Шляхи підвищення ефективного використання основних фондів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКА АКАДЕМІЯ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни: Економіка підприємства

на тему: Шляхи підвищення ефективного використання основних фондів підприємства

Виконав:

Манько О.О.

Перевірив:

Зарецька Є.В.



Вступ

Ринкові економічні процеси останніх років змусили підприємства України переглянути свою політику щодо ефективності використання всіх наявних ресурсів з метою найшвидшого вирішення проблем конкурентоздатності та економічної стабільності.

Для того щоб вирішити це важливе питання підприємство має звернутись до методів наукового пошуку оптимальних шляхів розв'язання цієї проблеми, ґрунтовного економічного аналізу своєї діяльності та ринкової ситуації в цілому, методів планування та прогнозування.

Отже, кожне підприємство має розглядати питання стабілізації та виходу на зазначений рівень конкурентоздатності через призму своєї самостійності та незалежності як товаровиробника, з одного боку, і залежності від впливу зовнішнього економічного середовища та, зокрема, макроекономічного впливу держави з іншого.

Основна мета ринкової економіки - задовольнити потреби споживачів шляхом нарощування випуску конкурентоспроможної продукції. Проте підприємства (фірми), що випускають таку продукцію далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство повинно мати прибуток, розміри і способи одержання якого залежать від знань та досвіду, що набуваються поступово. Для того щоб вивести фірму у ранг прибуткової часто звертаються до кількісного ї якісного вдосконалення основних виробничих фондів шляхом введення нових фондів та модернізацію статку, використовуючи, при цьому, здобутки науково-технічного прогресу, але одним з найважливіших факторів вдосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці. Для цього необхідно провести серйозний аналіз складу та структури основних фондів, їх технологічного стану, резервів покращення використання основних фондів та їх ефективності. Це і є мета даної курсової роботи.



1. Теоретичні та методичні питання аналізу використання основних фондів

1.1 Визначення, склад та структура основних фондів

У процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори:

- засоби праці;

- робоча сила;

- предмети праці.

Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди - це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.

Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму.

На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.

Іншими словами, засоби праці - це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби. за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці - це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання.

Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).

Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці - в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди - з основних і виробничих фондів.

Основні фонди - це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами. Основну класифікацію виробничих фондів підприємства наведено на рис.

Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:

- невиробничого призначення;

- виробничі.

Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.

1.2 Основна класифікація виробничих фондів підприємства

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників, це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

- житлово-комунальні приміщення;

- побутові, спортивні приміщення;

- будинки та устаткування медичного призначення;

- дитячі дошкільні заклади;

- багаторічні насадження та ін.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт. До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95-98% загальної вартості основних фондів підприємства.

Рис. - Основна класифікація виробничих фондів підприємства:

Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частиш основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу.

Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів. Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:

- виробничо-технологічних особливостей підприємства;

- науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;

- ступеня розвитку різних форм організації виробництва;

- відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;

- вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;

- територіального розміщення підприємства та ін.

Звичайно, громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим більш висока на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60-70%, будинки, споруди та передавальні пристрої - 20-25%, силові, робочі машини та устаткування - 3-5%, тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2-4% загальної вартості основних виробничих фондів.

За сукупністю промислових підприємств України в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у межах: будівель і споруд - 45-47%. машин і устаткування - 40-42%, транспортних засобів - 2,5-3%.

Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" застосовують групову класифікацію, що охоплює засоби праці аналогічного виробничо-технологічного призначення з приблизно однаковим терміном експлуатації.

Наведемо видову класифікацію основних виробничих фондів підприємства, що використовується в системах бухгалтерського обліку та статистики:

1. Земельні ділянки;

2. Капітальні витрати на поліпшення земель;

3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої;

4. Машини і обладнання;

5. Транспортні засоби;

6. Інструменти прилади інвентар;

7. Робоча і продуктивна худоба;

8. Багато річні насадження;

9. Інші основні засоби.

В групі “ Інші основні засоби ” ведеться облік засобів, які не включені до наведених вище груп. Окрім цього в національних стандартах бухгалтерського обліку виділяють окремо інші необоротні матеріальні активи,які класифікуються за такими групами:

1. Бібліотечні фонди;

2. Малоцінні необоротні активи;

3. Тимчасові не титульні споруди;

4. Природні ресурси;

5. Інвентарна тара;

6. Предмети прокату;

7. Інші необоротні матеріальні активи.



2. Структура основних фондів

Під структурою основних фондів розуміють питому вагу кожної групи основних фондів у зальній вартості ОФ по підприємству, галузі і промисловості в цілому.

Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів.

Розходження виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієї тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів.

Найбільш висока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах із високим рівнем технічної оснащеності і електроозброєності праці, де виробничі процеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробки.

На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на неї також впливає капітальне будівництво.

Домагаючись зниження вартості будівництва, наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальній їх вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених в основні фонди нового підприємства.

Все це говорить про те, що підприємство зацікавлене в підвищенні частки машин і обладнання-найбільш активної частини основних фондів і в зниженні питомої ваги насамперед будинків і господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу.

Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування. Це можливо завдяки більш раціональному розставлянню устаткування усередині цехів, розміщення його на відкритих площадках, де це можливо, а також виносу з виробничих площ невиробничих служб (складів, контор і т. д.) і розміщення на них додаткової кількості устаткування. Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у галузевому розтині. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни. Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).

2.1 Характеристика показників використання, технічного стану і руху основних фондів

Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи:

- натуральні;

- вартісні.

Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників - умовно-натуральні.

До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (Інт/рік, км/рік, т/рік). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата.

З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовно натуральні показники, їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову.

На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів - продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях.

Натуральні та умовно-натуральні показники використання основних виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже неможливо. З огляду на це для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники.

Вартісні показники поділяються на три основні групи.

І. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів:

1. Коефіцієнт зносу. Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції, інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається відношенням вартості зносу до первісної вартості основних фондів на кінець року:

кзн = Cзн ч Сперв. к. р

2. Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням неамортизованої вартості основних фондів Сзал до їх первісної вартості на кінець року Сперв. к. р.



Кприб = Cзал ч Сперв. к. р. = (Сперв. п. р. - Cзн) ч Сперв. к. р

Слід пам'ятати, що:

Кприб + Кприб = 1

II. Показники, що характеризують рух основних фондів.

1. Коефіцієнт оновлення. Характеризує інтенсивність уведення в дію нових виробничих потужностей і визначається відношенням вартості введених основних фондів до первісної вартості всіх основних фондів на кінець року:

Конов = Cввед ч Сперв. к. р

2. Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду і визначається відношенням вартості основних фондів, що вибули до первісної вартості основних фондів на початок року:

Квиб = Cвиб ч Сперв. п. р

III. Показники, що характеризують технічне оснащення підприємства.

1. Фондооснащеність. Показує, яка частина загальної вартості основних фондів припадає на одиницю основного устаткування і визначається як:

Фосн = Cср ч А обл

Де:

Cср - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;

А обл - облікова кількість устаткування на підприємстві, що має найбільшу питому вагу.

2. Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

Фозб = Cср ч Ч п

Де:

Чп - середньооблікова чисельність працівників.

3. Енергоозброєність. Показує, яка частка виробничих енергетичних потужностей припадає на одного робітника і визначається за формулою:

Еозб = Wел ч Ч. с. р

Де:

Wел - сумарна потужність усіх електродвигунів устаткування на підприємстві;

Ч. с. р - середньооблікова чисельність робітників, які працюють на цьому устаткуванні.

4. Машино-озброєність. Показує, яка частка машин і обладнання припадає на одного робітника і визначається за формулою:

Мозб = Cмаш. Ч обл

Де:

обл - загальна вартість машин і обладнання.

VI. Показники, що характеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.



2.2 Загальні показники

До загальних показників відносяться:

1. Фондовіддача. Показує, яка частка валового доходу припадає на 1 грн. вартості основних виробничих фондів:

ФВ = ВД ч Cср

Де:

ВД - валовий дохід протягом розрахункового періоду.

2. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою:

ФМ = Cср ч ВД

На збільшення фондовіддачі та зменшення фондомісткості можуть істотно впливати інфляційні процеси або підвищення рівня цін тобто фактори, від яких не залежить ступінь використання фондів. Щоб уникнути необґрунтованого збільшення або зменшення цих показників, їх визначають в умовно-натуральних одиницях за формулою:

ФМ = ЧП ч Cср

Де:

ЧП - чиста продукція підприємства.

3. Рентабельність основних виробничих фондів.

Визначається відношенням балансового прибутку П б до середньорічної вартості фондів:



2.3 Часткові показники

До часткових показників відносяться:

1. Коефіцієнт екстенсивного використання (часткове завантаження ОФ):

Кс = Тф ч Тп

Кс = Тф ч Тк

Де:

Тп - планово відпрацьований час;

Тф - фактично відпрацьований час;

Тк - календарний час.

2. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання:

Кі = Пф ч Ппасп = КУф ч КУмах

Де:

Ппасп - паспортна потужність;

Пф - фактична потужність;

КУмах - максимально можливий об'єм випуску продукції на даному обладнанні;

КУф - фактично можливий об'єм випуску продукції на даному обладнанні.

Так, ми показуємо використання потужності обладнання.

3. Інтегральний коефіцієнт використання обладнання:



Кінт = Ке Ч Кі

вартісний економічний прибутковість

- що показує використання обладнання як в часі так і по потужності.



Список використаної літератури:

1. Ворст Й., Ревентлоу П., „Економіка фірми”, Москва, 1994.

2. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Навчальний посібник - 3-е вид. перероб. - М.: Фінанси і статистика, 2003 - 416 с.

3. Бойчик І.М., Харів П. С., Хопчан М.І. Економіка підприємства - Львів: Виробництво “Спалон” 2002 - 212 с.

4. Економіка виробничого підприємства: Навчальний посібник Й.М. Петрович., І.О. Будицева. та ін., за ред. Й.М. Петровича - Л. Оскарп, 2000 - 325 с.

5. Економіка підприємства: Навчальний посібник / А.В. Шегда, П.М. Литвиненко, М.П. Накаба., та ін., за. ред. А.В. Шегди - 2-ге вид / спор. - К: Знання - Прес, 2004 - 286 с.

6. Економіка підприємства: Навчальний посібник - 2-ге вид., доп. - К: “Каравела”, Львів “Новий світ - 2004”, 2005 - 320 с.

7. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. О.П. Крайник / - Львів: “Інтелект - Захід”, 2011 - 208 с.

8. “Економіка підприємтсва: Навчально методичний посібник”, Київ, 1999.

9. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004 - 528 с.

10. Економіка підприємства: Уведення в спеціальність: Навч. пос. / За наук. і заг. ред. д-ра економічних наук, професора В.А. Ткаченка - Київ: Центр навчальної літератури, 2011 - 288 с.

11. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М. Петровича. - Львів: “ Магнолія плюс”, видавець В.М.Піча - 2004 - 680 с.

12. Мец В.О., “Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства”, Київ, 1999.

13. Мочерний С.В. Бізнес віл "А" до "Я" - Львів: Світ, 1998, 200 с.

14. Національні стандарти. Регістри бухгалтерського обліку. - К.: Бухгалтгерія. Бліц-інформ, 2013. №5.

15. Петрова Й.М., Будіщева І.О., “Економіка виробничого підприємства”, Львів, 1999.

16. Петрова Й.М., Будіщева І.О., “Основи виробничого підприємництва”, Ч. 1, Ч. 2, Львів, 1999.

17. Примак Т.О. Економіка підприємства. - К.: МАУП. 1999. - 108 с.

18. Тарасенко Н.Ф. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІ НБУ, 2004 - 485 с.

19. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навч. пос. - 3-є видання, перероблене. - Львів: “Новий Світ - 2004” 2012 - 344 с.

20. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К: Кондор, 2013 - 400 с.

21. Фінанси підприємств: Підручник для студентів вищих закладів освіти. - Львів: „Магнолія плюс”, видавець В.М. Піча. - 2012 - 367 с.

22. Фінанси підприємств: Навчальний посібник - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: „Знання-Прес”, 2012 - 424 с.

23. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів - 2-ге вид. - К: “Каравела”, 2013 - 568 с.

Размещено на Allbest.ru

...