Державне регулювання економіки (соціально-економічний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дмитриченко Лілія Іванівна

УДК 330.342:338.42

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

(соціально-економічний аспект)

Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Д о н е ц ь к - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Донецькому національному університеті

Міністерства освіти і науки України, на кафедрі економічної теорії (м. Донецьк)

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Крихтін Євген Іванович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії (м.Донецьк)

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Богиня Дем'ян Петрович, Інститут економіки Національної академії наук України, керівник відділення економіки праці та демографії (м.Київ)

доктор економічних наук, професор Риверчук Сергій Корнійович, Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри банківництва і страхової справи (м. Львів)

доктор економічних наук, професор Хохлов Микола Пантелеймонович, Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки, приватизації і права (м. Харків)

Провідна установа Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії та економічних методів управління (м. Харків)

Захист відбудеться 22 травня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: вул.Челюскінців, 198 а, м. Донецьк, 83015, ауд.101.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (вул. Університетська, 24, м. Донецьк, 83055).

Автореферат розісланий 20 квітня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування в Україні нового типу ринкових відносин обумовило необхідність системного теоретичного дослідження проблеми державного регулювання соціально-економічних процесів. Вивчаючи історію розвитку основних напрямків і шкіл сучасної економічної теорії, а також практику їх використання державами при обгрунтуванні соціально-економічної політики, ми прийшли до висновку, що в усі часи людства, починаючи з ранніх етапів суспільства, економічні ідеї та теорії розвивалися в межах методології державного регулювання економіки. Розуміння й сприйняття даного положення уявляється вельми важливим для визначення стратегії й тактики України у вирішенні сучасних соціально-економічних проблем.

Незважаючи на досить тривалий період ринкових реформ, Україна ще не визначилася щодо загальновизнаної концепції нового господарського механізму, у якому б чітко було визначено місце і роль управління (в тому числі державного регулювання економіки). Діапазон поглядів щодо ролі держави в економічному житті суспільства вельми широкий - від заперечення до закликання використовувати більш жорсткі форми. Поширена також точка зору, що навіть постановка питання про державне втручання в економічні процеси консервативна й неактуальна в умовах ринку, що вона суперечить практиці скасування багатьох елементів управлінських структур. Така позиція має серйозне підгрунтя: по-перше, крах економічної й політичної системи СРСР, центральним елементом господарського механізму якого було державне директивне планування, а, по-друге, часто безпідставне, що не мало нічого спільного з науковими формами і методами державного регулювання, брутальне втручання в економіку сучасної України чиновницько-бюрократичного апарату.

Щодо оцінки минулого режиму, то її дала сучасна дійсність. Проте слід відзначити, що дискредитована система директивного планування є лише однією з форм державного регулювання економіки, що сучасні цивілізовані країни широко використовують різноманітні форми й методи державного впливу на соціально-економічні процеси. Набагато важливішим, на наш погляд, є аналіз сучасного стану державного регулювання української економіки, тобто вивчення його цілей, принципів, форм, методів, чинників і соціально-економічних наслідків. Таким чином, питання не в тому, потрібно чи ні державі регулювати економічні процеси, а в тому, якими є форми, методи й межі державного впливу на економіку. Відповісти на таке питання намагаються вчені різних напрямків і шкіл як історичної, так і сучасної економічної теорії. Вивчаючи погляди її відомих представників (Л.Абалкіна, Дж.Б'юкенена, Т.Веблена, Я.Корнаї, Дж.М.Кейнса, Л.Клейна, В.Леонтьєва, Р.Манделла, Г.Мюрдаля, Б.Мільнера, В.Ойкена, Б.Плишевського, Дж.Стіглера, Я.Тінбергена, М.Фрідмена, Р.Фріша, А.Хансена, Дж.Хікса, Л.Ходова, Л.Эрхарда, Е.Ясіна і багатьох інших), а також наслідки практичного використання теорії різними державами, ми зможемо урахувати історичний досвід і на його підгрунті форсувати соціально-економічний розвиток України.

Зазначимо, що в нашому ставленні до протилежних позицій відносно будь-якого питання науки, у тому числі й з проблеми державного регулювання економіки, ми виходимо із того, що протилежності не мають бути непримиримо ворожими. Кожна точка зору має право на існування, хай вона здається непереконливою і навіть абсурдною на певному історичному етапі. Але ж вона все одно корисна, бо, з одного боку, висвітлює історичний досвід, а з іншого, дає поштовх для подальшого розвитку ідеї, її аргументації й пошуку альтернативних концепцій розв'язання проблеми. Відносно цього залишається актуальним зауваження Дж.М.Кейнса, згідно з яким ідеї економістів і політичних діячів (навіть коли вони помиляються), мають значно більший сенс, ніж прийнято вважати. Це доречно мати на увазі у сьогоденні, оскільки, відстоюючи власну точку зору, ми не вміємо слухати опонентів. Ще гірше, що при тому ігнорується історичний досвід, спадкоємність теорій. Так, популістське гасло про несумісність плану і ринку “не можна бути напіввагітним”, висловлене наприкінці 80-х років, на наш погляд, спричинило багато вад як теорії державного регулювання економіки, так і (що ще гірше) практиці управління економічними процесами в Україні. У цивілізованому суспільстві таке гасло навряд чи може бути серйозно сприйнятим, адже ж вагітність теж має регулюватися, в протилежному випадку дитина може бути неповноцінною. Саме таке й сталося з нашою економікою після завального знищення координуючих і регулюючих елементів господарського механізму, наслідки якого обумовили відродження інтересу до проблеми державного макроекономічного регулювання й що значніше - розуміння його практичного сенсу.

Ідея об'єктивності державного регулювання економічних процесів знаходить підтримку з боку багатьох авторитетних українських учених. Вагомий внесок в розробку як загальнометодологічних, так і окремих аспектів теорії державного регулювання внесли С.Аптекар, Д.Богиня, В.Братишко, Г.Волинський, О.Гальчинський, В.Геєць, А.Гош, А.Гриценко, М.Гуревичев, М.Долишній, М.Козоріз, І.Лукінов, І.Михасюк, С.Мочерний, Б.Панасюк, Б.Пасхавер, А.Покритан, С.Риверчук, І.Сорока, М.Хохлов, М.Чумаченко, А.Чухно та інші. В останні роки активізувалася робота щодо написання навчальної літератури, яка відбиває дану проблему. У зв'язку з цим заслуговує визнання колективна робота львівських учених “Державне регулювання економіки”, під загальним керівництвом І.Михасюка, а також серія підручників та навчальних посібників межрегіональної Академії управління персоналом, серед яких виділяється,

на наш погляд, робота Д.Стеченка з аналогічною назвою. Змістовною є також книга авторів Л.Дідківської й Л.Головко. Посилення інтересу до даної проблеми свідчить про її актуальність і

практичну значимість для сучасної України, яка розбудовує власну високоефективну економіку, що без державного регулювання неможливе.

Активізація економічних функцій держави - загальна тенденція сучасного світового розвитку. Знехтування нею призводить до негативних соціально-економічних наслідків. Ось чому важливим є комплексне вивчення проблеми державного регулювання економіки - її історичних аспектів, форм, методів, важелів, меж у сучасному суспільстві, теоретичних моделей і практичних чинників, а також критеріїв доцільності й результативності. Водночас, розвиток теорії ми розглядаємо не як мету, а як підгрунтя для розв'язання важливого практичного завдання - забезпечення соціально-економічного розквіту України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної теми “Формування ринкової економіки в Україні” кафедри економічної теорії Донецького національного університету . Номер державної реєстрації 0198U005511.

Мета і задачі дослідження.

Мета дослідження: комплексний політико-економічний аналіз природи, сутності й системи державного регулювання економіки, особливостей його еволюції й оптимізації механізму макроекономічного регулювання в умовах ринкової трансформації в Україні.

Задачі дослідження:

методологічне обгрунтування закономірностей становлення й формування цілісної системи державного регулювання економіки як інтегрального інструменту реалізації економічної сутності держави;

розмежування загальнофілософських і соціально-економічних передумов державного регулювання економіки, що дає змогу поєднати їх у субординовану систему й виділити пріоритетні напрямки регулюючого впливу держави у трансформаційний період;

розробка методології етимологічного дефінування й сутнісного аналізу елементів системи державного регулювання економіки, таких, як модель, механізм, інструмент, метод, форма, напрямок, чинник тощо;

етапізація історичної економічної еволюції теорії й практики державного регулювання ринкових відносин, що дає змогу здійснити системний комплексний аналіз проблеми, а також обгрунтувати пріоритетний механізм державного регулювання трансформаційної економіки України;

розробка авторської версії ринкової парадігми української економіки й адекватної їй моделі державного регулювання соціально-економічних процесів, яка грунтується на сполучанні фундаментальних принципів кейнсіанства та неолібералізму і забезпечує формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.

Об'єкт дослідження: соціально-економічні процеси, що проходять у зв'язку з реалізацією економічних функцій держави в їх діалектичній єдності й історичному розвитку.

Предмет дослідження: система державного регулювання соціально-економічних процесів загалом та в трансформаційній економіці України зокрема.

Методи дослідження. Теоретичним і методологічним підгрунтям дисертаційної роботи є фундаментальні праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі державного регулювання економіки, закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи Міністерства фінансів і Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна України, офіційні статистичні дані.

Дослідження проблеми державного регулювання економіки грунтується на загальнофілософських методах пізнання. Широко використовується історичний аналіз генезису механізму державного макроекономічного регулювання. Базуючись на принципах діалектики, розкрито об'єктивне й суб'єктивне у державному регулюванні. Методи системного аналізу й логічних узагальнень, синергетичний підхід - найновіший елемент діалектичного методу дослідження - використані у процесі етимологічного дефінування й сутнісного аналізу елементів системи державного регулювання економіки, а також при обгрунтуванні його моделі.

Розв'язання поставлених у дисертації задач базується на методах макроекономічного моделювання, економіко-статистичного аналізу, що дає змогу забезпечити вірогідність результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Здійснено системне дослідження генезису, причин, сутності й механізму державного регулювання економіки, що обумовлює подальший розвиток його методології, теорії й практики. Теоретично обгрунтовано багаторівневу системність аналізу проблеми, а саме:

досліджено структурно-функціональний аспект державного регулювання економіки;

розмежовано два рівні системності: державне регулювання у системі господарського механізму, а також як система форм, методів, важелів, напрямків, об'єктів і суб'єктів регулювання;

розкрито об'єктивне й суб'єктивне у макроекономічному регулюванні.

2. Розмежовано й уточнено загальнофілософський і соціально-економічний аспекти методологічних передумов державного регулювання економіки, що дало змогу, по-перше, розглянути державне регулювання як елемент системи господарського механізму, а по-друге, конкретизувати цілі, причини й механізм державного регулювання національної економіки.

3. Подальшого розвитку набула методологія державного регулювання економіки в аспекті об'єктивного і суб'єктивного. Відповідно з цим розкрито природу цільової функції державного регулювання, обумовленість цільових орієнтирів господарських суб'єктів мірою свідомого використання економічних законів. Обгрунтовано тезу: об'єктивний процес еволюції ринкового суспільства помилково розглядати лише як результат його історичного розвитку, відокремлений від суб'єктивної діяльності людей. Історична еволюція системи обумовлена саме єдністю її розвитку і функціонування.

4. Систематизовано методологію етимологічного дефінування й сутнісного аналізу основних понять теорії державного регулювання економіки. Розкрито структурно-функціональні зв'язки елементів механізму макроекономічного регулювання, внаслідок чого представлено авторську структурно-функціональну модель державного регулювання економіки.

5. Представлено систему виробничих відносин макроекономічного регулювання, а також виділено структурні рівні цих відносин, на підгрунті чого зроблено висновок щодо сутності макроекономічного регулювання як інтегральної функції держави.

6. Упорядковано систему критеріїв, згідно з якими розмежовано моделі державного регулювання економіки. Аргументовано положення щодо доцільності країнознавчого підходу до визначення й розмежування моделей макроекономічного регулювання, як такого, що найбільш відповідає сутності явища, що вивчається, оскільки саме у країнознавчому критерії синтезовано усі сутнісні аспекти моделі (насамперед, концептуальний і що найважливіше - національний), згідно з якими виділяють дані моделі. Доведено, що на сучасному етапі жодна концепція макроекономічного регулювання не існує у так званому “чистому вигляді” й що за останні роки чітко визначилася тенденція зближення концепцій і національних моделей макроекономічного регулювання.

7. Запропоновано авторську концептуальну модель державного регулювання трансформаційної економіки України, що грунтується на науковій методології дослідження основного й вихідного відношень трансформаційного періоду, а також на аналізі суперечностей господарської системи і економічних функцій держави.

8. У системі цілісної концепції державного регулювання економіки розроблено окремі авторські концепції: концепцію державної підтримки малого бізнесу, концепцію реалізації економічних функцій держави в умовах зниження податкового тиску, концепцію податкового планування.

9. В механізмі державного макроекономічного регулювання обгрунтовано доцільність використання математичної моделі ринкової економіки, представленої системою балансових рівнянь, а саме: розподілу інвестицій, матеріальних витрат, доходів і витрат секторів матеріального виробництва, доходів і витрат фондоутворюючого сектора, попиту й пропозиції у споживчому секторі. На підставі математичної моделі зроблено висновок про перерозподіл податкових ставок і ціноутворення як найбільш суттєвих інструментах державного регулювання сучасної української економіки.

Розроблено модель послідовної оптимізації рішень, що приймаються державою з метою макроекономічної стабілізації.

Практичне значення одержаних результатів міститься у подальшому розвитку теорії державного регулювання ринкової й трансформаційної економіки, а також у обгрунтованих пропозиціях щодо удосконалення механізму макроекономічного регулювання.

Практичне значення мають пропозиції автора щодо систематизації інструментарію макроекономічного регулювання та його використання задля удосконалення державної економічної політики в Україні, що забезпечить стабілізацію й подальше економічне зростання.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для визначення пріоритетів політики роздержавлення економіки, формування системи малого підприємництва, податкової, грошово-кредитної й структурно-інвестиційної політики держави, при обгрунтуванні й реалізації основних напрямків соціальної політики на державному й регіональному рівнях.

Результати дисертаційного дослідження використовуються у викладацькій роботі, що здійснюється автором на економічному факультеті Донецького національного університету, зокрема, при викладанні відповідних тем курсу “Економічна теорія”, а також при аналізі теорій і концепцій державного регулювання економіки у курсі “Історія економічних учень”. Авторські пропозиції щодо удосконалення системи макроекономічного регулювання, викладені у наукових статтях і в монографії, використовуються викладачами курсів “Державне регулювання економіки”, “Оподаткування” й “Інвестиційна діяльність підприємств”. Теоретичні висновки автора дисертації можуть бути використані при розробці науково-методичних рекомендацій щодо підготовки дипломних робіт та спецкурсів.

Висновки й пропозиції автора було використано Донецькою державною обласною адміністрацією при обгрунтуванні програми “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область - 2010)”, Державною податковою адміністрацією у Донецькій області при розробці стратегії податкової політики, а також адміністрацією Новоазовського району Донецької області при розробці стратегії економічного розвитку району, що підтверджено відповідними довідками.

Особистий внесок здобувача. Висновки й результати, що відбито у дисертації, автор зробив самостійно й виклав їх у науковій літературі. Внесок здобувача в публікації, написані у співавторстві, відображено в переліку опублікованих робіт наприкінці автореферату.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження докладалися автором на наукових конференціях та науково-практичних семінарах: “Проблеми переходу України до ринкових відносин” (Вінниця, 1993); “Проблемы изучения экономической теории, макро- и микроэкономики” (Харьков, 1994); “Проблемы рыночной экономики” (Донецк, 1994); “Международная логистика и маркетинг в странах с переходной экономикой” (Киев-Донецк, 1996); “Проблеми викладання економічної теорії” (Київ, 1999); “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій” (Київ, 2000); “Шляхи зміцнення фінансово-економічної самостійності регіонів” (Дніпропетровськ, 2000); “Проблемы обеспечения экономического роста” (Донецк, 2001); “Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации” (Харьков, 2001); “Теорія та практика управління у трансформаційний період” (Донецьк, 2001); на міжнародних науково-практичних семінарах “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (Донецк, 1998, 1999, 2002); на міжнародних науково-практичних конференціях “Украина и ее регионы в мировой глобализируемой системе” (Донецк, 2000) и “Социально-экономические аспекты глобализации” (Донецк, 2001); на вузівських наукових конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідницької роботи (Донецк, ДонГУ, 1995, 1997), а також на методологічних семінарах кафедри економічної теорії Донецького національного університету.

Публікації. Основні положення й висновки проведеного дослідження опубліковано:

в індивідуальній монографії “Государственное регулирование экономики: методология и теория” (2001, 17,64 ум.-друк. арк.);

в навчальному посібнику “История экономических учений”, що рекомендований Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів економічного профілю вищих учбових закладів (1999, 23,54 друк. арк.);

в провідних фахових наукових виданнях : 22 статті (загальний обсяг 9,5 друк. арк.), зокрема 11 статей написано автором одноособово (6,1 друк. арк..); у 11 статтях (загальний обсяг 4,3 друк арк..), написаних у співавторстві, частка автора складає 2,5 друк. арк.;

в інших наукових виданнях, зокрема в “Економічному словнику-довіднику” ( За ред. д.е.н., проф. Мочерного. - К.: FEMINA, 1995) і в “Економічній енциклопедії: У трьох томах”. Т.1-2. (Редкол. С.В.Мочерний. - К.: Академія. Т.1 - 2000; Т.2 - 2001.);

в збірках матеріалів науково-практичних та науково-методичних конференцій (11 матеріалів та тез доповідей).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 3-х розділів, 9 глав, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 427 сторінок, в т.ч. основний обсяг (вступ, основна частина, висновки) містить 383 сторінки, має 2 таблиці, 11 рисунків. Список літературних джерел включає 393 назви.

Основний зміст дисертації.

У “Вступі” доведено актуальність теми дисертації; окреслено мету та задачі дослідження; анотовано елементи наукової новизни, обгрунтованої автором; розкрито практичне значення і зв'язок роботи з науковими програмами; наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ “Державне макроекономічне регулювання як економіко-філософський феномен” містить 4 глави.

У першій главі “Генезис механізму державного регулювання економіки” розкрито специфіку механізму ринкових зв'язків у конкретних соціально-економічних умовах. Зроблено висновок, що у господарському механізмі будь-якого суспільства поряд з ринковими регуляторами у будь-якій формі присутні й державні регулятори економіки. Механізми державного й ринкового регулювання являють собою діалектичну єдність, форми, моделі і методи якої змінюються у просторі і часі.

Хоча протягом усієї історії економіка “жила” у тісному симбіозі з державою, все ж таки довгий час ринок був ядром господарського механізму. Таке пояснюється не тим, що держава сторонилася економіки й відступала перед ринком, а тим, що були недостатньо пізнаними економічні закони, отже, вони не могли бути використаними у практиці державного регулювання. Саме тому так звану вільну конкуренцію слід розуміти як об'єктивно обумовлену недостатнім рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а відтак недостатнім ступенем пізнання економічних законів, перевагу ринкових зв'язків над державно регульованими. Більш правильно, коли йдеться не про дві форми регулювання економіки - ринкову і державну, а про державну, яка більшою чи меншою мірою грунтується на законах ринку.

Свої регулюючі функції держава може базувати на наукових принципах, а може нехтувати ними. Відтак - два варіанти соціально-економічного ефекту: динамічний розвиток і добробут народу чи занепад економіки з усіма наслідками, що випливають з цього. Ідеальною є система, у якій держава здійснює соціально-економічну політику на підставі наукового обгрунтування, базуючись на системі економічних законів.

У другій главі “Методологічні передумови державного регулювання економіки” аргументовано об'єктивність ролі держави в економіці. Виділено загальнофілософський та соціально-економічний аспекти аналізу методологічних передумов макроекономічного регулювання. Загальнофілософський підхід надає змогу розглянути державне регулювання не як таке, а в системі механізму господарювання. Соціально-економічний - забезпечує конкретизацію цілей та причин державного втручання в економіку, чим посилює системність аналізу і що передбачає системне структурно-функційне дослідження будь-якого явища, а також розробку методології державного регулювання економіки у межах об'єктивної і суб'єктивної діалектики. Це означає, що предметом дослідження виступають, з одного боку, загальні логіко-гносеологічні форми у “чистому вигляді”, тобто вивчення історичних форм і методів державного регулювання економіки, його вихідних і загальних основ і закономірностей. З іншого боку, досліджуються, по-перше, специфіка форм і методів державного регулювання економіки у конкретних історичних умовах, а, по-друге, усвідомлення цієї специфіки і практичне використання його конкретних форм та методів у конкретних історичних умовах країни. Зроблено висновок, що більша частка накопичених знань щодо державного регулювання існує саме як знання про його специфічні форми, чим і пояснюється суперечність точок зору на механізм і моделі державного макроекономічного регулювання.

З історичної точки зору загальною соціально-економічною передумовою державного впливу на економічне життя суспільства є сам процес становлення й розвитку державності. Оскільки соціально-економічні передумови державного регулювання визначені конкретно-історичними умовами країни, рівнем розвитку її продуктивних сил і виробничих відносин, необхідним є аналіз специфічних соціально-економічних передумов макроекономічного регулювання. Їх детально розглянуто у дисертації. Проте у загальнометодологічному плані глобальною передумовою усякого економічного явища є певна мета. Відносно предмета нашого аналізу це мета суспільства.

У третій главі “Цільова функція державного регулювання економіки” доведено, що формування й реалізація цільової функції державного макроекономічного регулювання пов'язані із свідомим використанням господарчими суб'єктами системи економічних законів. Міра свідомого використання законів змінюється у зв'язку з об'єктивним процесом історичного розвитку суспільства, а також у залежності від глибини пізнання суб'єктами цих законів та від усвідомлення необхідності їх використання в практиці, тобто від усвідомлення діяти не всупереч, а згідно з їх вимогами.

Об'єктивний характер виробничих відносин, з одного боку, та свідома діяльність господарюючих суб'єктів, з другого, практично завжди протистоять один одному. Проте їх протистояння відносне. Отже, свідому діяльність з управління економікою неможливо виключати із змісту об'єктивного економічного процесу. Об'єктивний процес еволюції системи (ринкового суспільства) помилково розглядати як результат лише її історичного розвитку, а не як результат єдності розвитку і функціонування. Функціонування пов'язане із суб'єктивною діяльністю людини, і тільки вона (діяльність) призводить до історичної еволюції системи. Тож виникає можливість свавілля суб'єкту. Це деформує виробничі відносини й обумовлює занепад продуктивних сил, тобто гальмує прогресивний розвиток суспільства і держави. Тому, суворо кажучи, суб'єктивна діяльність людей має об'єктивний характер за умов, якщо вона ураховує реальність і науково визначена. Утворююча роль свідомого фактора у тому, що суспільство набуває можливості пристосовувати структуру виробничих сил до свідомо визначеної мети, оцінювати альтернативи і вибирати оптимальні варіанти на підгрунті критеріїв, визначених історичною перспективою.

Реалізація будь-якої мети не забезпечується автоматично, а передбачає цілеспрямовану діяльність людей, які підпорядковують виробництво і його структуру здійсненню обраної мети.

Об'єктивна мета виробництва являє собою ядро механізму дії економічних законів, а мета економічної політики держави є ядром механізму свідомого використання цих законів.

Наявність системи цілей і інтересів економічних суб'єктів ставить питання щодо пріоритетів у цій системі. Логічним і правомірним є принцип руху від загального до окремого. Реалізуючи цей принцип, необхідно чітко уявляти зміст економічних інтересів на різних рівнях господарювання й знаходити механізми їх узгодження.

Виходячи із багатоваріантності реалізації основної мети суспільства, можлива багатоваріантність критерію її ефективності. Проте система цінностей у формі ціннісної орієнтації системи управління (державного макроекономічного регулювання) є головним генератором оцінок значущості реалізації тієї чи іншої мети, тобто є критеріальною. Аргументовано, що глобальною цільовою функцією суспільного виробництва і критерієм ефективності системи управління ним є якість життя. Специфікою критерію ефективності суспільного виробництва і механізму макроекономічного регулювання для даних умов країни є його відповідність даній цільовій функції, тобто ефективною можна вважати таку систему державного регулювання економіки, яка забезпечує скорішу реалізацію цільової функції. Стосовно України - це створення соціально орієнтованого ринкового господарства.

У четвертій главі “Етимологія й сутнісний аналіз дефініцій теорії державного регулювання економіки” підкреслено, що жодна наука не може існувати без певного категоріального апарату, завдяки якому розкривається її сутність. Необхідність і практичний зміст дослідження й упорядкування поняттєвого апарату теорії макроекономічного регулювання обумовлені неоднозначним трактуванням об'єктів, суб'єктів, напрямків, інститутів, форм, методів, чинників, інструментів, важелів, механізму, моделі тощо. А таке заважає ефективному використанню елементів системи і побудові бажаної моделі української економіки з її регулюючим механізмом.

Аналіз інструментарію теорії державного регулювання економіки здійснено на підгрунті розмежування філософії як науки, що сформувала універсальні категорії-абстракції, які використовуються в усіх сферах пізнання, а також філософії науки, підгрунтям якої поряд з методологією є поняттєвий апарат (який містить як загальнофілософські, так і специфічні категорії й поняття), за допомогою якого тільки і можливо передати зміст конкретної науки. Отже, недозвільно абсолютно свавільно оперувати поняттями і категоріями. Кожна з них несе у собі певну змістовну точну інформацію щодо предмета і явища, які вивчаються.

Поняттєвий апарат будь-якої науки - це певна система, що відповідно потребує системного аналізу. Це означає, по-перше, наявність структурно-функціональних зв'язків елементів системи, і, по-друге, наявність прямих і зворотних зв'язків поміж елементами системи. Отже, категорії і поняття діалектично взаємозв'язані й “рухливі”. Форма одного явища може виступати формою й змістом іншого. Цим пояснюються труднощі розмежування понять теорії державного регулювання економіки.

Виходячи із розуміння моделі макроекономічного регулювання як діючого механізму і базуючись на структурно-функціональному зв'язку елементів цього механізму, запропоновано авторську абстрактну модель державного регулювання економіки (рис.1).

Другий розділ дисертації “Концепції й моделі державного регулювання економіки” містить дві глави (п'яту й шосту).

У п'ятій главі “Еволюція концепцій державного регулювання макроекономічних процесів” показано, що будь-який тип економічної політики не може бути ефективним одвічно й в усіх країнах. Політика і економіка перебувають у діалектичному взаємозв'язку. Отже, вибираючи концепцію державної економічної політики загалом і державного регулювання економіки зокрема, необхідно спиратися на комплексний аналіз стану продуктивних сил, міждержавних відносин, традицій та інших особливостей країни. Все це й обумовлює актуальність існуючих концепцій державного регулювання економіки (інституціональних, кейнсіанських і неокласичних). На підгрунті аналізу змісту цих концепцій та їх еволюції зроблено висновок, що у так званому чистому вигляді жодна з них не реалізується . Кейнсіанська і неокласична концепції являють собою по суті лише різні методологічні варіанти вирішення тієї самої проблеми - проблеми державного регулювання економіки, відповідно рівню організації й розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а також специфічним умовам і традиціям певної країни. При тому і кейнсіанська, і неокласична концепції передбачають відповідне “інституційне оформлення”. Із цього випливає: в умовах постійного розвитку економічної науки, коли існує різноманіття конкуруючих теорій, необхідно зважено підходоти до прийняття економічних рішень. Можливо навіть використовувати принципи й рекомендації, на перший погляд, протилежних концепцій. Але жодна концепція не зможе забезпечити позитивний ефект, якщо скопіювати й механічно втілити її у економіку країни без урахування специфіки її розвитку. Отже, приймаючи рішення щодо концепції державного регулювання економіки, необхідно, по-перше, вивчити сутність цієї концепції; по-друге, дослідити історичні умови її формування й реалізації; по-третє, проаналізувати можливості її використання в конкретних умовах країни.

У шостій главі “Сутність і сучасні моделі державного регулювання економіки”, грунтуючись на вивченні методологічних аспектів теорії макроекономічного регулювання і беручи до уваги точки зору авторитетних зарубіжних і особливо вітчизняних вчених, дано авторське визначення сутності державного регулювання економіки як інтегральної функції держави. Показано, що дане визначення містить усі компоненти, що відбивають сутність категорії, яка вивчається.

По-перше, економічні функції держави об'єктивно визначені. Отже, несумнівною є об'єктивність державного регулювання економіки.

По-друге, економічні функції завжди пов'язані з дією економічних законів. Таким чином, регулювання здійснюється відповідно до вимог цих законів.

По-третє, реалізуючі свої функції, держава переслідує насамперед загальнонаціональний інтерес. При тому головною метою в усіх випадках є збереження державності, що без узгодження і економічних інтересів господарських суб'єктів неможливо. Отже, безсумнівним є державний вплив на всі рівні відтворення.

По-четверте, для реалізації своїх функцій держава використовує цілісну систему важелів, інструментів, форм, методів, чинників впливу на певний об'єкт регулювання.

По-п'яте, інтегральна функція держави означає, що державне регулювання економіки - це система виробничих відносин на всіх рівнях суспільного відтворення.

Визнання макроекономічного регуювання як інтегральної функції держави надає змогу зрозуміти різноманіття моделей державного регулювання економіки. На підставі аналізу існуючих моделей упорядковано систему критеріїв, згідно з якими розмежовуються моделі макроекономічного регулювання. Доведено, що головним принципом розрізнення повинен бути країнознавчий критерій. Саме у ньому синтезуються і концептуальний, і національний аспекти критерію.

Теоретичне вивчення моделей державного регулювання економіки - це питання пошуку ефективної моделі, яка б забезпечила стабілізацію й економічне зростання в умовах соціально-економічних трансформацій в Україні. Зроблено висновок, що господарчий механізм загалом і державне регулювання, зокрема, слід розглядати як гнучкий динамічний механізм, а також, що за останні роки виявилася тенденція до зближення різноманітних моделей макроекономічного регулювання.

Третій розділ “Концептуальна модель державного регулювання трансформаційної економіки України” складається з трьох глав (сьомої, восьмої й дев'ятої).

У сьомій главі “Особливості функціонування сучасної національної економіки” проаналізовано статистичні показники соціально-економічного розвитку України за період національної незалежності й ринкових реформ, а також протиріччя трансформацій, на підставі чого зроблено висновок щодо неспроможності їх розв'язання, обмежуючись лише ринковими регуляторами. Отже, необхідною є розробка і реалізація цілеспрямованої широкомасштабної державної програми стабілізації економіки, усунення негативних наслідків стихійного формування ринку, створення інституційного середовища, що потребує активізації державного впливу на економіку. А це в свою чергу обумовлює необхідність пізнання сутності і соціально-економічного змісту трансформацій, що відбуваються у сучасній Україні.

Базуючись на методології дослідження внутрісистемних і міжсистемних трансформацій, зроблено висновок: змінюються не лише форми управління, але принципово змінюється економічний базис суспільства, а це означає, що трансформується одна економічна система в іншуу. Трансформується державно-монополістичний соціалізм. Спрямовуючим вектором трансформацій є соціально орієнтована ринкова економіка.

Вихідним відношенням трансформаційної економіки є відношення реального усуспільнення чинників і результатів виробництва, а основним відношенням - роздержавлення власності і формування соціально орієнтованого ринкового суспільства, що обумовлює перетворення дійсних виробників із номінальних (в умовах державної власності) на реальних власників засобів виробництва і результатів праці. Такий висновок є принциповим для обгрунтування та розбудови моделі державного регулювання трансформаційної економіки України.

У восьмій главі “Модель державного регулювання трансформаційної економіки” доведено, що ядром механізму державного макроекономічного регулювання є соціально-економічна політика країни. Базуючись на методології виділення багаторівневої системи виробничих відносин, на аналізі стратегічних орієнтирів, функцій держави у трансформаційний період, ураховуючи перспективу формування соціально орієнтованого ринкового суспільства в Україні, зроблено висновок: головною умовою “робочого стану” національної моделі макроекономічного регулювання в трансформаційний період є активна державна політика приватизації, розвитку малого підприємництва, забезпечення соціального захисту населення. Ці напрямки політики визначаються як базові відносини першого рівня.

Оскільки власність є економічним підгрунтям суспільства, вона виступає системоутворюючим елементом механізму макроекономічного регулювання. Отже, реформування відносин власності визначається ключовим напрямком державної економічної політики. Трансформація відносин і структури власності обумовлює структурні зрушення в економіці, активізацію надходжень до державного бюджету, пожвавлює інвестиційні можливості господарюючих суб'єктів і держави загалом, забезпечує зростання матеріального добробуту громадян, соціальну стабільність у суспільстві.

Спираючись на великий статистичний матеріал, розкрито наслідки й суперечності приватизаційного процесу в Україні, запропоновано напрямки їх розв'язання, зокрема обгрунтовано необхідність удосконалення корпоративного управління. Окрім того, що це елемент загальної системи управління, це ще й управління діяльністю корпорації у межах прав держави як акціонера. З одного боку, держава як член корпорації, виступає таким же “приватним” власником відповідно до його економічних інтересів, згідно із законами й повноваженнями, що регламентовано розміром і видом корпоративних прав. З іншого, вона залишається суто державою, а відтоді державна власність навіть за умови її входження у корпоративний капітал служить забезпеченню суспільних потреб.

Базовим об'єктом державного регулювання повинен бути малий бізнес. У розвинутому суспільстві він являє собою чинник розвитку конкурентного середовища, що порівняно з приватизацією має навіть більш суттєве значення для формування ринкової економіки. Малий бізнес дає змогу вирішувати соціальні питання. А оскільки він є основним постачальником всіх економічних ресурсів, виступаючи водночас основною витрачаючою групою у національному господарстві, то й створює матеріальну базу розширеного відтворення.

У сучасній Україні частка малого бізнесу у ВВП складає лише 8% (для порівняння: в США - 50-52%, у Франції - 50%, у країнах Європейського Співтовариства - 63-67%). Тому стосовно України пропонується розглядати державну підтримку розвитку малого бізнесу як один з довгострокових напрямків економічної політики держави. Запропоновано авторську модель комплексної державної підтримки малого бізнесу, що передбачає широке використання прямих і непрямих методів впливу на розвиток малого підприємництва, зміцнення законодавчої бази його функціонування, фінансове забезпечення розвитку, використання пільгових умов, зниження рівня податків тощо.

Перспективним напрямком державної політики в сфері малого підприємництва є подальше формування промислово-фінансових груп, які б створювали матеріальне підгрунтя функціонування малих підприємств. Головним критерієм ефективності державного впливу на ці процеси вважаємо не лише рівень доходу, але й їх стійкість. У сучасному стані від 30 до 50% малих підприємств самоліквідуються, навіть не почавши діяльність.

Оскільки стратегічною метою України є розбудова соціально орієнтованого ринкового суспільства, базовим напрямком державної політики вважаємо соціальний захист населення у ринковій економіці, особливо у трансформаційному стані. Для реалізації державної функції соціального захисту громадян аргументовано сполучання двох механізмів, а саме: механізму, що забезпечує високий рівень винагородження за працю, а також механізму накопичення у державному бюджеті коштів з їх наступним розподілом на користь членів суспільства згідно з правилами, законами і принципами, які закріплені конституційно.

Для підвищення соціальної значущості праці регулююча роль держави повинна бути спрямована на підтримку умов зайнятості, гарантування вчасної виплати заробітної платні, а також на забезпечення її рівня, достатнього для повноцінного розширеного відтворення людини та її здібностей до творчої праці й життєдіяльності.

Таким чином, викладене розуміння базових елементів механізму державного регулювання економіки відповідає концепції національної економіки в умовах трансформації й економічної глобалізації, яка визначає як пріоритети розвиток людини на багатосторонній інтегрованій основі, її соціальний захист, розвиток малого й середнього бізнесу, активну роль уряду в соціально-економічних перетвореннях.

У дев'ятій главі “ Розвиток механізму макроекономічного регулювання: пріоритетні напрямки державної політики” розглянуто бюджетно-податковий, грошово-кредитний і структурно-інвестиційний напрямки. Незважаючи на те, що ці напрямки державної макроекономічної політики відбивають відносини другого рівня, саме вони обумовлюють реалізацію базових. На підставі глибокого аналізу фактичного й статистичного матеріалу в дисертації доведено необхідність суттєвого зниження рівня податків, запропоновано механізм реалізації економічних функцій держави в умовах зменшення податкового тиску, представлено модель багаторівневого податкового планування, що надає змогу керувати процесом формування бюджету країни.

Обгрунтовано необхідність жорсткої соціальної орієнтації грошово-кредитної політики, умовою чого є зміцнення стійкості національної валюти, розширення довіри громадян і економічних суб'єктів відповідним інститутам, підвищення рівня відповідальності держави за зобов'язаннями комерційних банків від свавілля Центрального банку тощо. Обов'язково необхідно зниження банківського відсотка, а також подолання практики безпідставного підвищення доходності державних цінних паперів порявняно з нормою рентабельності промислових підприємств. Соціальна орієнтація грошово-кредитної політики повинна виявлятися і в зниженні диспропорцій доходів основних груп населення, в забезпеченні реального прожиткового мінімуму громадянам країни. Аргументовано також необхідність відмовитися від нормативного підходу до визначення обсягу бюджетного дефіциту й грошової маси, оскільки ці показники є результуючими індикаторами стану економіки, а не завданими величинами, згідно з якими слід підстроювати інші економічні показники.

В механізмі реалізації державної структурно-інвестиційної політики обгрунтовано необхідність принципів гнучкого й щадящого оподаткування, об'єктивної оцінки інвестиційних проектів, їх наукової експертизи, а також контролю з боку державних органів, незалежних експертів і авторитетних громадських організацій.

На підставі аналізу базових та пріоритетних напрямків державної соціально-економічної політики, з урахуванням загальноекономічних напрямків (що відбивають відносини третього рівня) зроблено висновок щодо їх синергетичного ефекту, а також розроблено й запропоновано авторську модель державного регулювання трансформаційної економіки України (рис. 2).

Запропоновано також вживання трисекторної математичної моделі державного регулювання економіки України (Е = {M, F, P}, де M - матеріальний сектор; F - фондоутворюючий сектор; P - споживчий сектор), яка грунтується на використанні важелів фіскальної та монетарної політики з тим, щоб у кожній конкретній ситуації забезпечити соціально орієнтований оптимум. Математична модель представлена системою балансових рівнянь:

1. Розподіл інвестицій:

, si ? 0 , i = 0, 1, 2 .

2. Матеріальні витрати:

. Доходи й витрати матеріального сектора:

p0 x0 = p0 a0 x0 + p1 s0 x1 + w0 r0 + t0 x0.

4. Доходи й витрати фондоутворюючого сектора:

p1 x1 = p1 s1 x1 + p0 a1 x1 + w1 r1 + t1 x1.

5. Пропозиція й попит у споживчому секторі:

p2 x2 = .

Позначення:

хi - випуск продукції секторами економіки;

рi - ціна одиниці продукції секторів економіки;

wi - податкові ставки заробітної плати секторів економіки;

si - частка інвестицій в сектори економіки;

ai - коефіцієнти прямих матеріальних витрат секторів економіки;

ti - податкові ставки на продукцію секторів економіки;

ri - розподіл праці між секторами економіки.

Згідно з цією моделлю державний вплив на економіку може здійснитися за рахунок перерозподілу податкових ставок ti і зміни цін рi . Управляючий вплив держави в податковій політиці міститься у зміні податкових ставок від вихідних величин ti до нових значень ti +Д ti найбільш ефективним чином. Відповідно до цих дій виробничий сектор може змінити свої питомі випуски й легко показати, що суто фіскальні наміри держави, спрямовані на підвищення обсягів збору податків шляхом підвищення податкових ставок, елімінуються відповідними змінами обсягів виробництва.

Одними з головних труднощів при проведенні політики економічної стабілізації є визначення того, чи є економічне порушення тимчасовим або постійним. Проблему використання стабілізаційної політики при тимчасовому характері порушень відбито на рис. 3. Криві 1 і 2 відповідно виражають зміни валового національного продукту без проведення стабілізаційної політики і при її проведенні. Тимчасове економічне порушення виникло в момент t1. Без втручання держави економіка повернеться до початкового рівня в момент t3. Точка t2 показує початок стимулюючої стабілізаційної політики держави.

Рис. 3. Тимчасові економічні порушення при стабілізації економіки

Стабілізацію економіки в умовах впливу лагів можна відбити у вигляді моделі послідовної оптимізації рішень, що приймаються (рис.4). У момент прийняття рішень щодо початку стабілізаційної політики утворюється множина альтернатив і вибирається одне з рішень R1.

Через певний час оцінюються результати і згідно з певним критерієм приймаються рішення R1k. Процес аналогічно продовжується й завершується вибором оптимального рішення Roptim, що призводить до стабілізації економіки.

ВИСНОВКИ:

1. Подальшого розвитку набула методологія комплексного політико-економічного аналізу природи, сутності й системи державного регулювання економіки, особливостей його еволюції й оптимізації механізму макроекономічного регулювання в умовах ринкової трансформації в Україні. Здійснено багаторівневий аналіз проблеми, а саме: досліджено структурно-функціональний аспект державного регулювання економіки; розмежовано два рівні системності

Рис. 4. Модель оптимального вибору рішень при впливі тимчасових лагів

(державне регулювання у системі господарського механізму, а також як система форм, методів, важелів, напрямків, чинників тощо); розкрито об'єктивне й суб'єктивне у макроекономічному регулюванні.

2. Розроблено методологію етимологічного дефінування й сутнісного аналізу елементів системи державного регулювання економіки, на підставі якої дано визначення сутності моделі, механізму, інструменту, методу, форми, напрямку, чинника. Розкрито структурно-функціональні прямі й зворотні зв'язки елементів системи макроекономічного регулювання й запропоновано його абстрактну модель.

3. Упорядковано систему критеріїв, згідно з якими розмежовано моделі державного регулювання економіки. Аргументовано положення щодо доцільності країнознавчого підходу до визначення й розмежування моделей макроекономічного регулювання, як такого, що найбільш відповідає сутності явища, оскільки саме у країнознавчому критерії синтезовано усі сутнісні аспекти моделі (концептуальний і національний). Доведено, що на сучасному етапі жодна концепція макроекономічного регулювання не існує у так званому “чистому вигляді” й що за останні роки чітко визначилася тенденція зближення концепцій і національних моделей макроекономічного регулювання.

4. Проаналізовано етапізацію історичної економічної еволюції теорії й практики державного регулювання ринкових відносин, розмежовано загальнофілософські і соціально-економічні передумови макроекономічного регулювання, що дало змогу поєднати їх у субординовану систему й виділити базові, пріоритетні й загальноекономічні напрямки регулюючого впливу держави загалом та у трансформаційний період, зокрема. На засадах дослідження закономірностей становлення й формування цілісної системи державного регулювання економіки обгрунтовано і введено в науковий обіг його сутність як інтегральної функції держави. Таким чином, державне регулювання розглянуто як інтегровану сукупність виробничих відносин на всіх рівнях відтворення.

5. На методології аналізу внутрісистемних та міжсистемних трансформацій, а також на дослідженні основного й вихідного відносин розкрито сутність і зміст соціально-економічних трансформацій, що відбуваються у сучасній Україні. Проаналізовано суперечності перехідного періоду, що дало змогу розробити й запропонувати авторську версію ринкової парадігми української економіки й адекватної їй моделі державного регулювання соціально-економічних процесів, яка грунтується на поєднанні фундаментальних принципів кейнсіанства та неолібералізму і забезпечує формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.

6. Теоретично обгрунтовано базові і пріоритетні напрями державної соціально-економічної політики й запропоновано механізми їх удосконалення. Доведено наявність синергетичного ефекту, глибоких взаємних зв'язків усіх напрямків державної політики, що стало методологічним підгрунтям пропозиції щодо математичної моделі державного регулювання ринкової економіки у трансформаційний період.

7. Розроблено й запропоновано низку приватних концепцій щодо державного макроекономічного регулювання, зокрема: концепцію державної підтримки малого бізнесу; концепцію реалізації економічних функцій держави в умовах зниження податкового тиску; концепцію податкового планування.

...