Об'єднання підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1.Теоретична частина

1.1 Механізм регулювання підприємствами об'єднання

2. Практична частина

Задача 1. Створення об'єднання підприємств

Задача 2. Ефективність інвестиційних рішень при об'єднанні підприємств

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

об'єднання підприємство

З розвитком ринкових відносин в Україні розвиваються і форми підприємницької діяльності. Для того щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції та реалізовувати значні фінансово-промислові проекти підриємствам уже недостатньо функціонування в рамках окремих розрізнених господарських товариств, і тому вони прагнуть об'єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом.

Такі об'єднання підприємств називають господарськими об'єднаннями. Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств.

Чинне законодавство України виділяє чотири основних види об'єднань підприємств, до яких відносяться асоціації. корпорації, консоріуми і концерни.

Як свідчить світовий досвід, джерело стратегічних переваг для учасників об'єднань - це конкурентні переваги, в значній мірі в сфері технологічного розвитку, забезпечення ресурсами.

В Україні також діяють специфічні фактори, які спонукають підприємства до об'єднання в великі структури:

1. Необхідність відновлення зруйнованих виробничо-технологічних зв'язків. Традиційно виробництво високотехнологічної продукції було сконцентровано на крупних НВО інтегруючих життевий цикл виробу від конструкторської розробки до його обслуговуваня у покупця. НВО включали у свій склад науково-дослідні оргнізації, конструкторські бюро, дослідні та серійні заводи. Руйнування цих науково-виробничих комплексів значно погіршило умови як наукових і конструкторських організацій, так і виробничих підприємств.

2. Необхідність структурної перебудови виробництва, яка неможлива без координації діяльності усіх ланок технологічного ланцюга і залучення великих фінансових ресурсів.

3. Лобірування інтересів підприємств. Більш успішно це може бути зроблено не одним підприємством, а їх групою, яка має спільні інтереси.

1. Теоретична частина

1.1 Механізм регулювання підприємствами об'єднання

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств із метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюється підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до господарського законодавства й інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені згідно із законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Господарське законодавство визначає види об'єднань підприємств в Україні. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання, або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або у визначених законом випадках рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або за рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Види господарських об'єднань:

- асоціація,

- корпорація,

- консорціум,

- концерн,

- промислово-фінансова група,

- холдинг та інші об'єднання.

Концерн - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного учасника або групи учасників об'єднання із централізацією функцій науково-технічного й виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну делегують йому частину своїх повноважень, у тому числі право представляти їхні інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники даного концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання підприємств із метою досягнення його учасниками певної спільної господарської мети. У разі досягнення поставленої мети консорціум припиняє свою діяльність.

Холдинг - інтегроване товариство зі специфічною організаційною формою об'єднання капіталів, що безпосередньо не бере участі у виробничій діяльності, а використовує свої кошти для придбання контрольних активів.

Право вирішувати основні питання підприємницької діяльності належать холдинговій компанії, проте в юридичному й господарському відношенні підприємства самостійними.

Промислово-фінансова група (ПФГ) є об'єднанням, створеним за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва й структурної перебудови економіки України, включаючи програми, пов'язані з міжнародними договорами України, а також із виробництвом кінцевої продукції. До складу ПФГ можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи й організації усіх форм власності.

У складі ПФГ визначають головне підприємство, яке має виняткове право діяти від імені ПФГ як учасника господарських відносин. ПФГ не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Державні й комунальні господарські об'єднання житлово-комунального господарства функціонують переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання але інші також використовують.

Механізм регулювання підприємствами об'єднання включає наступні аспекти регулювання:

Організація внутрішньої системи управління

Регулювання основних організаційно-економічних відносин

Регулювання господарсько-організаційної діяльності

Внутрішня система управління являє собою елементи законодавчо обов'язкових норм і спеціально розроблені положення, які регламентують основні напрями управління, відносини учасників та різних боків господарської діяльності.

Великі об'єднання підприємств потребують системи управління з чіткою регламентацією принципів, функцій управління, повноважень, відносин учасників та різних боків господарської діяльності, руху цінних паперів, виплатою дивідендів тощо.

Побудова внутрішньої системи управління залежить віл власників і проходить етапи розробки положень та прийняття органами управління обов'язкових документів. Внутрішні положення розробляють виконавчі органи об'єднань підприємств або консалтингові організації за замовленням. Ці положення затверджують органи управління.

Існує ряд положень регуляторної бази, які визначають основні засади функціонування корпорацій, їх затверджують загальні збори акціонерів. До них належать:

1. Положення про загальні збори;

2. Положення про раду акціонерного товариства;

3. Положення про правління;

4. Положення про ревізійну комісію;

5. Положення про збільшення (зменшення) статутного фонду;

6. Положення про відповідальність посадових осіб перед акціонерним

товариством та акціонерами;

7. Положення про прийняття внутрішньокорпоративних нормативних

актів;

8. Положення про порядок створення, реорганізації та ліквідації

дочірніх підприємств.

Частину цих положень затверджують загальні збори. Положення, які стосуються оперативної діяльності, затверджує рада товариства.

Рада товариства має право приймати такі положення:

1. Про оплату праці членів правління;

2. Про цінні папери товариства;

3. Про інтелектуальну власність у товаристві;

4. Про комерційну таємницю та ін.

Правління товариства може приймати й вносити зміни до таких положень:

1. Про внутрішній трудовий розпорядок;

2. Про відділи в корпорації;

3. Про персонал та ін.

Усі проекти положень узгоджують з акціонерами, з менеджерами підприємств і мають бути економічно обґрунтованими. Особливо це стосується положень, що регулюють трансформації корпорації, пов'язані зі створенням дочірніх підприємств, філій, представництв, з участю в господарських товариствах.

Організаційно-економічні відносини основних учасників об'єднань підприємств регламентує чинне законодавство, а також внутрішні документи.

Економічні відносини обґрунтовуються в положенні «Про цінні папери товариства». Для регулювання антиконкурентної діяльності приймають положення «Про заборону конкурентної діяльності всередині корпорації» Важливим моментом регулювання відносин учасників є «Положення про інтелектуальну власність», у якому визначається:

* порядок її використання;

* форми й порядок її включення до статутного фонду;

* придбання нематеріальних активів та їх відображення в балансі.

Учасниками відносин є не тільки акціонери, а й менеджери, тому регулювання цієї сфери має важливе значення.

Положення про правління й персонал, інші документи повинні чітко визначати роль, компетенцію і відповідальність найманих управлінців. Документом, який регулює функції, повноваження та відповідальність менеджера, є контракт з посадовою особою. Контракти з менеджерами розробляються індивідуально й мають конфіденційний характер. Контракт має містити механізм захисту інтересів менеджера й механізм захисту від некомпетентних дій менеджера.

У своїй практичній діяльності українські корпорації з метою регулювання взаємодії суб'єктів господарювання та удосконалення організаційної структури самі розробляють необхідні положення. Власне, ці положення і регулюють організаційну структуру корпорації. Найважливіші з них:

1. Про структурні підрозділи;

2. Про головне підприємство;

3. Про дочірні підприємства, філії та представництва;

4. Про порядок створення, реорганізації й ліквідації дочірніх підприємств, філій та представництв AT.

Для кожної філії і представництва розробляються окремі положення, які, як правило, затверджують загальні збори. Такі документи й положення безпосередньо регулюють взаємодію акціонерного товариства, філій та представництв, окремих структурних підрозділів, які не мають статусу юридичної особи, але мають певну господарську самостійність.

Одним з головних напрямів корпоративного регулювання є управління цінними паперами. Стан акцій залежить від ефективності діяльності акціонерних товариств, а також від впливу макросередовища.

У положенні «Про цінні папери» дається перелік видів цінних паперів, які може випускати акціонерне товариство, способи їх емісії. Як правило, корпорація випускає акції - іменні та на пред'явника, прості та привілейовані; облігації - іменні та на пред'явника, процентні та цільові, з вільним та обмеженим обігом, а також опціони, векселі (прості й переказні) та інші види цінних паперів.

Положення про взаємодію суб'єктів господарювання певної корпорації має містити пункти щодо врегулювання суперечливих питань, які можуть виникати між ними.

Особливе ретельно слід розробляти положення, що регулюють рух цінні х паперів у закритих акціонерних товариствах.

Такі вимоги й обмеження мають суперечливий характер, оскільки акція являє собою приватну власність, якою громадянин має право розпоряджатися на свій розсуд.

Регулювання фондів здійснюється відповідно до законодавчих положень, установчих документів, розроблених і затверджених положень про фонди.

Регулятивна база України містить лише вимоги щодо створення обов'язкових фондів - статутного й резервного, тому в положеннях передбачається створення фіксованого (статутного) та фіксовано-змінного (резервного) фондів.

Для ефективного господарювання створюються інші фонди:

* фонд розвитку виробництва;

* фонд соціального розвитку;

* фонд заохочення;

* фонд оплати праці органів управління та контролю;

* фонд сплати дивідендів;

Практика підтверджує доцільність створення таких фондів, тому внутрішні документи регулюють порядок їх створення та напрями використання.

Джерелами фонду розвитку виробництва є відрахування з прибутку, який залишається в розпорядженні корпорації, амортизаційні відрахування, виручка від реалізації майна та інші джерела.

Внутрішня система управління господарською діяльністю передбачає чітку організацію ефективного використання трудових ресурсів, тому положення «Про персонал» доповнюється додатковим документом - правилами внутрішнього трудового розпорядку, який регулює поведінку працівника на робочому місці, вимоги до поведінки працівника під час виробничих процесів, обов'язкові вимоги щодо охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

Основні вимоги кадрової політики щодо формування персоналу визначено в положенні «Про персонал», у якому міститься:

* визначення поняття «персонал»;

* структура й кількісний склад персоналу;

* порядок оплати праці;

* порядок найму персоналу;

* атестація персоналу;

* просування по службі;

* звільнення персоналу;

* питання формування соціального партнерства;

* застосування контрактної форми найму персоналу;

* гарантованість зайнятості працівників з боку адміністрації;

* вибір структурними підрозділами форм організації та оплати праці;

* програма розвитку персоналу.

Основні положення програми розвитку персоналу пропонують власники, адміністрація забезпечує розробку й реалізацію цієї програми відповідно до трудового законодавства України.

Складовою програми розвитку персоналу є спеціальна частина, яка регулює виробниче, економічне й соціальне партнерство адміністрації і профспілкових об'єднань. Щоб регулювати інформаційне поле й чітко окреслити частину інформації, що є комерційною таємницею, розробляються положення «Про ознайомлення з інформацією», «Про комерційну таємницю», які регулюють інформаційні потоки в корпорації. Перелік інформації, яка є комерційною таємницею, визначається в цих положеннях згідно з чинним законодавством.

Кожен співробітник має бути поінформованим, яка інформація є відкритою для ознайомлення; де, коли і на яких умовах він може з нею ознайомитися; крім того, усіх працівників слід ознайомити з переліком даних, які є комерційною таємницею.

На практиці для надання інформації застосовують таку форму, як подання акціонером заяви. Заява може подаватися в письмовій формі як особисто, так і через уповноважену особу, яка не обов'язково має бути акціонером. У положенні визначаються вимоги до форми заяви, термінів її подання й форм надання інформації. Частину інформації слід підготувати завчасно, щоб акціонер міг з нею ознайомитися в зручний для нього час і в доступному місці без письмової заяви.

Договірна робота здійснюється не тільки на рівні корпорації, а й виходить за межі внутрішніх господарських відносин, тому доцільно створити внутрішні нормативні акти, які б регламентували укладання угод із зовнішніми суб'єктами підприємництва для захисту інтересів корпорації.

Положення регулюють також договірну роботу між структурними підрозділами, що входять до складу корпорації, включаючи філії та представництва.

Підготовку укладання й контроль за виконанням договорів здійснюють юридичні служби разом з відповідними службами структурних підрозділів, які несуть відповідальність за договірну роботу.

У фінансовій та дивідендній політиці корпорації важливе місце належить розподілу й використанню прибутку як основного джерела фінансування інвестицій та задоволення економічних інтересів власників.

Прибуток, що залишився після оподаткування, надходить у повне розпорядження підприємств й використовується згідно з його статутом і рішенням власників. Відповідно до головних напрямів використання цей прибуток можна поділити на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи, на соціальну підтримку тощо;

2) прибуток, що залишається на підприємстві і спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів.

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначається відповідно до обраного варіанта дивідендної політики й положень про порядок розподілу прибутку. Щоб регулювати розподіл прибутків, розробляється положення «Про порядок розподілу прибутку», яке можуть конкретизувати документи «Про участь персоналу в прибутках», «Про дивіденди», «Про оплату праці». Регулювання оплати праці об'єднань підприємств формується йреалізується в межах чинного законодавства, передусім Законом України «Про оплату праці». Методом регулювання оплати праці в корпораціях є розробка і затвердження єдиного для корпорації положення «Про оплату праці».

Важливими моментом регулювання оплати праці є визначення джерела коштів на оплату праці, яким може бути, зокрема, частина доходу, одержаного в результаті господарської діяльності акціонерного товариства. Оплата праці залежить від кінцевих результатів господарської діяльності структурних підрозділів та акціонерного товариства в цілому.

Функції конкретної розробки оплати праці покладаються на управління або відділ організації та оплати праці акціонерного товариства і його структурних підрозділів.

За кінцевими виробничими результатами діяльності структурних підрозділів призначаються премії. Щоб успішно реалізовувати завдання оперативного, тактичного та стратегічного характеру, правлінню надають право додатково розробляти спеціальні умови для преміювання працівників окремих структурних підрозділів.

2. Практична частина

Задача 1. Створення об'єднання підприємств

Після об'єднання двох підприємств обслуговування потрібно визначити оптимальну кількість нових робочих місць. Для нового підприємства обслуговування у великому місті зі складною системою розселення людей та чисельними пасажиропотоками визначення кількості робочих місць є непростою задачею, оскільки необхідно, з одного боку, задовольнити попит на цей вид послуг, з іншого - забезпечити рентабельну роботу об'єднання. Складність визначення попиту зумовлена великою мобільністю населення, особливо поблизу вокзалів, ринків, торгових центрів, автостанцій тощо. Задачу можна розв'язати за допомогою теорії ігор.

Дані щодо фактичного попиту на послуги відсутні, відомий лише закон розподілу ймовірностей значень попиту. Потрібно визначити оптимальну потужність підприємства.

Таблиця 1. Закон розподілу імовірностей попиту
Попит (на кіл-ть робочих місць)	0	100	200	300	400	500
Імовірність	0, 015	0, 082	0, 1	0, 2	0, 3	0, 3

Розглянемо попередню структуру витрат на будівництво та утримання підприємства обслуговування.

Стаття 1. Щорічні витрати, незалежні від кількості робочих місць підприємства:

? при вартості будівництва та обладнання - 100 тис. у. о. витрати на амортизацію (10%) - 10 тис у. о.

? витрати на ремонт і підтримку приміщення в робочому стані - 140 тис у. о.

? заробітна плата сторожа та прибиральниць - 15 тис у. о.

Всього за статтею 1 - 255 тис у. о.

Стаття 2. Щорічні витрати, які залежать від кількості робочих місць наведені в таблиці 2 (тис у. о) :

Стаття витрат	Кількість робочих місць
	200	300	400	500
Оборотні засоби	800	1200	1600	2000
Заробітна плата робітників	150	225	300	375
Інші витрати	5	7, 5	10	12, 5
Всього	955	1432, 5	1910	2387, 5

Стаття 3. Річні витрати, які залежать від завантаженості робочих місць наведені в таблиці 3 (тис у. о) :

Кількість завантажених робочих місць, R	0	100	200	300	400	500
Витрати на газ, воду, електроенергію, каналізацію, опалювання, у. о.	0	360	720	1080	1440	1800

Середній обсяг реалізації послуг за рік в залежності від визначеної кількості робочих місць наведений в таблиці 4:

Кількість завантажених робочих місць, R	0	100	200	300	400	500
Обсяг реалізації послуг, у. О.	0	1950	3900	5850	7800	9750

Розрахунок:

,

де П - прибуток; Д - дохід; В1-3 - витрати за 1-3 статтею.

=0-255-955-0= -1210 тис у. о

=0-255-1432, 5-0= -1687, 5 тис у. о

=0-255-1910-0= -2165 тис у. о

=0-255-2387, 5-0= -2642, 5 тис у. о

=1950-255-955-360= 380 тис у. о

=1950-2550-1432, 5-360= -97, 5 тис у. о

=1950-255-1910-360= -575 тис у. о

=1950-255-2387, 5-360= -1052, 5 тис у. о

=3900-255-955-720= 1970 тис у. о

=3900-2550-1432, 5-720= 1492, 5 тис у. о

=3900-255-1910-720= 1015 тис у. о

=3900-255-2387, 5-720= 537, 5 тис у. о

=5850-255-955-1080= 3560 тис у. о

=5850-2550-1432, 5-1080= 3082, 5 тис у. о

=5850-255-1910-1080= 2605 тис у. о

=5850-255-2387, 5-1080= 2127, 5 тис у. о

=7800-255-955-1440= 5150 тис у. о

=7800-2550-1432, 5-1440= 4672, 5 тис у. о

=7800-255-1910-1440= 4195 тис у. о

=7800-255-2387, 5-1440= 3717, 5 тис у. о

=9750-255-955-1800= 6740 тис у. о

=9750-2550-1432, 5-1800= 6252 тис у. о

=9750-255-1910-1800= 5785 тис у. о

=9750-255-2387, 5-1800= 5307, 5 тис у. о

Залежно від витрат та передбачає мого обсягу реалізації послуг визначимо прибуток (збиток) об'єднання, який заносимо в таблицю 5.

Номер стратегії	Кількість робочих місць	R=0	R=100	R=200	R=300	R=400	R=500
1	200	-1210	380	1970	3560	5150	6740
2	300	-1687, 5	-97, 5	1492, 5	3082, 5	4672, 5	6262, 5
3	400	-2165	-575	1015	2605	4195	5785
4	500	-2642, 5	-1052, 5	537, 5	2127, 5	3717, 5	5307, 5

Дані характеризують економічну ефективність об'єднання залежно від кількості робочих місць та величини попиту. Проте ми не маємо інформації щодо фактичного попиту на послуги цього підприємства, відомий тільки розподіл ймовірностей окремих значень попиту. Скористаємося ними для визначення функції виграшу за кожною стратегією.

Представимо функцію виграшу у такому вигляді:

Де i - номер стратегії і=1…4;

j - кількість робочих місць, кратна 100, j=1…6;

Пi - прибуток підприємства, відповідний стратегії i;

Рj - імовірність попиту на кількість робочих місць j на підприємстві.

Знайдемо числові значення функції виграшу для кожної із стратегій.

= (-1210*0, 015) + (380*0, 085) + (1970*0, 1) + (3560*0, 2) + (5150*0, 3) + (6740*0, 3) = =4490, 2 тис у. о

= (-1687, 5*0, 015) + (-97, 5*0, 085) + (1492, 5*0, 1) + (3082, 5*0, 2) + + (4672, 5*0, 3) + + (6262, 5*0, 3) = 4012, 7 тис у. о

= (-2165*0, 015) + (-575*0, 085) + (1015*0, 1) + (2605*0, 2) + (4195*0, 3) + (5785*0, 3) = =3535, 2 тис. у. о

= (-2642, 5*0, 015) + (-1052, 5*0, 085) + (537, 5*0, 1) + (2127, 5*0, 2) + (3717, 5*0, 3) + + (5307, 5*0, 3) = 3057, 7 тис. у. о

Висновок: при порівнянні отриманих результатів видно, що оптимальна кількість робочих місць об'єднання при заданому законі розподілу попиту становить 200 робочих місць, що відповідає першій стратегії з найбільшою функцією виграшу.

Задача 2. Ефективність інвестиційних рішень при об'єднанні підприємств

Вихідні дані:

Вартість споруди або реконструкції транспортного об'єднання - 90000 грн.

Обсяг прод-ї, яка випускатиметься або ремонтуватиметься за зміну-100 од.

Собівартість продукції - 30 грн.

Ціна продажу або реалізації продукції -45 грн..

Режим роботи підприємства - 5 днів на тиждень, у розрахунках передбачається робота в дві зміни.

Горизонт розрахунку ефективності інвестиційного рішення - 10 років.

Величина дисконту - 0, 12

Умови кредиту (річний відсоток кредиту - 12%, кількість років - 5, страхові виплати за кредитом - 3%)

Умови лізингу підприємства (страхування лізингу - 3%, прибуток лізингодавача та сума податків - 29%)

Розмір річних амортизаційних відрахувань - 10%.

Розрахунок показників комерційної ефективності інвестиційного проекту.

Комерційну ефективність споруди або реконструкції транспортного об'єднання оцінюють за допомогою чистого дисконтного доходу (ЧДД).

В окремому випадку, коли капітальні вкладення одно етапні та здійснюються в так званому нульовому році, формула чистого дисконтного доходу буде мати вигляд:

а) при нелінійному характері економічних результатів

б) при сталих результатах

де Т - горизонт розрахунку;

t - етап або рік розрахунку;

Rt - прибуток або приток готівки на кожному етапі розрахунку;

Де А - амортизаційні відрахування;

Nр - кількість робочих днів року при п'ятиденній тижневій роботі;

Пдоб - випуск продукції в зміну, од. ;

n - розрахункове число змін;

Цпр - ціна реалізації виробів, грн. ;

Зt - витрати на кожному етапі розрахунку або відтік готівки визначається за формулою:

де Сn - сумарна собівартість виробу;

- загальна сума податків.

У свою чергу, вони визначаються із залежності:

де Sод - собівартість одиниці продукції.

Сума податків визначається за формулою:

де Ппр - податок на прибуток, визначається за виразом:

Пдв - податок на додану вартість, визначається за виразом:

де d - коефіцієнт, що враховує частку заробітної плати в собівартості продукції, наприклад при d=0, 05 матеріальні витрати, які не оподатковуються на додану вартість, складають відповідно - 0, 95;

? - балансовий прибуток, визначається у вигляді різниці сум прибутків від продажу виробів за рік та сумарних річних витрат при виробництві продукції , тобто

Інші види податкових відрахувань Пін, визначаються за виразом

Проект вважається ефективним, якщо при розрахунковому терміні, рівному десяти рокам, ЧДД позитивний.

Розрахунки інвестиційних рішень здійснюють залежно від джерел фінансування:

а) при будівництві за рахунок власних коштів;

б) при будівництві за рахунок кредиту;

в) при експлуатації підприємства за лізингом.

Розглянемо приклад ефективності кредиту при будівництві підприємства.

Вихідні дані:

Вартість проекту - 900000 грн.

Випуск продукції за зміну - 100 од.

Собівартість виробу - 30 грн.

Ціна реалізації - 45 грн.

Умови кредиту - 5 років, виходячи із 12% річних та страхового внеску за кредит 3%.

Розв'язок

Rt = 900000*0, 1+251*100*2*45=2349000 грн.

Сn=251*100*2*30=1506000 грн

Ппр= (2259000-1506000) *0, 19=143070 грн.

Дп=251*100*2*45=2259000 грн.

Пдв= ((0, 05*1506000) +753000) *0, 2=165660 грн

?=2259000-1506000=753000 грн

Пін = (143070+165660) *0, 25=77183 грн.

=143070+165660+77183=385913 грн.

Зt = 150600+385913=1891913 грн

аt0 =1/ (1+0, 12) 0=1

аt1 =1/ (1+0, 12) 1=0, 893

аt2 =1/ (1+0, 12) 2=0, 797

аt3 =1/ (1+0, 12) 3=0, 712

аt4 =1/ (1+0, 12) 4=0, 636

аt5 =1/ (1+0, 12) 5=0, 567

аt6 =1/ (1+0, 12) 6=0, 507

аt7=1/ (1+0, 12) 7=0, 452

аt8=1/ (1+0, 12) 8=0, 404

аt9 =1/ (1+0, 12) 9=0, 361

аt10=1/ (1+0, 12) 10=0, 322

Таблиця 1

Розрахунок чистого дисконтного доходу (ЧДД) при будівництві підприємства за рахунок власних коштів

Рік або крок розрахунку	Коефіцієнт дисконтування Е	Rt	Зt	Фt	Фt/Аt	ЧДД, грн
0	1		900000	-900000	-900000	-900000
1	0, 893	2349000	1948388	400613	357690	-542310
2	0, 797	2349000	1948388	400613	319288	-223022
3	0, 712	2349000	1948388	400613	285236	62214
4	0, 636	2349000	1948388	400613	254790	317004
5	0, 567	2349000	1948388	400613	227147	544151
6	0, 507	2349000	1948388	400613	203111	747261
7	0, 452	2349000	1948388	400613	181077	928338
8	0, 404	2349000	1948388	400613	161847	1090186
9	0, 361	2349000	1948388	400613	144621	1234807
10	0, 322	2349000	1948388	400613	128997	1363804

*Кредит

Стр. в. н. =900000*3% =27000 грн

Щорічний платіж =900000/5=180000 грн

1-й рік = 180000+ (900000*12%) =288000 грн

2-й рік = 180000+ (900000-180000) *12% =266400 грн

3-й рік =180000+ (900000-360000) *12% =244800 грн

4-й рік =180000+ (900000-540000) *12% =223200 грн

5-й рік = 180000+ (900000-720000) *12% =201600 грн

Зt1=1891913+288000=2179913 грн

Зt2=1891913+266400=2158313 грн

Зt3=1891913+244800=2136713 грн

Зt4=1891913+223200=2115113 грн

Зt5=1891913+201600=2093513 грн

Таблиця 2

Розрахунок чистого дисконтного доходу при кредиті

Рік або крок розрахунку	Коефіцієнт дисконтування Е	Rt	Зt	Фt	Фt/Аt	ЧДД, грн
0	1		27000	-27000	-27000	-27000
1	0, 893	2349000	2236388	112613	100547	73547
2	0, 797	2349000	2214788	134213	106967	180514
3	0, 712	2349000	2193188	155813	110939	291453
4	0, 636	2259000	2171588	87413	55594	347047
5	0, 567	2349000	2149988	199013	112840	459887
6	0, 507	2349000	1948388	400613	203111	662998
7	0, 452	2349000	1948388	400613	181077	844075
8	0, 404	2349000	1948388	400613	161847	1005922
9	0, 361	2349000	1948388	400613	144621	1150543
10	0, 322	2349000	1948388	400613	128997	1279540

*Лізинг

Пл = 900000*0, 1/1-0, 29=126761 грн

Стр. вип. =900000*3% =27000 грн

Дп=2349000- (900000*10%) =2259000 грн

Зt=1891913+126761=2018673 грн

Таблиця 3

Розрахунок чистого дисконтного доходу при лізингу

Рік або крок розрахунку	Коефіцієнт дисконтування Е	Дп	Зt	Фt	Фt/Аt	ЧДД, грн
0	1		27000	-27000	-27000	-27000
1	0, 893	2259000	2075148	183852	164154	137154
2	0, 797	2259000	2075148	183852	146530	283684
3	0, 712	2259000	2075148	183852	130903	414586
4	0, 636	2259000	2075148	183852	116930	531516
5	0, 567	2259000	2075148	183852	104244	635760
6	0, 507	2259000	2075148	183852	93213	728973
7	0, 452	2259000	2075148	183852	83101	812074
8	0, 404	2259000	2075148	183852	74276	886350
9	0, 361	2259000	2075148	183852	66371	952721
10	0, 322	2259000	2075148	183852	59200	1011921

Висновки: проект є ефективним за всіма джерелами фінансування. Найбільший показник при будівництві підприємства за рахунок власних коштів -1363804 грн.

Висновки

Таким чином, в процесі діяльності підприємства та організації використовують різні мотиви для свого об'єднання. Учасники об'єднання отримують можливість більш гнучко співіснувати в її рамках, одночасно вирішуючи спільні проблеми. Об'єднання підприємств забезпечує гарантовані умови поставок сировини і збуту продукції, збільшення прибутку і віддачі від інвестицій, зниження витрат, зростання завантаження обладнання, компенсації бізнес-ризиків, підвищення технологічного рівня і. як наслідок, посилення своїх конкурентних позицій на ринку. В сучасних умовах поява такого роду утворень, пожвавлює ринкову кон'юнктуру, дає реальний ефект у вигляді віддачі від інвестованих за її допомогою коштів та реалізує головну мету - отримання додаткового прибутку.

До основних переваг об'єднання підприємств відносяться розширені можливості економії, які полягають в наступному: економія на операційних витратах за рахунок об'єднання служб маркетингу, обліку, збуту; економія за рахунок ефекту масштабу; економія за рахунок створення нової більш ефективної системи управління, що використовує передові технології; доступність фінансових ресурсів, економія за рахунок зміни джерел фінансування, вартості фінансування та інших вигод.

Список використаної літератури

Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. - № 1576-ХІІ.

Закон України «Про господарські товариства» від 19. 09. 1991.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30. 10. 96.

Закон України «Про підприємництво» від 7. 02. 1991 р. - № 698-

Закон України «Про підприємства в Україні» від 27. 03. 1991 р.

Господарський кодекс України. - 2004 р.

Грещак М. Г. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М. Г. Грещак, О. М. Гребешкова, О. С. Коцюба; за ред. М. Г. Грещака. - К. : КНЕУ, 2001. -228 с.

Євтушевський В. А. Основи корпоративного управління: Навч, посіб. -К. : Знання, 2002, - 317с.

Нємцов В. Д., Довгань Л. Е. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. - К., 2001. -559с.

Економіка виробничого підприємництва; Навч. поеіб, Вид 2-ге, пере-роб, і доп, / Й. І. Петрович, І, О. Будіщева та ін - К, : Т-во «Знання», KOQ, 2001. - 405с.

Чепурда Л. М. Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств. - К. : Професіонал, 2005. - 272с.

об'єднання підприємство

Размещено на Allbest.ru

...