Удосконалення інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОДІЛЛЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

УДОСКОНАЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА МАШИНОБУДІВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Білоброва Ірина Юріївна

Хмельницький - 2002

Анотація

Білоброва І.Ю. Удосконалення інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управляння підприємствами. - Донецький національний технічний університет, Донецьк, 2002.

Дисертація присвячена проблемі удосконалення інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві.

Уточнено сутність понять "інноваційний процес" і "інновація" на основі комплексного аналізу підходів до визначення і класифікації ключових категорій теорії інновацій; запропоновано класифікацію чинників, що впливають на ефективність інноваційної діяльності.

Вперше розроблена методика календарного планування інноваційної діяльності з використанням показників, які враховують вплив стохастичного характеру суміщення виконання пов'язаних робіт на тривалість проекту в цілому; запропонована відповідна модель календарного планування технічної підготовки виробництва продукції.

Запропоновано новий узагальнюючий показник ефективності роботи конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівних підприємств на основі дослідження існуючих методів оцінки ефективності здійснення інноваційної діяльності, аналізу показників ефективності і використання методу аналізу ієрархій.

На основі узагальнюючого показника ефективності розроблена нова методика формування фонду матеріального заохочення конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівних підприємств.

Ключові слова: інновація, інноваційна діяльність, інноваційний менеджмент, системний підхід, технічна підготовка виробництва, конструкторсько-технологічний підрозділ, календарне планування, ефективність інноваційного процесу, органічний підхід, мотивація.

Аннотация

Белоброва И.Ю. Совершенствование инновационного менеджмента на машиностроительном предприятии. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. - Донецкий национальный технический университет, Донецк, 2002.

Диссертация посвящена проблеме совершенствования инновационного менеджмента на машиностроительном предприятии.

Уточнена сущность понятий “инновационный процесс” и “инновация” на основе комплексного анализа подходов к определению и классификации ключевых категорий теории инноваций. Дальнейшее развитие получила классификация факторов повышения эффективности инновационной деятельности, при этом все факторы (технико-экономические, регулятивные, организационно-управленческие, социально-психологические, информационно-коммуникационные) группируются в зависимости от создаваемых ими условий осуществления инновационной деятельности как факторы, способствующие и факторы, препятствующие её осуществлению, внутри этих групп выделяются факторы, которыми на уровне предприятия можно управлять и неуправляемые факторы.

Установлено, что в современных условиях основными факторами повышения эффективности инновационной деятельности предприятий машиностроения являются: совершенствование планирования инновационной деятельности; создание действенного механизма её мотивации; совершенствование организации реализации инновационных процессов на основе применения адаптивных организационных структур и использования прогрессивных форм инновационного сотрудничества.

Впервые разработана методика календарного планирования инновационной деятельности с использованием показателей, учитывающих влияние стохастического характера совмещения сопряженных работ на продолжительность проекта в целом; предложена соответствующая модель календарного планирования технической подготовки производства продукции. Для повышения гибкости календарных планов в работе предложено использовать алгоритм имитационного моделирования, позволяющий учесть стохастический характер их параметров, необходимых для управления технической подготовкой производства.

Предложен новый обобщающий показатель оценки эффективности работы конструкторско-технологических подразделений машиностроительных предприятий на основе исследования существующих методов оценки эффективности осуществления инновационной деятельности и анализа показателей эффективности. Целесообразность его использования обоснована с помощью метода анализа иерархий. Использование предложенной методики расчета обобщающего показателя эффективности обеспечит непосредственную зависимость оценки эффективности деятельности конструкторско-технологических подразделений, как от собственных результатов, так и от их вклада в конечные результаты предприятия, а также позволит избежать влияния других подразделений.

Предложенный в работе обобщающий показатель эффективности конструкторско-технологических подразделений предприятия может быть использован как для оценки эффективности деятельности этих подразделений, так и для построения системы их экономического стимулирования. В работе предложена новая методика формирования фонда материального поощрения конструкторско-технологических подразделений машиностроительных предприятий. Отчисления в эти фонды поставлены в зависимость от изменения эффективности работы данных подразделений и установленного норматива отчислений.

Реализация, разработанных в диссертации методических рекомендаций исследована на примере одного из крупнейших предприятий отрасли - ЗАО “НКМЗ” (г. Краматорск), что подтвердило эффективность их внедрения.

Ключевые слова: инновация, инновационная деятельность, инновационный менеджмент, системный подход, техническая подготовка производства, конструкторско-технологическое подразделение, календарное планирование, эффективность инновационного процесса, органический подход, мотивация.

The summary

інноваційний менеджмент конструкторський машинобудівний

Belobrova I.Y. Perfection of innovative management at the machine-building enterprise. - Manuscript.

Thesis for the degree of Associate Professor of Economics on a speciality 08.06.01 - Economics of Enterprise and Production organisation. - Donetsk National Technical University, Donetsk, 2001.

The thesis is devoted to the problem of perfection of innovative management at the machine-building enterprise.

The essence of innovative process and innovation is specified; the classification of the factors determining efficiency of innovative activity is offered.

The author has suggested and grounded classification of the factors determining efficiency of innovative activity.

The author has developed the recommendations for perfection of calendar planning of technical training of production.

The author has investigated the motivation mechanism of innovation activity's boosting at the machine-building enterprises with an individual and small-scale type of production; the generalising parameter of efficiency of work of designer-technological divisions of the enterprise has been offered.

The author has developed methods of formation of a material incentives fund of designer-technological divisions of the machine-building enterprises.

Key words: innovation, innovative activity, innovations management, system approach, calendar planning, technical training of production, designer-technological division, efficiency of innovation processes, organic approach, motivation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У забезпеченні стійких темпів розвитку економічних систем вирішальним є фактор науково-технічного прогресу (НТП). Оскільки механізм реалізації НТП на макрорівні залежить від реалізації інноваційних процесів на мікрорівні, саме успішна інноваційна діяльність підприємств дозволить їм підвищити ефективність виробництва і забезпечити перехід до стійкого зростання економіки в цілому. Особливо це стосується підприємств машинобудування - галузі, що здійснює системоутворюючі функції серед взаємозалежних галузей народного господарства. Впровадження інновацій на всіх рівнях і в усіх елементах машинобудівного виробництва створює основу якісно нового відтворювального контуру.

В умовах невизначеності перспектив розвитку на етапі переходу до стабільного росту вітчизняної економіки об'єктивно скорочуються масштаби здійснення нововведень. Крім того, зниження інноваційної активності обумовлено і недостатньо ефективною інноваційною політикою на всіх рівнях господарювання. У цьому відношенні нова стратегія економічної і соціальної політики України, що передбачає "розвиток інноваційної моделі економічного росту України як високотехнологічної держави" Украина: поступь в ХХІ век. Стратегия экономической и социальной политики на 2000 - 2004 гг. Послание Президента Украины к Верховной Раде Украины. 2000г. // "Голос Украины", 2 февраля 2000 года. № 19 (2266), є позитивним явищем. Разом з тим, як і раніше, недостатньо чіткими й обґрунтованими залишаються цілі, критерії розвитку економіки взагалі і найважливіші напрямки інноваційної політики, зокрема. Навіть на порівняно успішних підприємствах відсутня довгострокова інноваційна стратегія, їх орієнтація на тимчасову вигоду перешкоджає формуванню фінансової бази нововведень і зменшує потенційні можливості інноваційного розвитку.

Поточна ефективність функціонування підприємств не гарантує їх стійкий розвиток у довгостроковому періоді, а формування необхідних передумов успішного перспективного росту пов'язано, в першу чергу, з інноваційною діяльністю підприємств.

Підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств пов'язане з формуванням цілеспрямованого інноваційного менеджменту, який є частиною загального менеджменту, і, в той же час, виступає як автономне утворення, що викликає необхідність поглибленого вивчення його теоретико-методологічних основ і використання в сучасній практиці.

В галузі розробки фундаментальних основ і практичного рішення питань інноваційного менеджменту значний внесок належить таким дослідникам, як Й. Шумпетер, Е. Роджерс, Б. Санто, Б. Твисс, І. Пригожин, Н. Завлін, С. Ільєнкова і вітчизняним вченим, таким як В. Александрова, Ю. Бажал, А. Коренной, Л. Нейкова, С. Покропивний, Д. Черванев, та іншим фахівцям науково-дослідних інститутів НАН України: Інституту економіки промисловості, Інституту економічних проблем прогнозування, галузевих НДІ та інших науково-дослідних організацій України. Проте, розробка всебічно обгрунтованого концептуального підходу до вирішення проблем інноваційного менеджменту поки не завершена.

Актуальність означених проблем для вітчизняної економіки, а також недостатньо повна розробка деяких теоретичних і практичних задач у сфері інноваційного менеджменту підприємств обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексного плану науково-дослідних робіт Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України, відповідно до держбюджетної теми № Н-21-99 "Підвищення ефективності роботи підприємств в умовах ринку". Ефективність розроблених у дисертації положень підтверджена їх практичним використанням у процесі створення науково-технічної продукції "Розробка системи стимулювання конструкторських і технологічних робіт при створенні нових систем управління процесом охолодження на відвідному рольгангу широкосмужного стану 1700".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка методичних передумов підвищення ефективності інноваційної діяльності машинобудівних підприємств на основі удосконалення інноваційного менеджменту.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні теоретичні і практичні задачі:

дослідження сутності інновацій і інноваційної діяльності;

обґрунтування об'єктивних передумов і факторів підвищення результативності інноваційної діяльності підприємств машинобудування;

дослідження сутності інноваційного менеджменту й особливостей реалізації його функцій та існуючих методів організації і управління інноваційною діяльністю підприємства;

аналіз методів оцінки ефективності діяльності конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівного підприємства й обґрунтування узагальнюючого показника ефективності їх діяльності;

розробка методичних основ удосконалення календарного планування технічної підготовки виробництва;

розробка методики оцінки ефективності діяльності конструкторсько-технологічних підрозділів підприємств;

розробка рекомендацій щодо організації матеріального заохочення робітників інноваційної сфери підприємства.

Об'єкт дослідження - підприємства машинобудування з одиничним і дрібносерійним типом виробництва і їх підрозділи.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні і практичні аспекти інноваційного менеджменту на підприємстві.

Методи дослідження - системний аналіз економічних процесів при розгляді сутності, видів і функцій інноваційного менеджменту; економічний аналіз при дослідженні результативності інноваційної діяльності; аналіз ієрархій при обґрунтуванні показника ефективності діяльності конструкторсько-технологічних підрозділів підприємства; методи математичної статистики при дослідженні впливу комплексу чинників на ступень суміщення виконання пов'язаних у часі конструкторсько-технологічних робіт; математичне моделювання, положення теорії нечітких множин, імітаційне моделювання при розробці методичних основ удосконалення календарного планування технічної підготовки виробництва машинобудівних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення інноваційного менеджменту на підприємствах машинобудування:

уточнена сутність понять "інноваційний процес" і "інновація" на основі комплексного аналізу підходів до визначення і класифікації ключових категорій теорії інновацій;

подальшого розвитку набула класифікація чинників росту ефективності інноваційної діяльності, на підставі чого встановлено, що основними із них в сучасних умовах є удосконалення планування і створення дієвого механізму мотивації інноваційної діяльності;

встановлено, що в сучасних умовах підвищенню ефективності реалізації інноваційних процесів сприяє також використання адаптивних організаційних структур і інтеграційних форм співробітництва;

вперше розроблена методика календарного планування інноваційної діяльності з використанням показників, які враховують вплив стохастичного характеру суміщення виконання пов'язаних робіт на тривалість проекту в цілому; запропонована відповідна модель календарного планування технічної підготовки виробництва продукції;

запропоновано новий узагальнюючий показник ефективності роботи конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівних підприємств. Використання запропонованої методики забезпечить оцінку ефективності діяльності конструкторсько-технологічних підрозділів в залежності, як від власних результатів, так і від їх вкладу в кінцеві результати підприємства;

на основі узагальнюючого показника ефективності в роботі запропонована нова методика формування фонду матеріального заохочення конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Основні викладені в дисертації положення доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій. Впровадження розробленої методики календарного планування технічної підготовки виробництва в систему управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств створить передумови для обґрунтованого встановлення договірних строків виконання проектів і сприятиме росту ефективності їх реалізації. Запропонований показник оцінки роботи конструкторсько-технологічних підрозділів підприємства забезпечує об'єктивну однозначну оцінку ефективності діяльності цих підрозділів і створює умови для побудови дієвої системи їх економічного стимулювання. Використання показника і заснованої на його основі методики формування фонду матеріального заохочення конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівних підприємств сприятиме підвищенню ефективності роботи підприємства, що підтверджується результатами впровадження даних розробок автора в умовах ЗАТ "НКМЗ" (м.Краматорськ).

Автор брав участь у виконанні держбюджетної теми № Н-21-99 “Підвищення ефективності роботи підприємства в умовах ринку” і розробці науково-технічної продукції за договором № 6 від 07.02.2000р. між ТОВ "Технопарк ДонГТУ "УНИТЕХ" і ЗАТ "Спецметаллпром", м. Донецьк (акт впровадження науково-технічної продукції №1 від 15.09.2000р.). Методичні рекомендації і положення щодо планування, обліку і порядку оплати праці працівників конструкторсько-технологічних підрозділів підприємства використані керівництвом ЗАТ "НКМЗ", м. Краматорськ (довідка про впровадження науково-методичних розробок №252/378 від 06.03.2002 р.)

Результати досліджень також використовуються в навчальному процесі при викладанні таких дисциплін як, "Менеджмент", "Економіка підприємства", "Організація виробництва", "Стратегія підприємства", у курсовому та дипломному проектуванні.

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, отримані автором самостійно. У спільних публікаціях автору належить обґрунтування взаємозв'язку інноваційної та інвестиційної діяльності, дослідження сутності інвестицій; дослідження системи стимулювання інноваційної діяльності та її аналіз в умовах ЗАТ "НКМЗ", а також розробка рекомендацій щодо її вдосконалення; виведено формули для визначення ефективності роботи підрозділів і відрахувань до фонду матеріального заохочення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати роботи доповідалися автором і схвалені на науково-практичних конференціях: "Теорія управління організацією: стан та перспективи" (м. Трускавець, 2000 р.), "Проблеми становлення ринкової економіки: інформаційне і фінансове забезпечення діяльності підприємницьких структур" (м. Севастополь, 2000 р.), "Економіка України на порозі третього тисячоріччя" (м. Краматорськ, 2000 р.), "Стратегічний маркетинг та інноваційний менеджмент: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців" (м. Київ, 2000 р.), "Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки" (м. Київ, 2001 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і рекомендації опубліковані в 11 роботах, загальним обсягом 5.4 д.а., з яких 4.7 д.а. належать особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів та висновків загальним обсягом 173 сторінки, які містять 11 таблиць, 26 рисунків; списку використаних джерел інформації із 171 найменування і 8 додатків (обсягом 47 сторінок).

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі "Теоретичні аспекти інноваційного менеджменту" проведено дослідження взаємозв'язку НТП та інноваційного процесу; співвідношення категорій "інноваційний процес", "інноваційна діяльність" і "інноваційний менеджмент" та уточнена їх сутність; виявлені об'єктивні передумови і запропонована класифікація чинників, що впливають на ефективність інноваційної діяльності; обгрунтована доцільність застосування системного та комплексного підходів в інноваційному менеджменті.

Категорії “НТП” і “інноваційний процес” знаходяться в діалектичній єдності і, одночасно, є взаємновідокремленими поняттями. При цьому НТП - категорія макроекономічна, розвиток якої ґрунтується на реалізації великої кількості інноваційних процесів на мікрорівні.

Виділення інноваційного процесу як самостійної економічної категорії дозволяє розглядати його як специфічний об'єкт управління, що дає підставу говорити про можливість стимулювання інноваційної активності в суспільстві за допомогою ефективного управління інноваційною діяльністю.

Дослідження основних понять теорії інновацій свідчить про те, що є всі підстави розмежувати категорії "нововведення" та "інноваційний процес". Інноваційний процес - це процес розвитку нововведення від ідеї до використання кінцевим споживачем, пов'язаний зі змінами в тому речовинному середовищі, у якому він відбувається; а інновація (нововведення ) - це предмет цього процесу - новий засіб задоволення суспільної потреби, який передбачає використання нововведення в господарській практиці.

З цими категоріями пов'язані поняття "інноваційна діяльність" і "інноваційний менеджмент". Інноваційна діяльність - це цілеспрямована система заходів щодо розробки, впровадження, освоєння, виробництва, дифузії і комерціалізації нововведень. Складна структура процесу створення нововведень, нові форми його організації вимагають відповідної системи управління цим процесом. Тому інноваційний менеджмент - це комплекс певних організаційно-економічних методів і форм управління усіма видами інноваційної діяльності на всіх стадіях інноваційного процесу, який може здійснюватися в залежності від об'єкту управління, на рівні різних ланок економіки - фірм (компаній, корпорацій), галузей, територій (регіонів) і народного господарства в цілому.

Проведене в дисертаційній роботі узагальнення існуючих поглядів щодо класифікації інновацій дозволило удосконалити систему класифікації, яка враховує такі класифікаційні ознаки: тип нововведення; ступінь новизни інновації; характер суспільної потреби, що задовольняється; стимул і причину появи інновації; здатність інновації до поширення.

Статистичні дані засвідчують, що в Україні ефективність інноваційної діяльності істотно нижча, ніж у розвинутих країнах світу. Однією з основних причин цього є недостатня державна підтримка інноваційних процесів. Крім того, як правило, не здійснюється комерційне обґрунтування розробок; відсутні положення щодо обліку і контролю результатів інноваційної діяльності підприємств; відсутня єдина система критеріїв і показників технічного рівня, науково-технічних вимог щодо розвитку підприємств, галузей і економіки країни в цілому. Негативно впливає на здійснення інноваційних процесів і нестабільне економічне становище промислових підприємств. Проте, деякі підприємства і за цих умов досягли певних успіхів в активізації інноваційних процесів.

Доцільність здійснення інноваційної діяльності визначається рівнем її ефективності. Об'єктивними передумовами підвищення ефективності інноваційної діяльності є позитивні фінансові результати функціонування підприємства; наявність системи ефективного інноваційного менеджменту; інноваційна ситуація; кооперація і використання адекватних організаційних форм співробітництва; динаміка інноваційного процесу.

На ефективність інноваційної діяльності впливають різноманітні чинники. Аналіз існуючої системи їх угрупування дозволив авторові запропонувати класифікацію, яка базується на розгляді усіх чинників (техніко-економічних регулятивних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних, інформаційно-комунікаційних) за наступними ознаками: по-перше, в залежності від створюваних ними умов щодо здійснення інноваційної діяльності - фактори, які перешкоджають і фактори, які, сприяють інноваційній діяльності; по-друге, з цих двох груп були виділені чинники, якими на рівні підприємства можна управляти і якими управляти не можна. Така класифікація дозволить здійснювати цілеспрямовані заходи щодо удосконалення системи інноваційного менеджменту на підприємстві.

Аналіз наукових підходів до інноваційного менеджменту показав, що системний підхід інтегрує в собі маркетинговий, життєвоциклічний, проектний, ситуаційний та інші підходи. Доцільність застосування системного підходу до проблеми управління нововведеннями підтверджується наступними положеннями:

інноваційний менеджмент є функціональним різновидом загального менеджменту, тобто виступає як підсистема системи вищого порядку;

інноваційний менеджмент поєднує менеджмент організаційно-управлінський, об'єктом якого виступає сам процес управління нововведенням, і менеджмент виробничо-технологічний, об'єктом якого виступає нововведення;

інноваційний процес як об'єкт інноваційного менеджменту характеризується складністю, просторово-часовою довжиною, функціональною відокремленістю видів діяльності, поділом праці і спеціалізацією;

реалізація інноваційного менеджменту здійснюється за допомогою виконання системи функцій.

Система інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві поєднує підсистему, що здійснює управління, і підсистему, що підлягає управлінню. Підсистема, що здійснює управління (суб'єкт управління) виступає як самостійна і включає в себе сукупність елементів і характеристик, властивих будь-якій організаційній системі. Підсистема, що підлягає управлінню (об'єкт управління) визначає специфіку аспектного змісту всієї системи управління нововведеннями.

Виходячи із вищесказаного, можна стверджувати, що залучення отриманих теоретичних результатів до розробки заходів щодо удосконалення системи інноваційного менеджменту буде сприяти подальшому зростанню ефективності інноваційної діяльності підприємства і виробництва в цілому.

У другому розділі "Дослідження інноваційного менеджменту машинобудівних підприємств" обґрунтовано використання органічного підходу до побудови взаємодії з зовнішнім середовищем організації, що здійснює інноваційну діяльність; виявлені організаційні фактори підвищення ефективності інноваційної діяльності ЗАТ "НКМЗ"; проведено дослідження і виявлені недоліки існуючих методів календарного планування і рекомендовано використання апарату нечітких множин, методів лінійного програмування і імітаційного моделювання розробки календарних планів технічної підготовки виробництва; проведено дослідження та визначені основні напрямки удосконалення існуючих методів оцінки ефективності діяльності конструкторських і технологічних підрозділів машинобудівних підприємств.

Оскільки здійснення нововведень на багатьох підприємствах машинобудування України носить несистемний характер, важливо проаналізувати досвід підприємств, що налагодили виробництво високотехнологічної конкурентноздатної продукції, одним з яких є ЗАТ "НКМЗ". Проведений аналіз свідчить про відносно високий і стабільний рівень ефективності інноваційної діяльності ЗАТ "НКМЗ", який формується під впливом ряду чинників (див. рис.1).

Для того, щоб в умовах нестабільності макрооточення адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища, організація повинна відповідати певним умовам, реалізація яких вимагає створення адекватної організаційної структури. Дослідження організаційної структури управління ЗАТ "НКМЗ" показало, що на підприємстві здійснено ряд перетворень, які спрямовані на підвищення адаптивності організації до мінливого зовнішнього середовища.

Поряд з формальною (постійною) організаційною структурою на підприємстві функціонують і тимчасові організаційні утворення. Велика увага приділяється розвитку інтеграційних форм інноваційного співробітництва, а саме участі у консорціумах по розробці і створенню нового обладнання і технологій, що дозволяє, за умов дефіциту коштів на підприємстві для фінансування великих інноваційних проектів, виконувати роботи щодо технічної підготовки виробництва в повному обсязі.

Важливим чинником, що сприяє підвищенню ефективності інноваційної діяльності машинобудівного підприємства, є удосконалення процесу календарного планування здійснення інноваційних проектів. В ринкових умовах головним завданням календарного планування стає обґрунтоване визначення термінів виконання технічної підготовки виробництва при укладанні контракту з замовником. При цьому специфічною вимогою стає врахування стохастичного характеру тривалості окремих робіт і ступеню суміщення між послідовно пов'язаними роботами, а також тривалості виконання всього календарного плану.

Як засвідчують проведені дослідження, на ЗАТ “НКМЗ” і інших вітчизняних машинобудівних підприємствах широко використовують сітьові методи календарного планування, які, однак, не дозволяють враховувати таку суттєву характеристику часових параметрів, як імовірний характер суміщення пар пов'язаних між собою робіт.

Підхід до розгляду суміщення як детермінованої величини не дозволяє об'єктивно оцінити тривалість виконання календарного плану, і, таким чином, складає передумови до порушення договірних строків виконання робіт, або до додаткових витрат. Проте, до сього часу відсутні навіть методичні підходи до вирішення проблеми врахування стохастичного характеру суміщення пов'язаних робіт.

То ж, в дисертації пропонуються методи врахування стохастичного характеру суміщення планово-календарних робіт, які засновані на розрахунку коефіцієнтів несуміщення. За допомогою останніх визначається взаємозв'язок між послідовними роботами календарного плану і вплив характеру цього зв'язку на терміни виконання

Рис. 1. Динаміка темпів росту основних показників інноваційної діяльності ЗАТ "НКМЗ" (м. Краматорськ)

окремих етапів технічної підготовки виробництва та її загальну тривалість. Принципова схема суміщення пар послідовних пов'язаних робіт і методика визначення коефіцієнта несуміщення наведена на рисунку 2, де а - попередня робота; b - наступна робота; а₁ - частина попередньої роботи, яка повинна бути виконана до початку наступної роботи; а₂, b₁ - частини попередньої і наступної робіт відповідно, які виконуються паралельно; b₂ - частина наступної роботи, що не суміщена з попередньою.

Зауважимо, що дослідження засвідчують нестабільний характер величини коефіцієнту несуміщення, яка під впливом сукупності параметрів може змінюватись в межах 0 К_нс 1. Зокрема, для типової пари пов'язаних робіт плану технічної підготовки виробництва металургійного обладнання ЗАТ”НКМЗ” "Розробка технічного проекту" - "Розробка робочого проекту механічного обладнання"в залежності від чинників трудомісткість робіт і обсяг задіяних ресурсів, коефіцієнт несуміщення змінювався за різними проектами від 0,9 до 0,4 (табл.1).

Рис. 2. Принципова схема суміщення пов'язаних робіт

Це свідчить про те, що для удосконалення календарного планування технічної підготовки виробництва продукції машинобудівних підприємств потрібно забезпечити можливість врахування стохастичного характеру суміщення пар пов'язаних робіт.

Таблиця 1. Експериментальні значення К_нс

№ проекту	Кнс	№ проекту	Кнс	№ проекту	Кнс	№ проекту	Кнс	№ проекту	Кнс
1	0,8	5	-	9	0,9	13	0,7	17	0,6
2	0,5	6	0,5	10	0,9	14	0,5	18	0,6
3	0,5	7	0,9	11	0,9	15	0,9	19	0,9
4	0,5	8	0,9	12	0,9	16	0,9	20	0,4

Механізм мотивації інноваційної діяльності включає державне стимулювання і стимулювання на рівні підприємства. Система державного стимулювання реалізується за допомогою державних і суспільних стимулів, які базуються на податковому законодавстві; законодавстві, що регулює інвестиційну діяльність; законодавстві щодо охорони авторських прав і інтелектуальної власності. Механізм стимулювання росту ефективності інноваційної діяльності з боку підприємства реалізується шляхом підвищення особистої матеріальної і моральної зацікавленості в цьому кожного учасника інноваційної діяльності.

Адекватне стимулювання підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємства можливе на основі об'єктивної оцінки результатів роботи відповідних підрозділів. Оскільки, здійснення інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах з одиничним і дрібносерійним типом виробництва визначається діяльністю конструкторських і технологічних підрозділів, важливо об'єктивно оцінювати результативність роботи саме цих підрозділів.

Проведене в роботі дослідження свідчить за те, що існуючі показники оцінки не здатні об'єктивно відобразити ефективність діяльності конструкторських і технологічних підрозділів, оскільки не відбивають об'єктивно ні результати роботи цих служб підприємства, ні витрати, що пов'язані з їх функціонуванням. За цих умов на більшості підприємств ефективність діяльності цих підрозділів оцінюється за загальними показниками діяльності підприємств, такими як: обсяги реалізації, собівартість продукції і іншими, рівень яких визначається результатами роботи підприємства в цілому. Використання ж подібних показників у системах стимулювання не може забезпечити підвищення дієвості функціонування механізму мотивації високопродуктивної праці працівників конструкторсько-технологічних підрозділів.

Це дає підставу зробити висновок, що зусилля щодо вдосконалення методів оцінки ефективності інноваційної діяльності повинні бути спрямованими на розробку узагальнюючого показника ефективності.

У третьому розділі "Методичні рекомендації щодо удосконалення інноваційного менеджменту підприємства" розроблено алгоритм формалізації процесу календарного планування роботи конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівного підприємства; розроблена методика оцінки ефективності роботи конструкторсько-технологічних підрозділів; запропонована методика формування фонду матеріального заохочення конструкторсько-технологічних підрозділів.

Календарні терміни здійснення технічної підготовки виробництва значною мірою залежать від суміщення окремих робіт в часі. На практиці для визначення ступеню суміщення послідовних робіт календарного плану використовуються методи експертних оцінок, які забезпечують детерміновані значення цього показника в умовах конкретного проекту. Разом з тим, рівень суміщення аналогічних пар пов'язаних робіт буде змінюватись в залежності від задіяних обсягів ресурсів, тобто фактично таке суміщення носить стохастичний характер.

На основі фактичних даних щодо ступеню суміщення типових видів робіт з технічної підготовки виробництва металургійного обладнання ЗАТ “НКМЗ” у 1999-2001 рр. для кожної пари пов'язаних робіт проектів була побудована регресійна модель залежності коефіцієнта несуміщення (К_нс) від параметрів, що впливають на його рівень: трудомісткість, обсяг робіт, чисельність виконавців.

Співвідношення між розрахунковими і фактичними значеннями коефіцієнтів несуміщення в цьому випадку може бути представлено у вигляді наступної моделі:

, (1)

де a_s, b_s - невідомі, які необхідно визначити;

- помилка апроксимації;

r - номер проекту;

s - фактори, що впливають на величину коефіцієнту несуміщення;

К_ijr - експериментальні значення коефіцієнту несуміщення;

К^s_ijr - розрахункові значення коефіцієнту несуміщення, одержані на основі регресійних моделей.

Поставивши за мету мінімізувати помилки сукупного впливу ресурсів багатофакторної моделі і ввівши додаткові обмеження одержимо задачу лінійного програмування. На основі рішень цієї задачі були встановлені інтервали можливих значень коефіцієнту несуміщення по кожній парі робіт кожного проекту. Поєднання цих інтервалів дає нечіткі множини К_нс, які відображають можливі кількісні його значення для сукупності проектів технічної підготовки виробництва в цілому.Для кожної пари пов'язаних робіт встановлюється вид функції належності К_нс, яка характеризує імовірність того, що коефіцієнт прийме те чи інше числове значення. Наприклад, для пар робіт "Розробка робочого проекту механічного обладнання" - "Розробка робочого проекту електропривода і систем управління"; “Розробка ескізного проекту - Розробка технічного проекту” функцій належності мають вигляд, наведений на рисунку 3а і 3б відповідно.

Рис. 3. Вигляд функцій належності

Таким чином, проведені дослідження підтвердили стохастичний характер коефіцієнтів несуміщення, які підпорядковуються певному закону розподілу імовірностей. Тому для розрахунку термінів реалізації проектів доцільно застосувати методи імітаційного моделювання. Так, виходячи із інформації про інтервали значень коефіцієнту несуміщення і виду функцій його належності (y) цим інтервалам, генератор випадкових чисел видає можливі значення К_нс. На основі цих значень і за допомогою спеціального додатку EXCEL "Пакет аналізу" ведеться розрахунок тривалості виконання комплексу робіт календарного плану. Визначення загальної кількості ітерацій здійснюється наступним чином: фіксуються математичні очікування після кожної операції імітації. У випадку, коли при черговій ітерації часові характеристики виконання проекту змінюються на малу величину, процес імітації можна припинити і зафіксувати число ітерацій. Це дає можливість розрахувати найбільш вірогідну тривалість виконання комплексу робіт з технічної підготовки виробництва, враховуючи при цьому стохастичний характер суміщення пар по'язаних робіт.

Проблема оцінки ефективності роботи конструкторських і технологічних підрозділів підприємства пов'язана з вирішенням двох задач. По-перше, визначення корисного результату діяльності підрозділу і, по-друге, визначення загальної суми витрат, які пов'язані з його діяльністю.

Дослідження спеціалістів свідчать, що прибуток, який забезпечує нова продукція, на 70-80% формується на стадії технічної підготовки виробництва і практично повністю залежить від діяльності підрозділів, які її здійснюють. Тому є всі підстави вважати, що корисним результатом діяльності конструкторсько-технологічних підрозділів є забезпечений ними рівень прибутку від реалізації продукції. Цей прибуток може бути визначений як сума потенційно можливого прибутку, забезпеченого діяльністю конструкторських і технологічних підрозділів на стадії технічної підготовки виробництва продукції і величини приросту прибутку підприємства в результаті діяльності цих підрозділів щодо удосконалення поточного виробництва продукції у відповідному періоді.

Однак, такий результат формується всією службою технічної підготовки виробництва і для об'єктивної оцінки необхідно визначити частку прибутку, яка забезпечена тим чи іншим її підрозділом. Це можна зробити пропорційно частці фактичного фонду матеріального заохочення підрозділу в загальній сумі фонду матеріального заохочення служби технічної підготовки виробництва за більш-менш значний (2-3 роки) минулий період.

Тоді ефективність роботи кожного підрозділу підприємства можна розрахувати як співвідношення розміру прибутку підприємства, забезпеченого діяльністю даного конструкторського чи технологічного підрозділу, і загальної суми витрат, пов'язаних з його функціонуванням. Перевагою даного показника є те, що в ньому в інтегрованому виді опосередковані усі результати роботи відділу, як з погляду підвищення технічного рівня продукції, що проектується, так і з погляду зниження витрат на технічну підготовку виробництва цієї продукції. Не менш важливим є і те, що методика розрахунку цього показника дозволяє уникнути впливу інших підрозділів на його динаміку. Критерієм підвищення ефективності роботи конструкторсько-технологічних підрозділів підприємства може служити зростання рівня цього показника. Обгрунтування доцільності використання запропонованого показника ефективності здійснювалось у роботі на основі методу аналізу ієрархій.

Виходячи з того, що запропонований показник дозволяє об'єктивно оцінити в узагальненому вигляді ефективність функціонування технічних підрозділів підприємства, є всі підстави покласти його за основу удосконалення системи стимулювання працівників конструкторсько-технологічних підрозділів.

В роботі запропонована методика формування фонду матеріального заохочення конструкторських і технологічних підрозділів. Відрахування в ці фонди поставлено в залежність від зміни ефективності роботи цих підрозділів і встановленого нормативу відрахувань. Норматив відрахувань визначається виходячи з фактичних розмірів фонду матеріального заохочення за останні 2-3 роки роботи підприємства. Норматив встановлюється в процентах до маси прибутку, забезпеченого відповідним підрозділом технічної підготовки виробництва.

Такий порядок участі працівників конструкторських і технологічних підрозділів у прибутках підприємства буде сприяти зацікавленості щодо підвищення ефективності технічної підготовки виробництва - зниженню витрат на технічну підготовку, підвищенню якості і технічного рівня продукції підприємства, удосконаленню поточного виробництва.

Реализація, розроблених у дисертації методичних рекомендацій досліджена на прикладі провідного підприємства машинобудівної галузі - ЗАО “НКМЗ” (г.Краматорск), що підтвердило ефективність їх впровадження.

Висновки

Загальним підсумком роботи є науково-теоретичне обґрунтування та розробка методичних і практичних заходів щодо підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств. Основні висновки проведеного дослідження полягають у наступному:

Інноваційний процес - це процес розвитку нововведення від ідеї до використання кінцевим споживачем, який пов'язаний зі змінами в тому речовинному середовищі, у якому він відбувається. Дослідження взаємозв'язку НТП і інноваційного процесу дозволило установити, що механізм реалізації НТП на макрорівні забезпечується реалізацією інноваційного процесу на мікрорівні. Тому їх можна розглядати, з одного боку, як категорії, що взаємно обумовлюють одна іншу, а з іншого, - як взаємно відокремлені категорії, що співвідносяться між собою як загальне і частка. Інноваційною діяльністю є цілеспрямована система заходів щодо розробки, впровадження, освоєння, виробництва, дифузії і комерціалізації нововведень, а інноваційний менеджмент - комплекс організаційно-економічних методів і форм управління всіма видами інноваційної діяльності на стадіях інноваційного процесу.

Дослідження існуючих поглядів на класифікацію чинників, які впливають на ефективність інноваційної діяльності дозволило поділити їх на дві групи: що перешкоджають інноваційній діяльності і що сприяють інноваційній діяльності. В межах кожної групи чинників визначаються ті, якими на рівні підприємства можна управлять і ті, якими управляти не можливо.

Системний підхід в інноваційному менеджменті доцільно ґрунтувати на основі наступних положень: виступаючи функціональним різновидом загального менеджменту, інноваційний менеджмент є підсистемою системи вищого порядку; інноваційний менеджмент включає організаційно-управлінський аспект, об'єктом якого є процес управління нововведенням, і виробничо-технологічний аспект, об'єктом якого є нововведення; процес нововведення, виступаючи об'єктом інноваційного менеджменту є складною системою, яка характеризується просторово-часовою довжиною і функціональною відокремленістю її елементів.

В сучасних умовах основними чинниками підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств машинобудування є: удосконалення організації інноваційної діяльності через застосування адаптивних організаційних структур та використання прогресивних форм інноваційного співробітництва; удосконалення методів планування інноваційної діяльності; створення дієвого механізму мотивації інноваційної діяльності.

В умовах ринку, коли зростають вимоги гнучкості й адаптивності організації до змін зовнішнього середовища, виникає необхідність застосування органічного підходу до здійснення інноваційної діяльності підприємства. Цей підхід засновано на поміркованому використанні формальних процедур і правил, децентралізації управління й участі персоналу в процесі прийняття рішень, гнучкій структурі управління і невеликій кількості рівнів ієрархії.

Механізм мотивації росту ефективності інноваційної діяльності включає державне стимулювання і стимулювання на рівні підприємства. Державне стимулювання здійснюється за допомогою державних і суспільних стимулів, що базуються на законодавчих актах, державних інвестиціях, охороні авторських прав і інтелектуальної власності. Стимулювання на рівні підприємства реалізується шляхом підвищення особистої матеріальної і моральної зацікавленості учасників інноваційної діяльності в підвищенні її ефективності.

Для підвищення ефективності інноваційної діяльності в сучасних умовах важливу роль грає удосконалення календарного планування, яке повинно здійснюватись з урахуванням стохастичності процесів суміщення пов'язаних робіт. При цьому коефіцієнт несуміщення доцільно представляти у вигляді нечіткої множини.

Для підвищення гнучкості календарного планування з урахуванням стохастичного характеру суміщення пов'язаних робіт доцільно використовувати метод імітаційного моделювання. Алгоритм імітаційного моделювання дозволяє врахувати стохастичний характер часових характеристик, необхідних для управління технічною підготовкою виробництва.

Основним недоліком існуючих показників і методів оцінки ефективності діяльності конструкторсько-технологічних підрозділів є те, що вони не враховують кінцевих корисних з точки зору підприємства результатів їх роботи і не забезпечують об'єктивність оцінки. Оскільки на 70-80% потенційний прибуток підприємства формується конструкторсько-технологічними підрозділами, цей прибуток може об'єктивно характеризувати кінцеві корисні результати їх діяльності.

З урахуванням загальної методології оцінки ефективності, ефективність роботи конструкторсько-технологічних підрозділів підприємства можна об'єктивно і однозначно оцінити на основі показника, що розраховується як відношення розміру прибутку підприємства, забезпеченого діяльністю кожного конструкторського чи технологічного підрозділу, і загальної суми витрат, пов'язаних з функціонуванням цього підрозділу. Доцільність використання цього показника полягає в тому, що в ньому в інтегрованому вигляді опосередковані всі результати роботи підрозділу, як з погляду підвищення технічного рівня виробів, що проектуються, так і з погляду зниження витрат на технічну підготовку виробництва цих виробів.

Для підвищення зацікавленості конструкторів і технологів у збільшенні кінцевого корисного результату роботи відділу фонд матеріального заохочення цих підрозділів повинний визначатися з урахуванням ефективності їх діяльності. З цією метою необхідно коригувати норматив відрахування в фонд матеріального заохочення в залежності від досягнутого рівня ефективності на основі використання узагальнюючого показника ефективності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Белоброва И.Ю., Кривоберец Б.И. Инвестиции и сфера инновационной деятельности предприятия // Вестник Донецкого университета. Серия В Экономика и право. - Донецк; ДонГУ. - 1999. - №3. - С.59-64. Особисто автору належить обгрунтування взаємоз'язку інноваційної та інвестиційної діяльності, дослідження сутності інвестицій.

Белоброва И.Ю., Кривоберец Б.И. Стимулирование инновационной активности машиностроительного предприятия // Бизнес-Информ. - Харьков. - 1999. - №4. - С.32-34. Особисто автором проаналізована система стимулювання інноваційної діяльності на машинобудівному підприємстві; виведено формули для визначення відрахувань до фонду матеріального заохочення.

Білоброва І.Ю. Методологічні основи оцінки ефективності роботи конструкторських і технологічних підрозділів промислового підприємства // Маркетинг в Україні. - №4 (спецвипуск).- 2000.- С. 2-4.

Белоброва І.Ю., Еськов А.Л. Инновационная стратегия АО"НКМЗ" и её влияние на повышение продуктивности работы предприятия в условиях рыночной экономики // Економіка промисловості. Науково-практичний журнал. - Інститут економікі промисловості НАН України. - 2000.- № 2 (8).- С.105 - 108. Особисто автором досліджена організаційна структура системи управління інноваційною діяльністю; розглянуто процес формування річних планів технічного розвитку підприємства.

Белоброва И.Ю. Управление в инновационной сфере промышленного предприятия // Економіка промисловості. Науково-практичний журнал. - Інститут економіки промисловості НАН України. - 2000.- №3 (9). - С.66 - 71.

Белоброва И.Ю. Инновации: мифы и роль в повышении эффективности производства /Экономика промышленности. Экономика Украины на пороге третьего тысячелетия: Сб. науч. тр. // НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. АО"НКМЗ"; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. - Донецк, 2000. - С. 163-167.

Белоброва И.Ю. Особенности оценки и стимулирования творческого труда в машиностроении / Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в ІІІ тисячолітті. Зб. наукових праць. - Рівне; "Тетіс". - 2000. - С.614-621.

Белоброва И.Ю. Менеджмент в сфере инновационной деятельности промышленного предприятия // Теорія управління організацією. Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції 6-7 квітня 2000 р. - Київ - Трускавець: НТУУ "КПІ"; КНЕУ; ДДПУ.- 2000. - С.24.

Белоброва И.Ю. Сотрудничество в инновационной сфере металлургического машиностроения // Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур: Тез. Второй междунар. научн.-практ. конф., 4-6 мая 2000 г. - Ч.2. - Севастополь: Изд-во СевГТУ, 2000. - С.9-11.

І.Ю. Білоброва. Ефективність співробітництва у реалізації нововведень //Вісник Технологічного університету Поділля.- Хмельницький, Технологічний університет Поділля.- 2001.- №6 (37). - С. 186 - 190.

Белоброва И.Ю. Методические рекомендации по совершенствованию календарного планирования инновационных процессов промышленного предприятия. // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 47. - Донецьк, ДонНТУ. - 2002. - с. 60-67.

Размещено на Allbest.ru

...