Акціонерний капітал підприємств: формування і управління (за матеріалами бурякоцукрового підкомплексу АПК України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет

Автореферат

Київ - 2002

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В ході процесів трансформації економіки України об`єктивно виникають проблеми адаптації ринкових нововведень до реалій економічного життя. Одним із таких нововведень стало масове впровадження акціонерних відносин, що було нерозривно пов`язане з процесами трансформування відносин власності. З іншого боку, зазначені нововведення відбувалися на тлі реформування всього ринкового середовища країни. Грунтовно змінювалися умови господарювання в цілих галузях та підкомплексах економіки України. Одним із таких підкомплексів, де склалися свої особливості формування ринкового середовища, є бурякоцукровий підкомплекс АПК України, в якому процеси розвитку акціонерних відносин відбуваються активно, проте вкрай нерівномірно і з великою масою протиріч. Активна робота у напрямку розробки стратегії розвитку бурякоцукрового підкомплексу України та зв`язок цього процесу з відносинами власності, зокрема акціонерних, не знайшла серед науковців і спеціалістів одностайної думки, що викликає об`єктивну потребу в подальших ґрунтовних дослідженнях у цій сфері.

Незважаючи на те, що акціонерний капітал як економічна категорія використовується часто, єдиного підходу до конкретизації її визначення не спостерігається, що й обумовило дослідження питань суті акціонерного капіталу, його походження та оцінки. Вивчення акціонерного капіталу можливо лише у тісному взаємозв`язку з умовами, в яких він реалізується. З огляду на це, виникає потреба у вивченні особливостей акціонерних відносин та функціонування акціонерних товариств. Зокрема, на особливу увагу заслуговує вивчення найбільш дискусійного питання - управління акціонерними товариствами.

Не менш важливим є дослідження умов розвитку конкретного середовища, в яких діють акціонерні товариства. Звідси випливає необхідність подальшого удосконалення розробок з питань відносин власності у бурякоцукровому підкомплексі, формування цивілізованого ринку цукру та встановлення ефективних інтеграційних зв`язків між товаровиробниками.

Значимість вказаної проблематики, необхідність її вирішення обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та його напрями.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження виконано згідно плану наукових досліджень кафедри аграрного менеджменту Київського національного економічного університету і є складовою теми "Реформування економічних відносин в АПК України" (№ державної реєстрації 0198U007005). Особисто автором розроблено підрозділ 1.3.2 “Дослідження сучасного стану функціонування акціонерного капіталу підприємств бурякоцукрового підкомплексу АПК України” розділу “Реформування відносин власності”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в удосконаленні методологічних та методичних засад формування і управління акціонерного капіталу в бурякоцукровому підкомплексі України, спрямованих на використання потенційних можливостей даної форми капіталу для подолання системної кризи у цьому міжгалузевому формуванні з метою виведення його на якісно новий рівень розвитку.

Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішено наступні завдання:

уточнено суть акціонерного капіталу та обґрунтовано концептуальні підходи до методики його оцінювання з визначенням доцільності використання цих методів на сучасному етапі;

дано оцінку умовам, в яких реалізується акціонерний капітал, та вказано на шляхи подолання суперечностей у сфері функціонування акціонерних товариств і акціонерних відносин;

узагальнено різні підходи до управління функціонуванням акціонерного капіталу з врахуванням світового досвіду;

виявлено закономірності процесів формування акціонерного капіталу в бурякоцукровому підкомплексі України та зроблено оцінка ефективності функціонування акціонерного капіталу;

оцінено рівень розвитку інтеграційних зв`язків між учасниками бурякоцукрового виробництва, виявлено проблеми, що виникають при цьому, та прогнозовано можливості підвищення ефективності цих зв`язків;

розроблено заходи, спрямовані на вдосконалення процесу управління акціонерними товариствами в бурякоцукровому підкомплексі АПК України;

визначено роль акціонерного капіталу у формуванні ефективного ринку цукру в Україні.

Об'єктом дослідження виступають трансформаційні процеси відносин власності та управління підприємствами в аграрному секторі економіки України.

Предметом дослідження є умови формування і механізм управління акціонерним капіталом підприємств бурякоцукрового підкомплексу АПК України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних явищ. У процесі роботи застосовувались економіко-статистичний, абстрактно-логічний, монографічний, розрахунково-конструктивний методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному:

* конкретизовано визначення категорії акціонерного капіталу та обґрунтовано доцільність використання різних методів його оцінювання;

* на основі порівняльної характеристики діючих у світі систем корпоративного управління обґрунтовано вибір їх варіанту для умов України;

* здійснено логічні узагальнення і періодизацію процесів формування акціонерного капіталу в бурякоцукровому підкомплексі АПК України;

* розроблено методику оцінки механізму функціонування акціонерного капіталу залежно від критеріїв оцінки та інтересів різних груп осіб, які виявляють інтерес до такої оцінки;

* розроблено методику визначення співвідношення розподілу кінцевої продукції між учасниками бурякоцукрового виробництва на основі визначення раціонального рівня витрат на одиницю продукції та обґрунтовано доцільність її використання для встановлення мінімальних цін на цукор та цукрові буряки;

* запропоновано математичну модель оптимізації кількості акцій з правом голосу, що забезпечують прийняття необхідного для акціонера рішення на загальних зборах акціонерів, та пропорційно-представницьку процедуру формування органів управління акціонерного товариства;

* обґрунтовано механізм формування регульованого ринку цукру на основі доповнення механізму квотування ринку конкурсним розподілом цукрових привілеїв.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для опрацювання заходів щодо подальшого вдосконалення процесів формування акціонерного капіталу та управління ним у бурякоцукровому підкомплексі АПК України. Практичне значення мають: запропоновані методичні підходи до визначення ефективності функціонування акціонерних товариств, а також методики оптимізації кількості акцій з правом голосу, які забезпечують прийняття необхідного для акціонера рішення на загальних зборах акціонерів, та визначення розподілу голосів при проведенні пропорційно-представницької процедури формування органів управління акціонерного товариства.

Отримані автором результати щодо прогнозування ринку цукру в Україні, а також врахуванню в діяльності цукрових заводів України прийнятих нормативних актів з регулювання ринку цукру широко використовуються “Інформаційно-Аналітичним Центром “Цукор України” для надання консультаційної допомоги цукровим заводам (довідка № 13-1/12 від 24.11.2001 р.). Розроблена автором методика визначення оптимального співвідношення при розрахунках за перероблену сировину між учасниками бурякоцукрового виробництва та пропозиції по формуванню ефективної маркетингової стратегії використані в діяльності цукрового заводу “Шелтон-Миколаїв” (довідка № 45-89/2 від 22.11.2001 р.), ДП “Шелтон-Агро” (довідка № 126 від 25.11.2001 р.) та цукрових заводах ТОВ “Цукровий союз” (довідка № 4/7 від 11.04.2002 р.).

Результати дисертаційного дослідження знайшли своє застосування у навчальному процесі в Київському національному економічному університеті при викладанні дисциплін “Економіка аграрних підприємств” та “Маркетинг” (довідка КНЕУ від 15.12.2001 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались автором на конференції молодих вчених з питань проблеми виробництва цукрових буряків (Київ, 1998 рік); на міжнародних науково-практичних конференціях “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття” (Київ, 2000 рік); "Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу" (Харків, 2000); "Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи" (Київ, 2000); “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (Харків, 2001); на науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу (м. Кам`янець-Подільській, 2000); на міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (м. Бучач, 2000).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 19 наукових праць загальним обсягом 9,55 друк. арк. (з них особисто автором - 8,95 друк. арк.), з яких 2 - у колективних монографіях, 6 - у фахових виданнях, 9 - в інших виданнях, 2 - у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 31 таблиця на 36 сторінках, 30 рисунків на 26 сторінках, список використаних джерел з 195 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, предмет і об'єкт дослідження, наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації її результатів.

У розділі 1 - “Теоретичні підходи до визначення категорії акціонерного капіталу та управління ним” досліджена суть категорії акціонерного капіталу; розроблені напрями використання основних методологічних розробок з його вартісної оцінки; проаналізовані умови, в яких реалізується акціонерний капітал, а також визначені концептуальні підходи до вибору системи управління акціонерним капіталом на українських підприємствах бурякоцукрового підкомплексу.

Для всебічної оцінки акціонерного капіталу, необхідно дослідити його як особливу форму капіталу, організаційно-правову форму залучення капіталу та його рух і структуру. Прийняте на Заході визначення акціонерного капіталу як суми всього капіталу, інвестованого в бізнес і представленого частинами у формі акцій, в українських умовах є не тільки не повним, а й часто невірним. Це вимагає здійснювати оцінку акціонерного капіталу на основі аналізу балансу товариства. Найбільш точним в умовах України є порівняння акціонерного капіталу із статутним капіталом, хоча ці два поняття мають і істотні відмінності, які не дозволяють їх ототожнювати. Не можна погодитися із розглядом акціонерного капіталу як власного капіталу або як авансованого капіталу товариства, оскільки останні містять в своєму складі інші складові, які не можна автоматично відносити до складу акціонерного капіталу без відповідного рішення загальних зборів.

В роботі пропонується визначати акціонерний капітал як такий, що є основою капіталу акціонерного товариства та частиною його власного капіталу; формується на основі статутного (декларованого) капіталу акціонерного товариства; складається із визначеної кількості акцій, володіння якими дає певні права акціонеру (майнові та управлінські); зберігає свою стабільність в разі кількісної зміни складу акціонерів; має подвійну природу існування (як реальний і як фіктивний капітал).

Використання класичних методів оцінки акцій в Україні (за балансовою вартістю акцій, витратний метод, метод доходів та ринковий метод) є обмеженим через відсутність необхідної інформаційної бази. Не можуть бути орієнтиром для реальної оцінки акцій ліквідаційна і заставна вартості, оскільки вони використовуються як механізм “тіньової” приватизації з усіма негативними наслідками, що звідси випливають. Заслуговують на увагу, хоча також містять певні обмеження, різнобічні методи оцінки акцій, які побудовані на включенні до моделі їх оцінки різного набору індивідуальних показників, що характеризують фінансовий стан акціонерного товариства (експертний підхід Зеленського С.В. і Ткаченко В.М., модель оцінки “розумної” ціни акцій Битюка А.В. і Піддубного В.І., моделі BARRA та АСТ, які дуже популярні в США, “Модель оцінки капітальних активів” У. Шарпа, Дж. Лінтнера, Ф. Модільяні, М. Міллера, Дж. Табіни та інш.). В роботі обгрунтовано пропозицію введення з метою захисту прав акціонерів поняття викупної ціни акцій (за якою товариство вимушено викуповувати акції у акціонерів в разі суттєвого порушення прав останніх), яка повинна контролюватися державними органами, зокрема Державною Комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

В дисертації акціонерні відносини визначаються як цілісна система економічних відносин між учасниками сфери діяльності акціонерних товариств, яка включає в себе: випуск і обіг акцій як особливого виду цінних паперів на основі обєднання капіталів учасників акціонерних відносин при посередництві ринку цінних паперів; використання акціонерного капіталу в процесі економічної діяльності товариства; відношення з приводу розподілу влади в товаристві та використання результатів діяльності товариства; взаємодію акціонерних товариств з зовнішніми суб`єктами, які безпосередньо або опосередковано впливають на ті чи інші сторони діяльності товариства. Для повноцінного запровадження в економічне життя країни акціонерних відносин доцільно на законодавчому рівні уніфікувати основні їх складові, в тому числі і визначення термінології. В роботі містяться пропозиції з такої уніфікації, зокрема це стосується таких термінів як “акціонерне товариство” і “корпорація”, “засновник акціонерного товариства”, “учасник акціонерного товариства” і “акціонер”, “учасники акціонерних відносин” або “співучасники”, “посадові особи товариства”. Доцільно також на законодавчому рівні здійснити детальне розмежування правового становища відкритих (ВАТ) і закритих (ЗАТ) акціонерних товариств, оскільки відсутність чітких законодавчих вимог створює певні правові колізії, найбільш гострою з яких є питання визначення умов виходу акціонерів із складу ЗАТ (продажу акцій).

“Корпоративне управління” в дисертації пропонується визначати як такі принципи і способи управління акціонерним товариством, що забезпечують гармонізацію і відносне задоволення інтересів всіх учасників сфери діяльності акціонерних відносин, із централізацією управління та виділенням пріоритетності тих, хто несе найбільші ризик і відповідальність з метою використання переваг акціонерного капіталу (в реальній і фіктивній формі) порівняно з іншими організаційними формами функціонування капіталу. Конкретні форми корпоративного управління визначаються історичними, соціально-економічними, політичними і культурними факторами, які властиві кожній країні так само, як і система політичного управління. Порівняння української моделі корпоративного управління із відомими в світі моделями, дає підставу зробити висновок, що вона не є точною копією жодної з них. Пропонується побудову системи управління акціонерними товариствами в бурякоцукровому підкомплексі АПК України здійснювати з орієнтацією на японську та італійську системи корпоративного управління, де бізнесом заправляють досить потужні фінансово-промислові групи, аналогами яких в Україні є фінансово-промислові групи, які володіють більшою частиною акціонерного капіталу акціонерних товариств і тісно пов`язані з місцевою владою. Ці висновки підтверджуються результатами формування акціонерного капіталу підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

У розділі 2 - “Оцінка процесу формування і функціонування акціонерного капіталу в бурякоцукровому підкомплексі АПК України” досліджено процес створення акціонерних товариств підкомплексу та подальшого формування їх акціонерного капіталу, а також оцінено ефективність функціонування акціонерного капіталу.

Процес створення акціонерних товариств в бурякоцукровому підкомплексі АПК України набув масового характеру без врахування обмежень, які існують в усьому світі до такої складної форми організації бізнесу. Основною причиною, яка пояснювала масове створення акціонерних товариств на базі цукрових заводів, навіть незважаючи на їх “непідготовленість”, були політичні інтереси (неможливість подальшого затягування роздержавлення власності). Акціонерний капітал в бурякоцукровому підкомплексі до 1999 року формувався виключно шляхом створення акціонерних товариств у процесі приватизації майна цукрових заводів та інших підприємств підкомплексу, які обслуговують бурякоцукрове виробництво, а також перетворенням вже існуючих орендних підприємств в АТ.

Формування акціонерного капіталу на цукрових заводах виявило певні закономірності, що дозволяє виділити три його етапи (рис.1), що пов`язано із темпами та масштабами акціонування та якісними змінами у структурі акціонерного капіталу. Першим етапом можна вважати період із травня 1993 р. (прийняття Декрету Кабінету міністрів України №51 “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”) по 10.07.1996 р. (прийняття Закону України “Про особливості приватизації майна в АПК”), другим - період з 10.07.1996 р. по 1.01.1999 р. (закінчення масової приватизації), третій (1999 р. - наші дні) - період грошової приватизації та перерозподілу (концентрації) капіталу.

Рис. 1. Етапи приватизації цукрових заводів України

Перші два етапи відбувалися в період “паперової” приватизації, а відмінності між ними були пов`язані із реалізацією механізму її проведення. Головним результатом цих двох етапів став низький рівень викупу акцій сільськогосподарськими товаровиробниками (в середньому на одному цукровому заводі - 9,8 % акцій) і, навпаки, висока концентрація акціонерного капіталу у працівників цукрових заводів (відповідно - 60,1 %). Акціонерний капітал цукрових заводів, який перерозподілявся на ІІІ етапі, переходив у власність нових акціонерів переважно двома шляхами: через викуп акцій у дрібних власників або проведенням процедури банкрутства. Виникнення цього етапу є цілком логічним, оскільки у власників акціонерного капіталу, які з`явилися на І і ІІ етапах, на відміну від нових власників, був відсутній інвестиційний ресурс. При цьому треба відмітити, що внаслідок “доведення” підприємств до кризового стану, ціна, яку платили нові власники за акціонерний капітал, була набагато нижчою від її номінальної вартості.

Держава протягом всіх трьох етапів поступово скорочувала розмір акціонерного капіталу цукрових заводів, якими вона володіла (на кінець ІІ етапу глибина продажу державного майна цукрових заводів складала 85,5 %, а на кінець 2001 року - 94,2 %). Проте відбувався й зворотній процес, коли у державну власність поверталося майно підприємств, які мали великі борги перед державою. Причому розміри цих пакетів були значними (в середньому - 28,7 %).

Серед нових акціонерів цукрових заводів можна відмітити появу економічно міцних аграрних підприємств, які вбачали у такому інвестуванні появу додаткового ланцюга, який би забезпечував прибуткове виробництво власної сільськогосподарської продукції (цукрових буряків). Проте, основними власниками акціонерного капіталу цукрових заводів, стали комерційні структури, які входять до складу, або мають певне відношення до фінансово-промислових груп, що мають зв`язок із органами влади. Причому ці структури намагаються володіти відразу декількома цукровими заводами, що говорить про формування групи “гравців”, які мають шанси у майбутньому поділити між собою практично весь бурякоцукровий простір України.

Для систематизації оцінки ефективності функціонування акціонерного капіталу автором розроблена матриця такої оцінки залежно від різних критеріїв та зацікавленості певної групи учасників акціонерних відносин. Оцінку функціонування акціонерного капіталу за тією методикою, яка використовується у світі, провести практично дуже складно, внаслідок відсутності для цього необхідної інформаційної бази. Саме тому пропонується проводити оцінку функціонування акціонерного капіталу експертним шляхом, тобто через прив`язку результатів формування акціонерного капіталу до якісних змін роботи підприємств в бурякоцукровому підкомплексі. З цією метою в дисертації обгрунтовано використання запропонованого автором показника - коефіцієнту використання потужності цукрового заводу за сезон (К_ВП), який розраховується за формулою (1):

, (1)

де Д_С - кількість днів сокодобування цукровим заводом за сезон, СД_ЦБ - середня кількість цукросировини, переробленої цукровим заводом за добу; НДП - добова нормативна потужність цукрового заводу; 90 - нормативний термін сокодобування заводом за сезон (днів).

Необхідність використання даного показника пояснюється тим, що на даний час цукрові заводи (за рідким виключенням) мають приблизно однакову технічну озброєність, а ефективність господарювання того чи іншого власника в першу чергу оцінюється по тому, як швидко він зможе відновити оптимальну завантаженість підприємств, що нерозривно пов`язано із відновленням бурякосіючих зон. Виходячи із результатів господарювання українських цукрових заводів на початку 90-х років, нормальним рівнем показника К_ВПС можна вважати 0,65-0,7, що набагато перевищує результати господарювання цукрових заводів в останні роки. Так, у 2000 році серед тих цукрових заводів, які працювали, К_ВПС дорівнював 0,37, а серед усіх цукрових заводів - 0,28, а лідерами за вказаним показником (К_ВПС більше 0,5) були цукрові заводи, які належали таким компаніям, як “Укррос”, “Інтерпайп”, “Укрінтерпродукт”, “Євросервіс-Україна”, а також ті цукрові заводи, які належали виробникам сільськогосподарської сировини (ВАТ “Цукрове”, ВАТ "Саливонківський цукровий завод", ВАТ “Цукровий завод ім. Цюрупи” та ВАТ “Красилівський цукровий завод”).

В роботі виявлено відсутність чіткої залежності між результатами господарської діяльності цукрових заводів України від глибини продажу їхнього майна. Враховуючи це, а також те, що періоди активного формування і перерозподілу акціонерного капіталу співпали з “піком” масштабної кризи у бурякоцукровому підкомплексі, зроблено висновок про те, що відносини власності, не підкріплені створенням відповідного середовища, в яких вони могли б реалізуватися, втрачають свої потенційні можливості.

У розділі 3 “Обгрунтування основних напрямків підвищення ефективності управління акціонерним капіталом в бурякоцукровому підкомплексі” проаналізовані окремі напрями покращання ефективності управління акціонерним капіталом в бурякоцукровому підкомплексі АПК України, зокрема особлива увага звертається на удосконалення механізму інтеграції учасників бурякоцукрового виробництва, вдосконалення управління акціонерним товариством і створення ефективного ринку цукру.

Поєднання процесу формування акціонерного капіталу і створення інтеграційних зв`язків є цілком логічним, адже ці два явища схожі між собою за своєю природою. Успішна побудова інтеграційних зв`язків можлива лише тоді, коли існує певний центр, який забезпечує міцність цих зв`язків та їх відтворювання.

Інтеграційні зв`язки в бурякоцукровому підкомплексі мають глибокі історичні корені (починаючи з XIX сторіччя). В умовах планової економіки в ролі координуючого центру інтеграційних зв`язків виступала держава. На той час можна виділити тільки окремі спроби поєднати інтереси учасників бурякоцукрового виробництва через проведення експериментів по створенню спеціалізованих агропромислових виробничих систем на території Київської та Черкаської областей. Проте ці системи, спочатку приносили позитивні результати, а невдовзі розпались, основною причиною чого стала невідповідність характеру їх функціонування тим змінам, що відбувалися в економіці країни в той час (початок перебудови і формування ринкової економіки).

В дисертації стверджується, що в бурякоцукровому підкомплексі АПК України запровадження акціонерних відносин у 90-х роках минулого століття характеризувалося не посиленням інтеграційних процесів, а, навпаки, їх руйнуванням. Особливо це торкається проблеми визначення механізму взаєморозрахунків за переробку сировини. Щоб суб`єктивний фактор визначення результатів господарювання (завищення витрат на одиницю продукції) не був домінуючим, автором запропоновано визначати кінцеві результати діяльності учасників інтеграційного процесу як єдиного технологічного циклу, коли рівень витрат кожної сторони має бути погодженими перед початком процесу виробництва. З цією метою доцільно використовувати науково-обгрунтовані методи, які базуються на знаходженні реального рівня беззбитковості виробництва як цукрових буряків, так і цукру, що в свою чергу вимагає визначення “справедливих” цін на цукор і цукрові буряки, які базуються на визначенні однакового базового рівня ефективності для учасників інтеграційного процесу. Для цього необхідно визначити економічно обґрунтовані витрати на одиницю продукції для певних стабільних рівнів виробництва (урожайності, завантаженості потужностей заводу).

Механізм дії даної методики, який показаний в табл.1 і 2 (розрахунки здійснено на початок 2000 року), полягає в тому, що всі зацікавлені сторони перед початком виробництва визнають як “справедливий” певний рівень урожайності цукрових буряків (відповідно визначається і фіксується або нормативна собівартість, або “справедлива” ціна на цукрові буряки - з врахуванням фактичної цукристості). Після цього аналізується реальний рівень завантаження виробничих потужностей цукрового заводу. Звідси, визначається і фіксується або нормативна собівартість, або “справедлива” ціна на цукор, а на випадок нестачі обігових коштів на закупівлю сировини - “справедливі” пропорції розподілу готової продукції або виручки від її реалізації. Запропонована методика дозволяє тим підприємствам, які господарюють краще, отримувати більше доходів, і навпаки. Для того, щоб оперативно корегувати пропорції розподілу кінцевої продукції (в разі такої необхідності), необхідно базові рівні продуктивності (урожайності і використання потужностей заводів) уточнювати за допомогою використання показника змінних витрат, що припадають на одиницю маси цукрових буряків, який визначається окремо для кожного базового рівня продуктивності.

Табл. 1. Визначення економічно обґрунтованих витрат та цін на цукрові буряки (за українською інтенсивною технологією)

Табл. 2. Розподіл витрат між ВАТ "Саливонківський цукровий завод" і постачальниками сировини за різними варіантами забезпечення заводу цукровими буряками для переробки і стабільної ціни на буряки

Крім посилення інтеграційних зв`язків, удосконалення потребує також управління акціонерними товариствами цукрових заводів. В роботі виявлено, що володіння акціями підприємств так і не вирішило проблему участі широких верств населення в управлінні діяльності товариств. Акціонери, як правило, мають можливість управляти акціонерними товариствами опосередковано через своїх представників в органах управління товариства. Пряме управління товариством може здійснюватися, головним чином, через участь в загальних зборах шляхом голосування. Проте реально таке управління абсолютною більшістю акціонерів надзвичайно обмежене. Тому можна вважати, що акціонери, як правило, не управляють акціонерним товариством, а певною мірою контролюють його.

Права акціонерів можуть змінюватися залежно від способу їх реалізації. Існують деякі чинники, які можуть збільшувати або знижувати права акціонера при сталому володінні акціонерним капіталом: Тому кожний акціонер (група акціонерів) повинні прогнозувати розвиток подій на загальних зборах акціонерів і відповідно планувати заходи по залученню необхідної кількості голосів для прийняття того чи іншого рішення. Для цього автором розроблено модель оптимізації кількості акцій, які забезпечують прийняття необхідного для акціонера рішення на загальних зборах акціонерів. Модель оцінює, скільки акцій з правом голосу йому необхідно придбати або залучити іншим шляхом, щоб мати право голосу (2):

НКА = НГ*Кз*(ЗКА - ПА) - ВА - ЗКА*Кс*Кус - ЗКА*Ксп*Купс*Кпх (2),

де НКА - кількість голосуючих акцій, яку необхідно придбати (за умови, коли НКА > 0) або залучити іншим способом набуття права голосу, щоб забезпечити прийняття або блокування рішення на загальних зборах акціонерів; НГ - норма акцій (голосів), яка визнає дане рішення чинним (3/4, 50 %, ј); Кз - прогнозований кворум загальних зборів акціонерів (відношення кількості зареєстрованих акцій до загальної кількості голосуючих акцій); ЗКА - загальна кількість акцій; ПА - кількість привілейованих акцій; ВА - кількість власних акцій з правом голосу; Кс, Ксп - коефіцієнти мінімальної гарантованої частки голосів відповідно союзників (афілійованих осіб та акціонерів, які гарантовано підтримають рішення акціонера) та потенційних союзників, схильних до підтримки прийняття рішення, у загальній кількості акцій; Кус, Купс - коефіцієнти участі (активності) відповідно союзників та потенційних союзників у загальних зборах акціонерів; Кпх - коефіцієнт прихильності потенційних союзників (ймовірності підтримання ними необхідного рішення).

Основним резервом “купівлі голосів акцій” є акції “нейтральних акціонерів” (НА), які не підтримують на певний момент позицію жодної із конкуруючих сторін (3):

НА = ЗКА - ПА - ВА - ЗКА*Кс*Кус - ЗКА*Ксп*Купс*Кпх - ЗКА*Кп*Куп (3),

де Кп - коефіцієнт мінімальної гарантованої частки голосів противників прийняття рішень у загальній кількості акцій; Куп - коефіцієнт участі (активності) противників у загальних зборах акціонерів.

Висновок про можливість забезпечення прийняття рішення на загальних зборах робиться після розрахунку коефіцієнту покриття кількості голосів, які потрібно купити, кількістю голосів у “нейтральних акціонерів” (Кпгк) (4). В роботі обгрунтовано, що цей показник повинен бути більше 2.

(4).

Аналіз проведення загальних зборів акціонерів виявив цілий ряд недоліків і проблем, пов`язаних із цим. В роботі запропоновано можливі шляхи вирішення цих проблем. Загальні збори акціонерів об`єктивно не можуть виконувати всі функції вищого органу управління. Тому постає питання про підвищення ролі спостережної ради товариства як своєрідних “міні-зборів” товариства, що може бути забезпечене тільки в тому випадку, коли склад спостережної ради буде найбільш точно відображати склад акціонерів товариства. З цією метою доцільно обов`язково закріпити в законодавстві вимоги по проведенню процедури кумулятивного голосування по кандидатах у спостережну раду, яку можна доповнити запропонованою в дисертації пропорційно-представницькою процедурою формування органів управління акціонерного товариства, суть якої полягає у поетапному проведенні виборів. Так, на першому етапі представники певного пакету акцій гарантовано проводять свого представника до складу ради, якщо сума їх акцій не менше кваліфікованої норми для обрання одного кандидата (наприклад, якщо вибирається 10 членів спостережної ради, то кваліфікована норма - 10 %, звідси власник 12 % призначає 1 члена ради, власник 23 % - двох і т.д.). На другому етапі проводиться кумулятивне голосування по тих кандидатах, які претендують на решту місць, що виявилися не зайнятими “гарантованими” кандидатами (участь у кумулятивному голосуванні беруть ті акціонери, які не набрали певної кваліфікаційної норми для першого етапу та частина акцій акціонерів, яка залишається після віднімання від всіх акцій акціонерів кваліфікаційної норми обраних раніше кандидатів (для нашого прикладу -10, 20 і т.д. %)).

Відповідно до цього, пропонується методика планування розподілу кількості голосів при проведенні кумулятивного голосування за того чи іншого кандидата. Спочатку визначається максимальна кількість членів спостережної ради, яку гарантовано можна вибрати за рахунок власних голосів та голосів союзників (ЧС_гр):

(5),

де ЧС - кількість членів спостережної ради, які обираються

Наступний крок - це визначення мінімальної кількості голосів, яка потрібна для гарантованого обрання одного члена спостережної ради (МАГ₁) (6):

(6),

Після цього, множенням цілої частини числа (ЧСгр) на МАГ₁ визначаємо, скільки акцій з правом голосом треба мати, щоб гарантовано обрати бажану кількість членів у спостережну раду. Крім того, залишається певна кількість акцій, яку можна віддати за іншого кандидата.

В роботі розроблені способи захисту прав окремих груп акціонерів, які можуть бути порушені шляхом позбавлення можливості їх реальної участі в органах управління акціонерним товариством, “розмиванням” частки їх акціонерного капіталу, реорганізацією акціонерного товариства, укладанням значних угод на користь окремої групи акціонерів, невиплатою дивідендів навіть за умови довготривалої прибуткової діяльності товариства та порушенням черговості їх виплати, можливістю проведення загальних зборів в іншому місці без представників меншості, неможливістю пропонувати способи вирішення стратегічних питань тощо.

Крім внутрішніх факторів удосконалення ефективності управління акціонерним капіталом, не менш важливу роль на даному етапі відіграють і зовнішні чинники. Зокрема це стосується розвитку і стану ринку цукру. Саме втрата зовнішніх ринків збуту українського цукру, поряд з процесами дезінтеграції товаровиробників, була одною із головних причин суцільної кризи підкомплексу, яка досягла критичного стану в 1996-1998 роках, коли обсяги виробництва цукру знизились до повоєнних років, і його кількості (1,5-1,6 млн. тонн на рік) не вистачало навіть для покриття внутрішніх потреб України в цьому продукті. Не менш вражаючим було падіння рівня виробництва цукрових буряків, урожайність яких в Україні (160-170 ц/га) була однією із найнижчих у Європі при тому факті, що природні умови для їх вирощування в Україні є чи не найкращі.

Виробництво цукру із цукрових буряків в усіх країнах потребує захисту з боку держави від прямої конкуренції із світовим ринком, де ціни на цукор сформувалися на основі пропозиції цукру, виробленого із тростинної сировини, який, в свою чергу, об`єктивно набагато дешевший від бурякового. Щоб відстоювати збереження бурякоцукрового виробництва, необхідно здійснити детальний розрахунок його переваг та недоліків. В дисертації вказано, що в Україні було обрано помилковий шлях побудови регульованого ринку цукру, який знайшов своє відображення спочатку у “стихійному” відході держави від регулювання відносин у цій сфері у 1994-1995 роках (відмова від державного замовлення), з наступною терміновою спробою виправити ситуацію шляхом “нав`язування зверху” механізмів взаєморозрахунків продукцією між учасниками бурякоцукрового виробництва без побудови нормально діючої інфраструктури ринку цукру. Наступний помилковий корок - це копіювання механізмів регулювання ринку цукру без врахування умов реалізації, що діють в європейських країнах. Аналіз реалізації нормативних актів, спрямованих на регулювання ринку цукру, виявив формальний характер зазначених заходів з проявом несвоєчасності і невідповідності умовам, що склалися.

Дослідження дало можливість обгрунтувати думку, що побудова ринку цукру в Україні неможлива без обмеження кола осіб, які можуть торгувати цукром та надання такого права тим, хто може виробляти конкурентоспроможний цукор. Тому пропонується доповнити механізм розподілу квот на виробництво цукру і цукрових буряків механізмом отримання державних привілеїв на виробництво цукру із цукрових буряків, які повинні включати також отримання ліцензії на продаж цукру та гарантовану участь в обговоренні та вирішенні всіх питань, пов`язаних із встановленням параметрів ринку цукру. Механізм розподілу державних привілеїв на виробництво цукру повинен відповідати таким головним вимогам: конкурсний спосіб розподілу; встановлення економічно обґрунтованих цінових параметрів з метою формування конкурентоспроможних і поступового “відсіву” неефективних виробників; встановлення відповідальності тих, хто отримує цукрові привілеї, для чого в перспективі можна розглянути застосування платного механізму їх отримання. Частину коштів, отриманих від продажу цукрових привілеїв, слід спрямовувати на інноваційні цілі та підтримку науки, яка займається проблемами бурякоцукрового виробництва.

акціонерний капітал управління бізнес

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі теоретичного узагальнення і вирішення наукової проблеми шляхом аналізу результатів формування і функціонування акціонерного капіталу та обґрунтування основних напрямків покращання управління ним, одержано такі результати:

Категорія акціонерного капіталу недостатньо чітко визначена в науці та практиці. Аналіз походження цієї категорії виявив певні характеристики, які повинні лягти в основу визначення акціонерного капіталу: основа капіталу акціонерного товариства та частина його власного капіталу, яка формується на основі статутного капіталу; точне визначення кількості акцій; стабільність майнової бази товариства; подвійна природа існування (у формі реального і фіктивного капіталу).

Внаслідок специфічних економічних умов, що склалися в Україні, практично неможливо встановити дійсну ціну акцій на основі класичних способів оцінки акцій, які використовуються в усьому світі. Для цього потрібно розробка і використання додаткових методів оцінки, які базуються на аналізі балансу товариства та його фінансових показників.

Для подолання суперечностей у акціонерних відносинах запропоновано детально розмежувати на законодавчому рівні правове становище відкритих і закритих акціонерних товариств, а також уніфікувати визначення цілого ряду термінів, які стосуються сфери функціонування акціонерних товариств.

Система корпоративного управління з певною мірою припущення нагадує політичні інститути, перебуваючи з ними в певному взаємозв`язку Шляхом порівняння української моделі корпоративного управління із відомими в світі моделями, вдалось прийти до висновку, що вона за своїм характером більш схожа на японську та італійські моделі, де бізнесом заправляють досить потужні фінансово-промислові групи. Ці висновки підтверджують результати формування акціонерного капіталу підприємств бурякоцукрового підкомплексу АПК України.

Дослідження процесів формування акціонерного капіталу в бурякоцукровому підкомплексі України виявило певні закономірності, які дозволяють здійснити їх періодизацію з виділенням трьох етапів такого формування, пов`язаних із темпами та масштабами акціонування та якісними змінами у структурі акціонерного капіталу. На перших двох етапах (періоди масової приватизації) акціонерний капітал в бурякоцукровому підкомплексі формувався виключно шляхом створення акціонерних товариств у процесі приватизації майна цукрових заводів та інших підприємств підкомплексу, а також перетворенням вже існуючих орендних підприємств в акціонерні товариства. На третьому етапі (період грошової приватизації та перерозподілу (концентрації) капіталу), акціонерний капітал цукрових заводів переходив у власність нових акціонерів переважно двома шляхами: через викуп акцій у дрібних власників або ж через процедуру банкрутства.

Оцінку функціонування акціонерного капіталу за тією методикою, яка використовується у світі, провести практично дуже складно внаслідок відсутності для цього необхідної інформаційної бази. Це потребує розробки методики та розрахунку показників, які б реально оцінювали функціонування акціонерного капіталу саме в українських умовах. З цією метою пропонується використовувати запропонований в дисертації показник - коефіцієнт використання запасу потужності цукрового заводу за сезон.

Однією із головних причин суцільної кризи бурякоцукрового виробництва та розвалу ринку цукру була проблема визначення механізму взаєморозрахунків за переробку сировини, вирішення якої можливе на основі визначення економічного обґрунтованого рівня витрат на одиницю продукції. З цією метою розроблена методика визначення пропорцій розподілу готової продукції між учасниками бурякоцукрового виробництва з метою зацікавленості усіх сторін у збереженні високого рівня такого виробництва.

Права акціонерів можуть перебувати в певній динаміці залежно від способу їх реалізації. Тому кожний акціонер або група акціонерів повинні прогнозувати розвиток подій на загальних зборах акціонерів і відповідно планувати заходи по залученню необхідної кількості голосів для прийняття того чи іншого рішення. Для цього розроблена модель оптимізації кількості акцій, які забезпечують прийняття необхідного для акціонера рішення на загальних зборах акціонерів.

Для вирішення проблеми удосконалення процедури проведення загальних зборів акціонерів необхідно підвищити роль спостережної ради товариства як своєрідних “міні-зборів” товариства, що може забезпечуватися тільки в тому випадку, коли склад спостережної ради буде найбільш точно відображати склад акціонерів товариства. З цією метою необхідно обов`язково закріпити в законодавстві вимоги по проведення процедури кумулятивного голосування по кандидатах у спостережну раду, яку можна доповнити розробленою в дисертації пропорційно-представницькою процедурою формування органів управління акціонерного товариства. У відповідності до цього розроблена методика планування розподілу кількості голосів при голосуванні за того чи іншого кандидата.

Розвиток і стан ринку цукру є однією із вирішальних умов функціонування акціонерного капіталу підприємств бурякоцукрового підкомплексу України. Виявлено, що виробництво цукру із цукрових буряків в усіх країнах потребує захисту з боку держави від прямої конкуренції із світовим ринком, де ціни на цукор набагато нижчі. Визначено, що в Україні був обраний помилковий (за своєю реалізацією) шлях побудови регульованого ринку цукру, який ґрунтувався на автоматичному перенесенні в українські умови зарубіжного досвіду без врахування умов його реалізації.

Побудова ринку цукру в Україні неможлива без обмеження кола осіб, які можуть торгувати цукром, та надання такого права тим, хто може виробляти конкурентоспроможний цукор. Тому пропонується доповнити механізм розподілу квот на виробництво цукру і цукрових буряків механізмом отримання державних привілеїв на виробництво цукру із цукрових буряків, які будуть включати також отримання ліцензії на продаж цукру та гарантовану участь в обговорення та вирішенні всіх питань, пов`язаних із встановленням параметрів ринку цукру.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У монографіях:

Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у 2-х томах. Т.1/ За ред. Саблука П.Т., Амбросова В.Я., Мазнєва Г.Є. - К.: ІАЕ. - 2000. - 732 с. (особисто дисертантом - 0,2 друк. арк. // Розділ 2. Проблеми удосконалення механізму господарювання в АПК./ Удосконалення механізму взаєморозрахунків між учасниками бурякоцукрового виробництва на основі посилення інтеграційних зв`язків (розраховані різні варіанти визначення цін на цукор і цукрові буряки та визначені оптимальні варіанти розподілу кінцевої продукції)).

Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія в 2-х томах. Т.2/ За ред. Саблука П.Т., Амбросова В.Я., Мазнєва Г.Є. - К.: ІАЕ. - 2001. - 851 с. (особисто дисертантом - 0,3 друк. арк. // Розділ 4. Економічний механізм ефективного функціонування АПК. / Протиріччя державного механізму регулювання виробництва та реалізації цукру в Україні).

У наукових фахових виданнях:

Єранкін О.О. Формування акціонерного капіталу в бурякоцукровому підкомплексі України // Економіка АПК. - 1999. - №12. - С.19-27 (0,4 друк. арк.).

Єранкін О. О. Створення “Інвестиційного фонду” у рамках акціонерних товариств бурякоцукрового підкомплексу АПК України. // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 5 - К.: КНЕУ, 2000. - С.121-128 (0,4 друк. арк.).

Нелеп В.М., Єранкін О. О. Розвиток інтеграції в бурякоцукровому підкомплексі України // Економіка АПК. - 2000. - №6. - С.12-22 (0,8 друк. арк., з них особисто дисертантом - 0,5 друк. арк. - розраховані різні варіанти визначення цін на цукор і цукрові буряки та визначені оптимальні варіанти розподілу кінцевої продукції).

Єранкін О. О. Роль відносин власності у формуванні ринкового середовища бурякоцукрового підкомплексу // Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії. Випуск 8. - Кам'янець-Подільський (Хмельницької області). - 2000. - С. 311-315 (0,4 друк. арк.).

Єранкін О. О. Проблеми реструктуризації підприємств бурякоцукрового підкомплексу України. // Проблеми формування ринкової економіки. Спеціальний випуск: Міжвідомчий науковий збірник. Спеціальний випуск. - К.: КНЕУ. - 2000. - С.113-117 (0,4 друк.арк.).

Єранкін О.О., Дзьонбак І.Б., Шеремет О.О. Розвиток відносин власності бурякоцукрового підкомплексу // Економіка АПК. - 2000. - №12. - С. 31-35 (0,4 друк.арк., з них особисто дисертантом - 0,2 друк.арк. - проаналізовані процеси приватизації цукрових заводів України та визначені напрямки, за якими будуть розвиватися відносини власності в бурякоцукровому підкомплексі України).

В інших виданнях:

Еранкин А.А. Притягательная сладость: Инвестиционная привлекательность сахарного производства // Компаньон. - 2000. - №9. - С.31-33 (0,3 друк. арк.).

Єранкін О. О. Бурякоцукрова галузь України: диверсія або … все йде за планом // Пропозиція. - 2000. - №5. - С.106-109 (0,5 друк. арк.).

Єранкін О. О. Чи є сили, щоб піднятися? // Пропозиція. - 2000. - №6, С.108-109 (0,4 друк. арк.).

Єранкін О. О. Клуб цукрових королів України”: вхід вільний. Але не для всіх // Пропозиція. - 2000. - №7. - С.107-108 (0,3 друк. арк.).

Єранкін О. О. Солодкі горизонти Батьківщини. Роздуми про перспективи розвитку бурякоцукрового підкомплексу в Україні (ч.1) // Пропозиція. - 2001. - №1. - С.105-107 (0,5 друк. арк.).

Єранкін О. О. Солодкі горизонти Батьківщини. Роздуми про перспективи розвитку бурякоцукрового підкомплексу в Україні (ч.2) // Пропозиція. - 2001. - №2. - С.106-108 (0,5 друк. арк.).

Єранкін О. О. Особливості української законотворчості в цукровій сфері // Агрокомпас (щомісячне інформаційно-довідкове видання - додаток до журналу “Пропозиція”). - 2001. - №4. - С.4-10, (1,2 друк. арк.).

Еранкин А.А. Особенности украинского законотворчества в сахарной сфере // АПК-Информ (еженедельный информационно аналитический журнал). - 2001. - №18 (30.04). - С.13-20 (1,2 друк. арк.).

Єранкін О. О. Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру в Україні // Цукор України. - 2001. - №4. - С.5-9 (0,5 друк. арк.).

Єранкін О. О. Подолання кризи у бурякоцукровому підкомплексі України через удосконалення акціонерних відносин. // Наукові основи виробництва цукрових буряків та інших культур бурякової сівозміни в сучасних економічних та екологічних умовах (матеріали конференції молодих вчених). Книга 1 - К.: Інститут цукрових буряків УААН. - 1998. - С.130-134 (0,4 друк. арк).

Єранкін О. О. Роль відносин власності та інтеграційних процесів у формуванні ринкового середовища у бурякоцукровому підкомплексі України. // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Частина 3. - К.: КДТЕУ. - 2000. - С.71-73 (0,1 друк. арк.).