Етапи міжнародної економічної інтеграції та її сучасний стан у Європі

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра: Історії та теорії господарства

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ

ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ»

Тема:   Етапи міжнародної економічної інтеграції

та її сучасний стан у Європі

Виконала студентка:

групи ЕЕП-202,

Спеціальності «6504»

Кохан Дарина Сергіївна

Київ-2014

Зміст

Вступ

1.Сутність, цілі та передумови міжнародної економічної інтеграції

2. Етапи та форми інтеграційного процесу

3.Особливості європейської інтеграції від початку до теперішніх років

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Наприкінці минулого - на початку нинішнього століть на фоні наростаючої глобалізації різко активувалися процеси економічної інтеграції як у розвинених, так і в регіонах планети, що розвиваються. Світове господарство не тільки росте кількісно, але змінюється і якісно. На наших очах формується його новий образ, який потребував осмислення та прогнозування.

А почалося все це в 50-х роках ХХ ст., коли на світовій економічній та політичній арені з'явилося нове, раніш невідоме явище - регіональні між державні союзи інтеграційної направленості. В Західній Європі - Європейське об'єднання вугілля та сталі (1951 р), Європейське економічне співтовариство та Євроатом (1957 р), Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 р). В Африці - Західно-африканський валютний союз (1959 р), в Західній півкулі - Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі та Центральноамериканський спільний ринок (1960 р), в Азії - Організація економічного співробітництва у складі Ірану, Пакистану та Терції (1964 р). виникла необхідність зрозуміти причини, природу та значення цього феномену.

1.Сутність, цілі та передумови міжнародної економічної інтеграції

Міжнародна економічна інтеграція - це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і розподілу праці між національними економіками, взаємодії їх виробничих структур на різних рівнях і в різних формах. На мікрорівні цей процес іде через взаємодію капіталів окремих господарських суб'єктів (підприємств, фірм) окремих країн шляхом формування системи економічних угод між ними, створення філіалів за кордоном. На міжнародному рівні інтеграція здійснюється на основі формування економічних об'єднань держав і узгодження національних політик.

Бурхливий розвиток міжфірмових зв'язків породжує необхідність міждержавного (а в деяких випадках наддержавного) регулювання, спрямованого на забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили між країнами в рамках даного регіону, на узгодження і проведення спільної економічної, науково-технічної, фінансової і валютної, соціальної, зовнішньої й оборонної політики. В результаті створюються цілісні регіональні господарські комплекси з єдиною валютною інфраструктурою, загальними економічними пропорціями, фінансовими загальними фондами, наднаціональними або міждержавними органами управління.

Отже, міжнародна економічна інтеграція означає співробітництво між національними економіками різних країн з частковою або повною їх уніфікацією, ліквідацією бар'єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення одного більшого, гобто спільного, ринку.

Передумови:

* близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами, що розвиваються;

* географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загального кордону й історично сформованих економічних зв'язків;

* спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;

* демонстраційний ефект. У країнах, що створ інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;

* «ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишся за його межами, зазнають деяких труднощів, пов'язаних з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишся за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато латиноамериканських країн поспіш укласти з нею угоди про торгівлю.

До основних цілей міжнародної економічної інтеграції можна віднести такі як:

1.Використання переваг економіки масштабів, що забезпечує розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат, часток прямих іноземних інвестицій. Цілі збільшення національних масштабів особливо чітко виражені в інтеграційних угруповань Центральної Америки й Африки.

2.Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Така мета особливо характерна для країн ПСА і Близького Сходу. Тут важливе зміцнення взаєморозуміння і співробітництва в політичній, військовій, соціальній та інших неекономічних областях.

3.Рішення завдань торговельної політики. Регіональна інтеграція розглядається

4. Сприяння структурній перебудові економіки. Підключення країн, що створюють ринкову економіку чи здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торгових угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядається як найважливіший канал передачі ринкового досвіду, гарантія незмінності обраного курсу на ринок.

5. Підтримка молодих галузей національної промисловості. Навіть якщо інтеграційне об'єднання не передбачає дискримінаційних заходів проти третіх країн, воно нерідко розглядається як спосіб підтримати місцевих виробників, для яких виникає більш широкий регіональний ринок.

2. Етапи та форми інтеграційного процесу

Етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції (МЕІ):

- преференційні торговельні зони - території країн світової

співдружності, де застосовують пільгове оподаткування, митне регулювання

і кредитування;

- зони вільної торгівлі (ЗВТ) - інтеграційне об'єднання, яке передбачає

зняття внутрішніх митних обмежень(напр. Балтійська ЗВТ-1993 Литва, Латвія, Естонія; НАФТА 1994;АСЕАН 1992);

- митний союз - інтеграційне об'єднання, яке включає функції зони

вільної торгівлі (ЗВТ) і не передбачає спільних митних тарифів для

третіх країн(напр. Асоціація ЄС з Турцією1963; Арабський спільний ринок-1964);

- спільний ринок - інтеграційне об'єднання, яке включає функції

попередніх і передбачає вільні переливи товарів, капіталів і робочої сили (Європейський Союз(ЄС), НАФТА - США, Канада, Мексика);

- економічний союз - передбачає проведення єдиної економічної політики, функціонування єдиної валюти, створення єдиного емісійного центру - банку;  (ЕС 1993; Бенілюкс 1948; СНД 1992)

- політичний союз - (гармонізація внутрішньої та зовнішньої політики країн-учасниць, в тому числі військової).

Перший етап формування Європейського Союзу пов'язаний зі створенням, за Паризьким договором (8 квітня 1951 р.) Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Увійшли в це об'єднання: Франція, ФРН, Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди.

Мета створення ЄОВС - сприяти економічному зближенню країн шляхом створення єдиного ринку вугілля та сталі. В 1953 р. скасовано митні обмеження в торгівлі залізом і брухтом, а пізніше - сталі.

Другий етап пов'язаний з Римським договором (25 березня 1957 р.) про

створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Євроатома.

Мета ЄЕС (спільного ринку) - забезпечення постійного збалансованого розвитку економік країн учасниць та підвищення рівня життя населення шляхом забезпечення свободи переміщення капіталів, товарів та робочої сили.

Третій етап пов'язаний з об'єднанням в 1967 році трьох співтовариств (ЄОВС, ЄВРАТОМ, ЄЕС) до шести країн у 1973 році приєднались - Великобританія, Ірландія, у 1981р. - Греція, в 1986р. Іспанія, Португалія.

Поступове злиття національних економік досягалось з допомогою:

-формування спільного ринку на основі укладеного у 1968р. митного союзу і запровадження спільної сільськогосподарської політики;

-створення європейської валютної системи (ЄВС) у березні 1979 р., яка ґрунтувалась на ЄКЮ.

Четвертий етап пов'язаний з Марксистською конференцією (договором), підписаним 12 квітня 1992р.

Сьогодні до складу ЄС входять 15 країн: Ірландія, Греція, Данія,

Нідерланди, Італія, Швеція, Португалія, Великобританія, Люксембург,

Франція, Бельгія, Іспанія, Австралія, Фінляндія, ФРН.

У регіональному інтеграційному управлінні створені: - єдиний внутрішній ринок ЄС. Європейський валютний союз з єдиною валютою - євро та створеним єдиного Центрального Банку.

Наступним прикладом міжнародної інтеграції є Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА). Був підписаний договір між США, Канадою, і Мексикою про Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі який вступив в силу 1 січня 1994 року.

НАФТА відкриває шлях до створення єдиного континентального ринку для вільного переміщення товарів, капіталу та робочої сили.

В країнах Південної Америки активізувались інтеграційні процеси. Спільним ринком країн Південного конусу став МЕРКОСУР (Mercado Comun delSur), створений в 1991 році Аргентиною, Бразилією, Парагваєм та Уругваєм. МЕРКОСУР - приклад реальної регіональної інтеграції.

Договором МЕРКОСУР передбачалось скасування всіх видів митних зборів і тарифних обмежень у взаємній торгівлі між країнами.

3. Особливості європейської інтеграції від початку до теперішніх років

інтеграція економічний міжнародний

Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме:

* динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, зумовлений як дією об'єктивних факторів, так і «ланцюговою» реакцією країн світу на розвиток окремих інтеграційних угруповань;

* нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, спричинена проявами очевидних відмінностей економічного розвитку країн і регіонів світу;

* розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів, які мають глибокі корені в історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового розвитку.

Сучасний стан світової економічної інтеграції.

В даний час у світі нараховується біля 20 регіональних економічних об'єднань інтеграційного типу. З них найбільше помітні і впливові такі:

Західна Європа - Європейський Союз (ЄС) і Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ);

Північна Америка - Північноамериканска асоціація вільної торгівлі (НАФТА);

Азіатсько-тихоокеанський регіон - Асоціація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЄС);

Азія - Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН); ОЄС-ЄКО - організація економічного співробітництва центральноазіатських держав, створена у 1992 р. (Іран, Пакистан, Туреччина); СААРК - Південно-азіатську асоціацію регіонального співробітництва (Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Непал);

Латинська Америка - Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) і «Меркосур»; Андський пакт - Торгова угода Венесуели, Колумбії, Еквадору, Перу і Болівії;

Африка - Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЄКОВАС) і Митна й економічна спілка Центральної Африки (ЮДЕАК). ЮЄМОА - Західно-африканська економічна і валютна спілка (Кот-д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі). САДК - Південно-Африканський комітет розвитку (Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве).

 Глобалізація міжнародних економічних відносин призвела до появи міжнародних організацій, у коло інтересів яких, крім інших, входить узгодження економічних питань. Наприклад: ОПЕК (Організація країн експортерів нафти, яка заснована в 1960 р. і об'єднує 13 країн трьох континентів); ОЄСР (Організація економічного співробітництва і розвитку, заснована у 1961 р., включає 24 країни чотирьох континентів) та інші.

Проте головну роль у глобалізації економічних стосунків, зокрема зовнішньоторговельної діяльності, у даний час відіграють кілька об'єднань і організацій, що утворюють систему під патронатом Організації Об'єднаних Націй (ООН):

 * ЮНКТАД - Конференція ООН з торгівлі і розвитку, заснована у 1964 р. і чинна під егідою Генеральної Асамблеї ООН;

 * ЄКОСОС - Економічна і Соціальна Рада ООН;

 * КНТР - Комісія з науки і техніки з метою розвитку;

 * ЮНИДО - Організація ООН по промисловому розвитку, заснована у 1966 р.;

 * ВТО - Всесвітня торгова організація, що виникла в 1995 р. у результаті перетворень, яких зазнала ГАТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю, створена в 1947 р.). До складу ВТО входить ТРИПС (Угода по торгових аспектах інтелектуальної власності) і ГАТС (Угода про торгівлю послугами);

 * МТЦ - Міжнародний торговий центр;

 * ЄЕК ООН - Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних Націй;

Висновок

Отже, європейські інтеграційні процеси в наш час досить вагомі. Вони, можна сказати, не мають собі рівних.

Перш за все слід відзначити, що економічна інтеграція є об'єктивним процесом, який оснований на інтернаціоналізації господарського життя і міжнароднім поділі праці. При цьому взаємодія відбувається як на макро-, так і на мікрорівні. Міжнародні інтеграційні процеси у все більшому ступені визначаються не чисто торгівельними зв'язками, а довгостроковим співробітництвом окремих фірм, перш за все що входять у системи різноманітних ТНК. Існує п'ять основних форм розвитку регіональної економічної інтеграції: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз і політичний союз. Регіональні інтеграційні групування світу знаходяться на різних ступенях розвитку і тільки Європейський союз наближається до найвищого ступеню - політичного союзу. Міжнародна економічна інтеграція має у своїй основі фундаментальні теоретичні основи та теорії, закладені у ХХ - початку ХХІ століття представниками різноманітних європейських шкіл. Основними інтеграційними теоріями є неолібералізм, корпораціоналізм, структуралізм, неокейнсіанство і диріжистські напрямки. У світовому господарстві виділяються регіони, де процеси економічної інтеграції найбільш виражені: Західноєвропейський, Північноамериканський, Азіатсько-Тихоокеанський, менш виражені ці процеси у Східноєвропейському регіоні. Проте механізм та ступінь інтегрування у кожному з регіонів мають свої особливості. Найбільш зрілою формою економічної інтеграції є Європейський союз, який сформувався на основі низки договорів та угод. У рамках ЄС не тільки скасовані бар'єрину шляху руху товарів та послуг, капіталу і робочої сили, а й створюється економічний, валютних, та політичний союз. ЄC за ВВП посідає друге місце у світі (12,025,415 $US). Економічна угода НАФТА діє з 1984 року і є одним з найбільш крупних регіональних об'єднань. Чисельність населення дорівнює понад 430 млн. чоловік, у ЄС - понад 496 млн. чоловік. За ВВП у наш час НАФТА займає перше місце у світі, і він дорівнює 12,889,900 $US. За своєю будовою та структурою НАФТА є протилежною ЄС. Інтеграція у СНД опирається на такі об'єктивні фактори, як поділ праці, технологічна взаємозалежність, елементи спільного культурно-цивілізаційного простору. Головні перепони інтеграції: острах у країнах-членах СНД обмежити свій суверенітет, економічні труднощі, незавершеність будування нової соціально-економічної системи. Організаційні рамки інтеграційних процесів визначаються розгалуженою системою органів Співдружності. Крім того, на пострадянському просторі виникла велика кількість союзів економічного, політичного та гуманітарного характеру між окремими країнами-членами СНД, метою яких є розвиток внутрішньорегіональної співпраці - інтеграції «різних швидкостей». Результати інтеграції у СНД виявилися суперечливими: було досягнуто багато домовленостей, але більшість з них не було виконано. Одночасно, Співдружність не розпалася і в цілому доказала доцільність свого існування. Основні цілі, наслідки, ефекти, проблеми та перспективи світової економічної інтеграції розглянено у третьому розділі даної курсової роботи. Що стосується місця України в інтеграційних процесах, то головний висновок майже очевидний: необхідно якомога швидше просуватися у напрямку здійснення ринкових реформ, демократичної трансформації суспільства та покращання економічної ситуації в країні шляхом усунення вищеозначених негативних чинників. Щодо глобальної (світової) економічної інтеграції, можна зробити висновок про її бурхливий розвиток в останні декілька десятиліть, які дають підстави стверджувати, що позитивні наслідки економічної інтеграції в світовому масштабі явно переважають деякі негативні прояви цього процесу. На теперішній час існують суттєві передумові для подальшого поглиблення світової економічної інтеграції. Можна сподіватися на те, що вона, як складова загальносвітових інтеграційних тенденцій (політичних, культурних, тощо), буде сприяти подальшому суспільному розвитку та вирішенню глобальних світових проблем. Таким чином, міжнародна економічна інтеграція буду і далі розвиватися прискореними темпами, сприяючи при цьому все сильнішій інтернаціоналізації національних господарств і всесвітнім процесам глобалізації.

Список використаної літератури

«Міжнародні економічні відносини” (А. С. Філіпенко та інші; Київ, від. “Либідь” 1994.- 254 с.)

Історія економічних учень: Підручник: У2 ч. -Ч.2/За ред.. В.Д.Базилевича. -2-ге вид., випр.. -К.:Знання, 2005.-С. 415-564.

Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - 5-те вид., стер. - К.: Знання, 2004. - 406 с. 

Історія економіки та економічної думки: Навч. Посіб./За ред.С.В. Степаненка. -К.:КНЕУ, 2008.- Розд.13.

Проскурін П.В. Історія економіки та економічних учень: Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: Навч.посіб. -К.:КНЕУ, 2005. -С.341-370.

Размещено на Allbest.ru