Макроекономічна динаміка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет фінансів

Кафедра економічної теорії

Комплексне практичне індивідуальне завдання

з макроекономіки

Виконав: Клизуб А.І.

Перевірив: Вергелес Т.І.

Тернопіль 2013

План

Вступ

1. Поняття макроекономічної динаміки, її спрямованості і критеріїв

2. Зміст, джерела, чинники і типи економічного зростання

Висновок

Література

Вступ

У національній економіці постійно відбуваються кількісні і якісні зміни, що торкаються усіх її сфер - виробництва, розподілу, обміну і споживання. Вирішальними при цьому є зміни у виробництві. Зміну параметрів економічної системи внаслідок взаємодії її елементів і сфер назвали макроекономічною динамікою. Вона відбиває розвиток національної економіки у її безперервному русі, у якому постійно змінюються макроекономічні параметри, насамперед показники виробництва національного продукту.

Виробництво повинно бути безперервним, адже суспільство не може припинити споживання життєвих благ, які у виробництві створюються. Задоволена один раз потреба не зникає, вона вимагає щораз нового задоволення. Щоб задовольнити постійно існуючі і все зростаючі потреби (як особисті, так і виробничі) виробництво мусить постійно повторюватись.

Постійне повторення процесу виробництва благ називається відтворенням. Відтворення - виробництво, що взяте не як, одноразовий акт, а як процес безперервного динамічного і послідовного повторення усіх його елементів. макроекономічний динаміка зростання

Щоб виробництво повторювалось безперебійно, необхідно відтворювати усі потрібні фактори і умови виробництва. Отже відтворення вимагає, передусім, відновлення продуктивних сил і економічних відносин, тобто відновлення усієї економічної системи.

Відтворення продуктивних сил включає відновлення усіх виробничих факторів: праці (робочої сили), капіталу, природних ресурсів і підприємницьких здібностей. Відновлення економічних відносин полягає у повторенні відносин власності (відновленні форм власності), а також поділу, кооперації, комбінування праці, спеціалізації концентрації, централізації, організації виробництва і обміну.

Процес відтворення національної економіки відбувається у замкнутому колі господарського (економічного) кругообігу (потоків ресурсів, витрат, продукту і доходів між суб'єктами економіки).

Відтворення - процес динамічний, це безперервний рух економічних потоків у час.

Якщо у процесі відтворення відбувається зростання обсягу національного продукту на ґрунті збільшення кількості застосованих факторів виробництва або зростання ефективності їх використання, то має місце економічне зростання.[1,56]

Економічне зростання здійснюється на грунті виробничого нагромадження, що виникає як різниця між інвестиціями (виробничими капітальними вкладеннями) і заміщенням вибуття засобів праці завдяки нагромадженню зростає обсяг продуктивного капіталу (за рахунок чистих інвестицій), в результаті чого з кожним новим циклом утворення зростає обсяг національного продукту і добробут народу. [1,58]

1. Поняття макроекономічної динаміки, її спрямованості і критеріїв

Динаміка (від гр. Dynamics - сила, сильний рух) - це кількісні і якісні зміни.

Макроекономічна динаміка - це зміни економічних характеристик (параметрів), розвиток елементів (підсистем) макроекономіки в часі внаслідок їх взаємодії. Таких елементів, принаймні, 4: виробництво, обмін, розподіл, споживання. Проте найчастіше досліджуються такі сектори національної економіки: сфера бізнесу (виробництва), інвестиції, сектор домогосподарств (споживання, заощадження, пропозиції праці), держава, закордон, сфера грошово-кредитного обігу (фінансово-банківський сектор).

Макроекономічна динаміка показує зміни стану економіки, унаслідок яких змінюються й кількісні та якісні показники економічних об'єктів, системи в цілому. Економіка може при цьому бути у стані (процесі) зростання, застою чи спаду. Отже, економічне зростання, застій (депресія або стагнація), економічний спад є варіантами або складовими етапами економічної динаміки.

Той чи інший варіант динаміки визначається певними критеріями, яких може бути дуже багато.

Стан довгострокової (хронічної) депресії (застійного стану економіки), або економічного спаду, називається економічною стагнацією. Поняття "стагнація" означає як застій, так і спад економіки, а також зниження темпів економічного зростання, коли це переростає у загальну спрямованість розвитку (тенденцію). Відповідно економічна стагнація має три варіанти: економічний спад, економічна депресія (застій), затухаюче зростання.

1. Економічний спад характеризується такими ознаками:

А) загальні капіталовкладення кожного наступного року є меншими, ніж попереднього;

Б) суспільний продукт кожного року є меншим за попередній;

В) валові інвестиції в основний капітал менші за амортизаційні відрахування протягом року.

2. Депресія (застій) характеризується такими тотожностями та нерівностями:

А) кожний наступний обсяг суспільного продукту є незмінним;

Б) загальні капіталовкладення кожного наступного року дорівнюють попередньому;

В) валові інвестиції кожного року дорівнюють інвестиціям на заміщення спожитого капіталу (амортизації) або навіть менші.

3. Водночас стагнація виявляється у сповільненні темпів економічного зростання, затуханні інвестиційного процесу, зниженні рівня зайнятості і ділової активності у цілому. За умов економічної стагнації частина виробничих потужностей (ресурсів) не використовується. Валові інвестиції виявляють тенденцію до спаду через відсутність стимулів до заміщення зношеного капіталу та його нарощування.

Затухаюче зростання можна виразити такою математичною схемою:

Економічну стагнацію зумовлюють різні причини, серед яких варто

виділити такі:

ѕ низька економічна ефективність виробництва;

ѕ нестача фінансових засобів для інвестування;

ѕ розлад фінансово-кредитної системи;

ѕ недосконалість законодавчої бази країни;

ѕ надмірні військові витрати;

ѕ політичні потрясіння і соціальні конфлікти. [1,435]

Стан економіки, коли стагнація супроводжується інфляцією, називають стагфляцією.

За умов стагфляції скорочується виробництво, зростають ціни, вартість життя, що призводить до загального зубожіння населення, тому основною метою будь-якого виробництва є економічне зростання.

Для характеристики макроекономічної динаміки та визначення її спрямованості застосовують систему показників, які дають можливість оцінити стан економіки. У контексті зміни параметрів національного продукту визначають такі показники зростання: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, середньорічні темпи зростання і приросту. Перший із них є абсолютним, а інші - відносні показники.

Абсолютний приріст показує, на яку величину обсяг продукту поточного періоду більший чи менший від обсягу продукту базового періоду :

Абсолютний приріст =

Темп зростання показує, у скільки разів чи на скільки відсотків продукт поточного періоду відрізняється від продукту базового періоду:

Темп зростання =

Одержаний показник (коефіцієнт або відсоток) зростання характеризує динаміку змін якщо він більший від одиниці (більший за 100%), відбувається економічне зростання, дорівнює одиниці - обсяг продукту не змінився, менший за одиницю (менший від 100%) - відбувається економічний спад (скорочення продукту).

Темп приросту продукту розраховується як співвідношення абсолютного приросту до продукту базового періоду:

Темп приросту =

Якщо цей дріб помножити на 100%, то матимемо показник, на скільки відсотків продукт даного року більший (менший) за продукт базового року.

Якщо коефіцієнт приросту більший від нуля, відбувається економічне зростання, дорівнює нулю - обсяг продукту не змінився, менший від нуля - відбувається скорочення виробництва.

У довгостроковому періоді економічне зростання має нерівномірний (строкатий) вираз (зростання може змінюватися спадом, який згодом знову змінюється зростанням). Для аналізу динамічного ряду у тривалому періоді застосовують показник середньорічних темпів зростання або приросту. Він обчислюється як середньогеометричне значення добутків коефіцієнтів темпів зростання, або приросту, за формулою:

де середньорічні темпи зростання;

К - річні темпи економічного зростання, виражені у коефіцієнтах;

n - період (кількість років), за який ведеться розрахунок.

Цей метод обчислення середньорічних показників зростання і приросту лежить в основі визначення економічного тренду. Суть економічного тренду полягає у визначенні довготривалої тенденції і напряму розвитку економіки. Знаючи основні параметри і закономірності, що визначали економічний розвиток минулого циклу, можна прогнозувати економічний розвиток у майбутньому періоді (n+1) за умови, що основні фактори розвитку залишаються незмінними.

Залежно від отриманого коефіцієнта середньорічних темпів зростання чи приросту, можуть існувати різні варіанти економічного тренду у тривалому періоді: зростаючий тренд (тенденція до економічного зростання); нейтральний тренд (незмінна динаміка), спадний тренд (тенденція до спаду).

Вищенаведені показники, однак, не дають відповіді, за рахунок чого і якою мірою відбувається економічне зростання? Ця проблема з'ясовується на основі факторного аналізу економічного зростання.

Основними факторами економічного зростання є фізичний обсяг продукту q і ціна p. Тобто будь-який обсяг національного продукту виражається як сума добутків фізичного обсягу й ціни по кожному окремому виду продукту:

де кількість кожного виду продукту;

p -ціна кожного виду продукту;

n - кількість видів продукту;

сума.

Щоб з'ясувати вплив даних факторів на економічне зростання, застосовується індексний метод аналізу економічної динаміки. Економічні індекси - відносні величини, які показують зміни різних параметрів економічних процесів у часі. До основних індексів економічної динаміки відносять індекс фізичного (кількісного) обсягу виробництва та індекс цін .

Індекс фізичного обсягу продукту обчислюється за формулою:

Індекс цін обчислюється за формулою:

Якщо ж перемножити на , то матимемо показник темпу економічного зростання:

Темп зростання ВВП не завжди свідчить про збільшення фізичного обсягу продукту, оскільки цей показник може зростати за рахунок збільшення цін (інфляції). Нерідко буває ситуація, коли вартісний обсяг національного продукту зростає, а його фізичний обсяг не змінюється або навіть зменшується. Це відбувається тоді, коли ціни зростають, а виробництво товарів і послуг залишається незмінним.

Відповідно якщо обчислювати ВВП у номінальних цінах (у цінах поточного періоду), то одержимо ВВП, а коли розрахувати його у сталих базових цінах, одержимо реальний ВВП.

Номінальний ВВП - це сума доданої вартості усіх товарів і послуг, розрахована у поточних цінах.

Реальний ВВП - це його вартість, обчислена без урахування зростання цін за даний період. Це скоригований із урахуванням інфляції номінальний ВВП. Щоб визначити величину реального продукту, потрібно номінальний ВВП поділити на індекс цін відповідного періоду:

де реальний валовий внутрішній продукт;

номінальний ВВП;

індекс цін. [1,441]

Для визначення стану і тенденцій розвитку економіки важливе значення має також критерій співвідношення між валовими інвестиціями і амортизацією, (обсягом капіталу, спожитого протягом року). Валові інвестиції включають інвестиції на заміщення, тобто на амортизацію і чисті інвестиції, або реальний приріст капіталу.

Коли валові інвестиції:

- більше ніж інвестиції на амортизацію, тоді національна економіка знаходиться на стадії піднесення, її виробничі потужності зростають, оскільки чисті інвестиції (різниця між валовими інвестиціями і амортизацією основних фондів) є основним джерелом зростання виробничих потужностей;

- дорівнюють амортизації - маємо застійний, або нульовий (депресивний), варіант економічної динаміки. Це означає, що чисті інвестиції відсутні., а капітал лише заміщується, проте не зростає в своєму реальному обсязі;

- менше за амортизацію - то маємо спадну економіку. За такої ситуації обсяг наявного капіталу, що бере участь у виробництві не буде покривати амортизаційних витрат, тобто буде зменшуватися, "проїдатися" нацією, а тому обсяг ВВП у подальшому скорочуватиметься. [2,101]

Розрізняють два типи макроекономічної динаміки: моментний та інтервальний.

Моментний - це тип макроекономічної динаміки, який характеризує стан економічного явища конкретно на певний момент часу (на певну дату).

Інтервальний - це тип макроекономічної динаміки, який характеризує стан будь-якого процесу за певний інтервал (період часу) - наприклад, за добу, місяць, квартал, рік тощо. [3,18]

2. Зміст, джерела, чинники і типи економічного зростання

Економічне зростання є однією з найголовніших проблем, до якої постійно приверталася пильна увага політиків та науковців. Від темпів економічного зростання залежить динаміка економічного розвитку країни, її позиції на світовому ринку, а також можливості подальшого розвитку. Тільки на шляху економічного зростання можливим є досягнення динамічної макроекономічної рівноваги та стабілізації фінансової системи, досягнення виробничої і розподільчої ефективності споживання ресурсів, побудова обґрунтованої структури економіки країни. Саме тому економічне зростання є головною метою усіх економічних реформ.

Під економічним зростанням розуміють збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка. Графічно економічне зростання зображують переміщенням кривої виробничих можливостей управо. Економічне зростання вимірюють двома способами. По-перше, темпами зростання реального ВВП за певний проміжок - здебільшого за рік, по-друге - темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період.

Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни. Збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя в країні. Економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і ефективніше розв'язувати соціально-економічні проблеми. Збільшення заробітків у ході економічного зростання створює можливості сім'ям і окремим особам отримувати додаткові матеріальні блага і послуги без відмови від споживання інших життєвих благ. Економічне зростання дає змогу країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля без зниження наявного рівня споживання та скорочення інвестицій. Воно створює можливості для скорочення робочого часу і збільшення часу відпочинку і дозвілля. Економічне зростання полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів. Нарешті, воно дає змогу нації зберігати державну незалежність.

Економічне зростання означає:

- вдосконалення процесу суспільного відтворення;

- приріст реального обсягу виробництва (ВВП, ВНД);

- зростання національного багатства;

- зростання добробуту населення на одну особу.

Основними (базовими) джерелами економічного зростання є:

- пропозиція чинників виробництва;

- стан інфраструктури;

- зростання продуктивності чинників на основі технологічного прогресу, ділові стратегії і взаємодія фірм;

- фактори сукупного попиту (доходи і поведінка домогосподарств, зовнішні чинники);

- політика уряду.[4,220]

Вибір джерел економічного зростання передбачає необхідність кількісної визначеності взаємозв'язків між приростом ресурсів і приростом їх продуктивності з одного боку, та приростом обсягів національного виробництва - з іншого. Цей зв'язок виражається у виробничій функції.

Розрізняють такі групи чинників економічного зростання: фактори попиту, фактори пропозиції, фактори розподілу.

Економіка країни повинна забезпечити не лише пропозицію, але й суспільний попит на зростаючий обсяг ресурсів, інвестицій, товарів і послуг. Без збільшення сукупного попиту економічне зростання стає неможливим.

1. Фактори попиту - це фактори, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяють збільшенню обсягів виробництва і доходу.

2. Фактори пропозиції - це збільшення наявної кількості ресурсів, поліпшення якості або розширення технічних знань, технологічних можливостей, новинок, що уможливлюють виробництво більшого обсягу товарів і послуг, а отже зростання їх пропозиції.

До факторів пропозиції відносять такі чинники:

- кількість і якість трудових ресурсів;

- кількість і якість природних ресурсів;

- технологічний рівень капіталу, залученого у виробництво;

- інституційні фактори (вони водночас виступають і як фактори попиту);

- інформаційне забезпечення;

- організаційні фактори і т. ін.

При цьому слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання. Так, наявність значних природних ресурсів дає лише потенційну можливість економічного зростання, тоді як зростання стає реальністю лише за умови освоєння і введення наявних природних ресурсів в оборот. Наявні трудові ресурси також є тільки трудовим потенціалом суспільства, який слід розумно використовувати. Реальне ж економічне зростання залежить від рівня зайнятості населення, професійної підготовки робочої сили, загального стану здоров'я і тривалості життя людей тощо. Обсяг основного капіталу залежить від розміру фонду нагромадження суспільства та спрямованості інвестицій на створення нових життєвих благ (товарів і послуг, машин і устаткування тощо). Рівень технології якісно характеризує продуктивність праці, ефективність виробництва, а рівень організації виробництва показує узгодженість усіх виробничих факторів, що примножує його результативність. Стан технології залежить від рівня розвитку науки і техніки, здатності виробництва вчасно реагувати на нові науково-технічні досягнення.

3. Фактори розподілу - це здатність економіки розподіляти ресурси з метою досягнення такої динаміки економічного зростання, яке дає змогу забезпечити фактор пропозиції.

Отже, економічне зростання має місце тоді, коли цьому сприяють як фактори пропозиції, так і фактори попиту та розподілу, взаємозв'язок між самими факторами є складним і суперечливим. Зміни у факторах пропозиції породжують зміни в обсязі сукупного попиту та розподілі ресурсів і навпаки. Залежно від того, за рахунок яких факторів збільшується чи зменшується національний дохід (ВНП чи ВВП), залежить якість економічного зростання.

Розрізняють такі типи економічного зростання: екстенсивне, інтенсивне, змішане.

За екстенсивного типу зростання національного продукту здійснюється за рахунок залучення додаткових факторів виробництва (економічних ресурсів).

При інтенсивному типі економічне зростання відбувається за рахунок кращого, продуктивнішого використання ресурсів на основі застосування досягнень науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва і збуту, розподілу, менеджменту.

Кожен тип економічного зростання має свої чинники.

До екстенсивних чинників відносяться:

- збільшення числа зайнятих у виробництві;

- збільшення обсягів фізичного капіталу.

До інтенсивних чинників належать:

- технічний прогрес;

- рівень освіти та професійної підготовки робітників;

- економія за рахунок збільшення масштабу виробництва;

- покращення розподілу ресурсів;

- законодавчі, інституційні та інші чинники.

Екстенсивний і інтенсивний типи економічного зростання у чистому вигляді майже не існують, вони часто переплітаються і поєднуються. Тому буде правильним розрізняти переважно інтенсивний або переважно екстенсивний тип економічного зростання. Віднесення економічного зростання до того чи іншого типу здійснюється в залежності від величини питомої ваги приросту виробництва, що отримується за рахунок суто якісної або суто кількісної зміни його факторів.

При змішаному типі економічного зростання відбувається поєднання інтенсивних та екстенсивних факторів, їхнє взаємодоповнення. [5,134]

Висновок

Поняття макроекономічної динаміки відіграє важливу роль у розвитку країни. Оскільки, макроекономічна динаміка показує зміни стану економіки, унаслідок яких змінюються й кількісні та якісні показники економічних об'єктів, системи в цілому. Економіка може при цьому бути у стані (процесі) зростання, застою чи спаду. Отже, економічне зростання, застій (депресія або стагнація), економічний спад є варіантами або складовими етапами економічної динаміки.

Економіка у стані економічного зростання є найважливішим і найвигіднішим становищем для країни. Найбільш повним та ґрунтовним є визначення економічного зростання, як довгострокової тенденції збільшення обсягів сукупного виробництва, яке відбувається в умовах структурної перебудови економіки країни відповідно до нормативних вимог технологічного та соціального прогресу, а також підвищення ефективності відтворювальних процесів. Дане визначення дозволяє виділити не лише кількісні, а й якісні характеристики збільшення обсягів сукупного виробництва. Не викликає жодного сумніву, що зростання обсягу сукупного виробництва може мати високу або низьку якість. Окремі економічні процеси та заходи регуляторного впливу держави призводять до зростання ВВП і при цьому відбувається зростання реальних доходів економічних суб'єктів, якісно покращується структура відтворювальних процесів, спостерігається можливість збереження позитивних тенденцій протягом довготривалого періоду. В деяких випадках зростання ВВП супроводжується вичерпування економічного потенціалу країни, заперечуються можливості для покращення рівня життя у перспективі.[6,153]

Література

1. Економічна теорія: політична економія. Підручник / За заг. ред. С. І. Юрія. -К.: Кондор, 2009. -604 с.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2010. - 851 с.

3. Батура О.В., Івашина О. Ф., Новикова Л.Ф. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 236 с.

4. Вініченко І. І., Гончаренко О.В., Дацій Н. В., Корецька С.О. Макроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 176 с.

5. Економічна енциклопедія: У трьох томах. - Т.1. / За ред. С.В. Мочерного - К.: Видавничий центр "Академія", 2010 - 864 с.

6. Романюк О.П., Сніжко О.В. Макроекономічна політика: Навчальний посібник. - К.: Вид-во УАДУ, 2009. - 250 с.

Размещено на Allbest.ru

...