обґрунтовано особливості розвитку та розроблено напрямки удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості на кожному з рівнів ієрархічної структури;

запропоновано нові методичні підходи щодо удосконалення оцінки інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості та систематизовано показники такої оцінки.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дисертаційної роботи полягає в розробці рекомендацій щодо удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу відповідно до основних напрямків їх розвитку.

Розроблена в дисертації методика виділення пріоритетних ланок інвестування в системі агропромислового виробництва застосовується для виділення найбільш перспективних підприємств харчової промисловості з точки зору їх інвестиційної привабливості.

Теоретичні розробки автора та методичні підходи використані у навчальному процесі, зокрема, при викладанні курсів "Інвестиційна діяльність" та "Інвестиційний менеджмент" на економічному факультеті Хмельницького інституту економіки та підприємництва.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і отримали позитивну оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу" (Харків, 2000 рік), Міжрегіональній науково-практичній конференції "Реформування земельних відносин як процес відродження українського села" (Бучач, 2000 рік), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми обліку та аудиту за умов нестабільної економіки" (Хмельницький, 1999 рік), Всеукраїнській науковій конференції "Шляхи активізації вітчизняного виробництва: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців" (Хмельницький, 2001 рік), VII Міжнародній науково-технічній конференції "Пріоритетні напрямки впровадження в харчову промисловість сучасних технологій, обладнання і нових видів продуктів оздоровчого та спеціального призначення"(Київ, 2001 рік).

Публікації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи опубліковані у 8 статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць загальним обсягом 2,5 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 206 сторінок. В дисертації міститься 17 рисунків, 26 таблиць, 7 додатків. Список використаних джерел нараховує 194 найменування.

Проведені дослідження свідчать, що формування цілісної системи управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового виробництва значною мірою гальмується недосконалою структурою всього агропромислового комплексу України, для якої є характерним відсутність надійних економічних, технологічних та організаційно - економічних взаємозв'язків між всіма сферами і ланками агропромислової сфери; незбалансованість галузей комплексу за темпами розвитку, матеріально-технічним забезпеченням, обсягами продукції; нераціональність та економічна незбалансованість формування та використання ресурсного потенціалу комплексу; недосконалість та неефективність форм господарювання, що не дає можливості передбачати та адекватно реагувати на зміни, які відбуваються як в середині комплексу, так і в його зовнішньому оточенні.

Аргументовано, що для забезпечення ефективного функціонування та взаємодії всіх складових агропромислового комплексу доцільно створити адекватну йому організаційно-функціональну структуру, тобто структуру, яка б відображала організаційну побудову АПК як сукупність сфер та галузей, що організаційно взаємопов'язані та забезпечують пропорційний і збалансований розвиток всіх ланок комплексу. Удосконалена організаційно-функціональна структура АПК має відповідати ряду наступних вимог:

відображати сутність агропромислового комплексу як цілісної виробничо-економічної системи, орієнтованої на забезпечення умов розширеного відтворення та максимальне задоволення суспільних потреб в сільськогосподарській сировині і продуктах харчування;

враховувати галузеву, технологічну, економічну, територіальну особливості кожної ланки агропромислового комплексу;

орієнтувати діяльність всіх сфер, галузей, підприємств та господарств комплексу на досягнення максимального результату діяльності всієї системи при оптимізації особистих комерційних інтересів.

Удосконалення діючого механізму управління інвестиційною діяльністю є головною підоймою подолання перелічених негативних явищ та створення умов прогресивних структурних зрушень в агропромисловому комплексі.

На жаль, починаючи з 1991 р. основні показники, які характеризують інвестиційну діяльність в агропромисловому комплексі, мають чітко виражену негативну динаміку. За період 1991-2000 рр. обсяг інвестицій в АПК скоротився більше, ніж в 10 разів, темпи падіння значно перевищили відповідні показники по економіці в цілому (табл.2). Частка агропромислового комплексу протягом 10 останніх років у загальних інвестиціях скоротилася з 39,3% до 13,0%. Найбільшого спаду інвестицій зазнало сільське господарство, де він склав 95,8%. На підприємствах переробної сфери зменшення капіталовкладень за період 1991 - 2000 рр. сягнуло 81,5%.

Таблиця 2 Інвестиції в АПК України за рахунок всіх джерел фінансування (млн. грн.)

Складено і розраховано за даними Державного комітету статистики України

Результати проведеного дослідження свідчать, що сучасний стан національного АПК потребує негайної структурної перебудови та зміни загальної концепції інвестиційної політики - переходу від рівномірного розподілу інвестицій до виділення пріоритетних ланок комплексу в якості стимулятора інвестиційної активності.

Сільське господарство є ядром АПК, але лише 20-25% виробленої в аграрному секторі продукції споживається в свіжому вигляді, а 50-60% йде на промислову переробку. Таким чином, першочергова роль у формуванні продовольчого фонду та забезпеченні продовольчої незалежності країни належить галузям переробки сільськогосподарської продукції. Разом з тим, підприємства харчової та переробної промисловості, які мають високий потенціал інвестиційної активності, з позиції мотивації цієї активності в сучасних умовах, не забезпечені належною організаційно - економічною підтримкою, в тому числі у сфері інвестиційної діяльності. Підприємства ІІІ сфери (харчова і переробна промисловість) є завершальною ланкою агропромислового виробництва, їх проблеми накладаються на кризові явища підприємств І та ІІ сфер, що ще більше посилює негативні тенденції та призводить до втрати кінцевого продукту. Найбільш негативним наслідком зазначених процесів є зниження рівня, погіршення структури та якості забезпечення населення продуктами харчування, що обумовлює зниження продовольчої безпеки України до критично небезпечного рівня.

На основі розробленої нами методики виділення пріоритетних ланок інвестування в сфері агропромислового виробництва, обґрунтовано виділення харчової промисловості в якості стимулятора інвестиційної активності розвитку агропромислового комплексу України та підвищення продовольчої безпеки, що визначається рядом факторів:

галузь забезпечує формування продовольчого фонду країни і задовольняє потреби населення в продуктах харчування;