбільше важко боротися з циклічним безробіттям, для вирішення такої задачі найбільш ефективними є наступні заходи: створення умов для росту попиту на товари. Тому що попит на ринку праці - похідний і залежить від ситуації на ринках товарів і послуг, то зайнятість зросте, а безробіття впаде в тому випадку, якщо товарні ринки пред'являть більший попит і для його задоволення треба буде найняти додаткових працівників. Способами збільшення попиту є:[11; с.57-59]

- стимулювання росту експорту. Це може привести до росту обсягів виробництва і, відповідно, зайнятості на них;

- підтримка і заохочення інвестицій у реконструкцію підприємства з метою підвищення конкурентноздатності продукції.

Створення умов для скорочення пропозиції праці. Очевидно, що чим менше людей претендують на робочі місця, тим легше знайти роботу навіть при тім же числі вільних робочих місць. Скоротити число претендентів на ці місця і, більш того визволити додаткові вакансії для безробітних цілком реально.

Деяке полегшення може принести, наприклад, надання можливості дострокового виходу на пенсію працівникам, що ще не досягли пенсійного зрости. Разом з тим цей спосіб може використовуватися тільки в дуже обмежених масштабах, тому що він волоче істотне збільшення пенсійних виплат.

Створення умов для росту самозайнятості. Зміст такого роду програм полягає в тому, що людям допомагають відкрити власну справу, щоб вони могли прокормити себе і свою родину, навіть якщо їм не вдається знайти роботу по найму. Реалізація програм підтримки молодих працівників. Для допомоги молоді можуть використовуватися різні методи: економічне стимулювання молодіжної зайнятості; створення спеціальних фірм, що пропонують роботу саме молоді; створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у який найбільш високі.

Список програм скорочення безробіття можна продовжувати ще довго, але важливо розуміти, що всі ці програми не можуть цілком чи ліквідувати істотно скоротити циклічне безробіття. Такий результат досягається лише при загальному поліпшенні економічної ситуації в країні.

1.3 Теорія безробіття

Найбільшого поширення в західній економічній науці отримали класична і кейнсіанська теорії безробіття.

Класична теорія зайнятості, (А. Сміт, Д. Рікардо, а також Дж. Мілль, А Маршалл), будується на переконанні в тому, що ринок володіє достатніми можливостями для ефективної координації всіх процесів, що відбуваються в області зайнятості, у забезпеченні повного використання ресурсів праці, які є в суспільстві. На думку класиків, причина безробіття в занадто високій заробітній платі, що породжує надлишок пропозиції праці. Це результат певних вимог самих найманих працівників. Вільна гра ринкових сил - попиту, пропозиції, заробітної плати - забезпечить необхідну координацію в сфері зайнятості.

Економісти-класики стверджували, що ставки заробітної плати повинні і будуть знижуватися. Загальне зменшення попиту на продукцію виразиться в зниженні попиту на працю та інші ресурси. При збереженні ставок заробітної плати це моментально приведе до появи надлишків робочої сили, тобто викликає безробіття. Однак, не бажаючи наймати всіх робітників з початковим ставками заробітної плати, виробники вважають вигідним наймати цих робітників за нижчими ставками заробітної плати.

Попит на працю падає, і робітники, які не зможуть найнятися за старими, більш високими ставками, повинні будуть погодитися на роботу за новими, більш низькими ставками. Якщо існує надлишкова пропозиція праці, то зниження заробітної плати повинно зменшити його, але, в той же час, підняти попит на працю. Якщо ж заробітна плата в цій ситуації не знижується, цьому перешкоджають самі працівники, їх профспілки, то тим самим вони "добровільно" погоджуються на існування будь-то кількості безробітних. [8; с.110-113]

На думку економістів-класиків, конкуренція з боку безробітних змушує їх до цього. Конкуруючи за вільні робочі місця, безробітні будуть сприяти зниженню ставок заробітної плати до тих пір, поки ці ставки не будуть настільки низькими, що підприємцям представиться вигідним наймати всіх наявних робочих. Тому економісти-класики прийшли до висновку, що вимушене безробіття неможливе. Будь-який бажаючий працювати по обумовленою ринком ставкою заробітної плати може легко знайти роботу.

Неокласична концепція безробіття в найбільш послідовному вигляді була представлена відомим англійським економістом А. Пігу в його книзі "Теорія безробіття", що вийшла в 1933 р. Основні положення А. Пігу зводяться до наступного:

а) число робітників, зайнятих у виробництві, перебуває у зворотній залежності до рівня заробітної плати, тобто зайнятість тим нижче, чим вище заробітна плата;

б) існувала до першої світової війни 1914-1918 рр.. рівновагу між рівнем заробітної плати і рівнем зайнятості пояснюється тим, що заробітна плата установлювалася в результаті вільної конкуренції між робітниками на такому рівні, який забезпечував майже повну зайнятість;

в) посилення після першої світової війни ролі профспілок і введення системи державного страхування від безробіття зробили заробітну плату негнучкою, утримуваної на занадто високому рівні, що і стало причиною масового безробіття;

г) для досягнення повної зайнятості необхідне зниження заробітної плати.

В кейнсіанській концепції зайнятості послідовно і докладно доводиться, що в ринковій економіці безробіття носить не добровільний характер (в неокласичному його розумінні), а вимушений. На думку Кейнса, неокласична теорія дійсна лише в межах галузевого, мікроекономічного рівня, і тому вона не в змозі відповісти на питання про те, чим визначається дійсний рівень зайнятості в економіці в цілому. Кейнс показав, що обсяг зайнятості певним чином пов'язаний з об'ємом ефективного попиту, а наявність неповної зайнятості, тобто безробіття, зумовлене обмеженістю попиту на товари. Кейнс стверджував також, що 3-4% населення залишаються без роботи в силу суперечливого характеру економіки, її структурної перебудови, оновлення технології.

Викладаючи свої погляди, Дж. Кейнс спростовує теорію А. Пігу і показує, що безробіття притаманна ринковій економіці і випливає з самих її законів. В кейнсіанській концепції ринок праці може знаходитися в стані рівноваги не тільки при повній зайнятості, але і при наявності безробіття. Це пояснюється тим, що пропозиція праці, на думку Кейнса, залежить від величини номінальної заробітної плати, а не від реального її рівня, як вважали класики.

Отже, якщо ростуть ціни і реальна заробітна плата знижується, то робітники при цьому не відмовляються працювати. Попит же на працю, пропонований на ринку підприємцями, є функцією реальної заробітної плати, яка змінюється при зміні рівня цін: при підвищенні цін робітники зможуть купити менше товарів і послуг і навпаки. У результаті Кейнс приходить до висновку, що обсяг зайнятості в більшій мірі залежить не від працівників, а від підприємців, оскільки попит на працю визначається не ціною праці, а величиною ефективного попиту на товари і послуги. Якщо ефективний попит в суспільстві недостатній, оскільки він визначається насамперед граничною схильністю до споживання, яка падає з ростом доходів, то зайнятість досягає рівноважного рівня в точці, розташованій нижче рівня повної зайнятості.

Таким чином, ринок праці, підкоряючись в цілому законами попиту та пропозиції, по багатьом принципам механізму свого функціонування являє собою специфічний ринок, що має ряд істотних відмінностей від інших товарних ринків. Тут регуляторами є фактори не тільки макро- і мікроекономічні, але і соціальні і соціально-психологічні, аж ніяк не завжди мають відношення до ціни робочої сили - заробітній платі.

РОЗДІЛ 2 .ВПЛИВ БЕЗРОБІТТЯ НА РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

2.1 Аналіз показників рівня життя населення

Рівень життя населення країни в значній мірі характеризується структурою ВВП по використанню. Особливо важливий аналіз структури приватного кінцевого споживання (особистих споживчих видатків). Більша частка в споживанні товарів тривалого користування й послуг свідчить про більше високий рівень життя населення й, отже, більше високому загальному рівні економічного розвитку країни.

Аналіз рівня життя населення звичайно супроводжується аналізом двох взаємозалежних показників: «споживчий кошик» і «прожитковий мінімум». Рівень життя оцінюють також по показниках:[15; с.85-86]

¦ стану трудових ресурсів (середня тривалість життя, рівень утворення населення, споживання на душу населення основних продуктів харчування в калоріях, у протеїновому втримуванні, рівень кваліфікації трудових ресурсів, чисельність учнів і студентів на 10 тис. чоловік населення, частка видатків на утворення у ВВП);

¦ розвитку сфери послуг (число лікарів на 10 тис. чоловік населення, число лікарняних ліжок на 1 тис. чоловік населення, забезпеченість населення житлом, побутовими приладами й т.п.).

В останні роки у світовій практиці для визначення якості життя стали користуватися показниками (або індексами) суспільного розвитку країни, що поєднують у собі багато економічних і соціальних показників, що включають освітній рівень населення, тривалість життя, тривалість робочого тижня й ряд інших.

За даними Державної служби статистики у лютому 2013 року номінальна заробітна плата одного штатного працівника в області склала 2329 грн., що

порівняно з лютим попереднього року більше на 10,0 % та на 0,6% більше, ніж у січні поточного року. Середньомісячна зарплата за січень - лютий становила 2320 грн. і збільшилась до січня-лютого 2012 року на 10,1%.

Зростання рівня заробітної плати порівняно з відповідним періодом минулого року відбулося майже в усіх видах економічної діяльності. Її розмір вдвічі перевищив законодавчо встановлений прожитковий мінімум, для працездатних осіб (1147 грн.). Реальна заробітна плата за це період зросла на 11,1%. Темпи зростання середньомісячної зарплати, у порівнянні з відповідним періодом попереднього року були вищими, ніж у середньому по державі на 1,3 пункта.

Рис. 2.1 Динаміка росту середньомісячного рівня заробітної плати штатних працівників у січні-лютому 2013 р. по Житомирській області та в цілому по Україні

За даними Державної служби статистики, у першому кварталі ц.р. середньомісячна чисельність економічно активного населення у віці 15-70 років становила 22,1 млн. осіб, з яких 20,1 млн. було зайнято економічною діяльністю, а решта (2 млн.) - безробітні, тобто особи, які не мали роботи, але активно її шукали як самостійно, так і за допомогою державної служби зайнятості.

З початку року кількість безробітних зросла на 19,6%, або на 102,2 тис. чол. (на 1 січня 2012 року - 428,8 тис. безробітних). Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по Україні на 1 квітня 2012 року становив 1,9% від загальної кількості населення працездатного віку (на 1 січня 2012 року - 1,8%).

Кількість безробітних, які на 1 квітня ц.р. одержували допомогу з безробіття, становила 393,8 тис. чол. Середня сума допомоги з безробіття на 1 квітня 2012 р. становила 989 грн., що на 55 грн. більше, ніж на 1 березня.

При цьому за інформацією Мінсоцполітики безробіття в Україні становить 7,8%, молодіжне безробіття -- 20%, 10% безробіття серед людей передпенсійного віку і 30% - у сільській місцевості.[29]

Зазначені цифри, говорять не тільки про високий рівень безробіття, але і про те, на скільки неефективно держава витрачає кошти державного бюджету. Зокрема на реалізацію політики зайнятості населення, в останні роки витрачається практично даремно близько 6 млрд. грн. щорічно.

2.2 Соціально-економічні наслідки безробіття

Наявність безробіття в суспільстві свідчить про неповне використання трудових ресурсів. Надмірне безробіття, без сумніву, негативно відображається на всій економіці країни. У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне жит­тя суспільства суперечливий.

До негативних соціально-економічних наслідків безробіття можна віднести:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тобто спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. За результатами досліджень, працівник навіть після трьох місяців безробіття досягає попередньої продуктивності праці лише приблизно через 7 місяців.

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди є меншою, аніж заробітна плата і має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний, інвестиційний попит, скорочує обсяги заощаджень у населення.

5. Сам факт безробіття наносить людині тяжку психологічну травму, порівняну із самими неприємними обставинами (смерть близьких, тюремне ув'язнення тощо).

Безробіття несе прямі економічні витрати для всього суспільства. Коли частина людей залишається без роботи, це означає, що виробництво скорочується у порівнянні з обсягом, що міг бути досягнутий в умовах повної зайнятості. Згідно з оцінками експертів, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати майже 2% обсягу річної продукції, тобто суспільство втрачає визначений обсяг недовироблених товарів і послуг. Економісти визначають цю «загублену» продукцію як відставання обсягу валового продукту, що представляє собою величину, на яку фактичний ВВП є меншим потенційного ВВП (Відставання обсягу ВВП = Потенцій­ний ВВП - Фактичний ВВП).[17; с. 3]

На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження ефективності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, та зниження її конкурентоспроможності. Це пов'язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на непрестижну, нецікаву для них роботу, що їм не до душі. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Більш того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи.

Незважаючи на негативні і важкі наслідки безробіття, можна відзначити й ряд позитивних моментів, пов'язаних із ним. По-перше, на думку більшості економістів, безробіття - найважливіша умова нормального й безперебійного функціонування економіки. Воно, зокрема, забезпечує формування резерву робочої сили. По-друге, забезпечується необхідний виробництву перерозподіл кадрів та їх зосередження в тих видах діяльності, що необхідні споживачам. По-третє, роботодавці мають можливість підібрати висококваліфікованих кваліфікованих спеціалістів. Відбувається стимулювання робітника до систематичного підвищення своїх фахових навичок і вмінь. По-четверте, безробітна людина має вільний час і може приділяти його родині, вихованню дітей, одержуючи при цьому допомогу по безробіттю.

Соціально-економічні наслідки безробіття можна сформулювати таким чином: відбувається знецінення, недовикористання людського потенціалу суспільства, погіршується якість життя безробітних та їх членів родини, підсилюється тиск на розмір заробітної плати зайнятих із боку конкуруючих на ринку праці, збільшуються витрати суспільства й індивіда на відновлення чи зміну професійного статусу і рівня продуктивності праці, формуються категорії осіб із девіантною поведінкою, схильних до вчинків, що суперечать прийнятим соціальним нормам і цінностям.[17; с.1-4]

2.3 Бідність - як головна причина безробіття

При рекордному збільшенні безробітних у світі до 205 мільйонів, в Україні соціологи відмічають певні позитивні тенденції. Адже рівень безробіття серед працездатного населення за перше півріччя цього року становив 8,9%, а за аналогічний період минулого року він був - 9,2%. Такі показники зайнятості в Україні є найкращими у Європі, але насамперед тому, що у нас до зайнятих відносять селян, які працюють у власних господарствах. Тож в Україні безробітних 1,81 мільйони. Водночас зайнятість в Україні не захищає людину від бідності. Сьогодні 23% сімей, де всі члени родини працюють, знаходяться за межею бідності.[2]

В масштабах всього світу кількість безробітних дійсно зростає. По-перше, у зв'язку із збільшенням кількості населення у світі, зокрема, у працездатному віці є об'єктивне підґрунтя для зростання кількості безробітних. По-друге, впливає також проникнення ринкових відносин, бо безробіття є ринковим явищем. В такому вигляді, як його визначає Міжнародна організація праці, воно існує тільки за достатньо розвинутих ринкових інструментів.

В традиційному суспільстві, де господарство здійснюється переважно в натуральний спосіб, безробіття як такого немає, тому що люди працюють на землі, тому не шукають оплачуваної роботи по найму та не збираються організовувати бізнес. Тому причинами безробіття також є процеси індустріалізації, збільшення кількості міського населення, руйнування традиційного ще феодального устрою суспільства, особливо це стосується країн, що розвиваються.

Звичайно, мають вплив і економічні чинники. Співвідношення кількості людей, що шукають роботу, які не мають роботи і готові стати до роботи - це три основоположні критерії, за якими визначається безробітне населення за міжнародними стандартами. Дійсно існують побоювання, що рівень безробіття в світі надалі зростатиме. Причина цьому те, що ще не оговталися від першої хвилі фінансово-економічної кризи, а вже є сигнали про другу хвилю. Це, зокрема, стосується країн Європи, де безробіття зростає в багатьох країнах. За даними «Євростату», в Євросоюзі безробітними є 23,264 мільйони людей. Найнижчий рівень безробіття в Австрії (3,9%), Нідерландах (4,5%) та Люксембургу (4,8%), а найвищий - в Іспанії (22,6%).[27]

В Україні ситуація поки що більш-менш стабільна. Є певні обнадійливі тенденції щодо структури і причин безробіття. Зменшилася кількість людей, які втратили роботу з економічних причин, грубо кажучи, були звільнені з підприємств. Збільшується пожвавлення і мобільність працівників підприємств, тому можна констатувати, що кількість працівників підприємств все ж таки має зрости в цьому році. Це дуже добре, бо наймані працівники підприємств - це основний найбільш стабільний і надійний контингент платників пенсійних внесків. Але треба пам'ятати, що ми живемо в глобальному світі, тому багато залежатиме від того, як буде розвиватися ситуація в Європі і загалом у світі.

За перше півріччя 2011 року кількість безробітних у віці 15-70 років становила 1,81 мільйони. Рівень безробіття у відсотках до економічно активного населення по віковій групі 15-70 років - 8,2%, а серед працездатного населення - 8,9%. Для порівняння, у першому півріччі 2010 року - рівень безробіття серед 15-70-річних становив 8,5%, серед працездатного населення - 9,2%. Безробіття має певну сезонність, як правило, найнижчий рівень безробіття в третьому кварталі. Але судячи з підсумків першого півріччя, в цьому році можна очікувати зниження рівня безробіття, порівняно з минулим роком. Можна очікувати, що для населення працездатного віку в Україні він становитиме приблизно 8,6-8,8%.

РОЗДІЛ 3. СТАН БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

3.1 Аналіз стану безробіття в Україні

Основні проблеми ринку праці нашої держави пов'язані зі зростанням тривалості періоду безробіття, збільшенням кількості громадян, які шукають роботу, а також існуванням труднощів щодо працевлаштування соціально незахищених верств населення. І хоча, за даними Державного центру зайнятості, рівень безробіття в Україні нижче, ніж у Євросоюзі (чисельність безробітних в Україні в середньому за 9 місяців 2010 року, порівняно з відповідним періодом минулого року, зменшилася на 153,6 тис. осіб і становила 1,8 млн. осіб), все одно особливої актуальності набуває розробка нової концепції вирішення проблеми зайнятості та безробіття.[27]

Аналіз безробіття в Україні станом на січень 2011 - січень 2012 наведений в таблиці 3.1. З даних таблиці 3.1 ми бачимо, що в січні 2012 р. рівень безробіття зріс до 1,9% порівняно з 2011 р. Станом на 1.02.12 в Державній службі зайнятості було зареєстровано 520,9 тис. безробітних, тоді як у січні 2011 р. 482,8 тис., з них кількість чоловік, що отримують допомогу з безробіття зросла на 33, 1 тис. Середній розмір допомоги на одного безробітного збільшився на 72 грн. порівняно з 2011 р.

Таблиця 3.1 Показники безробіття в Україні 2011 - 2012 рр.

Показники	Січень 2011	Січень 2012	Відхилення (+/-)
Всього зареєстровано безробітних, тис. чол.	482,8	520,9	+38,1
Отримують допомогу з безробіття, тис. чол.	365,3	398,4	+33,1
Середній розмір допомоги на одного безробітного, грн	845	917	+72

Відзначимо, що фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття встановив на 2012 р. мінімальний розмір виплат з безробіття в розмірі 544 грн. Додамо, що Міжнародна організація праці (МОП) попереджає, що світ зіткнувся з терміновою необхідністю створити в найближче десятиліття 600 млн. нових робочих місць, щоб забезпечити стійке зростання і зберегти соціальну єдність. В цілому рівень світового безробіття за прогнозами МОП в цьому році може вирости з 197 млн. до 225 млн. (з 6% до 6,9%).

Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки -- Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в регіонах у майбутньому набуде ще більшої гостроти.

Ступінь негативного впливу безробіття на стан у країні залежить від конкретних параметрів економічної ситуації. Щоб оцінити ступінь цього впливу, необхідно визначити економічні і соціальні наслідки безробіття: скорочення обсягів виробництва валового національного продукту; зниження податкових надходжень до державного бюджету; зростання витрат на соціальну допомогу безробітним; знецінення наслідків навчання; масова дискваліфікація; посилення соціальної напруженості; зниження трудової активності. Тобто мова йде про найгірші економічні та соціальні наслідки безробіття, подолання яких потребує впровадження заходів із боку держави.[15;85-86]

Для подолання безробіття в Україні потрібно проводити певні заходи, такі, як: реалізація державної та регіональної програм зайнятості; приведення законодавства України у відповідність до міжнародних норм; захист внутрішнього ринку праці; приєднання України до міжнародного ринку праці; забезпечення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та підприємницької діяльності безробітних та ін.

3.2 Шляхи подолання безробіття в Україні

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття. Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку праці - заходи по зниженню заробітної плати. Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді - державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов'язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. [14; с.1-4]

Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок - зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад. Особливість українського безробіття початку 90-х років можна пояснити і специфікою його окремих видів.

Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне безробіття ще не набуло розмаху завдяки його штучному стримуванню шляхом дотування підприємств державного сектора. Так само гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх якому дала лише реорганізація військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі.

Намагаючись прогнозувати подальшу ситуацію з безробіттям в Україні, необхідно враховувати чинники, що діятимуть як у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня. Зростання, зокрема, спричинятимуть:[14; с.1-4]

1) потреба структурної реорганізації неефективної економіки;

2) зняття штучних обмежень щодо росту циклічного безробіття;

3) дефіцитність інвестицій для створення нових робочих місць;

4) відсутність досвіду роботи служб зайнятості, дисципліни і відповідальності виконавчої влади.

До чинників, які діятимуть у бік скорочення безробіття, можна віднести:

1) безмежність незадоволеного попиту і можливість створення нових робочих місць у багатьох сферах, особливо у сфері послуг;

2) дотеперішня нерозвиненість приватного сектора і наявність тіньової економіки, які в разі зняття адміністративних пут зможуть залучити значну частину непрацюючих;

3) традиційно низький рівень зарплати і слабкість профспілок, які не можуть домогтися підвищення загального рівня зарплати і пов'язане з цим обмеження попиту на працю.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши та дослідивши тему курсової роботи доцільно зробити наступні висновки:

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.

Розрізняють такі види безробіття: фрикційне; структурне; циклічне. Безробіття зумовлене комплексом причин: структурними змінами в економіці; нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах; постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР; пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота; диспропорційністю розвитку економіки; обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

За даними Державної служби статистики, у першому кварталі ц.р. середньомісячна чисельність економічно активного населення у віці 15-70 років становила 22,1 млн. осіб, з яких 20,1 млн. було зайнято економічною діяльністю, а решта (2 млн.) - безробітні, тобто особи, які не мали роботи, але активно її шукали як самостійно, так і за допомогою державної служби зайнятості.

З початку року кількість безробітних зросла на 19,6%, або на 102,2 тис. чол. (на 1 січня 2012 року - 428,8 тис. безробітних). Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по Україні на 1 квітня 2012 року становив 1,9% від загальної кількості населення працездатного віку (на 1 січня 2012 року - 1,8%).

Кількість безробітних, які на 1 квітня ц.р. одержували допомогу з безробіття, становила 393,8 тис. чол. Середня сума допомоги з безробіття на 1 квітня 2012 р. становила 989 грн., що на 55 грн. більше, ніж на 1 березня.

При цьому за інформацією Мінсоцполітики безробіття в Україні становить 7,8%, молодіжне безробіття -- 20%, 10% безробіття серед людей передпенсійного віку і 30% - у сільській місцевості.

Зазначені цифри, говорять не тільки про високий рівень безробіття, але і про те, на скільки неефективно держава витрачає кошти державного бюджету. Зокрема на реалізацію політики зайнятості населення, в останні роки витрачається практично даремно близько 6 млрд. грн. щорічно.

Незаперечно, що пов'язання проблем зайнятості та безробіття знаходиться в площині економічної стабілізації, у відновленні виробництва та досягненні його сталого зростання, пожвавлення інвестиційних процесів та ділової активності, удосконаленні регуляторної політики, стимулюванні створення нових робочих місць.

Незважаючи на негативні і важкі наслідки безробіття, можна відзначити й ряд позитивних моментів, пов'язаних із ним. По-перше, на думку більшості економістів, безробіття - найважливіша умова нормального й безперебійного функціонування економіки. Воно, зокрема, забезпечує формування резерву робочої сили. По-друге, забезпечується необхідний виробництву перерозподіл кадрів та їх зосередження в тих видах діяльності, що необхідні споживачам. По-третє, роботодавці мають можливість підібрати висококваліфікованих кваліфікованих спеціалістів. Відбувається стимулювання робітника до систематичного підвищення своїх фахових навичок і вмінь. По-четверте, безробітна людина має вільний час і може приділяти його родині, вихованню дітей, одержуючи при цьому допомогу по безробіттю.

Для подолання безробіття в Україні потрібно проводити певні заходи, такі, як: реалізація державної та регіональної програм зайнятості; приведення законодавства України у відповідність до міжнародних норм; захист внутрішнього ринку праці; приєднання України до міжнародного ринку праці; забезпечення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та підприємницької діяльності безробітних та ін.

СПИСОК ВИКОРСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. «Про пенсійне забезпечення» Закон України від 5 листопада 1991 р. зі змінами. // Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 1992. - № 3. - ст.10.

2. «Про прожитковий мінімум» Закон України від 15 липня 1999 р. зі змінами. // Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 1999. - № 38. - ст.348.

3. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Закон України від 2 березня 2000 р. зі змінами. // Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 2000. - № 22. - ст.171.

4. «Про зайнятість населення» Закон України від 5 липня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 2012. - № 5067-VI.

5. «Про державний бюджет на 2013 рік» Закон України від 6 грудня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 2013. - № 5-6. - ст.60.

6. Безробіття в Україні: причини, види, наслідки // Наукові доробки молоді - вирішенню проблем Європейської інтеграції: Збірник наукових статей у. 2 т.- х.: Континент, 2008 Т 2. - 2008. с - 182-184.

7. Бєляєв О.О. та ін. Соціальна економіка. Навчальний посібник/ О.О. Бєляєв (керівник автор. кол.), М.І. Диба,В.І. Кириленко, О.М. Комяков, О.В. Сінельник. - Київ: КНЕУ, 2003. - 244 с.

8. Гальків Л.І. / Втрати людського капіталу України: чинник безробіття // Економіка і регіони. - 2009. - №2. - с. 110-113.

9. Грішнова O.A. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник / O.A. Грішнова. - К.: "Знання", 2009. - 390 с.

10. Заячківський Ю.В. Безробіття в Україні: проблеми та шляхи подолання // Економічні науки. - 2010. - №3.

11. Кваснікова Г.С. Зміни доходів населення - відзеркалення стану економіки // Економіка АПК. № 1. - 2005. - С. 57-59.

12. Колот А., Григорович С. Теоретичні і прикладні аспекти підвищення доходів працюючих як передумови збереження та розвитку людського капіталу // Україна: аспекти праці. - 2005, - №8. - С.19 -27.

13. Краузе О. І. Концепція змішаного регулювання зайнятості населення України // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 10. - С. 167-172.

14. Лех Г.А. Шляхи подолання безробіття // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №3. - С.1-4.

15. Лопатіна К. А., Стан тв напрями ліквідації проблеми безробіття в Україні/ К. А Лопатіна // Управління розвитком. - 2011. - №16(113). С. 85-86.

16. Мельниченко О. А. Підвищення рівня та якості життя населення: механізм державного регулювання: [монографія] / О. А. Мельниченко. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2008. - 232 с.

17. Наровенко Я.Ю. Соціальні та економічні наслідки безробіття // Актуальні проблеми розвитку управлінських систем: досвід, тенденції, перпективи. - 2011. - С.1-4.

18. Нікіфоров П.О., Вольська А.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку праці та боротьби з безробіттям // Фінанси України. - №10. - 2008. - С.22-30.

19. Пазюк О. Проблеми безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 2. - С. 3-10.

20. Руденко Н.В. Питання оптимізації регулювання зайнятості в умовах відкритої економіки України // Зовнішня торгівля: право та економіка. - №6. - 2007. - С.120-126.

21. Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2002. -- 200 с.

22. Соціальна економіка Навч. посіб. / Кол. авт. О. О. Диба, В. І. Кириленко та -- К.: КНЕУ, 2005. -- 196 с.

23. Уманець Т. В. Економічна статистика: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2006. - 429 с.

24. Харкянен Л. В. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів. - К.: Каравела, 2006. - 174 с.

25. Черенько Л. Бідність в Україні: нові тенденції та особливості прояву // Праця і зарплата. - 2007. - № 28. - С.4-5.

26. Шевчук П.І. Соціальна політика: 2-е вид. - Львів: Світ, 2005. - 400 с.

27. В Україні стає менше безробітних. Режим доступу: http://glavcom.ua/articles/5340.html

28. В Україні підвищено мінімальну заробітну плату. Економіка, 2013. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

Размещено на Allbest.ru

...