Енергетичний комплекс України

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Розміщення енергетики України: вугільна промисловість і теплова енергетика

2. Територіальна організація транспортного комплексу Столичного району

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Електроенергетика є складовою частиною енергетичного комплексу України. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддалення районів споживання. Розвиток електронного транспорту розширює територіальні межі промисловості. Достатня кількість електроенергії притягує до себе підприємства і виробництва, в яких частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції значно більша порівняно з традиційними галузями промисловості. Електроенергетика має велике районотворче значення. У ряді районів України (Донбас, Придніпров'я) вона визначає виробничу спеціалізацію їх, є основою формування територіально-виробничих комплексів.

Вугільна промисловість є однією з базових для економіки України. Від її стабільності залежить робота суміжних базових галузей - електроенергетики та металургії, а також забезпечення паливом та енергією комунально-побутового сектора країни. З 1996 р. відбувається реструктуризація вугільної галузі, потреба в якій зумовлена як загальними процесами економічної трансформації України та її входженням до світового економічного простору, так і кризовими явищами, що наростали в українській вугільній галузі протягом останніх майже трьох десятиліть.

Теплоенергетика - галузь теплотехніки, що займається перетворенням теплоти в інші види енергії, головним чином у механічну й електричну. Для генерування механічної енергії за рахунок теплоти використовують теплосилові установки; отримана в цих установках механічна енергія використовується для приведення вдію робочих машин (металообробних верстатів, автомобілів, конвеєрів і т.д.) чи електромеханічних генераторів, за допомогою яких виробляється електроенергія. Установки, у яких перетворення теплоти в електроенергію здійснюється без електромеханічних генераторів, називаються установками прямого перетворення енергії. До них відносять магнітогідродинамічні генератори, термоелектричні генератори, термоемісійні перетворювачі енергії.

В контрольній роботі, також, охарактеризовано транспортний комплекс Столичного району, який охоплює території Київської, Чернігівської і Житомирської областей.

Столичний економічний район посідає друге місце в Україні за територією, а за кількістю населення поступається тільки Донецькому і Причорноморському економічним районам. Друге місце в країні належить району за виробництвом продукції промисловості, за виробництвом продукції сільського господарства район поступається тільки Причорноморському. Транспортний комплекс району забезпечує його розвиток, внутрішньорайонні та міжрайонні зв'язки. Значна густота транспортної мережі визначається особливостями розміщення району, знаходженням на його території столиці країни.

1. Розміщення енергетики України: вугільна промисловість і теплова енергетика

Вугільна промисловість є однією з базових для економіки України. Від її стабільності залежить робота суміжних базових галузей - електроенергетики та металургії, а також забезпечення паливом та енергією комунально-побутового сектора країни. З 1996 р. відбувається реструктуризація вугільної галузі, потреба в якій зумовлена як загальними процесами економічної трансформації України та її входженням до світового економічного простору, так і кризовими явищами, що наростали в українській вугільній галузі протягом останніх майже трьох десятиліть.

Вугільна промисловість включає видобуток кам'яного та бурого вугілля. Запаси кам'яного вугілля в Україні 43,0 млрд т. В галузі зайнято майже 360 тис. чол. Основні запаси кам'яного вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. Крім того, запаси вугілля є на території Харківської та Полтавських областей - 8,7 млрд т.

У Донецькому басейні (Луганська, Донецька, Дніпропетровська області) зосереджено 98% запасів кам'яного вугілля України. Із загальної кількості вугілля 25% коксівне, 30% - антрацити, а решта довгополуменеве. Глибина залягання 500-750 м, максимальна - 1200 м, товщина пластів 0,5-1 м.

Коксівне вугілля добувають головним чином в центральній частині Донецької області в районі Єнакієво, Горлівки, Макіївки, Донецька, Констянтинівки та інших міст, а також в Краснодонському та Алчевському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області видобувають в основному енергетичне вугілля.

У районі Лисичанська залягає довгополуменеве вугілля.

На півночі Львівської та на південному заході Волинської областей у повоєнні роки створено Львівська-Волинський кам'яновугільний басейн. Глибина залягання вугілля - 300-700 м, товщина шарів 0,5-2,0 м. Запаси вугілля тут невеликі, в межах 2,2 млрд т і діє 15 шахт. Видобуток вугілля незначний - 3,5 млрд тонн на рік. Значну частину вугілля цього басейну використовують на Бурштинській та Добротвірській теплових електростанціях. Нині басейн відіграє дуже важливу роль - забезпечує вугіллям далеко розташовані від Донбасу західні регіони України.

Основний метод добування кам'яного вугілля в Україні - шахтний, тобто шахта з комплексом наземних і підземних споруд, вуглезбагачувальною фабрикою, енергосиловим господарством, транспортними комунікаціями, водогосподарськими спорудами, складським господарством, підприємствами та установами невиробничої сфери.

В 1990 р. в Україні налічувалося 295 кам'яновугільних шахт. З них по 140 шахт у Донецькій та Луганській областях, та 15 шахт у Львівсько-Волинському басейні. Нині добуванням вугілля займається лише близько 170 шахт.

Найбільші поклади бурого вугілля є на території Дніпровського буро-вугільного басейну, його запаси 2,4 млрд т, глибина залягання 5-140 м, що тягнеться вздовж Дніпра через Житомирську, Черкаську, Кіровоградську, Дніпропетровську області. Буре вугілля видобувають у таких центрах: Олександрії Кіровоградської обл., Ватутіне Черкаської обл., Коростишеві Житомирської обл.

Теплова енергетика становить основу електроенергетики України. На ТЕС припадає близько 47% виробництва електроенергії в Україні. Основну частину електроенергії в тепловій електроенергетиці дають великі теплові електростанції - державні районні електростанції (ДРЕС).

Основні ТЕС. Найпотужніші ТЕС розташовані в Донбасі (Старобешівська, Курахівська, Вуглегірська), у Харківській (Зміївська), Київській (Трипільська, Київська ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6), Запорізькій (Запорізька), Івано-Франківській (Бурштинська) і Вінницькій (Ладиженська) областях. ТЕС, які поряд з електроенергією виробляють і тепло для опалення міст, нагрівають води для комунального господарства називають теплоелектроцентралями (ТЕЦ).

Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі, споруджені поблизу споживача, оскільки радіус транспортування від них тепла невеликий (10--12 км), а коефіцієнт корисного використання тепла становить майже 70%, тоді як на ТЕС - тільки 30--35%. Теплоелектроцентралі обігрівають понад 25 міст України. Найбільші з них - Київська ТЕЦ-5, Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Калуська, Краматорська та ін.

2. Територіальна організація транспортного комплексу Столичного району

Столичний район (Київська, Житомирська і Чернігівська області) посідає друге місце країни площею, а, по кількістю населення (6,9 млн. людина) поступається лише Причорноморському. Тут зосереджені значні лісові ресурси, серед з корисними копалинами переважають будівельні матеріали. Район посідає друге місце країни по промисловому (машинобудування, хімічна, легка і харчова) і сільськогосподарського виробництва (рослинництво). енергетика вугільний тепловий

Головну роль перевезеннях вантажів грає залізничний (60%- транзитні вантажі) і повітряний (Київ - найбільший центр повітряних повідомлень) транспорт. Найбільшими вузлами району є: Київський, Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський. У Столичному районі, виробляє широкий, спектр товарів та послуг, імпорт переважає за експортом.

Транспортний комплекс району забезпечує його розвиток, внутрішньорайонні та міжрайонні зв'язки. Значна густота транспортної мережі визначається особливостями розміщення району, знаходженням на його території столиці країни. В районі є всі види транспорту. Провідне місце у міжрайонних, міжобласних, навіть у міждержавних перевезеннях займає авто мобільний транспорт. Спеціалізованими великовантажними автомобілями перевозиться на значні відстані різноманітна, в тому числі продукція, яка швидко псується. На автомобільний транспорт у районі припадає близько 2/3 усіх вантажоперевезень та більшість пасажироперевезень.

Протяжність автомобільних шляхів з твердим покриттям у районі становить понад 25 тис. км, у тому числі 21,5 тис. км шляхів загального користування. Автомобільні шляхи сполучають район з іншими регіонами країни, Росією, Білоруссю. Мережа автомобільних доріг досить рівномірна. Всі промислові пункти зв'язані автошляхами з районними, а ті, у свою чергу, - з обласними центрами. Проте якість цих шляхів досить низька. Деяким міжнародним стандартам відповідає лише 40-кілометрова ділянка Київ - Бориспіль. Багато шляхів, особливо на півночі Житомирської га Чернігівської областей, у період весняного та осіннього паводків стають непрохідними.

Важливою проблемою автомобільного транспорту є старіння і тривала експлуатація автомобілів. Навіть серед приватних легкових автомобілів, кількість яких за останні 6 років збільшилася на 270 тис. і становить близько 757 тис., оновлення йде переважно за рахунок автомобілів, що тривалий час експлуатувалися за кордоном. Невипадково нині автомобільний транспорт є найбільшим забруднювачем повітря в районі.

Традиційно великою є роль у вантажо- та пасажироперевезеннях району залізничного транспорту, хоча за питомою вагою їх він поступається автомобільному. Довжина залізниць загального користування становить близько 2,9 тис. км, середня густота - 32 км на 1000 км території. Значна частина залізниць електрифікована. Крім залізниць загального користування, в межах району налічується 1,5 тис. км під'їзних шляхів, які зв'язують підприємства, кар'єри, цукроварні із залізничними станціями магістральних залізниць. Основні залізниці перетинають район у широтному напрямі. Важливе значення мають залізниці меридіального напряму, через які здійснюються зв'язки з країнами колишнього Союзу. Найважливішими залізничними магістралями району є: Бахмач - Київ - Фастів -Козятин: Київ - Фастів - Знам'янка; Київ - Ковель; Київ - Фастів - Ново-град-Волинський. Великими залізничними вузлами району є Київ, Фастів. Ніжин, Коростень, Бахмач, Прилуки, Чернігів, Миронівка, Бердичів, Житомир.

Помітне місце у структурі вантажоперевезень посідає трубопровідний транспорт Збереження обсягів перекачування газу і нафти при загальному скороченні вантажоперевезень (в умовах зменшення виробництва) на інших видах транспорту вивело цей вид транспорту на друге місце після автомобільного. Через територію району проходять нафтопроводи "Дружба" та Гнідинці - Кременчук, газопроводи Шебелинка - Київ - Дашава, Уренгой-Ужгород та ін. Густою є мережа внутрішніх газопроводів. Найбільша частка припадає на транзит російських енергоносіїв у Західну Європу. Однак оплата за транзит настільки низька, що не покриває витрат на експлуатацію трубопроводів, вік більшості яких понад 20 років.

Наявність на території району таких потужних водних артерій, як Дніпро, Прип'ять, Десна, дає змогу розвивати інтенсивне річкове судноплавство. Це найдешевший вид транспорту, особливо для перевезення громіздких, сипких вантажів. Цими річками є можливість здійснювати міждержавні перевезення (через Прип'ять є вихід у Балтійське море, через Дніпро - в Білорусь та Росію). Однак обсяги їх нині незначні. Найбільші річкові порти в районі - Київ і Чернігів.

Значну роль у перевезенні пасажирів у радянські часи відігравав повітряний транспорт. Та різке подорожчання пального, зниження купівельної спроможності населення призвели до різкого скорочення у 90-х роках пасажиро- і вантажоперевезень авіатранспортом. Хоча структура його досить розвинена, регулярні авіаперевезення здійснюють лише столичні аеропорти - Бориспіль (міжнародний) і Жуляни. Відправлення з аеропортів Житомира і Чернігова мають епізодичний характер.

У містах району розвинений міський транспорт, особливо електричний. У Києві найбільші за протяжністю в Україні метрополітен лінії швидкісного трамваю. В усіх обласних центрах району функціонує тролейбусний транспорт Добре розвинені внутрішньоміські автобусні перевезення. У сільській місцевості поряд з новими видами транспорту зберіг своє значення гужовий транспорт.

Висновки

Україна володіє значними запасами вугілля та розвинутою інфраструктурою вугільної промисловості, що може становити основу стійкості національної енергетичної безпеки, в т.ч. -- у стратегічній перспективі.

Теплові електростанції є найпоширеніші в Україні, які за характером обслуговування споживачів є районними. Вони виробляють майже 2/3 усієї електричної енергії в державі. За останні 30 років потужність цих станцій зросла у 5 разів. Частка вугілля в структурі палива, яке використовують ТЕС, велика. Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення, вдвоє менший обсяг капіталовкладень у них порівняно з ГЕС.

Теплова енергетика України, створення якої фактично завершилось у 70--80 роках після введення в експлуатацію великих ТЕС потужністю до 3000 МВт, останнім часом гостро відчула залежність від імпортних поставок палива, переважно природного газу та мазуту. Водночас даються взнаки і наслідки скорочення обсягів вітчизняного видобутку основного палива - вугілля при зниженні його якості.

Столичний район (Київська, Житомирська і Чернігівська області) посідає друге місце країни площею, а, по кількістю населення (6,9 млн. людина) поступається лише Причорноморському. Тут зосереджені значні лісові ресурси, серед з корисними копалинами переважають будівельні матеріали. Район посідає друге місце країни по промисловому (машинобудування, хімічна, легка і харчова) і сільськогосподарського виробництва (рослинництво).

Головну роль перевезеннях вантажів грає залізничний (60%- транзитні вантажі) і повітряний (Київ - найбільший центр повітряних повідомлень) транспорт. Найбільшими вузлами району є: Київський, Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський. У Столичному районі, виробляє широкий, спектр товарів та послуг, імпорт переважає за експортом.

Транспортний комплекс району забезпечує його розвиток, внутрішньорайонні та міжрайонні зв'язки. Значна густота транспортної мережі визначається особливостями розміщення району, знаходженням на його території столиці країни. В районі є всі види транспорту. Провідне місце у міжрайонних, міжобласних, навіть у міждержавних перевезеннях займає авто мобільний транспорт. Спеціалізованими великовантажними автомобілями перевозиться на значні відстані різноманітна, в тому числі продукція, яка швидко псується. На автомобільний транспорт у районі припадає близько 2/3 усіх вантажоперевезень та більшість пасажироперевезень.

В даній контрольній роботі ми розглянули розміщення енергетики України, а саме вугільної промисловості, та теплової енергетики. Охарактеризували територіальну організацію транспортного комплексу столичного району.

Список використаної літератури

1. Рижкин В.Я. Теплові електричні станції. - М.-Л., 1967.

2. Корчевой Ю.П., Майстренко А.Ю. Сучасний стан вугільних електростанцій України і перспективи їхнього розвитку. // Екотехнології і ресурсозбереження - 1996.

3. Долинський А., Носач В. Теплоенергетика - джерело фінансових ресурсів. - "Дзеркало тижня"// Київ, 05 червня 2000 р.

4. Розміщення продуктивних сил (підручник)., за ред. Ковалевського В.В., Михайлюка О.Л., Семенова В.Ф. - К.: "Знання", 1998.

5. Заблоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник. - К.: Академвидав, 2002.) .

6. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник. - К.: Вікар, 2006.

7. Алисов Н.В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н.В. Алисов, Б.С. Хорев,-- М.: Гардарики, 2001.-- 704 с.

8. Безуглий В.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В.В. Безуглий, С.В. Козинець.-- К.: Видавничий центр "Академія", 2003

9. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.-- Тернопіль: Джура, 1998.-- 230 с.

10. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,-- Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.-- 192 с.

11. Гілецький Й.Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й.Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М.М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.-- Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.-- 400 с.

12. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с.

13. Мировая экономика: Учебник - М.: Юность, 2002.-- 734 с.

Размещено на Allbest.ru