Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Технологічний коледж Національного університету

Львівська політехніка

Розрахункова робота

з дисципліни: Економічний аналіз

на тему: Аналіз фінансової стійкості підприємства за критерієм стабільності джерел покриття запасів

Виконала ст. гр. ЕПМ-31:

Вітинська О.В.

Викладач:

Бобирєва О.І.

Львів 2014



Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Теоретичні основи фінансової стійкості підприємства

1.2 Макроекономічні чинники та їх вплив на фінансову стійкість підприємства

1.3 Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів

2. Розрахунково-аналітична частина

2.1 Аналіз об'єкта дослідження

2.2 Оцінка та розрахунок основних показників діяльності та ефективності фінансово-господарюючого суб'єкта

2.3 Оцінка динаміки зміни показників та прийняття рішення щодо їх стабілізації та покращення фінансового стану підприємства

3. Спеціально розрахункова частина

3.1 Аналіз фінансового стану об'єкта дослідження на базі п'яти факторної моделі Альтмана

3.2 Основні показники рентабельності

3.3 Інтенсивність (ефективність) використання капіталу

3.4 Визначення точки беззбитковості

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Фінансовий стан організації оцінюється, перш за все, її фінансовою стійкістю і платоспроможністю. Платоспроможність відображає здатність підприємства платити за своїми боргами і зобов'язаннями в даний конкретний період часу. Під фінансовою стійкістю підприємства слід розуміти платоспроможність підприємства в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними і позиковими засобами.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу, вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самовідтворення.

Отже, фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів, що при зміні внутрішнього та зовнішнього середовища, гарантуватиме його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику.

Для досягнення фінансової стійкості необхідний цілком конкретний розмір власного капіталу, допустиме співвідношення власного і позикового капіталу, фінансових і не фінансових активів. У цьому випадку дотримується і умова рентабельності підприємства, і його фінансової стійкості. У свою чергу, структура власного капіталу стає сприятливою для економічного зростання, а власні резерви в грошовій формі достатні для погашення боргів і зобов'язань. рентабельність капітал стійкість

Аналіз фінансової стійкості будь-якого господарюючого суб'єкта є найважливішою характеристикою його діяльності та фінансово-економічного благополуччя, характеризує результат його поточного, інвестиційного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвестора, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами і зобов'язанням і встановлює розміри джерел для подальшого розвитку. У зв'язку з цим, питання стабільності та ефективності управління стає дуже актуальним в роботі підприємства.



1. Теоретична частина

1.1 Теоретичні основи фінансової стійкості підприємства

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів:

o виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;

o міцне становище підприємства на ринку;

o високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій;

o налагодженість економічних зв'язків із партнерами;

o ритмічність кругообігу засобів;

o ефективність господарських і фінансових операцій;

o незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Від того, які саме фактори впливають на стійкість підприємства, розрізняють декілька видів стійкості.

Відповідно до підприємства як господарюючого суб'єкта існує:

o внутрішня стійкість;

o фінансова стійкість;

o загальна стійкість.

Внутрішня стійкість - це такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (затратами).

Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ.

Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною складовою загальної стійкості підприємства є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Отже, фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

До числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку є визначення меж фінансової стійкості підприємства.

Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючого суб'єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

1.2 Макроекономічні чинники та їх вплив на фінансову стійкість підприємства

Фінансова стійкість підприємства -- це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об'єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.

За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.

Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).

Чинники I рівня - це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.

До чинників I рівня відносять:

o фазу економічного розвитку системи;

o стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення.

Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія).

Чинники II рівня - похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників. До складу чинників II рівня (похідних) належать:

o середній рівень доходів населення;

o демографічна ситуація;

o соціальна політика держави;

o податкова політика держави;

o грошово-кредитна політика;

o амортизаційна політика;

o загальний рівень стабільності;

o стратегія управління обсягами діяльності;

o стратегія управління активами;

o стратегія управління капіталом;

o стратегія управління грошовими потоками.

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні чинники II рівня - це такі, вплив яких пов'язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо).

До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства.

Чинники III рівня - є деталізуючими. З їх допомогою з'ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

o середній рівень доходів населення;

o рівень конкуренції;

o рівень інфляції;

o склад та структуру активів;

o стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;

o стратегію управління ризиком.

Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.

1.3 Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів

Для характеристики фінансової стійкості розглянемо абсолютні та відносні показники за результатами операцій, що є типовими для підприємств, реєструються в обліку, результати здійснення яких визнаються у формах звітності.

Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + КД); власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК + КД + К^к). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК - мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші назви цього показника - робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

4. Кризовий фінансовий стан -- для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними балансу складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу.

На основі даних агрегованого балансу проводиться аналіз фінансової стійкості підприємства.

При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості (зони безпечності), під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству стійкість його фінансового становища.

Серед відносних показників фінансової стійкості, в першу чергу, варто зупинитись на таких коефіцієнтах:

1. Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами. Розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до вартості запасів. Показує, якою мірою запаси покриті власними коштами для виконання заходів статутної діяльності (рекомендована величина - не менше 0,8).

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто дає змогу вільно маневрувати цими засобами (рекомендована величина - не менше 0,1).

3. Стабільність структури оборотних коштів. Розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних активів. Зростання цього показника є позитивною тенденцією (рекомендована величина - не менше 0,5).

4. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів. Розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів до сукупності всіх активів підприємства, відображає питому вагу основних засобів у загальному капіталі.

Аналіз абсолютних та відносних показників фінансової стійкості свідчить про покращення господарської діяльності підприємства: підвищення платоспроможності за рахунок збільшення частки власних оборотних коштів, в результаті чого збільшується маневреність власного капіталу. Це дозволяє підприємствам впевнено розпочинати реалізацію запланованих заходів, розширювати сфери своєї діяльності.



2. Розрахунково-аналітична частина

2.1 Аналіз об'єкта дослідження

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Отже, обчислимо значення даного коефіцієнта ПП «Львів-ПАК»:

(2.1)

В результаті аналізу зміни частки власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів ПП «Львів-ПАК»: простежується тенденція до його збільшення протягом 2011-2012рр на 0,28%., проте зменшення у 2013р на 0,07%, коефіцієнт фінансової стійкості не є високим, що не є хорошою тенденцією на ринку.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховується як співвідношення валюти балансу та власного капіталу. Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта фінансової незалежності. Значення даного коефіцієнта становить:

(2.2)

Простежується зниження показника фінансової залежності в 2013 р. на 1,59 в порівнянні з 2011 р., що характеризує зменшення частки позичених коштів в фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів розраховується як відношення залученого капіталу разом з короткостроковими кредитами банків до власного капіталу підприємства. Даний коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.

(2.3)

Значення даного показника у 2011 році становило 2,68. Це означає, що залучений капітал значно перевищував власні кошти. На кінець аналізованого періоду цей показник досяг значення 1,09. Отже, аналізуючи динаміку зміни даного коефіцієнта (-1,59) можна зробити висновок про зменшення фінансової залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

(2.4)

В результаті аналізу коефіцієнта маневреності власного капіталу підприємства ПП «Львів-ПАК» можна зробити висновок про зменшення частини власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності в 2013 році порівняно з 2011р на -0,59.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами показує, яка частина оборотних активів забезпечується за рахунок власних засобів.

(2.5)

Протягом 2011-2013 рр. цей показник збільшився на -2,91, що свідчить про збільшення забезпеченості власними оборотними коштами.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує забезпеченість заборгованості підприємства власними коштами. Нормативне значення коефіцієнта > 1.

(2.6)

З цього можна зробити висновок, що на підприємстві у 2012р збільшилася частка залучених коштів, але у 2011р та 2013р коефіцієнт становила менше 1, тому підприємство ПП «Львів-ПАК» не можна вважати фінансово стабільним.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування в їхньому загальному обсязі.

(2.7)

Можна зробити висновок про збільшення частини власного капіталу у 2012р, але його зменшення у 2011 та 2013 роках.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими в середньому темпами може підприємство розвиватися в подальшому.

(2.8)

Коефіцієнт протягом аналізовоного періоду зменшився на 0,2.

Загальний коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів.

(2.9)

В результаті аналізу динаміки коефіцієнта покриття ПП «Львів-ПАК» протягом 2011-2013рр. можна зробити висновок про його не спроможність погасити свої поточні зобов'язання (оскільки значення даного коефіцієнта є меншим за нормативне).

Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 Основні економічні показники ПП «Львів-ПАК»

№№ п/п	Назва показників	Станом на 31.12.2011р	Станом на 31.12.2012р.	Станом на 31.12.2013р.	Абсолютна зміна
11	Коефіцієнт фінансової незалежності	0,27	0,55	0,48	0,21
22	Коефіцієнт фінансової залежності	3,68	1,83	2,09	-1,59
33	Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів	2,68	0,83	1,09	-1,59
44	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-1,07	-0,41	-0,48	0,59
55	Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами	-2,99	-3	-5,91	-2,92
66	Коефіцієнт фінансової стабільності	0,37	1,21	0,92	0,55
77	Коефіцієнт фінансової стійкості	0,19	0,55	0,48	0,29
88	Коефіцієнт стійкості економічного зростання	0,31	0,21	0,11	-0,2
99	Загальний коефіцієнт покриття	0,59	0,51	0,56	-0,03

2.2 Оцінка та розрахунок основних показників діяльності та ефективності фінансово-господарюючого суб'єкта

Найповніше фінансову стійкість підприємства може бути розкрито на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу. Фінансова рівновага активів і пасивів балансу лежить в основі оцінки фінансової стійкості підприємства.

На підприємстві йде постійне формування запасів товарно-матеріальних цінностей, на що використовують власні і залучені засоби. Аналізуючи відповідність і невідповідність (надлишок або нестача) запасів і витрат визначають абсолютні показники фінансової стійкості.

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними балансу складаємо агрегований баланс.

Таблиця 2.2 Агрегований баланс

Актив	На початок звітного періоду 2012р	На кінець звітного періоду 2013р	ПАСИВ	На початок звітного періоду 2012р	На кінець звітного періоду 2013р
Необоротні активи	2691,8	5094,8	Власний капітал (ВК)	1910,1	3450,0
Запаси	2,9	110,1	Довгострокові зобов'язання (КД)	-	-
Кошти, розрахунки та інші активи	797,6	2016,1	Короткострокові зобов'язання (КК)	1582,2	3771,0
			У т.ч. короткострокові кредити і позики	425,1	1288,3
Баланс	3492,3	7221,0	Баланс	3492,3	7221,0

Відповідно до методики розрахунку показників фінансової стійкості підприємства, розрахуємо абсолютні показники фінансової стійкості для ПП «Львів-ПАК».

1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК):

2012р. ВОК=1910,1+0 - 2691,8 = -781,7 тис. грн.

2013р. ВОК=3450,0+0 - 5094,8 = -1644,8 тис. грн.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД):

2012р. ВДПД= -781,7 +0 = -781,7 тис. грн.

2013р. ВДПД= -1644,8 +0 = -1644,8 тис. грн.

3. Загальна величина основних джерел формування запасів та затрат (ЗВОД):

2012р. ЗВОД= -781,7 +425,1 (КК в т ч) = -356,6 тис. грн.

2013р. ЗВОД= -1644,8 +1288,3 = -356,5 тис. грн.

Умова стійкості фінансового стану підприємства:

З = 110,1 < -781,7+0+1582,2=800,5

Стан підприємства критичний.

Кризовий або критичний фінансовий стан (IV тип стійкості) є тоді, коли підприємство має високий рівень не достатку ліквідності та критичну чи надкритичну платоспроможність. Воно фактично є банкрутом або перебуває на грані банкрутства.

У таблиці 2.3. наведено аналіз фінансової стійкості за даними агрегованого балансу (табл. 2.2.)

Таблиця 2.3 Аналіз фінансової стійкості ПП «Львів-ПАК»

Показники	На початок звітного періоду 2012р	На кінець звітного періоду 2013р
1. Власний капітал	1910,1	3450,0
2. Необоротні активи	2691,8	5094,8
3. Власні обігові кошти (р.1-р.2)	-781,7	-1644,8
4. Довгострокові зобов'язання	-	-
5. Наявність власних і довгострокових джерел покриття (р.3+р.4)	-781,7	-1644,8
6. Короткострокові кредити та позики	425,1	1288,3
7. Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5+р.6)	-356,6	-356,5
8. Запаси	2,9	110,1
9. Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (р.3-р.8)	-784,6	-1754,9
10. Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5-р.8)	-784,6	-1754,9
11. Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел покриття запасів (р.7-р.8)	-359,5	-466,6
12. Тип фінансової стійкості	критичний	критичний
13. Запас стійкості фінансового стану, днів Р.11/V * 360, де V - чиста виручка від реалізації продукції (8974,4; 8553,4)	-4,006	-5,455
14. Надлишок (+) або нестача (-) коштів на одну гривню запасів (р11/р8), коп	-123,97	-4,24

Отже, у 2012 році поточні активи в сумі -781,7тис. грн. не були сформовані за рахунок власного капіталу, то і у 2013 році даний показник зріс на -863,1 тис. грн. і становив -1644,8 тис. грн. Також можна сказати, що у ПП майже немає власних обігових коштів.

Проаналізувавши абсолютні показники фінансової стійкості ПП «Львів-ПАК» видно, що господарство має критичний стан своєї фінансової діяльності. Адже розрахунки показників фінансової стійкості свідчать про нестачу власних оборотних активів та загальної величини основних джерел формування запасів і затрат, відсутність довгостроково залучених коштів, що є негативним фактом для подальшої фінансової діяльності господарства.

2.3 Оцінка динаміки зміни показників та прийняття рішення щодо їх стабілізації та покращення фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стійкості та фінансового стану підприємства бажано проводити щокварталу. У результаті фінансового аналізу необхідно визначати й аналізувати прогнозні значення прибутку і збитків, розробляти прогноз руху наявних коштів. Потім доцільно складати прогноз балансу активів і пасивів за формою балансового звіту, що є перевіркою прогнозу прибутків і збитків та руху наявних коштів. За даними цих прогнозів варто розраховувати фінансові коефіцієнти, що дозволяють оцінити платоспроможність, фінансове положення, фінансову стабільність і стійкість

Щоб досягти поставленої мети: покращення фінансової стійкості, підприємству необхідно:

- визначити величину потрібних і реально можливих грошових ресурсів за джерелами їх формування і напрямами використання для здійснення операційної, інвестиційної та інших видів діяльності;

- оптимізувати структуру капіталу за джерелами формування і напрямами розміщення;

- визначити прогнозовану дохідність капіталу, авансованого на формування активів підприємства;

- розробити альтернативні чи запобіжні заходи на випадок відхилень від прогнозованих показників;

- контролювати й оперативно реагувати на хід виконання фінансового плану.

У процесі розроблення фінансового плану пропонується поетапно прогнозувати:

- доходи, витрати й прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності та чистий прибуток і напрями його використання;

- потребу в оборотних коштах за джерелами формування і напрямами використання;

- джерела інвестиційних ресурсів для виконання плану капітальних вкладень;

- величину і напрями використання коштів соціального спрямування;

- баланс активів і пасивів на кінець планового періоду.

На першому етапі необхідно розробити план доходів, витрат і прибутку з тим, щоб упевнитися в економічній і фінансовій результативності прогнозованих видів діяльності, достатності очікуваного чистого прибутку для самоокупності (простого відтворення) та остаточно визначитися у напрямах діяльності.

На другому етапі слід подбати про достатність грошових ресурсів для ритмічного кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто створити фінансові передумови виконання прогнозованих обсягів діяльності. Для цього доцільно скласти баланс грошових ресурсів, у якому відобразити потребу в обігових коштах для формування запасів планових оборотних засобів, з одного боку, і джерела формування обігових коштів -- з другого. Слід зауважити, що структура джерел має бути не довільною, а такою, що забезпечить підприємству платоспроможність, кредитоспроможність і ліквідність поточних зобов'язань. Тому величина власних обігових коштів повинна бути прогнозованою, має встановлюватися норматив. Обов'язок підприємства забезпечити їх наявність у розмірі, не меншому за норматив.

На третьому етапі необхідно визначити джерела фінансування капітальних вкладень, щоб уникнути недофінансування об'єктів і не допустити непланового вилучення власних коштів із обігу на капітальні вкладення. За великих обсягів капітальних вкладень доцільно скласти баланс фінансування капітальних вкладень, в якому відобразити їх напрями та конкретні джерела фінансування. Якщо підприємство залучає зовнішні інвестиції на визначений строк, треба спершу скласти розрахунок їх окупності.

Четвертий етап пов'язаний із соціальною політикою підприємства. Щоб забезпечити успішне виконання показників бізнес-плану і фінансового плану зокрема, необхідно приділити належну увагу персоналу підприємства, його соціальному захисту, оскільки матеріальне заохочення є важливою мотивацією до праці, до новацій. Від соціальної політики підприємства великою мірою залежить прогрес на підприємстві, трудова дисципліна і кадрова стабільність. Тому підприємству доцільно виробити систему матеріального заохочення, поєднати її з результатами праці та кінцевими фінансовими результатами підприємства, визначити джерела фінансування, скласти кошторис та забезпечити прозорість і гласність використання коштів.

На завершальному етапі необхідно скласти прогнозний баланс активів і пасивів підприємства на кінець планового періоду, визначити структурні зміни, які відбудуться за умов виконання фінансового плану, оцінити їх вплив на фінансовий стан підприємства, розрахувати очікувані показники, за якими оцінюється фінансова стабільність, пронести їх порівняльний аналіз за останні 3--5 періодів, з тим щоб запобігти можливому погіршенню фінансового стану підприємства.

Кожний етап потребує певних економічно обґрунтованих розрахунків. Слід зазначити, що комплексне фінансове планування потребує фахового підходу. У процесі розробки плану й контролю за ходом його виконання у полі зору фінансиста повинна бути вся різнобічна фінансово-господарська діяльність підприємства. Першочерговим його завданням має бути забезпечення фінансової стабільності суб'єкта господарювання шляхом максимального використання внутрішніх важелів ресурсного забезпечення кругообігу виробничих фондів, підвищення фондовіддачі і рентабельності активів, забезпечення високої ліквідності боргових зобов'язань. Водночас фінансовий менеджер повинен аналізувати доступну інформацію про діяльність конкурентів підприємства, прогнозувати вплив зовнішніх чинників на фінансовий стан підприємства, розробляти запобіжні чи альтернативні заходи, щоб забезпечити фінансову стійкість і конкурентоспроможність, необхідні передумови фінансової стабільності. Такі показники мають лягти в основу розробки фінансового плану і порівняльного аналізу фінансового стану підприємства за даними фінансової звітності. Ними можуть бути: рентабельність обороту (продаж), рентабельність активів (вт. ч. основних фондів і оборотних засобів), рентабельність власного капіталу, фондовіддача активів (в т. ч. основних фондів і оборотних засобів), коефіцієнти маневрування, поточної ліквідності і фінансової стійкості.



3. Спеціально розрахункова частина

3.1 Аналіз фінансового стану об'єкта дослідження на базі п'яти факторної моделі Альтмана

Найпоширенішим методом оцінки ймовірності банкрутства є п'яти факторна модель Альтмана (Z-розрахунок):

Z=3,3*k1+0,1*k2+0,6*k3 +1,2*k4 (3.1)

(3.2)

(3.3)

(3.4)

(3.5)

Z=3,3*0,05+1,0*1,31+0,6*2,18+1,2*0,29=3,13

Коефіцієнт на підприємстві є більшим 3, то це означає, що на ньому дуже низька ймовірність банкрутства.

3.2 Основні показники рентабельності

Рентабельність активів (майна):

(3.6)

Рентабельність поточних активів:

(3.7)

Рентабельність інвестицій:

(3.8)

Рентабельність власного капіталу:

(3.9)

Рентабельність основної діяльності:

(3.10)

Рентабельність виробництва (виробничих фондів):

(3.11)

Рентабельність реалізованої продукції:

(3.12)

3.3 Інтенсивність (ефективність) використання капіталу

Інтенсивність (ефективність) використання капіталу характеризується його віддачею (рентабельністю) як відношення суми прибутку до середньорічної суми основного та оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховують коефіцієнт його обертання:

(3.13)

Доходність інвестованого капіталу розраховується як добуток рентабельності продаж та коефіцієнта обертання:

(3.14)

Швидкість обертання капіталу характеризується такими показниками, як коефіцієнт обертання та тривалість одного обороту, де:

(3.15)

3.4. Визначення точки беззбитковості

Nкр = Спост (3.16)

Ц - Сзмін

Спост = тис. грн.

Сзмін = грн.

Nкр = = тис кг

Цкр= тис грн.

Графік точки беззбитковості виробництва

Висновок

У результаті проведеного нами дослідження було з'ясовано, що фінансова стійкість характеризує такий обсяг фінансових ресурсів і такий ступінь їх використання, при якому підприємство, вільно і ефективно маневруючи грошовими коштами забезпечує безперервність і розвиток процесу виробництва та реалізації продукції за рахунок зростання капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

Отже, фінансова стійкість -- це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Вона має тісний зв'язок з ефективністю виробництва, а також із кінцевими результатами діяльності підприємства та перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном та його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за критеріями:

· рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

· платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами);

· часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

За результатами аналізу фінансової стійкості підприємствам не досить визначити правильні пропорції розподілу капіталу між фондами основних коштів і оборотних активів - важливо забезпечити, щоб основні та оборотні кошти вкладалися у відповідні активи з найбільшою віддачею.



Список використаної літератури

1. Бандурка О. М., Коробов Н. Л., Орлов П. І., Петрова К. Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 1998.

2. Бугас Н.В. Фінансова стійкість підприємств як передумова їх ефективного функціонування і розвитку.// Економіка та держава. - 2009р. - №6.

3. Гадзевич О. І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007 - 180 с.

4. Костенко Т. Д., Підгора Є. О., Рижиков В. С., Панков В. А., Герасимов А. А., Ровенська В. В. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства / видання 2-ге перероблене та доповнене. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - 400 с.

5. Мельник В. М. Основи економічного аналізу: короткий теоретико-методологічний курс. - Навч. Посібник. - К., "Кондор" - 2008. - 128 с.

6. Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством - Міністерство економіки з питань європейської інтеграції наказ № 227 від 25 грудня 2000 року зі змінами і доповненнями наказ № 137 від 27 травня 2003 року.

7. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз: Практикув. Навчальний посібник. - Львів: "Новий-Світ-2000" 2006. - 280 с.

8. Чугунов І. Я.// "Фінанси України" - 2006, 139 с.

9. Шкарабана С.І. "Економічний аналіз діяльності промислових підприємств та об'єднань" . - Тернопіль ТАНГ 2004.

10. Ярошенко Ю. Конкурентні позиції та фінансова стійкість виробничо-економічних систем. //Банківська справа. - 2010. - №2.

Размещено на Allbest.ru

...