Кейнсіанська концепція взаємозв’язку між доходом та споживанням, заощадженням та інвестиціями

Размещено на http://www.allbest.ru/

14

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кейнсіанська концепція взаємозв'язку між доходом та споживанням, заощадженням та інвестиціями

Вступ

Проблема макроекономічної рівноваги - одна з найгостріших і найдискусійніших в економічній науці. Існують дві основні концепції стосовно даного питання: класична, а сьогодні неокласична, та кейнсіанська.

В даній роботі я буду розглядати кейнсіанське макрорегулювання, намагатимусь довести, що кейнсіанська теорія є вирішальною базою в розвитку макроекономічної динаміки .

Ідея макроекономічного моделювання і регулювання виникла тоді, коли стало зрозуміло, що ринкових механізм сам не в змозі подолати наростаючі диспропорції, відновити втрачену економічну рівновагу. Переломним моментом стала найглибша в історії ринкової економіки 1929-33 рр. (так звана «велика депресія». У деяких країнах (США, Великобританія, Швеція) під її впливом намагались застосувати нетрадиційні методи стабілізації, адже методи, які застосовувались за неокласичними рецептами - маневрування ставкою процента і рівнем заробітньої плати, перестали давати ефект. Держава змушена була більш глибоко втручатися у процеси відтворення. Проте відчувалась нагальна необхідність створення нової економічної теорії, яка б пояснила причини порушень економічної рівноваги і дала рекомендації по її досягненню, тобто створила загальну модель економічного розвитку в нових умовах.

Таку теорію створив Дж.М. Кейнс (1883-1946рр) - видатний англійський економіст. Основні положення даної теорії викладені в його праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей»(1936). Ця книга здійснила справжній переворот в економічній науці, поклавши початок широким макроекономічним дослідженням.

Для того, аби перейти до головного питання моєї роботи, пропоную ознайомитись з основними поняттями, якими я буду керуватись в ході доведення своєї думки:

Дохід - це гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької і т. ін.

Споживання - це частина доходу в розпорядженні населення, яка надходить для купівлі товарів та послуг.

Заощадження - це частина доходу в розпорядженні населення, яка залишається після задоволення споживчих потреб і спрямовується на споживання у майбутньому.

Інвестиції - це довгострокове капіталовкладення у розширення чи модернізацію виробництва з метою підвищення ефективності виробництва та отримання прибутку в майбутньому.

1. «Кейнсіанська революція»

У книзі “Загальна теорія зайнятості, процента та грошей” (1936 р.), Дж.М. Кейнс уперше піддав конструктивній критиці класичну теорію макроекономічного регулювання, що панувала доти. На противагу класичній теорії ринкового саморегулювання і державного невтручання в економіку він запропонував альтернативну макроекономічну теорію, в основі якої лежить державне регулювання економіки. Це явище отримало в науці назву “кейнсіанської революції”.

На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів - це не закономірність, а випадковість.

Підтвердженням цього положення кейнсіанці висувають кілька аргументів:

· кейнсіанською теорією відкидається положення про те, що процентна ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями, оскільки власники заощаджень та інвестори - це зовсім різні економічні групи, які в процесі прийняття рішень керуються неоднаковими мотивами.

При цьому процентна ставка не відіграє ролі єдиною чинника. Крім неї, на рівень заощаджень впливають також інші фактори, які не відображають прагнення людей одержувати доходи від заощаджень.

Мотиви заощаджень населення:

Ш купівля дорогих товарів;

Ш забезпечення старості;

Ш страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасний випадок і т.д.);

Ш забезпечення дітей в майбутньому.

Процентна ставка не є єдиним чинником і при вирішенні питання про необхідність інвестування. На думку кейнсіанців, важливим фактором, який визначає величину інвестицій, є також норма чистого прибутку, очікуваного від інвестування.

· Кейнсіанці вважають уявлення класиків про роль поточних заощаджень як джерела інвестицій надмірно спрощеними, оскільки вони не враховують інші джерела. На їхню думку, крім поточних заощаджень на грошовому ринку існують два інші джерела інвестицій: 1) готівкові заощадження, тобто населення зберігає гроші не лише в банківській системі, а й у готівковій формі на руках; 2) кредитні установи, які здатні мультиплікативно примножувати заощаджені гроші, внаслідок чого величина інвестицій може перевищити заощадження.

Мотиви для інвестування:

Ш максимізація норми чистого прибутку;

Ш реальна ставка процента - плата за придбання грошового капіталу для інвестування - враховується при складанні планів інвестицій.

· кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту. Це пояснюється двома обставинами. По-перше, наявність монополій, які стримують зниження цін, і профспілок, які стримують зменшення заробітної плати, що перешкоджає адекватному зниженню цін і заробітної плати в короткостроковому періоді і протидіє відновленню сукупної пропозиції на рівні потенційного ВВП. По-друге, якщо навіть припустити можливість зниження заробітної плати внаслідок падіння сукупною попиту і попиту на ринку праці, то це не викличе зростання сукупного доходу працюючих і тому не забезпечить відновлення їхнього попиту на рівні потенційного ВВП.

При визначенні об'єктів державного впливу на економіку кейнсіанці виходять із того, що головною причиною падіння виробництва є недостатність сукупного попиту. На їхню думку, відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції породжують два головних фактори:

психологія споживачів, тобто домашнРазмещено на http://www.allbest.ru/

14

Размещено на http://www.allbest.ru/

іх господарств. Зі збільшенням їхнього кінцевого доходу збільшується та його частка, яка йде на споживання, і збільшується та, яка спрямовується на заощадження, але в меншій мірі, ніж зростає дохвд. Така тенденція в розподілі зростаючого доходу дістала назву “основний психологічний закон” Кейнса;

зниження ефективності капіталу. Зі збіРазмещено на http://www.allbest.ru/

14

Размещено на http://www.allbest.ru/

льшенням обсягів нагромадження капіталу норма прибутку падає відповідно до закону спадної продуктивності капіталу. Ця тенденція обумовлюється зниженням можливостей реалізувати вироблені продукти за достатньо високими цінами внаслідок зменшення граничної схильності до споживання. Отже, зменшення граничної схильності до споживання знижує інвестиційний попит як компонент сукупного попиту.

Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, не пропозиція створює попит, а навпаки, попит створює власну пропозицію. Тому головним об'єктом державного втручання в економіку повинен бути сукупний попит, який в кейнсіанській теорії дістав назву “ефективний попит”. Розглядаючи роль фіскальних і грошово-кредитних інструментів в стимулюванні сукупного попиту, кейнсіанці віддають перевагу першим. Це пояснюється тим, що під час спаду виробництва інвестиції слабо реагують на зниження процентної ставки. Отже, за цих умов грошово-кредитна політика є неефективною. Тому головну увагу слід приділяти не зниженню процентної ставки, а фіскальній політиці на основі збільшення державних інвестицій, надання пільгових кредитів тощо.

Звідси кейнсіанці пропонують два методи активізації і стимулювання сукупного попиту:

ь за рахунок збільшення державних закупок або зниження податків;

ь за рахунок зниження процентних ставок за кредит, що підніме “граничну ефективність капіталу” і збільшить інвестиції приватного сектора економіки.

Отже, кейнсіанська теорія дослідує систему в короткостроковому періоді і доводить, що ринкове регулювання має недосконалий характер, не забезпечує повної зайнятості і необхідно його доповнити державним регулюванням економіки, особливо у фазі кризи та депресії. І вихід лише один, коли спостерігається спад виробництва, слід стимулювати збільшення сукупного попиту.

2. Базова модель Кейнса: роль споживання та заощадження

Споживання (витрати населення) розглядається кейнсіанською теорією у зв'зку з національним доходом, а точніше - з кінцевим доходом суспільства - це дохід населення після сплати всіх податків

( Yк = Y - T).

Але з ыншого боку кінцевий доход суспільства (національний доход) дорівнює сумі споживання і заощадження:

Y = C + S.

Споживання (C) і заощадження (S) тісно пов'язані. Так, як сукупний попит у замкненій економіці складається з двох компонентів - споживання (C) і інвестиції (I), які створюються заощадженнями (S), тобто (S = I), всю сукупність товарів, на придбання яких населення, підприємства і держава здійснюють свої витрати.

Особливістю кейнсіанської моделі є й те, що в ній розрізняються заплановані й фактичні витрати.

Заплановані витрати відрізняються від фактичних на величину непередбаченого перевищення створеної продукції над реалізованою або, навпаки, реалізованої над створеною в межах певного періоду. Перший варіант невідповідності може мати місце тоді, коли підприємства створили більше продукції, ніж здатні реалізувати, і тому змушені її частину перетворити на запаси. Другий варіант характерний для умов, коли відбувається реалізація не лише створеної у певний період продукції, а й тієї, що була в запасах. Фактичні витрати тотожні отриманим доходам, або сукупному випуску.

Розгляд кейнсіанської моделі ми розпочинаємо з її спрощеного варіанта є рівність:

AD = C + I,

(де C - витрати споживання домогосподарств (населення) та I - інвестиційні витрати).

Щодо споживання то воно залежить від граничної схильності до споживання (MPC - характеризує ту частину доходу, яка іде на приріст споживання ) та сукупних доходів Y:

MPC = ;

Кейнс вводить ще один показник: MPS - гранична схильність дозаощадження - характеризує ту частину доходу, що йде на приріст заощадження):

MPS = ;

MPC + MPS = 1,

адже приріст Y = приріст С + приріст S, Y = C + S, адже приріст доходу може йти або на споживання, або на заощадження.

В короткостроковій перспективі по мірі росту поточного доходу АРС (середня схильність до споживання - характеризує ту частину доходу населення у відсотках, яка йде на споживання: APC = ) зменшується, АРS (середня схильність до заощадження - характеризує ту частину доходів населення у відсотках, що заощаджується: APS = ) зростає, тобто з ростом доходу сім”ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величину споживчих видатків не тільки розмір поточного доходу сім”ї, але і розмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійного доходу.

Фактори, визначаючі динаміку споживання і заощаджень:

дохід домашніх господарств;

багатство, накопичине в домашньому господарстві;

рівень цін;

еконмічне очікування;

величина споживної заборгованості;

рівень оподаткування.

Аналіз даної ситуації наводить на думку існування певного парадоксу, так званого парадоксу ощадливості. Парадокс ощадливості полягає в тому, що спроби суспільства більше зберігати можуть фактично привести до того ж S₁ або навіть меншого фактичного обсягу заощаджень S₂ .

Рисунок - Парадокс ощадливості

Цей парадокс проявляється в таких формах:

v спроби суспільства більше заощаджувати закінчуються невдачею через багатократне зменшення рівноважного рівня ВВП, що викликається самою цією спробою;

v ощадність може бути соціальним злом. З точки зору індивіда, заощаджувальна копійка є зароблена копійка, а з точки зору суспільства, заощаджена копійка - це ще не витрачена і, відповідно, копійка, яка зменшує чийсь доход. Ощадність може бути благом для окремого індивіда, але може повернутися злом для суспільства, через можливий небажаний вплив на загальний обсяг виробництва і зайнятість.

v Парадокс проявляється і в тому, що домогосподарства виявляють значні стимули заощаджувати більше (менше споживати) якраз в той час, коли зростання заощаджень для економіки є найбільш небажаним, тобто коли економіка вступає у фазу падіння (можливість втрати роботи, падіння реальних доходів населення).

3. Значення інвестицій для рівноваги за кейнсіанською моделлю

Головною проблемою, за Кейнсом, слід вважати перетворення частини доходу, що зберігається, в інвестиції. Якщо очікувана прибутковість інвестицій нижча від норми відсотка або дорівнює їй, інвестування для власника коштів є безглуздим. Чим більший розрив між нормою відсотка й очікуваною прибутковістю капіталовкладень (Кейнс говорить про граничну ефективність капіталовкладень), тим активнішим стає процес інвестування.

Дж.М. Кейнс стверджував, що інвестиційний попит є головним фактором зайнятості та національного доходу. На динаміку інвестиційної активності впливають:

· очікувана норма прибутку від інвестицій;

· норма позикового процента, величину процента Кейнс узалежнював від пропозиції грошових засобів та попиту на них;

· психологічна схильність до надання переваги ліквідності, тобто бажання тримати свої вільні кошти в найбільш ліквідній формі, щоб мати можливість спрямувати їх у зручний момент у вигідні інвестиції;

· порівняльна привабливість інвестування.

Він не погоджувався з класичною тезою, що заощадження автоматично перетворюються в інвестиції. Навпаки, Дж.М. Кейнс вважав, що перетворення заощаджень в інвестиції - це досить складний процес. Основними факторами, що визначають величину інвестицій, є: гранична ефективність капіталу, норма позикового процента та їх співвідношення. Гранична ефективність капіталу як очікувана гранична дохідність капіталовкладень (відношення очікуваного приросту доходу до приросту інвестицій) є суб'єктивним фактором і відображає сподівання та очікування підприємців на отримання майбутнього доходу від використання капіталу. Але в умовах економічної невизначеності (техніко-технологічні зрушення, спекуляції тощо) очікування не завжди можуть бути реалізовані. Це може мати негативні наслідки - бажання інвестувати зменшиться. Проте підприємець завжди порівнює граничну ефективність капіталу з вартістю позики, вартістю інвестицій. Тому величина граничної ефективності капіталу залежить від норми доходу, що має бути рівним "тій обліковій ставці, яка зрівняла б теперішню вартість ряду річних доходів, очікуваних від використання капітального майна протягом строку його служби, з ціною його пропозиції. Найбільша з цих граничних ефективностей може тоді розглядатися як гранична ефективність капіталу в цілому".

Висновок

Кейнсіанська школа вважає, що економіка розвивається не так просто, як це вважали прихильники класичної школи, а заробітня плата, ціни, процентні ставки не настільки гнучкими інструментами, які були б здатні врівноважити попит і пропозицію на макроекономічному рівні. Зарплата на основі офіційного законодавства і договірної системи може не знизитися, а безробіття може зростати. В період депресії падіння сукупного попиту приведе до падіння обсягів виробництва і скорочення попиту на працю.

Згідно з кейнсіанською теорією при державному невтручанні повна зайнятість скоріше випадковість, ніж закономірність. Капіталізм не є саморегулюючою системою, що спроможна до нескінченного процвітання. Причини безробіття та інфляції криються в значній мірі у відсутності синхронності при прийнятті економічних рішень, а особливо по заощадженнях та інвесиціях.

Кейнсіанці заперечують механізм, на якому базується класична теорія, тобто, автомат регулювання ставки процента і співвідношення цін та заробітньої плати. Вони стверджують, що суб'єкти заощаджень та інвестори представляють собою різні групи, які розробляють свої плани заощаджень та інвестицій на різних основах. Відповідно до кейнсіанської теорії кількість вироблених товарів та послуг та рівень зайнятості знаходяться в прямій залежності від сукупних витрат.

Використана література

кейнсіанський економіка інвестування

1. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы проблемы и политика: В двух томах: т.1 - М.: Республика, 1992. - С.194-217.

2. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч./С. Будаговська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. - К.: Основи, 1998. - С. 261-304.

3. Мороз О.В., Небава М.І. Екскурс в антологію макроекономічної думки. Навчальний посібник. Вінниця: ВДТУ - 2000. - С.12-53.

4. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів. Навчальний посібник.- Вінниця: ВДТУ, 2000. - С.74-81.

5. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - С. 148-160.

6. Фишер С., Дорндбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с анг. со 2-го изд. - М.:Дело,1999. - С.568-586.

7. Экономическая теория. Учебник для вузов./Под ред.А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича. - СПб.: Питер, 1999. - С. 422-442.

8. Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег. -- М., 1996.

9. Біла І.С., Салатюк Н.М. Макроекономіка: Навч.-метод. посіб. - К.: НУХТ, 2013. - 174 с.

Размещено на Allbest.ru