Організаційна структура підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Організаційна структура підприємства»

з дисципліни «Організація виробництва»

Студента Пташенко Артема Олеговича

Київ 2014

План

Вступ

1. Поняття виробничої структури підприємства

1.1 Визначення виробничої структури підприємства

1.2 Чинники,що визначають виробничу структуру

1.3 Основні засади формування виробничої структури

2 Структура основного виробництва підприємства

2.1 Структура основного виробництва

2.2 Виробнича структура підприємства нафтогазовидобувної промисловості

2.3 Шляхи вдосконалення виробничої структури

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

виробничий нафтогазовидобувний промисловість керування

Виробнича структура підприємства є внутрішню будову підприємства, тобто. сукупність складових його взаємозалежних підрозділів (цехів, ділянок, відділень, служб, господарств, робочих місць) і комунікацій. Виробнича структура підприємства створюється для будівництва та реконструкції підприємства. Правильний вибір її виду визначає ефективність виробництва. Але він може бути довільним, оскільки, своєю чергою, обумовлюється типом виробництва, рівнем і формою спеціалізації і кооперування виробництва.

Актуальність цієї теми у тому, що незалежно галузі, до якої підключено підприємство, питання виробничої структури є однієюз ключових у системі керування. Від правильно і чітко розробленої структури залежать результати господарської діяльності підприємства, і навіть ефективність всіх що протікають процесів.

Предметом у цій курсової роботі є процес створення виробничої структури, а об'єктом -сукупність елементів виробничої структури підприємства.

Мета курсової роботи - теоретичне вивчення питання. Аби вирішити даної мети слід виокремити такі завдання:

1. Розглянути теоретичні основи виробничої структури;

2. Виділити чинники, що впливають виробничу структуру;

3. Проаналізувати принципи спеціалізації структур;

4. Простежити, як організовано основне виробництво для підприємства;

5. Розглянути з прикладу підприємства з НГВУ;

6. Описати шляхів удосконалення виробничих структур.

1. Поняття виробничої структури підприємства

1.1 Визачення виробничої структури підприємства

Виробнича структура підприємства - це форма організації виробничого процесу, у якому взаємопов'язані розміри підприємства, склад, кількість та питома вага виробничих підрозділів, і навіть їх ділянки й робочі місця. На виробничу структуру підприємств впливають розміри підприємства, види й характер своєї продукції, технологія її виготовлення,стадийность і рівень кооперування виробництва.

Залежно від виконуваних процесів і деяких видів діяльності виділяють: основні виробничі, допоміжні, обслуговуючі підрозділи, непромислові господарства і управління.

Основні виробничі підрозділи визначають виробничий профіль підприємства. Вони здійснюють виробничий процес, у результаті якого сировину й допоміжні матеріали перетворюються на готової продукції.

Допоміжні підрозділи призначені для матеріально-технічного забезпечення підприємства енергією різних видів, виконання ремонтних робіт.

Обслуговуючі - до виконання робіт з транспортуванні і збереження матеріальних ресурсів, готової продукції (транспортне, складське господарство). До складу непромислових господарств входять підрозділи, що забезпечують побутове, соціальне, культурне обслуговування співробітників (столові, медичні заклади, бази відпочинку), підсобне сільське господарство й власна торговельна мережа.

Служби управління здійснюють організацію та влитися регулювання діяльності всіх підрозділів підприємства. Загальна виробнича структура підприємства мають забезпечувати раціональне співвідношення між його підрозділами, нормальну і безперебійну підприємства, безперервне зростання ефективності виробництва.

У виробничу структуру підприємства включаються підрозділи лише виробничого призначення. У неї не входятьобщезаводские господарства і бюджетні установи з обслуговування працюючих (житлово-комунальне господарство,санитарно-лечебние і освітні установи, об'єкти соціально-культурного і побутового призначення), і навіть служби управління і охорони заводу (заводоуправління, пожежне депо, прохідні, бюро перепусток та т.д.).

Насправді виділяють рівні елементів виробничої структури підприємства:

- цехи, господарства, служби;

- ділянки, відділення, прольоти;

- робочі місця.

Первинним ланкою у створенні виробничого процесу є робоче місце. Воно є частина виробничої площі, оснащеною необхідними матеріально-технічними засобами (устаткуванням, інструментами, приладами, виробничої меблями) з яких робочий чи група робочих (бригада) виконує окремі операції з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва.

Характер й особливо робочого місця багато чому визначають вид виробничої структури. Вона може бути простим (робочий обслуговує один верстат),многостаночним (робочий обслуговує кілька верстатів) чи колективним (однією робоче місце трудиться кілька робочих). Сукупність робочих місць, у яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однорідної продукції, утворює виробничий ділянку.

Виробнича ділянкаце сукупність робочих місць, здійснюють частина технологічного процесу виділені на виконання технологічно однорідної роботи, чи різних операцій з виготовлення однорідної продукції.

За виробничим ділянкою закріплюються певні засоби виробництва: площа, устаткування, прилади; кількість працівників необхідні виконання виділених робіт.

У великих і середніх підприємствах виробничі ділянки об'єднують у цехи.

Цех -организационно-обособленная частина підприємства, що об'єднує виробничі та що обслуговують ділянки, зазвичай, з обмеженою самостійністю з питань господарсько-правових та фінансових відносин, у якій виготовляється продукція чи виконується певна стадія виробничого процесу. За цехом закріплюються виробнича площу і кількість майно. Очолює цех начальник, котра приймає самостійних рішень про організацію і оперативному управлінні виробництвом, розстановці кадрів, оплаті, віданні обліку витрати матеріальних ресурсів немає і відвантаженні продукції. Начальнику цеху під управлінням виробництвом допомагають начальники ділянок, майстра, керівники служб.

У машинобудуванні й деяких інших галузях промисловості (зокрема, в металургії) виділяють чотири групи цехів: основні, допоміжні, підсобні, побічні. У основних цехах виконуються операції з виготовлення продукції, настановленим реалізації. У машинобудуванні - це заготівельні, обробні та складальні цехи, в металургії - доменні, сталеплавильні і прокатні. Допоміжні цехи здійснюють енергетичне, транспортне, ремонтно-будівельне іремонтно-монтажное обслуговування основних цехів.Подсобние цехи призначені виготовленняматериально-вещественних компонентів виробництва: інструмента, оснастки, тари, нестандартного устаткування й т.п. Побічні цехи займаються утилізацією і переробкою відходів основного і підсобного виробництва (пресування і переплавку стружки, виготовленняемаль-посуди, інших товарів споживчого дозволу тощо.). У виробничої структурі підприємства крім зазначених чотирьох груп цехів виділяють решта 2 господарства: складське і двірське.

Іноді однорідні цехи на велику промисловість об'єднують у корпусу. На невеликих підприємствах, із щодо простим виробництвом створювати цехи недоцільно.

Розрізняють цехову,бесцеховую і корпусну виробничі структури.

- Цехова структура включає цехи, ділянки, робочі місця;

- Бесцеховая структура містить ділянки, робочі місця;

- Корпусная структура включає корпус, виробництво, цехи, ділянки, робочі місця.

Нині поширені організаційні форми малих, середніх, великих підприємств, виробнича структура кожного у тому числі має своїми особливостями.

Виробнича структура малого підприємства має мінімум або зовсім немає структурних виробничих підрозділів, апарат управління незначний, широко застосовується суміщення управлінських функцій.

Структура середніх підприємств передбачає виділення у складі цехів, а прибесцеховой структурі - ділянок. Створюються необхідні задля забезпечення функціонування підприємства власні допоміжні та що обслуговують підрозділи, відділи і апарату управління.

Великі підприємства у обробній промисловості мають у своєму складі весь набір виробничих, обслуговуючих та допоміжних управляючих підрозділів.

Попри розмаїття цехів і земельних ділянок основного виробництва, їх підґрунтя у конкретних ознаками, визначальним їх структуру. До таких ознаками ставляться технологічна і предметна спеціалізація.

1.2 Чинники, що визначають виробничу структуру

Виробнича структура підприємств дуже різноманітна і формується під впливом наступних чинників:

· тип виробництва, рівень її спеціалізації і кооперування;

· номенклатура своєї продукції, використовувані товарно-матеріальні ресурси, методи їхнього отримання й опрацювання;

· масштаби виробництва;

· характер виробничого процесу у основних, допоміжних, побічних і підсобних цехах;

· склад устаткування й технологічного оснащення виробництва (універсальне, спеціальне чи нестандартне устаткування, конвеєрні чи автоматизовані лінії);

· система організації обслуговування обладнання та її поточного ремонту (централізована чи децентралізована);

· рівня вимог, що висуваються до якості продукції;

· здатність виробництва швидко і великих втрат перебудовуватися на випуск нову продукцію;

· ступіньконструктивно-технологической однорідності продукції.

· Основне завдання виробничої структури підприємства - забезпечити раціональну організацію виробничого процесу у просторі. І тому під час розміщення окремих підрозділів біля підприємства керуються такими основними принципами:

- розташування цехів у процесі виробничого процесу. Задля більшої принципупрямоточности основні цехи потрібно розміщувати біля підприємства з ходу виробничого процесу: заготівельні обробні складальні;

- розташування складів біля входу / виходу підприємства. Склади сировини й основних матеріалів потрібно розміщувати із боку під'їзних шляхів для ввезення вантажів поблизу заготівельних цехів, склади готової продукції поблизу складальні цехи із боку під'їзних шляхів для вивезення вантажів;

- розташування допоміжних і підсобних цехів ближчі один до основним, який споживає продукцію, не порушуючи у своїй основні вантажопотоки;

- розміщення виробничих об'єктів із забезпеченням раціональності перевезень.Цехи, склади й інші об'єкти виробничої інфраструктури підприємства вже повинні розміщатися те щоб забезпечити найкоротшого шляху руху матеріалів і найменший пробіг транспортних засобів під час виробничого процесу (без зворотного і зустрічний рух, зайвих перетинань);

- розміщеннявиробничихоб'єктівізурахуваннямзовнішніхчинників (природних, громадських, техногенних).Цехи, обслуговуючігосподарствапідприємства, потрібнорозміщуватизурахуваннямтрояндивітрів, можливостейприродногоосвітленняіпровітрювання, зповнимдотриманнямвстановленихархітектурно-будівельних, санітарно-технічних, протипожежнихтаіншихнорм, передбаченихпідприємствамданогопрофілю;

- блокове будова елементів виробничої структури. Окремі підрозділи, однорідні технологічного процесу чи тісно взаємозалежні у процесі виробничого процесу, повинні наскільки можна об'єднуватись у групи (ливарну, ковальську, деревообробну,механосборочную) розміщенням щодо одного корпусі;

- можливість нарощування і модифікування виробничої структури. Об'єкти біля підприємства його підрозділів потрібно розміщувати те щоб можна було їхнього подальшого розширення й реконструкції з мінімальними витратами часу й ресурсів;

1.3 Основні засади формування виробничої структури

Основними принципами формування виробничої структури підприємства є технологічний, предметний і змішаний. Вирізняють й у доповнення іпредметно-замкнутий принцип.

По технологічного принципу виділяються підрозділи, які виконують певну частину технологічного процесу, загальну більшість видів продукції, випущеної підприємством. У цьому забезпечується високе завантаження устаткування, але не може оперативно-виробниче планування, подовжується виробничий цикл через збільшень транспортних операцій. Технологічна спеціалізація застосовується у основному одиничному імелкосерийном виробництві. Технологічна структура розвивалася зі збільшенням технічної озброєності й масштабів виробництва. Окремі фази виробництва поступово виділялися в самостійні підрозділи.

По предметного принципу організують цехи чи ділянки розміром виготовлення продукції жодного виду чи однорідної продукції кількох видів. Вони здійснюють різні технологічні операції, і застосовують різнорідне устаткування, яке обслуговують робочі різних професій та підвищення рівня кваліфікації. Це дозволяє концентрувати виробництво деталі чи вироби у межах цеху (ділянки), що створює передумови в організаціюпрямоточного виробництва, спрощує планування обліку, скорочує виробничий цикл.Предметная спеціалізація й у крупносерійного й масового виробництва.

Виробнича структура по змішаного принципу полягає в поєднанні технологічного і предметного принципів.

Якщо межах цеху чи ділянки здійснюється цілковитий цикл виготовлення деталі чи вироби, це підрозділ називається >предметно-замкнутим. >Цехи (ділянки), організовані попредметно-замкнутому принципу спеціалізації, мають значними економічними перевагами, бо за цьому скорочується тривалість виробничого циклу внаслідок повного чи часткового усунення зустрічних чи зворотних переміщень, знижуються втрати часу напереналадку устаткування, спрощується система планування та оперативної управління ходом виробництва.

Формування виробничої структури, виділення цехів, ділянок та відділень залежить від конкретних умов, з урахуванням розмірів виробництва, рівня керованості та виховання відповідальності персоналу, організації обліку. Правильний її вибір дозволяє поліпшити організацію праці та виробництва, планування обліку, забезпечити чіткість і оперативність управління виробництвом. Структура підприємства з часом не може змінюватися: організуються нові підрозділи, вони укрупнюються чи диференціюються залежно від цілей і умов.

2. Структура основного виробництва підприємства

2.1 Структура основного виробництва

Головною із технологічної та його економічної точок зору группою цехів підприємства є основні цехи, що визначають обсяги виробництва та основні економічні показники роботи підприємства.

Класифікація основних цехів по стадіям виготовлення готового продукту аналогічна класифікації виробничих процесів:

- заготівельні (ливарні, ковальські, пресові, цехи металоконструкцій);

- обробні (механічні, деревообробні, термічні, гальванічні);

- складальні (цехи вузловий і загальної складання, випробувальні, забарвлення готових машин).

Залежно від наявності ускладі основного виробництва заводу заготівельних (З), обробних (Про) і складальних (З) цехів виділяють два типу виробничої структури:

- підприємства які з технологічним циклом

- підприємства з неповним технологічним циклом

Основне виробництво - частина виробничого процесу підприємства, під час якого основні матеріали перетворюються на готової продукції, що здійснюється на основних цехах. Характер і структура Про. п. залежить від особливостей своєї продукції, типу виробництва та застосовуваної технології. У машинобудуванні, наприклад, до Про. п. відносять заготівельні (ливарні, ковальські, пресові), обробні (механічна,штамповочно-механическая) і складальні цехи; в металургії - виплавку чавуну в доменних печах, сталі у сталеплавильних агрегатах, виготовлення готового прокату на прокатних станах; в текстильному виробництві - прядильні іткацко-отделочние відділення.

Основне виробництво то, можливо:

- синтетичним, де із багатьох видів сировини створюється чи декілька тисяч видів виробів (автомобілі, взуття та т.д.);

- аналітичним - з жодного виду сировини різних видів продукції (в коксохімії, на м'ясокомбінатах тощо.);

- як прямих процесів, притаманних видобувних деяких галузей і деякиходностадийних виробництв, де вже з виду матеріалів створюється один готовий продукт (цегла, цемент тощо.).

Основне виробництво буває безперервним (хімія, металургія) чи перериваним (машинобудування, деревообробка, легка промисловість),агрегатним чиузкоспециализированним.

Основне виробництво може будуватися технологічного ознакою, коли окремі ланки виділяються потехнологічної однорідності операцій (ливарні, механічні і складальні цехи), по предметного, коли кожна частину його виконує усі поголовно чи більшу частину операцій з виготовлення певного виду продукції (цех мікрометрів, редукторів). Особливості організації основного виробництва залежить від типу виробництва, масштабів виготовлення однойменної продукції, повторюваності технологічних маршрутів і операцій.

За сучасних умов рівень механізації безупинно підвищується. Ручні імашинно-ручние процеси замінюються механічними і автоматизованими. Концентрація операцій та впровадженнямногопозиционних методів обробки виробів на поєднані із автоматизацією створюють передумови зростання продуктивність праці, інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва. Впровадження роторних лінійпризводить до поєднанню в часі та у просторі основних тапереместительних процесів. Застосування агрегатів з сучасним програмним управлінням дозволяє вживати переваги автоматизації виробництва та створює можливість швидкого перемикання з однієї виду робіт в інший.Механизируется і автоматизується управління.

Удосконалення основного виробництва здійснюється й у напрямі його спеціалізації, тобто. суворого закріплення дедалі більше обмежене коло різноманітних робіт, виконуваних кожній ділянці виробництва. Це з стандартизацією і уніфікацією продукції і на її частин 17-ї татипизацией технологічних процесів. Перспективним напрямом розвитку основних цехів є його подальша концентрація, доведення виробництва до оптимальних масштабів, у яких забезпечується впровадження ефективне використання передовий техніки. У багатьох галузях промисловості ВП дедалі більше наближається до безперервному, що зумовлює скорочення часу виробництва. За підсумками вдосконалення методів організації виробництва та впровадження оперативно керувати й державного регулювання з допомогою ЕОМ поліпшується ритмічність виробництва.

Основні підрозділи займають переважна місце у загальних витратах виробництва. Для нормально функціонувати необхідно раціональне обслуговування своєчасно ремонтом, інструментом, енергією тощо., у деяких галузях промисловості розробляється комплексна технологія, яка охоплює всі процеси, пов'язані виготовлення продукції.

Виробнича структура основних цехів

Виробнича структура цеху - це комплек з ввиробничих ділянок, допоміжних й обслуговуючих під - поділів з відповідними комунікаціями. Ця структура відбиває розподіл праці між окремими підрозділами цеху, тобто внутрицехову спеціалізацію і кооперування виробництва. Основна структурна одиниця цеху є виробнича ділянка, являє собою об'єднану затими або іншим суб'єктам ознаками группу робочих місць, має адміністративну самостійність і очолювану майстром. У основу формування виробничих ділянок, як і і цехів, може бути покладена технологічна чи предметна спеціалізація. При технологічної спеціалізації ділянки оснащуються однорідним устаткуванням (групове розташування верстатів) до виконання певних операцій технологічного процесу. Так, механічний цех може охоплювати токарському, фрезерному, револьверний, свердлильний та інші ділянки. При предметної формі спеціалізації цех розбивається напредметно-замкнутие ділянки, кожен із яких спеціалізується на випуску щодо вузької номенклатури виробів, мають схожі конструктивно-технологічні ознаки. У практичній діяльності, зазвичай, виділяють три видупредметно-замкнутих ділянок:

· виробництво конструктивно і технологічно однорідних деталей (наприклад, ділянкишлицевих валиків,пинолей, втулок, фланців, шестерні тощо.);

· виробництво конструктивно різнорідних деталей, весь технологічний процес виготовлення яких тільки, проте, з однорідних операцій та однакового технологічного маршруту (наприклад, ділянку круглих деталей, ділянку пласких деталей тощо.);

· виробництво всіх деталей вузла,подузла дрібної складальної одиниці або тільки вироби (покомплектная система оперативного планування, у якій за планово-облікову одиницю приймається вузловий комплект).

Проектування виробничої структури підприємства

Підприємство як об'єкт просторової організації має ієрархічне будова, допускає безліч альтернативних варіантівкомпоновочних і планувальних рішень, що ускладнює розміщення. Тому розміщення підрозділів біля підприємства доцільно виконувати поетапно у наступному послідовності, обов'язково забезпечуючи узгодження успіхів у зворотної послідовності:

· цехизагальнозаводської служби біля заводу;

· ділянки цехових служб біля цеху;

· робочі місця та на території дільниці.

Залежно від характеру своєї продукції, масштабу виробництва та конфігурації земельних ділянок можуть бути різніпланировочние схеми підприємства з різноманітною просторової організацією матеріальних потоків.

Схеми матеріальних потоків для підприємства:

1) тупикова змаятниковим рухом;

2) кільцева зпоточним рухом по кільцю;

3) продольно-сквозна зпрямоточним рухом

Тупикова схема матеріальних потоків передбачає суміщення входу й аж виходу матеріальних потоків лише у точці простору улаштуванням маятникового (вперед-назад) руху. І тут повернення транспортних засобів іде за рахунок тим самим шляхах, як і прибуття. При використання залізничного транспорту можливоодноколейное рух. Ця схема має перевагу, що полягає в економії на дорожньому розвитку. Проте зустрічні перевезення роблять цю схему доцільною тільки невеликих підприємствах, із обмеженимгрузооборотом. Кільцева схема матеріальних потоків. Маючи, як і тупикова схема, вхід і вихід матеріальних потоків лише у точці, дана схема вільна від зустрічних потоків. Разом про те вона потребує додаткових витрат за створення більш протяжних транспортних комунікацій, що робить її застосування який завжди виправданим.Продольно-сквозная схема матеріальних потоків є найбільш раціональної із трьох аналізованих схем організації транспортного обслуговування. З нею виключаються як небажані зустрічні перевезення, і зайві видатки на колійне розвиток. Вхід і вихід такій схемі розведені у просторі. Прийнята виробнича структура підприємства закріплюється у паспорті підприємства міста і відображається у його генеральному плані. Генеральний план підприємства - це проектоване чи фактичне розміщення на плані земельних ділянок усіх її виробничих та інфраструктурних об'єктів, узгоджене особливостям рельєфу місцевості та вимогами благоустрою території. У паспорті й генерального плані підприємства даються перелік і планувальна схема розміщення всіх основних та допоміжних цехів, обслуговуючих господарств підприємства, будинків, споруд, встановленого обладнання і спискового числа працюючих (робочих місць) із зазначенням займаних площ, і відстаней, під'їзних колій та проїздів, підземних і наземних інженерних комунікацій тощо. Під час розробки генерального плану особливу увагу приділяють компактності забудови. При дуже великих відстанях між цехами і ділянками подовжуються комунікації, унаслідок чого ростуть транспортні витрати, втрати у електро- і тепломережах тощо. У той самий час занадто щільна забудова утрудняє роботу транспорту, перешкоджає розширенню цехів і господарств, збільшує пожежонебезпека і небезпека виробничого травматизму. Показником компактності заводу є коефіцієнт забудови.

Показники, що характеризують виробничу структуру підприємства

Важливі показники, що характеризують виробничу структуру підприємства їх кількість цехів, ділянок, а всередині них робочих місць, та інших підрозділів, і їх удільне значення у виробництві. Як останнього показника застосовують у трудомістких виробництвах - питому вагу числа працівників кожного підрозділу у кількості підприємства, афондоемких - питому вагу вартості основних фондів у спільній їх сумі підприємством.

2.2 Виробнича структура підприємства нафтогазовидобувної промисловості

У бурінні до основного виробництву відносять будівництво і монтаж бурової, проходка й зміцнення стовбура свердловини, її випробування. Відповідно до цим до підрозділам основного виробництва бурового підприємства відносятьвишкомонтажний цех, бурові бригади, тампонажний цех і цех освоєння свердловин.Вспомогательное виробництво УБР представленопрокатно-ремонтним цехом бурового устаткування,прокатно-ремонтним цехомоторбобуров (електробуров) і труб,прокатно-ремонтним цехом електроустаткування і електропостачання, цехомпромивочних рідин, цехом пароводопостачання, цехом автоматизації виробництва.

Унефтегазодобиче основне виробництво включає процеси штучного просування нафти і є до вибою свердловини, підйом нафти і є на поверхню, підготовку товарних нафти і є. До підрозділам основного виробництва нафтогазовидобувного підприємства (НГВУ) відносять цех підтримки пластмасового тиску, цехи з видобутку нафти і є (промисел), цех комплексної підготовки й перекачування нафти,газокомпрессорний цех.

Допоміжне виробництво НГВУ представлено цехом підземного і капітального ремонту свердловин,прокатно-ремонтним цехом експлуатаційного устаткування, прокатно-ремонтний цехом електроустаткування і електропостачання, цехом автоматизації виробництва, цехом проведення науково-дослідницьких і виробничих робіт,строительно-монтажним цехом і цехом пароводопостачання. У НГВУ можуть і інші структурні підрозділи розміщуються з урахуванням особливостей розробки родовищ окремими районах.

Останнім часом, у зв'язку з технічним прогресом, комплексної автоматизацією виробничих процесів виробнича структура бурових і нафтогазовидобувних підприємств зазнала значних змін.Контори буріння були укріплені і перетворені на УБР. Більшість допоміжних цехів, входять до складу УБР і НГВУ, об'єднано в бази виробничого обслуговування (БВО).

Зміни виробничої структури УБР і НГВУ відбулося впро те, що у нафтової промисловості перевели управління основним виробництвом надвухзвенную систему (міністерство - об'єднання). Виробниче об'єднання виступило як, вищий тип сучасного підприємства з ширшими правами і функціями, з новою виробничої структурою. Від звичайного підприємство виробниче об'єднання відрізняється вищим рівнем концентрації, спеціалізації і кооперування виробництва, ефективним поєднанням науку й виробництва. Науково-дослідний сектор виступає складовою виробничої структури. Управління НГВУ стали виробничими одиницями з певним звуженням своїх функцій і.

Більше досконала виробнича структура підприємств забезпечила поглиблення спеціалізіції, ширше впровадження нової техніки і технології, скорочення управлінського персоналу з допомогою ліквідації зайвих ланок, оперативне впливом геть хід виробництва, підвищення культури обслуговування.

2.3 Шляхи вдосконалення виробничої структури

Основні шляхів удосконалення виробничої структури розуміють:

- регулярне вивчення досягнень у сфері проектування й розвитку

- виробничих структур з метою забезпечення мобільності і адаптивності структури підприємства до нововведень і від нової продукції;

- зміцнення іразукрепление підприємств і цехів;

- пошук і освоєння реалізація досконалішого принципу побудови цехів;

- оптимізація числа і середніх розмірів виробничих підрозділів підприємства;

- дотримання раціонального співвідношень між основними, допоміжними і обслуговуючими цехами;

- стала робота з раціоналізації планування підприємств;

- забезпечення пропорційності поміж усіма цехами підприємства;

- забезпечення відповідності компонентів виробничої структури підприємства принципу пропорційності по виробничої потужності, прогресивності технологічних процесів, рівня автоматизації, кваліфікації кадрів інших, параметрів;

- забезпечення відповідності структури принципупрямоточности технологічних процесів з метою зменшення тривалості проходження предметів праці;

- забезпечення відповідності рівня якості процесів у системі (виробничої структурі підприємства) рівню якості входу системи. Тоді й якість виходу системи буде найвищим;

- створення всередині великого (об'єднання, акціонерного товариства, фірми) юридично самостійних дрібних організацій з предметної чи технологічної спеціалізацією виробництва;

- швидкоплинність зміни виробничого профілю за умов ринкової економіки, вдосконалення спеціалізації і кооперування;

- розвиток комбінування виробництва;

- скорочення нормативного терміну служби основних фондів;

- дотримання графіків планово-попереджувального ремонту основних виробничих фондів підприємства, скорочення тривалості проведених ремонтів і підвищення його якості, своєчасне відновлення фондів;

- досягненняконструктивно-технологічної однорідності продукції результаті широкої уніфікації і стандартизації;

- підвищення рівня автоматизації виробництва;

- створеннябезцехової, де може бути, структури управління підприємством. Дотримання раціонального співвідношень між основними, допоміжними і обслуговуючими цехами і ділянками має спрямувати для підвищення частки основних цехів за кількістю зайнятих робочих, вартості основних фондів, частки прибутку на загальної прибутку підприємства.

У структурному відношенні економіка підприємства повинна формуватися як економіка окремих ланок і цехів. Пропорциональність входять до складу підприємства ланок характеризується раціональним співвідношенням виробничої потужності цехів і земельних ділянок, пов'язаних між собою спільним виготовленням кінцевий продукт.

Розвиток комбінування призводить до комплексному використанню сировини й матеріалів, економії живої і упредметненого праці, і навіть зменшенню шкідливого на довкілля.

Конструктивно-технологічна однорідність продукції створює сприятливі умови для поглиблення спеціалізації виробництва, організації поточного і автоматизованого виготовлення виробів, підвищенню їхньої якості і зниження витрат, що необхідна за умовах ринкової економіки.

Безцехова структура управління підприємством призводить до вдосконаленню управління його підрозділом, скорочення обслуговуючого і управлінського апарату, отже, до їх зниження витрат виробництва та кращому реагування зміну попиту продукцію. Правильно побудована виробнича структура визначає пропорційність всіх цехів і служб підприємства, що, своєю чергою, позитивно впливає поліпшення техніко-економічних показників: рівень спеціалізації і кооперування, ритмічність виготовлення продукції, зростання продуктивність праці, поліпшення якості виробів, зменшення кількості управлінських кадрів, найбільш доцільне використання трудових, матеріальних й фінансових ресурсів, зростання прибутку.

Висновки

Виробнича структура підприємства відбиває розподіл праці між окремими підрозділами, тобто.внутризаводскую спеціалізацію і кооперування виробництва.

По 1 главі ми в змозі зробити такий висновок:

1) На виробничу структуру підприємств впливають розміри підприємства, види й характер своєї продукції, технологія її виготовлення,стадийность і рівень кооперування виробництва.

2) Існує типологія виробничої структури.

Вирізняють види спеціалізацій:

- технологічна - передбачає чітку технологічну відособленість окремих видів виробництва. Тут виробництво побудовано за принципом технологічної спеціалізації, коли кожний ділянку виконує операції певного виду.

- предметна - передбачає спеціалізацію основних цехів підприємства міста і їх ділянок на виготовленні кожним із них певного закріпленого його вироби або його частини (вузла, агрегату) чи певної групи деталей.

- предметно-технологічна (змішана) - характеризується наявністю однією підприємстві основних цехів, організованих і з предметного, і з технологічного принципу.

По 2 главі виділимо таке:

1) Головною із технологічної та його економічної точок зору групою цехів у виробничої структурі підприємства є основні цехи, що визначають обсяги виробництва та основні економічні показники роботи підприємства.

2) Основні підрозділи займають переважна місце у загальних витратах виробництва. Для нормально функціонувати необхідно раціональне обслуговування своєчасно ремонтом, інструментом, енергією тощо., у деяких галузях промисловості розробляється комплексна технологія, яка охоплює всі процеси, пов'язані виготовлення продукції.

Згодом, після завершення будівництва або черговою реконструкції підприємства, виробнича структура, зазвичай, і не відповідає б новим вимогам. Це тому, що з цей період змінюється номенклатура своєї продукції, серійність її випуску, відбувається розширення деяких виробництв, змінюється технологія й, отже, розстановка устаткування. Тому з метою поліпшення виробничої структури та визначення шляхів її вдосконалення необхідно періодично аналізувати її, порівнювати з передовими аналогічними підприємствами, і навіть треба відповідати вимогам науково - технічного процесу лише стосовно виробничого процесу взагалі, а й організаційному управлінню, створюючи у своїй сприятливі умови для робочого персоналу.

Список використаної літератури

1. Аврашков Л., Адамчук В.В., Антонова О.В. Економіка підприємства: Підручник для вузів - М.:.: Банки біржі,ЮНИТИ, 2008. - 742 з.

2. Грузинов В.П. Економіка підприємства: Підручник для вузів - М.: Банки і

3. біржі,ЮНИТИ, 2009. - 535 з.

4. Дубровин І.А., Єсіна Г.Р.,Стуканова І.П. Економіка і організація виробництва. Навчальний посібник - М.:Издательско-торговая корпорація Дашков і Ко, 2008. - 356 з.

5. Іванов І.Н. Організація виробництва на промислових підприємствах: Підручник -М.:ИНФРА - М, 2009. - 351 з.

6. Семенов В.М., Баєв І.А.,Терехова С.А. Економіка підприємства: Підручник -М.:Центр економіки та маркетингу, 2009. - 312 з.

7. Сергєєв І.В. Економіка підприємства:Учеб. Посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 304 з.

8. ТуровецО.Г., АнісімовЮ.П., БорисенкоИ.Л. Організація виробництва для підприємства Підручник для вузів -М.:ИНФРА - М, 2008. - 458 з.

9. ТуровецО.Г.,БухалковМ.И., Родіонов В.Б. Організація виробництвата управління підприємством: Підручник - М: ИНФРА - М., 2008.

10. ФатхутдиновР.А. Організація виробництва: Підручник - М.:ИНФРА - М., 2008. - 672 з.

11. Чечина Н.А. Основи організації виробництва: Підручник - Самара: Видавництво Самарської державної економічної академії, 2007. - 384 з.

Размещено на Allbest.ru

...