Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ ПОХИЛОГО ВІКУ В УКРАЇНІ

Фойгт Наталія Антонівна

Київ - 2002

Анотація

Фойгт Н.А. Шляхи підвищення тривалості життя для населення похилого віку в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут економіки НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена питанням формування смертності та тривалості життя у похилому віці в Україні. В дисертації здійснено детальний ситуаційний аналіз смертності та тривалості життя для населення старших вікових груп у динамічному, структурному та просторовому аспектах. Встановлено, що коливання тривалості життя старших контингентів формуються специфікою умов доживання гетерогенного молодшого населення до похилого віку. Серед чинників такого доживання слід назвати умови і характер поточної та минулої праці; відмінності у часі настання генеративного старіння чоловіків і жінок; селективний ефект міграції молоді із сільської місцевості в міські поселення. Зафіксовано вплив професійно-галузевої, соціальної, освітньої та сімейної структури на регіональні особливості тривалості життя старших контингентів населення. Запропоновано концептуальну схему суспільної системи життєзбереження населення похилого віку. Основні результати праці можуть бути використані при розробці соціально-економічних, соціально-гігієнічних та медико-соціальних заходів щодо поліпшення здоров'я та підвищення тривалості життя для старших вікових груп населення.

Ключові слова: смертність, тривалість життя, похилий вік, причини смерті, гетерогенність населення, демографічна політика.

Аннотация

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 - демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт экономики НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам формирования смертности и продолжительности жизни в пожилом возрасте в Украине. В диссертации осуществлен подробный ситуационный анализ смертности и продолжительности жизни для населения старших возрастных групп в динамическом, структурном и пространственном аспектах. Установлено, что колебания продолжительности жизни старших контингентов формируются спецификой исторических условий доживания гетерогенных младших контингентов до пожилого возраста. В первой четверти прошлого столетия за счет снижения смертности от инфекционных болезней продолжительность жизни в возрасте 60 лет увеличилась для мужчин на 4,4, а для женщин - на 26,6%. Демографической ценой повышения продолжительности жизни для пожилых контингентов в предвоенные годы явились сотни тысяч умерших во время голода 1932-1933 гг. и уничтоженных в период сталинских репрессий 1937-1939 гг. В послевоенные годы продолжительность жизни в пожилом возрасте медленно, но неуклонно снижалась.

Среди факторов доживания до пожилого возраста следует назвать условия и характер текущего и прошлого труда; различия во времени наступления генеративного старения мужчин и женщин; селективный эффект миграции молодежи из сельской местности в городские поселения. Установлено, что в структуре смертности населения пожилого возраста по причинам смерти главное место занимают болезни системы кровообращения, новообразования, болезни органов дыхания и внешние причины смерти, при этом сверхсмертность от сердечно-сосудистых заболеваний обусловливает структурное снижение смертности от других патологий.

Зафиксированы региональные различия в продолжительности жизни для пожилого населения: относительно высокие показатели характерны для Западной и Центральной демографических зон; низкая продолжительность жизни в пожилом возрасте наблюдается в урбанизированных районах востока и юга Украины. Изучено влияние профессионально-отраслевой, социальной, образовательной и семейной структуры на региональные особенности продолжительности жизни старших контингентов населения. Показано, что характерная для планового хозяйства сверхзанятость населения отрицательно повлияла на уровень здоровья и жизнеспособность нынешних пожилых контингентов населения. Продолжительность жизни в пожилом возрасте снижается в условиях экономического расслоения населения на богатых и бедных, неравенства экономически активных и неактивных контингентов, обостряемого безработицей среди пожилых. Выяснено, что наряду с уровнем экономического развития как основой благосостояния населения; развитостью городской инфраструктуры как носителя жизнесберегающей культуры труда, комфортных условий и рационального образа жизни; уровнем загрязнения окружающей среды как мерой конфронтации населения с природой процесс формирования продолжительности жизни в старших возрастных группах детерминируется доступностью рационального питания, благоприятных жилищных условий, образования всех уровней, а также эффективного медико-санитарного обслуживания как основных предпосылок здоровья.

По результатам многоаспектного моделирования дан прогноз, согласно которому по самым оптимистическим оценкам средняя ожидаемая продолжительность жизни в возрасте 60 лет в Украине в ближайшую четверть столетия не пересечет границы 16 лет для мужчин и 21 года для женщин.

Предложена концептуальная схема общественной системы жизнесбережения населения пожилого возраста. Основными элементами такой системы на первом этапе должны стать: гарантированное социальное обеспечение лиц пожилого возраста на уровне реального прожиточного минимума; рационализация политики занятости работников старше трудоспособного возраста и самозанятости пенсионеров; государственная поддержка производства дешевых отечественных продуктов питания и медикаментов; обеспечение на законодательном, административном и организационном уровнях реализации конституционного права населения на эффективное бесплатное медицинское обслуживание. Основные результаты диссертационного исследования могут быть использованы при разработке социально-экономических, социально-гигиенических и медико-социальных мероприятий по улучшению здоровья и повышению продолжительности жизни для старших возрастных групп населения.

Ключевые слова: смертность, продолжительность жизни, пожилой возраст, причины смерти, гетерогенность населения, демографическая политика.

Annotation

Foigt N.A. Ways of increase of life expectancy for the older population in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for a candidate's degree by speciality 08.09.01 - demography, economics of labor, social economics and policy. - The Institute of Economics of National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2002.

The thesis is devoted to questions of formation of mortality and life expectancy at old age in Ukraine. In the thesis is carried out detailed situation analysis of mortality and life expectancy for the older population in dynamic, structural and spatial aspects. It is established, that the fluctuations of life expectancy at old age are forming by specificity of surviving of heterogeneous younger population up to old age. Among the factors of such surviving it is necessary to call conditions and character of the current and last work; distinctions in timing of reproductive aging between men and women; selective effect of migration of youth from rural to urban areas. The influence professional, branch, social, educational and family structure on regional features of life expectancy of the senior quota of the population is fixed. The conceptual circuit of public lifesaving system for the older population is offered. The basic results of work can be used in elaboration of socio-economic, hygienic and medical measures on improvement of health and increase of life expectancy for older population.

Key words: mortality, life expectancy, old age, causes of death, he-terogeneity of the population, population policy.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Тенденції, які склалися в тривалості життя для населення похилого віку в Україні, особливо в сільській місцевості, свідчать про значну ерозію природної основи відновлення нормальної динаміки відтворення цього контингенту. Поступово зникають прошарки літнього населення високої демографічної якості, в яких сконцентрований значний інтелектуальний та духовний потенціал нації.

За найоптимістичнішими прогнозами динаміки народжуваності, процес демографічного старіння в Україні триватиме, а частка населення похилого віку за найближчі чверть сторіччя може зрости до 28-30%. В цьому контексті визначення шляхів оперативного і ефективного поліпшення системи життєзбереження в похилому віці означає виведення значної частини населення України з умов болісного біологічного вимирання.

У відповідності з науковою традицією, що склалася, проблема смертності і тривалості життя у похилому віці за своєю актуальністю не вирізнилась на тлі аналогічних проблем у дитячому та робочому віці. В той же час, актуальність пошуку шляхів подовження тривалості життя для населення в цілому не викликає сумнівів. Цілком очевидно, що вирішення проблеми досягнення масового активного довголіття полягає не тільки у зниженні смертності в дитячому та робочому віці, а й у підвищенні тривалості життя в старості.

У демографічній науці до цього часу пошук у галузі тривалості життя у старшому віці здійснювався, здебільшого, у рамках загальнотеоретичних та демометричних студій тривалості життя у цілому. Початок вивченню тривалості життя для населення похилого віку в Україні був покладений українським демографом М.В. Птухою. У своїй роботі “Еволюція смертності в УРСР до першої п'ятирічки” він вперше дав характеристику змінам смертності і тривалості життя цього контингенту у період між переписами 1896-1897 та 1926-1927 рр. Поряд з М.В. Птухою на початку минулого століття дослідженнями у галузі проблем захворюваності і повікової смертності в Україні займались відомі українські вчені С.А. Томілін, А.П. Хоменко. Неоціненну за своєю методичною і емпіричною значущістю спадщину у побудові таблиць смертності і розрахунків очікуваної тривалості життя для населення різних вікових груп в Україні залишив Ю.О. Корчак-Чепурківський.

Значний внесок у вивчення динаміки та структури повікової смертності та тривалості життя, у тому числі і в похилому віці, за період між переписами 1939 і 1959 рр. на матеріалах для Дніпропетровської області зробив відомий соціал-гігієніст М.С. Бєдний. Своєрідний бум вивчення довголіття у СРСР, що виник на хвилі оптимістичних результатів перепису 1959 р., заклав потужну емпіричну базу для вивчення географії довголіття як у цілому по країні (В.С. Лук'янов, М.В. Потєхіна), так і по окремих її територіях та союзних республіках (В.В. Калнін; М.Я. Гехтман і І.Д. Гольдберг; Г.Д. Бєрдишев та ін.). По Україні такі дослідження здійснювала Н.М. Сачук. Кон'юнктурний зсув пріоритетів у вивченні смертності на користь молодших вікових груп, що відбувся в СРСР у другій половині 70-х років внаслідок неспівпадання негативних тенденцій смертності у старшому віці з ідеологією розвиненого соціалізму, пояснює зникнення з наукового обігу кваліфікованих демографічних студій у даному напрямку. Сучасними надбаннями у сфері вивчення смертності та тривалості життя населення України слід назвати роботи Е.М. Лібанової, О.П. Рудницького, В. Таралло, А.І. Стефановського.

Втім, ряд принципових питань, які стосуються смертності та тривалості життя саме у похилому віці, залишаються невирішеними. Досі не впорядковані і не систематизовані методи математичної формалізації процесу старіння і помирання. Стає дедалі відчутнішою відсутність єдності у концептуальних підходах до вивчення смертності на віковій ділянці припинення існування поколінь. Виходячи з наведеного вище, подальший розвиток теоретичних та методичних проблем вивчення тривалості життя у похилому віці залишається актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно плану науково-дослідної роботи відділу демографії і відтворення трудових ресурсів Інституту економіки НАН України “Теоретичні основи і напрямки протидії демографічній кризі в Україні“ [№ держреєстрації 02014003079]. Роль автора у дослідженні цієї теми полягає у здійсненні ним аналізу основних тенденцій смертності населення постробочого віку в Україні у часовому і просторовому аспектах та виділенні основних соціально-економічних і соціально-гігієнічних чинників зниження рівня здоров'я літніх людей в умовах суспільної трансформаційної кризи.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є розкриття основних закономірностей формування доживаності та тривалості життя у завершальній стадії існування поколінь та виділення на цій основі своєрідних критичних точок даного процесу, дія на які засобами економічної та соціальної політики може дати найбільший ефект у справі підвищення тривалості життя у похилому віці.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні дослідницькі завдання:

- подальший розвиток методологічних і методичних підходів до вивчення смертності та тривалості життя у похилому віці;

- вивчення еволюційних тенденцій у структурі та динаміці формування тривалості життя для населення старшого віку в Україні;

- виявлення динамічних та структурних особливостей формування смертності та тривалості життя у похилому віці в умовах демографічної кризи;

- моделювання ймовірних напрямів перспективного розвитку процесу смертності і тривалості життя в похилому віці в Україні на основі загальних сучасних тенденцій цього процесу та повікових трендів смертності для реальних поколінь, які складають населення старших вікових груп;

- виділення основних соціально-економічних чинників регіональної варіації тривалості життя в похилому віці в Україні та визначення шляхів суспільно бажаної корекції дії цих чинників.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процес смертності як складової відтворення населення. Предметом дослідження виступають закономірності тривалості життя у похилому віці у взаємозв'язку з основними чинниками її формування.

Методи дослідження. У дослідженні, що пропонується, задіяний широкий діапазон методів демометричних досліджень. Структура та динаміка смертності населення старших вікових груп досліджується традиційними методами демографічної статистики. Тривалість життя у похилому віці вивчається методом побудови повних та коротких таблиць смертності. Здійснений компонентний аналіз відмінностей у тривалості життя окремих структурних частин населення. Як метод дослідження взаємозв'язку показників тривалості життя з окремими групами соціально-економічних та медико-соціальних показників було застосовано регресійний аналіз. Для моделювання багаторівневого процесу формування тривалості життя у похилому віці використовувався метод шляхового аналізу. Широко застосовані традиційні методи статистики: індексний, балансовий, метод порівнянь, розрахунки трендів тощо.

Інформаційна база. Дослідження проведено на основі даних Всесоюзних переписів населення; відомостей про поточний природний рух та чисельність населення України Держкомстату України; матеріалів моніторингу смертності за статтю, віком, типом поселень і причинами смерті по 24 областях України і АР Крим за 1980-1992 рр.; комп'ютерної бази даних ВООЗ “Здоров'я для всіх”.

Наукова новизна отриманих результатів:

1. Поглиблено уявлення про основні наукові гіпотези формування тривалості життя для населення старших вікових груп. Дістала подальшого розвитку теоретична концепція гетерогенності населення за тривалістю життя у похилому віці.

2. Виділені чинники, які впливали на коливання смертності та тривалості життя у похилому віці в Україні протягом ХХ століття. З'ясовано, що в основі більшості таких коливань лежить селективна дія несприятливих умов доживання населення до похилого віку, які, знищуючи слабкі контингенти у молодших вікових групах, призводили до тимчасового підвищення тривалості життя в похилому віці.

3. Визначені причини та чинники диференціації смертності між окремими структурними групами населення похилого віку. Вперше показаний вплив особливостей репродуктивного старіння чоловіків і жінок на статеві диспропорції у рівні і структурі смертності населення старшого віку. Розкрито закономірності дії процесу міграції на формування відмінностей у життєздатності міського і сільського населення похилого віку.

4. Доведено провідну роль суспільних умов життєзбереження населення старшого віку у формуванні повікової структури смертності цього контингенту за причинами смерті.

5. Вперше здійснено багатоаспектний середньостроковий прогноз повікового рівня та динаміки тривалості життя для населення старших вікових груп в Україні.

6. Розкриті основні чинники регіональної варіації тривалості життя в похилому віці.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження обумовлюється тим, що вони дозволяють поглибити розуміння особливостей припинення існування поколінь у різних умовах життя. Здійснений у роботі аналіз формування тривалості життя для населення похилого віку сприяє чіткішому розумінню механізму такого формування, що є найважливішою передумовою адекватності політики держави у галузі соціального захисту та охорони здоров'я даного контингенту. Матеріали дисертації використані при здійсненні моніторингу смертності населення України, започаткованого в лабораторії медичної демографії Інституту геронтології АМН України в рамках НДР “Розробка інформаційно-аналітичної бази і створення системи медико-демографічного моніторингу смертності населення регіонів України” [№ держреєстрації UA 01002423P]. Представлений фактичний матеріал та запропоновані моделі можуть бути використані при розробці соціально-економічних, соціально-гігієнічних та медико-соціальних заходів щодо поліпшення здоров'я та підвищення тривалості життя для старших вікових груп населення.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях “Актуальні питання реформування охорони здоров'я в Україні” (Київ, 1996), United Nation Technical Meeting “Population Ageing and Living Arrangements of Older Persons: Critical Issues and Policy Responses” (New York, 2000), Ш Національний конгрес геронтологів (Київ, 2000), UNRISD Public Meeting on Ageing, Development and Social Protection (Madrid, 2002) та на інших наукових конференціях. Висновки роботи неодноразово обговорювались на засіданнях відділу демографії та відтворення трудових ресурсів Інституту економіки НАНУ та лабораторії медичної демографії Інституту геронтології АМНУ.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 14 публікаціях, у тому числі у 3 наукових статтях, визнаних фаховими.

Обсяг і структура. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел і двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, у тому числі 31 таблиця, 19 рисунків. При написанні дисертації використано 320 джерел.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, сформульовані його мета, завдання та методи його здійснення, відображені наукова новизна та практичне значення.

У першому розділі “Концептуальні та методичні підходи до вивчення тривалості життя в похилому віці” розкриваються зміст та еволюція поглядів на процес формування тривалості життя в похилому віці, аналізуються основні концептуальні підходи до вивчення процесу доживання до похилого віку.

Традиція побудови кінцевої ділянки таблиць смертності не за реальними, а за змодельованими даними сприяла поширенню серед демографів думки про консервативність тенденцій смертності у старших вікових групах. Зокрема, базуючись на неповних і недостовірних емпіричних даних про динаміку смертності у дуже похилому віці, французький демограф Ж. Буржуа-Піша у 1952 р. зробив припущення про непластичність цього процесу у старечих вікових групах. Але факт настання “четвертої стадії демографічного переходу” у економічно розвинених країнах, коли відбувається суттєве зниження так званої ендогенної смертності у старечому віці, та сучасні європейські зразки народжуваності, коли народження першої дитини відсувається на вік 30-40 років і не виключається можливість появи другої дитини у віці 50 років і старше, дають підстави для серйозного обговорення перспективи подовження тривалості життя за межу 150 років.

Традиційним джерелом вивчення тривалості життя є таблиці смертності. В них процес старіння представлений порядком вимирання умовного покоління, а тривалість життя у похилому віці є середньою арифметичною розподілу тих, хто доживає до певного віку, у віковому інтервалі 60 років і старше у відповідності з даним порядком вимирання. Ще однією статистичною характеристикою тривалості життя старших контингентів населення є нормальний, або модальний вік смерті. Поняття нормальної тривалості життя було введене в статистичну науку В. Лексисом. Він вперше встановив 3 види смертності і виділив у загальній сукупності померлих так звані “молоді” випадки смерті, які припадають на перший максимум смертності у віці від 0 до 12-14 років; “передчасні” - смертні випадки, які не залежать від віку і розподіляються рівномірно на віковому відрізку 14-40 років; та “нормальні” - тобто такі, що припадають на вікову ділянку другого максимуму смертності (67-80 років).

Пошуки універсального закону розподілу тривалості життя здійснюються у сфері біометричного аналізу старіння та смертності. Традиційно тут використовується методичний підхід, при якому смертність розділяється на таку, що залежить від віку, тобто є результатом індивідуального старіння організму, та таку, яка детермінується суто зовнішніми умовами існування населення. Найбільш знаною і вживаною математичною моделлю залежності смертності від віку і до сьогоднішнього дня залишається відома формула Гомперца-Мейкхема. Ця математична модель відображає повікову динаміку смертності для більшості біологічних видів. Проте, смертність населення у віці 80 років і старше не вкладається у рамки закону Гомперца. На ділянці після 80 років приріст ризику смерті уповільнюється приблизно до віку 110 років, коли смертність досягає свого максимуму або верхньої межі.

Однією з причин уповільнення зростання ризику смерті у старечих вікових групах вважається гетерогенність населення: більш слабкі контингенти мають тенденцію до вимирання у більш ранньому віці. Разом з цим існує певна частина населення, яка, в силу своєї систематичної відмінності, свого роду унікальності у порівнянні з іншими контингентами, доживає до дуже похилого віку. У протилежність гіпотезі стохастичності, імовірнісній природі процесу смертності, прибічники гіпотези гетерогенності населення припускають існування всередині людської популяції окремих сегментів, які генетично запрограмовані на різну тривалість життя.

Накопичений емпіричний матеріал щодо тенденцій смертності у дуже похилому віці, становлення і швидкий розвиток демографії центенаріїв та супер-центенаріїв та перспективи, які відкриваються перед людством у сфері подовження тривалості життя у світлі новітніх біомедичних відкриттів, вимагають вироблення і формулювання нової наукової парадигми. Передусім, слід беззаперечно визнати, що суттєвий прогрес у подовженні тривалості життя саме в похилому віці не тільки можливий, але й закономірний.

У другому розділі “Структура, динаміка та перспективи тривалості життя у похилому віці в Україні” аналізуються основні тенденції тривалості життя у похилому віці у часовому аспекті, причини та чинники структурних відмінностей цього показника за статтю, типом поселення та причинами смерті, а також перспективи середньої тривалості життя для населення похилого віку в Україні у першій чверті ХХІ сторіччя.

Очікувана тривалість життя для осіб, які досягли віку 60 років і більше, в Україні з кінця ХІХ сторіччя до сьогодення пройшла тривалу історію з періодами зростання, зниження і відносної стабільності (табл.1).

Таблиця 1 - Середня очікувана тривалість життя для населення у віці 60 років і старше в Україні у 1896-1998 рр. за статтю