Аналіз рівня безробіття в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА БЕЗРОБІТТЯ

1.1 Причини,суть безробіття та його види

1.2 Показники виміру стану безробіття

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ РІВНЯ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Здійснюваний в Україні в даний час перехід до ринкoвих відносин пoв'язаний з великими труднощами, виникненням багатьох сoціально-екoнoмічних проблем. Одна з них - проблема зайнятості, яка нерозривно пов'язана з людьми, їх виробничою діяльністю. Перехід дo ринку не тільки загострив проблеми зайнятості, але і додав дo них нові, пов'язані із структурною перебудoвoю російської економіки і виникненням нових трудових відносин, обумовлених різними формами власності. В результаті відбувся тoй, щo неминуче вивільнення працівників з підприємств і попoвнення, ними вже і без тoго численної армії безробітних. Десятки і навіть сотні тисяч людей в нашій країні виявилися в буквальному розумінні викинутими на вулицю. Але тільки четверта частина з них згідно офіційним даним мають статус безробітного. Але розглядати безробіття тільки як явище перехідного періоду помилково. Вона пов'язана і з економічним розвитком, і із зміною потреби в робочій силі, і з соціальним статусом самого працівника. Безробіття - не проста відсутність роботи, це також і соціальна катастрофа, що робить могутній і руйнівний вплив на людей. Це явище позначається на економічному, соціальному і психологічному стані людей. І хоча безробіття може виявитися творчим, мобілізуючим волю випробуванням, більшість пройшли через це говорить, що пережили відчай, безсилля і розгубленість, особливо якщо були без роботи довше, ніж декілька тижнів. Психологами доведено, що зіткнення з безробіттям негативно позначається на середній тривалості життя, стані здоров'я, довголітті і рівні смертності, пристрасті до алкоголю. Більш того, хочеться особливо відзначити, що скорочуються не тільки доходи сім'ї, але і втрачається самоповага людей, виникають різному ступеню складності захворювання на нервовому ґрунті і спостерігається відчуття безнадійності в завтрашньому дні. Людина попросту втрачає орієнтир і значення подальшої боротьби за життя. Він просто починає існувати, а не жити. А це, на мій погляд, найгірше, тому що втрачається особа індивіда. Для багатьох людей відчуття власної гідності безпосередньо пов'язано з тією справою, якою вони зайняті. Тому, знайшовши, що вони є незатребуваними на ринку праці, люди переживають важке психологічне потрясіння, депресію. Депресія, у свою чергу, приводить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втраті самоповаги, упадку моральних засад, а також до суспільного і політичного безладдя. Тому вивчення проблеми безробіття і пошук шляхів її рішення є не просто важливим, але і дуже актуальним зараз питанням. В своїй роботі я послідовно розгляну поняття і суть безробіття, її причини і види, а також у загальних рисах проблеми безробіття і шляху її рішення в економіці сучасних країн.

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНО ПРИРОДА БЕЗРОБІТТЯ

1.1 Причини, суть безробіття та його види

Суть безробіття

Українським законом про зайнятість безробітними признаються працездатні громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості в цілях пошуку відповідної роботи, шукають роботу і готові приступити до неї.

Таким чином, безробіття - це складне багатоаспектне економічне явище, властиве суспільству з ринковою економікою, коли частина працездатного населення не зайнята у виробництві товарів і послуг, не може реалізувати свою робочу силу на ринку праці через відсутність відповідних робочих місць, унаслідок чого позбавляється заробітної платні як основного джерела необхідних прожитків. В реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення робочої сили над попитом на неї.

Масштаби безробіття в кожній певний період розвитку економіки залежать від фази ділового циклу, темпів економічного зростання і продуктивності праці, ступені відповідності професійно-кваліфікаційної структури робочої сили існуючому на неї попиту, конкретної демографічної ситуації, державної політики зайнятості. Безробіття посилюється в період економічних криз і подальших депресій.

В соціальному плані безробіття, будучи пов'язана з неможливістю реалізації одного з основоположних прав людини - права на працю, оцінюється однозначно негативно. Саме таку позицію займає Міжнародна Організація Праці (МАРНОТРАТНИК), яка в цілях досягнення більш повної зайнятості проголошує принципи активної політики на ринку праці і всесвітньо сприяє їх реальному здійсненню. Безробіття загострює соціальну напруженість в суспільстві, сприяє зростанню злочинності, наркоманії, хвороб.

Для успішної боротьби з безробіттям необхідно виявити основні причини, що викликають появу і розповсюдження цього соціально-економічного явища.

Причини і основні форми безробіття

Безробіття як економічна категорія є віддзеркаленням складності процесу узгодження пропозиції робочої сили з попитом на неї. Цей процес, якщо його розглядати в масштабах країни напряму залежить від того, на скільки обширна територія і як розрізняються в ній природно-кліматичні умови, яка структура економіки і яке місце займає в цій структурі промисловість, якими галузями і типами підприємств вона переважно відрекомендована. Серед інших чинників в тому або іншому ступені завжди фігурують національні традиції, але головну роль грає політичний пристрій суспільства. Саме від останнього залежить, в якому ступені при узгодженні пропозиції і попиту враховується специфіка найманої праці. Адже він не тільки, як правило, основне або істотне джерело доходу, але одночасно і спосіб реалізації певних життєвих установок і інтересів людини, у тому числі і в області професійної кар'єри. Одна справа, коли народне господарство функціонує економічної системи, і зовсім інше, коли здійснюється перехід, як це відбувається зараз в Україні, до принципово іншої системи. Аналогічно різниться ситуація залежно від того, чи спостерігаються в економіці застій, деякий спад і тим більше криза або підйом виробництва.

Таким чином, безробіття - це об'єктивно існуючий супутник найманої праці незалежно від того, признається економіка ринкової чи ні і відповідно, проводяться або немає офіційної оцінки чисельності і реєстрації безробітних.

Непропорційно високий рівень середньої заробітної платні по відношенню до продуктивності праці. Перш за все слід зазначити, що в умовах ринкової економіки ринок праці прибуває в постійному русі. Одні підприємства скорочують штати, інші - збільшують. Люди йдуть на пенсію або покидають роботу з інших причин. На їх місце приходять нові працівники, скажімо, випускники учбових закладів. Рух ринку праці по-різному впливає на рівень безробіття.

Навіть за нормальні часи багато людей тимчасово не працевлаштовано або ж вперше шукають роботу. В ринкових умовах, коли рівень зарплати і пільг сильно залежить від підприємства, люди не поспішають, підшукуючи собі гідну роботу, і не завжди погоджуються на першу пропозицію працевлаштування. Незайнятість такого роду може досягати 2-3% загального рівня безробіття.

Серед конкретних причин, що обумовлюють скорочення зайнятості працездатного населення , можна відзначити наступні:

Перша причина це тому, що характерною межею радянської економіки була надмірна чисельність виробничого персоналу підприємств. В літературі вже давно наголошувався той факт, що на радянських підприємствах, порівняно з аналогічними за профілем і об'ємом виробництва в західних країнах, було зайнято в два-три рази більше працівників. Наявність надмірного персоналу гальмувала упровадження нової техніки і працезберігаючих технологій, перешкоджало зростанню продуктивності праці. З другого боку, необхідність оплачувати зайвих працівників невиправдано завищувала витрати виробництва до не конкурентоспроможності виробляючих товарів. Наявність надмірної кількості робочих місць означала штучний дефіцит робочої сили, а він підривав дисципліну праці, провокував придушення у них стимулу до кращої роботи.

В основі такої ситуації лежало,те що економічні відомства і директори радянських підприємств керувалися укоріненим догматом економічної теорії про принципову несумісність соціалізму і безробіття; також те що надлишок робочої сили виявлявся практично корисний для відбування підприємством різних адміністративно звалюваних на нього повинностей, що не відносяться до характеру його діяльності: участь в збиранні врожаю, в забезпеченні збереження продукції на базах, в будівництві об'єктів соцкультпобуту, в прибиранні вулиць і т.п. Нарешті, - і це, напевно, головне, - надлишок персоналу можна було з успіхом використовувати для традиційних авралів по виконанню плану в самому кінці місяця, кварталу або року. Іншими словами, довгі роки існувало стійке і вельми масове приховане безробіття.

Директори державних підприємств нерідко і до цього дня схильні миритися з наявністю надмірного персоналу. Інша справа - приватні власники, які беруть під контроль підприємства в результаті їх приватизації: вони прагнуть мати оптимальну кількість працівників, тобто можливе менше. Таким чином, ця причина безробіття полягає в тому, що сам факт переходу до приватної власності і ринкових принципів господарювання означає виштовхування в ряди безробітних значних мас людей, які були безробітними і раніше, але у формі не відкритої, як зараз, а прихованої.

По-друге, перехід до ринкових критеріїв оцінки господарювання підприємств знаходить неспроможність багато кого з них, оскільки вони не можуть пристосуватися до реального попиту по видах продукції, її асортименті, якості, ціні. Такі підприємства навряд чи реально приватизовувати звичайним способом , їх доведеться заздалегідь санувати, а потім вже цілком продавати фізичним або юридичним приватним особам, згідним і здатним розплатитися з боргами і здійснити виробничі інвестиції. Очевидно, що ці нові власники ризикнуть стати такими лише маючи повну свободу звільнення від вантажу непотрібного персоналу. А це - ще один канал, що поповнює безробіття.

По-третє, багато держпідприємств сприйняли лібералізацію цін як можливість їх безконтрольного підвищення з тим, щоб не тільки покрити свої надмірні витрати, але і значно збільшити дохід . На перших порах це широко вдавалося. Проте таке положення не може зберігатися довго. Незабаром безконтрольне зростання цін обернулося бумерангом багатократного дорожчання сировини, енергоносіїв, що комплектують, і кінець кінцем - кризою неплатежів по всіх технологічних ланцюжках. Він уразив не тільки потенційних банкротів, але і багато підприємств, продукція яких потрібна суспільству, навіть гостро необхідна, але не може бути сплачена її споживачами. Ця криза - ще один чинник, що живить безробіття.

По-четверте, ринкові реформи ведуть до успіху тільки якщо супроводжуються глибокою структурною перебудовою. Така перебудова охоплює не тільки мікроекономіку (реструктуризацію конкретних підприємств), але і макроекономіку: веде до концентрації ресурсів на розвитку тільки тих галузей, які мають реальні перспективи успіху в умовах жорсткої ринкової конкуренції, і, відповідно, до згортання таких галузей, продукція яких не користується попитом. Очевидно, що в Україні, для економіки якій характерні глибокі диспропорції, перш за все величезне розбухання групи А, базою форсованого зростання ВПК, що служила, така перебудова породить масове структурне безробіття.

По-п'яте, разом з приведеними вище чинниками масового безробіття в наших умовах діють і репродукуючі безробіття специфічні чинники. Маються на увазі розриви господарських зв'язків, що склалися, між колишніми союзними республіками СРСР (нині незалежними державами), а також між Росією і країнами Східної Європи. Ці розриви різко погіршили положення підприємств і по матеріально-технічному постачанню, і по збуту продукції, що знову-таки не може не живити безробіття. Кажучи про специфічні для колишнього СРСР чинники, не можна обійти і відомий факт наявності явно гіпертрофованого ВПК. Нормалізація його питомої ваги в економіці служить вельми відчутним чинником в зменшенні загальної кількості робочих місць, тим паче, що рішення проблем конверсії військових підприємств виявилося на практиці справою далеко не простим і не швидким. Тому недивно, що на сьогодні безробіття прийняло найгостріші форми саме в районах концентрації військових заводів.

Підводячи підсумки, можна сказати, що нинішнє безробіття за своєю суттю мало нагадує безробіття в її класичному розумінні, коли характер безробіття зв'язаний, перш за все, з перевиробництвом різних товарів і послуг, падінням попиту на них. Наша країна знаходиться в умовах хронічного перевиробництва практично більшості життєво необхідних населенню товарів і послуг. І видимий їх достаток визначається відносно невеликим попитом, пов'язаним з низьким життєвим рівнем переважної частини населення і наповненням місцевих ринків товарами зарубіжного виробництва. Рівень безробіття, з одного боку, безпосередньо відображає масштаби і глибину кризових явищ в тому або іншому регіоні, а з іншою - надає визначаюче дію на загострення соціально-політичної напруженості і, отже, вимагає першорядного обліку при розробці державної регіональної політики. Крім того слід взяти до уваги і деякі важливі особливості українського ринку праці, для якої характерні:

-відстала макроструктура зайнятості, представлена високою часткою працівників в матеріальній сфері, особливо в сільському господарстві і добувній промисловості, і низкою - у сфері послуг;

-низька якість робочої сили у зв'язку з більш низькою, ніж в розвинених країнах, професійно-кваліфікаційним рівнем;

-відсутність гнучкості робочої сили, визначуване психологічною непідготовленістю до постійної зміни і розширення трудової діяльності. В умовах, коли втрачає значення довічна спеціальність і кваліфікація, працівник вимушений постійно міняти робоче місце;

-непристосованість більшої частини населення до міжтериторіальної міграції, оскільки свобода переміщення обмежена відсутністю ринку житла, інститутом прописки і т.д. Все це створює стійку сегментацію ринків праці і зумовлює вогнища масового безробіття.

Ефективність боротьби з безробіттям напряму залежить від успішного усунення зухвалих її причин, відповідно до яких в економічній науці прийнято виділяти декілька видів безробіття. Наприклад, безробіття може бути добровільним і вимушеним. Добровільна виникає в результаті звільнення працівника за власним бажанням, в основному з особистих причин. Це можуть бути незадоволеність рівнем оплати праці, умовами роботи або інші обставини, по яких працівник звільняється навіть всупереч волі працедавця. Вимушене безробіття є слідством скорочення потреби в робочій силі у зв'язку з несприятливою діловою кон'юнктурою, структурними змінами в продукції, технологіях виробництва, що випускається. Вона виникає також унаслідок відсутності сировини, енергії, комплектуючих, підприємства, що привело до зупинки, породжується новими умовами функціонування підприємств і формами найму, а так само вимушеним переселенням.

Розрізняють також повне, часткове, явне і приховане безробіття. При повному безробітті населення, група або окрема людина взагалі не мають роботи і відповідного заробітку; часткова - відповідає неповній зайнятості, тобто ситуації, при якій людина не по своїй волі трудиться неповний робочий день або тиждень, одержуючи відповідно меншу частину доходу. Явне безробіття - це безробіття у відкритій формі, обов'язково реєстрована органами служби зайнятості, на відміну від прихованої, масштаби якої визначаються виключно непрямими методами, у тому числі за допомогою експертних оцінок. Саме приховане безробіття представляє особливу небезпеку для Україні. Суть її в тому, що в умовах неповного використовування ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, компанія не звільняє працівників, а переводить їх або на скорочений режим робочого часу, або відправляють у вимушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати за безробітні, проте фактично вони є такими.

Тут виділяють як би три форми прихованого безробіття:

·зайва чисельність працівників на підприємствах і в організаціях, одержуючих повну заробітну платню;

·зайнятість неповного робочого часу при відповідній зарплаті;

·адміністративні відпустки без збереження або із збереженням змісту.

При проведенні і надалі радикальних реформ на підприємствах приховане безробіття неминуче переходитиме у відкриту. Інтенсивність цього процесу тим вище, ніж більше банкрутств, ліквідацій і реорганізацій відбувається під впливом заходів, направлених на фінансовий той, що збалансував економіки, які припускають зменшення дотацій підприємствам, а значить і збільшення числа працівників, що вивільняються.

Однією з найпоширеніших класифікацій є розділення безробіття на фрикційне, структурне і циклічне.

Фрикційне безробіття існує навіть в країнах, що переживають бурхливий економічний розквіт. Її причина полягає в тому, що працівнику, звільненому з свого підприємства або що покинув його по своїй волі, потрібен якийсь час для того, щоб знайти нове робоче місце. Воно повинне влаштувати його і по роду діяльності, і по рівню оплати. Навіть якщо на ринку праці такі місця є, знайти їх вдається звичайно не відразу.

Одні люди відчувають себе здатними виконувати складнішу і високооплачувану роботу і шукають її, інші переконуються, що не відповідають вимогам на своєму робочому місці і повинні пошукати роботу з оплатою нижче. У вільному ринковому суспільстві завжди є певна кількість людей, які з різних причин шукають для себе більш відповідну роботу. Крім того, на ринку праці завжди існують безробітні, які шукають роботу вперше (молодь, жінки, що виростили дітей, і ін.). Такі люди також враховуються при визначенні рівня фрикційного безробіття.

Зростання фрикційного безробіття може викликати ряд причин:

-непоінформованість людей про можливість знайти роботу по своїй спеціальності і з рівнем оплати, що влаштовує, в конкретних фірмах;

-чинники, об'єктивно знижуючі мобільність робочої сили. Наприклад, людина не знайшла роботу в своєму місті, але не може переселитися в інше місто, де така робота є, через нерозвиненість ринку житла або відсутності прописки. Така ситуація характерна для Україні, що невигідно відрізняє вітчизняний ринок праці від ринку праці західних країн;

-особливості національного характеру і способу життя. Фрикційне безробіття вище в тих країнах, громадяни яких вважають за краще жити все життя в одному і тому ж населеному пункті, тобто відрізняються зниженою мобільністю. При такому способі життя (характерному і для багатьох країн) скорочуються перетікання робочої сили між регіонами.

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі навіть бажаної. Чому бажаної? Тому що багато робітників, добровільно що виявилися «між роботами», переходять з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на більш високооплачувану і більш продуктивну. Це означає більш високі доходи для робочих і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже, і більший реальний об'єм національного продукту. Таким чином, фрикційне безробіття просто неминуче в нормально організованій економіці.

Фрикційне безробіття непомітне переходить в іншу категорію, яка називається структурним безробіттям. Структурне безробіття пов'язано із змінами в технологіях, а також з тим, що ринок товарів і послуг постійно змінюється: з'являються нові товари, які витісняють старі, не користуються попитом. В зв'язку з цим підприємства переглядають структуру своїх ресурсів і, зокрема, ресурсів праці. Як правило, упровадження нових технологій приводить або до звільнення частини робочої сили, або до перенавчання персоналу.

Зрозуміло, що структура виробництва не може залишатися незмінною. В результаті науково-технічного прогресу, технологічних змін, міняється і структура попиту на робочу силу. Потреба в одних видах професій скорочується, а інші спеціальності зникають зовсім. Зате з'являється попит на нові професії, що раніше не існували.

Таке безробіття вже куди болючіше для людей, ніж фрикційна. Виникнення структурного безробіття означає, що багатьом людям доведеться освоювати нові професії, уникнути структурного безробіття неможливо. Це зв'язано з тим, що технічний прогрес весь час народжує нові товари, технології і навіть цілі галузі (в даний час такі галузі пов'язані як правило з комп'ютерними технологіями, так з'явилися такі професії, як веб-дизайнер, системний адміністратор і багато інших). В результаті сильно міняється структура попиту на робочу силу. А люди з непотрібними більш в колишній кількості професіями опиняються не біля справ, поповнюючи ряди безробітних.

Так, наприклад, разом з комп'ютерами з-за кордону прийшло нове «покоління» програмних продуктів, що дозволяють спілкуватися з машиною без посередника - програміста. Щоб зберегти або одержати роботу, програмістам старої школи довелося терміново перенавчатися, опановувати новими мовами програмування і новими пакетами програм.

Структурне безробіття, при всій своїй хворобливості, також може не хвилювати країну, але лише в тому випадку, якщо загальне число вільних місць не поступається числу людей, що шукають роботу, хоча і мають інші спеціальності. Якщо робочих місць взагалі менше, то це означає, що в країні виникла третя, найнеприємніша форма безробіття - циклічна. Циклічне безробіття властиве країнам, що переживають загальний економічний спад. В цьому випадку кризові явища виникають не на окремих, а практично на всіх товарних ринках. Труднощі переживає більшість фірм країни, а тому масові звільнення починаються майже одночасно і повсюдно. У результаті загальне число вільних робочих місць в країні виявляється менше числа безробітних. У фазах пожвавлення і підйому з'являються нові робочі місця, і безробіття розсмоктується. Проте циклічне безробіття в умовах перехідної економіки має ряд істотних особливостей. В економіці перехідних суспільств циклічне безробіття фактично перетворюється на перманентне безробіття періоду постійного згортання виробництва. Більш того, поступове, тимчасове пожвавлення економіки в набагато меншому ступені приводить до розсмоктування безробіття, чим це можна було чекати.

Причини цього достатньо зрозумілі: модель «шокової терапії», що приводить до глобального спаду, дозволяє суперечності економічного зростання перш за все за рахунок трудящих. Поступово, звичайно, створюються форми суспільних робіт або інші механізми парирування найжорсткіших наслідків безробіття. Проте циклічне безробіття, пов'язане із стійкою тенденцією до спаду економіки, є головною формою безробіття в перехідній економіці. Фактично таке стабільне безробіття може бути названо швидше застійним, ніж циклічної.

Застійне безробіття як найтиповіша форма безробіття перехідної економіки усугубляє тим, що традиції минулого багато в чому приводять до надій значної частини працівників на можливість рішення своїх проблем в майбутньому за рахунок підтримки держави, але не за рахунок власної активності.

Ще один з видів безробіття - сезонне безробіття, яке породжується тимчасовим характером виконання тих або інших видів діяльності і функціонування галузей господарства. До них відносяться сільськогосподарські роботи, рибальство, збір ягід, сплав лісу, охота, часткове будівництво і деякі інші види діяльності. В цьому випадку окремі громадяни і навіть цілі підприємства можуть інтенсивно працювати декілька тижнів або місяців в році, різко скорочуючи свою діяльність в решту часу. В період напруженої роботи відбувається масовий набір кадрів, а в період згортання робіт - масові звільнення. Цей вид безробіття по окремих характеристиках відповідає циклічному безробіттю, по інших - фрикційної, оскільки вона носить добровільний характер. Прогноз показників сезонного безробіття можна визначити з великим ступенем точності, оскільки вона повторюється з року в рік, і, відповідно, є можливість підготуватися до рішення проблем, викликаних нею.

Слід помітити, що повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття. Економісти рахують фрикційне і структурне безробіття абсолютно неминучої, отже, «повна зайнятість» визначається як зайнятість, що становить менш 100% робочої сили. Точніше кажучи, рівень безробіття при повній зайнятості рівний сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Іншими словами рівень безробіття при повній зайнятості досягається у тому випадку, коли циклічне безробіття рівне нулю. Рівень безробіття при повній зайнятості називається також природним рівнем безробіття, який виникає, коли кількість шукаючих роботу рівно числу вільних робочих місць.

Природне безробіття має два важливі аспекти: по-перше, цей термін не означає, що економіка завжди функціонує при природному рівні безробіття і тим самим реалізує свій виробничий потенціал, а по-друге, природний рівень безробіття не є постійним, піддававшихся частому перегляду унаслідок інституційних змін. безробіття зайнятість економічний

В даний час за норму приймається рівень природного безробіття в 1,5-3%. В той же час для Росії взагалі не можна встановити який-небудь допустимий, прийнятний рівень безробіття і, перш за все, через низький рівень життя населення, коли неможливість трудовлаштування або відхід з роботи різко понизить доходи.

незайнятість в межах природного безробіття обов'язково вимагає частини ресурсів суспільства на посібники з безробіття, організацію бірж праці, перепідготовку, проведення і фінансування суспільних робіт, розробку і реалізацію програм соціальної підтримки різних груп безробітних і т.д. В умовах економічної і політичної нестабільності в суспільстві політика зайнятості повинна бути направлена на те, щоб не допустити масового безробіття, і одним з головних аспектів цієї політики винне стати формування ефективного ринку праці.

1.2 Показники виміру стану безробіття

Між зайнятістю і ВВП існує взаємозалежність, яка знаходить відображення в певних обсягах продукції, що виробляється. Повна зайнятість позитивно впливає на рівень ВВП. Якщо економіка в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто бажає і може працювати, забезпечується досягнення потенційного можливого рівня виробництва товарів і послуг. І, навпаки, якщо вона не в змозі цього зробити, то потенційне виробництво товарів і послуг втрачається безповоротно. Відсутність повної зайнятості заважає суспільству постійно рухатись вгору по кривій своїх потенційних можливостей. Ця втрачена продукція розглядається як відставання обсягу ВВП, тобто це - обсяг, на який фактичний ВВП менший, ніж потенційний ВВП. Останній визначається, виходячи із припущення про те, що існує природний мінімальний сталий рівень зайнятості при “нормальних” темпах економічного зростання. Мінімальний сталий рівень зайнятості - це рівень, при якому чинники, які впливають на підвищення і пониження заробітної плати і ціни, знаходяться в рівноважному стані. Це найвищий рівень зайнятості, який відповідає потенційному ВВП. Згідно концепції мінімального сталого рівня зайнятості потенційний ВВП досягається при повному завантаженні основного капіталу. Мається на увазі ситуація, коли індекс використання виробничих потужностей обробної промисловості дорівнює приблизно 86%.

На малюнку 2.2.3. показано відставання фактичного обсягу ВВП від потенційного і тісний взаємозв'язок між фактичним рівнем зайнятості і відставанням обсягу ВВП. Чим вищий рівень зайнятості, тим менше відставання ВВП, і, навпаки, чим він нижчий, тим більше відставання. Цифри умовні.

Мал. 2.2.3. Відставання реального ВВП від потенційного

Неповна зайнятість служить основою, джерелом безробіття. Безробіття - соціально-економічна ситуація, при якій частина активного, працездатного населення не може знайти роботу, яку ці люди здатні виконувати. Воно обумовлене перевищенням кількості людей, які бажають знайти роботу, над фактично існуючою кількістю робочих місць, що відповідають профілю і кваліфікації претендентів на них. В Законі України “Про зайнятість” безробітними вважаються працездатні громадяни, які шукають роботу, зареєстровані на біржі праці і не мають реальної можливості отримати працю у відповідності зі своїми освіченістю, профілем, трудовими навичками. Стан безробіття характеризують його рівень і тривалість. Рівень (норма) безробіття - показник, який відображає співвідношення між кількістю безробітних і загальною кількістю робочої сили. До робочої сили відносять всіх людей, які можуть і хочуть працювати, тобто працюючих і безробітних, але таких, що активно шукають роботу. (Робоча сила = число зайнятих + число безробітних). Рівень безробіття - це відсоток безробітної частини робочої сили.

Рівень (норма) безробіття = кількість безробітних / робоча сила Ч 100%.

Тривалість безробіття - час, протягом якого працездатна, що бажає людина працювати, залишається безробітною. Якщо загальний час безробіття поділити на кількість зайнятих, можна одержати показник середньої тривалості безробіття у розрахунку на одного працюючого за рік. Наприклад, якщо рівень безробіття 5%, то протягом року кожний працівник пересічно є безробітним 5% робочого часу, що складає близько 2,5 тижня на рік. В реальній же дійсності одні працівники постійно зайняті, інші втрачають роботу на недовгий час, а деякі отримують її час від часу. Існує багато видів і форм прояву безробіття, які характеризуються певними специфічними ознаками. За критерієм відкритості розрізняють відкрите і приховане безробіття.

Відкрите безробіття - ситуація, при якій людина визнає, що вона не має роботи, і реєструється на біржі праці, якщо така для нього доступна. Цей термін використовується, зазвичай, стосовно країн, що розвиваються. Приховане безробіття - ситуація, при якій частина безробітних людей не облікована в офіційних даних. Позаяк чисельність робочої сили змінюється (постійно коливається), то при підрахунку безробіття зменшується фактична чисельність безробітних внаслідок не врахування людей, які припинили пошук роботи; вони і створюють ситуацію прихованого безробіття. Такі люди могли би працювати, якщо б не вважали, що пошуки роботи є марними. Виходячи з цього, оцінка прихованого безробіття повинна додаватися до офіційних даних про безробіття - для отримання реальної картини в'ялості ринку праці. Виходячи із виявленої ініціативи, виділяють добровільне і вимушене безробіття.

Добровільне безробіття - безробіття, пов'язане з тим, що частина працездатного населення не бажає працювати за ставку заробітної плати, яка визначається співвідношенням попиту і пропозиції в умовах ринку. Вона існує при наявності вільних робочих місць, коли потенційного робітника не влаштовує рівень заробітної плати або характер праці (важка, нецікава, непрестижна).

Вимушене безробіття - безробіття, пов'язане з тим, що частина людей у працездатному віці, яка може і бажає працювати, не має роботи і трудового доходу з незалежних від неї причин. Воно виникає з установленням заробітної плати, вищої від точки ринкової рівноваги, коли намічається розрив між попитом на працю і її пропозицією. Вимушене безробіття можна ліквідувати через підвищення сукупного попиту, який спричиняє зростання цін і зниження реальних ставок оплати праці. Сучасна західна економічна наука виділяє такі форми безробіття: фрикційну, структурну, циклічну.

Фрикційне безробіття - тимчасова незайнятість, яка пов'язана з добровільним переходом робітника з однієї роботи на іншу. Для того, щоб людина знайшла роботу, потрібний час: внаслідок цього безробіття і незаповнені вакансії завжди існують одночасно. Виникає у зв'язку з регіональними, професійними і віковими переміщеннями працівників (отримання нової професії, кваліфікації, догляд за дітьми, навчання, переїзд на нове місце проживання і т.п.). В демократичному суспільстві, де немає примусової праці і режиму прописки, фрикційне безробіття не усунене. Структурне безробіття - безробіття, яке пов'язане зі змінами в структурах споживчого попиту і технології виробництва. Воно є результатом співіснування і невідповідності безробітних і вільних вакансій. Безробітні або не володіють необхідною професією, або живуть в таких місцях, які не дозволяють їм посісти вільні вакансії. Така ситуація є найбільш явною формою фрикційного безробіття, яка може бути ліквідована або шляхом перепідготовки робітників, чи зміною місця розташування промисловості чи місця проживання безробітних, проте не збільшенням сукупного попиту. Якщо відносні ставки заробітної плати адаптуються до того зрушення попиту, який викликав зміну структури попиту на працю, то ця форма безробіття зникне.

Елементом структурного безробіття виступає сезонне безробіття, яке є наслідком сезонного характеру роботи в деяких галузях виробництва. Сільське господарство, будівництво і туристичний бізнес традиційно демонструють значну сезонність в характері зайнятості. Циклічне безробіття - короткострокове безробіття, пов'язане із циклічними спадами виробництва. Його виникнення обумовлюється недостатнім сукупним попитом. При спаді, коли суттєво зменшуються загальні, або сукупні витрати, зменшується і сукупний попит на товари і послуги, скорочується зайнятість і зростає безробіття. Циклічне безробіття знижується в час економічного підйому і збільшується в період криз. Різниця між фрикційним і структурним безробіттям остаточно не визначена. Суттєва відмінність полягає в тому, що у “фрикційних” безробітних є навички, які вони можуть продати, а “структурні” безробітні не можуть одразу отримати роботу - без перепідготовки, додаткового навчання чи і зміни місця проживання. Фрикційне безробіття носить більше короткостроковий характер, а структурне - частіше довгостроковий і тому вважається серйознішим.

У вітчизняній літературі суму фрикційного і структурного безробіття називають поки що терміном “природне” безробіття, що визначає його природний рівень.

Природний рівень безробіття розраховується як процентне відношення числа безробітних, які визначені структурними і фрикційними чинниками до загальної чисельності робочої сили:

Природний рівень безробіття = природне безробіття / робоча сила Ч 100%.

В західній літературі термін “природний рівень безробіття” в сучасних умовах звичайно не використовується. Замість нього вживають термін “мінімальний сталий рівень безробіття”. Відмову пов'язують з тим, що нічого природного в стані, описаному цим рівнем, немає. Мінімальний сталий рівень безробіття - це рівень, який може підтримуватись довготривалий час, не впливаючи на зростання інфляції. Цей рівень безробіття вказує, що в будь-який момент в економіці присутні інерційні (непорушні, незмінні) або очікувані темпи інфляції. Якщо немає надлишкового попиту, то безробіття характеризується таким сталим рівнем, при якому тиск на ріст заробітної плати внаслідок наявності вакансій практично урівноважується тиском на зниження заробітної плати, обумовленим кількістю безробітних. Відсутність шоків в пропозиції означає відсутність будь-яких неочікуваних змін в витратах виробництва, пов'язаних з заробітною платою, вартістю інших ресурсів; тому сукупна пропозиція буде зростати інерційними темпами.

Серед конкретних чинників, що забезпечують цей рівень безробіття, є відносно сталі обсяги плинності кадрів, міграції, демографічних змін. Фрикційне і структурне безробіття, яке взагалі не можна ліквідувати, зберігається навіть і при повній зайнятості, лежить в основі певного мінімального сталого рівня безробіття. При повній зайнятості немає циклічного безробіття - існує лише стале.

Дослідження, які проводяться в різних країнах, показують, що мінімальний сталий рівень безробіття не є постійним: він, зазвичай, зростає. Якщо в 60-х роках неминучий мінімум фрикційного і структурного безробіття складав 4% робочої сили, у 80-х - 5-6%, то наприкінці 90-х - 7-8%. Підвищення мінімального сталого рівня безробіття пов'язується з демографічними змінами в складі робочої сили (зростанням на ринку робочої сили частки жінок і молоді) та інституційними змінами (в законах, соціальних програмах допомоги безробітним), які дозволяють збільшувати час на пошуки роботи.

При всіх змінах мінімальний сталий рівень безробіття, все-таки залишається меншим порівняно з фактичним рівнем безробіття, що свідчить про наявність втрат певних обсягів ВВП. Чим більша різниця між фактичним рівнем безробіття і мінімальним сталим, тим більша частка ВВП суспільству не додається.

Провідному американському економісту Артуру Оукену (1928-1980) вдалося математично виразити залежність між ВВП і циклічним безробіттям - нині відому як закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує мінімальний сталий рівень на один відсоток, то відставання обсягу фактичного ВВП від потенційного становить 2,5%. За допомогою коефіцієнта 2,5, названого коефіцієнтом Оукена, можна обчислювати абсолютні втрати продукції, пов'язані з будь-яким рівнем безробіття. Наприклад, якщо в даному році мінімальний сталий рівень безробіття 4%, фактичний 6%, то різниця складає 2% (6-4). Помноживши ці 2% на коефіцієнт Оукена (2,5), отримуємо відставання обсягу ВВП на 5% (2%Ч 2,5). Інакше кажучи, суспільство отримало продукції на 5% менше, ніж мало отримати без циклічного безробіття. Наприклад, якщо фактичний номінальний ВВП дорівнював в даному році 45 млрд. доларів, то суспільство отримало продукції на 2,25 млрд. доларів менше (45Ч5%). Таким чином, якщо б не було циклічного безробіття, потенційний ВВП досягнув би 47,25млрд.доларів(45+2,25). Розуміння мінімального сталого рівня безробіття дуже важливе для аналізу проблем економічного зростання, інфляції.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ РІВНЯ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

Шукати роботу в нашій країні можна різними шляхами, зокрема через державну службу зайнятості або самостійно.

Та частина людей серед населення працездатного віку, які шукають роботу і реєструються в державній службі зайнятості, складають показник «рівень зареєстрованого безробіття». Тобто цей показник свідчить про кількість тих людей, які прийшли до центрів зайнятості та отримали статус безробітного.

Збільшення зареєстрованого безробіття означає збільшення кількості звернень по допомогу у працевлаштуванні до служби зайнятості та зростання довіри до її послуг у населення.

Станом на 1 квітня 2014 року кількість зареєстрованих безробітних становила 512,8 тис. осіб.

Проте показник щодо рівня зареєстрованого безробіття не дає повного уявлення про загальну ситуацію з безробіттям у країні. Для визначення реальних масштабів зайнятості і безробіття використовується світова практика - дані вибіркових обстежень населення з питань економічної активності, в основу яких покладена методологія Міжнародної організації праці (МОП).

Показник «рівень безробіття (за методологією МОП)» визначається у відсотках як співвідношення чисельності безробітних віком 15-70 років до економічно активного населення відповідного віку. В Україні такі обстеження з 1995 року проводить Державна служба статистики.

За даними Державної служби статистики, рівень безробіття в Україні, визначений за методологією МОП, знизився з 7,5% (2012 р.) до 7,2% економічно активного населення (2013 р.).

Отже, вищевикладені показники - рівень зареєстрованого безробіття і рівень безробіття, визначений за методологією МОП, розраховуються за різною методологією і тому не суперечать один одному, а відображають різні явища на ринку праці.

Також слід уточнити, що такого показника, як «прихований рівень безробіття», не існує, як не існує й показника «офіційний рівень безробіття». Всі дані, які озвучуються і публікуються Державним центром зайнятості і Державною службою статистики, є відкритими та офіційними.

Безробіття та зайнятість населення є одними із найважливіших соціально-економічних проблем світу та зокрема України. Досягнення високого рівня зайнятості - одна з передових цілей державної політики. Неспроможність знайти собі гідне місце роботи - це основний чинник трудової міграції населення. Надмірне безробіття має негативний вплив на економіку країни, саме тому вивчення цього питання на сьогодні є надзвичайно актуальним.

Зайнятість, безробіття і міграція - найважливіші показники використання трудового потенціалу у видах економічної діяльності країн та регіонів. Поняття «безробіття» містить такі основні аспекти, як потреба в праці, прагнення працювати, пошук роботи і неможливість її мати [2, c.96-97].

У Законі України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу [1, с. 243]. Безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Значний недолік такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних [1, с. 243].

Україна - це одна з держав, які найбільше постраждали від фінансово-економічної кризи, в результаті якої загостилися певні проблеми, що вплинули на підвищення рівня безробітних [7, с. 4].

Безробіття - це соціальне явище перевищення кількості бажаючих отримати роботу над кількістю робочих місць, проявом якого є стан незайнятості працездатного населення. Процес росту рівня не зайнятого населення працездатного віку має негативні економічні й соціальні наслідки для економіки та населення країни, територій на яких воно набуло значного поширення [6].

Безробіття завжди супроводжується додатковими витратами на підтримку безробітних, крім цього в країні поширюється соціальне напруження. Створення цивілізованого ринку праці, завдяки якому громадянин зміг би швидко працевлаштуватися на хорошу роботу з усіма умовами праці, відповідно до вимог безпеки й гігієни, з задовільною зарплатнею і який надав би роботодавцю висококваліфікованих працівників, можливе тільки за наявності ефективної системи працевлаштування.

Проблеми безробіття неодноразово досліджували багато вчених і практиків, серед яких: А. Вольська, В. Галицький, І. Гнибіденко, Л. Єневич, Г. Кондратьєв, С. Іванов, Г. Мамонова, Ю. Маршавін, І. Моцін, М. Міропольська, П. Нікіфоров, В. Саульська, Т. Черниш, Н. Тілікіна, Т. Панюк, О. Піжук, В. Пиц, Л. Шиян, В. Ярошенко, а також інші світові фахівці.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, проблеми безробіття та працевлаштування на даний момент залишаються вивченими недостатньо ґрунтовно . Це є вагомою причиною для подальших наукових досліджень. Саме тому обрана тема є дуже важливою на сьогодні.

Безробіття - це соціально-економічне явище, для якого характерно незайнятість частини робочої сили (економічно активного населення) у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. Причин безробіття дуже багато, одними з яких є: спад економіки; структурні зрушення та запровадження нових технологій. Це пов'язано, передусім, з мізерними інвестиціями, низьким рівнем запровадження сучасних технологій в економіку і т. д. [3, с. 85].

Основні проблеми ринку праці України пов'язані зі зростанням тривалості періоду безробіття, збільшенням кількості громадян, які намагаються знайти роботу, а також існуванням труднощів щодо працевлаштування соціально незахищених верств населення.

Вагомий внесок до формування безробіття в Україні здійснює прихована його форма, тобто небажання чи неможливість значної частини безробітних осіб працездатного віку реєструватися в службах зайнятості [8, с. 4].

Аналіз показників безробіття в Україні станом на 2009 та 2013 рр., наведений у таблиці 1.

Таблиця

№	Назва показника	2009 рік	2013рік	Відхилення +/-
1	Економічно активне населення працездатного віку	579тис.осіб	585,2тис.осіб	+6,2тис.осіб
2	Зайняте населення	511 тис.осіб	527,9 тис.осіб	+16,9 тис.осіб
3	Безробітне населення	68 тис.осіб	57,3 тис.осіб	-10,7тис.осіб
		11,7%	9,8%	-1,9%
4	Працевлаштовані	28,5тис.осіб	15,2тис.осіб	-13,3тис.осіб
5	Середній розмір допомоги по безробіттю	642грн.	1003грн.	+361грн.

З даних у таблиці ми бачимо, що кількість населення працездатного віку у 2009 році становила 579 тис.осіб., тоді як у 2013 році 585,2 тис. осіб, отже їхня кількість збільшилась понад 6 тис.осіб.

Серед них зайнятого населення у 2009 році було 511тис.осіб, а у 2013 - 527,9 тис.осіб. Безробітне населення у 2009р. становило 68тис.осіб або 11,7%, а у 2013р. - 57,3тис.осіб або 9,8%. Отже, кількість безробітних дещо зменшилася.

За сприяння державної служби зайнятості у 2009р. були працевлаштовані 28,5тис.осіб, а у 2013р. - 15,2тис.осіб. Середній розмір допомоги по безробіттю у 2009 році становив 642грн., а у 2013р. - 1003грн., тобто грошова допомога зросла на 361грн.

Впродовж 2012-2013рр. найвищий показник безробіття був зафіксований у Житомирській області, а найнижчий - у м.Києві [5].

Після проведеного аналізу показників безробіття в Україні та їхньої динаміки, перейдемо до ознайомлення з показниками безробіття серед країн Європейського Союзу.

Найменший рівень безробіття у жовтні 2013 році зафіксовано у Норвегії - 3,7% та Австрії - 4,9%. Невисокий він у Німеччині 5,4%. Найвищі показники серед країн південної Європи - Греції та Іспанії 26,6% та 26,8% відповідно, а також Португалії - 17,6% та Кіпру - 15,1%. Рівень безробіття у Франції - 10,8%. Середньостатистичним показником серед 27 країн ЄС - 10,9% (серпень 2013р.). З пострадянських країн найкращий стан зайнятості населення в Естонії - 8,7% безробітних, а нещодавно прийнята до ЄС Хорватія має високий показник безробіття - 16,6% [6].

На проведення політики зайнятості Україна витрачає приблизно 0,41% ВВП, що значно менше, ніж в країнах ЄС (2,6% - Швеція, 3% - Франція, 1,6% - Угорщина) [ 4, с. 184].

Отже, ми можемо зробити висновок, що рівень безробіття в Україні нижчий, ніж у середньому по країнах Євросоюзу.

Важливим аспектом цієї наукової роботи є дослідження причин безробіття, адже без цього не можливо визначити наслідки та шляхи подолання проблеми безробіття повною мірою.

Виділяють такі причини виникнення безробіття:

-міграція робочої сили;

-спад економіки і відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

-структурні зрушення;

-важкі умови праці;

-нерегулярна чи взагалі відсутня виплата заробітної плати;

-обмежена кількість робочих місць;

-процеси приватизації та роздержавлення.

Виникнення безробіття тягне за собою такі наслідки:

-посилення соціальної напруги;

-зростання кількості психічних захворювань;

-посилення соціальної диференціації;

-загострення криміногенної ситуації;

-падіння трудової активності;

-скорочення податкових надходжень;

-зменшення ВНП;

-падіння життєвого рівня населення;

-зростання витрат на допомоги безробітнім [8,с. 5].

Попри всі негативні наслідки, безробіття має й позитивні свої сторони:

-підвищення соціальної цінності робочого місця;

-збільшення особистого вільного часу та свободи вибору місця роботи;

-зростання соціальної значимості й цінності праці;

-зростання конкуренції між працівниками;

-стимулювання підвищення інтенсивності та продуктивності праці;

-можливість для безробітного використати перерву в зайнятості для перенавчання;

-підвищення рівня освіти.

Отже, за результатами даного дослідження можна дійти до такого висновку, безробіття - це стан неповної зайнятості працездатного населення суспільною корисною працею. Явище, коли частина активного населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї; коли кількість наявних робочих місць не відповідає суспільно необхідній кількості.

Безробітними вважаються працездатні громадяни, що не можуть одержати роботу відповідно до своєї освіти, професії, ступеня кваліфікації, котрі зареєстровані на біржі праці. Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до загальної чисельності працездатного населення країни. Розв'язання проблеми безробіття безпосередньо пов'язане з розвитком суспільного виробництва, підприємництва, насамперед із розвитком малого й середнього бізнесу. Завдяки аналізу форм та видів безробіття, ми можемо розрізняти шляхи підходу до даної проблеми.

Таким чином, високий рівень безробіття - це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня.

ЛІТЕРАТУРА

1. Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2013. - №24. - с.243.

2. Економічна енциклопедія: [у 3 томах] - Київ: Видавничий центр «Академія». - 2002. - Т.1. - с.864.

3. Лопатіна К.А./Стан та напрями ліквідації проблеми безробіття в Україні//Управління розвитком. - 2011. - №16(113). - с.85-86.

4. Прушківська Е.В./Світовий досвід та основні напрями державного регулювання зайнятості в Україні//Держава та регіони.- 2008. - №4. - с.182-186.

5. Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua/.-Державний комітет статистики України.

6. Режим доступу http://uk.wikipedia.org/wiki/ Динаміка та географія безробіття в Україні та ЄС .

7. Стаття «Динаміка та географія безробіття в Україні та ЄС у 2012-2013 рр.».[Електронний ресурс] - Режим доступу http://infolight.org.ua/.

...