Організація ціноутворення на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що на даний час важливе місце серед різних важелів економічного механізму господарської політики підприємства належить ціні і ціноутворенню, в яких відображаються всі сторони його економічної діяльності. Ціна має безпосередній вплив на виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Цінова політика - це механізм або модель прийняття рішень про поведінку підприємства на основних типах ринків для досягнення поставлених цілей господарської діяльності. Ціна - це грошове вираження вартості товару. Ціна відображає суспільно необхідні витрати праці на виробництво і реалізацію продукції, оцінюються витрати і результати виробництва. Обрана тема є актуальною, тому що в умовах ринкових відносин ціна виступає як сполучна ланка між виробником і споживачем, як механізм забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією.

Ціноутворенню багато приділяють уваги такі автори як Безкоровайна С.В., Маргасюк Д.В., Мінчук О.О., Желткова І.М., Салімжанов І.К. та багато інших.

Мета дослідження курсової роботи - розкрити сутність цінової політики підприємтсва, провести аналіз цін і розробити основні напрями удосконалення цінової політики ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода».

Для реалізації мети в курсовій роботі поставлені завдання:

- дати теоретичне обгрунтування цінової політики організації;

- розглянути поняття і види цін;

- вивчити існуючі стратегії ціноутворення та методи визначення цін на підприємствах;

- привести загальну характеристику ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» та її діяльності;

- провести аналіз цін на продукцію та цінової стратегії;

- розробити основні напрями удосконалення цінової політики підприємства.

Об'єкт дослідження курсової роботи - ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода». Предмет дослідження курсової роботи - теоретичні та практичні аспекти організації ціноутворення на підприємстві.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ПІДПРИЄМСТВО, ПРОДУКЦІЯ, АНАЛІЗ, ЦІНОВА ПОЛІТИКА, ЦІНОУТВОРЕННЯ.

1. Теоретичні основи ціноутворення

ціноутворення стратегія політика

Ціноутворення є найважливішим критерієм успіху підприємства і його товару на будь-якому ринку. Проблема ціноутворення постала найбільш актуально на сучасному етапі, тому існує дуже багато підходів до визначення та утворення ціни. Автор з мікроекономіки, Безкоровайна С.В., розглядає особливості ціноутворення в залежності від типу ринкової структури та акцентує увагу на можливості і мірі впливу продавця (виробника) на рівень ринкової ціни [4, с. 49]. Бланк І.А., розглядає ціну з точки зору фінансового менеджменту, як засіб забезпечення повного відшкодування витрат і одержання нормального прибутку [5, c. 68]. Автор праць з маркетингу, Філіп Котлер, зосереджується на визначенні ціни з урахуванням ринкових чинників - за маркетинговим підходом, підприємство, знижуючи ціну, не отримує постійної переваги, а збільшуючи її -- ризикує, адже конкуренти не наслідуватимуть його, тому підприємству доводиться обирати: або втрата споживачів або повернення до попередніх цін [9, c. 245]. І це ще не весь перелік підходів авторів з приводу визначення ціни, тому що, як зазначено вище, для підприємства є дуже важливим ціноутворення, так як від цього на пряму залежить буде фірма мати успіх на ринку чи ні.

Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, її регуляторний вплив на економіку охоплює багато напрямів. Зокрема, за допомогою цін виробництво продукції підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу і підвищення якості самих товарів [18].

За результатами опрацьованих джерел, нами було визначено, що серед підходів до встановлення ціни на підприємстві можна виділити наступні проблемні фактори, пов'язані із ціноутворенням:

1) необхідність володіння інформацією. Це означає, що при прийнятті рішень щодо встановлення цін необхідно аналізувати такі види інформації: про ринок у цілому, про конкуренцію на ринку, про ціни, про урядову політику, про виробництво і витрати, про обсяги збуту товарів і прибутку.

2) встановлення цін на нові товари (яких ще не було на ринку). Ця складність зумовлена наступними аспектами:

- по-перше, необхідністю завоювання ринку для нового товару, отримання на ньому певної частки і визнання споживачем. Головною задачею є виявити приховані за будь-яким товаром потреби споживача і продавати не властивості товару, а вигоду від нього;

- по-друге, обмеженістю достовірної інформації про ринок нового товару, його випробування покупцем, оскільки поява цього товару на ринку -- справа майбутнього. Відносно висока частка ризику в оцінці початкової інформації;

- по-третє, певною складністю прогнозування майбутньої кон'юнктури ринку і сприйняття ним нового товару. Також дуже важко є передбачити як вплине, позитивно чи негативно, на споживача реклама чи інші маркетингові заходи.

3) жорстка конкуренція. При її наявності, викликає необхідність зниження цін на продукцію або використання інших конкурентних переваг, що може бути досягнуто тільки за умови розробки адекватного сучасним умовам господарювання економічного механізму формування цінової політики підприємства. Для того, щоб визначити ціни на продукт або послугу відповідно до конкурентної ситуації на ринку, слід проаналізувати, як покупці сприймають всі ринкові пропозиції, зокрема які якісні характеристики товару або послуги стимулюють їх придбання. Володіючи цими знаннями можна встановити такі відпускні ціни, які відображатимуть конкурентні переваги.

4) попит. Інколи назва цього фактора ціноутворення звучить в іншій інтерпретації-споживачі, що абсолютно справедливо, оскільки саме від того, чи буде прийнята споживчими та чи інша ціна на товар, залежить і обсяг продажу, і врешті-решт, економічні результати діяльності фірми. Характеристиками споживача, що впливають на ціни є чутливість до цін, яка є різною в різних сегментах споживачів і залежить від цінності товару для споживача, споживчих характеристик, престижності товару, уподобань, а також поінформованість споживачів щодо наявності на ринку товарів-замінників, можливості зіставляти товари тощо. При аналізі попиту покупців і факторів, що впливають на нього, необхідно використовувати системний підхід. До того ж, даний аналіз повинен носити постійний, систематичний характер. Створення інформаційної бази для аналізу попиту покупців на основі системного підходу є основою оцінки цінової еластичності попиту в умовах маркетингової орієнтації підприємств.

Залежно від способу встановлення, суб'єктів ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодавства в Україні застосовуються різні види цін. Відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" [2] та Закону України "Про ціни і ціноутворення" ціни класифікують за такими критеріями:

1) залежно від розмірів купівлі-продажу товарів:

а) біржові ціни (ціни на товари, що реалізуються у порядку біржової торгівлі);

б) внутрішньофірмові трансфертні ціни (застосовуються при обміні товарами і послугами у межах міжнародних монополій);

в) роздрібні ціни (ціни для населення у магазинах тощо);

г) ціни виробництва (оптові ціни)

2) ціни за способом формування:

а) конкурентні (ціни, що формуються в умовах вільної конкуренції);

б) монопольні ціни (ціни, що формуються в умовах відсутності вільної конкренції, як правило, встановлюються монополістами на рівні, вищому, ніж ціни виробництва);

в) регульовані ціни (ціни, що регулюються державою)

3) ціни залежно від території їхньої дії:

а) поясні ціни (існують в межах однієї країни; обумовлені істотними відмінностями у видатках на виробництво продукції, а також на її транспортування до місця споживання);

б) національні ціни (встановлюються кожною країною залежно від структури виробництва; наприклад, в Італії, де вирощуються цитрусові, ціни на них значно нижчі, ніж в Україні, де це імпортна продукція);

в) світові ціни (це експортна ціна світових постачальниківтовару та імпортна ціна в країнах його ввезення)

4) ціни різного призначення:

а) пільгові ціни (встановлюють для стимулювання продажу окремих товарів);

б) ціни пропозиції /вихідні, базисні/ (ціни, встановлені для товарів без знижки, заздалегідь зазначені продавцем);

в) прейскурантні ціни (ціни на промислову, с/г продукцію і послуги, що фіксуються в спеціальних довідниках-прейскурантах) [22].

При розробленні цінової політики та її цілей перш за все треба враховувати цільову спрямованість самого підприємства [11, c. 288]. Класифікація цілей підприємства наведена на рис. 1.1.

Рисунок 1.1 - Цілі підприємства

Довгострокові цілі направлені на більш віддалену часову перспективу (понад 3-5 років), короткострокові - орієнтовані на найближчий період (до 1 року).

Кількісні цілі піддаються точному вимірюванню - досягнення певної величини прибутку, рентабельності (продажів, капіталу, собівартості), обсягу продажів, частки ринку та ін. Якісні цілі належать до соціального аспекту діяльності підприємства і включають формування ділового іміджу фірми, участь у заходах щодо охорони довкілля, спонсорство культурних, спортивних, освітніх програм та ін.

Найбільший інтерес являє класифікація цілей залежно від змісту. Для ефективної роботи підприємства найважливішим є правильність встановлення головної, перспективної мети, яка завжди, незалежно від зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, залишатиметься орієнтиром для підприємства і реалізація якої призведе до "автоматичного" здійснення його другорядних цілей.

Більшість підприємств головною метою ціноутворення вважають прагнення до максимізації прибутку. Проте дедалі більше дослідників схиляються до думки, що максимізація прибутку насправді є завданням, похідним від мети більш глобального порядку - максимізації цінності фірми (ринкової вартості компанії), тобто тієї суми грошей, яку власники підприємства могли б отримати при продажі її активів за ринковими цінами. А досягнення цієї основної мети може потребувати від підприємства навіть тимчасового скорочення розмірів прибутку (наприклад, в період освоєння нових видів продукції чи захоплення нових ринкових ніш) заради того, щоб забезпечити собі стійкі перспективи і збільшення своєї цінності.

Разом із тим підприємства можуть ставити й інші цілі (іноді говорять про трансформацію глобальної мети у цілі більш конкретні), найпоширеніші з яких розглянемо далі, враховуючи їхнє віддзеркалення в політиці ціноутворення.

Цілі, орієнтовані на прибуток. Короткострокова максимізація прибутку це прагнення до отримання в конкретному періоді часу якнайбільшої абсолютної величини прибутку. Ця мета стосується короткострокової перспективи і може бути досягнута по-різному:

* шляхом підвищення ціни при збереженні чи збільшенні обсягу продажів;

* шляхом зниження ціни, але при зростанні обсягу продажів.

Для досягнення максимального прибутку треба оцінити поточні витрати і попит при різних рівнях цін, а потім обрати оптимальну ціну. Проблемою цього методу є точне визначення функцій попиту і витрат.

Досягнення цільового прибутку - прагнення до заданої абсолютної суми прибутку, яка, очевидно, є нижчою за теоретично досяжний максимум. Фірма віддає перевагу цільовому прибутку над його максимальним рівнем в різних випадках. Наприклад, надмірне завищення цін заради максимізації прибутку могло б погіршити співвідношення "ціна - якість" в порівнянні з товарами конкурентів. Або ж для фірм, що посідають монопольне становище, прагнення до максимального прибутку може обернутися введенням різного роду обмежувальних заходів з боку держави.

Максимізація рентабельності власного капіталу фірми - отримання найбільшої величини прибутку в розрахунку на кожну грошову одиницю тієї частини активів фірми, які є її власністю (загальна сума активів за винятком усіх зобов'язань).

Досягнення цільової рентабельності власного капіталу фірми - отримання заданої величини прибутку в розрахунку на кожну грошову одиницю власних активів фірми. Установка "цільова" рентабельність замість "максимальної" має під собою ту саму підставу, що й "цільовий" прибуток замість найбільшого його рівня.

Максимізація рентабельності усіх активів фірми означає найбільшу прибутковість активів, включаючи власні і позикові.

Досягнення цільової рентабельності усіх активів фірми - мета, аналогічна попередній, з тією різницею, що цільова рентабельність зазвичай буде нижча за максимальну [20].

В умовах ринкової економіки ціна має велике значення. Ціна визначає структуру і об'єм виробництва та інші сторони діяльності підприємства. Розробці цінової стратегії і цін приділяється максимум уваги з боку керівництва кожного підприємства, якщо метою було поставлено ефективно і довгостроково розвивати діяльність ринку. Адже кожне невірне або недостатньо продумане дію відразу відбивається на динаміці продажів і рентабельності. Тому прийняття рішень в області цін має базуватися на численних чинниках, найважливішими з яких є наступні:

· Собівартість товару, його вартісна оцінка, яка розраховується різними способами;

· Очікувана реакція покупців на можливість її зміни;

· Прямий вплив з боку держави на політику ціноутворення;

Ціноутворення, в самому загальному сенсі - процес формування цін на товари і послуги, на який впливають як державні органи , так і самі суб'єкти економічної діяльності. У більш вузькому сенсі - розробка самими фірмами конкретної цінової стратегії , пов'язаною із загальними цілями і заснованої на загальній політиці ціноутворення [14, c. 320].

Виробник не просто призначає ту чи іншу ціну, він створює цілу систему ціноутворення, що охоплює різні товари і вироби в рамках товарного асортименту і враховує відмінності у витратах з організації збуту в різних географічних регіонах, відмінності в рівнях попиту, розподілі покупок за часом і інші фактори. Крім того, фірма діє в умовах постійно мінливого конкурентного оточення і іноді сама виступає ініціатором зміни цін, а іноді відповідає на цінові ініціативи конкурентів [8, c. 156].

Необхідно чітко розуміти, під впливом яких чинників змінюється ринкова ціна. Для вибору цінової політики фірма повинна знайти і проаналізувати всі ціноутворюючі фактори. Вони можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Ціна на ринку видозмінюється насамперед під впливом попиту та пропозиції. Попит є найбільш важливою категорією економіки, тому що саме він визначає ціну на різні товари, розподіляє сировину і готову продукцію [21].

На рисунку 1.2 показані основні фактори, що впливають на ціну товару, і спрямованість їх впливу.

Рисунок 1.2 - Фактори, які впливають на ціну.

Таким чином, можна зрозуміти, що фірма - виробник через ціну товару отримує інформацію про те, в яких обсягах суспільство потребує її товарах. Тому, якщо рівень ціни, що вже склався на ринку компенсує витрати на виробництво і забезпечує отримання бажаного прибутку, то це слугує найточнішим орієнтиром доцільності виробництва і відповідності попиту.

Функція пропозиції показує взаємозалежність між пропозицією товару і факторами, його визначальними. Обсяг пропозиції - то кількість товарів, яке продавець бажає продати на даних умовах. Обсяг пропозиції виражається в рухах уздовж кривої пропозиції . У разі зміни інших факторів, що впливають на пропозицію, зменшується сама крива пропозиції. Особливість вільного ринку в тому, що при певній кількості запропонованої продукції, він повинен сам по собі досягти рівноваги. Таким чином при рівновазі попиту і пропозиції встановлюється ринкова рівноважна ціна. Ця рівновага відображає компроміс між продавцем і покупцем, який реалізується при взаємній згоді при купівлі-продажу. Єдиною рівноважною ціною, яка може зберігатися, тому що задовольняє зацікавленість як покупців так і продавців, є ціна, за якої обсяг запропонованого товару дорівнює обсягу товару, який необхідний зараз на ринку. Конкурентна рівновага завжди знаходиться в точці перетину графіків попиту і пропозиції. Але слід зазначити, що при аналізі попиту та пропозиції найбільше значення має не їх абсолютне значення, а зміна попиту та пропозиції у відповідь на зміни товару або іншого параметра, що є їх головним визначником. Тому якісно виміряти чутливість попиту та пропозиції до зміни факторів, їх визначальних, дозволяє еластичність [7, c. 176].

Вплив підприємства на ціну свого товару ілюструється поняттям цінової конкуренції. При цьому фірма може відносно вільно змінювати ціну на сої товари, роблячи її нижче ціни конкурентів , за рахунок чого виграє від підвищення попиту. Що стосується нецінової конкуренції, тут основним інструментом впливу на покупця стають замість ціни, такі фактори, як мода, дизайн, смаки, функціональність та інші.

Ціна - це грошовий вираз вартості товару. Вона завжди наближається до ціни виробництва, що дорівнює сумі витрат виробництва та середнього прибутку і відображає рівень суспільно необхідних витрат праці. На процес встановлення цін впливає цілий комплекс факторів, основними з яких є вартісноутворюючі та ринкові. Ціноутворення -- встановлення ціни на доставлені на ринок або надані споживачеві у процесі виготовлення товари чи послуги. Ціноутворення починається з методики розрахунку ціни пропозиції, до якої належать такі основні елементи, як визначення завдання ціноутворення, оцінка витрат виробництва підприємства (собівартості продукції), вивчення попиту, аналіз цін і товарів конкурентів, вибір методу ціноутворення і встановлення остаточної ціни [13, c.304].

Завдання ціноутворення визначають у процесі вибору таких варіантів поведінки підприємства на ринку і цінової політики:

-- забезпечення виживання підприємства;

-- максимізація прибутку і розширене відтворення індивідуального та колективного капіталу;

-- входження в лідируючу групу підприємств за величиною ринків збуту, привласненого прибутку, якості виготовлених товарів та надання послуг.

Основним завданням є максимізація прибутку, оскільки в ньому певною мірою відображаються всі інші завдання. Оцінка витрат виробництва передбачає оцінку витрат за їх елементами і статтями калькуляції, а також постійних і змінних витрат. Важливим інструментом такої оцінки є вартісно-функціональний аналіз, який передбачає комплексне вивчення номенклатури комплектуючих деталей, пошук альтернативних можливостей їх конструктивної переробки та часткової стандартизації з метою здешевлення виробництва. Зокрема, виявляють окремі деталі й вузли, термін експлуатації яких перевищує строк служби кінцевого виробу, що є основою пошуку можливості виготовлення деталей і вузлів з меншими витратами. Альтернативним варіантом може бути поліпшення якості та надійності виробів, що подовжує строк використання товару [19].

Вивчення попиту передбачає з'ясування ступеня впливу зміни ціни на величину і динаміку попиту щодо певного товару, а отже, врахування еластичності попиту стосовно різних груп споживачів, певного ринку збуту.

Аналіз цін і товарів конкурентів потребує закупівлі певної кількості товарів у конкурентів та перевірки їх якості, порівняння попиту на них, вивчення думки покупців про конкурентні товари, зіставлення прейскурантних цін та ін. Якщо товар збігається за властивостями і якістю з товаром конкурента, фірма змушена встановити ціни, наближені до цін конкурентів [6, c. 574].

Вибір методу ціноутворення дає змогу звузити діапазон цін, у межах якого буде обрана остаточна ціна товару.

Існує кілька найважливіших методів ціноутворення:

1) середні витрати виробництва плюс прибуток;

2) одержання цільової норми прибутку на інвестований капітал;

3) оцінка очікуваної цінності товару (за якого основою ціноутворення є сприйняття споживачем цінності пропонованого товару, використання сприятливого моменту купівлі-продажу);

4) врахування рівня поточних цін (до уваги беруть насамперед ціни конкурентів, а зміна ними цін, як правило, зумовлює зміну цін інших компаній); без тісного зв'язку з витратами підприємства не існує;

5) метод закритих торгів (на підставі очікуваних цінових пропозицій конкурентів з метою отримання замовлення та укладання контракту з вигідним і перспективним клієнтом) [12, c. 15-17].

У розвинутих країнах у процесі ціноутворення часто послуговуються методом "прямих витрат" (у США -- до 20 % фірм), що передбачає вибір оптимального обсягу виробництва, за якого процес формування ціни дає змогу отримати максимальну величину прибутку за умови повного збуту товарів.

Простішим є "метод повних витрат", за якого ціну визначають шляхом знаходження загальної суми витрат виробництва і додаванням до них надбавки на прибуток, що разом співвідносяться з одиницею товару. Оскільки таку надбавку на прибуток керівництво визначає заздалегідь і, як правило, вона перевищує середній прибуток у межах галузі, це дає змогу максимізувати прибуток на довгому проміжку часу.

Встановлення остаточної ціни потребує комплексної оцінки різноманітних елементів і методів. Після цього компанія повинна врахувати можливу реакцію на ціну з боку конкурентів, державних органів, дилерів, відповідність остаточної ціни здійснюваній політиці цін продавця, вимоги відповідних законів та ін. Так, у США фірма не має права консультуватися щодо встановлення цін з конкурентами (оскільки це суперечить антитрестівському законодавству), нав'язувати дилеру конкретну роздрібну ціну, назначати нижчу за собівартість ціну (оскільки це приводить до усунення конкурентів). Фірма повинна пропонувати свої товари торговельним компаніям за однаковими цінами, але з урахуванням транспортних витрат; може підвищувати свої ціни у разі відсутності державного контролю за ними.

Держава прямо та опосередковано впливає на механізм ціноутворення. Сучасна держава регулює у розвинутих країнах понад 40% створених економічних благ. Однією з найважливіших причин такого регулювання є панування монополістичної (недосконалої) конкуренції [3, c. 247].

Двома основними видами державного регулювання цін є пряме, що здійснюється шляхом встановлення нижньої та верхньої межі ціни на найважливіші товари і послуги, методами якого є заморожування цін, укладення угод про ціни, субсидування цін, встановлення гарантованих цін та ін.; та опосередковане, що здійснюється через монетарну, відсоткову, податкову політику та політику прискореної амортизації, надання державних дотацій за умови виконання державної програми та ін.

Метою державного регулювання є встановлення відносної рівноваги між попитом і пропозицією, стимулювання науково-технічного прогресу, поліпшення якості товарів і послуг, підвищення життєвого рівня населення тощо.

Так як, проблем щодо встановлення цін є досить багато, то в залежності від того, яку ціль ставить перед собою підприємство, ціноутворення має відбуватися на комплексних засадах. Отже, це повинен бути такий комплекс дій, на довгострокову перспективу, який був би спрямований на досягнення поставлених цілей з найменшими витратами й найбільшою ефективністю.

Проблему визначення ціни на довгострокову перспективу з урахуванням різноманітних чинників та мінливості ринкового середовища в сучасних умовах розвитку економіки вирішує на підприємстві стратегія ціноутворення. Різноманітність цінових стратегій просто вражає, бо ринок не стоїть на місці. Але найпопулярнішими досі залишаються: збирання вершків, стратегія престижних цін, стратегія низьких цін або стратегія проникнення на ринок, стратегія встановлення цін у рамках товарного асортименту та стратегія диференційованого ціноутворення, тощо. Але багато перспективних компаній вдаються до комбінування стратегій щодо формування ціни.

Ціноутворення на території України підпорядковується законодавству країни , представленому Законом України «Про ціни і ціноутворення» [1] та інших законодавчих актів держави, що видаються відповідно до них. Цей закон поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності , підпорядкованості і методів організації праці та виробництва. Згідно з цим законом , ціна - виражена в грошовій формі вартість товару.

Таким чином, можно зробити висновок, що сьогодні, коли ситуація на ринках продукції постійно змінюється, потрібно розглядати ціноутворення як процес, на який впливає ряд факторів. За таких умов стає неможливим використовувати один метод ціноутворення і приділяти увагу одному чи кільком факторам. Тому потрібно об'єднати різні методи ціноутворення і враховувати фактори впливу з метою отримання обґрунтованої, конкурентоспроможної ціни на продукцію, яка допоможе підприємству розвиватись. Ці методи повинні враховувати: 1) вплив витрат на ціноутворення і за допомогою сукупності заходів з економії витрат стимулювати зниження їх рівня; 2) вплив конкурентів; 3) вплив держави; 4) вплив споживачів; 5) вплив інших факторів. Фінансове положення підприємств і на сьогоднішній день далеке від стабільного, існує цілий ряд труднощів як із забезпеченням виробництва, так і з перебудовою і впровадженням нових технологій. Ринок диктує необхідність розробки нових методологічних підходів до ціноутворення на підприємстві і вимагає комплексного підходу до вирішення цієї проблеми.

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Об'єкт дослідження - приватне акціонерне товариство ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода».

Місія ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» сформульована наступним чином: насичення ринку якісними борошняними кондитерськими виробами в достатньому асортименті.

Схема організаційної структури управління товариством наведена на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 - Схема організаційної структури управління ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода»

Вищим органом управління ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» є загальні збори акціонерів. Аналізуючи організаційну структуру управління ПрАТ, бачимо, що безпосередньо директору підпорядковуються: головний інженер, коммерційний директор, фінасовий директор, відділ кадрів, юрист, автопідприємство, відділ охорони, інженер з техніки безпеки і секретар- референт. У свою чергу у головного інженера, коммерційного директора, фінасового директора в підпорядкуванні знаходяться певні підрозділи (ланки).

В підпорядкуванні фінасового директора: бухгалтерія на чолі з головним бухгалтером, планово-економічний відділ та медпункт. В підпорядкуванні коммерційного директора: відділ збуту і маркетингу, відділ постачання та фірмовий магазин. В підпорядкуванні головного інженера: лабораторія, головний енергетик, головний механік, начальник котельної та чотири цеха.

Дана організаційна структура управління на підприємстві має свої переваги і недоліки. Одна з переваг полягає в тому, що при вирішенні важливих питань і завдань відбувається більш глибока підготовка рішень, пов'язаних зі спеціалізацією працівників. Недолік полягає в тому, що відсутні взаємозв'язку на горизонтальному рівні між виробничими відділеннями.

Аналізуючи організаційну структуру управління ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода», можна сказати про те, що організація при даній структурі управління працює ефективно, стабільно. Існуюча організаційна структура управління на підприємстві відноситься до лінійно-функціонального типу. На підприємстві постійно удосконалюється організаційна структура управління.

Фабрика відома на українському ринку та на ринку країн СНД з 1999 року як виробник печива та вафель під ТМ «Загора». Виробничі площі підприємства розташовані в місті Кагарлик Київської області. Фабрика випускає й реалізує кондитерські вироби з 1998 року й за цей час увійшла в четвірку лідерів галузі в Україні, а її частка у виробництві вафель і печива склала 6,5%. При цьому ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» не зупиняється на досягнутому й з кожним роком нарощує потужності - навіть у кризовому 2009 році обсяг реалізації продукції виріс з рівня 169 млн.грн. у 2008 році до рівня 197 млн. грн., а у 2010 році - виріс до рівня 249,3 млн.грн. Усього за 12 місяців 2009 року було продано 13,6 тис. тонн виробів, а виробничі потужності кондитерської фабрики досягли показника в 15 тис. тонн солодкої продукції в рік.

Засновником підприємства та основним акціонером (61,95% акцій) є Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Золоте курча". Загальна кількість кондитерських виробів, що випускаються Кондитерська фабрика «Лагода», складає 82 найменування.

Асортиментний портфель фабрики нараховує 22 асортиментні позиції у ваговому форматі і 16 марок у фасованому, він поділяється на такі групи:

- печиво цукрове (у глазурі/без);

- печиво затяжне (у глазурі/без);

- сандвіч (цукровий/затяжний) (у глазурі/без);

- вафлі (у глазурі/без).

Зокрема, фабрика випускає таку продукцію як: фасоване печиво («Княжна», «Браво», «Моя Люба», «Ладушки», «Маруся», «Загора к чаю», «Хакер», «Лагода», «Тет-а-Тет», «Комплімент»), вафлі («Артек», «Джинс», «Круїз»), вагове печиво та вафлі. Новим асортиментним рядом є початок випуску у 2010 році ”сухого” (без жирів) печива для діабетиків „Смачне на фруктозі”, яке практично не має конкурентів на ринку борошняних кондитерських виробів на Україні. ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» випускає й реалізує кондитерські вироби не тільки під своїми торговельними марками, а так само є виробником продукції в сегменті Private Label, виробляючи продукцію під договірною приватною торговельною маркою. Так, ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» вже успішно працює по проектах PL з такими великими мережами України як ТОВ «МЕТРО Кеш Энд Керри Україна » - ТМ «Аро», ТОВ « АТБ-Маркет» - ТМ «Солодко», ЗАТ «Fozzy Group» - ТМ «Премія», ТОВ « Квиза-Трейд» - ТМ «№1», ТОВ «КРУЧЕНА» - ТМ «Копійка».

Вся продукція фабрики сертифікована згідно обов'язковим нормам УкрСЕПРО. Продукти під торговою маркою «Лагода» успішно реалізуються не тільки в Україні, але і експортуються до Росії, Білорусі, Казахстану та інших країн.

Статутний капітал ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» становить 17,6 млн. грн. та матеріалізований в основних виробничих засобах підприємства, рівень зношеності основних фондів станом на 01.01.2011 р. становить 42,3%. Розмір додаткового капітала за рахунок капіталізованого прибутку підприємства становить на 01.01.2011 р. - 2,41 млн.грн.

Процес фінансування оборотних виробничих фондів реалізований за рахунок довгострокової фінансової допомоги основного акціонера у розмірі 21,5 млн.грн. та додаткового короткострокового револьверного банківського кредитування у розмірі 2,0 - 3,0 млн.грн. [15].

В табл. 2.1 наведені обсяги випуску продукції у 2007 - 2010 рр. найближчими по виробничим потужностям кондитерськими фабриками України, спеціалізованими в сегменті борошняних кондвиробів [17].

Таблиця 2.1 - Кондитерські фабрики України, спеціалізовані в сегменті борошняних кондитерських виробів.

Рік	Обсяг річної валової реалізацаї продукції, грн.
	«Кондитер. Фабрика Квітень» (Київ)	«Кондитер. Концерн Світоч-Nestle» (Львівська область КФ «Яричів»)	ПАТ «Київська кондитер. фабрика Рошен»	ЗАТ Кондитер. фабрика Харків'янка	«Харків. бісквітна фабрика»	ПрАт «Кондит. фабрика Лагода» (м. Кагарлик, Київська область)	ПАТ «Вінницька кондитер. фабрика» (концерн «Рошен»)
2007	112 335 839	311 477 000	280 020 000	104 884 000	580 672 000	119 310 000	134 542 000
2008	133 378 032	327 744 000	517 888 000	91 388 000	670 177 000	169 683 000	207 112 000
2009	124 810 801	373 711 000	415 771 000	84 990 840	623 264 610	197 405 000	305 255 000
2010	54 317 800					249 322 515

Загальна кількість підприємств кондитерської галузі на початок 2007 р. становила близько 800, а на початок 2010 року під впливом фінансової кризи 2008 - 2009 рр. їх кількість скоротилась до 500.

На рис. 2.2 наведені результати розрахунків питомої ваги ринку, яку займає борошняна продукція ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» в сегменті «Печиво+Вафлі» у 2009 році.

Рисунок 2.2 - Питома вага ринку основних конкурентів ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» в сегменті «Печиво та вафлі».

Як показує аналіз графіків, наведених на рис. 2.2 питома вага ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» в сегменті «Печиво+Вафлі» ринку борошняних кондвиробів в Україні поступово підвищується з рівня 6,3% у 2008 році до рівня 6,97% у 2009 році.

На рис. 2.3 наведені результати порівняльного аналізу цінової політики ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» відносно продукції конкурентів за даними Інтернет - супермаркету «Фуршет» станом на 18.02.2011 року.

Як показує аналіз даних, наведених на рис.2.3 ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» використовує стратегію конкурентних переваг найбільш низької ціни на свою продукцію за рахунок зниження собівартості спеціалізованого виробництва. Це дозволяє підприємству, займаючи 13 -15 позицію в сегменті борошняних кондвиробів на ринку України, успішно конкурувати з найбільшими підприємствами кондитерської промисловості України.

Рисунок 2.3 - Вартість вагових вафель ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» та вафель основних конкурентів в роздрібній мережі «Фуршет»

Для розрахунку основних показників господарської діяльності (Додаток Г) були використані Додатки А, Б, В. Згідно з інформацією представленою в Додатку Г можна зробити висновки:

· Виручка від реалізації в звітному (2012) і попередньому році (2011) збільшилася на 10424 тис грн., що склало 3,62%. Даний факт вплинув на збільшення собівартості на 4125 тис грн.

· Результати операційної діяльності підприємства свідчать про те, що прибуток від операційної діяльності зріс на 57,97%.

· В результаті діяльності підприємства у звітному році отримало чистий прибуток у розмірі 1743 тис. грн., що на 915 тис. грн. (більш ніж у 2 рази) більше ніж, у попередньому році.

· У результаті аналізу ресурсного потенціалу підприємства виявили, що продуктивність праці персоналу збільшилася на 14,97%, що свідетельтсвует про підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

· Збільшення вартості основних фондів (на 60,83%) свідчить про підвищення можливостей підприємства, а незначне зниження вартісного обороту активів (на 469 тис. грн.) говорить про стабільність їх використання.

В цілому, можна сказати зробити висновок про збільшенні ефективності діяльності підприємства у звітному році порівняно з попереднім.

З метою встановлення зв'язків між можливостями, загрозами, сильними і слабкими сторонами в табл. 2.2 сформованао SWOT-матриця.

На кожному з чотирьох полів матриці розглянуті всі можливі парні комбінації між загрозами, можливостями та сильними і слабкими сторонами ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода».

Аналізуючи матрицю SWOT-аналізу ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода», приходимо до висновку, що у підприємства переважають сильні сторони, але ринок створює більше загроз, ніж надає можливостей. В цьому випадку рекомендується стратегія, спрямована на використання сильних сторін для нейтралізації зовнішніх загроз.

ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» може завойовувати окремі ринкові ніші, але більшість зусиль має спрямовуватись на стримування наступу конкурентів і підготовку до активних дій у майбутньому, коли можливості будуть переважати загрози.

Таблиця 2.2 - Матриця SWOT-аналізу ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода»

	Можливості 1.Збільшення клієнтської бази 2.Покращення платоспроможності клієнтів 3.Зростання попиту на продукцію без барвників та домішок 4.Можливість вибору поста-чальників з найвигіднішими умовами постачання продукції 6.Можливість виходу на нові ринки	Загрози 1. Поява нових конкурентів 2.Підвищення цін на сировину та комунальні послуги 3.Високе імпортне мито 4.Прийняття більш жорсткого законодавства в сфері якості продукції 5.Нестача персоналу, спроможного працювати на новому високо-технологічному обладнанні 6.Збільшення вимог до заробітної плати 7.Підвищення попиту на продукцію з включенням до її складу вітамінів 8.Постійна загроза втрати спо-живачів та зменшення частки ринку 9.Зменшення ціни конкурентами
Сильні сторони 1.Позитивний імідж фірми 2. Наявність чітко визначених цілей та стратегій 3. Вагома ринкова частка 4. Наявність власних брендів 5. Гнучке ціноутворення 6. Широкий асортимент виробів 7. Висока якість та унікальність продукції 8. Сертифікація продукції 9. Ефективна система контролю якості продукції 10. Позитивна динаміка чистого доходу підприємства 11. Компетентність керівників і підлеглих 12. Ефективна система мотивації	Поле СіМ (сила і можливості) 1.Пропозиція на ринку широкого асортименту кондитерських виробів 2.Докласти зусилля на поширення торгівельної марки по території України 3. Збільшити частку ринку за рахунок гнучкого ціноутворення 4. Здійснити розробку нових видів продукції для нових сегментів споживачів	Поле СіЗ (сила і загрози) 1.Позиціонування цінової політики підприємства з точки зору високої якості та унікальності продукції 2. Активізація маркетингових заходів для просування торгівельної марки 3. Залучення висококваліфікованого персоналу на основі використання ефективної системи мотивації 4. Пошук вітчизняних постачаль-ників сировини 5. Розробка нових видів продукції з метою стабілізації частки ринку
Слабкі сторони 1.Недостатнє ресурсне забезпечення підприємства 2.Відсутність marketing mix 3.Недосконала структура збуту 4.Недостатній рівень автоматизації виробництва 5.Слабка інноваційна діяльність підприємства 6.Зниження ділової активності 7.Недостатня інвестиційна привабливість 8.Переважання елементів регламентованості в організаційній культурі	Поле СлМ (слабкість і можливості) 1. Використання приросту доходів та фінансових ресурсів підприємства на створення та функціонування системи професійного навчання персоналу 2.Підвищення рівня автоматизації виробництва 3.Розширення збутової мережі шляхом впровадження директ-маркетингу	Поле СлЗ (слабкість і загрози) 1. Вирішення проблеми управління витратами підприємства шляхом впровадження бюджетування 2. Приведення організаційної культури у відповідність стратегії підприємства 3.Удосконалення цінової політики 4.Підвищення інвестиційної привабливості для вирішення проблеми ресурсного забезпечення підприємства 5.Удосконалення маркетингового забезпечення з метою запобігання втрати споживачів та зменшення частки ринку

Таким чином, можно зробити висновок, що ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода» відноситься до категорії малих підприємств, які мають певні особливості в своєму розвитку. Малі підприємства мобільні, орієнтовані на певні групи клієнтів, мають можливість швидко перепрофілювати своє виробництво.

Основними сильними сторонами підприємства є: широкий асортимент виробів; наявність власних брендів; унікальність деяких видів продукції; гнучкість цін; висока якість продукції; ефективна система контролю якості продукції; стабільний сегмент ринку; ефективна система мотивації персоналу; наявність власних оборотних коштів.

До слабких сторін ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода» відносяться: відсутність певної, чітко вираженої маркетингової стратегії; нестабільний фінансовий стан; низька автоматизація виробничих процесів; слабка інноваційна діяльність підприємства; відсутність системи професійного навчання персоналу.

3. Аналіз ціноутворення на підприємстві

Розробкою цін та ціновой стратегії на підприємсті займається планово- економічний відділ. Цінова політика грунтується на поєднанні в ціні обліку витрат і прибутку, яка забезпечила б існування на ринку ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода». При цьому враховуються ціни на продукцію у конкурентів.

Процес розробки цінової політики починається з визначення стратегічних цілей організації. Основна мета ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» - збільшення обсягів реалізації.

Таким чином, загальна політика ціноутворення повинна бути спрямована на встановлення конкурентоспроможних цін, які дозволять збільшити обсяги продажів ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода», тобто основні стратегічні цілі компанії узгоджені із завданнями ціноутворення:

1. Встановлення конкурентоспроможних цін, тобто цін на рівні або нижче рівня цін конкурентів, що реалізують кондитерські вироби аналогічної якості. Якість продукції фабрики висока;

2. Розробка системи знижок;

3. Зниження собівартості продукції;

4. Постійний моніторинг ринку і гнучке реагування на зміни.

Грунтуючись на поставлених завданнях, необхідно розробити цінову політику і її елементи: стратегію, тактику, і використовувати відповідні ринкові методи ціноутворення для кожного ринку, на якому діє ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода»

Для аналізу можна вибрати ринок вафель, з його широким асортиментом. Вафлі виробляє велика кількість підприємств. Серед населення вони користуються підвищеним попитом, так як вафлі - це легкі пористі вироби, які виготовляють з чарункуватих чи рельєфних тонкопористих листів з начинкою у вигляді прошарку або без начинки.

До складу вафель входять різні речовини, кількість яких залежить від сировини, що використовується для їх виготовлення. Вид i якість сировини впливає на асортимент i споживні властивості вафель.

В структурі собівартості продукції кондитерської промисловості високою є питома вага витрат на сировину. В табл. 3.1 розрахована вартість сировини в розрахунку на 1 т продукції, виходячи з поточних оптових цін на продукти, що витрачаються.

Таблиця 3.1 - Вартість сировини на 1 т готової продукції

Назва сировини	На 1 т вафель листових
	Норма, кг	ціна за 1 кг, грн.	вартість, грн.
Борошно пшеничне	1231	3,4	4184,924
Яєчний порошок	27,69	21,4	592,566
Лецитин	5,23	100,5	525,615
Рослинна олія	7,49	8	59,92
Сіль харчова	6,01	0,6	3,606
Бікарбонат натрію	12,1	7,1	85,91
Всього сировини	1289	1430	5452,541

Таким чином, вартість сировини в розрахунку на 1 т вафель листових становить 5 452,54 грн. Оскільки основні обсяги реалізації продукції фабрики припадають на регіональний ринок, то компанії необхідно орієнтуватися на ціни основних регіональних конкурентів. Головним конкурентом ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» на регіональному ринку є фабрика «Кондитерська Фабрика Квітень». Для оцінки якості продукціх конкурентів слугували вафлі «Артек». Результати дослідження фізико-хімічних показників якості вафель «Артек» наведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 - Фізико-хімічні показники якості вафель «Артек» двох виробників.

Назва показника	Торгова марка
	ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода»	«Кондитерська Фабрика Квітень»
Зовнішній вигляд	Поверхня з чітким малюнком, з рівними обрізом. Вафлі мають однаковій розмір та правильну форму. Начинка не виступає за краї.	Поверхня з чітким малюнком, з рівними обрізом країв. Вафлі мають однаковій розмір та правильну форму. Начинка виступає за краї.
Колір: - вафель; - начинки	Світло-жовтий;	Темно-жовтий;
	Темно-коричневий.	Коричневий.
Будова у розломі	Вафельні листи рівномірно пропечені, з розвинутою пористістю, з хрусткими властивостями.	Вафельні листи рівномірно пропечені, з розвинутою пористістю, з хрусткими властивостями.
Смак та запах	Солодкий, присмак та аромат какао.	Солодкий, присмак та аромат какао.
Якість начинки	Однорідна консистенції, без крупинок та грудочок, легко тане, ніжна, масляниста.	Однорідна консистенції, без крупинок та грудочок, легко тане, ніжна, масляниста.
Масова частка загального цукру, %	29,7	15,3

Масова частка цукру у вафлях «Артек» торгових марок ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» становить від 20 до 54,3%, що відповідає вимогам ДСТУ 4033-2001, а в вафлях торгової марки «Кондитерська Фабрика Квітень» масова частка цукру становить менше 20%. Таким чином не відповідає вимогам стандарту. Очевидно це пов'язано з недодержанням рецептурних співвідношень [16].

Як видно з даної таблиці оцінки вафель «Артек» торгової марки ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода», відповідали вимогам ДСТУ 4033-2001 за всіма показниками якість начинки, зовнішній вигляд, колір, будова у розломі, смак та запах. Вафлі торгової марки «Кондитерська Фабрика Квітень» за показниками не відповідають вимогам нормативної документації за формою виробу, оскільки поверхня вафель пошкоджена.

Для порівняння цін візьмемо продукцію "Вафлі вагові" [10].

Таблиця 3.3 - Ціни на вафлі вагові (ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода»)

Найменування товару	Упаков-ка	Кількість у ящ., кг/од.	Термін зберігання, міс.	Ціна за ящик, грн
Артек-клас	ящ.	5	3	86,60
Молочні-клас	ящ.	5	3	88,75
Лимонні-клас	ящ.	5	3	88,45
Зі смаком вареного згущеного молока	ящ.	5	3	94,85

Таблиця 3.4 - Ціна на вафлі вагові у конкурентів ("Кондитерська Фабрика Квітень")

Найменування товару	Упаков-ка	Кількість у ящ., кг/од.	Термін зберігання, міс.	Ціна за ящик, грн
Десертні	ящ.	4	4 мес	80,92
Вафлі з ароматом лимона	ящ.	4	4 мес	84,16
Молочні с ароматом вершків	ящ.	4	4 мес	84,16
Артек	ящ.	4	4 мес	90,64

На підставі даних представлених в таблицях 3.3 та 3.4 розрахуємо ціну вафель вагових за 1 кг.

Таблиця 3.5 - Ціна на вафлі вагові за 1 кг

ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода»	"Кондитерська Фабрика Квітень"
Найменування товару	Ціна 1 кг, грн	Найменування товару	Ціна 1 кг, грн
Артек-клас	17,32	Артек	22,66
Молочні-клас	17,75	Молочні с ароматом вершків	21,04
Лимонні-клас	17,69	Вафлі з ароматом лимона	21,04
Зі смаком вареного згущеного молока	18,97	Десертні	20,23

Згідно з данних представлених у таблиці 3.5 розрахували, що ціни у конкурентів вищі, в середньому на 3,31 грн. Таким чином, спираючись при ціноутворенні на ціни основних конкурентів, фабрика буде використовувати цінові фактори конкуренції і ринкові методи ціноутворення. Так само відтіснити частину конкурентів і збільшити частку ринку допоможе використання науково - технічних досягнень і передового досвіду в даній сфері виробництва.

У разі, якщо цінова політика не може сприяти досягненню цілей організації, то необхідно застосовувати нецінові фактори конкурентної боротьби. Для цього розробляються системи знижок та реклами.

З метою удосконалення цінової політики в області знижок, а так само для прискорення оборотності грошових коштів, доцільним є введення знижки за 100 % - у попередню оплату продукції, або знижки за прискорення погашення дебіторської заборгованості. Введення даної знижки так само дозволить вирішити проблему скорочення розмірів і термінів погашення дебіторської заборгованості. Встановлення даної знижки не суперечить основним напрямкам політики фабрики відносно оборотного капіталу, яка спрямована на прискорення їх оборотності, а також на зниження дебіторської заборгованості .

Розрахунок максимальної знижки за прискорення погашення дебіторської заборгованості можна зробити наступним чином :

Максимальний розмір знижки = ( О - Оmax ) : 365,

де : O - період, протягом якого покупець повинен оплатити товар , щоб отримати розраховану знижку (дні);

Оmax - максимальна відстрочка платежу , яку надає підприємство (дні).

Максимально допустима відстрочка платежу на підприємстві становить 760 днів, або 2 роки і 1 місяць. Термін, протягом якого покупець повинен оплатити товар , щоб отримати знижку , передбачається встановити в розмірі 30 календарних днів.

Максимальний розмір знижки = (30-760) / 365 = -2 %

Таким чином, максимальний розмір знижки за попередню оплату і прискорення погашення дебіторської заборгованості можна встановити в розмірі 2 %. Це дозволить мотивувати клієнтів на попередню оплату продукції , що позитивно позначиться на фінансовому стані підприємства.

Велика кількість найменувань випускаються кондитерських виробів створює незручність в просуванні товару на нові ринки ( в нові регіони), т. к. кожне найменування кондитерських виробів вимагає рекламної підтримки. Щоб уникнути цих труднощів, фабрика повинна проводити аналіз доцільності виробництва конкретних найменувань кондитерських виробів.

Таким чином, можно зробити висновок, що підприємство спираючись при ціноутворенні на ціни основних конкурентів, буде використовувати цінові фактори конкуренції і ринкові методи ціноутворення.

4. Основні напрями удосконалення цінової політики

Для фірми ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» можна виділити такі основні напрями нової цінової політики:

1.Шляхи зниження витрат обігу фірми. Одним з основних факторів вдосконалення ціноутворення на будь-яких підприємства є зниження собівартості. Можна виділити наступні основні напрямки зниження собівартості продукції на ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода». По-перше - скорочення посередницьких організацій між постачальниками товарів і магазином, це призведе і до зниження транспортних витрат. По-друге - необхідно враховувати співвідношення темпів зростання продуктивності праці і зростання заробітної плати.

Витрати підприємства є важливим елементом у стратегії формування цін. Підприємство ретельно стежить за своїми витратами, тому що якщо витрати виробництва перевищать витрати конкурентів на даний вид продукції, то підприємству доведеться підвищити ціну на товар або погодитися на менший прибуток при збереженні колишньої ціни. Щоб успішно працювати в ринкових умовах, виробництво конкурентоспроможної продукції повинно бути налагоджено з найнижчими витратами.

Таким чином в таблиці 4.1 представлені існуючи та нові ціни на вафлі вагові.

Таблиця 4.1 - Існуюча та нова ціна на вафлі вагові

ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода»
Найменування товару	Ціна за 1 кг базисна (існуюча), грн	Ціна за 1 кг нова (з урахуванням змін), грн	Відхилення
Артек-клас	17,32	16,04	1,28
Молочні-клас	17,75	16,13	1,62
Лимонні-клас	17,69	16,27	1,42
Зі смаком вареного згущеного молока	18,97	17,32	1,65

Бачимо, що ціна знизилася. На підставі даних порахуємо наскільки в середньому знизилася ціна на продукцію (1,28 +1,62 + 1,42+ 1,65/4). Ціна в середньому знизилася на 1,49 грн. Зниження ціни дає можливість збільшити величину попиту, обсяг продажів і частку фірми на ринку.

2. Підвищення конкурентноспроможності. Підприємство спирається при ціноутворенні на ціни основних конкурентів, тому для підвищення конкурентоспроможності ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» аналізуються такі альтернативні варіанти освоєння виробництва нової продукції: проект № 1 - впровадження виробництва вафель листових як напівфабрикату для виготовлення тортів, тістечок та інших видів кондитерської продукції; проект № 2 - впровадження виробництва вафельних стаканчиків для морозива.

Обидва види продукції будуть вироблятися за ДСТУ 4620:2006 «Вафлі листові та фігурні (напівфабрикат)». Продукція являє собою напівфабрикат для виготовлення тортів, цукерок, морозива. Призначена для реалізації в торговельній мережі, підприємствам ресторанного господарства, а також підприємствам з виробництва морозива.

Потенційними споживачами листових вафель як напівфабрикату для виробництва тортів та тістечок можуть бути кондитерські виробництва ресторанів, кафе, великих мережних магазинів, більшість з яких почали виробляти власну кондитерську продукцію. Так, асортимент тортів магазинів «Сільпо» приблизно на 80 % складається із власних виробів, «Великої Кишені» -- на 90 %, мережі «Екомаркет» -- на 50 % .

З метою забезпечення ритмічності виробництва та досягнення стабільності продажів відділу маркетингу і збуту ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода» потрібно буде активізувати роботу по укладенню угод з виробництва продукції на замовлення.

Ринком збуту вафель листових можуть бути як районні центри, що розташовані поблизу м. Кагарлик (Васильків, Обухів, Біла Церква, Рокитне, Тараща), так і місто Київ. Певними перевагами такої продукції є необмежена відстань її доставки, враховуючи вимоги санітарної служби Київської області щодо обмеження транспортування кондитерської продукції радіусом до 30км. Потенційні споживачі вафельних стаканчиків - це невеликі підприємства Київської області з виробництва морозива. За даними Держкомстату України за перше півріччя 2010 року в Київській області вироблено 525 т морозива, що складає 0,8 % загального обсягу, виробленого в Україні . На території області великих виробників морозива немає.

...