Характеристика ринку праці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

Кафедра економіки підприємства

ІНДЗ на тему

«Характеристика ринку праці України»

Виконала: студента 3 курсу 1 групи напряму підготовки

«Економіка підприємства» Бєлєвцова Альона Валеріївна

Перевірила: канд. екон. наук Олійник В.В.

Харків 2012



Зміст

Вступ

1. Ринок праці в економічній системі: понятті, функції, структура

2. Сучасний стан ринку праці України

3. Аналіз ринку праці Харківської області

Висновки

Список використаної літератури

ринок праця безробіття потреба



Вступ

В умовах переходу до ринку особливої актуальності набуває вивчення проблем становлення праці як першої життєвої потреби й основного джерела існування людини. Нині на перший план виходить питання забезпечення працездатного населення важливим джерелом існування постійним місцем роботи. На другому плані -- питання змістовності, відповідності праці інтелектуальним запитам і творчому зростанню.

Сучасна практика господарювання виявила зовсім нові проблеми, поняття, підходи до праці при наявності прямого (фіксованого) і прихованого безробіття. До числа таких проблем, насамперед, належать ставлення до праці та її психологічний зміст.

Аналіз сучасного стану господарської діяльності показав, що зовсім недослідженими виявилися питання поведінки людини в екстремальних умовах безробіття, співвідношення матеріального і духовного в праці людини, функції праці як засобу існування та життєвої потреби. Уточнення й подальшої розробки вимагають питання умов праці, інтересу до неї як до фактора, що формує людину.

Проблема праці з позиції зацікавленості, обов'язку чи задоволення потреб хвилювала людство віддавна, але як засіб існування вона найбільше проявляється в умовах функціонування ринку праці. Праця як джерело існування є ознакою людського суспільства. Як вічна природна умова існування людини праця проявляється протягом усього періоду життя людства. Через категорію матеріального буття вона виступає як мета, втілення якої здійснюється відповідно до матеріальних можливостей суспільства.

У загальному понятті праця як засіб життя містить у собі суть трудової діяльності, вічного джерела існування суспільства й окремого індивіда. В основі трудового процесу як засобу до життя лежить потреба його здійснення з метою підтримки біосоціального існування шляхом дотримання того чи іншого рівня споживання (стандарту споживання). Він визначається величиною фізіологічних, раціональних норм споживання, мірою забезпеченості, величиною споживчого кошика. Працю як доцільну діяльність людини слід розглядати в тісній залежності з такими поняттями, як засоби до життя і життєва потреба.

Трудова діяльність людини водночас є сферою її самореалізації як соціального індивіда, через канали якої здійснюється зв'язок із зовнішніми факторами мотивації праці.

Говорячи про притаманну людині потребу в праці, варто наголосити, що діяльність людини не може бути зведена тільки до задоволення її різноманітних матеріальних і духовних потреб. Праця не повинна виступати тільки як засіб відтворення фізіологічного буття людини. Значно більшою мірою вона характеризує собою відповідний спосіб діяльності та життя, на відміну від праці як засобу існування, праця як життєва потреба завжди виступає окремою самостійною цінністю.



1. Ринок праці в економічній системі: понятті, функції, структура

Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.

Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці -- це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару «робоча сила», а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

* особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які шукають зайняття після перерви в роботі);

* особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

* особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи [2].

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.

Важливою умовою формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця -- інтересам працівника.

Необхідними умовами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін.

Робоча сила є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару «робоча сила» називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник -- найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Елементами ринку праці є також попит на робочу силу та її пропозиція.

Попит може бути індивідуальним і сукупним.

Сукупний попит на робочу силу -- це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Індивідуальний попит на робочу силу - це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

* попиту на продукцію фірми;

* стану виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу, розмірів і ефективності капіталу, який використовується, методів організації виробництва й праці тощо;

* якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;

* фонду заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для наймання певної кількості працівників.

Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін. [5].

Кон'юнктура ринку -- це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

* трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

* трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

* рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий тому чи іншому регіонові або сфері прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Ринок праці виконує такі функції:

* узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;

* забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;

* забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки;

* підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;

* формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення;

* сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної структури;

* стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

* впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;

* дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, ємність, кон'юнктуру ринку тощо [7].

Розрізняють зовнішній, або професійний, ринок праці і внутрішній ринок.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, спеціальності, а отже, потребують жорсткої класифікації робіт і чіткого визначення їх змісту.

На зовнішньому ринку діють галузеві профспілки, які об'єднують працівників окремих галузей, а також профспілки, які об'єднують працівників за професіями. Зовнішній ринок характеризується значною плинністю кадрів, тобто він припускає можливість вільного переходу з одного місця роботи на інше.

Внутрішній ринок передбачає рух кадрів всередині підприємства, переміщення з однієї посади (роботи) на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі. По горизонталі -- переведенням на інше робоче місце без змін у кваліфікації, без підвищення в посаді. По вертикалі -- переведенням на інше робоче місце з підвищенням у посаді або на роботу, що потребує вищої кваліфікації.

Розвиток внутрішнього ринку сприяє зниженню плинності кадрів, оскільки підприємство заінтересоване в збереженні працівників, які знають специфіку його виробництва.

Зовнішній і внутрішній ринки тісно пов'язані. У країнах з розвинутою економікою може переважати як один, так і інший ринок праці [4].

Практика функціонування ринків праці в багатьох країнах свідчить про існування відкритого і прихованого ринків праці.

На відкритому ринку представлене все працездатне населення. Це насамперед організована, офіційна частина ринку -- населення, яке перебуває на обліку в державних службах зайнятості, тобто безробітні, а також випускники державної служби професійного навчання. Друга, неофіційна, частина охоплює тих громадян, які намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування і професійного навчання.

До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв'язків [8].

Ринок праці підрозділяється па окремі частини -- цільові ринки, які називаються сегментами.

Сегментація ринку праці -- це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками.

Ознаками сегментації можуть бути:

* територіальне положення -- регіон, місто, район тощо;

* демографічні характеристики -- статевовіковий і сімейний склад населення;

* соціально-економічні характеристики -- рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;

* економічні критерії -- розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;

* психографічні показники -- особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;

* поведінкові характеристики -- мотивація зайнятості та ін. Великого значення набуває створення сегментів для тих, хто особливо потребує соціальної підтримки з боку держави. Це такі мало конкурентоспроможні групи осіб, яким потрібна робота: молодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого віку, інваліди, жінки з дітьми.

Гнучкість ринку праці передбачає:

* оперативне реагування на зміни кон'юнктури ринку праці, тобто зміни попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості та ціни робочої сили;

* територіальну та професійну мобільність працівників;

* гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулюванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами;

* різноманітність форм наймання і звільнення;

* різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепідготовки;

* гнучкість диференціації заробітної плати;

* гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу;

* гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу;

* різноманітність методів і форм соціальної допомоги;

* різноманітність методів і форм зайнятості.

У західних економічних теоріях розрізняють такі основні концепції аналізу сучасного ринку, які розкривають його структуру, функціонування й особливо безробіття на макро- і мікрорівнях.

Перша концепція -- неокласична. Її дотримуються неокласики (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл та ін.) і прихильники концепції економіки пропозиції (Д. Гідлер, А. Лафер та ін.). Згідно з цією концепцією ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), що регулює попит та пропозицію робочої сили. Якщо попит перевищує пропозицію, працівники пропонують свої послуги за дедалі вищі ставки заробітної плати, і роботодавці вимушені платити заробітну плату вищу від ринкової. У такий спосіб установлюється рівновага. І навпаки, коли пропозиція перевищує попит, виникає безробіття. У цьому разі роботодавці наймають працівників за дедалі нижчими ставками заробітної плати. На ринку знову настає рівновага.

Теорія рівноваги виключає безробіття, а наявність останнього пояснюється його добровільним характером, а також прагненням працівників до максимально вигідної роботи.

У концепції кейнсіанців (Дж. М. Кейнс та ін.) ринок праці характеризується постійною рівновагою. Основним регулятором ринку праці є держава, яка впливає на сукупний попит як на товари і послуги, так і на працю. Ціна не є регулятором ринку праці.

Кейнсіанці пояснюють безробіття зниженням сукупного попиту на відміну від неокласиків, які пов'язують це явище з надмірним подорожчанням робочої сили.

Монетаризм (М. Фрідман, Ф. Махлуп, Л. Роббінс та ін.) ґрунтується на необхідності «природного» рівня безробіття, жорсткої структури цін на робочу силу. Представники цієї концепції вважають, що досягнення ринкової стабільності і рівноваги можливо в умовах вільної конкуренції на ринку з гнучкими цінами, і заробітною платою, без втручання держави і профспілок. Урівноваженню ринку, на їхню думку, може сприяти використання механізму грошово-кредитної політики (облікова ставка центрального банку, розміри обов'язкових резервів комерційних банків на рахунках центрального банку).

Інституціоналістська концепція характер ринку праці пояснює особливостями динаміки окремих галузей та професійно-демографічних груп. Увага концентрується не на макроекономічному аналізі ринку праці, а на аналізі професійних та галузевих розбіжностей у структурі робочої сили, рівнів заробітної плати.

У марксистській теорії наголошується, що ринок праці хоча і функціонує відповідно до загальних ринкових закономірностей, проте він має особливості. Передусім це виявляється у тому, що товар «робоча сила» в процесі праці створює вартість, а вартість усіх інших ресурсів лише переноситься на нову вартість працею. Окрім того, робоча сила як товар впливає на співвідношення попиту і пропозиції та на свою ринкову ціну.

Відомо кілька моделей ринку праці, які пов'язані з особливостями політики зайнятості, що проводиться в окремих країнах. Розрізняють японську модель ринку праці, модель США, шведську модель та ін.

Для японської моделі характерна система трудових відносин, яка ґрунтується на принципі «довічного найму», за якої гарантується зайнятість працівника на підприємстві аж до досягнення ним віку 55-- 60 років. Розміри заробітної плати працівників і соціальних винагород прямо залежать від кількості відпрацьованих років. Така політика сприяє вихованню у працівників фірми творчого ставлення до виконання своїх обов'язків, підвищенню їхньої відповідальності за якість роботи.

Для ринку праці США характерна децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу безробітним, тобто воно розробляється й ухвалюється кожним штатом окремо. У разі необхідності скорочення обсягу праці або виробництва тривалість робочого часу одного працівника не змінюється, а частина працівників може бути звільнена. Така політика фірм веде до високої географічної і професійної мобільності працівників, а також до вищого рівня безробіття, ніж в Японії та Швеції.

Шведську модель характеризує активна політика держави щодо зайнятості, внаслідок чого рівень безробіття в цій країні мінімальний. Політика на ринку праці полягає в попередженні безробіття, а не в сприянні тим, хто вже втратив роботу.

Кожній державі притаманні свої особливості формування ринку праці, зумовлені ресурсними, географічними, економічними, політичними та іншими причинами [10].

2. Сучасний стан ринку праці України

Становлення економіки ринкового типу в Україні та формування ринку праці відбувались паралельно, однак не завжди узгоджено та ефективно. Поряд із глибокими структурно-інституціональними зрушеннями в економіці України, переорієнтацією напрямів економічної діяльності відбувається зміна пріоритетів і цінностей у соціально-економічному середовищі. В умовах становлення якісно нових трудових відносин різко загострюються проблеми, що можуть призвести до соціальної напруженості у суспільстві.

Сучасний ринок праці в Україні формується з урахуванням усього спектру аспектів соціально-економічного розвитку: технологічної та управлінської модернізації, національної конкурентоспроможності, інтелектуалізації, соціальної спроможності, інноваційних можливостей тощо. Ринок праці в перехідній економіці є найбільш уразливим її елементом внаслідок посилення відносин конкуренції, різкого скорочення зайнятості і зниження соціального захисту, що обумовлює деградацію трудового потенціалу і зниження конкурентоспроможності національної економіки.

Питання теорії та практики функціонування трудового потенціалу, розвитку й використання трудових ресурсів, відтворення робочої сили, формування ринку праці висвітлювались у працях вітчизняних вчених-економістів. Проте, незважаючи на значну кількість наукових досліджень, і надалі тривають наукові дискусії щодо: специфіки формування ринку праці у трансформаційних умовах, коли за орієнтир розвитку обрано соціальні пріоритети; визначення основних напрямів розвитку ринку праці в Україні; розробки дієвих інструментів формування сучасного конкурентоспроможного ринку праці; напрямків реформування системи оплати праці тощо.

З огляду на викладене, вагомого значення набуває вивчення ринку праці з метою формування перспективних напрямків його розвитку в сучасних умовах світової глобалізації та соціальної орієнтованості держави [5].

Ринок праці, як і усе суспільство, - складна система, стійкість якої порушується завдяки дії зовнішніх і внутрішніх чинників, які, у свою чергу, створюють певну напругу в системі, що спонукає її до самовдосконалення (розвитку). Водночас ринок праці виступає як механізм виявлення і узгодження попиту і пропозиції робочої сили, він має спільні функціональні риси та спільні інтегральні елементи з іншими складовими загального ринку. Тому праця залишається ключовим фактором та функціональним елементом виробничого процесу і навіть набуває нових ознак, які зумовлюються реаліями науково-технічного прогресу, а форми її факторного руху диверсифікуються та видозмінюються під впливом причин техногенного порядку й лібералізації та інших складових процесів глобалізації.

Сучасний стан ринку праці в Україні формувався головним чином під впливом трансформації ринкових відносин в умовах затяжної економічної кризи. Це призвело до того, що структура національного ринку праці в Україні має певні особливості. По-перше, це глибокі диспропорції між попитом та пропозицією внаслідок причин, що обумовлені ринковою трансформацією економіки, - економічний спад, структурні перетворення, руйнування єдиного економічного простору країн соціалістичного табору тощо. По-друге, невідповідність дуже низького рівня оплати праці сучасним потребам відтворення робочої сили, що підвищуються внаслідок існування конкурентного середовища і зростання вимог роботодавців до якості робочої сили. По-третє, зростання диференціації доходів працівників, що посилює соціальне розшарування, спричиняє малозабезпеченість населення, - непрацездатних, безробітних та навіть тих, хто працює, зниження соціальної захищеності тощо [6].

Починаючи з 2000 року, намітилися позитивні тенденції розвитку ринку праці в Україні. Це показують такі показники як: рівень економічної активності, рівень зайнятості, рівень безробіття. Для того щоб визначити ці показники та проаналізувати реальний стан ринку праці України побудуємо таблицю (табл.1) [3].

Таблиця 1

Основні показники ринку праці України за період 2000-2010рр

Роки	Економ. активне населення у віці 15-70р., тис. осіб	Економ. неактивне населення у віці 15-70р., тис. осіб	Рівень економічної активності,%	Рівень зайнятості,%	Рівень безробіття,%
	Усього	у точу числі:
		зайняті	безробітні
2000	22830,8	20175,0	2655,8	13318,4	63,2	55,8	11,6
2001	22426,5	19971,5	2455,0	13595,6	62,3	55,4	10,9
2002	22231,9	20091,2	2140,7	13667,5	61,9	56,0	9,6
2003	22171,3	20163,3	2008,0	13687,6	61,8	56,2	9,1
2004	22202,4	20295,7	1906,7	13622,9	62,0	56,7	8,6
2005	22280,8	20680,0	1600,8	13559,7	62,2	57,7	7,2
2006	22245,4	20730,4	1515,0	13542,1	62,2	57,9	6,8
2007	22322,3	20904,7	1417,6	13312,0	62,6	58,7	6,4
2008	22397,4	20972,3	1425,1	12971,1	63,3	59,3	6,4
2009	22150,3	20191,5	1958,8	12823,0	63,3	57,7	8,8
2010	22051,6	20266,0	1785,6	12575,5	63,7	58,5	8,1
2010р. у % до 2000р.	96,6	100,5	67,2	94,4	Х	Х	Х
2010р. у % до 2005р.	99,0	98,0	111,5	92,7	Х	Х	Х

Розглянувши дану таблицю можна зробити наступні висновки.

По-перше, рівень економічно активного населення залишається на стабільно високому рівні. У 2005 році, коли спостерігалась найбільш висока економічна стабільність за період незалежності, ця цифра склала 20680 тис. осіб., а у 2010 році, після кризи 2008року, не суттєво відрізнялась, і склала 20266 тис. осіб.

По-друге, рівень зайнятого населення займає все більшу частку у загальному обсязі активного населення. У 2010 році кількість зайнятих у порівнянні з 2000 роком збільшилась на 0,5%. Нажаль, у порівнянні з 2005 роком цей показник знизився на 2%, але якщо взяти до уваги нинішню політичну та економічну нестабільність, то цей показник теж досить високий.

По-третє, кількість безробітних з кожним роком знижується, що говорить про ефективну діяльність органів державної влади. У порівнянні з 2000 роком, кількість безробітних у 2010 році знизилась більше ніж на 30%. У 2010 році ця цифра склала 1785,6 тис. осіб, за прогнозами 2011 року ця цифра має зменшитись на кілька відсотків.

По-четверте, економічно неактивне населення у 2010 році в порівнянні з 2000 зменшилось на 5,4%, у порівнянні з 2005 на 7,3%. Кількість економічно неактивного населення у 2010 році склала 12575,5 тис. осіб, що є найменшим показником за досліджуваний період.

Хоч показники ринку праці України дещо стають кращими, сьогодні формування ринку праці в Україні здійснюється в умовах кризового стану економіки, неефективної її структури, надзвичайно розвиненої важкої промисловості й слабкої сфери народної споживання, залежності економіки від кооперованих зв'язків з державами СНД.

Загалом сучасному ринку праці в Україні притаманні такі ознаки:

* перевищення пропозиції робочої сили над попитом;

* низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості;

* зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення;

* низька частка офіційно зареєстрованих безробітних за великих масштабів зростання прихованого безробіття;

* наявність значних масштабів нерегламентованої зайнятості;

* зростання молодіжного безробіття;

* регіональні диспропорції між наявністю і потребою в робочій силі;

* низька професійна й особливо територіальна мобільність трудових ресурсів;

* відсутність або недостатня спрацьованість правових норм організаційно-економічних механізмів, що регулюють трудові відносини, тощо;

* еміграція висококваліфікованої робочої сили [6].

3. Аналіз ринку праці Харківської області

5,2% території України, які межують на сході і північному сході з Російською Федерацією, займає Харківська область, найурбанізованіша в державі. Область займає лісостепову зону, частина Середньоросійської височини. Степові райони практично повністю розорані під посіви буряків, зернових, кукурудзи. Лісові території, річки, що входять в басейн Дону, численні озера і великі штучні водойми складають перспективний реакріціонний потенціал області.

У регіоні проживає більше 6% населення України, переважна більшість (78,9%) - жителі міст. Близькість до сировинних баз Донецького басейну та Придніпров'я, а також власний сировинний потенціал (газ, будівельні матеріали) і сусідство з високорозвиненими аграрними регіонами Росії, зумовили високий рівень економічного розвитку регіону та його високий науковий потенціал.

У Харківській області високо розвинене машинобудування (транспортне, енергетичне сільськогосподарське, електротехнічне), металообробка, добувна, хімічна, переробна, харчова і легка промисловість. До числа підприємств, які організовують базу вакансій праці в регіоні, можна віднести: «Завод імені Малишева», компанію «Хартрон», Харківське авіаційне підприємство (ХАЗ), Харківський тракторний завод (ХТЗ), моторобудівний завод «Серп і Молот», заводи тракторних двигунів і тракторних самохідних шасі, НВО «Електроважмаш», «Турбоатом», ДНВО «ХЕМЗ», електротехнічний (ХЕЛЗ), електроапаратний заводи, «Південкабель», «Харківський верстатобудівний завод», Зміївську ТЕС, газовидобувні підприємства Шебелинки, Червоного Кута, Первомайський хімічний комбінат. Ці підприємства не тільки організують десятитисячний робочі колективи, але й містять науково-виробничі об'єднання та інфраструктурні підрозділи, що дають роботу вченим, службовцям, працівникам медицини і освіти.

Добре розвинена транспортна структура. Залізничний і автомобільний транспорт регіону здійснює велику частину пасажирських і вантажних перевезень і обласного, і міжрегіонального, та міждержавного значення. Не дивлячись на пережитий державою економічна криза, Харківська область незмінно показує зростання показників виробництва по всіх галузях до промисловості, так і сільського господарства.

Зростання індексу промислової продукції в 2010 році в порівнянні з попереднім періодом встановлено 118,6%, це на 7,2% вище, ніж в цілому по Україні. У сільському господарстві на 10,2% відзначено перевищення цього показника над середнім по державі. Середньомісячна зарплата працівників регіону складає 1804 гривні. Найбільш високооплачувані - трудівники фінансового сектора (адміністраторська робота, банківські працівники, робота менеджера, а також робота охоронця), трубопровідного транспорту (робота інженера, кваліфіковані робітничі кадри), робота бухгалтера, робота педагога, робота юриста, будівельні підприємства (оздоблювальні роботи). Найнижчий рівень оплати у працівників легкої промисловості та працівників бюджетних установ охорони і навчальних закладів (робота медика, робота няні, вихователя, соціальні працівники). У середній тарифної ніші перебувають доходи працівників торгівлі (робота продавця, робота менеджера). У той же час, заборгованість підприємств по заробітній платі становить 60,5%, що робить реальні доходи населення нижче середньостатистичних показників. Найбільша заборгованість у будівництві та транспорті. Таке положення дає підставу для нарахування додаткових субсидій сім'ям, що лягає додатковим тягарем на державний бюджет.

У Харківській області протягом 2010 року було зареєстровано 5700 безробітних громадян. Рівень безробіття склав 1,8%.Серед них більшість жінки, третя частина молоді, люди до 35 років в основному сільськогосподарської спеціалізації. У регіоні зменшилася кількість прибуваючих трудових мігрантів. Досить високий рівень злочинності - кількість розбійних нападів збільшилася на 36,4% в порівнянні з минулим роком, 82% злочинів припадає на сільську місцевість, де набагато нижче економічна активність населення (72%) і вище число безробітних громадян.

Відзначено сезонне зниження рівня безробіття на 8,1%,восновному за рахунок збільшення пропозицій місць, непотребують спеціальних навичок у сільському господарстві, торгівлі та будівництві. Збільшилося число вакансій робочих спеціальностей на транспорті і виробництвах, пов'язаних з переробкою сільгосппродукції і у виробництві товарів народногоспоживання. З відновленням роботи на будівельних майданчиках збільшилося число пропозицій для робітників і інженерів будівельних спеціальностей. Спостерігається дефіцит медиків, вихователів, нянь.

В цілому по області розподіл вакансій за рівнем кваліфікації та економічної діяльності можна представити діаграмою:

Рис. 1 Розподіл вакансій за рівнем кваліфікації та економічної діяльності

Специфічною особливістю регіону є відтік робочої сили з-за високого рівня заборгованості по виплатах підприємств перед своїми співробітниками. Довгий час на підприємствах Харківської області, у майже незмінному вигляді зберігався пакет соціальних пільг, підтримуваний профспілковими організаціями області - це і надбавки за стаж, і оплачувані лікарняні та допомоги сім'ям, які мають дітей, і можливість санаторного лікування та відпочинку у відомчих оздоровницях, і утримання дитячих дошкільних, позашкільних, освітніх та лікувальних закладів для своїх працівників, і виробничий транспорт, допомога в оплаті комунальних послуг і отримання освіти дітей співробітників [9].

Багато працівників, навіть, незважаючи на низький рівень зарплат і затримки з їх виплатами, трималися за місце через це соц.пакет. Економічна криза відразу поставив підприємства перед вибором - зберігати соціальні витрати і скорочувати працівників або відмовитися від соц.пакет. Рішення заощадити на відпочинку і здоров'я працівників призвело до відтоку кваліфікованих і досвідчених кадрів, які поповнили ряди торговців на найбільшому оптовому ринку, що знаходиться в Харкові або покинули регіон, знайшовши більш вигідні пропозиції за межами країни. Положення поки ще поправно, керівництво підприємств це розуміє і починає роботу з відновлення соціального статусу харківських робітників і службовців.



Висновки

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару «робоча сила», а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

Робоча сила є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару «робоча сила» називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник -- найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Елементами ринку праці є також попит на робочу силу та її пропозиція. Попит може бути індивідуальним і сукупним. Сукупний попит на робочу силу -- це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку. Індивідуальний попит на робочу силу - це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.

Сучасний стан ринку праці в Україні формувався головним чином під впливом трансформації ринкових відносин в умовах затяжної економічної кризи.

Починаючи з 2000 року, намітилися позитивні тенденції розвитку ринку праці в Україні.

Загалом сучасному ринку праці в Україні притаманні такі ознаки:

* перевищення пропозиції робочої сили над попитом;

* низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості;

* зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення;

* низька частка офіційно зареєстрованих безробітних за великих масштабів зростання прихованого безробіття;

* наявність значних масштабів нерегламентованої зайнятості.



Список використаної літератури

1. Акіліна, О.В. Аналітичний огляд ринку праці в Україні / О.В. Акіліна // Формування ринкових відносин в Україні. 2008. № 10.

2. Грішнова О. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник/ Олена Грішнова. К.: Знання, 2004.

3. Державний комітет статистики України. Офіційний сайт. Режим доступу: [електронний ресурс]. http://www.ukrstat.gov.ua/.

4. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ В. М. Ковальов, В. С. Рижиков, О. Л. Єськов та ін; Мін-во освіти і науки України, Донбаська державна машинобудівна академія. К.: Центр навчальної літератури, 2006.

5. Завіновська Г.П. Економіка праці: навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2003.

6. Масич Л.А., Зименко Н.И. Актуальные вопросы статистического рынка труда в Украине. / Економіка і організація управління. 2011. №1 (9). С. 62-70.

7. Махсма М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ М.Б. Махсма,. К.: Атіка, 2005.

8. Пилипенко С.М., Пилипенко А.А. Економіка праці: Навч. Посібник. Х.: ХДЕУ, 2001.

9. Харьковская область. Анализ рынка труда. Режим достура: [электронный ресурс]: http://rabota.bizua.com.ua/article-181.html.

10. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник / К.: Знання, 2006.

11. Якобінчук В. Політика зайнятості та її вплив на зменшення рівня бідності в Україні //Україна: аспекти праці. 2002. № 3.

Размещено на Allbest.ru

...