Організація та нормування виробничих процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Параметри потоку

Поняття матеріального потоку, його параметри та характеристики

Потік - це сукупність об'єктів, що сприймаються як єдине ціле. Вона існує як процес на деякому часовому інтервалі і вимірюється в абсолютних одиницях за певний період часу.

Матеріальний потік - це матеріальні ресурси (MP), незавершена продукція (НП) і готова продукція (ГП), що знаходяться у стані руху і до яких застосовуються логістичні операції й (або) функції, пов'язані з фізичним переміщенням у просторі: навантаження, розвантаження, перевезення, сортування, розукрупнення тощо.

Елементарний матеріальний потік - потік ресурсів одного найменування, які проходять шлях від конкретного джерела виробництва до моменту споживання.

Інтегральний (загальний) матеріальний потік - множина елементарних потоків, що формуються на підприємстві.

Так, щодо підприємства матеріальний потік на етапі забезпечення виробничих процесів матеріальними ресурсами постає у вигляді потоку сировини, комплектуючих, допоміжних матеріалів, на етапі виробництва - у вигляді напівфабрикатів. На етапі розподілу і збуту - у вигляді готової продукції, запасних частин для продукції, яку використовують споживачі і т. ін. матеріальний потужність фінансовий

Кожному матеріальному потокові відповідає деякий фінансовий потік. Під фінансовим потоком розуміють спрямований рух фінансових ресурсів, що циркулюють у логістичній системі, а також між логістичною системою і зовнішнім середовищем, необхідних для забезпечення ефективного руху визначеного товарного потоку.

Параметрами матеріальних потоків можуть бути:

- номенклатура, асортимент і кількість продукції;

- габаритні характеристики (обсяг, площа, лінійні розміри);

- вагові характеристики (загальна маса, вага брутто, вага нетто);

- фізико-хімічні характеристики вантажу;

- характеристики тари (упаковки);

- умови договорів закупівлі-продажу (передачі у власність, постачання);

- умови транспортування і страхування;

- фінансові (вартісні) характеристики;

- умови виконання інших операцій фізичного розподілу, пов'язаних із переміщенням продукції та ін.

Матеріальні потоки характеризуються кількісними і якісними показниками:

1) напруженість матеріального потоку - це інтенсивність переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів і готової продукції;

2) потужність матеріального потоку - це обсяги продукції, які переміщуються за одиницю часу.

Таким чином, потік має розмірність "обсяг/одиниця часу", тобто є дробом, у чисельнику якого міститься одиниця виміру вантажу (штуки, тонни, і т. ін.), а в знаменнику - одиниця виміру часу (доба, місяць, рік і т. ін.). Між цими показниками, як правило, спостерігається обернена залежність.

Показники потужності та напруженості матеріальних потоків прямо залежать від:

1) стану інфраструктури суб'єкта господарювання;

2) обраної логістичної системи з управління процесами виробництва і обігу;

3) обсягу, часу і форми постачань;

4) форми виробництва;

5) технології виконання логістичних операцій;

6) рівня механізації й автоматизації робіт та ін.;

7) виду продукції, її призначення;

8) виду транспортних засобів, відстані транспортування;

9) стратегії підприємства і т. ін.

2. Закони організації виробничих процесів

Будь-яка наука послідовно проходить три етапи розвитку : накопичення матеріалу, його систематизація, встановлення закономірностей. Логістика як наука нині знаходиться на рубежі другого етапу. Систематизація наявного матеріалу ще не закінчена, а паралельно вже робляться спроби визначити принципи і виявити закономірності оптимізації потокових процесів. Як наука і практика логістика має на меті підвищення організованості виробничих систем, і тому вона тісно взаємодіє з організацією виробництва як наукою про проектування, створення і розвиток виробничих систем. Закони і закономірності організації виробництва є базою для вирішення логістичних проблем.

Нині в теорії організації виробництва можна виділити дві групи закономірностей : закономірності організації виробничих систем і закономірності організації виробничих процесів. Великим досягненням в сучасній теорії організації виробництва можна рахувати виявлення і опис того, як проявляються закони організації високоефективних, ритмічних виробничих процесів. Йдеться про наступні закони:

- законі впорядкованості руху предметів праці у виробництві;

- законі календарної синхронізації тривалості технологічних операцій;

- законі эмерджентности основних і допоміжних виробничих процесів;

- законі резервування ресурсів у виробництві;

- законі ритму виробничого циклу виконання замовлення.

Використання вищеназваних законів організації виробничих процесів дозволяє спланувати і підтримувати ритмічну роботу виробничих підрозділів підприємства, т. е. роботу у формі раціональної організації виробничих процесів, при якій процеси виготовлення окремих деталей, комплектів деталей і виконання окремих замовлень програми поєднуються по заздалегідь визначеному плану. Це поєднання і забезпечує ритмічну роботу як безперервне відновлення усього виробничого процесу одночасно (паралельно) в усіх виробничих підрозділах і на кожному робочому місці в строгій відповідності з плановою пропорційністю, технологічною прямоточностью і економічно обгрунтованою надійністю випуску виробів у встановлені терміни і належної якості.

Організація і підтримка ритмічної роботи кожного підприємства і його виробничих підрозділів дозволяє усунути традиційні втрати ресурсів робочого часу робітників і устаткування (а вони складають не менше 40% первинної величини ресурсів) з організаційно-технічних причин. Організація і підтримка ритмічної роботи кожного підприємства припускає цілеспрямоване резервування ресурсів в плані до 5(8% їх первинної величини. І нарешті, організація і підтримка ритмічної роботи кожного підприємства забезпечує йому конкурентні переваги: лідерство по мінімуму витрат, гарантований час доставки замовлень, індивідуалізацію виробів по вимогах замовників, гнучке регулювання обсягу виробництва, розширення сервісних послуг і ряд інших переваг.

3. Методика нормування запасів

Центральною ланкою механізму управління товарними запасами на рівні торгового підприємства є нормування та планування їх обсягу. Метою нормування товарних запасів є визначення їх оптимальних розмірів для забезпечення планового обсягу товарообороту у визначених умовах, місці та часі, створення потрібних матеріальних передумов для ритмічного та безперебійного продажу товарів при найменших витратах щодо їх формування, зберігання, регулювання. Нормування товарних запасів базується на розроблених нормах та нормативах. Норми товарних запасів використовуються торговими організаціями, підприємствами при:

--розробці планів товарного забезпечення, запасів та надходження товарів;

- визначенні обсягів оборотних коштів та потрібного розміру кредиту для їх формування;

--регулюванні завозу товарів та оперативному управлінні запасами, виявленні дефіциту або формуванні понаднормативних запасів, неходових, залежаних, надмірно завезених товарів;

--контролі за забезпеченням товарними запасами товарообороту, розрахунку планової суми витрат на зберігання запасів товарів;

--удосконаленні статистичного та управлінського обліку та контролі товарних запасів та діяльності підприємства в цілому.

Нормування товарних запасів базується на таких принципах:

1. Оптимальність. Нормативи повинні передбачати найменші розміри товарних запасів, при яких забезпечується безперервність процесу обігу; задоволення попиту населення на товари. Критерії оптимальності визначаються по-різному, залежно від того, на якому рівні вирішується завдання управління запасами. Критеріями оптимальності можуть бути такі показники, як:

- рівень сукупних витрат обігу, пов'язаних із доставкою та зберіганням товарів при умові найбільш повного задоволення попиту населення на товари народного споживання;

- час обігу товарів при максимальній надійності постачання роздрібної торгівлі;

--ступінь концентрації запасів, нерегулярного оновлення в окремих ланках торгівлі;

--частка неходових та залежаних запасів у загальному обсязі.

2. Надійність. Реалізація цього принципу досягається за рахунок формування страхових запасів з метою захисту торгового процесу від непередбачених коливань з боку попиту і виникнення попиту або пропозиції товарів у результаті порушення графіків завозу. Особливо важливо з соціального погляду забезпечити введення страхових запасів в обсягах, що повністю виключають можливість виникнення дефіциту щодо товарів першочергового попиту.

3. Науковість. Відповідно до цього принципу нормування товарних запасів має здійснюватися на базі застосування техніко-економічних та економіко-математичних методів, базуватися на виявлених у результаті аналізу основних закономірностях формування товарних запасів.

4. Реальність. При розробці нормативів слід враховувати матеріальні передумови формування їх розміру: обсяг товарних ресурсів, які можуть бути закуплені підприємством, складську площу та ємність, що забезпечують зберігання певної кількості товарів, їх технічну оснащеність; обсяг власних оборотних коштів, який обумовлює реальні можливості накопичення товарних запасів.

5. Ефективність. Нормування товарних запасів має забезпечити прискорення їх обіговості, раціональне розміщення між оптовою та роздрібною ланкою у підприємствах та у місцях зберігання, скоротити сукупні витрати, пов'язані з доставкою та зберіганням товарів.

У процесі нормування повинен забезпечуватися не тільки власне економічний аспект, але й враховуватися соціальні аспекти проблеми ритмічності та безперервності товаропостачання населенню. Зараз конкретне торгове підприємство може стати неспроможним сформувати необхідний товарний запас не через ситуацію відсутності пропозиції товарів, а через фінансові труднощі.

Нормування товарних запасів торгового підприємства суттєво відрізняється від організації та методики здійснення цього процесу в інших галузях народного господарства. Причина різниці--у характері витрат.

Використання виробничих запасів суворо обумовлене виробничою програмою. їх можна врахувати, якщо знати план випуску продукції та норми використання сировини, матеріалів на одиницю виробу або вихід продукції з одиниці сировини. Ця обставина при ідеально налагодженій доставці дозволяє майже відмовитися від складських приміщень і бази постачання.

Використання товарних запасів у торгівлі носить непослідовний та важко прогнозований характер, оскільки це пов'язано з такою динамічною категорією, як попит населення. Тому часті випадки, коли дефіцитні на момент замовлення товари в час надходження до торгової мережі підпадають під категорію, що користується слабким попитом і осідає у запасах, або, навпаки, товари з ряду неходових починають користуватися підвищеним попитом. Товарні запаси є функцією попиту індивідуальних споживачів (населення), схильних до великого впливу випадкових обставин, а це потребує систематичного вивчення.

Норматив товарних запасів має виступати як середня величина, що нівелює випадкові та другорядні відхилення як закономірність стохастичного характеру. Проблема полягає у вивченні та моделюванні закономірностей товарних запасів та створенні на цій основі науково обгрунтованих нормативів.

2. Методи нормування товарних запасів

При нормуванні товарних запасів часто використовуються такі методи:

--метод техніко-економічних розрахунків;

--економіко-статистичний метод;

--метод експертних оцінок;

--економіко-математичні методи.

Метод техніко-економічних розрахунків. Суть нормування товарних запасів з допомогою методу техніко-економічних розрахунків полягає у визначенні норм за сегментами запасів, які виділяються, виходячи з цільового використання товарних ресурсів. Розрахунок товарних нормативів при цьому здійснюється за товарними групами з виділенням трьох складових елементів запасів: робочого запасу, запасу поповнення, страхового запасу. Робочий запас та запас, пов'язаний з поповненням, в сукупності складають торговий запас.

Робочий запас являє собою сукупність трьох найважливіших елементів:

1. Представницького асортиментного набору.

2. Запасу на одноденну реалізацію.

3. Запасу на час приймання та підготовки товарів до реалізації.

Представницький асортиментний набір -- це частка загального нормативу товарних запасів, призначених для забезпечення в торговому залі оптимальної кількості різновидів товарів. Його обсяг залежить від широти асортименту, обсягу товарообороту, спеціалізації підприємства та специфічних особливостей; вартісна оцінка встановлюється за даними про середню роздрібну ціну та кількість різновидів у кожній товарній групі.

Запас на час прийому, підготовки товарів до продажу в днях встановлюється шляхом хронометрування часу, витраченого на окремі операції. Час прийому складається з часу на зовнішній огляд тари, пломб, на розвантажування, перевірку на кількість та якість, переміщення товару до місця продажу та зберігання. Час на підготовку товарів до продажу складається з часу, що витрачається на розпакування та викладення товарів у торговельному залі.

Загальний розмір робочого запасу в днях обороту визначається як кількість різновидів, помножених на ціну, плюс одноденний товарооборот, поділені на одноденний товарооборот.

Запас поточного поповнення потрібно створювати для забезпечення регулярної торгівлі в періоди між черговими поставками товарів. Його обсяг залежить від періодичності (частоти) завозу, широти асортименту та комплектності партії товарів, що надходять. Щодо продовольчих та окремих непродовольчих товарів, то враховуються також лімітні строки їх зберігання.

Комплектність однієї партії встановлюється шляхом ділення загальної кількості різновидів на кількість поставок. Використовують коефіцієнт комплектності. Це відношення кількості різновидів в одній партії до кількості різновидів в асортиментному мінімумі.

У період між черговими надходженнями товарів запас поповнення коливається від максимуму (в день доставок) до мінімуму (перед завозом). Тому при визначенні норм запасу використовують середній час періодичності, тобто половину інтервалу надходження товарів. У процесі нормування виходять із оптимального розміру партії та інтервалу завозу, раціонального асортименту за типами торгових підприємств.

Розрахунок нормативу запасу поточного поповнення проводиться шляхом ділення періоду завозу конкретного товару на 2. Період завозу товару розраховується шляхом ділення кількості різновидів, які повинні бути в асортименті магазину, на кількість різновидів, що є в одній партії, і помножений на середню частоту завозу. У разі, коли асортиментні різновиди товарів не можна замінити іншими, запас поточного поповнення в днях виражається рівнем середнього інтервалу поставки в товарній групі. Щодо різновидів товару, що має вузький асортимент, то нормативи розраховуються в цілому в товарній групі без урахування асортиментних позицій шляхом ділення кількості днів у періоді на кількість поставок у товарній групі в період, на який планується.

Страховий і гарантійний запас створюється для забезпечення безперебійної торгівлі і значного збільшення попиту в окремі періоди, можливого порушення термінів та обсягів поставки товарів та інших непередбачуваних обставин.

Величина цього запасу визначається у відсотках від розміру товарного запасу залежно від способів та частоти доставки товарів, транспортних умов, а також від ступеня коливання випадкових факторів. На основі вивчення досвіду роботи торгових підприємств прийнято враховувати страховий запас у розмірі до 100 % з товарів простого асортименту і до 50 % розміру торгового запасу складного асортименту (з урахуванням кількості різновидів в кожній групі товарів).

Для визначення розміру страхового (гарантійного) запасу сумують робочий запас з запасами поточного поповнення. Норми резервування з кожної товарної групи можуть розраховуватися індивідуально з використанням теорії ймовірності. Норматив товарів у дорозі визначається окремо за товарами та товарними запасами облікової номенклатури.

Метод техніко-економічних розрахунків має ряд переваг. У ньому враховано не тільки загальний обсяг товарних запасів за вартістю, але і його речовий склад. Він передбачає розробку асортиментного мінімуму для кожного магазину та контроль за його дотриманням.

Недоліками цього методу є:

1. Складність та праце місткість розрахунків.

2. Необхідність достатньої інформації про умови торговельного процесу та постачання підприємства.

3. Неврахування фінансових можливостей підприємства щодо утворення товарних запасів:

Економіко-статистичні методи. Економіко-статистичні методи нормування товарних запасів базуються на вивченні рівня товарних запасів, що склався за минулі періоди, з урахуванням впливу окремих факторів на швидкість обігу товарів.

Перевагою методів цієї групи є простота та непрацемісткість розрахунків. Однак їх застосування має суттєвий недолік: у встановлений норматив певною мірою переносяться хиби, що раніше мали місце в організації торгового процесу.

Основними методами цієї групи є:

1. Нормування товарних запасів з урахуванням їх середньорічних змін. Застосування цього методу передбачає побудову динамічного ряду товарних запасів та проведення його згладжування з використанням ковзких середніх простих. Норматив товарних запасів на плановий рік визначається як сума завершального показника (рівня) згладженого динамічного ряду та середньорічної змінності товарних запасів.

2. Нормування товарних запасів з використанням коефіцієнтів еластичності. Нормування за цим методом здійснюється в такій послідовності:

а) розраховується значення коефіцієнтів еластичності зміни запасів конкретної групи при зміні товарообороту. Для цього приріст товарних запасів у базовому періоді множать на товарообіг цього періоду і ділять на приріст товарообороту, помножений на запаси, що передують базовому періоду;

б) визначається приріст обсягу продажу товарів на плановий період;

в) визначається приріст запасів товарів у плановому періоді;

г) розраховується норматив запасів товарів шляхом сумування попередніх показників і ділення та 100.

3. Нормування товарних запасів з урахуванням пропорційності коливань рівня запасів коливанням обсягу реалізації (це метод пропорційного відхилення).

4. Нормування товарних запасів на основі відносних коефіцієнтів співвідношення товарних запасів та товарообороту (індексний метод). При розрахунку, коригуванні, обгрунтуванні нормативних показників товарних запасів потрібно правильно оцінити співвідношення товарних запасів і товарообороту та визначити оптимальну пропорційність між їх динамікою.

Експертні методи нормування (експертних оцінок). Метод експертних оцінок передбачає експертне (суб'єктивне) коригування розрахункових даних, отриманих у результаті використання інших методів, з урахуванням очікуваних (прогнозованих) змін окремих факторів або закономірностей (тенденцій), що склалися.

Експертне коригування базується на особистій оцінці перспектив розвитку товарообороту, споживчого попиту, швидкості обігу товарів, прогнозуванні наслідків змін факторів, що не мають кількісної оцінки. До експертного методу вдаються у тому випадку, якщо ставиться завдання, методи рішення якого невідомі, або коли отримання додаткової інформації пов'язане з великими матеріальними чи трудовими витратами, тобто коли використання інших (об'єктивніших) методів стає неможливе або неекономічне.

Економіко-математичні методи нормування. В основі методів цієї групи лежить застосування апарату математичної статистики. Незважаючи на значну трудомісткість та складність розрахунків, економіко-математичні методи все ширше використовуються в практичній діяльності з управління запасами, особливо на великих торгових підприємствах та в оптовій ланці.

Безліч реальних ситуацій обумовлює велику кількість варіантів нормування товарних запасів на основі застосування математичної статистики. Більшість з них базується на статистичному вивченні закономірностей зміни споживчого попиту, його розміру та структури, інших факторів, що визначають потребу підприємства у створенні товарних запасів.

Найпростішим прикладом визначення нормативу запасів у сумі і в днях є метод екстраполяції (трейдовий метод), який переносить темпи, що склалися в минулому, на майбутнє.

Практичне завдання

Треба визначити варіант зберігання і транспортування товарів, при якому витрати будуть найменшими. Тривалість періоду, що розглядається, - тиждень (7 днів). Розглянути варіанти при кількості замовлень 7,6,5,4,3 и 2.

Загальні витрати на збереження і транспортування товарів у логістичній системі на стадії розподілу визначають за формулою

, (2.1)



де - відповідно витрати на збереження продукції у виробника і роздрібного торговця, грн;

- витрати на виконання замовлення, грн;

- витрати на транспортування товарів від виробника до роздрібного торговця, грн.

Витрати на збереження продукції у виробника і роздрібного торговця визначають за наступними формулами:

, (2.2)

, (2.3)

де - обсяг збереження товарів за період, що розглядається, відповідно у виробника і роздрібного торговця, т;

- час збереження однієї тонни товарів за період, що розглядається, відповідно у виробника і роздрібного торговця, діб;

- вартість збереження однієї тонни товару протягом однієї доби відповідно у виробника і роздрібного торговця, грн/т/добу.

Витрати на виконання замовлення визначають за формулою

, (2.4)

де - вартість виконання одного замовлення, грн;

- кількість замовлень за період, що розглядається, од., визначається за формулою

, (2.5)



де - обсяг товарів, що замовляється роздрібним торговцем за період, який розглядається, т;

- обсяг одного замовлення, т.

Витрати на транспортування товарів визначають за наступною формулою

, (2.6)

де - вартість 1л палива, грн.

Рішення:

Обсяг добової потреби товарів для роздрібного торговця - 4,2т.

Вартість збереження однієї тонни товару протягом однієї доби у виробника - 10 грн/т/добу.

Вартість збереження однієї тонни товару протягом однієї доби у роздрібного торговця - 17 грн/т/добу.

Вартість виконання одного замовлення - 75грн.

Вартість 1л палива - 3,4 грн.

Перший варіант. Кількість замовлень складає (кожний день замовляється обсяг, що дорівнює добовій потребі товарів для роздрібного торговця). Як результат .

Обсяг товарів, який замовляється роздрібним торговцем за період, що розглядається (за формулою (2.5):

.

На рис.2.1 наведено графік зберігання товарів у виробника і в роздрібного торговця.

Користуючись даними графіка, що наведено на рис. 2.1

;

.

Витрати на збереження

;

.

Витрати на виконання замовлення

.

Витрати на транспортування

.

Загальні витрати при першому варіанті:

.

Другий варіант. Кількість замовлень складає .

Обсяг одного замовлення (за формулою (2.5)

.

На рис.2.2 наведено графік збереження товарів у виробника і в роздрібного торговця при другому варіанті.

Третій варіант. Кількість замовлень складає .

Обсяг одного замовлення

.

Загальні витрати при третьому варіанті:

.

Четвертий варіант. Кількість замовлень складає .

Обсяг одного замовлення

.

Користуючись даними графіка, що наведено на рис. 2.4

;

.

Витрати на збереження

;

.

Витрати на виконання замовлення

.

Витрати на транспортування

.

Загальні витрати при третьому варіанті:

.

П'ятий варіант. Кількість замовлень складає .

Обсяг одного замовлення

.

Користуючись даними графіка, що наведено на рис. 2.5

;

.

Витрати на збереження

;

.

Витрати на виконання замовлення

.

Витрати на транспортування

.

Загальні витрати при третьому варіанті:

.

На основані даних табл. 2.3 зробити висновки про найбільш вигідний варіант розподілу товарів (визначити обсяг замовлення).

У роботі представити графіки збереження товарів у виробника і роздрібного торговця для всіх варіантів, що розглядалися.

Висновок: Ми визначили варіант зберігання і транспортування товарів, при якому витрати будуть найменшими - це варіант при якому робиться 2 замовлення і витрати дорівнюють 1979,3 грн. Ще були представлені графіки збереження товарів у виробника і роздрібного торговця для всіх варіантів, що розглядалися.



Використана література

1. Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія. - X.: ВД "ІНЖЕК", 2006. - 328 с.

2. Бажин И.И. Логистика: Компакт-учебник. -- X.: Консум, 2003. -- 239 с.

3. Голиков Е.А. Маркетинг и логистика. - М.: Дашков и Ко, 1999.- 412 с.9.

4. Зеваков А.М., Петров В.В. Логистика производственных и товарных запасов: Учебник. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002. - 320 с.

5. Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 284 с.

6. Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. - Л.: Вид-во Над. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. - 448 с.

7. Семененко А.И. Сергеев В.И. Логистика. Основы теории: Учеб. для вузов. -- СПб.: Союз, 2001. -- С. 148.

Размещено на Allbest.ru

...